.

Чинний порядок оподаткування прибутку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 2550
Скачать документ

Чинний порядок оподаткування прибутку

З прийняттям Закону «Про внесення змін в Закон України “Про
оподаткування прибутку підприємств”» з другого півріччя 1997 p.
відбулися істотні зміни в оподаткуванні підприємницької діяльності,
спрямовані на підтримку виробника, активізацію інвестиційної діяльності
підприємства.

Принципово новим у прийнятому Законі с визначення об’єкта оподаткування.
Схему визначення об’єкта оподаткування (оподаткованого прибутку)
зображено на рис. 1

Обчислення оподаткованого прибутку здійснюється виключенням із суми
скоригованого валового доходу валових витрат виробництва й обігу, а
також нарахованих амортизаційних відрахувань.

Рис. 1 Схема визначення об’єкта оподаткування (оподаткованого прибутку)

Визначаючи валовий дохід, ураховують:

— загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від
продажу цінних паперів (окрім операцій з їх первинного випуску й
остаточного погашення);

— доходи від здійснення банківських операцій, страхових та in ших
операцій, пов’язаних із наданням фінансових послуг, від торгівлі
валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та
вимогами;

— доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від
нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, від
здійснення операцій лізингу (оренди);

— доходи, не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх
періодах і виявлені у звітному періоді;

— доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій (сум
безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у
звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із
страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за
призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику
податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному
виробничому й господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойок,
пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням
суду).

Отже, визначення валового доходу для оподаткування значно відрізняється
від класичного (різниця між виручкою від реалізації і матеріальними, а
також прирівняними до них витратами). У валовни дохід запропоновано
включити загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), тобто
всю виручку від реалізації.

У суму валового доходу, а отже і скоригованого валового доходу, не
включаються суми акцизного збору та податку на додану вартість, отримані
підприємством у складі ціни реалізації товару (робіт, послуг).

У Законі «Про оподаткування прибутку» дається перелік інших доходів,
надходжень коштів до підприємств—платників податків, що не включаються
до валового доходу, а отже, і до скоригованого валового доходу.

Слід звернути увагу, що датою збільшення валового доходу вважається
дата, що припадає на податковий період, протягом якого першою сталася
подія:

— зарахування коштів покупця або замовника на банківський рахунок
платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають
реалізації (коли реалізація відбувається за готівку — дата її
оприходування в касі платника податку);

— відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання
результатів робіт (послуг) платником податку.

За товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення валового доходу
вважають дату:

— відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дату фактичного надання
послуг платником податку;

—оприходування товарів, а для робіт (послуг) — дату оформлення
документа, що засвідчує факт отримання результатів робіт (послуг)
платником податку.

Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має
розрахунок валових витрат виробництва та обігу.

До складу валових витрат виробництва та обігу слід включати:

1.Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду і пов’язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
реалізацією продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Таким чином, у
валові витрати будуть включені матеріальні витрати і витрати на оплату
праці. Слід звернути увагу, що включення у валові витрати вартості
матеріальних ресурсів пов’язане з їх придбанням, а не списанням на
виробництво і реалізацію продукції.

2. Витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію,
модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних
фондів, в сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп
основних фондів на початок звітного року.

3. Суми плати за землю, податку з власників транспортних засобів,
внесених загальнодержавних зборів, а також місцевих податків і зборів
(див. рис. 5.2).

4. Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих)
до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до
неприбуткових організацій (не більше 4% оподаткованого прибутку
попереднього звітного періоду).

5. Суми коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об’єднань
осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли на цих
підприємствах як на основному місці роботи працює не менше 75% таких
осіб, згаданим об’єднанням для проведення благодійної діяльності (не
більш 10% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).

6. Суми коштів, унесених у страхові резерви (в порядку, передбаченому
Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»).

7. Суми резервів, не включених до складу валових витрат минулих звітних
податкових періодів у зв’язку із втратою або псуванням документів, чи
допущенням помилок у розрахунках податкового зобов’язання, виявлених у
звітному періоді.

8. Суми безнадійної заборгованості в разі, коли відповідні дії щодо
стягнення таких боргів не дали позитивного результату, а також суми
заборгованості, щодо яких минув термін позовної давності.

До складу валових витрат дозволяється включати також такі витрати
платників податку на прибуток (витрати подвійного призначення):

— на гарантійний ремонт (обслуговування) реалізованих товарів;

— на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів;

— на придбання науково-технічної літератури, передплату спеціалізованих
періодичних видань, оплату участі в наукових семінарах з основної
діяльності;

—на проведення передпродажних і рекламних заходів стосовно товарів
(робіт, послуг), що їх продає платник податку;

— на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення;

— на страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції,
кредитних і комерційних ризиків; майна платника податку, страхування
громадянської відповідальності, зв’язаної з експлуатацією транспортних
засобів, що входять до складу основних фондів, можливих екологічних і
ядерних ризиків;

— на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видають
державні органи на відповідні види діяльності;

— на забезпечення найманих робітників спеціальним одягом, взуттям тощо;

— на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із
платником податку;

— на експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури, що перебували на
балансі підприємства та утримувалися за рахунок платника податку до
прийняття Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (окрім
капітальних витрат, що підлягають амортизації).

Вивчення валових витрат виробництва й обігу, особливостей їх формування
дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони перевищують
витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму
оподаткованого прибутку.

Це досягається у зв ‘язку з віднесенням до складу валових витрат:
сплачених податків за землю та з власників транспортних засобів;
використання прибутку на благодійну діяльність; використання прибутку на
фінансування соціальної інфраструктури підприємств.

Зменшення оподаткованого прибутку також досягається внаслідок збільшення
суми амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого
валового доходу. Збільшення амортизаційних відрахувань зумовлено такими
змінами щодо їх обчислення.

По-перше, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів і
нематеріальних активів з моменту введення їх в експлуатацію.

По-друге, амортизації підлягають витрати на проведення ремонту основних
фондів, їх реконструкцію і модернізацію та інші витрати для поліпшення
фондів, що перевищують 5% витрат щодо вартості основних фондів на
початок року і які було включено до складу валових витрат виробництва та
обігу.

По-третє, значно підвищено норми амортизаційних відрахувань. Вони
встановлені у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних
фондів на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах (у
розрахунку на календарний квартал): група 1 — 1,25%, група II — 6,25,
група III — 3,75%.

По-четверте, припинено застосування з 1 січня 1999 року знижувального
коефіцієнта щодо нарахування амортизаційних відрахувань.

По-п ‘яте, платник податку може самостійно приймати рішення про
застосування прискореної амортизації основних фондів групи III,
придбаних після набуття чинності Законом «Про оподаткування прибутку
підприємств».

Відповідно до Закону «Про державний бюджет України на 1999 рік»
підприємства й організації всіх форм власності незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності в 1999 році сплачуватимуть до
державного бюджету 10 відсотків амортизаційних відрахувань від
нарахованої їх суми за звітний місяць.

Розрахунки суми амортизаційних відрахувань, що підлягає сплаті до
державного бюджету, та їх перерахування будуть здійснюватися не пізніше
20 числа місяця, що настає за звітним.

Вилучення до бюджету частини амортизаційних відрахувань суб’єктів
господарювання компенсуватиме зменшення надходжень в бюджет податку на
прибуток у зв’язку зі зростанням суми амортизаційних відрахувань і
зменшенням оподаткованого прибутку.

Передбачено, що амортизаційні відрахування, які надійдуть в державний
бюджет, будуть використовуватися для фінансування заходів структурної
перебудови базових галузей національної економіки.

Зниженню податкового тиску на суб’єктів господарювання сприятиме така
особливість оподаткування прибутку.

Якщо у платника податку з числа резидентів об’єкт оподаткування за
результатами звітного (податкового) періоду має негативне значення (з
урахуванням суми амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне
зменшення об’єкта оподаткування у наступному звітному (податковому)
кварталі, а також протягом кожного з наступних двадцяти звітних
(податкових) кварталів до повного погашення негативного значення об’єкта
оподаткування.

Відповідно до Закону «Про внесення змін до деяких законів України з
метою підтримки наукової і науково-технічної діяльності» від 1 грудня
1998 p. надається інвестиційний податковий кредит платникам податку на
прибуток. Тобто суб’єктам підприємницької діяльності встановлюється
відстрочка сплати податку на прибуток на визначений строк з метою
збільшення їх власних фінансових ресурсів для здійснення інноваційних
програм. Погашення інвестиційного податкового кредиту буде здійснюватися
за рахунок додаткових надходжень податку на прибуток унаслідок зростання
прибутку від реалізації інноваційних програм.

Ставки оподаткування прибутку. Основну ставку податку встановлено в
розмірі 30% до об’єкта оподаткування. Крім того, передбачено й інші
ставки оподаткування. Так, за оподаткування страхової діяльності
застосовуються такі ставки:

— 3% валового доходу (крім доходу від страхування й перестрахування
життя);

— 6% валового доходу за дострокового розторгнення договору про
страхування життя.

У розмірі 50% від основної ставки оподатковується прибуток від
реалізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах.

Суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата
вартості фрахту транспортних засобів, оподатковуються за ставкою 6%.

Термін сплати податку на прибуток. Платники податку не пізніше 25 числа
місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про
оподатковуваний прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим
підсумком з початку звітного фінансового року. Податок сплачується в
бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

За підсумками першого і другого місяця кварталу всі платники податку,
крім нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції,
сплачують авансові платежі (відповідно до 20 числа другого і третього
місяців кварталу). Розрахунок авансових внесків платники здійснюють
самостійно без складання нодаткових декларацій. Слід звернути увагу, що
штрафні санкі/ії за невідповідність розмірів сточених авансових внесків
розміру платежів, перерахованих за результатами звітного кварталу, не
застосовуються.

Підприємства — виробники сільськогосподарської продукції подають
податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток і
сплачують податок одночасно з поданням річного бухгалтерського звіту.

Нерезиденти обчислюють і сплачують податок на прибуток щоквартально.

Платники податку на прибуток подають бухгалтерську звітність за
результатами своєї діяльності за рік тільки статистичним органам, тобто
подання бухгалтерської звітності податковим адміністраціям не є
обов’язковим.

Якщо податкова адміністрація виявить приховування або невиправдане
зменшення сум податку на прибуток, платник сплачує:

суму донарахованого податку,

штраф у розмірі 30% від донарахованої суми податку,

пеню, обчислену, виходячи зі 120% облікової ставки Національного банку
України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки
(без урахування штрафів) за весь її строк.

Оподаткування дивідендів. Як уже зазначалось вище. Законом «Про
оподаткування прибутку підприємств» передбачено оподаткування
дивідендів.

Її аналіз і аналіз відповідних положень Закону дають змогу дійти таких
висновків:

1) платником податку на дивіденди в бюджет є акціонерне підприємство
(емітент корпоративних прав);

2) джерелом сплати податку на дивіденди є частина прибутку, яка
спрямовується на їх виплату. Отже, на суму вказаного податку зменшується
сума дивідендів, які отримають власники корпоративних прав (юридичні та
фізичні особи);

3) виплата дивідендів у вигляді акцій звільняє емітента корпоративних
прав від сплати податку на дивіденди;

4) підприємству-емітенту відшкодовується сума сплаченого податку на
дивіденди через відповідне зменшення нарахованого податку на прибуток;

5) отримані юридичними особами дивіденди не враховуються за визначення
їх оподаткованого прибутку. Дивіденди, отримані фізичними особами, не
враховуються за оподаткування їхнього сукупного річного доходу.На рис. 2
зображено схему оподаткування дивідендів.

Рис. 2 Структурно-логічна схема оподаткування дивідендів. що їх
виплачують емітенти корпоративних прав

Валовий дохід

Скоригований валовий дохід

Виключаються:

– валові витрати виробництва й обігу

– сума нарахованих амортизаційних відрахувань

Оподаткований прибуток

ВИПЛАТА ДИВІДЕНДІВ

Суб’єкт виплати

Джерело виплати

Отримувач дивідендів

Умови виплат

Форми виплат

Емітент корпоративних права

Платник податку

Прибуток емітента

Інші власні джерела емітента

Власник корпоративних прав

Юри-дична особа

Фі-зична особа

Гро-шова

У ви-гляді акцій

Пропорційно частці власника корпоративних прав у статутному фонді
підприємства-емітента

30%

Сума нарахованих дивідендів

Звільнення від податку на дивіденди

Зменшення нарахованого податку на прибуток на суму сплаченого податку на
дивіденди

Ставки податку

Джерело сплати податку

Пільги щодо оподаткування

ОПОДАТКУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020