РЕФЕРАТ
на тему:
“ФIНАНСИ ФРН”
На вiдмiну вiд подання бюджету у Сполучених Штатах, в Нiмеччинi
загальноприйнятною є практика вiдокремлення у державному бюджетi (це
стосується i Фонду соцiального страхування) поточних рахункiв вiд
рахункiв основних фондiв.
Iз загальної суми державних витрат капiталовкладення за 2005 рiк
становили 13,18 мiльярда ? або 11,3 вiдсотка; витрати за поточними
рахунками дорiвнювали 103,4 мiльярда ? або 88,7 вiдсотка. Величина
капiтальних витрат в межах загальної суми бюджету є рiзною в
залежностi вiд владного рiвня. На мiсцевому рiвнi капiтальнi витрати,
як частка загальних витрат цього рiвня, мали найбiльшi розмiри –
23,4 вiдсотка, трохи меншими були витрати спецiальних фондiв (17,8
вiдсотка) та земельного рiвня (15,5 вiдсотка).
Загальна сума державних доходiв становила у 2005 роцi 111,2 мiльярда ?.
Її розподiл серед п’яти суб’єктiвотримувачiв подiбний до розподiлу
витрат. Частка Фонду соцiального страхування знов виявляється
найбiльшою, становлячи 35,4 вiдсотка вiд загальної суми. Наступне
мiсце посiдають доходи земельних урядiв – 22,8 вiдсотка, в той
час як частка федерального уряду становила 21,8 вiдсотка. Доходи на
мiсцевому рiвнi становили 16,6 вiдсотка вiд загальної суми
державних доходiв; спецiальнi фонди мали 3,4 вiдсотка. Порiвнюючи
суми витрат та доходiв, можна з’ясувати, що дефiцит державного
бюджету становив у 2004 роцi 53,6 мiльярда ? або 4,6 вiдсотка вiд
суми загальних бюджетних витрат (5,2 вiдсотка вiд суми чистих витрат).
Що ж до владних рiвнiв, то найбiльший розмiр дефiциту бюджету мав
федеральний уряд (3,6 мiльярдiв ? або 12,9 вiдсотка вiд загальної
суми своїх витрат), далi йшли землi, маючи дефiцит у 6 вiдсоткiв
вiд суми своїх витрат. I тiльки на мiсцевому рiвнi
спостерiгалась збалансованiсть бюджету ( у 2003 роцi – навiть
незначне активне сальдо). Необхiдно зауважити, що загалом дефiцит був
характерним майже виключно для рахунку основного капiталу. I тiльки
федеральний уряд мав ще й дефiцит рахунку поточних витрат.
Державнi витрати ФРН, для зручностi викладу, згруповано у цiй
частинi вiдповiдно до функцiональної класифiкацiї, використаної у
попереднiх роздiлах для опису фiнансової системи Сполучених Штатiв та
Канади. Вiдповiдно до цього, ми розрiзняємо розподiл (суспiльного
товару), перерозподiл, та забезпечення насущними благами.
Найвагомiшою видатковою статтею на всiх владних рiвнях був на той час
перерозподiл, поглинаючи приблизно 49,7 мiльярда ? або 48 вiдсоткiв вiд
усього державного бюджету. Витрати на забезпечення суспiльним
товаром займають наступне мiсце – 31,2 мiльярда ? або 3,5 вiдсотка.
Решту – 20,3 мiльярда ? (21,5 вiдсотка), витрачено на державне
забезпечення насущними благами.
Першим за значенням напрямком серед витрат на суспiльний товар (не
враховуючи загальних витрат на управлiння та фiнансову дiяльнiсть)
була нацiональна оборона. З огляду на їхнi розмiри i значення, було б
доцiльно при розглядi функцiональної класифiкацiї оминути нацiональну
оборону. Таким чином, обсяги сукупних (не пов’язаних з потребами
оборони) державних витрат зменшується до 96 797 мiльйонiв ?, з яких 50,7
вiдсотка видiлено на перерозподiл, 26,7 вiдсотка пiшло на
забезпечення суспiльним товаром (крiм оборони) i 22,6 вiдсотка
поглинули насущнi блага.
Не має сумнiву, що важливiсть кожної з цих трьох категорій витрат не є
однаковою для рiзних рiвнiв урядування. Кошти Фонду соцiального
забезпечення, який являє собою цiльову установу, спрямовуються
виключно на перерозподiл. Однак, бюджети чотирьох iнших ланок
мiстять витрати за всiма трьома категорiями, хоча й рiзною
мiрою. Для федерального уряду найважливiшою статтею видаткiв є
розподiл суспiльного товару. Навiть якщо не брати до уваги витрати на
оборону, у бюджетi 2004 року на цi потреби пiшло 44,3 вiдсотка усiх
федеральних витрат.
Друге мiсце, з незначним вiдставанням, посiдав перерозподiл – 40,7
вiдсотка вiд загальних обсягiв, за яким йшли насущнi блага,
становлячи 15 вiдсоткiв державних витрат. В земельних бюджетах
розподiл видаткiв виглядає iнакше. Найвагомiша частина земельних коштiв
(47,4 вiдсотка) використовувалась для забезпечення насущних благ,
зокрема на потреби освiти, яка перебуває у переважнiй компетенцiї
земель. У 2005 роцi на потреби освiти, найвагомiшої статтi серед усiх
напрямкiв земельних видаткiв, було витрачено приблизно 7,0 мiльярдiв
? або 30 вiдсоткiв вiд загального бюджету земель. Друге мiсце займав
суспiльний товар, поглинувши 44,5 вiдсотка всiх земельних коштiв.
В межах цiєї категорiї на потреби управлiння та фiнансової
дiяльностi вiдраховувалась основна маса всiх коштiв. Менше
всього землi займалися перерозподiлом, на потреби якого було витрачено
тiльки 8,2 вiдсотка бюджетних коштiв. Основною функцiєю мiсцевої
влади також було забезпечення насущних благ.
На виконання цiєї функцiї було спрямовано 45,2 вiдсотка коштiв мiсцевих
органiв влади, головним чином на утримання лiкарень та шкiл.
Розподiл суспiльного товару (особливо полiпшення санiтарних умов)
становив наступну за значенням категорiю витрат – 30,2 вiдсотка, а
на третьому мiсцi перебував перерозподiл – 24,5 вiдсотка вiд загальної
суми витрат. Щодо витрат спецiальних фондiв, то їхнiй обсяг майже
порiвну розподiлявся мiж забезпеченням суспiльного товару (50,4
вiдсотка) i насущних благ (49 вiдсоткiв).
На перерозподiл пiшло менше одного вiдсотка вiд загальних коштiв. У
декого може виникнути бажання проаналiзувати наведенi данi пiд iншим
кутом зору, щоб дiзнатися, яка з державних ланок надає, головним
чином, суспiльний товар у порiвняннi з насущними благами чи послугами
перерозподiлу.
Кошти, що витрачались на забезпечення насущних благ – 218,8 мiльярда ?,
на половину походили iз земельних бюджетiв (49,8 вiдсотка), а решту
видiлила мiсцева влада – 5,7 мiльярда ?, або 27,3 вiдсотки.
Причина цього полягає знов-таки в тому, що фiнансування освiти,
одного з найважливiших насущних благ, є першорядною функцiєю
земельних та мiсцевих урядiв. Не дивно, що переважна бiльшiсть витрат
(71 вiдсоток) на перерозподiл припадали на Фонд соцiального страхування.
Участь федерального уряду обмежувалась 18,5 вiдсотка вiд загальних
коштiв (вiдбувається у виглядi перемiщень коштiв до Фонду соцiального
страхування), а решту коштiв надали земельнi та мiсцевi уряди.
Оскiльки виключно федеральний уряд фiнансує оборону, визначення того,
який з державних рiвнiв виконує основну роль у забезпеченнi
суспiльним товаром до певної мiри залежить вiд того, чи включенi до
загальної суми витрати на оборону.
З урахуванням оборони федеральний уряд виявився основним владним
рiвнем, що забезпечував розподiл суспiльного товару, витративши
на це 15,3 мiльярда ?, або 48,9 вiдсотка вiд загального обсягу витрат
за цiєю категорiєю. На другому мiсцi були земельнi уряди – 10,3
мiльярда ? (32,8 вiдсотка вiд загальної суми), а мiсцевi органи
влади (12,8 вiдсотка) та СФ (5,5 вiдсотка) посiли, вiдповiдно, третє i
четверте мiсця. Якщо ж не враховувати оборону, то на перше мiсце
виходять землi (39,6 вiдсотка), а федеральний уряд опиняється на
другому мiсцi, але з незначним вiдставанням, оскiльки розмiр його
частки сягав до 38,4 вiдсотка.
Забезпечення лiкарняних та рекреацiйних послуг, так само як полiпшення
санiтарного стану, належить, безперечно, до функцiй суто мiсцевого
рiвня. Утримання унiверситетiв, житлового фонду та забезпечення
громадської безпеки покладається, головним чином, на земельний
рiвень, в той час як нацiональна безпека є очевидною статтею
витрат федерального рiвня. Певно, що не всi види товарiв та послуг
мають єдине джерело фiнансування.
Наприклад, утримання шляхiв та допомога нужденним фiнансуються на всiх
державних рiвнях. Видатки на утримання громадського транспорту,
енерго- й водопостачання розподiляються мiж землями та Федерацiєю, а
земельний та мiсцевий рiвнi подiляють вiдповiдальнiсть за
фiнансування культурної сфери. Джерела державних надходжень
*************
В Нiмеччинi надходження до державного бюджету йдуть з чотирьох
найважливiших джерел: податкiв, зборiв i рiзного роду платежiв,
надходжень вiд економiчної дiяльностi i внутрiшньоурядових
перемiщень коштiв (субсидiй).
Для всiх територiальних рiвнiв влади податки становлять головне
джерело надходжень, хоча окремi з них можуть мати рiзне значення для
рiзних ланок державної влади.
На долю доходiв з податкiв у 2005 роцi припадало 92 вiдсотки вiд
усiєї суми прибуткiв федерального уряду, проте для мiсцевих урядiв
ця стаття надходжень становила тiльки 36,5 вiдсотка вiд загальної
суми.
Органи мiсцевого врядування значно бiльше покладаються на
мiжурядовi субсидiї, а також на збори та платежi, нiж уряди
земельного, чи федерального рiвнiв.
Характерною рисою нiмецької податкової системи, як це зазначалося
ранiше, є змiшане фiнансування: чiткий розподiл джерел податкiв мiж
Федерацiєю, землями та мiсцевим рiвнем (Trennsystem) поєднується iз
спiльним користуванням певною частиною податкових надходжень
(Verbundsystem).
Згiдно з даними, податковий фонд становить головне джерело
податкових надходжень для всiх трьох рiвнiв державного управлiння. З
нього федеральний уряд отримав 77,4 вiдсотка вiд усiєї суми
надходжень (за винятком частки надходжень вiд податку ЄС та
додаткових субсидiй землям ), i лише 22,6 вiдсотка – iз своїх
“власних” (не спiльних) джерел податкiв. Серед останнiх як головних
коштiв можна видiлити податки на тютюновi вироби та паливо. У 2005 роцi
вони становили 51,3 вiдсотка та, вiдповiдно, 27,6 вiдсотка вiд
загальної суми надходжень вiд “власних” федеральних податкiв. Щодо
земельного та мiсцевого рiвнiв, то їхнi прибутки знаходяться ще в
бiльшiй залежностi вiд спiльного податкового фонду, нiж федеральний
уряд.
На земельному рiвнi iз спiльних джерел отримано 85,7 вiдсотка
податкових надходжень; 12,9 вiдсотка – за рахунок земельних
податкiв (найважливiшi з них – податок на власникiв автомобiлiв
(36 вiдсоткiв) та податок на майно (24,5 вiдсотка)). Решта, 1,4
вiдсотка, надiйшли вiд федеральних додаткових субсидiй, що обчислюються
на базi податку обороту. На мiсцевому рiвнi 86,6 вiдсотка
податкових надходжень одержано iз спiльних джерел. З них приблизно
половина надiйшла за рахунок спiльних податкiв на прибуток. Другу
половину складали кошти вiд податку на пiдприємцiв, збирання яких
належить виключно до функцiй мiсцевих органiв влади, з яких, однак,
їм залишається всього бiля 85 вiдсоткiв.
Другим за значенням для мiсцевих органiв влади є податок на нерухомiсть,
який у 2005 роцi становив 12 вiдсоткiв вiд загальної суми податкових
надходжень на мiсцевому рiвнi. Така сильна залежнiсть всiх трьох
рiвнiв державного управлiння вiд цього типу податкiв свiдчить про те,
що у Нiмеччинi, на вiдмiну вiд Сполучених Штатiв, з їхньою
системою чiткого розмежування джерел податкових надходжень,
переважає система спiльного користування певними джерелами податкiв
(Verbundsystem).
Вище вже зазначалось, що прагнення до виконання конституцiйної норми
щодо пiдтримання на територiї країни однакового життєвого рiвня,
i, у такий спосiб, зведення до мiнiмуму рiзницi мiж фiнансовими
можливостями окремих земель, мало наслiдком утворення складної
системи фiнансових вiдносин мiж владними структурами рiзних рiвнiв, яка
поєднує спiльне користування деякими джерелами доходiв, а також
горизонтальнi та вертикальнi перемiщення коштiв.
Важливим iнструментом зменшення нерiвностi фiнансових можливостей є
Landerfinanzausgleich (LAF) – формула прямої передачi коштiв вiд
багатих земель бiдним. У 2005 роцi обсяги LAF становили 3 360
мiльйонiв ?.
Загалом, заходи, пов’язанi з вертикальним перемiщенням коштiв для
вирiвнювання фiнансових можливостей, набувають рiзноманiтних форм вiд
федеральних (пайових) субсидiй для виконання спiльних задач
(Gemeinschaftsaufgaben) до субсидiй на здiйснення структурного
розвитку та додаткових субсидiй (Erganzungszuweisungen).
У 1992 роцi на три програми спiльної дiяльностi було надано
приблизно 1,6 мiльярдiв ?, тобто, майже 6,3 вiдсотка федерального та
земельних бюджетiв разом. Федеральний уряд надав 0,86 мiльярда ?, або
приблизно 54 вiдсотки всiх коштiв. Майже половина всiх наданих коштiв
пiшла на виконання програми економiчного розвитку окремих регiонiв.
Тут головними реципiєнтами коштiв були новi схiднi землi. На розвиток
сiльського господарства та збереження прибережних екосистем було
використано трохи менше однiєї третини всiх фондiв, а решта 20 пiшли на
роозширення вже iснуючих та створення нових вищих навчальних
закладiв. В
Метою федеральних додаткових субсидiй (Erganzungszuweisungen) є
пiдвищення фiнансових моживостей бiднiших земель. У 2004 роцi землями,
якi через бiднiсть отримували федеральнi кошти були: Нижня Саксонiя
(155 мiльонiв ?), Рейнланд-Пфальц (67 мiльонiв ?), Шлєзвiг- Гольштейн
(60 мiльони ?) та Саар (40 мiльони ?). Баварiя належала до цiєї
групи до 1988 року. Бремен став одержувати кошти з 1986 року (28
мiльонiв ? у 1991 роцi), а Пiвнiчний Рейн-Вестфалiя (ПРВ) – з 1987 до
1990 року. Протягом 1974- 1987 рокiв обсяги додаткових субсидiй
становили 1,5 вiдсотка надходжень вiд податку з обороту; у 1988 роцi
розмiр цiєї частки було доведено до двох вiдсоткiв, плюс 50 мiльйонiв
на потреби Бремена, що загалом у 1991 роцi становило 0,35 мiльярда ?
(40). Мiсцевий рiвень влади найбiльше залежить вiд
вертикальних перемiщень коштiв як головного джерела бюджетних
надходжень. У 1989 роцi органи мiсцевої влади отримали 511
мiльярдiв ?, бiльше нiж четверту частину своїх загальних прибуткiв,
вiд федеральних та земельних субсидiй. На малюнку 10.2 подано
розподiл цих фондiв на двi основнi категорiї: субсидiї загального та
спецiального призначення. У 2005 роцi субсидiї загального призначення
надавались в обсязi 2,82 мiльярда ?, або 55 вiдсоткiв вiд загального
обсягу. Серед субсидiй цiєї категорiї найважливiшу групу державних
субсидiї, розподiл яких вiдбувається за певною формулою; їхнiй обсяг
становив 79 вiдсоткiв коштiв, що йшли на забезпечення потреб
загального характеру. Субсидiї спецiального призначення були головним
чином iнвестицiйними, вони становили 1,2 мiльярда ?, або 54 вiдсотки
вiд усiєї цiєї категорiї. Решту коштiв (10,5 мiльярда ?) було
використано для виконання делегованих i традицiйних функцiй у
межах адмiнiстративного фiнансового кошторису.
ФРН пiдпорядкованi двом провiдним принципам, якi викладенi в
Конституцiї: принципу однаковостi життєвого рiвня в межах федерацiї,
та самоврядування на земельному та мiсцевому рiвнях взагалi, i у
фiнансовiй галузi зокрема. Протирiччя, що iснує мiж ними, призвело
доутворення складної системи фiнансових вiдносин, а також дали
федеральному урядовi пiдстави для розширення власних повноважень, що
викликало ще бiльшу централiзацiю державних фiнансiв.
I хоча ця система залишалась дотепер достатньо мобiльною для того,
щоб пристосовуватись до змiн ситуацiї, невiдомо, чи зможе вона
вирiшити новi проблеми, що постали пiсля об’єднання Нiмеччини, i чи
здатнi властивi їй заходи щодо фiнансового вирiвнювання успiшно
подолати величезну рiзницю у рiвнi добробуту, що iснує зараз мiж
захiдними та новими схiдними землямиг Федеральнi та земельнi субсидiї
(5,1 мiльярда ?) Субсидiї загального спрямування (2,8
мiльярда ?) Субсидiї спецiального спрямування (2,3 мiльярда
?) Бюджет капiталовкладень Адмiнiстративний фiнансовий кошторис
Адмiнiстративний фiнансовий кошторис Субсидiї, якi надаються за
певною формулою (2,2 мiльярда ?) Субсидiї, якi надаються на
вiдповiднi потреби (0,05 мiльярда ?) Iншi субсидiї спецiального
призначення (0,5 мiльярда ?) Iнвестицiйнi субсидiї (1,2 мiльярда
?) Забезпечення виконання функцiй, делегованих земельним рiвнем (0,5
мiльярда ?) Субсидiї на виконання поточних функцiй (0,5 мiльярда
?) Субсидiї на погашення боргових зобов’язань (0,02 мiльярда ?).
Основнi етапи щорiчного циклу роботи над бюджетом, яка триває вiд
накреслення проекту бюджету до моменту надання йому сили закону,
висвiтлено у роботi “Бюджетна система Нiмеччини”, виданiй федеральним
Мiнiстерством фiнансiв у 2005 роцi:
1. На пiдставi прогнозу макроекономiчного розвитку Робоча група з
оцiнки податкових надходжень, до складу якої входять експерти
федерального Мiнiстерства фiнансiв (МФ), окремих земель,
мунiципалiтетiв, Федерального управлiння статистики та
економiчних науково-дослiдних iнститутiв, оцiнює прогнозований
обсяг надходжень вiд оподаткування.
2. Кожне з федеральних мiнiстерств i вiдомств доводить до вiдома МФ
оцiнки своїх витрат.
3. На базi цих розрахункiв, а також керуючись правилом, згiдно з
яким загальна сума витрат не повинна перевищувати суму надходжень
вiд оподаткування разом з економiчно доцiльними кредитами, МФ
накреслює план бюджету. У ньому мають бути врахованi рекомендацiї
Ради фiнансового планування, яка координує фiнансову полiтику на
федеральному, земельному та мунiципальному рiвнях.
4. Проект бюджету, створений МФ, розглядається кабiнетом мiнiстрiв
i схвалюється федеральним урядом, який далi передає його на
розгляд до бундестагу та бундесрату.
5. Згiдно зi Статтею 110(3) Основного закону, бундесрат має шiсть
тижнiв для обговорення i внесення пропозицiй щодо змiн у проектi
бюджету. Участь бундесрату у бюджетному процесi є важливою рисою
нiмецької федеральної бюджетної системи. Вона є запорукою
безпосереднього впливу земель на процес вироблення бюджету.
6. Пiд час розгляду проекту бюджету бундесратом у бундестагу
вiдбувається перше читання цього документа. Представник МФ
виголошує промову, де пояснює позицiю федерального уряду щодо
пропонованого проекту. Представники усiх полiтичних партiй мають
змогу висловити свої ,iркування, пов’язанi з бюджетом.
7. Розглянутий бундестагом проект бюджету передається до бюджетного
комiтету цiєї палати. Тут документ пiддають грунтовному аналiзу, i,
в разi потреби, ухвалюють рiшення про необхiднiсть його
доопрацювання.
8. Друге читання в бундестагу може вiдбутися лише пiсля
ознайомлення цiєї палати з висновками бундесрату, якi мають
враховуватися пiд час подальшого розгляду.
9. Пiд час другого читання в бундестагу оприлюднюються висновки
бюджетного комiтету. Кожна з пропонованих змiн має бути
розглянута окремо i схвалена чи вiдкинута шляхом окремого
голосування.
10. Пiд час третього читання проект бюджету розглядається в цiлому
i ухвалюється чи вiдкидається шляхом голосування.
11. Пiсля того, як проект бюджету розглянуто бундестагом, його
повторно передають до бундесрату.
12. Якщо у бундесрату виникнуть заперечення, вiн може скликати
Узгоджувальну комiсiю, до складу якої входять в однаковiй
кiлькостi члени бундестагу й бундесрату. Завданням комiсiї є
виробити компромiсне рiшення, яке задовольнило б обидва
законодавчi органи. Якщо комiсiя запропонує певнi змiни до
проекту бюджету, тодi у бундестагу має вiдбутись повторне
голосування. Як передбачено статтею 77(3) Основного закону,
бундесрат може висловити заперечення ще раз, причому на цей раз
бундестаг має змогу вiдкинути їх шляхом голосування за умови, що
буде набрано необхiдну кiлькiсть голосiв.Бюджетний законопроект
стає законом, коли пiсля схвалення бундестагом i бундесратом його
пiдписує мiнiстр фiнансiв, канцлер, президент. 1
13. Бюджетний документ публiкується у Бюлетенi федеральних
законодавчих актiв.
Використана література:
Фінанси зарубіжних країн / За ред. Машина Р.І. – М., 2001.
Bundesministerium der Finanzen (1987).
Das Politische System der Bundesrepublic Deutschland, Opladen,
Leske. · Der Spiegel (Nov. 9, 1992).
“Es muss Masse in der Topf”, pp. 16-20. · Statistisches Bundesamt
(1991).
Die Finanzverfassung, Munchen, Olzog. · Voigt, r. (1989).
“Financing the German Federal System in the 1980s`, Publius, 19 (Fall),
pp.99-113.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
