.

Дисконтування. Його сутність. Методичний інструмент для визначення наявних вигод та витрат при проведенні економічного аналізу. Його сутність (контрол

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
0 4725
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Дисконтування. Його сутність. Методичний інструмент для визначення
наявних вигод та витрат при проведенні економічного аналізу. Його
сутність

1. Дисконтування. Його сутність

Теоретична основа. Припустимо, що сьогодні ви відвантажили покупцю
партію вантажу. Він пропонує заплатити вам 100 дол. сьогодні або 120
дол. через рік. Який варіант є більш вигідним для вас, якщо процентна
ставка за доларовими депозитами становить 10% річних?

Ви можете розрахувати суму, яку б ви одержали у разі сьогоднішнього
надходження грошей на рахунок у банку з їх подальшим розміщенням на
депозит у банк під 10% річних. Це сума буде становитиме:

100 + (100 * 0,10) = 100 (1 + 0,10) = 110.

Таким чином, ви змогли б одержати 110 дол. Зрозуміло, друга пропозиція
вашого покупця є більш привабливою для вас. Щоб визначити, якою має бути
ставка за доларовими депозитами, з тим щоб ви могли одержати через рік
120 дол., треба зробити такі розрахунки:

100 (1+X) = 120

1+X = 120/100

1+X = 1,2

X = 0,2 тобто 20%

Припустимо, що ви хотіли б одержати гроші за свій товар сьогодні, але
хочете дізнатися, яку суму ви повинні були б вимагати, щоб її еквівалент
через 1 рік становив 120 дол. Цей розрахунок проводиться так:

X (1+0,10) = 120

X = 120 / (1+0,10)

X = 109,09

Таким чином, формулу чистої сьогоднішньої вартості для цього прикладу
можна було б визначити як:

ЧСВ = МН (1 + n),

де ЧСВ – чиста сьогоднішня вартість,

МН – майбутні надходження,

п – проценти.

У тому разі, коли такий розрахунок здійснюється на два роки, а гроші
надійдуть через два роки, ця величина дорівнюватиме:

ЧСВ = МН (1 + п)(1 + n)

Загальну формулу ЧСВ для (н) років можна виразити так:

Якщо ЧСВ інвестиційного проекту більше 0, то такий проект може бути
запропонований для реалізації. У тому разі, коли цей розмір менше 0,
необхідно відмовитися від проекту.

Методика, використовувана для розрахунку ЧСВ, називається
дисконтуванням.

Практичне застосування. Про часте застосування цього методу, як і деяких
інших, у практиці зарубіжних компаній можна дізнатися з підрозділу 1.6.
Розглянемо простий приклад, як метод чистої сьогоднішньої вартості може
бути використаний під час вибору устаткування.

Приклад. Припустимо, що підприємству А запропонували придбати два
верстати – один вартістю 20 тис. дол., а другий – 25 тис. дол. Кожний із
цих верстатів дає можливість зменшити оперативні витрати підприємства на
наведені нижче суми. Вартість двох верстатів через п’ять років
користування дорівнюватиме 0. Який із верстатів слід вибрати
підприємству А, якщо для їх придбання воно може одержати кредит під 12%
річних?

Розв’язання. Розрахуємо ЧСВ використання цих верстатів:

Таким чином, наведені вище розрахунки показують, що економічніше буде
придбати верстат 1. Придбання верстата 2 недоцільне.

Переваги методу. До переваг цього методу можна віднести:

* можливість найточніше враховувати зростання вартості майна акціонерів;

* можливість урахування впливу часу на грошові потоки, що надходять у
результаті реалізації проекту;

* легкість використання методу спеціалістами;

* використання для розрахунку показника всього грошового потоку проекту;

* можливість використання різних рівнів вартості капіталу (відсотків).

СТАВКА ДИСКОНТУВАННЯ ТА ІНФЛЯЦІЯ. Коли людина йде до банку і вкладає
гроші на депозитний рахунок, вона відмовляється від їх споживання в
даний момент. За таку відмову вона хоче одержати певну плату, припустимо
10 %, щоб мати через рік можливість спожити більшу кількість товарів. Чи
означає це, що через рік її купівельна спроможність збільшиться на 10%?

Звичайно, що ні, якщо в суспільстві існує інфляція. Припустимо, що її
рівень становить 6 %. Це означає, що одиниця товару, яка коштує сьогодні
1 дол., завтра коштуватиме 1, 06 дол. Нехай людина поклала в банк 100
дол. на один рік, а по завершенні цього року отримала 110 дол. Вона
вважає, що за 110 дол. зможе придбати 110 одиниць товару, які у минулому
році коштували 1 дол. Але це не так, вона зможе придбати лише 110/1,06 =
103,8 одиниць товару. Тобто купівельна спроможність людини зросла тільки
на 3,8%, а іншу суму “з’їла” інфляція.

Для аналізу впливу інфляції на ставку дисконтування використовують такі
визначення:

* реальна ставка – ставка, на яку реально збільшується купівельна
спроможність (у нашому випадку 3,8 %).

Ця ставка не враховує інфляції;

* номінальна ставка – ставка, на яку номінально (теоретично)
збільшується купівельна спроможність (у нашому випадку 10%). Ця ставка
враховує інфляцію.

Для розрахунку реальної ставки застосовують таку формулу:

ВИБІР СТАВКИ ДЛЯ ДИСКОНТУВАННЯ. Загальним принципом під час оцінювання
інвестиційних проектів є те, що для дисконтування слід використовувати
ту ставку, яка була взята для розрахунку грошового потоку.

Тобто у разі використання номінальної ставки дисконтування необхідно
враховувати номінальний грошовий потік, а при використанн реального
грошового потоку – реальну ставку, о ° випадках результати мають бути
однаковими.

Приклад. Припустимо, що підприємство А має так номінальний грошовий
потік:

рік 0 – 1 000

рік 1 600

рік 2 650

Номінальна ставка процента дорівнює 14 %, а індекс інфляції
прогнозується на рівні 5%. Яка ж ЧСВ проекту?

Розв’язання. При використанні номінальних значень ЧСВ дорівнює:

Використовуючи реальні значення необхідно спочатку визначити реальний
грошовий потік:

Реальна ставка процента дорівнює:

ЧСВ дорівнює:

Як бачимо, в обох випадках значення ЧСВ однакове.

Для оцінювання інвестиційної привабливості застосовують п ять основних
методів, про які мова йшла вище.

Дослідження показують, що найпоширенішими є методи чистої сьогоднішньої
вартості і періоду повернення вкладених інвестицій. При цьому методи
розрахунку дисконтуванням широко використовуються в США і поступово
набувають популярності в інших країнах.

Великий вплив на оцінку ефективності капіталовкладень має рівень
інфляції.

Для урахування інфляції при оцінюванні інвестиційного проекту
застосовують два методи:

1. Аналіз реального грошового потоку, при визначенні якого
використовуються ціни без урахування інфляції;

2. Аналіз номінального грошового потоку, при розрахунку якого
використовуються ціни з урахуванням інфляції.

2. Методичний інструмент для визначення наявних вигод та витрат при
проведенні економічного аналізу. Його сутність

Етимологічне слово «аналіз» (від грецького апа lisis) означає розгляд,
вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування,
розкладання цілого на його складові. Таке розчленування дає можливість
з’ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їх залежність від
різноманітних факторів, оскільки без такого розчленування (реального або
уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, що відбуваються у
природі та суспільстві, неможливе. Аналіз по суті являє собою неодмінний
атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття.

У практичній і науково-дослідницькій діяльності аналіз широко
застосовується у багатьох сферах діяльності, які  пов’язані з
необхідністю розв’язання пізнавальних задач. При цьому дослідження
предметів і явищ природничими та технічними науками значною мірою
базується на застосуванні відповідних приладів, реактивів, інших
технічних засобів, які допомагають формуванню наукових абстракцій. На
противагу цим наукам можливості аналізу суспільних явищ (у тому числі
економічних) за допомогою технічних засобів і загалом постановки
дослідів вкрай обмежені, що потребує інших, переважно абстрактних,
методів розчленування явища як цілого на складові елементи. Вивчаючи
структуру об’єкта в цілому, аналіз передбачає не лише пізнання частин, з
яких складається ціле, а й з’ясування взаємодії, яка існує між ними,
тобто він повинен здійснюватись в поєднанні з синтезом. Аналіз у відриві
від синтезу не має пізнавального значення, бо кожен об’єкт пізнання
(предмет, явище) —це не просто сума частин або механічна сукупність
властивостей. Щоб одержати знання про ціле і поглиблене знання про кожну
з його частин, потрібен синтез — поєднання частин, властивостей, які вже
виділені в аналізі.

Досить переконливо це положення ілюструє аналіз і вивчення людського
організму: мало проаналізувати стан функцій окремих органів (кісткова,
серцево-судинна системи, мозок, нирки, легені тощо), треба виявити
взаємовідношення між ними, між їх функціями, і тільки після цього
з’являється можливість охарактеризувати стан організму людини в цілому,
а потім поглибити знання про стан і функціонування кожного з його
складових.

Аналіз і вивчення діяльності підприємств — суб’єктів ринкових відносин —
потребує аналогічного підходу. Кожне з них функціонує, з одного боку, в
умовах дії ринкових механізмів, що постійно змінюються під впливом
макроекономічних процесів у народногосподарському комплексі країни (і на
світовому ринку), з другого боку, — в умовах конкретних особливостей і
специфічних задач конкретного підприємства. Ефективність функціонування
кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не
відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягнення
успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття
оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний
аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони
діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально
можливого економічного результату (а саме — прибутку, рентабельності) за
рахунок оптимально ефективного (в тому числі і з точки зору ліквідності,
уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, насамперед
фінансових ресурсів.

Метод будь-якої науки – це притаманний їй спосіб проникнення в сутність
предмету, який вивчається, метод економічного аналізу – це система
категорій наукового апарату та принципів дослідження
фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання.

Категорії економічного аналізу – це загальні ключові поняття даної
науки. В їх числі: валовий дохід, валові витрати, собівартість,
прибуток, виручка від реалізації, ліквідність, грошовий потік, ризик,
інфляція та інші.

Науковий апарат економічного аналізу – це сукупність способів
дослідження господарської діяльності підприємств.

Метод економічного аналізу має свої особливості:

· системність підходу до аналізу господарської діяльності підприємств
передбачає комплексне охоплення всіх аспектів їх діяльності як системи,
яка в свою чергу виступає складовою частиною системи більш високого
порядку. Наприклад, підприємство – корпорація – асоціація – підприємства
регіону – галузь народного господарства

·  встановлення взаємозв’язку та взаємозалежності між показниками. Така
залежність господарської діяльності підприємств має всеохоплюючий
характер і в процесі аналізу повинна бути виявлена та кількісно
виміряна. Наприклад, прибуток залежить від кількості реалізованої
продукції, собівартості одиниці виробу та ціни реалізації.

В свою чергу кожний з цих показників знаходиться у взаємозв’язку з
іншими. Наприклад, ціна реалізації залежить від якості продукції, умов
оплати, кількості проданої продукції та інших факторів.

Найважливішою умовою економічного аналізу є не тільки існуючий
взаємозв’язок між показниками, але й їх кількісна оцінка. Лише при такій
умові можна побудувати ряд факторів. Що впливають на результати
господарської діяльності підприємств. Виділити серед них основні та
другорядні, встановити ті з них , які безпосередньо залежать від
діяльності підприємства.

· використання системи показників безпосередньо пов’язана з системним
підходом, що передбачає проведення аналізу господарської діяльності
комплексно та всесторонньо, з використанням всієї існуючої системи
обліку та звітності. Ця необхідність витікає із складності характеру
фінансування сучасного підприємства. Потоки інформації сьогодні постійно
збільшуються та необхідно правильно орієнтуватися в них. Інколи , в
залежності від цілі аналізу виникає необхідність виділення з системи
показників одного-двох в якості двох. Вивчення господарської діяльності
підприємств в динаміці дозволяє виявити певні тенденції та
закономірності в їх розвитку, сформулювати висновки про особливості
функціонування того чи іншого господарського суб’єкту, зробити прогнозні
оцінки на перспективу.

· дослідження внутрішніх протиріч (диспропорцій) господарської
діяльності суб’єктів господарювання. Протиріччя, як правило,
проявляється на різних етапах розвитку підприємства. За допомогою
економічного аналізу їх виявляють та кількісно оцінюють. Наприклад,
співвідношення темпів росту (зниження) прибутку, виручки від реалізації
продукції, послуг та витрат. В нормальних умовах, при відсутності таких
протиправних дій як розкрадання, крадіжки. Фальсифікація даних обліку та
звітності, при збільшенні виручки від реалізації та знижені (збережені
незмінними ) витрат на виробництво. Прибуток повинен збільшуватись.
Кваліфіковано проведений аналіз виявляє протиріччя, що дозволяє
своєчасно передбачати протиправні дії та встановити умови, що сприяють
їх здійсненню. А також встановити винних осіб.

· розчленування узагальнюючих показників на складові елементи та їх
деталізація за місцем та часом. Аналітичні розрахунки починаються з
одного чи декількох узагальнюючих показників. Проте вони дають лише
приблизне уявлення про досліджуваний об’єкт або процес. Так, наприклад,
аналіз використання оборотних засобів підприємства починається з оцінки
їх ліквідності, оборотності. Матеріаломісткості продукції. В подальшому
доцільно проаналізувати структуру оборотних засобів підприємства та
оцінити використання як матеріальних оборотних засобів. Так і стан
дебіторської заборгованості, наявність та рух грошових засобів,
короткострокових фінансових інвестицій. Подальша деталізація передбачає
поглиблений аналіз окремих елементів матеріальних оборотних засобів:
сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції та
інших, аналіз нормальної та простроченої дебіторської заборгованості по
окремим дебіторам.

· узагальнення результатів аналізу для цілей діагностики, розробки
прогнозних варіантів розвитку, прийняття управлінських рішень. Цей
принцип доповнює попередній, оскільки після розчленування та деталізації
закономірно здійснюється об’єднання та узагальнення показн6иків. Аналіз
та синтез, як правило. Використовуються разом. Практично це означає, що
після детального вивчення показників, які характеризують окремі сторони
 господарської діяльності підприємств, здійснюється загальна оцінка
майнового. Економічного стану підприємства, економічного результату його
діяльності тощо. В залежності від отриманих оцінок роблять висновки,
приймають рішення, прогнозують тенденції, планують шляхи усунення
негативних факторів в діяльності підприємств.

Отже під методом економічного аналізу розуміється спосіб підходу до
вивчення господарських процесів у їхньому становленні та розвитку.

До характерних рис методу відносяться і використання системи показників,
виявлення і зміна взаємозв’язку між ними.

Зміст і основна цільова настанова економічного аналізу — оцінка
економічного стану і виявлення можливостей підвищення ефективності
функціонування суб’єкта, що хазяює, за допомогою раціональної фінансової
політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній
науці методу. Метод економічного аналізу— це система
теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і
регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб’єктів
господарювання, тобто тріада:

М = [К,І,Р},

де К — система категорій;

I — науковий інструментарій;

Р – система регулятивних принципів.

Перші два елементи характеризують статистичний компонент методу,
останній елемент — його динаміку.

Категорії економічного аналізу — це найбільш загальні, ключові поняття
даної науки. У їхньому числі: фактор, модель, ставка, відсоток, дисконт,
опціон, грошовий потік, ризик, леверідж тощо. Науковий інструментарій
(апарат) економічного аналізу — це сукупність загальнонаукових і
конкретнонаукових способів дослідження фінансової діяльності суб’єктів,
що хазяюють. Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону
його методології і методики. До них відносяться: системність,
комплексність, регулярність, наступність, об’єктивність і ін.

Основним елементом методу будь-якої науки є її науковий апарат. В даний
час практично неможливо відокремити прийоми і методи якої-небудь науки
як властиві винятково їй — спостерігається взаємопроникнення наукових
інструментаріїв різних наук. У фінансовому аналізі і керуванні також
можуть застосовуватися різні методи, розроблені споконвічно в рамках
тієї чи іншої економічної науки.

Існують різні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень
класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані методи аналізу.
Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не
на строгих аналітичних залежностях. До них відносяться методи:
експертних оцінок, сценаріїв, психологічного, морфологічні, порівняння,
побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць і т.п.
Застосування цих методів характеризується визначеним суб’єктивізмом,
оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать досить строгі
формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони
складають другий рівень класифікації. Перелічимо деякі з них.

Класичні методи аналізу господарської діяльності і економічного аналізу:
ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення
ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний,
логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків,
дисконтування.

Традиційні методи економічної статистики: середніх і відносних величин,
угруповання, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів
динаміки.

Математико-статистичні методи вивчення зв’язків: кореляційний аналіз,
регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод
головних компонентів, коваріаційний аналіз, метод объекто-періодів,
кластерний аналіз тощо.

Економетричні методи: матричні методи, гармонійний аналіз, спектральний
аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого
балансу.

Методи економічної кібернетики й оптимального програмування: методи
системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне програмування,
нелінійне програмування, динамічне програмування, опукле програмування
тощо.

Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень: методи теорії
графів, метод дерев, теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи
сіткового планування і керування.

Безумовно, не усі з перерахованих методів можуть знайти безпосереднє
застосування в рамках економічного аналізу, оскільки основні результати
ефективного аналізу і керування фінансами досягаються за допомогою
спеціальних фінансових інструментів, проте деякі їхні елементи уже
використовуються. Зокрема, це відноситься до методів дисконтування 
машинної імітації, кореляційно-регресійного аналізу, факторного аналізу,
обробки рядів динаміки тощо.

Практика економічного аналізу виробила його основні методи. Серед них
можна виділити шість:

– горизонтальний (тимчасовий) аналіз – порівняння кожної позиції в
інформації з попереднім періодом;

– вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових
фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції в інформації на
результат у цілому;

– трендовый аналіз – порівняння кожної позиції в інформації з рядом
попередніх періодів і визначення тренда, тобто. основної тенденції
динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних
особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі
значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний
прогнозний аналіз;

– аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин між
окремими позиціями в інформації, визначення взаємозв’язків показників;

– порівняльний (просторовий) аналіз – порівняння зведених показників як
всередині підприємства за окремими структурними підрозділами, так і з
показниками конкурентів, середньогалузевими та середньогосподарськими;

– факторний аналіз – аналіз впливу окремих факторів (причин) на
результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних
прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути прямим, коли
результативний показник ділять на складові частини, так і зворотнім,
коли його окремі елементи складаються в загальний результативний
показник. 

В ході аналізу для характеристики різних аспекті діяльності підприємств
застосовується як абсолютні показники, так і відносні фінансові
коефіцієнти, що представляють собою відносні показники економічного
стану. Відносні показники діляться на коефіцієнти розподілу та
коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли необхідно
визначити, яку частину становить той чи інший абсолютний показник від
підсумку групи абсолютний показників, що його включає.

Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних
по сутності абсолютних показників економічного стану або їх лінійних
комбінацій, що мають різний економічний зміст.

Аналіз фінансових коефіцієнтів заключається в порівнянні їх значень з
базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період
та за ряд років. В якості базисних величин використовуються середні за
часовим рядом значення показн6иків даного підприємства, що відносяться
до минулих періодів.

Економічний аналіз проводиться за допомогою наступних основних прийомів:
порівняння й угруповання, ланцюгових підстановок, різниц. В окремих
випадках можуть бути використані методи економіко-математичного
моделювання (регресійний аналіз, кореляційний аналіз).

Прийом порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного
періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з
показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння
дали правильні висновки аналізу, необхідно забезпечити порівнянність
порівнюваних показників, тобто їхня однорідність і одноякісність.
Порівнянність аналітичних показників зв’язана з порівнянністю
календарних термінів, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів
тощо.

Прийом зведення й групування полягає в об’єднанні інформаційних
матеріалів в аналітичні таблиці. Це дає можливість зробити необхідні
співставлення і висновки. Аналітичні групування дозволяють у процесі
аналізу виявити взаємозв’язок різних економічних явищ і показників;
визначити вплив найбільш істотних факторів і знайти ті чи інші
закономірності і тенденції в розвитку фінансових процесів.

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини
впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень
сукупного економічного показника. Цей прийом використовується в тих
випадках, коли зв’язок між показниками можна виразити математично у
формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок
полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожен звітний показник
базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така
заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний
економічний показник. Число ланцюгових підстановок залежить від
кількості факторів, що впливають на сукупний економічний показник.
Розрахунки починаються з вихідної бази, коли усі фактори дорівнюють
базисному показнику, тому загальне число розрахунків завжди на одиницю
більше кількості визначальних факторів. Ступінь впливу кожного фактора
встановлюється шляхом послідовного вирахування: з другого розрахунку
віднімається перший, із третього – другої і т.д.

Економічний аналіз діяльності підприємства проводиться за допомогою
 різних типів моделей, що дозволяють структуризувати таідентифікувати
взаємозалежності між основними показниками. Можна виділити три основних
типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характеру, є
основними для оцінки економічного стану підприємства. До них відносяться
побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в
різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз
звітності, система оцінних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності
й ін.

Предикативні моделі – це моделі прогнозного характеру, що
використовуються для прогнозування доходів підприємства і його
майбутнього економічного стану. Найбільш розповсюдженими з них є
розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогнозних
фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного
аналізу.

Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності
підприємств з очікуваними, розрахованими, наприклад, по бюджету. Ці
моделі використовуються в основному у внутрішньому аналізі економічного
стану. Вони зводяться до встановлення нормативів по кожній статті
витрат, по технологічних процесах, видам продукції, центрам
відповідальності і до аналізу відхилень фактичних даних від цих
нормативів..

Розглянуті моделі відрізняються різною складністю використання
математичного апарата, інформаційного забезпечення й інтерпретації
отриманих результатів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. – К., 1996.

2. Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов / Пер. с англ. –
М., 1997.

3. Валдайцев С. В. Оценка бизнеса и инноваций. – М., 1997.

4. Едронова В. Н., Мизиковский Е. А. Учет и анализ финансовых активов. –
М., 1995.

5. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор
инвестиций. Анализ отчетности. – М., 1997.

6. Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. – К.,
1996.

7. Лосев Б. П., Поляков В. В. Методика разработки бизнес-плана
предприятия. – М., 1994.

8. Портер Майкл. Международная конкуренция. – М., 1993.

9. Разу М. Управление программами и проектами. – М., 1999.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020