.

Фінансові послуги з хеджування ризику (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
139 2575
Скачать документ

Реферат на тему

Фінансові послуги з хеджування ризику

План

Поняття ризику та фінансового ризику

2 Валютні ризики та їх види

Література

1. Поняття ризику та фінансового ризику

Ризик – це ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів у
порівнянні з прогнозованим варіантом. Ризик – категорія ймовірнісна і
його вимірюють як ймовірність певного рівня втрат. Ризик – рівень
непевності настання якого-небудь фінансового випадку (в нашому разі,
пов’язаного з інвестуванням). Оцінка ризикованості та доходів – основа,
на якій базуються раціональні та розумні рішення про вкладання коштів.
Між ризиком та доходами існує пряма залежність.

Основні види підприємницького ризику

– Виробничий ризик. Пов’язаний з виробництвом продукції, товарів, послуг
із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення
ризику: можливе зниження передбачуваних об’ємів виробництва, ріст
матеріальних та інших витрат, сплата підвищених відрахувань та податків.

– Комерційний ризик. Виникає в процесі реалізації товарів і послуг.
Причини – зниження об’єму реалізації товарів і послуг у результаті зміни
кон’юнктури ринку збуту, підвищення закупівельних цін, непередбачене
зниження об’єму закупок, втрати товару в процесі обертання, підвищення
витрат у процесі обертання (в торгівлі). У будь-якій господарській
діяльності завжди існує небезпека втрат, що випливає із специфіки тих
або інших господарських операцій. Небезпека таких втрат – це комерційні
ризики. Комерційний ризик означає невпевненість у можливому результаті,
невизначеність цього результату діяльності. Складовою частиною
комерційних ризиків є фінансові ризики.

– Фінансовий ризик. Виникає у сфері відносин підприємств з банками та
іншими фінансовими інститутами. Вони зв’язані з імовірністю втрат
яких-небудь грошових сум або їх недоотриманням. Вимірюється відношенням
залучених коштів до власних.

Ризики діляться на два види: чисті та спекулятивні. Чисті ризики
означають можливість отримання збитку або нульового результату.
Спекулятивні ризики виражаються у ймовірності отримати як прибуток, так
і збиток від операцій.

Ступені ризику

Допустимий ризик. У якості допустимого ризику наявна загроза повної
втрати прибутку від того чи іншого проекту. Допустимий ризик – вклали
100 тис. грн. і 100 тис. грн. отримали.

Критичний ризик пов’язаний з недоотриманням виручки, коли витрати
доводиться відшкодовувати за свій рахунок.

Катастрофічний ризик призводить до банкрутства підприємства, втрати
інвестицій або навіть особистого майна.

Фінансовий ризик та його види. Фінансові ризики – це спекулятивні
ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь
знає, що для нього можливі тільки два види результатів: прибуток або
збиток.

Особливістю фінансового ризику є імовірність виникнення збитку в
результаті проведення яких-небудь операцій у фінансово-кредитній і
біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто
ризику, який витікає з природи цих операцій.

До фінансових ризиків належать:

кредитний ризик;

відсотковий ризик;

валютний ризик;

ризик упущеної фінансової вигоди;

бізнес-ризик;

інвестиційний ризик. 

Кредитні ризики – небезпека несплати позичальником основного боргу та
відсотків, належного кредитору.

Відсотковий ризик – небезпека втрат комерційними банками, кредитними
установами, інвестиційними фондами, селенговими компаніями в результаті
перевищення відсоткових ставок, що виплачуються ними на залучені кошти,
над ставками за наданими кредитами.Валютні ризики є небезпекою валютних
втрат, пов’язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти щодо іншої, в
тому числі національної валюти при проведенні зовнішньоекономічних,
кредитних та інших валютних операцій.

Ризик упущеної фінансової вигоди – це ризик настання непрямого
(побічного) фінансового збитку (неотриманий прибуток) у результаті
нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування) або при
зупинці господарської діяльності.

Бізнес-ризик – це здатність підприємства підтримувати доходи на
вкладений капітал.

Інвестиційний ризик – це ризик втрати всього інвестованого капіталу, а
також очікуваного доходу.

Ризик, притаманний усім суб’єктам ринку грошей, – це процентний ризик,
який пов’язаний з непевністю напряму руху процентних ставок. Процентний,
інвестиційний та бізнес-ризик можуть бути об’єднані під назвою
систематичного ринкового ризику. Для комерційних банків – це ризик того,
що протягом певного періоду вартість залучених банком коштів (процент,
який банк повинен сплатити за їх зберігання) може обігнати середню
процентну ставку за кредитами, тобто банк може вийти на негативний
спред. Це відбувається, якщо виникає розрив (геп), незбалансованість
активів та пасивів зі змінною та фіксованою ставками.

У нашому випадку – це: 

перевищення пасивів зі змінною ставкою над активами з фіксованою ставкою
при зростанні процентних ставок; 

перевищення активів зі змінною ставкою над пасивами з фіксованою ставкою
при падінні процентних ставок.Питання про процентний ризик менше
висвітлювалось в економічній літературі, ніж валютний ризик. Як і
валютний ризик, даний тип ризику можна підрозділити на різновиди, як
ризик втрат від зміни потоків коштів; портфельний ризик, економічний
ризик.

Ризик втрат від зміни потоків коштів. Компанія, що планує взяти у борг
суму грошей, або компанія, що має боргові зобов’язання, згідно з якими
виплачуються відсотки за плаваючою ставкою, можуть понести збитки у
випадку підвищення процентних ставок, тому що потрібно буде збільшити
потік коштів для обслуговування боргу. І навпаки, компанія, яка управляє
фондом, що мають депозити (за якими виплачуються відсотки на основі
плаваючої ставки), схильні до ризику у випадку падіння процентних
ставок.

Коливання процентних ставок створюють непевність як для позичальників,
так і для кредиторів. Непевність рівня процентних ставок у майбутньому
може створювати перешкоди при плануванні бізнесу. Підвищення процентних
ставок за вже отриманими грошовими позиками може серйозно відбитися на
потоку коштів. Методи зменшення непевності, що стосується майбутніх
процентних ставок, могли б усунути основну перешкоду для планування й
інвестицій.

Такий гіпотетичний приклад демонструє необхідність в інструментах
хеджування ризику втрат від зміни потоку коштів, пов’язаного з
коливаннями процентних ставок. Фінансовий директор компанії 1 лютого
планує одержати 1 березня суму в 1 млн. ф. ст. від продажу активів. З
огляду на фінансові потреби компанії, він вирішує інвестувати кошти, що
будуть отримані 1 березня, у 3-місячний стерлінговий депозитний
сертифікат. Поточна процентна ставка для подібного роду активів складає
11,25 % річних, що могло б принести прибуток у 27 739 ф. ст. за період
інвестування. Проте до 1 березня процентна ставка може знизитися,
зменшивши надходження від суми, що інвестується. Фінансовий директор міг
би уникнути такої можливості, спробувавши «зафіксувати» процентну ставку
на 1 лютого, або, принаймні, усунути ризик втрат від несподіваного
падіння процентної ставки.

Портфельний ризик. Існує зворотний зв’язок між процентними ставками і
цінами на фінансові активи. Найбільш очевидним цей взаємозв’язок є для
довгострокових активів, наприклад, акцій та довгострокових державних
облігацій. Тримач портфеля піддається ризику збитків від підвищення
процентних ставок за цінними паперами, тому що в цьому випадку
зменшується вартість портфеля.

Наприклад, портфель керуючим фондом може включати довгострокові державні
облігації вартістю в 10 млн. ф. ст. У випадку підвищення процентних
ставок вартість портфеля зменшиться. Наприклад, зміна ставки з 9 до 11 %
річних може знецінити портфель на 1,8 млн. ф. ст., що не може не
турбувати керуючого. Цієї небезпеки можна уникнути, продавши портфель,
але це буде дорогою і невигідною операцією. Керуючі фондами будуть
зацікавлені в знанні методів хеджування від зниження вартості портфеля,
що дозволить уникнути дорогої процедури продажу портфеля, а отже, і
наступної повторної покупки довгострокових облігацій у портфель.

Економічний ризик. Зміни процентних ставок можуть чинити опосередкований
вплив на компанію, викликаючи зміни в її економічному оточенні. Якщо
конкурентами компанії є виробники, які залучають для своєї діяльності
великі суми позикових засобів, то конкуренція може посилитися у випадку
зниження процентних ставок. Компанія, що робить інвестиційні товари або
товари, часто оплачувані в кредит, може зіткнутися з падінням попиту в
результаті росту процентних ставок. Особливо це стосується компаній, що
займаються житловим будівництвом. Зміни процентних ставок відображаються
на ставці відсотка до виплати іпотечних позичок, впливають на попит
послуг цих компаній. Зміни процентних ставок можуть викликати зміну
обмінних курсів валют, коливання яких, у свою чергу, впливає на
діяльність компаній. Це тільки деякі приклади джерел, що створюють
економічний ризик унаслідок зміни процентних ставок.

Ризик втрат від зміни курсу акцій. Курсовий ризик на фондовому ринку для
власників портфелів акцій та потенційних інвесторів існував задовго до
того, як основними проблемами стали коливання обмінних курсів і
нестабільність процентних ставок. Проте інструменти хеджування від
курсових коливань на фондовому ринку стали доступними тільки після
розробки методів керування валютними і процентними ризиками.

До появи ф’ючерсних контрактів і опціонів, заснованих на фондових
індексах, єдиним засобом уникнути збитків від загального падіння цін на
ринку для керуючого фондом зі значним, добре диверсифікованим, портфелем
був продаж і нова покупка портфеля цінних паперів після припинення спаду
ринку. Це було невигідно і дорого не тільки з адміністративної точки
зору, а з огляду на трансакційні витрати, але також і тому, що продаж
сприяв зниженню цін, за якими акції могли б бути реалізовані.

Керуючі фондами, прагнучи захистити портфель від ринку “ведмедів”, також
хотіли б брати участь в одержанні прибутків від підвищення цін на ринку
до того, як вони одержать гроші для інвестування. Наприклад, керуючий
пенсійним фондом очікує одержати 1 млн. ф. ст. через 3 тижні та має
намір використовувати їх для покупки збалансованого портфеля акцій. Він
може припускати, що ціни на акції протягом цього періоду виростуть, і
йому вдасться купити на дану суму менше акцій, коли гроші будуть
отримані. Якщо він вважає, що брати в борг під очікувані майбутні
надходження складно або дорого, то його могли б зацікавити інструменти
керування ризиком, що дозволили б йому брати участь у прибутках від
ринку «биків» до моменту фактичного інвестування засобів.

2. Валютні ризики та їх види

Підприємства та компанії в даний час стикаються у своїй фінансовій
діяльності з ризиком і невизначеністю. Тому існує необхідність в
інструментах фінансової політики фірми, що допомогли б знизити ступінь
ризику і невизначеності. Іншими словами, має місце попит на методи
хеджування. Хеджування припускає забезпечення стабільності майбутніх
обмінних курсів і процентних ставок або гарантованої компенсації втрат
від їх несприятливих змін за рахунок одержуваних прибутків.

Ризик потенційних збитків від зміни обмінних курсів можна підрозділити
на операційний, трансляційний та економічний валютний ризик. На жаль, не
існує загальновизнаних визначень цих трьох типів ризиків, особливо при
економічному ризику, тому запропоновані в книзі визначення будуть
неминуче ідеосинкратичними.

Операційний валютний ризик. Цей ризик можна визначити як можливість
недоодержати прибутка або понести збитки в результаті безпосереднього
впливу змін обмінного курсу на очікувані потоки коштів. Експортер, що
одержує іноземну валюту за проданий товар, програє від зниження курсу
іноземної валюти відносно національної, тоді як імпортер, що здійснює
оплату в іноземній валюті, програє від підвищення курсу іноземної валюти
відносно національної. Невизначеність вартості експорту в національній
валюті, якщо рахунок-фактура на нього оформляється в іноземній валюті,
може стримувати експорт, тому що виникають сумніви в тому, що
експортовані товари в кінцевому результаті можна буде реалізувати з
прибутком. Невизначеність вартості імпорту в національній валюті, ціна
на який встановлена в іноземній валюті, збільшує ризик втрат від
імпорту, тому що в перерахунку на національну валюту ціна може виявитися
не конкурентною. Таким чином, невизначеність обмінного курсу може
перешкоджати міжнародній торгівлі. Може здатися, що невизначеність
прибутковості експортних операцій, коли товари оцінюються в іноземній
валюті, можна перебороти, якщо призначити ціну в базовій національній
валюті компанії-експортера. Проте це лише перенесе валютний ризик на
імпортера, що згодом віддасть перевагу мати справу з постачальниками,
готовими оформляти рахунки-фактури у валюті країни-імпортера. Крім того,
знецінення іноземної валюти, що підриває прибутки від експорту товарів у
перерахунку на національну валюту, супроводжується підвищенням курсу
національної валюти і призводить до зростання ціни експорту в іноземній
валюті, що знижує його конкурентоспроможність. Особливо руйнівний ефект
буде в умовах попиту, відчутного до зміни ціни. Описана проблема добре
знайома експортерам автомашин, текстильних виробів і алкогольних напоїв.

Прикладом нестабільності розміру обсягу продажу може служити ситуація,
коли компанія бере участь у тендері (торгах) за контракт. Компанія
повинна усвідомлювати, що тендер у національній валюті може поставити її
в невигідне конкурентне положення, а тендер в іноземній валюті може
тягнути за собою валютний ризик (залежно від результату тендера). Успіх
у тендері пов’язаний із валютним ризиком, а невдача – ні. Це створює
певні проблеми, і надалі буде показано, що найбільш ефективний захист
від подібних ризиків можуть забезпечити валютні опціони.

Успіх у тендері веде до посилення ступеня схильності компанії валютному
ризику. Багато машинобудівних підрядних фірм працюють на Ближньому Сході
за контрактними цінами у доларах США, тоді як їх витрати оцінюються в
іншій валюті. Ці фірми виявилися вразливими для ризику збитків від
падіння курсу долара і зіткнулися з необхідністю застрахувати себе на
випадок, якщо тенденція до ослаблення долара збережеться протягом
тривалого періоду.

Тендер в іноземній валюті може розглядатися як джерело умовного
операційного валютного ризику. Дуже часто ризик, пов’язаний з участю в
тендері, вважається різновидом економічного валютного ризику, особливо
якщо під ним розуміється весь залишковий ризик, що важко однозначно
визначити або як операційний, або як трансляційний. Визначення
економічного валютного ризику, що пропонується в даній книзі, не
враховує ризику, пов’язаного із виграшем тендера. Ми позначаємо цей вид
ризику як «умовний операційний валютний ризик».

Імпортери, що одержують рахунки-фактури в іноземній валюті, також
стикаються з невизначеністю при оцінці вартості імпорту в національній
валюті. Для них це стає особливо проблематичним у випадку чутливості
збуту до цінових змін, коли, наприклад, їх конкурентами є внутрішні
виробники, що не відчувають впливу змін обмінних курсів або імпортери,
що одержують рахунки-фактури в іноземній валюті, курс якої змінюється в
сприятливому напряму. Що стосується товарів, виготовлених за новітніми
технологіями, то звичайно, в якості їхніх постачальників виступають або
США, або Японія. Розходження в змінах курсу долара та ієни відносно
фунта стерлінгів впливають на відносну конкурентоспроможність (ціну)
американського та японського устаткування. Найскладніша в теоретичному
плані проблема виникає в зв’язку з датою виникнення операційного
валютного ризику. Один із варіантів – вважати її датою виписки
рахунку-фактури. Але як тоді бути із замовленнями, на які ще не
оформлено рахунок-фактура? Якщо експортер одержав замовлення, накладна
на яке буде виписана в іноземній валюті, то ризик існує з моменту
реєстрації замовлення, якщо ціна в іноземній валюті визначається в
момент одержання замовлення. А як бути з замовленнями, що очікуються,
але ще не отримані? Уявіть, наприклад, агента британського туристичного
бюро, що продає путівки на відпочинок у Європі. Йому потрібно буде
враховувати оплату готелів у європейських валютах, що пов’язано з
ризиком збитків у випадку підвищення курсів європейських валют відносно
фунта стерлінгів. Таке підвищення збільшить його витрати у фунтах, у той
час як прибуток від путівок визначається в момент опублікування
прейскуранта. До моменту публікації прейскуранта підвищення курсів
іноземних валют може бути враховане в призначуваних цінах. Проте як
тільки прейскурант опублікований, змінити ціни вже неможливо, і операції
агента турбюро схильні до ризику. Тому виникнення операційного ризику
може датуватися з моменту публікації прейскуранта.

Задача визначення операційного ризику може зажадати оцінки ситуації,
коли ціна угоди встановлена в одній валюті, а оплата буде провадитися в
інший. Можуть виникнути сумніви щодо валюти, схильної до ризику. Це
валюта ціни або валюта платежу? Відповідь – це валюта ціни. Підвищення
курсу валюти платежу відносно базової валюти не супроводжується
відповідним ростом курсу валюти ціни щодо базової валюти. Більш висока
вартість покупки одиниці валюти платежу (наприклад, одного долара) буде
компенсуватися меншим числом одиниць (тобто доларів), що відповідають
вартості товарів або послуг за угодою, яка виражена у валюті ціни.

Трансляційний валютний ризик. Цей ризик відомий також як розрахунковий,
або балансовий ризик. Його джерелом є можливість невідповідності між
активами і пасивами, вираженими у валютах різних країн. Наприклад, якщо
британська компанія має дочірню філію в США, то в неї є активи, вартість
яких виражена в доларах США. Якщо в британської компанії немає достатніх
пасивів у доларах США, що компенсують вартість цих активів, то компанія
схильна до ризику. Знецінення долара США щодо фунта стерлінгів призведе
до зменшення балансової оцінки вартості активів дочірньої фірми, тому що
балансовий звіт материнської компанії буде виражатися у фунтах
стерлінгів. Аналогічно, компанія з чистими пасивами в іноземній валюті
буде схильна до ризику у випадку підвищення курсу цієї валюти.
Наприклад, компанія взяла кредит у швейцарських франках, тому що у
Швейцарії були низькі процентні ставки, а потім обміняла франки на фунти
стерлінгів для фінансування проекту у Великобританії. Балансовий звіт
покаже збільшення вартості пасивів у фунтах стерлінгів у випадку, якщо
курс швейцарського франка відносно фунта стерлінгів зросте.

Важливо дати відповідь на питання, наскільки серйозну загрозу
представляє трансляційний ризик. Якщо компанія вважає, що він не має
особливого значення, то тоді немає необхідності хеджувати такий ризик. У
підтримку цієї точки зору можна сказати, що відображення у балансовому
звіті змін активів і пасивів при їх оцінці в базовій валюті є всього
лише бухгалтерською процедурою, що не має істотного значення. Той факт,
що вартість активів дочірньої компанії в США, виражена у фунтах
стерлінгів, коливається разом із рухом обмінного курсу долара США до
фунта стерлінгів, ніяк не може вплинути на основну діяльність або
прибутковість (у доларах США) дочірньої компанії. Витрати на хеджування
трансляційного ризику вважатимуться безглуздими, тому що фактично не
існує ризику втрат від коливань курсу. Ця точка зору виправдана, якщо
зміни курсу розглядаються як відхилення від відносно стабільного курсу.
Проте якщо існує певна тенденція зміни курсу, то сама ця тенденція може
виявитися суттєвою, хоча відхилення від курсу в ту або іншу сторону
можуть і не мати значення. Тенденція до зниження вартості долара США
щодо фунта стерлінгів у довгостроковій перспективі могла б мати суттєву
значимість для материнської компанії. Навіть якби знецінення долара і не
мало наслідків для діяльності дочірньої фірми, то надходження прибутку у
фунтах стерлінгів від дочірньої в материнську компанію зменшилися б, і
було б правильним відобразити таке зменшення в балансовому звіті
материнської компанії при оцінці активів дочірньої філії. Таке зменшення
вартості активів дочірньої компанії у фунтах стерлінгів уже мало б
суттєве значення для материнської компанії, і в цьому випадку виникло б
питання про необхідність певних заходів для хеджування валютного ризику.

Ігнорування відхилень обмінного курсу в ту або іншу сторону від
постійного в цілому курсу в довгостроковій перспективі цілком виправдано
для активів, наприклад, дочірніх компаній, оскільки подібні активи
носять довгостроковий і навіть безстроковий характер. Для активів
короткострокового характеру виникає проблема з термінами їх погашення,
тому що ці терміни можуть співпасти з періодом, коли буде особливо
несприятливий рівень обмінного курсу. До подібного ризику схильні
боргові зобов’язання компаній, виражені в іноземній валюті. Боргові
цінні папери можуть мати термін погашення без права його продовження.
Навіть якщо обмінний курс фунта стерлінгів до долара просто коливається
в межах постійного рівня (при розгляді його на тривалому відрізку часу),
для британського позичальника американських доларів ситуація виявиться
дуже несприятливою, коли термін погашення наступить у момент, як курс
долара відносно фунта стерлінгів буде особливо високим. Активи і пасиви,
що не можна розглядати як безстрокові, особливо якщо умови і терміни
погашення не є гнучкими, створюють можливість валютного ризику, що є
істотним для компанії. З цієї причини в даному випадку необхідно з усією
серйозністю поставитися до хеджування трансляційних валютних ризиків.

Економічний валютний ризик. Економічний ризик визначається нами як
можливість несприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне
положення компанії, наприклад, можливість зменшення обсягу товарообігу
або зміни цін компанії на чинники виробництва і готової продукції
порівняно з іншими цінами на внутрішньому ринку. Ризик може виникати
внаслідок зміни гостроти конкурентної боротьби, як з боку виробників
аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої продукції, а також
зміни схильності споживачів до певної торгової марки. Вплив можуть мати
й інші джерела, наприклад, реакція уряду на зміну обмінного курсу або
стримування росту заробітної плати в результаті інфляції, викликаної
знеціненням валюти.Найменше до економічного ризику схильні компанії, що
платять витрати тільки в національній валюті, не мають альтернативних
джерел-чинників виробництва, на які могли б уплинути зміни валютного
курсу. Ці компанії реалізують продукцію тільки всередині країни і не
зустрічають конкуренції з боку товарів, ціни на які можуть стати більш
виграшними в результаті сприятливої зміни курсу. Проте навіть такі
компанії не цілком захищені, тому що зміни обмінного курсу можуть мати
наслідки, яких не зможе уникнути жодна фірма. Наприклад, зниження курсу
фунта стерлінгів може призвести до підвищення процентних ставок, що, у
свою чергу, знизить загальний рівень споживчих витрат на внутрішньому
ринку і збільшить витрати, пов’язані з погашенням боргових зобов’язань.

Коливання обмінних курсів може вплинути на ступінь конкуренції з боку
інших виробників, зробивши вплив на структуру їх витрат або на їх
продажні ціни, виражені в національній валюті. Компанія, що продає
винятково на внутрішньому ринку, із витратами, оплачуваними тільки в
національній валюті, постраждає від підвищення курсу внутрішньої валюти,
оскільки конкурентні імпортні товари будуть дешевшими, так само як і
товари внутрішніх виробників-конкурентів, витрати яких оплачуються
частково в іноземній валюті.

Зміни вартості валюти країни можуть мати додаткову значимість для
компанії, що розмістила свою філію в цій країні з метою забезпечення
дешевого джерела постачань або на свій внутрішній ринок, або на ринки
інших країн-споживачів. Наприклад, японський виробник автомашин, що
побудував завод у Об’єднаному Королівстві для випуску машин за
конкурентними цінами, не зрадіє підвищенню курсу фунта стерлінгів щодо
інших європейських валют.Деякі сировинні товари за традицією оцінюються
у визначених валютах.

Яскравим прикладом цього є ціни на нафту в доларах США. Компанії, що
одержують прибуток в інших валютах, можуть бути вразливі для ризику
можливих збитків від підвищення курсу долара відносно валют, у яких вони
одержують свої прибутки. Одним із прикладів таких фірм є авіакомпанії.
Якщо вони до того ж купують літаки в США і мають у результаті боргові
зобов’язання в доларах, то посилюється їх схильність ризику втрат від
підвищення курсу долара щодо національних валют, у яких вони одержують
прибутки.

Раніше згадувалося, що моментом виникнення операційного валютного ризику
варто вважати дату опублікування прейскуранта. Припустимо, що експортер
спробує уникнути операційного ризику, пов’язаного з цінами в іноземній
валюті, опублікувавши прейскурант для закордонних покупців у
національній валюті продавця. Тоді вплив коливань валютного курсу
виявиться в обсязі продажу. Якщо підвищення курсу національної валюти і
не знизить вартості надходжень від експорту, вираженої в національній
валюті, то таке підвищення обумовить тенденцію до зменшення обсягу
експорту, тому що ціни в перерахунку на іноземну валюту зростуть.

Приховані ризики. Існують операційні, трансляційні й економічні ризики,
що на перший погляд не очевидні. Наприклад, постачальник на внутрішньому
ринку може використовувати імпортні ресурси, і компанія, що користується
послугами такого постачальника, побічно схильна до операційного ризику,
тому що підвищення вартості витрат постачальника в результаті знецінення
національної валюти змусило б цього постачальника підвищити ціни. Ще
одним прикладом може бути ситуація з імпортером, якому виписується
рахунок-фактура в національній валюті і який виявляє, що ціни змінюються
його закордонним постачальником відповідно до змін обмінного курсу з
метою забезпечення сталості цін у валюті країни постачальника.

Приховані операційні та (або) трансляційні ризики можуть виникнути й у
тому випадку, якщо закордонна дочірня компанія схильна до своїх власних
ризиків. Припустимо, що американська філія британської компанії
експортує продукцію в Австралію. Для американської дочірньої компанії
існує ризик втрат від зміни курсу австралійського долара, і вона може
понести збитки в результаті несприятливих змін курсу австралійського
долара відносно долара США. Подібні збитки підірвуть прибутковість
філії. Виникає непрямий операційний ризик, оскільки надходження прибутку
від дочірньої компанії скоротяться. Материнська компанія також
зіткнеться з трансляційним ризиком, якщо зменшення прибутку від філії
буде відбито в оцінці вартості активів філії в балансовому звіті
материнської компанії.

Управління ризиком – це балансування між ризиком та доходами. Для банків
основний ризик – неповернення боргів (кредитів), для підприємця – ризик,
пов’язаний з різницею в термінах виплат і надходженнях грошей.

Інвестування капіталу завжди супроводжує вибір варіантів інвестування і
ризик. Вибір різних варіантів вкладення капіталу часто пов’язаний зі
значною невизначеністю.

Наприклад, позичальник бере позику, повернення якої він буде здійснювати
з майбутніх доходів. Однак самі ці доходи йому невідомі. Цілком можливий
випадок, що майбутніх доходів може і не вистачити для повернення позики.

В інвестуванні капіталу доводиться також йти на певний ризик, тобто
вибирати ту або іншу міру ризику. Наприклад, інвестор повинен вирішити,
куди йому потрібно вкласти капітал: на рахунок у банк, де ризик
невеликий, але і доходи невеликі, або в більш ризикований, але більш
прибутковий захід (селенгові операції, венчурне інвестування, покупка
акцій). Для вирішення цієї задачі потрібно кількісно визначити величину
фінансового ризику і порівняти міру ризику альтернативних варіантів.

Література:

Конституція України.

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91.

Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову
біржу» від 10.09.97.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»
від 30.10.96.

Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до
приватизаційних процесів» від 1995 року.

Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року.

Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ.

Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ.

Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с.

Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд.
Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.:
Урожай, 1998.

Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від
26.06.97 р. № 400 – ВР.

Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від
26.06.97 р. № 402 – ВР.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої
державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463.

Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання
вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п.

Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів //
Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49.

Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного
регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020