.

Фінансова безпека фондового і страхового ринку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4156
Скачать документ

Реферат на тему

Фінансова безпека фондового і страхового ринку

Фінансова безпека фондового ринку

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) є складовою фінансового ринку
держави. Його структуру можна подати наступним чином:

Рис. 1. Структура фондового ринку

Предметом торгівлі на фондовому ринку є цінні папери. Відповідно до ЗУ
“Про цінні папери і фондову біржу” в Україні можуть випускатись: акції;
облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик; облігації місцевих
позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання, ощадні та
інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери. Цінні папери
приймають активну участь у платіжному обороті держави і мобілізації
інвестиційних ресурсів.

Фондовий ринок є найактивнішою частиною фінансового ринку і регулюючим
елементом економіки держави. Метою його функціонування є акумуляція
фінансових ресурсів і забезпечення можливості їх перерозподілу шляхом
здійснення учасниками ринку операцій з купівлі–продажу цінних паперів.

Розвиненість фондового ринку, який є серцевиною ринкових відносин і
забезпечує переміщення капіталів між різними секторами народного
господарства, щонайбільше сприяє його реструктуризації і тим самим
зростанню економічної і фінансової безпеки країни. Повноцінний фондовий
ринок стимулює заощадження населення і господарюючих суб’єктів, впливає
на стабілізацію фінансово-кредитної сфери, а при правильній організації
може бути важливим фактором відновлення економічного зростання.

За період незалежності в Україні спостерігаються значні зрушення в сфері
розбудови цивілізованого ринку цінних паперів. Проте говорити про
створення в нашій державі фондового ринку у загальновизнаному в світі
значенні ще передчасно. Це зумовлено комплексом причин, серед яких:

відсутність логічно завершеної законодавчої бази;

невідповідність окремих елементів вітчизняного фондового ринку
стандартам ISO;

низький рівень інтегрованості у європейський та світовий
фінансово-економічний простір;

низька ефективність практичної реалізації функцій ДКЦПФР;

невизначеність правового механізму котирування цінних паперів, тобто
відсутність дієвої системи ціноутворення;

низький рівень розвитку вторинного ринку через відсутність єдиного
національного центру торгівлі ЦП, що призводить до його тінізації і
непрозорості, розростанню позабіржового сектору;

децентралізація і розпорошення фондового ринку України (сьогодні діє 4
біржі і ПФТС) тоді, як у країнах Європи існує єдина національна фондова
біржа;

неефективність процедури лістингу, що призводить до допуску до торгів на
біржах неліквідних ЦП.

Зазначені причини призвели сьогодні до деструктуризації фондового ринку
України і зміщення акцентів в сторону зміцнення позабіржового ринку (в
Україні – Позабіржова фондова торговельна система), що “сприяє”
непрозорості ринку; перекручуванню брокерами цін на фінансові
інструменти; відсутності достовірного обліку і контролю з боку держави
і, відповідно, втрат бюджету; стримуванню інвестиційної активності
іноземних контрагентів в Україні.

Аналізуючи діяльності Української фондової біржі за останній період
можна стверджувати про негативні тенденції в її роботі (див. рисунок 2).

Низька ємність вітчизняного фондового ринку і особливо його вторинного
сегменту підтверджується структурою і обсягом торгів на Українській
фондовій біржі, де за увесь 2003 рік було укладено угод з
купівлі-продажу ЦП “аж” на 40,83 млн. грн.

Вид цінного паперу Обсяг торгів в 2003 році, млн. грн.

Акції 21,02

Облігації підприємств 5,04

Похідні інструменти 14,77

Векселі –

Всього 40,83

Рис 3. Структура торгів на УФБ

Формування вітчизняного фондового ринку сьогодні перебуває під впливом
низки факторів. Серед них: рівень інфляції, величина платоспроможного
попиту інвесторів, рівень прибутковості інструментів фондового ринку,
надійність захисту інвесторів і тримачів ЦП, рівень інвест-привабливості
економіки, ефективність державного регулювання та ін.

Вітчизняні економісти зазначають, що Україна йде шляхом розвитку
фондового ринку Росії, де також спостерігається значний обсяг
позабіржового ринку. Це пояснюється неспроможністю вітчизняних компаній
дотримуватись правил відкритого звітування, необхідного для роботи на
біржі, а також розподіленістю біржового ринку.

В умовах становлення і розвитку вітчизняного фондового ринку вагомого
значення набуває питання підтримання його фінансової безпеки. Фінансова
безпека фондового ринку тісно пов’язана з бюджетною, борговою та
інвестиційною безпекою держави. На думку О. І. Барановського, під
фінансовою безпекою фондового ринку слід розуміти оптимальний обсяг його
капіталізації, здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів,
власників, покупців, організаторів торгівлі, торговців, посередників,
консультантів, реєстраторів, депозитаріїв та інших учасників ринку і
держави в цілому.

Сучасні фондові ринки розвинутих країн характеризуються широким
розповсюдженням різноманітних цінних паперів, як традиційних, так і
нетрадиційних. Поширення набуває оформлення майнових прав у вигляді
цінних паперів, що отримало назву “сек’юритизація”. Спостерігається
вибухове зростання обороту похідних фінансових інструментів (форвардів,
ф’ючерсів, опціонів, варантів).

В Україні, на жаль, обіг цінних паперів обмежується декількома видами і
зазвичай з коротким терміном обігу. Ринок корпоративних цінних паперів
почав функціонувати в Україні з початком приватизації з використанням
майнових сертифікатів. Проте належного розвитку процес не отримав.
Причину слід вбачати у відсутності єдиного, потужного, національного
вторинного ринку. До того ж, випуск корпоративних боргових зобов’язань
на сьогодні є доволі рідкісним явищем.

Недоліком вітчизняного ринку державних боргових зобов’язань є його
орієнтація в основному на короткострокові інструменти запозичення з
високим рівнем доходності. Активний продаж ОВДП в Україні розпочався в
1996 році. Тоді було проведено 285 аукціонів з продажу. Результатом
стало залучення до бюджету 3062,9 млн. грн. На той час це була шоста
частина бюджетних надходжень. У 1997 і 1998 роках у такий спосіб було
наповнено майже половину бюджету. Той факт, що 50% видатків
здійснювались на кредитній основі яскраво характеризує (не)ефективність
діяльності органів адміністрування і усієї податкової політики держави.
Починаючи з 1999 року динаміка залучень позикових коштів пішла на спад.
В той час НБУ майже повністю перейшов до рефінансування комерційних
банків під заставу облігацій державних позик, намагаючись тим самим
стимулювати розвиток ринку державних цінних паперів і попит на ньому.
Однак реальних успіхів у цьому напрямі досягнуто не було.

З 2001 року на вітчизняному ринку з’явилися нові види цінних паперів:
КДО – короткострокові державні облігації (дисконтні) з строком обігу 3 –
9 місяців і СДО – середньострокові державні облігації (купонні) з
строком обертання 1 – 5 років. Проте і ці нові державні зобов’язання не
виявилися ефективними. Довіра до державних цінних паперів з боку
комерційних банків залишається низькою.

?

$3/4&D)I-?0b4O;TH>rX2[°\6^|adb?•‰‰‰‰‰‰‰‰‰‰‰‰‰

енням споживчих витрат та інвестування у реальний сектор економіки.
Політика низької облікової ставки НБУ (вона за останні шість років
знизилась більше ніж у сім разів) приводить до нагромадження в
банківській системі надлишкових ресурсів, на які купуються безризикові
короткострокові боргові зобов’язання Уряду.

Дефіцит власних коштів спонукає до впровадження муніципальних
запозичень. Але цей процес на сьогодні в достатній мірі не врегульований
законодавчо. Не рідко спроби отримання додаткових коштів через
розміщення на ринку ЦП місцевих органів влади призводили до грубих
порушень, ставили під загрозу фінансову безпеку окремих регіонів і
держави загалом.

Слід розрізняти фінансову безпеку емітентів, власників, покупців,
організаторів торгівлі, торговців, посередників, консультантів,
інвестиційних фондів, банків, реєстраторів, депозитаріїв.

Певною мірою безпека фондового ринку для покупців визначається наявністю
на ньому пайових інвестиційних фондів, які дають змогу невеликим
приватним інвесторам дістатися до високодохідного ринку.

ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу” з метою забезпечення мінімального
рівня фінансової безпеки для учасників ринку регламентується, що дозвіл
на здійснення всіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може
бути виданий торговцям цінними паперами, які мають внесений статутний
фонд у розмірі не нижче 1000 НМД громадян, а на здійснення комісійної
діяльності щодо цінних паперів – не нижче 200 НМД громадян.

До ліквідності торговців ЦП, яка значною мірою визначає стан їх
фінансової безпеки Законом висуваються такі вимоги:

вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями
цінними паперами, але не виконаних в даний момент (відкриті
позиції), не може перевищувати п’ятикратного розміру власного
статутного фонду торговця цінними паперами;

при здійсненні діяльності по випуску цінних паперів, що
проводиться одночасно з комерційною або комісійною діяльністю по
цінних паперах, вартість угод, укладених торговцем цінними
паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на даний
момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного
розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами;

продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерв)
торговця цінними паперами, який здійснює діяльність по випуску
цінних паперів або комерційну діяльність по цінних паперах, а
також вартість відкритих позицій, разом взятих, одночасно не
можуть перевищувати п’ятнадцятикратного розміру статутного фонду
торговця цінними паперами. Обчислення слід провадити виходячи з
найвищої продажної ціни або номінальної ціни.

Підвищенню безпеки реєстраторів в Україні має сприяти встановлення
достатньої для отримання ліцензії на цей вид діяльності величини власних
коштів. В Росії, наприклад, для отримання такої ліцензії необхідно мати
власні кошти у розмірі 200-400 тис. євро.

Великою проблемою у забезпеченні безпеки вітчизняного фондового ринку є
те, що вітчизняні підприємства не мають дійсно ринкової вартості, їх
ціна сильно занижена. Недооцінка акцій, що дуже часто має місце в наших
умовах, відбувається у значній мірі внаслідок їх відсутності на
фондовому ринку, інформаційної замкненості і страху керівників багатьох
підприємств перед інвестиційною інтервенцією. При цьому реальна загроза
фінансовій безпеці держави полягає в тому, що в умовах дефіциту
бюджетних ресурсів Уряд виставляє на продаж на приватизаційних аукціонах
конкурентноспроможні державні підприємства, за ради поповнення скарбниці
додатковими доходами. Цей процес носить у собі дві приховані небезпеки.
По-перше, приватизація як джерело покриття бюджетного дефіциту є
неперспективним, адже має жорсткі рамки, що визначаються обсягами
потенційно привабливих для продажу державних підприємств. Це призводить
до разового покриття дефіциту (а дефіцит бюджету здебільшого є явищем
циклічним і проявляється не разово, а протягом декількох років поспіль)
і позбавлення права власності на підприємства, прибуток і податкові
платежі яких міг би отримувати бюджет протягом тривалого часу у
майбутньому. По-друге, механізм небаченого згодом зростання первинно
недооцінених паперів мало чим відрізняється від принципу дії
сумнозвісних “фінансових пірамід”.

До проблем вітчизняного фондового ринку можна віднести і слабку
законодавчу урегульованість питань захисту прав інвесторів; низький
рівень захисту самих цінних паперів, що сприяє їх підробці і
фальсифікації; низький рівень інформованості та інвестиційної
грамотності суб’єктів ринку.

Дотримання належної фінансової безпеки фондового ринку неможливе без
збільшення і підвищення капіталізації всіх структур фондового ринку,
поліпшення якості професійної діяльності на ньому, підвищення рівня
компетентності фахівців на ринку ЦП, розвитку й посилення системи
регулювання і нагляду за діяльністю професійних учасників цього ринку,
створення системи збирання і розкриття інформації про професійних
учасників ринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності
українських професійних учасників ринку цінних паперів у порівнянні з
зарубіжними фінансовими інститутами.

Важливе практичне і методологічне значення для підтримки належного рівня
фінансової безпеки фондового ринку має вироблення відповідних
критеріальних вимог. В їх основу повинна бути покладена ідея розвитку
повноцінного фондового ринку, який здатний забезпечувати ре
структуризацію вітчизняної економіки, стимулювати вкладення заощаджень
населення і підприємств в її розвиток і фінансову стабілізацію, є
стійким до кон’юнктурних коливань на світовому фінансовому ринку,
містить дієву систему захисту прав і майна усіх суб’єктів ринку.

Література

Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного
прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.

Экономическая безопасность: Производство – финансы – банки. / Под ред.
В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 616с.

Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. – К.: КВІЦ, 1999. –
461с.

Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека
підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. – К.:
Лібра, 2003. – 280с.

Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. –
К.: КНЕУ, 2001. – 733с.

Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2003. – 550с.

Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. – М., 1998. – 440с.

Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий
аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в
сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним
шляхом. – К.: Реферат, 2004. – 288с.

Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика:
Монографія. – К.: НІСД, 2003. – 368с.

Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. – М.: Экономика, 2001.
– Т.1 – 598с.; Т.2 – 674с.

Фондовий ринок

Первинний

Вторинний

Ринок первинних емісій

Ринок вторинних емісій

Біржовий

Позабіржовий

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019