.

Фінансова безпека фондового і страхового ринку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
607 6407
Скачать документ

Реферат на тему

Фінансова безпека фондового і страхового ринку

План

1. Індикатори безпеки фондового ринку

2. Фінансова безпека страхового ринку

Література

1. Індикатори безпеки фондового ринку

Досягнення критеріальних вимог до фінансової безпеки держави загалом і
окремих її складових зокрема визначається системою конкретних
індикаторів. Індикатор при цьому відображає стан об’єкта, його якісні і
кількісні параметри.

Індикатори безпеки фондового ринку:

Обсяг фондового ринку (капіталізація). Наприклад, обсяг лише ринку
корпоративних ЦП США оцінюється спеціалістами в 9 трлн. дол. Питома вага
акцій компаній США на світовому фіннсовому ринку складає приблизно –
45%; близько 20% – Японії; 10 – Великобританії; 3,6 – Франції; 3,5 –
Німеччини; 2,5 – Канади; а решта 15% – інших країн світу. Близько 70%
повнолітніх працюючих громадян США регулярно спрямовують свої пенсійні
накопичення не на банківські рахунку, а в інвестиційні фонди , які
розміщують ці кошти в акціях та інших цінних паперах. Євросоюз є другим
за велечиною фондовим ринком світу з обсягом приблизно 5 трлн. дол.
Рівень капіталізації вітчизняного ринку корпоративних ЦП на кінець
минулого століття оцінювався економістами приблизно у 2 млрд. дол. За
останні роки цей рівень не лише не підвищився, а продовжує знижуватись,
при цьому левова частка обороту припадає на позабіржовий ринок.

Співвідношення обсягу капіталізації до ВВП. По відношенню до
вітчизняного фондового ринку даний показник є одним із найнижчих у світі
– 4-5%. Скажімо, капіталізація Рсійського ринку оцінюється в понад 20%,
мексиканського – 34%. При цьому, усі ринку, що розвиваються підвищують
рівень капіталізації. В Україні ж спостерігається обернена ситуація.

Ємність фондового ринку. Вітчизняний фондовий ринок має доволі значний
потенціал. В Україні зареєстровано понад 30 тис. акціонерних товариств,
хоча і 2/3 з них закритого типу.

Темпи розвитку. Фондовий ринок США в середньому кожного року зростає на
10 – 15%. В Європі в останні роки динамічно розвивається Російський
фондовий ринок.

Обсяг біржової і позабіржової торгівлі.

Фондові індекси. Серед найбільш відомих у світі фондових індексів
японські Nikkei i Topic (що розраховується на основі усіх акцій на
Токійській фондовій біржі); американські Dow Jones, Standard & Poor’s –
500, NASDAQ Composite Index (індекс електронної біржі НАСДАК, де
котируються ЦП переважно технологічних компаній); Лондонської фондової
біржі FTSE; Паризької біржі CAC – 40, Міланської фондової біржі MIBTEL
та інші.

З початком розвитку українського фондового ринку спеціалістами робилися
неодноразові спроби використання наявних світових методик і розробки на
їх основі власних українських індексів. Першовідкривачами в цьому
напрямку стали фахівці газети “Фінансова Україна”, які прийняли рішення
ввести індекс, що відображав би ситуацію на ринку цінних паперів, що
котуються на українських біржах. Таким індикатором став L-індекс. Він
обчислювався за групою акцій 10 компаній. Головним критерієм при відборі
акцій цих компаній було забезпечення ліквідності протягом останніх двох
місяців і, як мінімум, щотижневе котирування акцій.

У зв’язку з відсутністю достатньої кількості компаній, акції яких
відповідали б наведеним критеріям, конкуренції при визначенні компаній,
що входять до L-індексу, на початковому етапі практично не було. Тому
градації за іншими критеріями (розміром маржі, темпи зростання курсової
вартості акцій, періодичність котирування і т.д.) не здійснювалось. Тому
даний індекс практично не міг достовірно відтворювати фондової ситуації
на українському ринку, а був розроблений практично з метою для того, щоб
і на українському терені існували індекси. Це був перший індекс, так
можна сказати, навчально-пробний.

З початком розвитку та стабілізації економіки створюється ще один
фондовий індекс, який регулярно публікує Газета “Бізнес” із 1997 року –
WOOD-15 Даний індекс розроблений та наданий компанією. WOOD&Company.
Індекс WOOD-15 заснований на методології, розробленій Міжнародною
фінансовою корпорацією для ринків, що розвиваються. Ця методологія дає
змогу враховувати всі зміни, що відбуваються на ринку, у тому числі
злиття і поглинання компаній, банкрутства, внесення нових компаній до
бази індексу. База індексу фіксується на період один місяць. Зміна
ринкової капіталізації компаній, внесених до індексу, впливає на його
щотижневу зміну. Даний індекс відображає співвідношення загальної
ринкової капіталізації компанії, що входить до бази та первісної
капіталізації компанії. Первісне значення індексу зафіксоване в момент
першої публікації на рівні 1000 станом на 13.06.1997 року.

Індекс КАС-20 офіційно розраховується з 1 січня 1997 року. Він
призначений для портфельних інвесторів, що вкладають своїх кошти
рівномірно в акції декількох компаній. На момент створення індексу
КАС-20 компанія “Альфа-Капітал” не мала на меті простежувати акції лиш
тих підприємств, що знаходяться в портфелі компанії або в портфелях
клієнтів. Саме тому до розрахунку індексу входять акції різних галузей і
напрямків.

На сьогодні чи не основним індексом який характеризує динаміку змін на
вітчизняному ринку є індекс ПФТС, який відображає зміни на позабіржовому
ринку.

Співвідношення між обсягами державних і корпоративних цінних паперів.
Світова практика визначає таке співвідношення на рівні 0,7-0,9:1.

Частка довгострокових боргових зобов’язань, що котируються на ринку.

Частка високоліквідних і низьколіквідних ЦП на ринку.

Термін поставки грошей в обмін на ЦП. Міжнародні стандарти в цій сфері
формалізуються формулою Т+3 (реальна поставка грошей на третій день
після укладення угоди).

Рівень потенційних втрат на ринку.

Аналіз фондового ринку через призму критеріїв дозволяє визначити
найбільш уразливі його елементи:

– тенденція зосередження всього прирощення цінних паперів у сфері
короткострокового спекулятивного обігу є перепоною для розширення
інвестиційного потенціалу;

– надмірне зростання обсягу облігацій внутрішніх державних позик;

– криза надійності ОВДП;

– неконтрольованість руху іноземного капіталу.

Практична цінність від застосування індикаторів фінансової безпеки
передбачає визначення їх порогових значень і встановлення тісного
взаємозв’язку з іншими макропоказниками.

2. Фінансова безпека страхового ринку

В умовах розвитку ринкових відносин, зростання конкуренції, перманентних
спроб посилення фіскального тиску великого значення набувають питання
убезпечення функціонування господарюючих суб’єктів від існуючих і
потенційних загроз, створення дієвої системи захисту їх від впливу
можливих негативних факторів. Багато в чому вирішенню цієї проблеми
сприяє формування досконалого, фінансово стійкого страхового ринку в
Україні. Окрім того, страхові компанії (СК) мають відігравати суттєву
роль в акумулюванні вільних коштів, проведенні активної інвестиційної
політики. Для виконання цих завдань необхідно, передусім, забезпечити
належний рівень фінансової безпеки самого вітчизняного страхового ринку.

Значущість звернення уваги на необхідність дотримання фінансової безпеки
ринку страхових послуг зумовлена тим, що, по-перше, створення дієвої
системи захисту громадян, підприємців, господарюючих суб’єктів, держави,
підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без
ефективного функціонування цього ринку. По-друге, як свідчить світовий
досвід, страховий ринок – це вагоме джерело довгострокових інвестицій в
економіку держави. По-третє, необхідність подальшого розвитку ринку
страхування обґрунтовується також і тим, що кошти від нього можуть стати
джерелом фінансування бюджету.

На думку д.е.н. Барановського О. І., під фінансовою безпекою ринку
страхових послуг у цілому і конкретного страховика зокрема слід розуміти
такий рівень забезпеченості СК фінансовими ресурсами, який дозволив би
їм у разі потреби відшкодовувати обумовлені у договорах страхування
збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування.

Фінансова безпека ринку страхових послуг, що залежить від багатьох
об’єктивних і суб’єктивних, внутрішніх і зовнішніх чинників, перш за все
визначається станом його розвитку, фінансовою результативністю та
ефективністю діяльності. Водночас вона зумовлена і реальним фінансовим
станом господарюючих суб’єктів. Страхування суттєво впливає на
соціально-економічну стабільність суспільства і як таке – належить до
кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки
країни. Вітчизняний страховий ринок, попри стабільне нарощування обсягів
страхових премій (у 2000 р. вони становили 1,3% ВВП, у 2001 р. – 1,5%, у
2002 – 2%), ще не набув статусу впливового соціально-економічного
чинника. За окремими оцінками, СК, що займаються реальним страхуванням і
мають достатньо власних ресурсів для обслуговування крупних клієнтів, не
більше десяти. Та й вони не всі можуть самостійно покривати ризики понад
$10 млн.

2 4 L ? ¦

o

o

4 L ? ^

¦

%uuuuuuuuuoiaii*iiiiiiiiii

dh`„7

paevooooooooooooooocoooooooooo

dh`„7a$

” менше ?500 тис; лише менше третини загальної кількості – ?1 млн. і
більше. Це свідчить про низьку конкурентоспроможність страховиків –
оскільки, за експертними оцінками, для успішної конкуренції на світовому
страховому ринку статутний фонд має становити близько $50 млн. Такого
статутного фонду (найбільший серед non-life СК складає $20,6 млн.) не
має жодна українська СК. На початок 2003 р. сукупний власний капітал
вітчизняних СК становив 3,176 млрд. грн. ($596 млн.). Середній обсяг
власного капіталу в розрахунку на одну СК становив $1,76 млн.

Активи СК розміщуються переважно на поточних банківських рахунках і
депозитах (майже 40% активів СК). В акції та облігації інвестовано
третину (33,3%) активів СК. Водночас, інвестиції в економіку, за
напрямами, визначеними Урядом, практично не здійснюються. Тобто,
інвестиційна функція страхування залишається в Україні не реалізованою
належним чином. Це спричиняється двома обставинами: по-перше, незначними
обсягами фінансових ресурсів, що їх акумулюють СК; по-друге, відчутним
домінуванням на українському страховому ринку компаній зі страхування
майна та від нещасних випадків, які немають можливості точно
прогнозувати на майбутнє кількість страхових випадків, а отже – змушені
обмежуватися переважно короткостроковими, високоліквідними активами та
лише частково інвестувати в довгострокові активи.

У 2002 р. перестрахування становило 2,1 млрд. грн. ($394 млн.), що
складає 47% загального обсягу отриманих страховиками України премій. При
цьому, як і раніше, провідні позиції на ринку перестрахування утримують
компанії-нерезиденти Вітчизняні СК передають іноземним перестраховикам
до 90% страхових премій при страхуванні авіаційних і морських
ризиків, ризиків здоров’ю при виїзді за кордон, до 60% – по “автокаско”,
до 50% – при страхуванні великих майнових ризиків.

Незважаючи на номінальне зростання головних показників рівня розвитку
страхового ринку, він залишається вкрай незначним за обсягами статутних
фондів, власного капіталу, активів, страхових резервів. СК не акумулюють
вагомий обсяг інвестиційних ресурсів на процеси розширеного відтворення,
зростання економіки держави та добробуту громадян. У конкуренції із
залучення фінансових ресурсів страховий ринок поки що значно програє
банківській системі.

Водночас, сьогодні слабко охопленні страхуванням ризики вітчизняних
юридичних осіб, оскільки цей напрям ще десять років тому практично не
розвивався, бо ризики промислових підприємств не були предметом
страхування. Питання обов’язковості чи добровільності страхуВання
сільськогосподарських ризиків залишається відкритим, а статистика щодо
стану страхового захисту сумна: лише 17% сільгоспвиробників застраховано
при тому, що ємність ринку сільськогосподарського страхування України
оцінюється у 4 млрд. грн.

На думку експертів, страхування фінансових ризиків – практично не
освоєна сфера українського страхового ринку. Реальні обсяги ринку
страхування фінансових ризиків сьогодні не береться оцінити ніхто.
Офіційні дані не дають навіть приблизного уявлення про те, що
відбувається в цьому сегменті. Відсутність чіткої регламентації
страхування фінансових ризиків, на думку фахівців, робить його ідеальним
інструментом для організації різного роду фінансових схем. Цьому багато
в чому сприяє можливість довільного встановлення сум і тарифів, єдиної
методики розрахунку яких для цього виду немає, а також віднесення
платежів на витрати підприємств. Окрім того, договір страхування часто
виписується так, що страховий випадок стає взагалі віртуальним. За
оцінками експертів, левову частку так званого “псевдоперестрахування”
сьогодні займають саме фінансові ризики.

За оцінками страховиків, найбільш недооціненими великими підприємствами
видами страхування є: страхування від перерв у виробництві; страхування
цивільної відповідальності; страхування життя співробітників;
страхування машин від поломок. Банки ж недооцінюють: усі види
страхування відповідальності (професійна, директорів); комплексне
страхування; страхування електронних і комп’ютерних злочинів;
страхування від перерв у виробництві. Не отримало належного розвитку й
комплексне страхування банків (що включає поряд з іншим ризики
шахрайства співробітників і ризики втрати інформації). Маловідомою
сферою залишається і ломбардне страхування, страхові кредити тощо.

У цілому до проблем формування ринку страхових послуг в нашій країні
можна віднести:

– організаційно-правові (відсутність чіткої державної політики в сфері
страхування; неповну і часом неузгоджену нормативно-правову базу;
недостатній рівень державного регулювання і контролю за страховим
ринком; непослідовність дій щодо організації державного нагляду за
страховою діяльністю; відсутність належного рівня конкуренції на
страховому ринку і дієвих стимулів подальшого розширення мережі
страхової справи; невирішеність питань взаємодії страхового і
банківського секторів економіки; недостатній рівень забезпечення
ефективного страхового захисту фізичних і юридичних осіб; несвоєчасне і
не в повному обсязі виконання зобов’язань перед страхувальниками;
порушення страхового законодавства);

– економічні (низький платоспроможний попит юридичних і фізичних осіб на
страхові послуги; нестача бюджетних коштів для організації повноцінного
обов’язкового страхування; незначні обсяги мінімального розміру
статутного капіталу, фінансових активів СК і сукупних страхових
резервів; еобхідність перестрахування найбільш великих ризиків за
кордоном; загострення конкуренції комерційних банків, СК та інших
небанківських фінансових установ із залучення вільних коштів юридичних і
фізичних осіб; недосконалість діючого порядку оподаткування СК;

– функціональні (порівняно вузький асортимент страхових послуг, що
надаються клієнтам; малу частку перестрахових операцій;
розбалансованість страхових портфелів; низька технологічність
здійснення страхових операцій; відсутність належних традицій, тривалого
позитивного досвіду роботи з клієнтами; низькі рівні менеджменту і
маркетингу на ринку страхових послуг; недосконала інфраструктуру ринку);

– кадрові (недостатній професійний рівень спеціалістів, що працюють у
СК; відсутність жорстких кваліфікаційних вимог до них; нестача
кваліфікованих менеджерів, андерайтерів, брокерів, актуаріїв,
диспашерів, аварійних комісарів, експертів, фінансистів, бухгалтерів,
юристів, суддів і програмістів, що знаються на нюансах страхової
діяльності);

– інформаційно-аналітичні (недостатність наукових досліджень щодо
формування й розвитку страхового ринку; недосконала статистична база в
сфері страхування; неналежне інформаційне і консалтингове забезпечення
страхової діяльності; відсутність спеціальних баз про недобросовісних
страхувальників; недостатня кількість спеціалізованих видань з
проблематики страхування; відсутність досконалих рейтингів СК). Наведене
свідчить про все ще низьку ефективність, а отже, і фінансову безпеку
вітчизняного страхового ринку. Страхування як нагальна необхідність
нашим суспільством ще не визнана. Воно поки що не стало важливим
фінансовим інструментом регулювання національної економіки. Страховий
ринок в Україні все ще не відіграє належної ролі в забезпеченні
страхового захисту суб’єктів господарювання. До цього часу чітко не
визначені місце і роль страхового комплексу у національній економіці.

Головними завданнями забезпечення формування повноцінного страхового
ринку в Україні є: розробка дієвої державної політики у сфері
страхування, приведення чинного законодавства у відповідність до вимог
ЄС; забезпечення умов для розвитку конкуренції; вдосконалення державного
страхового нагляду.

Література

Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного
прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.

Экономическая безопасность: Производство – финансы – банки. / Под ред.
В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 616с.

Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. – К.: КВІЦ, 1999. –
461с.

Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека
підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. – К.:
Лібра, 2003. – 280с.

Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. –
К.: КНЕУ, 2001. – 733с.

Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2003. – 550с.

Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. – М., 1998. – 440с.

Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий
аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в
сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним
шляхом. – К.: Реферат, 2004. – 288с.

Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика:
Монографія. – К.: НІСД, 2003. – 368с.

Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. – М.: Экономика, 2001.
– Т.1 – 598с.; Т.2 – 674с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020