.

Фінансове планування як процес визначення потреби підприємства у фінансових ресурсах (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
571 10520
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему

Фінансове планування як процес визначення потреби підприємства у
фінансових ресурсах

ПЛАН

Вступ

Планування як важлива функція управління підприємством – об’єктивно
необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період, а також
засобів, способів та умов їх досягнення. Саме планування об’єднує
структурні підрозділи підприємства загальною метою діяльності, надає
всім процесам однонаправленості та скоординованості, що дає змогу
найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійно
розв’язувати різноманітні управлінські завдання.

Планування є надзвичайно громіздким процесом, який вимагає не тільки
значних витрат фінансових ресурсів та робочого часу, а й нормального
функціонування економічної системи країни. Але зважаючи на проблеми та
нестабільність, які на сьогодні існують в економіці України, фінансове
планування втратило свою ефективність.

Для здійснення соціально-економічних реформ, призупиненню спаду
виробництва і забезпечення його подальшим розвитком питання виключної
важливості є безвідкладна кардинальна реогранізація системи управління
на рівні підприємств. Без вміння швидко реагувати на зміни внутрішнього
середовища на основі традиційних, не відповідаючих світовим тенденціям
та рівню систем внутріфірмового управління неможливо забезпечити
адаптацію підприємств до ринкових умов господарювання, досягнути успіху
в бізнесі, зберегти конкурентноздатність продукції при умовах
внутрішнього середовища, що динамічно змінюються, і кон’єктури ринку.

У умовах ринкових відносин, виробник (продавець) повинен постачати на
ринок не те, що він може зробити, а те, в чому ринок випробовує потребу.
Процес виявлення потреб ринку і їх поєднання з власними можливостями
означає, що в основі діяльності виробника лежить концепція маркетингу.
Сам процес вивчення ринку для кожного виробника або продавця носить
завжди конкретний характер. При здійсненні маркетингового дослідження
необхідно виділити певний сегмент ринку, де зосереджені інтереси тієї
або іншої групи споживачів, на яку орієнтується або хотів би
орієнтуватися продавець (підприємець, виробник) в своїй виробничій
діяльності.

Планування при використанні концепцій маркетингу повинне бути направлене
на забезпечення мети виробника і створення програми використання всіх
його ресурсів {технічних, фінансових, сировинних, трудових і т.д.), а
також на розробку раціональних методів і коштів їх застосування.

Фінанси підприємств займають провідне місце в відтворювальному процесі і
формуванні власних грошових засобів. В останні роки відбулися серйозні
зміни в економіці України. В результаті переходу до ринкових умов
господарювання розвинувся недержавний сектор економіки, нові форми
власності, банківська система, ринки товарів, послуг, капіталу.
Змінилися умови державного регулювання. Все це привело до підвищення
ролі розподільчої системи.

В умовах нестабільності зовнішнього середовища, невизначеності умов
господарювання, ефективність роботи підприємства багато в чому залежить
від стану внутріфірмового планування. Чим вищий рівень невизначеності,
що є наслідком нестабільності в суспільстві, тим більшого значення
набуває планування.

На даний момент, багато підприємств не здійснюють перспективного
планування, цим самим знижуючи імовірність свого виживання в умовах, що
склалися. В більшості випадків план розробляється тільки на найближчий
квартал з розбивкою завдань по місяцям. Складові плану часто носять
фрагментальний характер, розробляються на різних інформаційних базах, не
містять механізму корегування в процесі їх реалізації, що призводить до
розбіжностей в планових завданнях і дезорганізації роботи підрозділів
підприємства.

1. Суть фінансового планування, його цілі і завдання

Фінансове планування – це процес визначення фінансових ресурсів за
джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з
виробничими і маркетинговими показниками підприємства у плановому
періоді.

Фінансове планування на підприємстві – це планування його фінансових
ресурсів і напрямків їх використання з метою забезпечення господарської
діяльності підприємства.

Ціль фінансового планування полягає в забезпечені підприємства
необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової
діяльності. В зв’язку з цим необхідно визначити шляхи ефективного
вкладення капіталу, оцінити ступінь його раціонального використання,
виявити внутрігосподарські резерви підвищення прибутків за рахунок
економного використання грошових засобів і встановлення раціональних
фінансових відносин з бюджетом, банками і контрагентами. Важливо також
відстояти інтереси акціонерів та інших інвесторів. І як наслідок всього
вище сказаного, фінансове планування виконує контролюючу функцію по
вивченню фінансового стану підприємства, його плато- і
кредитоспроможність.

Фінансовий план май сильний вплив на економіку підприємства. Це
обумовлено цілим рядом обставин. По-перше в фінансових планах
відбувається співвідношення початкових витрат для здійснення діяльність
з реальними можливостями, і в результаті корегування досягається
матеріально-фінансова збалансованість.

По-друге, статті фінансового плану пов’язані зі всіма економічними
показниками роботи підприємства і пов’язані з основними розділами
підприємницького плану: виробництвом товарів та послуг,
науково-технічним розвитком, удосконалення виробництва та управління,
підвищення ефективності виробництва, капітальним будівництвом,
економічним стимулюванням та іншими. Таким чином, фінансове планування
може впливати на всі сторони діяльності господарюючого суб’єкта.

Важливим фактором також є задоволення інтересів акціонерів і інвесторів.
Фінансовим плануванням вирішують завдання:

Забезпечення потреб підприємства у виробничій та інвестиційній
діяльності фінансовими ресурсами;

Виконання зобов’язань перед бюджетом, кредитними установами, страховими
компаніями і партнерами у бізнесі;

Виявлення можливих внутрішніх фінансових резервів;

Виконання контролю за фінансовим станом підприємства.

Фінансове планування дає змогу розв’язати такі конкретні питання:

які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела їх надходження;

чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди,
банкам і іншим кредиторам;

як повинен здійснюватися розподіл прибутку підприємства;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів
підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

2. Методи фінансового планування

В практиці фінансового планування застосовуються слідуючі методи:
економічного аналізу, нормативний, балансових розрахунків, грошових
коштів, метод багатоваріантності, економіко-математичне моделювання.

Метод економічного аналізу дозволяє визначити основні закономірності,
тенденції в русі натуральних і вартісних показників, внутрішні резерви
підприємства. На основі доступної звітньо-облікової інформації
оцінюється фінансове положення підприємства, його внутрішні і зовнішні
відносини. Це дозволяє охарактеризувати його платоспроможність,
ефективність і прибутковість діяльності та інші показники, а потім на
основі результатів прийняти обгрунтовані рішення.

Суть нормативного методу полягає в тому, що на основі наперед
встановлених норм і техніко-економічних нормативів розраховується
потреба господарюючого суб’єкта в фінансових ресурсах і їх джерелах.
Такими нормативами є податкові ставки та відрахування, норми амортизації
та інше. Існують також нормативи господарюючого суб’єкта – це нормативи,
розроблені безпосередньо на підприємстві і використовуються ним для
регулювання виробничої діяльності, контролю за використанням фінансових
ресурсів, інших цілей щодо ефективного вкладення капіталу.

Використання методу балансових розрахунків для визначення майбутньої
потреби в фінансових ресурсах базується на прогнозі надходженні засобів
і витрат по основним статтям балансу на певну дату в перспективі. При
цьому особливу увагу слід приділити вибору дати: вона повинна
відповідати періоду нормальної експлуатації підприємства.

Метод багатоваріантності розрахунків полягає в розробці альтернативних
варіантів планових розрахунків, щоб з їх допомогою вибрати
найоптимальніший, при цьому можуть використовуватися різні критерії
вибору.

Так, наприклад, в одному варіанті може бути закладений спад виробництва,
що продовжується, інфляція і слабкість національної валюти, а в іншому –
ріст процентних ставок і , як наслідок, сповільнення темпів росту
світової економіки і зниження цін на продукцію.

Цей метод цікавий тим, що дає можливість проаналізувати діяльність
підприємства в різних економічних ситуаціях, а також проробити шляхи
розвитку всіх варіантів.

Метод економіко-математичного моделювання дозволяє кількісно виразити
тісноту взаємозв’язків між фінансовими показниками і основними
факторами, що їх визначають.

І тільки сукупність усіх вище перерахованих методів дає можливість
робити різносторонні висновки.

3. Бюджетування як вид планування

Альтернативою фінансовому плануванню є бюджетування – своєрідний
західний варіант плануваня, хоча деякі економісти вважають його
різновидом фінансового планування. В Україні даний вид планування не є
дуже поширеним, що пов’язане з тим, що вітчизняні підприємства змушені
працювати за більш високого рівня контролю за використанням фінансових
ресурсів та централізації управлінських функцій.

Крім того, бюджетування притаманне великим компаніям і транснаціональним
корпораціям, планування в яких повинно враховувати особливості
середовищ, в яких працюють їхні підрозділи (чи то ментальні відмінності,
чи різний рівень економічного ролзвитку країн-акцепторів та інше).

В західній практиці, говорячи про фінансові плани, зазвичай оперують
терміном “бюджет”. Бюджет – фінансовий документ, що містить серію
спланованих подій, які будуть мати місце в майбутньому, тобто прогноз
майбутніх фінансових операцій [1,с.27].

Система бюджетів дозволяє керівнику наперед оцінити ефективність
управлінських рішень, оптимальним чином розподілити ресурси між
підрозділами, намітити шляхи розвитку персоналу і уникнути кризових
ситуацій. Поряд з поняттям “розробка бюджету” на багатьох вітчизняних
підприємствах використовується термін “бюджетування”. Складання бюджетів
переслідує слідуючі цілі:

Розробка концепції ведення бізнесу:

Планування фінансово-господарської діяльності підприємства на певний
період;

Оптимізація витрат і прибутків підприємства;

Координація – узгодження діяльності різних підрозділів підприємства;

Комунікація – доведення планів до відома керівників різних рівнів;

Мотивація керівників на місцях на досягнення цілей організації;

Контроль і оцінка ефективності роботи керівників на місцях шляхом
порівняння фактичних витрат з нормативом;

Виявлення потреби в грошових коштах і оптимізації фінансових потоків.

Складання бюджету являє собою процес тактичного планування, звідси і
назва управлінської функції – бюджетне планування. Тактичний план має
багатофункціональне значення. В цілому він виконує наступні три функції:

Прогнозування;

Координація;

Контроль;

План повинен базуватися на цілях, які необхідно досягнути в плановому
періоді, іншими словами тактичний план – розгорнута система кінцевих
цілей діяльності підприємства.

Щоб тактичний план виконував покладені на нього функції, він повинен
відповідати слідуючим вимогам:

Гнучкість плану (бюджети, механізм корегування).

Повнота планування (сценаріїв).

Підтримка зі сторони вищого керівництва.

Комплексність планування (підшивки бюджетів).

Відповідальність за розробку і виконання плану.

Пріоритет поточних рішень перед планом (аналіз План-Факт).

Точність, ясність, лаконічність формулювання планів.

Участь виконавців в формуванні бюджетів.

Переваги і недоліки бюджетування.

Як і любе явище бюджетування має свої позитивні і негативні сторони.

Переваги бюджетування:

Позитивно впливає на мотивацію і настрій колективу;

Дозволяє координувати роботу підприємства в цілому;

Аналіз бюджетів дозволяє своєчасно вносити корегуючі зміни;

Дозволяє вчитися на досвіді складання бюджетів минулих років;

Дозволяє вдосконалити процес розподілу ресурсів;

Сприяє процесам комунікацій;

Допомагає менеджерам нижньої ланки зрозуміти свою роль в організації;

Є інструментом порівняння досягнутих і бажаних результатів.

Недоліки бюджетування:

Різне сприйняття бюджетів в різних людей (наприклад, бюджети не завжди
можуть допомогти при вирішенні повсякденних, поточних проблем, не завжди
відбивають причини подій і відхилень, не завжди враховують зміну умов,
крім того не завжди менеджери мають достатню підготовку для аналізу
фінансової інформації);

Складність і висока вартість системи бюджетування;

Якщо бюджети не доведені до відома кожного працівника, то вони практично
не мають ніякого впливу на мотивацію і результати роботи, а натомість
сприймаються виключно як засіб для оцінки діяльності робітників і
виявлення помилок;

Бюджети вимагають від працівників високої продуктивності праці, в свою
чергу працівники протидіють цьому, намагаючись мінімізувати
навантаження, що може призвести до конфліктів;

Протиріччя між досягненням цілі і стимулюючим ефектом: якщо досягнути
поставлених цілей занадто легко, то бюджет не має стимулюючого ефекту
для підвищення продуктивності, якщо досягнути ціль надто важко, –
стимулюючий ефект пропадає, оскільки ніхто не вірить в можливість
досягнення цілі

4. Етапи фінансового планування

Процес фінансового планування включає декілька етапів. На першому –
аналізуються фінансові показники за попередні періоди. Для цього
використовуються основні фінансові документи підприємства –
бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух
грошових коштів. Вони мають важливе значення для фінансового планування,
так як містять дані для аналізу і розрахунку фінансових показників
діяльності підприємства, а також є основою для складання прогнозу цих
документів. Складна аналітична робота на цьому етапі дещо спрощується
тим, що форма фінансової звітності і фінансових таблиць, що плануються,
однакові за змістом.

Баланс підприємства входить до складу документів фінансового планування,
а звітній бухгалтерський баланс є вихідною базою на першій стадії
планування. При цьому західні компанії використовують для аналізу, як
правило, внутрішній баланс, включаючи найбільш достовірну інформацію для
внутріфірмового використання. Зовнішній баланс, зазвичай складається для
публікації і показує занижені розміри прибутку.

Другий етап передбачає складання основних прогнозних документів, таких
як прогноз балансу, звіту про фінансові результати, рух грошових коштів,
які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються в
структуру науково-обгрунтованого бізнес-плану підприємства.

На третьому етапі уточнюються і конкретизуються показники прогнозованих
фінансових документів за рахунок співставлення поточних фінансових
планів.

На четвертому етапі здійснюється оперативне фінансове планування.

Завершальним процесом фінансового планування є практичне впровадження
планів і контроль за їх виконанням.

Таке планування повинно носити довгостроковий характер і, по мірі
можливості, враховувати тенденції розвитку економічних процесів в
країні, а також поділятися на плани певних відрізків часу для
деталізації діяльності підприємства. Таким чином, фінансове планування
можна класифікувати на перспективне, поточне і оперативне.

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники,
пропорції і темпи розширеного відтворення, є головною формою реалізації
цілей підприємства. Як правило, охоплює період від одного до трьох
років. Цей період має умовний характер, так як залежить від економічної
стабільності і можливості прогнозування об’ємів фінансових ресурсів і
напрямків їх використання.

Тут же розробляється фінансова стратегія підприємства, яка впливає на
загальну стратегію підприємства. Висновок: в межах стратегічного
планування визначаються довгострокові орієнтири розвитку і цілі
підприємства, довгостроковий курс по досягненню цілей і розподілу
ресурсів. Проводиться пошук альтернативних варіантів, вибирається
найкращий і на його основі будується стратегія підприємства.

Особливу увагу слід приділити деяким зовнішнім факторам. Перш за све –
це споживачі, саме їхні потреби буде задовольняти продукція, що
виробляється: попит окупить всі видатки, якщо підприємство зможе
реалізувати свою продукцію. Наприклад, провести вибіркове опитування про
конкретну продукцію. Часто робітники відділу збуту можуть запропонувати
щось принципово нове завдяки своїм знанням споживчого ринку. Вивчення
продукції конкурента допоможе покращити той чи інший товар.

Цілі фінансової стратегії повинні бути підпорядковані загальній
стратегії розвитку і напрямлені на максимізацію ринкової вартості
підприємства. На визначення періоду реалізації фінансової стратегії
впливають слідуючі фактори: динаміка макроекономічних процесів,
тенденції розвитку вітчизняного фінансового ринку і галузевої
приналежності підприємства зі специфікою його виробничої діяльності.

Результатом фінансової стратегії є розробка фінансової політики
підприємства по конкретним напрямкам діяльності: податкової,
амортизаційної, емісійної та інших. Велика увага також приділяється
врахуванню факторів ризику.

Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох
основних фінансових документів:

Прогноз звіту про фінансові результати

Прогноз руху грошових коштів

Прогноз бухгалтерського балансу

Основною ціллю побудови цих документів є оцінка фінансового положення
підприємства на кінець періоду, що планується.

Виробниче планування

Велике значення відводиться виробничому плануванні. Основною ціллю
виробничого плану надання інформації про забезпечення з виробничої
сторони випуску продукції і розробку заходів по підтримці і розвитку
виробництва. Зміст виробничого плану може змінюватися в залежності від
галузі, в якій працює фірма. Наприклад, для бізнесу в обробній
промисловості в план в обов’язковому порядку включається політика
управління запасами, збутом, визначаються постачальники комплектуючих.

План виробництва бажано проводити в перспективі на 2-3 роки. Дуже
корисною тут може стати схема виробничих потоків, яка наочно зображає
звідки і куди будуть поступати всі види сировини і комплектуючих, в яких
цехах і як вони будуть перероблятися в продукцію, як і куди ця продукція
буде поставлятися. Важливо визначити, яким чином буде здійснюватися
контроль за якістю продукції.

На додаток – оцінка можливих витрат виробництва і їх динаміка на
перспективу. При цьому потрібно вказувати витрати, пов’язані з
утилізацією відходів і охороною навколишнього середовища.

В план виробництва необхідно також включити такі дані, як вид необхідних
виробничих потужностей, необхідні виробничі приміщення, потреба в
основних виробничих фондах і робочій силі. В цілому структуру даного
розділу можна представити в такому вигляді:

А) виробничий цикл. Дуже ефективним елементом тут може стати схема
виробничих потоків. Експерти (партнери, інвестори) перш за все
розглядають даний підрозділ з точки зору раціональності технологічної
схеми, економії витрат праці, часу і матеріалів. Тут повинні бути
розглянуті сезонні коливання завантаженості виробничих потужностей.

Б) виробничі потужності і їх розвиток. Для вже існуючого підприємства
описати виробничі потужності, включаючи виробничі і адміністративні
приміщення, склади і площі, спеціальне обладнання, механізми та інші
виробничі фонди. Необхідно вказати необхідність в придбанні додаткових
виробничих потужностей, тобто збирається підприємство купити чи
орендувати обладнання чи приміщення, скільки це буде коштувати на
найближчі три роки. Таким чином, буде вказана перспектива розширення
приміщень і нарощення потужностей з метою збільшення об’ємів реалізації.

В)стратегія постачання і виробничий план. Опис усього виробничого
процесу дозволить підготовити виробничий план з інформацією, що
характеризує залежність витрат від об’єму виробництво для рівня
реалізації з розбивкою по змінним матеріалам, праці, комплектуючим та
іншим витратам виробництва. Важливо вказати, на яких стадіях виробничого
процесу буде проводитися контроль за якістю продукції.

Г) при співставленні виробничого плану важливо врахувати правові аспекти
бізнесу, тобто вказати будь-які урядові, місцеві чи закордонні
нормативні акти, як і можуть вплинути на функціонування підприємства.

Таким чином можна зробити висновок, що виробниче планування необхідне
для визначення об’єму продукції і можливості підприємства з наявними
виробничими потужностями задовольнити план реалізації продукції.

Поточне фінансове планування

Поточне фінансове планування є плануванням “реалізації”, воно
розглядається як складова частина перспективного плану і являє собою
конкретизацію його показників. Поточне планування господарської
діяльності підприємства також полягає в розробці трьох документів: план
руху грошових коштів, план звіту про фінансові результати, план
бухгалтерського балансу.

Поточний фінансовий план складається на період одного року. Це
пояснюється тим, що за рік в основному вирівнюються сезонні коливання
кон’юнктури ринку. До того ж такий період відповідає законодавчим
вимогам стосовно звітного періоду. Річний фінансовий план розбивають
поквартально чи помісячно, оскільки на протязі року потреба в грошових
засобах може змінюватися і в якомусь кварталі чи місяці може виявитися
нестача фінансових ресурсів. Крім того, розбивка річного плану на
короткі періоди дозволяє відслідковувати синхронність потоків і притоків
грошових засобів і ліквідувати касові розриви.

Процес поточного фінансового планування можна розглянути на прикладі
складання річного плану руху грошових коштів. Він являє собою власне
план фінансування, який складається на рік з розбивкою по кварталам.
План руху грошових коштів відображає рух грошових коштів, в тому числі
усі напрямки використання засобів. В розділі надходження відображається
виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), від реалізації
основних засобів і активів та інші доходи, які планується отримати в на
протязі року чи кварталу. При необхідності залучаються додаткові засоби,
шляхом випуску акцій і/або облігацій. В видатковій частині – витрати на
виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг), сума податкових
платежів, погашення довгострокових кредитів, сплата відсотків за
банківський кредит, напрямки використання чистого прибутку (накопичення,
споживання, резервний фонд).

ПДВ і акциз в плані руху грошових коштів не відображаються, так як вони
вираховуються до формування прибутку. Як в доходній, так і в видатковій
частинах плану відображаються надходження (притоки) і видатки (відтоки)
грошових засобів по трьом видам діяльності: поточній, інвестиційній,
фінансовий. Сальдо по кожному виду діяльності формується як різниця
підсумкових величин розділів дохідної і розхідної частин.

За допомогою такої форми плану підприємство може реальність джерел
надходження засобів і обгрунтувати видатки, синхронність їх появи,
визначити можливу величину потреби в додатково залучених засобах.

Завдяки плану руху грошових коштів планування охоплює весь оборот
грошових засобів підприємства, це дає можливість проводити аналіз і
оцінку надходжень і видатків грошових засобів і приймати рішення про
можливі способи фінансування в випадку виникнення дефіциту засобів. В
плані повинні бути представленні джерела покриття дефіциту, в цьому
випадку план вважається сформованим до кінця.

Розробка плану руху грошових коштів проходить в декілька етапів. На
першому етапі розраховується планова сума амортизаційних відрахувань,
так як вона є частиною собівартості і передує плановим розрахункам
прибутку. Планова сума амортизаційних відрахувань визначається на основі
даних про середньорічну балансову вартість основних фондів по групам і
норм амортизаційних відрахувань.

На другому етапі на основі нормативів складається система витрат, яка
включає основні видатки на сировину і матеріали (в відповідності з
технічними вимогами), прямі витрати на оплату праці (науково
обгрунтовані основні ставки заробітної плати). Стандартні норми затрат
розробляються на основі певної методики. Рівень прийнятих стандартів
дозволяє виявити ті відділи підприємства, які заважають його ефективному
функціонуванню і перешкоджають виробництву конкурентноспроможної
продукції.

На слідуючому етапі визначається виручка від реалізації продукції. В
якості вихідних даних береться виручка минулого року. Ця величина
змінюється в поточному році в залежності від: собівартості продукції, що
порівнюється, цін на продукцію, що реалізується, цін на покупні
матеріали і комплектуючі, оцінки основних засобів і капітальних вкладень
підприємства, оплату праці (в залежності від впливу інфляції).

Необхідною умовою розробки плану є збалансованість об’єму виробництва з
прогнозованим об’ємом реалізації. Для підприємства було б доцільно
залучити усі виробничі потужності і оптимізувати величину матеріальних
запасів. Це є невід’ємною частиною складання річного виробничого плану.

Наступним документом є плановий звіт про фінансові результати, в якому
уточнюється прогнозований на перспективу розмір отримуваного прибутку на
наступний період.

Так як в Україні досвід розробки фінансових планів невеликий, великий
інтерес викликають закордонні методики планування. Наприклад, “метод
розробки фінансового плану на нулевій основі”. Кожен вид діяльності на
початку поточного року повинен довести своє право на подальше існування.
Для цього менеджери повинні підготувати план витрат для сфери їх
діяльності, при мінімальному рівні виробництва, а потім – прибутки від
додаткового приросту діяльності, за яку вони відповідають. Якщо
виявиться, що в якоїсь сфери діяльності низький рейтинг, то може
виявитися, що було б раціональніше перевести кошти у якусь іншу сферу
діяльності.

Заключним документом фінансового плану є складання бухгалтерського
балансу на кінець періоду, що планується, який відображає усі зміни в
активах і пасивах в результаті планованих мероприємств і показує стан
майна і фінансів підприємства. В результаті порівняння фактичних
показників з плановими здійснюється фінансовий контроль. Особливу увагу
при цьому приділяють:

Виконанню статей поточного фінансового плану для виявлення відхилень і
причин, які викликали покращення чи погіршення фінансового стану
підприємства;

Визначення темпів росту доходів і видатків за попередній рік для
виявлення тенденцій руху фінансових ресурсів;

Наявність матеріальних і фінансових ресурсів, стану виробничих фондів на
початок наступного планового року.

Оперативне фінансове планування

З метою контролю за надходженням фактичної виручки на розрахунковий
рахунок і розподіл фінансових ресурсів підприємству необхідно оперативне
планування, яке доповнює поточне. Оперативний план необхідний для
ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Оперативне фінансове планування включає складання і виконання платіжного
календарю, касового плану і розрахунок потреби в короткостроковому
кредиті.

Платіжний календар складається на квартал з розбивкою по місяцям і більш
коротші періоди. Необхідно враховувати об’єм виробництва і реалізації,
величину запасів, дебіторську заборгованість в цілях контролю за
фінансовим планом. Притоки і відтоки грошових засобів повинні бути
збалансованими. Інформаційною базою платіжного календарю є фінансові
плани складені підприємстві: план реалізації продукції, план капітальних
вкладень, я також виписки по рахункам підприємства і додатки до них;
нормативно установчі строки платежів по фінансових зобов’язань;
договори; рахунки-фактури; графіки виплати заробітної плати.

Процес складання платіжного календарю можна поділити на 6 етапів:

Вибір періоду планування. Як правило, це квартал, місяць, декада.

Планування об’єму реалізації здійснюється з врахуванням об’єму
виробництва в періоді, що розглядається.

Розрахунок об’єму можливих грошових надходжень.

Оцінка грошових видатків, очікуваних в плановому періоді.

Визначення грошового сальдо. Воно являє собою різницю між сумами
надходжень і видатків за плановий період.

Висновки, щодо надлишку чи нестачі грошових залишків у підприємства.

Очікуване сальдо на кінець періоду порівнюється з мінімальною сумою
грошових засобів на розрахунковому рахунку, яка є грошовим запасом.
Перевищення доходів над очікуваними видатками з врахуванням залишків
засобів на рахунках означає недостатність власних можливостей для їх
покриття і може бути ознакою погіршення фінансового стану. У цьому
випадку потрібно перенести частину непершочергових видатків на наступний
календарний період, прискорити по можливості відвантаження і реалізацію
продукції, прийняти міри по залученню додаткових джерел. Надлишок
говорить про стабільність і платоспроможність підприємства, а також про
неефективне використання фінансових ресурсів.

На багатьох підприємствах складається податковий календар, в якому
вказується порядок і суми податків, що дозволяє уникнути пені.

Крім платіжного також повинен бути складений касовий календар. Це план
обігу готівки через касу.

Заключним етапом фінансового планування є складання аналітичних
висновків. В якій надається характеристика основних показників річного
фінансового плану :величина і структура доходів, видатків,
взаємовідносин з бюджетом, комерційними банками, контрагентами. Особлива
роль відводиться джерелам фінансування та інвестицій. Велика увага
приділяється розподілу прибутку. Завершальним висновком є висновок про
ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами.

Методологія і інструменти бюджетного планування

Для забезпечення ефективного внутріфірмового бюджетного планування
використовується ряд інструментів і методів:

Бюджети;

Нормування;

Виділення ЦФВ;

Підхід до розробки бюджетів;

Сценарний аналіз;

Аналіз економічної ефективності;

Аналіз відхилень;

Бюджети.

Ключем до поняття “бюджет” є розуміння того, що це є ніщо інше, як
листок паперу, на якому в табличному форматі представлені фінансові
дані. Таким чином, бюджет – це гнучка форма акумуляції інформації про
фінансові операції, що вже відбулися, і ті, що тільки плануються. Тому
бюджет може бути названий інструментом планування.

По визначенню інституту дипломованих керівників-бухгалтерів по
управлінському обліку (США) бюджет – це кількісний план в грошовому
виразі, підготовлений і прийнятий до певного періоду, що, зазвичай,
показує величину доходу, що планується, яка повинна бути досягнута і/або
витрати, які повинні бути зменшені на протязі даного періоду, і капітал,
який необхідно залучити для досягнення поставлених цілей.

Функції бюджету:

Планування операцій, що забезпечують досягнення цілей організації;

Координація різних видів діяльності і підрозділів, узгодження інтересів
окремих працівників і груп в цілому по організації;

Стимулювання керівників усіх рівнів до досягнення цілей своїх центрів
відповідальності;

Контроль поточної діяльності, забезпечення планової дисципліни;

Основа для оцінки виконання планів центрами відповідальності і їх
керівників;

Спосіб навчання і підготовки менеджерів.

Рекомендується складати бюджет на три роки з розбивкою в перший рік по
місяцях.

Деталізовані бюджети частіше за все складаються на обмежений період,
зазвичай не більше ніж на рік, з розбивкою на більш менші періоди:
квартали, місяці або 13 чотирьох тижневих періодів.

Бюджет може мати безкінечну кількість форм і видів. Його структура
залежить від того, що є предметом складання бюджету, розміру
організації, ступеня, в якому процес формування бюджету інтегрований з
фінансовою структурою організації, кваліфікації і досвіду фінансових
менеджерів, що розробляють бюджет. Бюджет не має стандартної форми, яку
потрібно витримувати.

Теоретично бюджети можуть бути двох видів:

Прості – кожному елементу відповідає одна сума;

Складні – елемент може бути розбитий по аналітиці, кожному виду
аналітики відповідає своя сума.

Нормування.

Норми і нормативи приймаються в якості вихідних даних для розробки всієї
системи планових показників підприємства. З їхньою допомогою
регулюється, планується, і контролюється вся виробничо-господарська
діяльність, ведеться бухгалтерський облік.

Норма – це максимально допустима планова величина абсолютних витрат
живої і уречевленої праці на одиницю продукції або на виконання певного
об’єму робіт. (Наприклад, норма витрат металу показує, скільки
кілограмів металу повинно бути використано на виробництво одиниці
продукції).

Норматив – це плановий показник, що характеризує поелементні складові
норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії затрат праці і рівень
їх ефективного використання. (Наприклад, витрати заробітної плати на
гривню готової продукції, плановий коефіцієнт використання металу).

Виділяють слідуючі функції норм і нормативів:

Засіб нормативного методу планування в цілях забезпечення
збалансованості, пропорціональності і оптимальності стратегічних і
тактичних планів;

Елемент організації виробництва і праці;

Засіб обліку вимог режимів економії ресурсів;

Побудова системи нормування передбачає дотримання певних принципів:

Прогресивність – відображення в нормах нової техніки, технології,
наукової організації праці, виробництва і управління;

Обгрунтованість – розробка норм на основі технічних розрахунків і
аналізу виробництва;

Комплексність – комплексне оформлення нормативної бази для всіх розділів
плану;

Гнучкість, динамічність – систематичне поновлення нормативної бази по
мірі зміни організаційно-технічних умов виробництва;

Співставність – забезпечення порівняльності нормативної бази на різних
рівнях планування;

Автоматичність – комп’ютеризація, формування, оновлення і використання
нормативної бази.

Виділення ЦФВ.

В системі бюджетування інформація акумулюється і аналізується не по
підприємству в цілому, а по центрам відповідальності. Центр
відповідальності – це сегмент всередині підприємства, на чолі якого
стоїть відповідальна особа, яка приймає рішення [13,с.18].

На практиці частіше використовують такі принципи виділення центрів
відповідальності:

Функціональний;

Територіальний;

Відповідно організаційній структурі;

Схожість структури витрат;

Вибір способу поділу підприємства на центри відповідальності
визначається специфікою конкретної ситуації, при цьому необхідно
враховувати наступні вимоги:

В кожному центрі витрат повинен бути показник для вимірювання об’єму
діяльності і база для розподілу видатків;

В кожному центрі повинен бути відповідальний;

Ступінь деталізації повинна бути достатньою для аналізу, але не
надлишковою, щоб ведення обліку не було занадто трудоємким;

Бажано, щоб для будь-якого виду витрат підприємства існував такий центр,
для якого дані витрати були бюджет прямими;

На центри витрат бажано відносити лише прямі витрати (безпосередньо
пов’язані з його роботою), а розподіл загальногосподарських не
враховувати;

Поділ підприємства на центри відповідальності і класифікація витрат є
фундаментом для створення на підприємстві системи бюджетування.

Підходи до розробки бюджетів.

На підприємстві для кожного центру відповідальності складається окремий
бюджет, при цьому використовується особливий підхід, властивий даному
центру.

Мал 2. Різні підходи до розробки бюджетів:

Гнучкий бюджет показує розмір витрат і результати при різних об’ємах
діяльності відповідного центру відповідальності. В залежності від об’єму
діяльності перемінні і змішані витрати міняються, а постійні залишаються
незмінними. Тому в гнучкому бюджеті вказується ставка змінних затрат на
одиницю продукції і приріст змішаних витрат на одиницю приросту об’єму
продукції. Ця ставка є норма помножена на ціну. Постійні витрати
виділяються окремо. За допомогою формули, що пов’язує витрати і об’єм
виробництва , можна розробляти плани для різних рівнів ділової
активності. Гнучкий бюджет найбільше підходить для центрів реалізації,
так як він показує яким чином керівник міняючи об’єми випуску і
реалізації, може впливати на витрати чи виручку. По принципу гнучкого
бюджету планують виручку, затрати на основні матеріали та інше.

Фіксований бюджет не змінюється в залежності від зміни ділової
активності, тому його використовують для планування
частково-регульованих витрат, які не залежать безпосередньо від об’єму
випуску і для яких взаємозв’язок “вхід-вихід” має не настільки явний
характер.

Виділяють такі різновиди фіксованих бюджетів:

Бюджети “від досягнутого” складають на підставі статистики минулих
періодів з урахуванням можливої зміни умов діяльності підприємства (тому
їх іноді називають бюджети з приростом). Наприклад,
загальногосподарські витрати звичайно планують “від досягнутого”.

Бюджети з обробкою додаткових варіантів відрізняються від звичайних
бюджетів з приростом аналізом різноманітних варіантів. Наприклад, такий
бюджет може містити варіанти, при яких сума витрат скорочується або
збільшується на 5,10,20%. Цей підхід є проміжним між бюджетом “від
досягнутого” і бюджетом “із нуля”.

Бюджети “з нуля” розробляють виходячи з припущення про те, що для даного
центру відповідальності бюджет складається вперше. Це забезпечує
уникнення помилок минулих періодів.

Сценарний аналіз.

Підприємства функціонують у середовищі, що швидко змінюється. Зміни
зовнішніх умов найчастіше випереджають виконання запланованих заходів,
насамперед по товарах і послугам в окремих ринкових сегментах внаслідок
швидкого ринкового розвитку нових технологій.

У зв’язку з такими тенденціями розвитку планування на підприємствах
незалежно від їхніх розмірів і галузі зтикається з певними труднощами.
Для їхнього подолання використовують метод розробки сценаріїв
майбутнього. Виходячи з різноманітних припущень про імовірний розвиток,
одержують альтернативні базові передумови для розробки планів.

Під сценарієм розуміється опис прогнозної майбутньої ситуації, у якій
опиниться підприємство, і шляхів розвитку, що ведуть до цієї ситуації.
Розробляються альтернативи, виходять з оптимістичних, і песимістичних
припущень про розвиток ситуації. Потім на основі сценаріїв розвитку
підприємець формує відповідні плани.

Сценарій є важливим допоміжним інструментом планування на підприємстві.
Для кожного варіанту сценарію варто скласти альтернативні плани. У
випадку настання події, передбаченого сценарієм, керівництво
підприємства може діяти швидко і відповідно до ситуації. Результати
реалізації сценаріїв повинні полегшити і поліпшити якість майбутніх
підприємницьких рішень. До таких рішень, зокрема відносяться:
розширення збутової діяльності; виробництво або постачання зі сторони;
структура асортименту; політика у відношенні товарних марок; кооперація;
альянси.

Таким чином, сценарний аналіз дозволяє визначити найбільш імовірний шлях
розвитку підприємства в планованій перспективі. Розробивши декілька
сценаріїв розвитку, підприємство знижує ризик непевності майбутнього й
одержує можливість зпроектувати свої дії для будь-якої ситуації.

Аналіз економічної ефективності.

Аналіз фінансового положення підприємства – невід’ємний процес
планування. У кінцевому рахунку, такий аналіз повинен дозволити
прогнозувати можливі фінансові результати, виходячи з реальних умов
господарської діяльності в планованому періоді.

У процесі фінансового аналізу досліджуються:

Наявність, склад і структура засобів підприємства, причини і наслідку
їхньої зміни;

наявність, склад і структура джерел засобів підприємства, причини і
наслідку їхньої зміни;

Стан, структура і динаміка зміни довгострокових активів;

Дебіторська заборгованість;

Ефективність використання засобів.

Для оцінки досяжності і прийнятності бюджетів застосовуються інструменти
фінансового аналізу і діагностики. З їхньою допомогою оцінюється
ефективність запропонованих бюджетів.

Аналіз відхилень.

Точність реалізації цільових планів залежить від ефективності контролю
за його виконанням. Аналіз відхилень сприяє своєчасному прийняттю
необхідних рішень.

Порівняння фактичних і планових показників дозволить:

визначити причини невідповідності фактичних результатів запланованим,

проаналізувати чинники, що впливають на ефективність господарської

передбачати розвиток ситуації

приймати оперативні рішення по усуненню негативних тенденцій і зміцненню
позицій компанії.

Розділ ІІІ. Фінансове прогнозування — основа фінансового планування на
підприємстві

3.1. Прогнозування надходження і видатків грошових засобів по
операційній діяльності підприємства

Жоден з видів поточних фінансових планів підприємства, жодна з великих
господарських його операцій не може бути розроблена поза зв’язком із
планованими грошовими потоками по них. Концентрація усіх видів
планованих грошових потоків підприємства отримує своє відображення в
спеціальному плановому документі — плані надходження і витрат коштів,
котрий є однією з основних форм поточного фінансового плану.

План надходження і витрат коштів розробляється на майбутній рік у
помісячному розрізі для того, щоб забезпечити облік сезонних коливань
грошових потоків підприємства. Він складається по окремих видах
господарської діяльності і по підприємству в цілому. З огляду на те, що
ряд вихідних передумов розробки цього плану носять слабопрогнозований
характер, він складається звичайно у варіантах — “оптимістичному”,
“реалістичному” і “песимістичному”. Крім того, розробка цього плану
носить багатоваріантний характер і по використовуваних методах
розрахунку окремих його показників.

Основною метою розробки плану надходження і витрат коштів є
прогнозування в часі валового і чистого грошових потоків підприємства в
розрізі окремих видів його господарської діяльності і забезпечення
постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду.

Прогнозування надходження і витрати коштів по операційній діяльності
підприємства здійснюється двома основними способами: 1) виходячи з
планованого обсягу реалізації продукції; 2) виходячи з планованої
цільової суми чистого прибутку.

1. При прогнозуванні надходження і витрати коштів по операційній
діяльності виходячи з планованого обсягу реалізації продукції розрахунок
окремих показників плану здійснюється в такій послідовності (рис.).

Визначення планового обсягу реалізації продукції базується на
розробленій виробничій програмі (плані виробництва продукції), що
враховує потенціал відповідного товарного ринку. Такий підхід дозволяє
погоджувати плановий обсяг реалізації продукції з ресурсним потенціалом
підприємства і рівнем його використання, а також ємністю відповідного
товарного ринку. Базовим показником розрахунку планової суми реалізації
продукції виступає в цьому випадку планований обсяг виробництва товарної
продукції.

Рис. Послідовність розрахунку окремих показників при прогнозуванні
надходження і видатків грошових коштів виходячи з планованого обсягу
реалізації прибутку.

Модель розрахунку планового обсягу реалізації продукції має наступний
вигляд:

ОРп = ЗГПп + ВТП – ЗГПк

де ОРп — плановий обсяг реалізації продукції в розглянутому періоді
(місяці);

ЗГПп — сума запасів готової продукції на початок планованого періоду;

ВТП — сумарний обсяг виробництва готової товарної продукції в
розглянутому плановому періоді;

ЗГПк — сума запасів готової продукції на кінець розглянутого періоду.

Плановий обсяг реалізації продукції диференціюється в розрізі реалізації
за готівку і з наданням товарного (комерційного) кредиту з врахуванням
сформованої господарської практики.

Розрахунок планового коефіцієнта інкасації дебіторської заборгованості
здійснюється виходячи з фактичного його рівня в звітному періоді з
урахуванням намічуваних заходів по зміні політики надання товарного
(комерційного) кредиту.

Розрахунок планової суми надходження коштів від реалізації продукції
здійснюється по наступній формулі:

ПГЗп = ОРпг + (ОРпк * КІ) + НЗпр ,

де ПГКп — планова сума надходження коштів від реалізації продукції в
розглянутому періоді;

ОРпг — плановий обсяг реалізації продукції за готівку в даному періоді;

ОРпк — обсяг реалізації продукції в кредит у поточному періоді;

КІ — коефіцієнт поточної інкасації дебіторської заборгованості,
виражений десятковим дробом;

НЗпр — сума раніше неінкасованого залишку дебіторської заборгованості
(підлягаючого інкасації в плановому порядку).

Розрахований показник планової суми надходження коштів від реалізації
продукції характеризує планований обсяг позитивного грошового потоку
підприємства по операційній діяльності.

Визначення планової суми операційних витрат по виробництву і реалізації
продукції є одним з найбільш трудомістких етапів прогнозування грошових
потоків підприємства. У його основі лежить калькулювання собівартості
окремих видів продукції (виробничої і повний). До складу планової
собівартості конкретного виду продукції включаються всі прямі і непрямі
витрати на її виробництво і реалізацію. У найбільш загальному вигляді
планова сума сукупних операційних витрат підприємства може бути
представлена наступним розрахунковим алгоритмом:

де ОЗп — планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації
продукції;

ПЗпі — планова сума прямих витрат на виробництво одиниці продукції;

ОПЗпі — планова сума загальновиробничих (непрямих) витрат на виробництво
одиниці продукції;

ОПпі — планований обсяг виробництва конкретних видів продукції в
натуральному виразі;

ЗРпі — планова сума витрат на реалізацію одиниці продукції;

ОРпі — планований обсяг реалізації конкретних видів продукції в
натуральному вираженні;

ОХЗп — планова сума загальногосподарських витрат підприємства
(адміністративно-управлінських витрат по підприємству в цілому).

Розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачуються за рахунок
доходу (що входять у ціну продукції), здійснюється виходячи з
планованого обсягу реалізації окремих видів продукції і відповідних
ставок податку з додаткової вартості, акцизного збору й інших
аналогічних податків.

Розрахунок планової суми валового прибутку підприємства по операційній
діяльності виробляється по наступній формулі:

ВПп = ОРп – ОЗп – ППд ,

де ВПп — планова сума валового прибутку підприємства по операційній
діяльності в розглянутому періоді;

ОРп —плановий обсяг реалізації продукції в розглянутому періоді;

ОЗп — планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації
продукції;

ППд — планова сума податкових платежів, що сплачуються за рахунок доходу
(що входять у ціну продукції).

Розрахунок планової суми податків сплачуються за рахунок прибутку,
здійснюється по наступній формулі:

де ППп — планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибули;

ВПп —планова сума валового прибутку підприємства по операційній
діяльності;

Пп — ставка податку з прибутку, у відсотках;

Піп—сума інших податків і зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

Розрахунок планової суми чистого прибутку підприємства по операційній
діяльності виробляється по формулі:

ЧПп = ВПп – ППп

де ЧПп — планова сума чистого прибутку підприємства по операційній
діяльності в розглянутому періоді;

ВПп — планова сума валового прибутку підприємства по операційній
діяльності в розглянутому періоді;

ППп — планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибули.

Розрахунок планової суми витрати коштів по операційній діяльності
здійснюється по наступній формулі:

ВГКп = ОЗп + ППд + ППп – АВп ,

де ВГКп — планова сума витрати коштів по операційній діяльності в
розглянутому періоді;

ОЗп — планова сума операційних витрат по виробництву і реалізації
продукції;

ППд — планова сума податків і зборів, що сплачуються за рахунок доходу
(що входять у ціну продукції);

ППп — планова сума податків, що сплачуються за рахунок прибутку;

АВп — планова сума амортизаційних відрахувань від основних засобів і
нематеріальних активів.

Розрахований показник планової суми витрати коштів характеризує
планований обсяг негативного грошового потоку підприємства по
операційній діяльності.

Розрахунок планової суми чистого грошового потоку може бути здійснений
по кожному з розглянутих нижче алгоритмів:

ЧГПп = ЧПп + АВп

або

ЧГПп = НГКп – ВГКп ,

де ЧГПп — планова сума чистого грошового потоку підприємства в
розглянутому періоді;

ЧПп — планова сума чистого прибутку підприємства по операційній
діяльності;

АВп — планова сума амортизаційних відрахувань від основних засобів і
нематеріальних активів;

ЧГПп — планова сума надходження коштів від реалізації продукції;

ВГКп — планова сума витрати коштів по операційній діяльності.

2. При прогнозуванні надходження і витрат коштів по операційній
діяльності виходячи з планованої цільової суми чистого прибутку
розрахунок окремих показників плану здійснюється в такій послідовності
(рис.).

Визначення планової цільової суми чистого прибутку підприємства являє
собою найбільш складний етап у системі прогнозних розрахунків грошових
потоків.

Цільова сума чистого прибутку являє собою планову потребу у фінансових
ресурсах, що формуються за рахунок цього джерела, що забезпечує
реалізацію цілей розвитку підприємства в майбутньому періоді. Розрахунок
цільової суми чистого прибутку підприємства ведеться в розрізі окремих
елементів майбутньої потреби.

Результати прогнозних розрахунків цільової суми чистого прибутку
підприємства в розрізі перерахованих елементів дозволяють не тільки
сформувати вихідну базу планування його грошових потоків, але і
визначити внутрішні пропорції майбутнього її використання.

Рис. Послідовність розрахунку окремих показників при прогнозуванні
надходження і видатків грошових коштів виходячи

з планованої цільової суми чистого прибутку.

3.2. Прогнозування надходження і видатків коштів по інвестиційній
діяльності

Прогнозування надходження і витрат коштів по інвестиційній діяльності
здійснюється методом прямого рахунку. Основою здійснення цих розрахунків
є:

1. Програма реального інвестування, що характеризує обсяг вкладення
коштів у розрізі окремих здійснюваних чи тих, що намічені до реалізації
інвестиційних проектів.

2. Проектований до формування портфель довгострокових фінансових
інвестицій. Якщо такий портфель на підприємстві вже сформований, то
визначається необхідна сума коштів для забезпечення його чи приросту
обсяг реалізації інструментів довгострокових фінансових інвестицій.

3. Передбачувана сума надходження коштів від реалізації основних засобів
і нематеріальних активів. В основу цього розрахунку повинний бути
покладений план їхнього відновлення.

4. Прогнозований розмір інвестиційного прибутку. Тому що прибуток від
завершених реальних інвестиційних проектів, що вступили в стадію
експлуатації, показується в складі операційного прибутку підприємства, у
цьому розділі прогнозується розмір прибутку тільки по довгострокових
фінансових інвестиціях — дивідендам і відсоткам до одержання.

Розрахунки узагальнюються в розрізі позицій, передбачених стандартом
звіту про рух коштів підприємства по інвестиційній діяльності.

3.3. Прогнозування надходження і видатків

коштів по фінансовій діяльності

Прогнозування надходження і витрат коштів по фінансовій діяльності
здійснюється методом прямого рахунку на основі потреби підприємства в
зовнішньому фінансуванні, визначеної по окремих її елементах (алгоритми
розрахунку цієї потреби розглянуті раніше). Основою здійснення цих
розрахунків є:

1. Намічуваний обсяг додаткової емісії власних акцій чи залучення
додаткового пайового капіталу. У план надходження коштів включається
тільки та частина додаткової емісії акцій, що може бути реалізована в
конкретному майбутньому періоді.

2. Намічуваний обсяг залучення довгострокових і короткострокових
фінансових кредитів і позик у всіх їхніх формах (залучення й
обслуговування товарного кредиту, а також короткострокової внутрішньої
кредиторської заборгованості відбивається грошовими потоками по
операційній діяльності).

3. Сума очікуваного надходження коштів у порядку безоплатного цільового
фінансування. Ці показники включаються в план на основі затверджених
державного бюджету чи відповідних бюджетів інших державних і недержавних
органів (фондів, асоціацій і т.п.).

4. Суми передбачених до виплати в плановому періоді основного боргу по
довгострокових і короткострокових фінансових кредитах і позикам.
Розрахунок цих показників здійснюється на основі конкретних кредитних
договорів підприємства з чи банками іншими фінансовими інститутами
(відповідно до умов амортизації основного боргу).

5. Передбачуваний обсяг дивідендних виплат акціонерам (відсотків на
пайовий капітал). В основі цього розрахунку лежить планована сума
чистого прибутку підприємства і здійснювана ним дивідендна політика.

Розрахунки узагальнюються в розрізі позицій, передбачених стандартом
звіту про рух коштів підприємства по фінансовій діяльності.

Результати розрахунків надходження і витрати коштів у розрізі основних
видів діяльності і по підприємству в цілому рекомендується узагальнювати
в відповідній плановій формі.

Розділ 4. Планування грошових потоків на ВАТ “ГОВЕР”

4.1. Розрахунок плану надходжень і видатків грошових потоків.

Слід відмітити, що з 2001 року складання фінансового плану є
обов’язковим для підприємств державної форми власності. Стосовно
фінансового планування на вітчизняних підприємствах не державної форми
власності, треба зазначити, що в Україні планування як таке не є дуже
поширеним. Це обумовлено такими двома обставинами.

По-перше, це нестабільні умови зовнішнього середовища. Нестабільний
розвиток економіки робить фінансове планування у деяких галузях просто
неможливим. Подекуди важко спрогнозувати фінансове становище
підприємства через місяць не говорячи вже про перспективне планування.
Крім того, “правила гри”, правове регулювання економічної діяльності
настільки нестабільне, що фінансове планування у деяких випадках втрачає
свій сенс і перестає бути актуальним.

По-друге, планування є надзвичайно трудоємкий процес. І на сьогодні не
кожне підприємство може собі дозволити провести розробку ефективного,
багатоваріантного фінансового планування (за виключенням тих випадків,
коли наявність фінансового плану є обов’язковою або вимагається за
законодавством).

Тому сьогодні в Україні склалася ситуація, коли фінансове планування на
підприємствах носить вибірковий або фрагментальний характер.
Підприємство планує збільшення потужностей, отримання і погашення
кредитів, деякі – графіки погашення заборгованостей перед державою
та/або кредиторами. Тобто планування здійснюється по функціональному
критерію, а планування, як майбутній орієнтир розвитку і діяльності
підприємства, відійшло на другий план, що є цілком закономірним зважаючи
на те становище і ті процеси, що сьогодні відбуваються в країні.

ВАТ ГВВВО “ГОВЕР” є типовим великим підприємством машинобудівної
промисловості (верстатобудування), яке не змогло вчасно зорієнтуватися в
нових умовах і на кінець 2000 року опинилося в надзвичайно скрутному
становищі.

В результаті ліквідаційної процедури, якій передував цілий ряд факторів,
як суб’єктивних так і об’єктивних, підприємство, основна частина його
виробничих потужностей, набуло нового “власника”.

Основну ціль, яку перед собою поставило нове керівництво – це збереження
наявних потужностей і обсягу реалізації.

Тому в основу поточного фінансового планування були покладенні фактичні
обсяги виробництва і, перш за все, реалізації за 2000 рік. За збереження
наявного обсягу реалізації, підприємство значно скоротило обсяги
заробітної плати за рахунок зниження чисельності працівників майже в
чотири рази та значне скорочення постійних витрат, що було досягнуто за
рахунок компактного розміщення діючих виробничих потужностей на
невеликій площі та реалізації зайвих основних фондів.

Крім того підприємству вдалося залучити довгостроковий кредит у розмірі
1 000 000 грн., що також внесло свої корективи в фінансове планування.

Поточний фінансовий план підприємства на 2004 рік подано у Таблиці 1.

Табл. 1 ВАТ ГВВО “ГОВЕР”. Баланс доходів і видатків на 2001 рік
(фінансовий план), (тис.грн.).

№ п/п Статті балансу Код Сума

I. Доходи і надходження коштів

1 Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, всього

в тому числі:

а) податок на додану вартість

б) акцизний збір

в) амортизаційні відрахування

г) збори в цільові державні фонди

д) інші обов’язкові платежі

е) кошти на сплату відсотків за кредит

ж) прибуток від реалізації

01

02

03

04

05

06

07

1990,0

331,7

2 Прибуток від іншої реалізації 08 400,0

3 Прибуток від позареалізаційних операцій 09 800,0

4 Довгострокові кредити 10 1000,0

5 Довгострокові позики 11 –

6 Доходи від первинного випуску акцій 12 –

7 Цільове фінансування і надходження з бюджету 13 –

8 Цільове фінансування і надходження з позабюджетних фондів 14 –

9 Безповоротна фінансова допомога 15 –

10 Інші надходження 16 –

Усього доходів і надходжень 17 4190,0

II. видатки і відрахування коштів

1 Витрати на реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги 18 1300,0

2 Податок на додану вартість сплачений за товари (роботи, послуги) 19
180,0

3 Довгострокові фінансові інвестиції 20 –

4 Капітальні вкладення 21 –

5 Поповнення оборотних коштів 22 1904,0

6 Орендна плата 23 50,0

7 Відрахування в резервний фонд 24 10,0

8 Відрахування з прибутку в інші фонди, що створює підприємство 25 10,0

9 Сплачені дивіденди 26 –

10 Відрахування на благодійні цілі 27 10,0

11 Погашення довгострокових кредитів 28 219,0

12 Погашення довгострокових позик 29 –

№ п/п Статті балансу Код Сума

13 Податок на додану вартість, що перераховується в бюджет 30 150,0

14 Акцизний збір 31 –

15 Податок з прибутку 32 30,0

16 Податок на землю 33 15,0

17 Податок із власників транспортних засобів 34 35,0

18 Інші обов’язкові платежі в бюджет 35 5,0

19 Збори в цільові державні фонди 36 222,0

20 Сплата відсотків за кредит 37 45,0

21 Залишок коштів призначених на інвестиції 38 –

22 Інші видатки і відрахування 39 5,0

Усього видатків і відрахувань 40 4190,0

Розробка перспективного фінансового плану проводилася балансовим
методом.

На попередньому етапі планування була визначена додаткова потреба в
грошових коштах: підприємству катастрофічно не вистачало обігових коштів
в розмірі 700 000 – 800 000 грн. Тому було прийнято рішення залучити
додатковий кредит.

В основу для розробки плану надходжень і видатків грошових потоків було
взято обсяг реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за 2003 рік.
Крім того, підприємство вирішило збільшити обсяги доходів і надходжень
за рахунок продажу частини основних фондів підприємства та активної
посередницької діяльності, підприємство є представником великого
російського машинобудівного концерну “ВНИДМАШ” в Україні.

4.2. Складання платіжного календаря на підприємстві.

Оперативне планування на підприємстві представлене двома плановими
документами: платіжний календар та оперативний фінансовий план.

Обидва документи є частиною перспективного планування і є його
деталізованою версією. Платіжний календар на підприємстві складається на
кварта. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот
підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий,
валютний та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі
відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та
використання. Платіжний календар підприємства подано у Таблиці 2.

Таблиця 2. ВАТ ГВВО “ГОВЕР”. Платіжний календар на III квартал 2004 року
(тис. грн.).

№ п/п Статті План Факт Відхилення

Надходження 1 2 3

1 Виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг від основної
діяльності 497,5

2 Виручка від реалізації основних фондів, нематеріальних активів,
непотрібних і зайвих залишків сировини і матеріалів 100,0

3 Штрафи, пені та інші надходження від застосування економічних санкцій

4 Надходження від реалізації цінних паперів і валюти –

5 Дивіденди, відсотки, прибутки від цінних паперів і депозитів –

6 Надходження від погашення дебіторської заборгованості 50,0

7 Кредити отриманні –

8 Аванси від покупців і замовників 300,0

9 Надходження орендної плати 50,0

10 Отримана безповоротна фінансова допомога –

11 Цільові надходження –

12 Кошти, що надходять для формування статутного фонду –

13 Інші надходження 50,0

Усього надходжень 1047,5

Видатки

1 Платежі, пов’язані із задоволенням негайних потреб 200,0

2 Заробітна плата і прирівняні до неї платежі 150,0

3 Платежі в бюджет, усього 58,8

в тому числі:

акцизний збір

податок на додану вартість

податок на прибуток

податок на землю

податок із власників транспортних засобів інші податки і збори

37,5

7,5

3,7

8,8

1,3

4 Внески в пенсійний фонд 48,8

№ п/п Статті План Факт Відхилення

5 Внески на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття 3,0

6 Інші відрахування в позабюджетні фонди 3,7

7 Оплата за товарно-матеріальні цінності 200,0

8 Оплата рахунків за отриманні послуги підрядчиків за виконання
капітальних робіт 30,0

9 Погашення кредиторської заборгованості 15,0

10 Погашення термінових позичок банку –

11 Погашення прострочених позичок банку –

12 Погашення довгострокових позичок банку 55,0

13 Сплата відсотків за кредит 11,3

14 Авансові платежі –

15 Орендна плата 12,5

16 Платежі за векселями 40,0

17 Виплата дивідендів –

18 Інші видатки 160,0

Усього видатки 988,1

Перевищення надходжень над видатками 59,4

Перевищення видатків над надходженнями –

Залишок коштів на початок кварталу -20,3

Залишок коштів на кінець кварталу 39,1

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та
надходжень підприємства незалежно від їх джерел та напрямків
використання, тобто показує весь грошовий оборот за певний проміжок
планового періоду.

Крім того, платіжний календар є гнучким планом: за умови виникнення
надходжень чи видатків не передбачених статтями календаря його структура
може корегуватися на відповідні статті. При цьому паралельно проводять
корегування поточного фінансового плану.

Оперативний фінансовий план показує обсяг фінансових ресурсів необхідних
підприємству для його поточної діяльності. Він є орієнтиром для
фінансової роботи підприємства на протязі більш коротких періодів у
плановому році. Виконання цього плану здійснюється безпосередньо в
процесі фінансово-господарської діяльності і має на меті забезпечити
стабільну платоспроможність і роботу підприємства через оперативне
фінансове планування. З цією метою на підприємстві складають оперативні
фінансові плани. Кожен план складається на квартал з розбивкою по
місяцях. Оперативний фінансовий план підприємства на III квартал 2004
року подано у Таблиці 3.

План показує, коли в підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а
коли додаткова потреба в них. Проте, як показує практика, виконання
планових показників, щодо перевищення доходів над видатками, є
нереальним.

Таблиця 3. ВАТ “ГОВЕР”. Баланс надходження коштів на III квартал 2004
року

(оперативний фінансовий план), (тис.грн.).

Місяць Надходження Витрати Чисті грошові надходження (сальдо1 – 2)
Залишок на початок місяця (кварталу) Залишок на кінець місяця (3+4)
Надлишок або дефіцит

1 2 3 4 5 6

План Факт План Факт План Факт План Факт План Факт План Факт

Липень 400,0

375,0

+25,0

-20,3

+4,7

+4,7

Серпень 350,0

331,0

+19,0

+4,7

+23,7

+23,7

Вересень 297,5

282,1

+15,4

+23,7

+39,1

+39,1

За III квартал 1047,5

988,1

+59,4

-20,3

+39,1

39,1

Висновок

Дослідження теми показало, що фінансове планування являє собою
багатосторонній, різноплановий управлінський процес, який є невід’ємною
частиною менеджменту фірми. Фінансове планування необхідно для
будь-якого підприємства: великому – тому що йому важко перебудовуватися,
потрібно розраховувати стратегію на роки; малому – тому що воно менше
захищене від зовнішніх чинників: інфляції, економічних і політичних
коливань. У даній ситуації величезне значення має досвід роботи в
галузі фінансового планування.

Планування як важлива функція управління підприємством – об’єктивно
необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період, а також
засобів, способів та умов їх досягнення. Саме планування об’єднує
структурні підрозділи підприємства загальною метою діяльності, надає
всім процесам однонаправленості та скоординованості, що дає змогу
найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійно
розв’язувати різноманітні управлінські завдання.

Планування є надзвичайно громіздким процесом, який вимагає не тільки
значних витрат фінансових ресурсів та робочого часу, а й нормального
функціонування економічної системи країни. Але зважаючи на проблеми та
нестабільність, які на сьогодні існують в економіці України, фінансове
планування втратило свою ефективність.

В даний час на більшості підприємств основний період планування і обліку
– це місяць. Проте сучасні умови господарювання диктують необхідність
одержання більш оперативної інформації, що дозволить приймати своєчасні
рішення по оптимізації фінансових і матеріальних потоків на
підприємстві.

Тому, для досягнення максимального економічного ефекту від впровадження
системи фінансового планування на підприємствах України, потрібно перш
за все досягнути більш-менш стабільного розвитку національної економіки.

Список використаної літератури.

Алексеева М..М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и
статистика, 1997. – 176 с.

Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр Эльга,
1999. – 526 с.

Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование, – М.: ИНФРА-М, 1999. – 311
с.

Герчикова И.Н. Финансовый менеджмент / Учебное пособие. – М.:
Издательство АО “Консалтбанкир”, 1996. – 208 с.

Деловое планирование / Под ред. В.М. Попова, – М.: Финансы и статистика,
1999. – 243 с.

Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту. – К.:
Україно-Фінський інститут менеджменту і бізнесу,1995. – 110 с.

Ильин А.И., Синица Л.М. Планирование на предприятии, Часть 2, – Минск:
ООО “Новое знание”, 2000. – 217 с.

Павлов В.С. Перспективное финансовое планирование: Учебник. – М.:
Финансы, 1990. – 62 с.

Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежными потоками
предприятия: Учебник. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 400 с.

Финансовый менеджмент: Теория и практика: Учебник / Под ред. Стояновой
Е.С. – М.: Перспектива, 2000. – 656 с.

Финансовый менеджмент: Учебник для вузов / Под ред. академика Поляка
Г.Б. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 2000. 521 с.

Финансы: Учебное пособие / Под ред. проф. Ковалевей. – М.: Финансы и
статистика, 1998. – 384 с.

PAGE

“З нуля”

Від досягнутого (приростні)

З аналізом додаткових варіантів

Бюджети

Фіксовані

Гнучкі

Визначення планового обсягу реалізації продукції

Розрахунок планового коефіцієнта інкасації дебіторської заборгованості

Розрахунок планової суми надходження грошових

коштів від реалізації продукції

Визначення планової суми операційних затрат по

виробництву і реалізації продукції

Розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачуються за рахунок
доходу (входять у ціну продукції)

1

2

3

4

5

Розрахунок планової суми валового прибутку

підприємства по операційній діяльності

6

Розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку

7

Розрахунок планової суми чистого прибутку підприємства

по операційній діяльності

8

Розрахунок планової суми витрат грошових

коштів по операційній діяльності

9

Розрахунок планової суми чистого грошового потоку

10

Визначення планової цільової суми чистого прибутку підприємства

Розрахунок планової суми податків, що сплачуються за рахунок прибутку

Розрахунок планової цільової суми валового прибутку підприємства

Визначення планової суми операційних затрат по

виробництву і реалізації продукції

Розрахунок планової суми надходження грошових

коштів від реалізації продукції

1

2

3

4

5

Розрахунок планової суми податкових платежів, що сплачуються за рахунок
доходу (входять в ціну продукції)

6

Розрахунок планової суми витрат грошових

коштів по операційній діяльності

7

Розрахунок планової суми чистого грошового потоку

8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020