.

Державні фінанси, їх місце у фінансовій системі (rурсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1115 18629
Скачать документ

Курсова робота

Державні фінанси, їх місце у фінансовій системі

ЗМІСТ

Вступ 3

1. Економічна суть державних фінансів 5

2. Структура державних фінансів України 7

3. Характеристика основних складових державних фінансів 9

4. Державні доходи і джерела їх формування 12

5. Характеристика і зміст основних методів мобілізації державних доходів
13

6. Фактори, які визначають обсяг, склад і структуру державних витрат 14

7. Основні принципи використання державних фінансових ресурсів 16

8. Аналіз динаміки державних доходів в Україні за останні три роки,
аналіз співвідношення між різними методами мобілізації державних доходів
18

Висновки 25

Список використаних джерел 26

ВСТУП

Система державних фінансів є одним із найважливіших інструментів
економічної політики держави. Тому ефективність функціонування такої
системи багато в чому визначає можливості та характер державного впливу
на економіку в цілому та поведінку підприємств.

При цьому не слід забувати, що така діяльність держави має бути
спрямована в кінцевому результаті на забезпечення розвитку та підвищення
добробуту суспільства.

Разом з тим створення ефективної системи державних фінансів може
розглядатися як показник успішності реформування державної влади та,
відповідно, завершення важливого етапу економічної реформи в цілому.

Головне призначення державних фінансів – через різноманітні фінансові
інституції забезпечувати успішний економічний та соціальний розвиток
держави. Досягають цього через методи і форми мобілізації фінансових
ресурсів держави та використання їх для розвитку економіки, забезпечення
соціальних гарантій населенню, утримання армії, органів усіх ланок
влади.

Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу
економічних відносин основним призначенням держави є забезпечення
фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через
ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто
кожним громадянином.

Держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук
оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів з метою прискорення
зростання матеріально виробництва і добробуту населення.

Для побудови такої моделі потрібно визначити рівень втручання держави у
господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов’язань держави
з соціального забезпечення своїх громадян. Від цих факторів залежить,
яка частка валового національно продукту має зосереджуватися у
фінансових інституціях, створюваних державою.

Висока частка централізації фінансових ресурсів призводить до негативних
наслідків, оскільки централізовано важко здійснювати раціональний
розвиток і забезпечити ефективне їх використання.

Потрібна також оптимізація перерозподілу фінансових ресурсів, що
знаходиться в розпорядженні населення.

Важливе значення має те, як мобілізуються ресурси, якими каналами і в
якій формі відбувається їх рух. За умов ринку основними формами
мобілізації фінансових ресурсів у розпорядженні держави є податки, збори
і відрахування.

Україна обрала свій шлях реформування державних фінансів. Першим етапом
став перехід на нову систему формування місцевих бюджетів та
міжбюджетних трансфертів, який було закріплено відповідною Постановою
Кабінету Міністрів України № 1932 від 26 грудня 2000 року.

Другим етапом можна вважати прийняття Верховною Радою Бюджетного
кодексу. Сьогодні з цілком зрозумілих причин ще рано говорити про якість
та наслідки практичної реалізації цього документу. Але важливість самого
факту його прийняття важко недооцінити.

Можливо третім етапом реформування стане прийняття Податкового кодексу.

Як бачимо тема державних фінансів надзвичайно актуальна у сьогоднішній
час, саме тому вона стала об’єктом дослідження у даній роботі.

Економічна суть державних фінансів

Фінанси – це економічна категорія, що відображає економічні відносини в
процесі створення і використання фондів грошових коштів.

Фінанси є неминучим атрибутом, як організації підприємницької
діяльності, так і держави. Необхідність фінансів зумовлена об’єктивністю
товарного виробництва, дією законів виробництва і законів обміну,
національними інтересами держави і суспільства. У межах суспільства і
держави фінанси, як і економічна система загалом, набувають
національних ознак. Вони виражають сукупність національних відносин, за
допомогою яких здійснюють розподіл валового суспільного продукту і
національного прибутку для утворення і використання грошових фондів на
розширене відтворення сфери виробництва, соціальної інфраструктури і
підйому рівня життя людей.

Фінанси виконують ряд функцій: регулюючу, розподільчу та контрольну.

Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошових
відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції
застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. З
їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного
розвитку.

Розподільча функція фінансів пов’язана передусім з розподілом та
перерозподілом суспільного продукту й національного доходу для
задоволення різних потреб народного господарства й населення.

Контрольну функцію фінанси виконують у процесі утворення й використання
грошових ресурсів. Цей контроль має встановлюватися за пропорціями в
розподілі й раціональним використанням матеріальних, трудових і
фінансових ресурсів шляхом з’ясування відповідності розміру фондів
наміченим цілям.

Названі функції взаємопов’язані між собою, їх виконання залежить від
чітких дій державних фінансових структур, підприємств різних форм
власності, стабільного функціонування економічного та правового
механізмів.

Економічна роль фінансів у ринковій економіці надзвичайно велика.
Функціонування фінансів забезпечується через фінансову систему.
Показники фінансової системи є головним індикатором її стану.

Отже, фінанси – це „кровоносна система” будь-якої економіки.

Система створення та використання фондів грошових ресурсів разом з
розгалуженою мережею фінансових установ являє собою фінансову систему.

На практиці ця система включає різноманітні фінансові інститути, які
суспільство використовує з метою забезпечення кругообігу фінансових
ресурсів різної цілеспрямованості, і поділяється на: державні фінанси;
фінанси підприємств і організацій; фінанси населення.

Державні фінанси – це система фондів грошових ресурсів, зосереджених у
руках держави й призначених для забезпечення виконання властивих їй
функцій та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції
реалізуються.

Держава через систему фінансів (державний бюджет, державне страхування)
перерозподіляє частину національного доходу з метою регулювання
економічних процесів розвитку виробництва, розв’язання соціальних
проблем, проблем окремих регіонів, розвитку зовнішньоекономічних
відносин.

2. Структура державних фінансів України

Сфера державних фінансів характеризує фінансову діяльність держави. Вона
включає такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового
призначення, фінанси державного сектору.

Бюджет держави складається з сукупності бюджетів усіх рівнів, що існують
в Україні. Консолідований бюджет України формується як результат
взаємодії державного бюджету України, бюджету республіки Крим та
місцевих бюджетів.

Фонди цільового призначення включають Пенсійний фонд, Фонд соціального
страхування, Фонд сприяння зайнятості, Інноваційний фонд, позабюджетні
фонди місцевих органів самоврядування.

Державний кредит є заборгованістю держави перед своїми громадянами та
підприємницькими структурами.

Фінанси державного сектора. У цій сфері державних фінансів знаходяться
фінанси підприємств та організацій державної та комунальної форм
власності. Тут створюється понад 84% валового внутрішнього продукту
України.

Основними функціями державних фінансів є структурна перебудова
економіки, боротьба з монополізмом, захист навколишнього середовища,
оборона, захист правопорядку, соціальний захист населення, проведення
фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, наука, соціальне
забезпечення населення, охорона здоров’я.

Держава реалізує свої функції за допомогою фінансового механізму, тобто
за допомогою форм і методів мобілізації фінансових ресурсів та їх
розподілення.

Основним інструментом фінансового механізму є бюджет. Функції держави
реалізуються одночасно на кількох рівнях економічної системи
суспільства.

Так, на мікрорівні проходить мобілізація фінансових ресурсів, їх
концентрація відбувається на мезорівні та макрорівні.

Розподіл та перерозподіл проходить на мезорівні та макрорівні, а
споживання – на мікрорівні.

Оскільки всі ці процеси відбуваються одночасно, то фінансовий механізм
держави діє як циклічний перервний щодо руху частки грошової маси, та як
безперервний поступальний щодо руху всієї грошової маси. При цьому
виникає проблема – установити оптимальне структурне співвідношення між
ланками системи державних фінансів. При цьому частка ВВП, що знаходиться
у розпорядженні держави, значно змінюється в залежності від того, до
якого типу належить економіка.

3. Характеристика основних складових державних фінансів

Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету –
фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної,
соціальної, управлінської та оборонної.

Бюджет характеризується наступними ознаками:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільних відносин,
пов’язаних із вилученням частки національного доходу державою, і
використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та
окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу,
рідше — національного багатства, між окремими галузями народного
господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами
суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в
інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного
відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на
кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі
державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з
іншими ланками.

За своєю економічною сутністю бюджет — це грошові відносини, які
виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами
— з іншого, в процесі перерозподілу національного доходу (частково і
національного багатства) у зв’язку із формуванням і використанням
бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства,
соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління.

Державний кредит – це сукупність економічних відносин між державою в
особі її органів влади з одного боку та юридичними та фізичними особами
з другого боку. При цьому держава виступає або в ролі позичальника або
позикодавця по відношенню до приватних осіб, фінансових та кредитних
установ, урядів інших держав. Держава також може виступати в ролі
гаранта по кредитах, які видаються місцевим органам влади держаним
підприємствам, іноземним позичальникам.

При державному кредиті взяті в борг кошти поступають у розпорядження
держави, перетворюючись у її додаткові фінансові ресурси. При цьому
джерелом погашення державних позик і виплати відсотків по них виступають
державні кошти.

Державний кредит характеризує особливу форму фінансових відносин держави
і тому виділяється в окрему ланку.

За своєю економічною сутністю державний кредит – це форма вторинного
перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і
установ. В

икористання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації
коштів у розпорядження держави. Їх доцільність при покритті дефіциту
бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для
фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою
грошової емісії.

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою
фінансової системи. Необхідність їх створення та функціонування
обумовлена потребою в наданні певних соціальних гарантій населенню у
разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності,
годувальника, роботи, настання стихійного лиха, інших непередбачуваних
подій. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення існують майже в
кожній країні, проте перелік їх та комплектація функцій різні.

В Україні до числа фондів належать Пенсійний фонд, Фонд соціального
страхування, Фонд зайнятості, Інноваційний фонд, а також галузеві фонди.
Проте всі фонди, крім Пенсійного включаються до складу державного
бюджету, чим зменшується їх самостійність.

Пенсійний фонд створено у виконання Закону України “Про пенсійне
забезпечення”. Кошти фонду не входять у державний бюджет і не можуть
бути використані на інші цілі, крім як на виплату пенсій та допомог.
Кошти Пенсійного фонду формуються за допомогою відрахувань, які
здійснюють підприємства та установи.

Фінансові ресурси фонду соціального страхування формуються за рахунок
відповідних відрахувань з боку підприємств і організацій. До складу
таких відрахувань належать нарахування на фонд заробітної плати, які
входять у собівартість продукції чи кошторисне фінансування бюджетних
установ.

Джерелом формування фінансових ресурсів фонду сприяння зайнятості
населення є кошти державного та місцевого бюджетів, обов’язкові внески
підприємств та організацій, нараховані на фонд заробітної плати,
добровільні внески підприємств та організацій, цільові фінансові
відрахування підприємств.

Кошти державного інноваційного фонду формуються за рахунок бюджетних
асигнувань та відрахувань підприємств та організацій, що нараховуються
на собівартість продукції.

Крім перелічених фондів при місцевих органах самоврядування можуть
утворюватись спеціалізовані позабюджетні фонди різного призначення.

Місцеві фінанси є однією з важливих складників фінансової системи
держави, оскільки вони забезпечують фінансування значної частини
державних витрат на соціально-культурне та комунально-побутове
обслуговування населення.

За допомогою регіональних фінансів здійснюється вирівнювання рівнів
економічного розвитку територій, які в силу різних історичних,
географічних та інших умов відстали від інших районів.

4. Державні доходи і джерела їх формування

Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з
підприємствами, організаціями, і громадянами в процесі формування
бюджетного фонду країни.

Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових коштів у бюджет
залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних
задач, які вирішуються суспільством.

Так, країни з ринковою економікою, доходи своїх бюджетів формують, в
основному, за рахунок податків.

Бюджетні доходи, з однієї сторони, є результатом розподілу вартості
суспільного продукту між різноманітними учасниками відтворювального
процесу, а з іншої – виступають об’єктом подальшого розподілу вартості,
так як остання використовується для формування бюджетних фондів
територіального, галузевого і територіального призначення.

В залежності від джерел формування державні доходи поділяються на:
податки від юридичних та фізичних осіб, позики, надходження від
реалізації державної власності.

За методами справляння: податкові надходження (податки, платежі),
неподаткові надходження (позики, кредит НБУ, емісія, дивіденди по
державних акціях, доход від реалізації матеріальних резервів, доходи з
погашення бюджетних позик.)

В залежності від видів податків, які надходять до бюджету державні
доходи класифікуються, як доходи з прямих податків та з непрямих
податків.

5. Характеристика і зміст основних методів мобілізації державних
доходів

Мобілізація – це комплекс заходів, які здійснюються у державі з метою
планомірного формування фондів коштів. Збирання коштів здійснюється за
допомогою обов’язкового та добровільного методів мобілізації.

Обов’язковий метод являє собою, по суті, справляння податків, зборів та
інших обов’язкових платежів, за рахунок яких і формуються переважно
доходна частина бюджетної системи країни та цільові фонди коштів.

Держава на рівні закону встановлює вид обов’язкового платежу, розмір,
ставки, об’єкт та платників, порядок справляння. Метод обов’язкових
відрахувань застосовується і при проведенні обов’язкового державного
страхування.

До обов’язкових методів належать податки, збори (митні, дорожні та ін.),
штрафи, плата за використання природних ресурсів, страхування
(страхування майна, особисте страхування, страхування відповідальності
тощо), платежі в централізовані спеціальні фонди грошових ресурсів
(пенсійний фонд, фонд соціального страхування, Чорнобильський фонд). За
допомогою цих методів держава примусово залучає грошові кошти до своїх
фондів.

Добровільний метод мобілізації передбачає відсутність імперативу з боку
держави при здійсненні платежів і реалізується у вигляді грошово-речових
лотерей, благодійних допомог, пожертвувань, дарунків, траншів тощо. До
добровільного методу мобілізації слід віднести й позики, що здійснюються
державою та органами місцевого самоврядування шляхом емісії державних
або муніципальних цінних паперів з метою покриття дефіциту бюджету або
виконання певних цільових програм.

6. Фактори, які визначають обсяг, склад і структуру державних витрат

Видатки бюджету – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з
розподілом і використанням грошових коштів держави за галузевим,
цільовим і територіальним призначенням.

Категорія “видатки бюджету” проявляється через конкретні види видатків,
кожний з яких може бути охарактеризований як кількісно, так і якісно.

Якісна характеристика дозволяє встановити економічну природу і суспільне
призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна – їх величину.

Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів,
державних гарантій і поручительств для фінансової підтримки фермерських
господарств, малих підприємств, житлового господарства тощо.

Бюджет відіграє також важливу роль у соціальному захисті громадян,
розвиткові невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава
направляє на оборону, утримання правоохоронних органів, апарату
управління.

За роллю у відтворенні виробництва виділяють поточні і капітальні
видатки бюджету. Поточні характеризують витрати на утримання
підприємств, установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури.
Капітальні – це видатки на створення нових та розширення діяльності
діючих підприємств, установ і закладів.

За суспільним призначенням видатки відображають функції держави:
економічну – видатки на економічну діяльність і науку, соціальну –
видатки на соціальний захист і соціально-культурну сферу, оборонну –
видатки на оборону, управлінську – видатки на органи державної влади і
управління, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну і
податкову службу, зовнішню політичну діяльність.

У видатках бюджету також відокремлено видатки на обслуговування
внутрішнього і зовнішнього державного боргу.

За галузями економіки і соціальної сфери видатки розрізняються
відповідно до різних галузей: промисловість, будівництво, транспорт,
сільське господарство, освіта, охорона здоров’я.

За цільовим призначенням: видатки на капітальне будівництво, капітальний
ремонт, оплату праці, комунальні послуги та інші витрати.

За рівнем бюджетних системи державні видатки поділяються на видатки
Державного бюджету, Республіканського бюджету Республіки Крим,
відповідних місцевих бюджетів.

За формами фінансування: проектне фінансування – фінансування з бюджету
інвестиційних проектів, бюджетні кредити – надання фінансові допомоги
суб’єктам підприємницької діяльності на поворотній основі, кошторисне
фінансування – виділення бюджетних асигнувань на основі кошторису,
бюджетні трансферти – державні субсидії, субвенції, дотації.

7. Основні принципи використання державних фінансових ресурсів

Існує декілька принципових засад, практична реалізація яких є запорукою
ефективності та прозорості використання державних фінансів. Тому
доцільно назвати ці засади та коротко охарактеризувати їх зміст.

1.Чітке розмежування сфери діяльності органів державного управління та
інших економічних агентів.

Таке розмежування є, зокрема, основою формування нормальних партнерських
стосунків між державою та підприємцями. Очевидно, що й в самій сфері
органів державного управління мають бути чітко визначені
відповідальність щодо державних фінансів та відповідне фінансове
забезпечення виконання таких функцій.

2. Створення чіткої правової та адміністративної бази для управління
податково-бюджетною сферою.

Очевидно, що законодавча та нормативно-правова база такого регулювання
має бути повною (тобто регулювати весь комплекс відповідних відносин),
гармонічною (тобто позбавленою внутрішніх суперечностей), стабільною
(тобто зберігати основні параметри на протязі досить тривалого часу,
тоді як окремі аспекти можуть зазнавати відповідного коригування) та
ефективною (тобто витрати щодо її практичного виконання мають бути
розумними).

3. Надання громадськості повної інформації щодо минулої, поточної та
майбутньої діяльності уряду в сфері державних фінансів.

Очевидно, що таке інформування сприяє посиленню довіри до уряду з боку
суспільства та дає економічним агентам можливість ефективно будувати
виробничо-комерційну політику та стратегію, заздалегідь пристосовуючись
до відповідних змін у майбутньому.

4. Зобов’язання своєчасно оприлюднювати податково-бюджетну інформацію.

5. Бюджетна інформація має бути класифікована та представлена таким
чином, щоб це полегшувало аналіз політики.

6. Чітке визначення порядку виконання затверджених витрат та контролю за
ними. Сьогодні ця проблема особливо в частині контролю для України є
надзвичайно гострою.

7. Податково-бюджетна звітність повинна бути своєчасною, повною,
надійною та виявляти відхилення від затвердженого бюджету.

Очевидно, що досягти цього можливо за умови забезпечення стабільності
бюджету та відмови від практики його постійного коригування.

8. Податково-бюджетна інформація повинна проходити громадську та
незалежну перевірку на предмет її достовірності.

Зрозуміло, що все викладене вище стосується не тільки центрального
уряду, а й відповідних органів місцевої влади.

8. Аналіз динаміки державних доходів в Україні за останні три роки,
аналіз співвідношення між різними методами мобілізації державних доходів

Згідно із даними Пояснювальної записки до доопрацьованого проекту Закону
України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, доходи зведеного
бюджету України на 2005 рік визначено в сумі 109,1 млрд. грн., що на
27,9 млрд. грн. або на 32,1 % більше, ніж передбачено Законом України
“Про Державний бюджет України на 2004 рік” (зі змінами)

Доходи Державного бюджету України з урахуванням міжбюджетних трансфертів
на 2005 рік визначено у сумі 86,5 млрд. грн., що на 21,3 млрд. грн. або
на 32,7% більше, ніж передбачено Законом України “Про Державний бюджет
України на 2004 рік” (зі змінами).

Без урахування міжбюджетних трансфертів доходи Державного бюджету
України на 2005 рік становлять 85,2 млрд. грн., що на 21,6 млрд. грн.
або на 34,0% більше, ніж передбачено Законом “Про Державний бюджет
України на 2004 рік” (зі змінами).

Враховуючи те, що міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і
безповоротно передаються з одного бюджету до іншого, надалі
розглядатимуться показники доходної частини державного та зведеного
бюджетів без урахування міжбюджетних трансфертів.

Узагальнені показники доходної частини державного та зведеного бюджетів,
визначені відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на
2005 рік” та Пояснювальної записки до доопрацьованого проекту цього
закону, наведені у табл. 1

Таблиця 1

Доходи зведеного та державного бюджетів

2003, факт

(млрд. грн.)

2004, план зі змінами

(млрд.грн.)

2005, план

(млрд.грн.)

Доходи зведеного бюджету (без трансфертів)

75,3

82,6

109,1

Доходи загального фонду

58,3

65,7

82,2

Доходи спеціального фонду

17,0

16,9

26,9

Доходи державного бюджету (без трансфертів)

55,1

63,6

85,2

Доходи загального фонду

42,5

49,8

61,7

Доходи спеціального фонду

12,8

13,8

23,5

Відповідно, темпи приросту доходних показників бюджету виглядають
наступним чином (табл.2.)

Таблиця 2

Темпи приросту доходів зведеного та державного бюджетів до попереднього
року

2003, факт

2004, план зі змінами

2005, план

млрд. грн.

%

млрд. грн.

%

млрд. грн.

%

Доходи зведеного бюджету (без трансфертів)

13,3

21,5

7,3

27,8

26,5

32,1

Доходи загального фонду

10,2

21,2

7,4

12,7

16,5

25,1

Доходи спеціального фонду

3,1

22,3

-0,1

-0,6

10,0

59,2

Доходи державного бюджету (без трансфертів)

10,2

24,0

10,9

20,7

21,6

34,0

Доходи загального фонду

8,2

25,9

9,9

24,8

11,9

24,0

Доходи спеціального фонду

2,0

18,5

1,0

7,8

9,7

69,9

Як видно з наведених даних, планується, що у 2005 році бюджетні
надходження зростатимуть швидше, ніж надходження, заплановані на
попередній рік.

Для коректного співставлення темпів зростання показників доходної
частини у 2004 та 2005 роках їх слід попередньо відкоригувати:

на суму заниження податкових надходжень у 2004 році через врахування
суми реструктурованого бюджетного відшкодування з ПДВ із від’ємним
знаком у доходах державного бюджету на 2004 рік (1, 9 млрд. грн.), та

на суму взаємозаліку податкової заборгованості підприємств ЖКХ і ПЕК та
комунальної заборгованості населення у рахунок погашення заборгованості
держави по знеціненим заощадженням, передбаченого у законі «Про
Державний бюджет України на 2005 рік» (6,0 млрд. грн.).

Обґрунтування коригування суми надходжень до державного та зведеного
бюджетів у 2004 році на обсяг реструктуризованої суми бюджетного
відшкодування ПДВ.

У додатку №1 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2004
рік” до доходів державного бюджету віднесено “Погашення бюджетної
заборгованості по невідшкодованим сумам податку на додану вартість з
простроченим терміном повернення” (код 14080000) в обсязі 1 926 млн.
грн. Фактично, це є сума простроченої бюджетної заборгованості з ПДВ,
реструктуризована відповідно до вимог статті 12 Закону України від 27
листопада 2003 року №1344 “Про Державний бюджет України на 2004 рік”. За
своїм економічним змістом ця сума не є доходом бюджету, а її віднесення
(з від‘ємним значенням) до доходів державного бюджету фактично
призводить до штучного заниження доходної частини державного бюджету на
зазначену суму. Зокрема, це впливає на планові показники доходів
зведеного та державного бюджетів, а також надходжень до загального
фонду.

Таким чином, плановий показник надходжень до зведеного та державного
бюджетів, а також податкових надходжень загального фонду державного
бюджету слід зменшити на 1,9 млрд. грн.

Обґрунтування коригування надходжень до державного та зведеного бюджетів
у 2005 році на суму взаємозаліку податкової заборгованості підприємств
ЖКХ та ПЕК, та комунальної заборгованості населення.

Заплановане зростання доходів спеціального фонду державного бюджету на
9,7 млрд. грн. або на 69,9% пояснюється тим, що до переліку джерел його
формування додано “податкову заборгованість минулих років
житлово-комунальних підприємств, НАК „Нафтогаз України” і підприємств
паливно-енергетичного комплексу з податку на прибуток підприємств (крім
підприємств комунальної власності), податку на додану вартість, збору за
спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та
збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного
транспорту” (пункт 25 статті 10 Закону про Державний бюджет на 2005
рік). В додатку №1 до державного бюджету на 2005 рік передбачено
зарахування 3,5 млрд. грн. ПДВ і 2,5 млрд. грн. податку на прибуток до
спеціального фонду.

Водночас, статтею 35 закону передбачено погашення зобов’язань держави по
знецінених грошових заощадженнях громадян в обсязі 6 млрд. грн. шляхом
проведення взаємозаліку боргу громадян за спожиті, але не оплачені
комунальні послуги із простроченою податковою заборгованістю підприємств
ЖКГ, ПЕК та інших підприємств, що надають такі послуги.

Зіставлення змісту цих двох статей свідчить, що в законі «Про Державний
бюджет України на 2005 рік» пропонується провести взаємозалік на суму в
6 млрд. грн., які враховуватимуться в доходах спеціального фонду, але
фактично ці кошти до державного бюджету не надходитимуть.

Тому, для порівняння змін, які відбувалися із доходною частиною бюджету
в 2004 році, та плану надходжень у 2005 році доцільно зменшити останні
на 6 млрд. грн., тобто на суму запланованого взаємозаліку.

В нижченаведеній таблиці представлені відкориговані показники доходної
частини державного та зведеного бюджетів.

Таблиця 3

Відкориговані доходи зведеного та державного бюджетів

2003, факт

(млрд.грн.)

2004, план з урахуванням змін

(млрд. грн.)

2005, план

(млрд.грн.)

Доходи зведеного бюджету (без трансфертів)

75,3

84,5

103,1

Доходи загального фонду

58,3

67,6

82,2

Доходи спеціального фонду

17,0

16,9

20,9

Доходи державного бюджету (без трансфертів)

52,7

65,5

80,3

Доходи загального фонду

39,9

51,7

63,8

Доходи спеціального фонду

12,8

13,8

16,5

За таких умов частка перерозподілу ВВП через зведений бюджет становитиме
не 26,6%, як зазначено в Пояснювальній записці до доопрацьованого
проекту «Закону України про Державний бюджет на 2005 рік», а 25,2%,
тобто на 1,4 % менше.

В останні роки відзначається позитивна тенденція до збільшення частки
загального фонду і відповідного зменшення частки спеціального фонду як
державного, так і зведеного бюджетів.

Таблиця 4

Структура загального і спеціального фондів зведеного та державного
бюджетів

2002, факт

2003, факт

2004, план

2005, план

Частка доходів зведеного бюджету

загального фонду %

77,6

77,4

80,0

75,3

спеціального фонду, %

22,4

22,6

20,0

24,7

Частка доходів державного бюджету

загального фонду, %

74,6

75,7

78,9

72,4

спеціального фонду, %

25,4

24,3

21,1

27,6

Основною причиною такого різкого збільшення частки спеціального фонду
стало зарахування до його надходжень податкової заборгованості минулих
років з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість
суб’єктів господарювання, основним видом діяльності яких є сільське
господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги, та
житлово-комунальних підприємств, НАК „Нафтогаз України” і підприємств
паливно-енергетичного комплексу з податку на прибуток підприємств.

Як зазначалось вище, відповідно до статі 35 Закону «Про Державний бюджет
України на 2005 рік», ці кошти передбачені на погашення зобов’язань
держави по втрачених заощадженнях громадян в обсязі 6 млрд. грн.
Передбачається, що погашення здійснюватиметься шляхом проведення
взаємозаліку боргу громадян за спожиті, але не оплачені комунальні
послуги із простроченою податковою заборгованістю підприємств ЖКГ, ПЕК
та інших підприємств, що надають такі послуги. Зрозуміло, що це є
штучним завищенням доходів спеціального фонду на суму такого
взаємозаліку.

Структура доходної частини державного бюджету згідно закону „Про
Державний бюджет України на 2005 рік” має суттєво змінитися порівняно з
планом на 2004 рік та з фактичним його виконанням за 9 місяців цього
року.

Так, на 2,0 % планується збільшити частку податкових надходжень в
структурі загальних надходжень державного бюджету. Це має відбутися
завдяки збільшенню частки надходжень від податку на прибуток підприємств
(0,4%) та податку на додану вартість (5,3%). Водночас, передбачається
скорочення частки акцизного збору на 2 % ( в основному, через зменшення
частки акцизного збору з вироблених в Україні товарів), а також частки
податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції на 0,7%.

В узагальненому вигляді ці дані представлені у табл.5.

Таблиця 5

Структура доходів державного бюджету в 2004 – 2005 роках

Джерело доходів

2004 – план з урахуванням змін, %

2005 – план, %

Податкові надходження

70,6

72,6

Податок на прибуток підприємств

19,2

19,6

Збори за спеціальне використання природних ресурсів

1,4

1,3

Податок на додану вартість

30,3

35,3

Акцизний збір

10,3

8,3

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції

7,5

6,8

Інші податки

1,9

1,3

Неподаткові надходження

27,8

26,2

Доходи від власності та підприємницької діяльності

10,5

8,5

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного
продажу

2,0

1,6

Власні надходження бюджетних установ

8,4

7,5

Інші неподаткові надходження

6,9

8,6

Доходи від операцій з капіталом

1,1

0,8

Інші надходження

0,5

0,4

Разом доходів

100

100

Для відображення реальної структури доходів державного бюджету за 9
місяців 2004 року та запланованих показників на цей рік слід враховувати
фактичні надходження без урахування суми реструктуризованої бюджетної
заборгованості з відшкодування ПДВ із від’ємним значенням, яка становить
1 926 млн. грн.

ВИСНОВКИ

У даній роботі мною було розглянуто основні принципи формування
державних фінансів України та їх роль у фінансовій системі.

Державні фінанси – складова частина фінансової системи держави, її
центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на
економічний та соціальний розвиток.

Структурно система державних фінансів складається з наступних ланок:
бюджет держави, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси
державного сектору.

Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з
підприємствами, організаціями, і громадянами в процесі формування
бюджетного фонду країни. Видатки бюджету – це економічні відносини, які
виникають у зв’язку з розподілом і використанням грошових коштів держави
за галузевим, цільовим і територіальним призначенням.

Основними методами мобілізації державних фінансів є обов’язковий метод
(податки, збори, штрафи, плата за використання природних ресурсів,
страхування, платежі в централізовані спеціальні фонди грошових
ресурсів) та добровільний метод (грошово-речові лотереї, благодійні
допомоги, пожертвування, дарунки, транші).

Державні фінансові ресурси України на сьогодні складають близько 70% від
усіх фінансових ресурсів, що містяться в економіці України. У сфері
державних фінансів України створюється 555 від усього ВВП держави. При
цьому підприємства державної власності створюють 16,4% від усього ВВП
(дані на 1998 рік). Однак, в зв’язку з реформуванням економіки, частка
ВВП, що проходить через систему державних фінансів поступово зменшується
і за період від 1992 року до 1998 року зменшилась на 51% (у відносному
вигляді). Поступово зростає частка фінансових ресурсів, які проходять
через систему централізованих спеціалізованих фондів фінансових
ресурсів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник
/ за заг. ред. Базилевича В.Д. – Київ: Атіка, 2002. – 368 с.

2. Башнянин Г.І. Фінансові системи в економіці держави // Фінанси
України. – 1999. – №10. – с. 51 – 55

3. Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія:
Підручник. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 526 с.

4. Безгубенко Л.М. Фінансова система України в умовах економіки
перехідного типу // Фінанси України. – 1996. – №9. – с. 13 – 18

5. Василик О.Д. Теорія фінансів : Підручник. – Київ: НІОС, 2001. – 416с.

6. Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави // Фінанси
України. – 1999. – №10. – с. 51 – 56

7. Ващишин А.М., Яремко Л.А. Фінансова система і соціально-економічна
стабільність // Фінанси України. – 1999. – №10. – с. 80 – 88

8. Геєць В. Про політику економічного зростання в Україні // Банківська
справа. – 1999. – №4. – с. 3 – 13

9. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М. Чистов,
А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – Київ: КНЕУ, 2000. – 316 с.

10. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика
України. – 2-ге вид. – Київ: Наукова думка, 1999. – 302 с.

11. Карпінський Б.А.. Герасименко О.В. Основи збалансованості фінансової
системи держави // Фінанси України. – 2003. – №1. – с. 77 – 81

12. Луніна І.О. Державні фінанси України у перехідний період. – Харків:
Форт, 2000. – 296 с.

13. Ляшенко Г.П. Роль фінансів у державному регулюванні економічного та
соціального розвитку // Фінанси України. – 1999. – №5. – с. 46 – 53

14. Ляшенко Г.П. Фінансові методи регуляторної політики // Фінанси
України. – 2003. – №6. – с. 94 – 97

15. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання
економіки / За ред. д.е.н., проф., акад. АН вищої школи України І.Р.
Михасюка. – Львівський національний університет ім. І.Франка. Підручник.
Друге вид., випр. і доп. – Київ: Атіка, Ельга-Н, 2000. – 592 с.

16. Огонь Ц.Г. Фінансові методи регулювання економіки // Фінанси
України. – 1996. – №1. – с. 38 – 50

17. Опарін В.М. – Фінанси – інституціональна структура суспільства //
Фінанси України. – 2001. – №8. – с. 24 – 30

18. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навчальний посібник. – 2-ге
вид., доп. і перероб. – Київ: КНЕУ, 2001. – 240 с.

19. Петровська І.О., Клиновий Д.В. Фінанси (з елементами статистики
фінансів). Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 300 с.

20. Політична економія : Навчальний посібник / К.Т. Кривенко, В.С.
Савчук, О.О. Бєляєв та ін. За ред. д.е.н., проф. К.Т. Кривенка. – Київ:
КНЕУ, 2001. – 508 с.

21. Фінанси. Навчально-методичний посібник (під ред. д.е.н., проф. Юрія
С.І.) – Тернопіль: ТАНГ, 2002. – 207 с.

22. Фінанси: Навчальний посібник / С.О. Булгакова, Л.І. Василенко, М.В.
Гумінська та ін. за ред. С.О. Булгакової. – Київ: КДТЕУ, 1999. – 174 с.

23. Юрій С.І., Крисоватий А.І. Державні фінанси як основа
соціально-економічного оновлення суспільства // Фінанси України. – 1998.
– №11. – с. 9 – 15

PAGE

PAGE 3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020