.

Фінансовий аналіз надходжень до місцевого бюджету (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
697 2746
Скачать документ

Реферат на тему:

Фінансовий аналіз надходжень до місцевого бюджету

Одна з основних функцій місцевого самоврядування – діяльність щодо
задоволення суспільних потреб. Насамперед, це діяльність, що пов’язана з
впровадженням в життя соціальної програми держави, до якої, зокрема
входить соціальний захист населення, організація освіти, охорони
здоров’я населення, розвиток культури, спорту, молодіжні програми, а
також діяльність, що пов’язана з наданням послуг та забезпеченням
ефективного функціонування тих господарських одиниць, які надають
комунальні, житлові, транспортні та інші послуги.

Реалізація значної частини цих завдань потребує залучення суспільних
фондів. Основним джерелом фінансування таких завдань є місцеві бюджети,
поряд з якими можуть використовуватися також і ресурси фондів цільового
призначення. Велику роль у цій сфері відіграє правильна система
збалансування місцевих бюджетів, яка забезпечує місцевим радам народних
депутатів право вільного використання власних фінансових ресурсів.

В цілому ж серед доходів місцевих бюджетів модна виділити слідуючі види
надходжень:

загальнодержавні податки і збори;

місцеві податки і збори;

надходження коштів від приватизації майна;

дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

інші надходження.

Умовно всі ці види доходів можна поділити на власні, закріплені та
регулюючі.

Власні доходи – це доходи, які належать місцевому органу влади,
формуються на підвідомчій йому території на основі рішень цього органу.
Хоча перелік власних доходів в Україні законодавчо не визначений, сюди
логічно було б віднести місцеві податки і збори і доходи від підприємств
комунальної форми власності. У практиці взаємовідносин власні доходи
об’єднуються з поняттям “закріплені доходи”. Закріплені доходи – це
доходи, які повністю або певною частиною на довгостроковій основі
закріплюються за тим чи іншим бюджетом. Перелік закріплених доходів
місцевих бюджетів визначається чинним законодавством. Сюди слід віднести
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів, плату за землю, надходження коштів від приватизації
підприємств комунальної власності, плата за торговий патент на деякі
види підприємницької діяльності, інші доходи, що зараховуються до
місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством.

Регулюючі доходи – це доходи, які на пайовій основі розподіляються між
усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регулюючих доходів
визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві
органи влади. Уточнення переліку регулюючих доходів здійснюється у
щорічних законах про Державний бюджет України. До 1997р. в Україні було
4 регулюючих загальнодержавних податки: податок на додану вартість,
податок на прибуток підприємств і організацій, акцизний збір та
прибутковий податок із доходів громадян. Але з прийняттям Закону “Про
державний бюджет на 2004 рік” податок на додану вартість в повній сумі
зараховується до Державного бюджету, а згідно Закону “Про Державний
бюджет на 2005 рік” передбачене повне зарахування прибуткового податку з
громадян до місцевих бюджетів, а акцизного збору – до Державного
бюджету. Тому фактично регулюючими для бюджету району можна визначити
податок на прибуток підприємств і організацій та прибутковий податок з
громадян.

Окремо слід звернути увагу на місцеві податки і збори. Питання місцевого
оподаткування вперше отримало певне вирішення у Декреті Кабінету
Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 р.,
яким встановлено 17 місцевих податків і зборів. Законом України “про
систему оподаткування” у 1994 році було внесено зміни до переліку
місцевих податків і зборів, і їх стало на два менше. У лютому 1997 р.
Верховна Рада прийняла Закон “Про внесення змін і доповнень до Закону
України “Про систему оподаткування”, де передбачено вже 16 видів
місцевих податків і зборів.

Практика застосування місцевих податків і зборів засвідчує, що їх
використання в Україні малоефективне, що їх роль у формуванні місцевих
бюджетів поки що незначна.

Оскільки рівень соціально-економічного розвитку регіонів неоднаковий, їх
доходи відносно вирівнюються за допомогою таких інструментів, як
диференціація норм відрахувань від загальнодержавних регулюючих доходів
та надання дотацій нижчестощим бюджетам.

До 1997 року в Україні 4 регулюючих загальнодержавних податки: податок
на додану вартість, податок на прибуток підприємств і організацій,
акцизний збір та прибутковий податок із доходів громадян. Причому як
регулюючий використовувався в основному лише ПДВ, норми відрахувань від
податку на прибуток, акцизного збору та прибуткового податку з доходів
громадян диференціювалися незначно.

Окремо слід сказати про податок на прибуток. Відповідно до прийнятого
Закону “про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997р.
змінено порядок визначення прибутку як бази оподаткування, а також
введено цілий ряд змін. Однак уже нині можна сказати, що цей закон має
більше негативних сторін, аніж позитивних.

Якщо говорити про його позитивні сторони, то він насамперед, і це його
головна перевага, забезпечує поповнення обігових коштів підприємств за
рахунок зменшення прибутку, який оподатковується. Так, за новою версією
Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” оподатковуваний прибуток
визначається, як різниця між валовим доходом і валовими витратами. Але
поряд з поповненням обігових коштів це призвело до зменшення доходів
місцевого бюджету від цього податку. Другою причиною (її слід вважати
основною) зниження надходжень податку на прибуток є поглиблення
економічної кризи, що супроводжується різким збільшенням кількості
збиткових підприємств, падінням реальних доходів підприємств.

Таким чином, за умови стовідсоткового зарахування ПДВ до державного
бюджету надалі слід очікувати подальшої централізації бюджетних коштів.
Що ж стосується ПДВ, то йому слід повернути статус регулюючого. Проблему
відшкодування вхідного ПДВ можна розв’язати іншими способом, наприклад,
проводити відшкодування з єдиного (державного) бюджету, а заборгованість
між бюджетами гасити за взаємними розрахунками.

Сільські бюджети формуються за рахунок коштів від податку із власників
транспортних засобів, місцевих податків і зборів, 60 відс. плати за
землю, податку на прибуток підприємств та ін.

Слід також сказати про негативний вплив нинішнього порядку регулювання
бюджетів на прогнозування регіонального розвитку. Норми відрахувань від
регулюючих доходів постійно змінюється, що унеможливлює прогнозування
доходів регіонів на перспективу. Аналогічний негативний вплив має й
ситуація з постійними змінами податкового законодавства, особливо що
стосується зарахування тих чи інших податків до бюджетів різних рівнів.

Треба зазначити, що дотація як метод наділення фінансовими ресурсами
регіональних бюджетів не досконала. Це джерело бюджету не має
стимулюючих якостей і створює у місцевих Рад споживацькі настрої, а тому
не сприяє розвитку господарської ініціативи у місцевих органів влади.
Все це впливає на подальшу централізацію бюджетної системи. Тому вона
повинна бути переглянута в бік її зменшення з одночасним підвищенням
частки власних та закріплених доходів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020