.

Економічні та політичні передумови податкової амністії в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
230 2087
Скачать документ

Реферат на тему:

Економічні та політичні передумови податкової амністії в Україні

Ідея використання коштів тіньового сектора економіки як альтернативного
джерела залучення фінансових ресурсів в економіку України за рахунок
проведення податкової амністії набула особливого значення для
забезпечення динамічного зростання темпів росту ВВП і нарощування
обсягів інвестицій у державі.

Вона досліджувалася багатьма вітчизняними вченими, зокрема: В.Геєцем,
М. Азаровим, О. Барановським, О. Василиком, М. Крупкою та ін. – і була
досить дискусійною пропози-цією, оскільки, крім правових і фінансових
аспектів, торкалася також соціальних і морально-етичних, з погляду їхніх
наслідків для суспільства. Крім того, зазначалося, що лише силові методи
боротьби з тіньовою економікою дають тимчасовий ефект і не ліквідовують
першопричину цього явища.

Однак поза увагою наукових розробок залишалися питання щодо
співставлення отриманого економічного ефекту для економіки країни від
проведення легалізації (податкової амністії) доходів і можливості
виникнення у суспільстві правового нігілізму та втрати довіри населення
до органів виконавчої влади, в тому числі до органів податкової служби
тощо.

Враховуючи, що легалізація доходів є багатогранною проблемою, розглянемо
лише її один аспект, а саме економічні та політичні передумови
податкової амністії в Україні.

Глобалізація світової економіки породжує ряд проблем, які створюють
реальну загрозу національній безпеці будь-якої країни. Найбільш гострою
серед них є інтернаціоналізація злочинності в економічній сфері,
посилення її впливу на ефективність функціонування національного
господарського комплексу, зростання обсягів завданої шкоди економіці
країни.

Не стала винятком Україна. За оцінками українських експертів, майже
45–50 % ВВП України перебувають у „тіні”. При цьому до 80 % тіньових
капіталів створюється завдяки навмисному ухиленню від сплати податків,
що негативно впливає як на формування дохідної частини державного
бюджету, так і на обсяги ВВП [1]. Тому саме криміналізація економіки на
сьогодні визначається експертами як один із основних стримуючих факторів
темпів розвитку України.

Проблема вивезення капіталу за кордон, крім правового аспекта, з погляду
законності таких операцій, має ще й негативні економічні наслідки.
Нестача капіталу не дозволяє на сьогодні Уряду України вирішити багато
життєво важливих проблем. З одного боку, уряд намагається отримати
кредити для вирішення невідкладних завдань, з іншого – відбувається
відтік значних обсягів коштів з країни. Вирішити цю проблему лише
адміністративними методами не можна, оскільки такий підхід створить
умови для ізоляції нашої країни від інших. Крім того, капітал завжди
буде шукати для себе більш вигідне застосування. Тільки створивши
сприятливі умови для розвитку вітчизняної економіки, насамперед,
реального сектора, можна розраховувати, що відтік капіталу за кордон
призупиниться і ця тенденція зміниться на протилежну. У сфері
оподаткування це стосується зниження податкового навантаження на
суб’єктів господарювання, спрощення механізму адміністрування податків,
створення партнерських відносин між органами податкової служби та
платниками податків. Тому, як один із напрямів податкової реформи в
Україні, з метою легалізації тіньового капіталу Президентом України та
урядом неодноразово було запропоновано провести у державі податкову
амністію. При цьому проведення податкової амністії повинно здійснюватися
паралельно з процесом реформування як податкової систем в цілому, так і
підвищення рівня „прозорості” фінансових операцій і контролю за їхнім
виконанням з боку органів влади.

Важливу роль під час проведення податкової амністії відіграє політична
та економічна ситуація в країні. Так, основним офіційним мотивом
проведення амністії в Україні є залучення коштів, у тому числі із-за
кордону, як значного джерела поповнення інвестиційного ресурсу держави.
Уряд планує, що частина легалізованих населенням коштів шляхом
проведення податкової амністії буде спрямована на інвестиції у
виробничий сектор у вигляді придбання акцій підприємств. Інша частина
легалізованих у такій спосіб коштів буде зберігатися на депозитних
рахунках у вітчизняних комерційних банках (це одна із головних умов
проведення легалізації доходів), які також будуть у вигляді кредитів
спрямовуватися на розвиток виробництва. Таким чином, уряд намагається
вирішити проблему нестачі іноземних інвестицій в економіку країни.

Класичним взірцем вдалого проведення податкової амністії є амністія в
Ірландії 1988 року. При цьому акумульовані під час проведення амністії
кошти становили 2,5 % ВВП цієї країни. Що стосується досвіду інших
країн, то в США регулярно проводяться податкові амністії на рівні
окремих штатів. За період з 1982 по 1997 роки 35 штатів реалізували на
власному рівні різні програми податкових амністій. Найбільш успішні з
них дозволити залучити до місцевих бюджетів додатково кошти у обсязі
1–3 % від їхньої загальної суми.

Що стосується країн з перехідною економікою, то ефективність проведення
амністії також досить висока. Так, у Казахстані податкова амністія 2001
року дозволила вивести з „тіні” 500 млн дол. Однак, на нашу думку,
доцільно буде розраховувати на обсяг легалізованих коштів під час
проведення податкової амністії в Україні на рівні до 5 % від ВВП. В
узагальненому вигляді результати податкових амністій у деяких країнах
світу подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Економічна ефективність проведення податкових амністій у деяких країнах
світу [5]

Країна Рік проведення Ставка податку на доходи, що легалізуються, %
Залучено додатково коштів в економіку, дол. США

Ірландія 1988 знижена ставка 1,5 млрд

США (по окремих штатах) 1982–1998 знижена ставка у межах 2 млрд

Індія 1997 30 2,5 млрд

Польща 2003 7,5 120 млн

Казахстан 2001 0 500 млн

Важливу роль у процесі проведення податкової амністії відіграє також
кількість громадян, які взяли участь у легалізації доходів. Так, у
Казахстані амністією скористалися 3 000 чоловік і середня сума, яку вони
декларували, становила 165 тис. доларів. В Індії в амністії доходів
взяло участь 466 тис. платників податків і було задекларовано прихованих
від податків доходів на суму 8,2 млрд дол. Легалізація доходів
відбувалася за зниженою ставкою оподаткування.

Не менш важливим аргументом на користь проведення податкової амністії в
країні є наявність дефіциту державного бюджету. Так, на 2007 рік
Верховна Рада України затвердила державний бюджет з граничним розміром
дефіциту 15,7 млрд грн. Хоча сам по собі розмір дефіциту на рівні 2,58 %
ВВП не є загрозливим для економіки країни, але враховуючи, що існують
значні ризики недовиконання окремих показників дохідної частини бюджету,
то вже зараз уряд розпочав пошук коштів для його покриття.

Необхідно також взяти до уваги те, що в Державній програмі приватизації
в Україні на 2003–2008 роки передбачено, зокрема, виставлення на продаж
пакетів акцій енергогенеруючих та енергопостачаючих компаній,
гірничовидобувних підприємств, підприємств-монополістів і транспорту.
Тобто це підприємства, які мають значне стратегічне значення для держави
та апріорі є рентабельними та прибутковими. Крім того, Президент України
підписав відповідні документи щодо продажу у цьому році державних
пакетів акцій самих привабливих об’єктів приватизації – „Укртелекому” та
Одеського припортового заводу. Однак відповідно до чинного законодавства
вітчизняні бізнес-групи не можуть легітимно взяти участь у приватизації
таких важливих і прибуткових об’єктів через обмеження, що існують для
офшорних компаній. Тому їм дуже вигідно шляхом податкової амністії
реально легалізувати або надати власним доходам виду легалізованих
(псевдолегалізація) для того, щоб взяти участь у завершальному етапі
переділу власності.

Також потрібно зазначити, що протягом терміну проведення податкової
амністії (до 1 року) в умовах глобалізації економічних процесів,
територія нашої країни може бути використана як один із варіантів
квазіофшорної зони для відмивання коштів, у тому числі і з метою
можливого фінансування злочинних угруповань, а також для виходу на
фінансовий ринок України з метою приватизації об’єктів у провідних
секторах національної економіки з прямим використанням доходів,
отриманих незаконним шляхом, що створить реальну загрозу національній
безпеці держави.

Як уже зазначалося, надто значні розміри тіньового капіталу призводять
до криміналізації економічних взаємовідносин у країні, що в свою чергу
знижує темпи економічного розвитку і стримує процес залучення іноземних
інвестицій в країну. Крім того, саме такої суми інвестицій (порівняно з
обсягами тіньового капіталу) буде достатньо Україні для завершення
структурної перебудови економіки, підвищення конкурентоспроможності
вітчизняних товаровиробників, створення ринкових інститутів управління
економікою. Тому сама ідея проведення податкової амністії в Україні
прихованих від оподаткування коштів, як альтернативи залучення іноземних
кредитів, є прийнятною і може сприяти вирішенню ряду економічних
проблем. Однак тут слід зробити застереження: може йтися тільки про
легалізацію коштів, що перебувають на території України. Залучити кошти,
які розміщені в закордонних банках, дуже проблематично і розраховувати
на успішну реалізацію такого проекту не варто.

Щодо громадської думки, то дослідження, проведені соціологічної службою
Центру Разумкова, свідчать, що легалізацію тіньових капіталів в Україні
вважають необхідною майже дві третини (61,4 %) громадян. Більшість
(57,6 %) громадян упевнені в тому, що необхідно створювати умови, за
яких капітали, вивезені за кордон, могли б бути легально повернуті до
України і вкладені в розвиток українських підприємств. Майже половина
(45,9 %) громадян вважають, що потрібно пробачити минулі порушення
законів підприємцям, які готові вивести свої капітали „з тіні” або
повернути їх з-за кордону і вкласти в економіку України. На підставі
здійсненого соціологічного дослідження серед платників податків
спеціалісти роблять висновок, що за умови здійснення легалізації
(амністії) тіньових капіталів і прибутків можна розраховувати на
розуміння та підтримку такого кроку влади з боку громадськості України
[2].

Слід звернути особливу увагу на те, за якою ставкою податку будуть
легалізуватися доходи. У більшості країнах, де проводилася амністія,
була застосована занижена ставка податку. Тому в даному випадку
амністовані доходи складаються з двох складових. Перша – сума сплачених
податків до бюджету, тобто це реальні кошти, які можуть бути використані
на фінансування державних витрат і вони становлять безпосередній
фінансовий ресурс держави. Інша складова – це легалізовані кошти,
власниками яких є фізичні та юридичні особи. Ці кошти акумулюються на
банківських рахунках і можуть розглядатися як потенційний фінансовий
ресурс держави, який може бути використаний на інвестування тих чи інших
проектів. Власники коштів можуть здійснювати безпосередні приватні
інвестиції або залишити їх на банківських депозитах, і тоді ці кошти
можна розглядати як кредитний ресурс банків. Тому на даному етапі
перерозподілу фінансових потоків особливого значення набуває роль
держави у визначенні напрямів розвитку економіки. Якщо будуть створені
умови для спрямування цих коштів у вигідному для держави напрямі
(фінансування інноваційних проектів), то можна вважати, що податкова
амністія досягла своєї мети. В іншому випадку ці кошти можна розглядати
як приватні інвестиції, які не завжди спрямовані на створення
високотехнологічних технологій, окупність яких має більш віддалену
перспективу. Адже інвестиція як економічна категорія поєднує в собі два
рівноважних процеси: нагромадження тимчасово вільних коштів, що є
потенційним джерелом інвестицій, та прийняття власником обґрунтованого
рішення щодо інвестування таких коштів у разі позитивної оцінки ним
стану інвестиційного клімату в країні [3].

Податкова амністія виведених із-під оподаткування коштів є одноразовим
допоміжним заходом у контексті проведення радикальної податкової
реформи, покращання адміністрування податків, встановлення партнерських
взаємовідносин між платниками податків та Державною податковою
адміністрацією, наведення порядку у сфері забезпечення прав власності,
забезпечення дієвого та спрощеного валютного контролю, поліпшення
макроекономічної ситуації, зниження податкового навантаження на
економіку, тобто створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.

Доцільно також приділити увагу соціальному та морально-етичному аспекту
щодо наслідків проведення податкової реформи. Держава фактично заохочує
порушників і карає законослухняних громадян. Однозначно порушується
принцип соціальної справедливості податкової системи, а також стаття 24
Конституції України, де зазначено, що громадяни мають рівні
конституційні права і свободи і є рівними перед законом. За таких умов в
державі буде створений прецедент, коли окремим категоріям громадян буде
дозволено порушувати закон і не нести за це покарання. Таким чином,
підприємець, який має надію на майбутні амністії, може вирішити, що
вигідніше поки що приховувати свої теперішні доходи, а потім
легалізувати їх за нульовою ставкою. Приклади формування негативної
психології у платників податків у нашій державі вже є.

Так, однією з форм податкової амністії повною мірою можна вважати Закону
України від 21.12.2000 р. № 2181 „Про погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетом і державними цільовими фондами”. Згідно з
нормами цього закону списання боргів, що проводиться щорічно, стало вже
сумною традицією і породило у платників ефект очікування. Так, лише за
2005 рік за рахунок списання податкового боргу втрати бюджету становили
6 млрд 771,5 млн грн, що на 2 млрд 694,4 млн грн або в 1,7 раза більше,
ніж у 2004 році [4]. Більшість платників саме за цією схемою свідомо не
сплачують податки, маючи надію на наступну податкову амністію. І вона
вже відбувається регулярно в країні. Така практика списання податкового
боргу перед бюджетом свідчить про низький соціально корисний ефект від
запровадження державно-правових заходів і негативно впливає на імідж
державної виконавчої влади.

Однак, незважаючи на можливі негативні наслідки, в сучасних
соціально-економічних і політичних умовах проводити податкову амністію
необхідно. Уряд приймає широкомасштабні заходи щодо залучення інвестицій
в економіку країни, при цьому існує значний резерв фінансових ресурсів у
вигляді вивезеного капіталу з території України за кордон. При цьому в
законі про податкову амністію необхідно чітко визначити механізм її
проведення, щоб не виникало неузгодженостей між окремими нормами закону
та вони не суперечили чинному законодавству. Крім того, щоб відійти від
хибної практики очікування податкової амністії з боку платників
податків, необхідно обов’язково обкладати податком доходи, які
підлягають легалізації. Нехай це будуть незначні ставки на рівні 5–10 %,
але кожен зобов’язаний сплатити податки. Закон єдиний для всіх. Крім
того, потрібно передбачити суворі штрафні санкції проти порушників
податкового законодавства, які не скористуються податковою амністією.
Держава не може вважатися сильною, якщо вона буде використовувати тільки
метод „пряника”.

Цивілізований розвиток бізнесу в нашій країні потребує такої собі
„відправної крапки”, яка завершує перехідний процес попереднього
накопичення капіталу. Цією „крапкою”, на нашу думку, могла стати
масштабна податкова амністія з одночасним посиленням боротьби з
відмиванням „брудних” коштів. Вважаємо, що сама ідея проведення
податкової амністії виведених з-під оподаткування коштів як
альтернативного джерела збільшення фінансових ресурсів держави є слушною
і може сприяти вирішенню ряду економічних проблем. Однак вона є
допоміжним заходом у контексті проведення радикальної податкової
реформи, покращання адміністрування податків, встановлення партнерських
взаємовідносин між платниками податків та Державною податковою
адміністрацією, наведення порядку у сфері забезпечення прав власності,
забезпечення дієвого та спрощеного валютного контролю, поліпшення
макроекономічної ситуації, зниження податкового навантаження на
економіку, тобто створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.
Тільки за таких умов податкова амністія буде успішною. Водночас, не
потрібно відмовлятися від такого інструменту залучення коштів, у тій чи
іншій формі суспільство обов’язково буде його потребувати, про що
свідчить досвід розвинених країн світу [5].

Література:

1. Ганчева В.В., Емченко Н.Н. Содействие и стимулирование добровольной
уплате налогов – главное направление работы налоговых органов //
Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. – Выпуск 8. – Часть 2 /
Под общ. ред. П.В. Егорова. – Донецк: ДонНУ, 2002. – С. 218.

2. Барановський О. Легалізація капіталів та економічна амністія: pro et
contra // Прези-дентський вісник. – 31 березня. – 2004 р.

3. Національний інвестиційний потенціал як фундамент економічного
зростання в Україні: Матеріали тринадцятого засідання круглого столу
„Безпека економічних трансфор-мацій”. – К., 2001. – С. 45.

4. Офіційний сайт Рахункової палати України // http: //
www.ac-rada.gov.ua

5. Коляда Т., Прозоров Ю. Налоговая амнистия: украинские перспективы //
Финансовый директор. – 2003. – № 3. – С. 29–34.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020