.

Ф’ючерсна валютна операція (Реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 6536
Скачать документ

Реферат на тему:

Ф’ючерсна валютна операція

Ф’ючерсна валютна операція

 

1.        Поняття фінансових ф’ючерсів та визначальні риси ф’ючерсних
ринків.

2.        Техніка укладення ф’ючерсних контрактів на біржі. Система
маржі.

3.        Ф’ючерсна ціна та особливості її формування для валютного
ф’ючерса.

4.        Механізми хеджування ризику за допомогою ф’ючерсних контрактів

 

 

 

1. Поняття фінансових ф’ючерсів та визначальні риси ф’ючерсних ринків.

Ф’ючерсна угода — це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання
придбати (продати) кошти у визначений час і на визначених умовах у
майбутньому, з фіксацією цін на момент визнання зобов’язань сторонами
контракту.

Ця угода здійснюється на підставі підписання ф’ючерсного контракту
(ф’ючерса) за такою формою:

 

Час № клієнта

Ф’ючерс

Учасник Купівля Контрагент Продаж

Контракт Строк поставки

Ціна Кількість

  Підпис

 

Фінансовий ф’ючерс – це контракт на купівлю або продаж того іншого
фінансового активу за заздалегідь узгодженою ціною на стандартизовану
дату в майбутньому.

 

Ціна фінансового активу, зафіксована в контракті, називається ціною
поставки.

Відкриття короткої позиції означає, що учасник ринку продав ф’ючерсний
контракт, а відкриття довгої позиції – що учасник купив ф’ючерсний
контракт.

Зараз ф’ючерсні операції особливо популярні на ринку США. Головна мета
ф’ючерсів – хеджування (страхування ризику) та спекуляція.

Ф’ючерсні контракти відрізняються від форвардних, хоча є похідними від
них. Ф’ючерси – це чисті (абсолютні) застави в умовах руху валютних
курсів. Якщо після купівлі ф’ючерсу ціна зросла, то його власники
отримують прибуток, якщо знизилася – зазнають збитків. Продаж ф’ючерсу
дає прибуток при зниженні ціни.

Інакше кажучи, коротка позиція – це ставка на те, що ціна знизиться, а
довга – ставка на те, що ціна зросте.

 

Види фінансових ф’ючерсів:

1. За суб’єктами:

угоди хеджерів;

угоди спекулянтів:

а) арбітражні – отримання прибутку з практично нульовим ризиком за
рахунок тимчасового порушення рівноваги цін між ринками спот і
ф’ючерсів;

б) торгівля спредами – отримання прибутку за рахунок зміни різниці цін
між різними ф’ючерсними угодами;

в) відкриття позицій – купівля або продаж ф’ючерсних контрактів з метою
отримання прибутку від абсолютної зміни валютних курсів або процентних
ставок.

2. За об’єктами:

процентні (короткострокові, довгострокові);

валютні.

 

Валютний ф’ючерс – це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому,
за яким продавець приймає зобов’язання продати, а покупець – купити
визначену кількість за встановленим курсом у зазначений строк.

Однак ф’ючерсний контракт може перепродаватися покупцем, тобто
переходити від одного покупця до іншого аж до вказаної у ньому дати
виконання. Тому під час торгівлі ф’ючерсами важливо:

•   передбачати зміну курсу валюти в майбутньому порівняно з датою її
купівлі;

•   постійно стежити за зміною курсу протягом усього строку дії ф’ючерса
та, вловивши небажану тенденцію, своєчасно звільнитися від контракту.

 

Особливості ф’ючерсних угод:

1.                   При укладенні ф’ючерсних угод торгують стандартними
контрактами, в яких детально регламентовані умови – сума, термін, методи
розрахунку, фіксовані дати виконання у визначені дні березня, червня,
вересня та грудня.

2.                   При здійсненні ф’ючерсних угод застосовується
хеджування – страхування ціни чи прибутку. При хеджування учасники угод
дістають можливість застрахувати себе від можливих втрат від змін ціни
протягом терміну угоди. Ф’ючерсні контракти дають змогу зайняти коротку
та довгу позиції. Обидва хедери, кожний зі свого боку, знижують свої
ризики. Виграш полягає в тому, що динаміка цін стає менш невизначеною.
Успіх ринку в цілому залежить від бази хеджування.

3.                   Біржі, де відбуваються основні торги з ф’ючерсами,
встановлюють обмеження денних коливань цін на ф’ючерси. Щодо форвардів
денного ліміту зміни цін немає.

4.                   Ф’ючерсні операції здійснюються з обмеженим колом
валют (долар США, євро, ієна, фунт стерлінгів та деякі інші). При цьому
обсяг операцій фіксований для кожної з валют, які використовуються в
торгівлі, і він задається обсягом стандартизованої валютної партії.

5.                   Ф’ючерсний ринок доступний як для великих
інвесторів, так і для дрібних. Форвард для невеликих фірм обмежений
(мінімальна сума форвардного контракту у валюті становить 500 тис. дол.
США).

6.                   Ф’ючерсні операції не такі дорогі, як форвардні.
Для них характерний відносно невеликий спред.

7.                   95% ф’ючерсних операцій закінчуються укладенням
офсетної (зворотної) угоди, при цьому реальної поставки фінансового
активу не відбувається. Учасники отримують лише різницю між вартістю
первісної угоди і ціною під час виконання контракту. Понад 95%
форвардних угод закінчуються поставкою фінансового активу за контрактом.

8.                   За ф’ючерсами відбувається безперервний (щоденний)
потік платежів. За форвардами – оплата не здійснюється до настання дати
контракту.

9.                   Грошовий потік у випадку ф’ючерсів дає можливість
заробити на проценті, відкладаючи кошти, які одержуються у вигляді
платежу за ф’ючерсом (цього не відбувається у випадку форвардів). Однак
за ф’ючерсом можливі й збитки. Крім того, прибутки та збитки за
ф’ючерсами сплачуються невідкладно в той самий день, коли вони
виникають.

10.               Форвардний ринок є само регулятивним, форвардні
контракти регламентуються звичайними законами, а ф’ючерси – спеціальними
рішеннями агентств (напр., у США – Комісія з торгівлі ф’ючерсами).

11.               Форвардними угодами торгують всюди, ф’ючерсами – на
великих біржах.

12.               За ф’ючерсної угоди партнером клієнта є клірингова
палата відповідної ф’ючерсної біржі (в той час як вторинного ринку
форвардів просто не існує).

 

Учасники ф’ючерсних ринків

Міжнародна практика Вітчизняна практика

клієнт клієнт

брокер банк(дилер)

біржа біржа

уповноважена особа

клірингова палата

торговельно-комерційний центр

банк

розрахункова фірма

 

Клієнт — громадянин або підприємець, зацікавлений в укладанні контракту
з індексом безготівкової та готівкової валюти і відстрочкою виконання
ф’ючерсних контрактів.

Брокер – громадянин, який допущений до участі в торгах розрахунковою
фірмою і виконує вимоги біржі в рамках Правил торгів.

Біржа – організує діяльність з укладення і виконання ф’ючерсних
контрактів та опціонів.

Уповноважена особа є другою стороною в укладених контрактах. її
обов’язки за контрактами існують лише за умови виконання вимог до
гарантійного забезпечення обов’язків з боку клієнта і розрахункової
фірми, яка його обслуговує.

Клірингова палата — надає приміщення для проведення торгів, приймає
організаційні рішення, вирішує адміністративно-господарські питання,
пов’язані з функціонуванням та розвитком ринку.

Банк – організує діяльність пункту обміну валюти в місці проведення
торгів і розрахунків; здійснює операції купівлі-продажу за ціною
реалізації контракту готівкової валюти для клієнтів, які мають відкриті
позиції щодо індексу курсу готівкової ви люти на день виконання
контракту.

Розрахункова палата – перевіряє та оформляє, реєструє і підтверджує всі
угоди, які здійснюються на біржі протягом дня; виступає протилежною
стороною за будь-якою угодою, що здійснюється на біржі.

 

Класифікація учасників ф’ючерсних ринків залежно від мети, яку вони
ставлять перед собою:

– хеджери, метою яких є зниження впливу несприятливих змін валютних
курсів шляхом відкриття позиції на ф’ючерсній біржі у протилежний бік
від тієї позиції, що є або планується на ринку спот;

– роздрібні торговці, які прагнуть отримати максимальний процентний
дохід від сезонного надлишку коштів;

корпорації, які прагнуть отримати максимальний процентний дохід від
тимчасового можливого надлишку коштів або мінімізації процентних витрат
із залучення коштів у майбутньому;

експортери, яким необхідне фіксування у національній валюті сум
майбутніх надходжень в іноземній валюті;

інвестиційні банки, яким необхідно продати великий обсяг
короткострокових активів за одним рівнем цін, що б сильно впливало на
зниження рівня цін на ринку спот у разі їх продажу на спот;

спекулянти, метою яких є отримання прибутку шляхом відкриття позиції в
тому або іншому ф’ючерсному контракті в очікуванні сприятливої для
спекулянта зміни цін цього контракту в майбутньому;

– фізичні або юридичні особи, які торгують ф’ючерсними контрактами
тільки для отримання прибутку, а не для страхування своєї поточної або
майбутньої позиції на ринку спот цього товару

 

 

 

2. Техніка укладення ф’ючерсних контрактів на біржі. Система маржі.

 

Механізм торгівлі ф’ючерсами

 

Клієнт, який бажає купити або продати валюту, звертається до брокера
біржі та укладає з ним договір-доручення на брокерське обслуговування.

Для гарантії виконання взятих на себе зобов’язань з учасників біржа бере
заставу – певну суму від розміру ф’ючерсного контракту.

Розмір застави коливається від 10 до 20%.

Наявність застави означає, що учасник відкриває позицію, яка має поточну
і розрахункову ціни.

Поточна ціна позиції – ціна її відкриття, якщо вона відкрита у поточний
торговий день, або ціна останнього перерахунку ціни відкритої позиції,
якщо вона відкрита в попередні торгові дні.

Розрахункова ціна позиції – це вартість ф’ючерса на кінець торгової
сесії, яка визначається котирувальною комісією.

Права та обов’язки клієнта-продавця – поставка валюти за ціною
контракту, якщо контракт завершується реалізацією, або відшкодування
витрат внаслідок зростання ціни (отримання цінової компенсації через
падіння ціни) в розмірі різниці цін відкриття та закриття позиції, якщо
вона завершується офсетною угодою.

Зустрічні зобов’язання банку – прийняття поставки або виплата
компенсації в розмірі різниці цін відкриття та закриття позиції.

Права та обов’язки клієнта-покупця – приймання поставки валюти за ціною
контракту, якщо контракт завершується реалізацією, або відшкодування
втрат внаслідок падіння ціни (отримання цінової компенсації через
зростання ціни) в розмірі різниці відкриття та закриття позиції, якщо
вона завершується офсетною угодою.

Застава (депозит) повертається клієнту у разі виграшу чи після покупки
або продажу валюти, тобто після виконання своїх зобов’язань, або в разі
укладення нової угоди з протилежної сторони, тобто закриття позиції. У
разі програшу клієнту повертається різниця між заставою та збитком.

Якщо витрати перевищують заставу, клієнт повинен її погасити. Заставні
кошти клієнта можуть бути реалізовані, якщо:

– Закінчився строк дії заставних коштів;

втрати клієнта перевищують встановлений процент від ціни заставних
коштів (наприклад, 40%);

виникає загроза різкого знецінення заставних коштів. Заставні кошти
реалізуються за ринковим курсом, про що складається акт за підписом
посадової особи біржі. Отримані від реалізації застави грошові кошти
надходять на особистий рахунок клієнта за мінусом накладних затрат
біржі.

Клієнта повідомляють про можливість реалізації заставних коштів не менш
як за 2 дні.

Кількість відкритих позицій кожного учасника торгів дорівнює абсолютній
величині різниці між числом проданих і куплених ним ф’ючерсних
контрактів. Ефективність угоди визначається за принципом “купити
дешевше, продати дорожче”. Виграшем або програшем учасника угоди є маржа
від угоди. Курс валюти на день виконання ф’ючерсного контракту на біржі
приймається той, який котирується в цей день на Українській або
Кримській міжбанківській валютній біржі. На деяких біржах курс виконання
контракту приймається той, який діє на даній біржі.

При відкритті позиції маржа кожного учасника ф’ючерсної торгівлі
дорівнює різниці між цінами контрактів в угоді, де він був продавцем, та
в угоді, де він був покупцем.

Маржа нараховується і в тому разі, якщо учасник ф’ючерсних торгів не
здійснив угод на поточній торговій сесії, але мав відкриття позиції на
її початок.

Торги на ф’ючерсних валютних біржах в основному проводяться усно, тобто
з “голосу”, що підвищує пропускну можливість торгів. Тому ті біржі, які
раніше проводили торги через письмову заявку і комп’ютер, зараз
відмовилися від такої процедури.

Торги проводяться за електронною технологією з «голосу». Це виключає
прийом заявок з помилковими даними, усуває необхідність оформлення
поданих заявок у письмовій формі протягом торгів та одночасно дозволяє
вводити всі наявні на поточний момент заявки.

Торги проводяться на базі локальної мережі персональних комп’ютерів. У
мережі, в якій об’єднані автоматичні робочі місця (АРМ) брокерів,
маклера, адміністратора та робоча станція розрахункового комплексу,
застосовується парольний захист від несанкціонованого доступу з АРМ
брокера. Брокер вводить заявки з клавіатури.

 

Розрахунок маржі

 

Маржа – це різниця між курсами валют на день відкриття і закриття
позиції або на день укладення і день виконання контракту.

Плюсова маржа – виграш (дохід). Мінусова маржа – програш (збиток).

Початкова маржа (initial margin) – внесок клієнта для забезпечення
контракту.

Варіаційна маржа — сума, яку покупець або продавець контракту (залежно
від руху курсу) повинен внести для підтримання відкритої позиції на
ринку. Інакше кажучи, здійснюється коригування маржі кожного учасника
відповідно до ринкових коливань. Кліринговою палатою біржі щодня
здійснюється ринкова позначка цін. Прибутки (збитки) відповідно
розподіляються між учасниками ринку. У процесі збирання збитків або
виплати прибутку вартісний вираз позиції кожного учасника приводиться у
відповідність з ринковою ціною інструменту. З метою підтримання
стабільності ринку і згідно з біржовими правилами можуть бути
встановлені межі денного коливання курсу в абсолютному виразі або нижні
і верхні ліміти.

Оскільки вимагати внесення маржі однією із сторін і здійснювати її
часткове повернення іншій при кожному русі цін неможливо і подібне у
будь-якому випадку пов’язано зі значними витратами, дуже часто
використовується інший вид маржі.

Компенсаційна маржа (маржа підтримки) — величина, нижче за яку значення
початкової маржі не повинно опускатися протягом усього терміну відкритої
позиції.

Якщо значення початкової маржі впаде нижче за значення маржі підтримки,
сторона, яка зазнає збитків, буде зобов’язана внести додаткову заставу
для відновлення початкової маржі в попередній сумі. Те, що сторона, яка
програє, не зобов’язана довносити кошти при коливанні ціни у межах, які
не порушують маржу підтримання, не означає, що ці кошти залишаються на
її маржевому рахунку. Вони все одно списуються на користь контрагента,
але за рахунок коштів початкової маржі. Тому сторона, яка виграє, може в
будь-який момент зняти зі свого рахунку надлишок у вигляді різниці між
сумами свого рахунку і початкової маржі. Водночас сторона, яка програє,
хоча й втрачає частину коштів на рахунку (сума її рахунку менша за суму
початкової маржі), не зобов’язана шукати додаткових коштів для
відновлення рівня початкової маржі до того моменту, поки рух ціни не
призведе до порушення маржі підтримки, тобто поки на користь контрагента
не буде списана вся сума, яка зменшить початкову маржу до рівня маржі
підтримки.

У сучасній міжнародній практиці маржа підтримки становить, як правило,
75—80 % від початкової, але деякі біржі утримують величину початкової і
компенсаційної маржі на одному рівні.

 

Для ф’ючерса на купівлю валюти

 

М = К (Сб-Спок),

 

М – величина маржі в гривнях;

К – обсяг угоди за ф’ючерсом (кількість валюти), $;

Сб – курс $, який котирується на Міжбанківській валютній біржі на день
закриття позиції (продаж ф’ючерса), грн./$;

Спок – курс $ на купівлю валюти в угоді за ф’ючерсом, грн./$.

 

Для ф’ючерса на продаж валюти

 

М = К(Спр-Сб),

 

Спр – курс $ на продаж валюти в угоді за ф’ючерсом, грн./$.

 

 

 

Основні правила торгу та реєстрації угод на ф’ючерсних біржах

На кожній ф’ючерсній біржі діють свої правила торгу і реєстрації угод.
Проте вони містять такі загальні положення і вимоги.

Умови попиту і пропозиції узгоджуються за методом аукціонних торгів.
Торги здійснюються між брокерами, допущеними до участі в них. Брокери
діють за дорученням та за рахунок клієнтів, які перебувають на
брокерському обслуговуванні в розрахунковій фірмі.

Результатом узгодження умов попиту і пропозиції є заповнення торгової
квитанції (або торгової картки) і протоколу торгової сесії. Ці
результати не мають юридичної сили контракту, а являють собою тільки
основу для реєстрації контракту.

 

 

Механізм торгівлі валютними ф’ючерсами

Торги валютними ф’ючерсами ведуться на біржі в торговому колі під
керівництвом розпорядника торгів. Ним може бути посадова особа біржі,
спеціально призначена для організації проведення та керівництва рухом
торгів. В його обов’язки входить проведення торгів, накладання штрафів
на брокерів, фіксація угод та інші обов’язки згідно з його посадовою
інструкцією. У розпорядника торгів можуть бути помічники, які за
відсутності останнього виконують його обов’язки.

Для реєстрації угод призначається реєстратор – посадова особа банку або
особа, яка має довіреність банку. У реєстратора угод також можуть бути
помічники, які за його відсутності виконують його обов’язки.

До торгів допускаються брокери, які зареєстровані на біржі і сплатили
визначений членський внесок за поточний місяць.

Торги проводяться за однією позицією.

Тривалість торгів за однією позицією може бути, наприклад, такою:

торги за ф’ючерсними позиціями проводяться на початку за індексом
готівкового долара, потім – за індексом безготівкового у порядку дат
постачання;

між окремими позиціями оголошується п’ятихвилинна перерва для здачі
торгової квитанції;

за одну хвилину до закінчення торгів розпорядник торгів оголошує:
“Остання хвилина”, а після закінчення часу – “Торги за позиціями
закінчені”;

торги за позиціями закінчуються, якщо протягом перших 2-х або 3-х хвилин
після останньої угоди не буде укладено жодної угоди;

за одну хвилину до можливого закінчення торгів розпорядник торгів
оголошує: “Хвилина”. Якщо протягом хвилини укладається угода, то торги
продовжуються.

За порушення регламенту торгів біржа несе матеріальну відповідальність.

Одночасно торгується один вид контрактів з одним строком поставки.

Початок, закінчення, призупинення торгів і перехід до іншого виду
ф’ючерсного контракту та іншого строку поставки відбуваються за командою
розпорядника торгів. Він повинен оголосити про наближення закінчення
торгів.

 

Процес купівлі-продажу

У середині торгового кола знаходяться розпорядник торгів, оператор
табло, годинник і табло. За колом розміщуються брокери.

Кожен брокер має право вигукнути пропозицію із зазначенням виду та ціни
угоди. Наприклад, “Куплю по 3,52”. Пропозиції, що виходять за денний
ліміт ціни, завертаються розпорядником торгів. Пропозиція не має
обов’язкової сили з часом, тобто вона від міняється іншою пропозицією.

Якщо пропозицією зацікавилися, то лунає вигук “Тут”. Тоді розпорядник
торгів зупиняє торги, уточнює у контрагента угоди кількість контрактів
та оголошує про фіксацію умов угоди п зазначенням часу. На табло
відображаються ціна пропозиції купівлі, продажу, ціна останньої угоди і
кількість контрактів останньої угоди. У разі виникнення конфліктної
ситуації, коли кілька учасників вигукнули “Тут” на одну пропозицію,
суперечка вирішується розпорядником торгів. Час торгів обмежений
встановленим регламентом. На біржі допускається узгодження умов і
фіксації угоди поза торговельним часом, яке не впливає на котирування.

Останнім днем торгів за ф’ючерсним контрактом є останній торговий день
біржі перед днем поставки. Після узгодження умов угоди кожен її учасник
заповнює торгові квитанції (торговельні картки), вписуючи в них вид
контракту, строк поставки, кількість контрактів, ціну угоди, свій
реєстраційний номер і номер контрагента, час фіксації угоди, який
оголошує розпорядник торгів, номер клієнта, на ім’я якого виконується
угода, та ставить підпис. Одночасно угода фіксується в протоколі торгів
оператором табло.

Після завершення торгів зафіксовані угоди реєструються реєстратором угод
за торговими квитанціями, потім оформлюється список зареєстрованих угод.
Реєстратор протягом 15-20 хвилин приймає претензії щодо не
зареєстрованих угод і розглядає питання про їх реєстрацію. Угода не
реєструється у разі, якщо:

до реєстратора не зверталися обидва учасники угоди або не знайдено
примірник торгової квитанції;

на субрахунку вільних коштів клієнта або балансовому рахунку
розрахункової фірми відсутні необхідні кошти;

брокер перевищив повноваження, які обмежені нормативними документами.

За завершення угоди, яка не підлягає реєстрації, розрахункова фірма несе
матеріальну відповідальність. За неправильне заповнення торгових
квитанцій та помилки у видачі торгових квитанцій біржа бере штраф з
винних брокерів. Штраф накладається на підставі постанови розпорядника
торгів. Розмір його на кожній біржі встановлюється відповідно до діючого
тарифу.

Претензії щодо зафіксованих, але не зареєстрованих угод, розмір
претензій та санкції до винних розглядає Рада або орган, уповноважений
нею, до початку наступних торгів. Брокер, який не оплатив штраф, до
торгів не допускається. Реєстратор надає всім бажаючим протокол
зареєстрованих угод із зазначенням типу ф’ючерсного контракту, часу
фіксації угоди, ціни та обсягу. За фіксацію угод біржею та уповноваженою
особою збираються комісійні.

За не зареєстровані з вини біржі угоди біржа несе матеріальну
відповідальність, і угода реєструється за рішенням реєстратора угод. За
не зареєстровані з вини реєстратора угод угоди уповноважена особа несе
матеріальну відповідальність, і угода реєструється за згодою сторін або
за рішенням Ради ринку чи особи, уповноваженої Радою.

 

 

 

 

3. Ф’ючерсна ціна та особливості її формування для валютного ф’ючерса.

Ф’ючерсна ціна, що фіксується при укладенні будь-якого виду контрактів,
на практиці відображає очікування учасників ринку відносно майбутнього
курсу спот визначеного активу (валюти, боргового інструменту, фондового
індексу). Ф’ючерсна ціна може бути вищою або нижчою за ціну спот.

Ситуація, коли ф’ючерсна ціна вища за ціну спот, називається контанго
(contango), або ціна з премією. Це свого роду базова система
ціноутворення у торгівлі терміновими контрактами.

Протилежна ситуація, коли ф’ючерсна ціна нижча за ціну спот, така ціна
має назву беквардейшн (backwardation), або ціною зі знижкою (депортом).
Система ціноутворення беквардейшн визначається тим, що попит на активи з
поставкою в найближчому майбутньому вищий за попит на активи з
віддаленим строком поставки.

Графічно контанго і беквардейшн можна представити наступним чином (мал.
1 і 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дата укладення Дата поставки

ф’ючерсного контракту

Мал.1. Нормальне контанго

 

 

 

Ф’ючерсна ціна

Нормальне контанго

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дати поставок

Мал. 1 . Нормальне беквардейшн

 

 

 

Якщо (для ряду ф’ючерсних контрактів, що мають різні дати виконання)
ф’ючерсна ціна найближчого за датою виконання контракту менша за ціну
більш віддаленого контракту, така ситуація називається нормальним
контанго.

Якщо ф’ючерсна ціна першого контракту вища за ф’ючерсну ціну більш
віддаленого за терміном виконання контракту, то це називається нормальне
беквардейшн.

По мірі наближення терміну поставки за ф’ючерсним контрактом ф’ючерсна
ціна наближається до ціни спот і стає рівною їй у підсумку. Причина
виникнення такої ситуації в тому, що у інвестора є вибір:

А) Він може прийняти або поставити актив за ф’ючерсним контрактом;

Б) якщо буде спостерігатися різниця між ф’ючерсною ціною та ціною спот,
він може здійснити арбітражну операцію.

Якщо до моменту закінчення контракту ф’ючерсна ціна встановилася вище за
ціну спот, арбітражер продає ф’ючерсний контракт і купує на спот-ринку
актив, який лежить в основі контракту. Прибуток арбітраж ера складає
різниця між ф’ючерсною ціною і ціною спот.

Якщо припустити, що на дату поставки ф’ючерсна ціна встановилася вище за
спотову, арбітражер купує ф’ючерсний контракт і продає актив на ринку.
За ф’ючерсним контрактом йому поставляють актив, і він розраховується за
його допомогою по касовій угоді. Різниця між ціною спот на базовий актив
і ф’ючерсною ціною складе прибуток арбітражера (мал. 3).

 

 

Ф’ючерсна ціна

 

 

Мал.3. Визначення прибутку арбітражера

 

 

В першому випадку учасники ринку, що прагнуть одержати арбітражний
прибуток, починають активно продавати контракти і пропозиція контрактів
на ринку зростає, в результаті чого знижується ціна. Одночасно вони
починають купувати відповідні активи на ринку спот, і ціна цих активів
зростає через збільшення попиту. В підсумку ф’ючерсна і спотова ціни
стають однаковими або близькими за значенням.

У другому випадку інвестори починають активно продавати активи, що
лежать в основі ф’ючерсного контракту, в результаті чого їх ціна
знижується. Одночасно арбітражери скуповують ф’ючерсні контракти, в
підсумку підвищується ф’ючерсна ціна, що призводить знову до рівності
ф’ючерсної та спотової цін.

 

 

 

5.        Механізми хеджування ризику за допомогою ф’ючерсних
контрактів.

Хеджування за допомогою ф’ючерсів являє собою стратегію зниження ризику
шляхом інвестування у фінансові інструменти, прибутковість яких
пов’язана між собою оберненою статистичною залежністю. Ринки ф’ючерсних
контрактів зобов’язані своєю появою в першу чергу необхідності
страхування ризиків, пов’язаних з непередбаченими коливаннями цін на
товарних, фондових і валютних ринках. Ф’ючерсний контракт на деякий
базовий актив являє собою інструмент, що ідеально підходить для цілей
хеджування, тому що прибутковість ф’ючерсного контракту пов’язана тісною
від’ємною кореляційною залежністю з приростом величини базової змінної.

 

Приклад 1. Якщо інвестор володіє активом (має довгу позицію), ціна якого
в даний момент складає, скажемо. 100 гривень і побоюється зниження ціни,
то при наявності ф’ючерсного ринку даних інструментів, йому варто
продати ф’ючерсний контракт (відкрити коротку позицію на ф’ючерсному
ринку). Тоді будь-яке зниження ціни базового активу буде в більшій чи
меншій мірі компенсовано доходом за ф’ючерсним контрактом, тому що
ф’ючерсна ціна і ціпа спот тісно взаємозалежні.

Природно, що виграш від володіння базовим активом у результаті росту
його ціни буде, у свою чергу, знижений за рахунок збитків по короткій
ф’ючерсній позиції. Хеджування дозволить знижувати ризик, але це
об’ективно приводить до зниження прибутковості. Стратегія страхування
довгої позиції по базовому активу за допомогою відповідної короткої
ф’ючерсної позиції називається коротким хеджем.

Аналогічно, ризик пов’язаний з короткою позицією по базовому активу
(необхідністю його придбання в майбутньому) страхується за допомогою
довгої позиції на ф’ючерсному ринку Ця стратегія називається довгим
хеджем.

У ситуації, коли ф’ючерсний ринок для деякого базового активу відсутній,
хеджування ризику можливе за допомогою ф’ючерса на який-небудь інший
актив. Причому коливання

останнього повинно бути тісно взаємозалежне з коливаннями ціни активів,
позицію по яких необхідно застрахувати. Таку операцію називають
перехресним хеджем.

 

Довгий хедж. Довгий хедж полягає у відкритті довгих позицій на
ф’ючерсному ринку, і застосовується у випадку, якщо інвестор стоїть
перед необхідністю придбання активу в деякий майбутній момент часу
(володіє майбутньою короткою позицією на ринку спот).

Приклад 1. Як приклад, можна розглянути імпортера, що стоїть перед
необхідністю оплати контракту на постачання деяких товарів у сумі 1 млн
доларів. Нехай контракт укладений 1 січня, а оплата повинна бути
зроблена 1 травня. Курс спот на 1 січня складає 5,3 грн. за один долар,
тобто вартість контракту на момент висновку дорівнює

1 *5,3= 5,3 млн. гривень.

 

Якщо імпортер вважає, що ймовірним є ріст курсу долара по відношенню до
гривні, йому варто укласти контракт на придбання доларів з поставкою 1
травня. Однак терміни поставки по доступних на ринку ф’ючерсних
контрактах можуть не збігатися з тими, котрі необхідні хеджеру. У цьому
випадку необхідно відкривати позицію по ф’ючерсу з терміном найбільш
близьким до бажаної дати.

Припустимо по найближчим по терміну є контракт із поставкою у червні.
Ф’ючерсна ціна дорівнює 5,4 гривень за долар, розмір контракту складає
100 доларів. Для повного хеджування майбутньої короткої позиції
імпортеру необхідно укласти

1000000/100=10000 контрактів.

 

Припустимо, що до 1 травня курс долара на ринку наявних продажів зріс до
5,45 грн. за один долар. Відповідно, витрати на оплату контракту будуть
рівні

1,45* 1 = 1,45 млн. гривень,

 

збитки складають

5,45-5,3=0,15млн .гривень.

Нехай ф’ючерсний курс, з постачанням у червні, до цього моменту так само
виріс і складає 5,55 гривень за долар (це припущення природне, тому що
коливання ф’ючерсної ціни і ціни спот, як правило сильно корелюють між
собою). Закривши позиції на ф’ючерсному ринку (зробивши операцію
оберненої торгівлі, офсетну угоду), імпортер дістане прибуток (валюта на
ф’ючерсному ринку була куплена по більш низькій ціні, ніж продана),
розмір якої дорівнює:

100*10000*(5,55-5,45)= 100000 гри.

Тим самим збитки будуть частково компенсовані і складуть у результаті

0,15-0,1=0,05 млн. гривень.

 

Припустимо тепер, що прогнози щодо росту курсу не виправдалися і ціна 1
долара на 1травня склала 5,25 гривень. Витрати на придбання 1 млн.
доларів будуть рівні тоді 5,25 млн. грн (прибуток 5,3-5,25=0,05млн.)

Нехай разом зі зниженням курсу спот знизився і ф’ючерсний курс, і ціна
червневих ф’ючерсів складає 5,3 гривень за один долар. Операції на
ф’ючерсному рип ку в цьому випадку принесуть збитки в розмірі:

100*10000*(5,4-5,3)=100000 грн.,

а загальний розмір збитків буде дорівнювати:

0,1-0,05=0,05 млн. гривень.

 

Умовами угоди ф ючерси передбачають терміни й умови по ставки, але в
дійсності, на більшості ф’ючерсних ринків поставка здійснюється менш,
ніж по одному відсотку всіх укладених угод. Справа в тому, що учасник,
який відкрив ф’ючерсну позицію, наприклад продавши контракт, завжди може
зробити обернену операцію, у даному випадку — купити контракт.

У силу стандартизованого характеру контрактів, клірингова палата біржі
робить взаємозалік зобов’язань по довгих і коротких позиціях, і
прибуток(збиток) учасника відображається па його рахунку в кліринговій
палаті. Така операція називається “зворотною торгівлею” (reversing
trade). Тим самим, ф’ючерсний контракт – це насамперед інструмент
страхування від ризику і, як правило укладається не з метою дійсного
продажу (придбання) активу, а винятково для зниження ризику, або для
спекули тивної гри на коливаннях цін.

Короткий хедж. Розглянемо ситуацію, коли існує необхідність страхування
майбутньої довгої позиції по іноземній валюті.

Приклад 3. Іноземний інвестор планує придбати 1 травня 1.млн. гривень
для інвестування їх в українське підприємство. Сьогоднішнім днем будемо
вважати 1 січня, валютний курс на цю дату — 5,3 гривень за 1 долар.
Сумарні витрати на придбання гривень за поточним курсом складуть:
1000000/5,3= 188679,25 доларів.

Якщо інвестор побоюється зниження курсу долара, який викличе додаткові
витрати, він може забезпечити хеджування ризику шляхом продажу
ф’ючерсних контрактів для доларів США (відкрити коротку позицію). Нехай,
як і в попередньому прикладі, найближчий до 1 травня термін виконання
ф’ючерсних контрактів — червень, обсяг одного контракту – 100 доларів,
ф’ючерсна ціна – 5,35 гривень за долар. Для повного хеджування довгої
валютної позиції необхідний продаж 1886 контрактів.

Припустимо, що побоювання інвестора виправдалися і курс спот до 1 травня
знизився до 5,25 гривень за долар. Відповідно, витрати на придбання 1
млн. гривень складуть: 1000000/5,25=190476,19 доларів,

що на 1796,94 доларів більше, ніж у випадку незмінності валютного курсу.

Нехай ціна червневого ф’ючерса також знизилася і складає 5,3 гривень за
долар. Це означає, що, закривши позицію, інвестор дістане прибуток у
розмірі:

(-1886)*100*(5,3-5,35)= 9434 гривень

чи 1796,95 доларів за поточним курсом (5.25),

тобто виграш на ф’ючерсному ринку цілком компенсує втрати, пов’язані зі
зниженням ціни долара.

Якщо, напроти, курс долара зросте і буде дорівнювати до 1 травня,
наприклад, 5,45 гривень за долар, а ф’ючерсна ціна з поставкою у червні
складе 5, 5 гривні за долар, операції на ф’ючерсному ринку принесуть
збитки в розмірі:

(-1886)*100*(5,5 -5,35)=28290 гривень

чи 5190,83 долара за поточним курсом.

Але придбання 1 млн. гривень обійдеться вже в 183486,23 доларів, тобто
сумарний виграш (з врахуванням втрат на ф’ючерсному ринку) буде
дорівнювати:

188679,25-183486,23-5190,83 = -2,19 доларів.

 

Перехресний хедж застосовується у випадку, коли ринок термінових угод по
якій-небудь валюті відсутній або є низьколіквідним, але існує ф’ючерсний
ринок іншої валюти, курс якої тісно корелює з курсом валюти, яка
цікавить хеджера. Нехай, наприклад, той же український імпортер повинен
оплатити 1 травня укладений 1 січня того ж року контракт у сумі 1 млн.

євро.

Якщо ф’ючерсного ринку євро не існує, але є ліквідний ринок ф’ючерсів по
долару США, то хеджувати коротку позицію євро можна з використанням
доларових ф’ючерсів, вважаючи що курс гривні по відношенню до тієї чи
іншої валюти коливається практично однаково.

Приклад 4. Припустимо, що на 1 січня курс євро стосовно долара складає
1,5652 євро за долар, курс гривні до долара і євро складає відповідно
5,3 і 4,15, а ціна долара, з поставкою у червні, дорівнює на ф’ючерсному
ринку 5,4 грн. за долар. Для повного хеджування виплати в 1млн. євро
необхідно придбати ф’ючерсних контрактів на суму:
1000000/1,5652=638895 доларів (припускається, що курс євро/долар буде
незмінним).

 

Якщо обсяг одного контракту 100 доларів, то укладається 6389 контрактів.

Нехай у травні курс гривні до євро склав 4,3 гривні до долара 5,5, а
ф’ючерсний курс долара також зріс і досяг рівня 5,6 гривні за долар.
Витрати на придбання 1 млн. євро будуть рівні:

1*4,3=4,3 млн. гривень,

 

що на 0,15 млн. більше, ніж якби євро купувалися за січневим курсом.

Одночасно, закривши ф’ючерсні позиції, імпортер одержить виграш, рівний:

6389* 100*(5,6-5,4)= 127780 гривень.

У такий спосіб загальні втрати, пов’язані з ростом курсу, складуть
усього 22220 гривень.

При цьому, якщо хеджер прогнозував ріст курсу євро стосовно долару (як
це відбулося в даному прикладі), то йому вдасться відкрити більше
ф’ючерсних позицій. Наприклад, при прогнозі курсу в травні 1,5 марки за
долар, необхідно було укласти 6667 контрактів (1000000/1,5)* 100.

Виграш на ф’ючерсному ринку склав би :

66667* 100*(5,б-5,4)=133340 гривень, що в більшій мірі компенсує збитки.

 

Валютний ф’ючерс — термінова угода на біржі, що представляє собою
купівлю-продаж визначеної валюти по зафіксованому на момент укладання
угоди курсу з виконанням через визначений термін.

Відмінність валютних ф’ючерсів від операції-форвард по лягає в тому, що:

1)   ф’ючерси — це торгівля стандартними контрактами;

2)   обов’язковою умовою ф’ючерса є гарантійний депон і1

Схему хеджування за допомогою ф’ючерсної валютної операції розглянемо на
прикладі українського імпортера, що здійснює платіж за контрактом у
доларах (валюта ціни – євро) експортеру з ЄЕС. При підвищенні курсу євро
український імпортер несе збитки, тобто для оплати контракту йому
потрібно більше доларів, ніж він розраховував заплатити при укладанні
угоди. Щоб застрахувати свій валютний ризик, імпортер дає доручення
брокеру укласти на біржі два ф’ючерсних контракти:

один із продажу євро на суму ціни контракту;

інший – на покупку доларів на суму, рівну ціні контракту, перерахованої
за курсом євро до долара на момент його укладення.

У цьому випадку, якщо гривневі біржові котирування долара і євро в
Україні будуть змінюватися відповідно до тенденцій світового валютного
ринку, ризик буде застрахований. Контракт від продажу євро принесе
гривневий прибуток у розмірі збільшення курсу марки щодо долара в
перерахуванні на гривні, а контракт на купівлю доларів застрахує всю
угоду від стрибка гривневого курсу. В принципі імпортер може одержати
додатковий виграш, якщо виникнуть сприятливі умови для гри на різниці
при взаємному котируванні євро і долара і їх крос-курсу через гривню по
ф’ючерсних контрактах. Єдина додаткова умова полягає в тому, що контракт
на євро і долар треба укласти з тим розрахунком, щоб ф’ючерсні
котирування (незалежно під абсолютних величин) співвідносилися так само,
як і біржові крос-котирування цих валют через гривню на момент укладання
контракту на актив.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019