Реферат на тему:
Декурсивний та антисипативний способи нарахування відсотків
Існує дві концепції і, відповідно, два способи визначення і нарахування
процентів.
Антисипативний (попередній) спосіб. Відсотки нараховуються на початку
кожного інтервалу нарахування. Сума процентних грошей визначається
виходячи із нарощеної суми:
S = P/(1 – i)n.
Відсотковою ставкою буде виражене у відсотках відношення суми прибутку,
що сплачується за певний інтервал, до величини нарощеної суми, яка
отримується в кінці цього інтервалу. Ставка, що визначається таким
способом, називається (в широкому розумінні) обліковою ставкою або
антисипативним відсотком.
Декурсивний спосіб. Відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу
нарахування. Декурсивна відсоткова ставка або позичковий відсоток – це
відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є на
початку даного інтервалу.
У світовій практиці декурсивний спосіб найбільш розповсюджений. У нас –
антисипативний, особливо в періоди високої інфляції. При рівності
позичкового відсотку та облікової ставки, нарощення початкової суми в
другому випадку (антисипативний спосіб) йде швидше, тому в літературі
часто можна зустріти твердження, що декурсивний спосіб більш вигідний
для позичальника, а антисипативний – для кредитора. Але це справедливо
лише для невеликих відсоткових ставок.
Приклад. Початкова сума боргу складає 3800 грн. Визначити величину
нарощеної суми через 4 роки при застосуванні декурсивного і
антисипативного способів нарахування відсотків. Річна ставка – 70 %.
Декурсивний спосіб:
S = 3800 (1 + 0,7)4 = 31738.
Антисипативний спосіб:
S = 3800 / (1 – 0,7)4 = 475 000.
Даний приклад демонструє різницю у результатах при різних способах
нарахування відсотків на фоні великих сум і високих відсоткових ставок.
Прості ставки позичкових відсотків (декурсивних) застосовуються у
короткотермінових фінансових операціях, коли інтервал нарахування
співпадає з періодом нарахування (і складає, як правило, термін менше
одного року). Звичайно, прості ставки позичкових відсотків можуть
застосовуватись і в будь-яких інших випадках за домовленістю сторін, що
беруть участь в угоді.
Залежно від способу визначення тривалості фінансової операції
розраховується точний або звичайний (комерційний) відсоток. Точний
відсоток отримують, коли за часову базу приймають фактичну кількість
днів на рік (365 або 366) і точну кількість днів позички. Дата видачі та
дата погашення позички завжди рахуються як один день.
У практиці банків різних країн термін у днях і розрахункова кількість
днів на рік при нарахуванні відсотків визначається по-різному. Німецька
практика підрахунку кількості днів засновується на тривалості року в 360
днів і місяців у 30 днів. При французькій практиці тривалість року
приймається рівною 360 дням, а кількість днів на місяць береться рівною
їх фактичній календарній тривалості (28, 29, 30 і 31 день відповідно). В
англійській практиці рік береться тривалістю у 365 днів і відповідна
точна тривалість місяців. При використанні простих відсотків сума
процентних грошей протягом всього терміну боргу визначається виходячи із
початкової суми боргу, незалежно від кількості періодів нарахування та
їх тривалості.
Основні формули:
відносна величина ставки позичкового відсотка:
100 %;
коефіцієнт нарощення:
;
нарощена сума S (операція компаудингу):
S = P (1 + ni);
i);
сучасна величина Р (операція дисконтування):
;
період нарахування:
;
відсоткова ставка:
.
Для випадків простих облікових ставок. При нтисипативному способі
нарахування відсотків сума отримуваного доходу розраховується виходячи
із суми, що отримується після закінчення певного інтервалу нарахування
(тобто із нарощеної суми). Ця сума і вважається величиною отримуваного
кредиту (або позички). Так як у даному випадку відсотки нараховуються на
початку кожного інтервалу нарахування, позичальник, звичайно, отримує цю
суму за вирахуванням процентних грошей (S – P). Така операція
називається дисконтуванням за обліковою ставкою, а також комерційним або
банківськім обліком.
Дисконтом називається дохід, отриманий за обліковою ставкою, тобто
різниця між розміром кредиту і сумою, що видається.
На практиці облікові ставки застосовуються, в основному, при обліку
(купівлі) векселів та інших грошових зобов’язань.
Відносна величина простої облікової ставки:
;
нарощена сума S:
;
сучасна величина Р нарощеної суми:
P = S (1 – nd) період нарахування:
;
значення облікової ставки:
.
Складні ставки позичкових відсотків. Якщо після чергового інтервалу
нарахування дохід (нараховані за даний інтервал відсотки) не
виплачується, а додається до грошової суми, що є на початку цього
інтервалу, то для визначення нарощеної суми застосовують формули
складних відсотків, які є досить розповсюдженим сьогодні видом
відсоткових ставок, що застосовуються у різних фінансових операціях.
Коли виникає можливість вибору між низькою складною відсотковою ставкою
і більш високою простою, слід віддавати перевагу першому варіанту.
S = P (1 + ic)n;
S = P (1 + j/m)mn(1 + Ij/m) (нарахування відсотків m раз на рік);
S = Pcjn (безперервне нарахування відсотків);
коефіцієнт нарощення:
kн,с = (1 + ic)n
коефіцієнт нарощення для строку позики, яка не є цілим числом:
kн,с = (1 + ic)na(1 + nbic);
сучасна величина Р нарощеної суми:
= Sk;
відсоткова ставка:
– 1;
номінальна відсоткова ставка:
;
період нарахування:
;
;
У нашій країні на даний момент найбільш розповсюдженим є нарахування
відсотків за півріччями, поквартальне і щомісячне. Такі відсотки, що
нараховуються з певною періодичністю, називаються дискретними.
У світовій практиці часто застосовується також неперервне нарахування
складних відсотків (тривалість інтервалу нарахування прагне до нуля, а m
– до нескінченності): e = 2/71828…… S = P ejn
Для випадку складних облікових ставок
Нарощена сума S:
;
(для нарахування відсотків m раз на рік);
коефіцієнт нарощення:
;
оефіцієнт нарощення для періоду нарахування, що не є цілим числом:
;
початкова грошова сума Р:
P = S (1-dc)n;
період нарахування:
;
складна облікова ставка:
;
номінальна облікова ставка
).
#Z#//////eeeeeeeeeeeeeeeeeeeee
&
X
Z
b
x
z
?
?
¶
O
U
a
e
i
?
o
,
.
0
6
8
D
h
j
n
p
‚
„
”
E
E
U
7Література Конституція України. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91. Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96. Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року. Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ. Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.: Урожай, 1998. Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 - ВР. Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від 26.06.97 р. № 402 - ВР. Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463. Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
