Реферат на тему:
Доарбітражне врегулювання господарських спорів. Арбітражне врегулювання
господарських спорів
Коли підприємство має високий рівень дебіторської заборгованості за
товари, роботи, послуги, не оплачені в строк, то в рамках рефінансування
заборгованості проводиться комплекс процедур щодо її примусового
стягнення, у тім числі звернення з позовом до арбітражного суду.
Позов до арбітражного суду може бути направлений тільки за умови
дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спорів,
який полягає у зверненні кредитора до дебітора з письмовою претензією
про відшкодування заборгованості.
У претензії зазначаються:
а) реквізити заявника претензії та підприємств, на адресу яких
направляється претензія; дата та номер претензії;
б) обставини, на підставі яких пред’являється претензія; докази, які
підтверджують ці обставини;
в) вимоги заявника;
г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій
оцінці;
д) перелік документів, які додаються до претензії.
Претензію підписує керівник підприємства або його заступник. Її
надсилають адресату рекомендованим або цінним листом чи вручають під
розписку. Претензія підлягає розгляду в місячний строк від дня
одержання. Про результати розгляду претензії заявника інформують
письмово.
Можливі чотири варіанти дій контрагента після одержання претензії:
Одержувач претензії не дав жодної відповіді на претензію.
Заявник одержав лист-відповідь, в якому претензію відхилено повістю або
частково.
Претензію визнано повністю або частково, однак не повідомлено про
перерахування визнаної суми.
Претензію визнано і заборгованість погашено (отже, спір урегульовано).
У перших двох випадках заявник змушений буде звернутися до арбітражного
суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Якщо претензію визнано повністю або частково, але з якихось причин кошти
на розрахунковий рахунок кредитора не поступили (випадок 3), заявник
претензії після закінчення 20 днів від дня одержання відповіді має право
пред’явити до банку розпорядження про списання у безспірному порядку
визнаної боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника,
а якщо в ній не зазначено розміру визнаної суми, то до розпорядження
додається також копія претензії. За браком грошей у боржника кредитор
після закінчення місячного строку з дня отримання позитивної відповіді
на претензію (однак, не раніше строку настання платежу за договором) має
право звернутися до арбітражного суду із заявою про порушення справи про
банкрутство неспроможного боржника.
У разі порушення строків розгляду претензії чи залишення її без
відповіді арбітражний суд у процесі вирішення господарського спору має
право стягнути в дохід державного бюджету з підприємства, яке допустило
таке порушення, штраф у розмірі 2 відсотків від суми претензії, але не
менше ніж 5 розмірів мінімальних заробітних плат (без індексації) і не
більше ніж 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Арбітражне врегулювання господарських спорів
У разі, коли претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або
частково, заявник звертається з позовом щодо арбітражного врегулювання
спору. Загальний строк позовної давності щодо захисту прав за позовом
про відшкодування основного боргу, встановлений чинним законодавством, —
три роки. Право на позов виникає з того дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права. Щодо відшкодування
неустойки (штрафу, пені), то встановлено скорочений строк давності — 6
місяців. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є
підставою для відмови у позові.
Позовна заява повинна містити:
— найменування арбітражного суду, в який направляється заява;
— найменування сторін, їхні адреси;
— зміст позовних вимог;
— зазначення ціни позову;
— формулювання обставин, що з них випливає позовна заява;
— докази, які підтверджують позов;
— обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
— відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спорів;
— перелік документів та доказів, які додаються до заяви.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:
статус суб’єкта підприємницької діяльності;
відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору (копія
претензії та квитанція або повідомлення про вручення);
відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї
документів (квитанція або повідомлення про вручення);
сплату державного мита в установленому порядку та розмірі;
документи, що засвідчують повноваження представника позивача в
арбітражному суді.
Під ціною позову розуміють суму всіх вимог, пред’явлених до відповідача.
У позовах про стягнення грошей ціна позову визначається відповідною
сумою. У ціну позову включаються також указані в позовній заяві суми
неустойки (штрафу, пені).
Арбітражні витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають
сплаті за проведення експертизи, призначеної арбітражним судом, а також
інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.
Сплата державного мита покладається:
на сторону, що безпідставно ухиляється від прийняття пропозиції іншої
сторони (спір щодо укладання, зміни та розірвання договору);
на обидві сторони, якщо суд відхилив частину пропозицій кожної зі
сторін;
на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;
на сторону, через неправильні дії якої виник спір, незалежно від
результатів вирішення спору.
Ставки державного мита щодо заяв, які подаються до арбітражного суду,
встановлюються в таких розмірах:
щодо позовних заяв майнового характеру — 5% ціни позову, проте не менше
0,25 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
щодо позовних заяв немайнового характеру і позовних заяв стосовно
спорів, які виникають під час укладання, зміни чи розірвання
господарських договорів і розглядаються в обласних, Київському і
Севастопольському міських арбітражних судах, — 5 н.м.д.г.;
щодо позовних заяв і спорів, які виникають під час укладання, зміни чи
розірвання господарських договорів, котрі підлягають розгляду у Вищому
арбітражному суді України, — 6 н.м.д.г.
Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше двох місяців
від дня одержання позовної заяви. За результатами розгляду справи суд
приймає рішення, в якому має бути висновок про задоволення позову або
про відмову в позові повністю чи частково. Якщо ухвалено позитивне
рішення про стягнення дебіторської заборгованості, однак боржник не в
змозі погасити заборгованість (є неплатоспроможним), то протягом одного
місяця з дня винесення ухвали арбітражним судом (однак не раніше трьох
місяців із дня настання строку платежу за договором) кредитор може
звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство неспроможного
боржника.
Література
Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.
Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.
Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.
Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга,
1999.
Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.
Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.:
Финансы, 1997.
Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк.,
1997.
Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и
статистика, 1996.
Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996.
Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и
статистика, 1995.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
