Реферат на тему:
Державна контрольно-ревізійна служба, її функції та структура
Державна контрольно-ревізійна служба України створена в 1993 р. на базі
Контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів України і є його
правонаступницею у частині майнових прав та обов’язків.
Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 керівний орган
державної контрольно-ревізійної служби — Головне контрольно-ревізійне
управління — віднесено до складу центральних органів виконавчої влади зі
статусом державного комітету. Пізніше цей статус було закріплено Указом
Президента України від 27 серпня 2000 р. № 1031 «Про заходи щодо
підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» та Положенням про
Головне контрольно-ревізійне управління України.
Служба має централізовану організаційну структуру. До складу органів
Державної контрольно-ревізійної служби в Україні входять Головне
контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління
в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах,
районах у містах.
Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві і Севастополі є органами виконавчої влади і
підпорядковуються ГоловКРУ. Відділи є структурними підрозділами
контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та
Севастополі, підпорядковуються їм та входять до складу державної
контрольно-ревізійної служби в Україні. ГоловКРУ здійснює свої
повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку
контрольно-ревізійні управління, відділи, групи, в тому числі і
міжрайонні контрольно-ревізійні відділи.
Діяльність Головного контрольно-ревізійного управління спрямовується і
координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів
України.
Кабінет Міністрів України визначає також видатки на утримання державної
контрольно-ревізійної служби, які фінансуються з державного бюджету.
ГоловКРУ очолює Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади
Президент України в установленому законодавством порядку. Голова
ГоловКРУ персонально відповідає перед Президентом України і Кабінетом
Міністрів України за виконання покладених на ГоловКРУ завдань і
здійснення ним своїх повноважень.
Голова ГоловКРУ має заступників, які призначаються на посаду і
звільняються з посади відповідно до законодавства.
Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ГоловКРУ,
обговорення найважливіших напрямів його діяльності в ГоловКРУ
утворюється колегія у складі Голови (голова колегії), заступників Голови
за посадою, інших керівних працівників державної контрольно-ревізійної
служби. Члени колегії затверджуються та звільняються від обов’язків
Кабінетом Міністрів України за поданням Голови ГоловКРУ. Структуру
ГоловКРУ, положення про структурні підрозділи ГоловКРУ,
контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві і Севастополі, типове положення про контрольно-ревізійні
підрозділи (відділи, групи) у районах, містах, районах у містах
затверджує Голова ГоловКРУ.
Державна контрольно-ревізійна служба забезпечує контроль за
використанням відповідно до законодавства бюджетних коштів та коштів
державних цільових фондів міністерствами, іншими центральними і
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,
а також підприємствами, установами й організаціями незалежно від форми
власності, відомчої належності та підпорядкованості, збереженням
державного і комунального майна, веденням бухгалтерського обліку і
фінансової звітності.
Підконтрольними для органів державної контрольно-ревізійної служби є
центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації
Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України),
інші бюджетні установи й організації, казенні підприємства незалежно від
джерел фінансування, а також підприємства та організації, їх об’єднання
незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої
належності та підпорядкованості, які отримують (отримували в ревізійному
періоді) кошти з бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів, інші
державні кошти (в тому числі державних валютних фондів) та/або кошти, що
залишаються у розпорядженні суб’єктів господарювання у зв’язку з
наданими пільгами за платежами до бюджетів.
Відповідно до завдань, покладених на державну контрольно-ревізійну
службу, Головне контрольно-ревізійне управління виконує такі функції:
• проводить ревізії та перевірки, у тому числі за дорученням Президента
України, Кабінету Міністрів України та правоохоронних органів
фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій,
які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, позабюджетних фондів,
перебувають у державній, комунальній власності, а також таких, у
статутних фондах яких є частка державного, комунального майна;
• проводить перевірки використання бюджетних коштів, отриманих на
виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської
діяльності щодо бюджетних позик, позик і кредитів, гарантованих коштами
бюджетів, цільового використання дотацій і субсидій, належного виконання
державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів, а
також у передбачених законодавством випадках використання коштів, що
залишаються у розпорядженні суб’єкта господарювання у зв’язку з наданими
пільгами за платежами до бюджетів;
• здійснює аналіз стану дотримання фінансової дисципліни і повідомляє
про його результати відповідні центральні і місцеві органи виконавчої
влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи, а за
необхідності передає матеріали ревізій і перевірок органам, які згідно
із законодавством наділені правом застосування санкцій за виявленими
фактами порушень;
• готує і передає до відповідних органів пропозиції щодо усунення причин
і умов, які призвели до недостачі державних коштів і матеріальних
цінностей, неефективного і нецільового витрачання державних фінансових
ресурсів;
• здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених
ревізіями та перевірками, і в разі потреби вживає додаткових заходів до
їх усунення;
• систематично інформує Президента України, Кабінет Міністрів України
про факти порушень фінансової дисципліни, виявлені ревізіями та
перевірками фінансово-господарської діяльності.
Аналогічні функції виконують контрольно-ревізійні управління в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі,
контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і
районах у містах.
Крім означених функцій, на Головне контрольно-ревізійне управління
(ГоловКРУ) покладено розроблення інструктивних та інших нормативних
документів з проведення ревізій та перевірок, здійснення методичного
керівництва і контролю за діяльністю підпорядкованих
контрольно-ревізійних підрозділів.
Головне контрольно-ревізійне управління узагальнює досвід проведення
ревізій та перевірок і поширює його серед контрольно-ревізійних служб,
розробляє пропозиції щодо удосконалення контролю, надає
організаційно-методичну допомогу контрольно-ревізійним службам
центральних та місцевих органів державної виконавчої влади.
Крім цього, органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви
і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань;
забезпечують ведення державної статистичної звітності
контрольно-ревізійної роботи, беруть участь у наукових дослідженнях і
розробках програм боротьби зі злочинністю у сфері економіки.
Для забезпечення покладених на них повноважень органи
контрольно-ревізійної служби мають право:
— ревізувати і перевіряти у міністерствах, державних комітетах та інших
органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах,
в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти,
кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання
коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної
наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів,
готової продукції, устаткування тощо);
— мати безперешкодний доступ на склади, у сховища, виробничі й інші
приміщення для обстеження та з’ясування питань, пов’язаних з ревізією
або перевіркою. Припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках,
інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли
керівництво об’єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку,
перешкоджає працівникові державної контрольно-ревізійної служби
виконувати свої обов’язки:
— залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних
міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої
влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для
проведення контрольного обмірювання будівельних, монтажних, ремонтних та
інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво,
контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших
перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на це коштів;
— вимагати від керівників об’єктів, що ревізуються та перевіряються,
проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних
цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках
опечатувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а у разі
виявлення підроблень, інших зловживань вилучати необхідні документи на
час проведення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення
та копії або реєстри вилучених документів;
— одержувати від Національного банку та його установ, комерційних банків
та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів,
довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об’єктів,
що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій,
у тому числі недержавної форми власності, довідки і копії документів про
операції та розрахунки з установами, організаціями, підприємствами, що
ревізуються або перевіряються;
— одержувати від посадових і матеріально відповідальних осіб об’єктів,
що ревізуються та перевіряються, письмові пояснення з питань, які
виникають у ході ревізій та перевірок;
— пред’являти керівникам та іншим посадовим особам об’єктів, що
ревізуються та перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень
законодавства з питань збереження і використання державної власності та
фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками
приховані й занижені валютні та інші платежі, порушувати перд
відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і
кредитування, якщо одержані підприємствами, установами й організаціями
кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
— стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами,
державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й
організаціями за угодами, укладеними без установлених законом підстав та
з порушенням чинного законодавства;
— накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників
та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій
адміністративні стягнення.
Безумовно, основна функція державної контрольно-ревізійної служби —
проведення ревізій та перевірок, оскільки вони є важливим чинником
зміцнення фінансової дисципліни і саме через них здійснюється
профілактична функція фінансового контролю (виявляються умови, що
спричиняють збитки, та встановлюються особи, винні у фінансових
порушеннях). Разом з тим інформація, одержана в результаті здійснення
контролю, має стати основою для прийняття управлінських рішень і знайти
своє відображення в наказах керівників підприємств, установ і
організацій, рішеннях місцевих органів влади та самоврядування,
розпорядчих документах і нормативно-правових актах Міністерства
фінансів, Кабінету Міністрів і Президента України, актах інших
центральних органів виконавчої влади.
З огляду на це, державній контрольно-ревізійній службі надано
повноваження щодо проведення досліджень ефективності використання
бюджетних коштів, а сферою практичного застосування аудиту є державні
програми, в тому числі із залученням коштів бюджетів різних рівнів,
використанням державного і комунального майна. Із запровадженням такої
форми контролю, як аудит ефективності управління державними ресурсами в
окремих сферах соціально-економічної діяльності, ДКРС покликана:
• давати оцінку рівню виконання державних програм і всіх аспектів
бюджетного процесу;
• виявляти резерви у формуванні і витрачанні державних ресурсів;
• установлювати причини відхилень від законності й ефективності
фінансово-господарських операцій, вишукувати резерви підвищення
ефективності управління державними ресурсами;
• проводити моніторинг урахування та впровадження органами виконавчої
влади наданих учасниками бюджетних програм пропозицій за результатами
аудиторських досліджень.
З розширенням функцій і повноважень Державної контрольно-ревізійної
служби України потребує законодавчого уточнення і перелік підконтрольних
органів, діяльність яких підлягає контролю з ініціативи органів ДКРС.
Виходячи з того, що не тільки Адміністрація Президента України, Верховна
Рада і Кабінет Міністрів мають статус, вищий за статус міністерства,
підконтрольними для Служби законодавче треба визначити таких суб’єктів
господарювання: державні органи та їхні підрозділи, державні установи та
організації України (крім Адміністрації Президента України, Верховної
Ради України, Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України і його
органів, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Вищої
ради юстиції, Верховного Суду України та органів судової влади,
Рахункової палати, Генеральної прокуратури України і органів
прокуратури, Національного банку України та його органів, Служби безпеки
України, Центральної виборчої комісії), а також суб’єкти господарювання
незалежно від форм власності, що використовують кошти бюджетів усіх
рівнів, державних позабюджетних фондів, інші державні кошти, позики чи
кредити, гарантовані коштами бюджетів, державне чи комунальне майно
та/або мають зобов’язання перед державою щодо цільового спрямування
пільг як коштів, отриманих з бюджетів усіх рівнів. При цьому відносно
міністерства, бюджетної установи чи одержувача бюджетних коштів органи
Служби є зовнішніми контролерами, а відносно Уряду — внутрішніми,
оскільки функціонують у системі центральних органів виконавчої влади.
Для забезпечення закріплених за органами державної контрольно-ревізійної
служби функцій створені окремі спеціалізовані підрозділи.
Функціональний розподіл обов’язків між ними відповідає напрямам
контрольно-ревізійної роботи у сфері матеріального виробництва та
послуг, соціального захисту населення, освіти, науки і культури, в
агропромисловому комплексі, фінансово-кредитних установах та фондах, у
сфері використання природних ресурсів та екології, діяльності органів
державної виконавчої влади та оборони. Так, контроль у сфері
матеріального виробництва здійснюється у розрізі як базових галузей
економіки, так і форм власності. Контроль у сфері соціального захисту
населення охоплює соціальне забезпечення, установи охорони здоров’я і
спорту, державні цільові фонди соціального призначення. Створено
підрозділи, що відають плануванням, координацією та удосконаленням
контрольно-ревізійної роботи, її інформаційним забезпеченням, взаємодією
з правовими органами.
З метою повноцінного запровадження аудиту ефективності управління
державними ресурсами у складі ГоловКРУ створено спеціалізоване
управління, що відає організацією і проведенням аудиторських досліджень
у виробничій і бюджетній сферах. Логічним завершенням такої
організаційної роботи стало створення у регіональних
контрольно-ревізійних управліннях відповідних відділів, а також
розроблення Методичних рекомендацій про проведення аудиту ефективності
виконання бюджетної програми.
Державна контрольно-ревізійна служба у процесі виконання покладених на
неї функцій взаємодіє з Державною податковою адміністрацією, Рахунковою
палатою, Антимонопольним комітетом, Держказначейством, Пенсійним фондом
та іншими органами державного контролю у сфері фінансів та економіки. У
разі необхідності можуть бути підготовлені разом з іншими центральними
та місцевими органами державної виконавчої влади спільні акти, які є
обов’язковими для виконання підприємствами, установами й організаціями
незалежно від форм власності.
Ревізії і перевірки можуть проводитись за дорученнями правоохоронних
органів, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Посадові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками
органів державної виконавчої влади і під час виконання своїх службових
обов’язків перебувають під захистом закону.
Поряд із правовими рамками діяльності контролюючих органів потрібні і
строгі професійні параметри, обов’язкові для тих, кого перевіряють, і
тих, хто перевіряє. У розвинутих країнах професійні вимоги до контролю
фіксуються у стандартах, які розробляються компетентними організаціями і
спеціалістами в межах чинного законодавства. Головним
контрольно-ревізійним управлінням України також розроблені основні
загальні стандарти державного фінансового контролю за використанням
бюджетних коштів, державного і комунального майна.
Після їх затвердження продовжується робота з розроблення і введення в
дію безпосередніх процедур контролю — внутрішніх нормативних документів
або регламентів контрольної діяльності конкретних органів державного
фінансового контролю, які мають відповідати законам, загальним
стандартам контролю і положенням про контрольні органи та розкривати
розподіл обов’язків, функції і взаємодію їх структурних підрозділів та
черговість відповідних контрольних заходів. Дані процедури являють собою
послідовність цілеспрямованих дій, якої повинні дотримуватися державні
контролери для досягнення поставленої перед ними мети.
У Головному контрольно-ревізійному управлінні України напрацьовано ряд
інструкцій і методик для забезпечення контрольно-ревізійної діяльності.
Серед них: інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок
органами державної контрольно-ревізійної служби та про організацію
проведення ревізій і перевірок за зверненнями правоохоронних органів;
методичні рекомендації щодо порядку проведення ревізій і перевірок за
зверненнями місцевих державних адміністрацій; про проведення перевірок
цільового використання бюджетних асигнувань, передбачених для надання
населенню житлових субсидій; щодо порядку проведення ревізій (перевірок)
цільового та ефективного використання коштів на будівельно-монтажні та
ремонтні роботи; про порядок проведення тематичних ревізій і перевірок у
системі житлово-комунального господарства; щодо перевірки ефективності
використання та своєчасного повернення іноземних кредитів, наданих під
гарантії Кабінету Міністрів України; з питань документування органами
державної контрольно-ревізійної служби ревізійних дій та їх результатів.
Ці та ряд інших нормативних актів приводяться у відповідність із
Бюджетним кодексом України, а також — із стандартами контролю.
Література:
Гусак Т. М., Мірошниченко Н. О. Посібник з аудіювання (англ. мова). Ч. І
для студентів. 160 с. (З комплектом касет).
Гусак Т. М., Мірошниченко Н. О. Посібник з аудіювання (англ. мова). Ч.
II для викладачів. 144 с. (З комплектом касет).
Гужва В. М., Постєвой А. Г. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі.
458 с.
Дворецька Г. В. Соціологія праці. 244 с.
Дворецька Г. В. Соціологія. 472 с.
Денісова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності.
316 с.
Джога Р. Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. 483 с. Дудчак В.
І., Мартинюк О. В. Митна справа. 310 с.
Драб Н. Л. Техніка і мова презентації. (Нім. мова). 102 с.
Дяченко В.І. Система правоохоронних органів. 320 с.
Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. С.
Ф. Покро-пивного. 468 с.
Економіка підприємства. За ред. С. Ф. Покропивного. Рос. мовою. 608 с.
Економіка: Навч. посіб. для загальноосвіт. навч. закл. / За ред. С. В.
Степаненка. 306 с.
Єріна А.М. Організація вибіркових обстежень. 127 с.
Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування. 170 с.
Єжова Л. Ф. Інформаційний маркетинг. 560 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
