.

Бюджетний процес як складова бюджетного менеджменту (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
339 3738
Скачать документ

Реферат на тему:

Бюджетний процес як складова бюджетного менеджменту

Сьогодні головним інструментом стратегічного розвитку держави є
ефективний бюджетний процес як основна складова частина державного
бюджету.

Затверджений бюджет 2006 року повинен сприяти розв’язанню таких основних
завдань, як зростання соціальних виплат, збільшення інвестицій, зниження
податків, розвиток села, розбудова доріг, охорона здоров’я, підтримка
освіти та зміцнення самоврядування. Отже, у бюджеті 2006 року
передбачені зміни у бюджетному процесі [1, с. 4].

У Бюджетному кодексі України в ст. 2, п. 11 бюджетний процес визначено
як „регламентовану нормами права діяльність, пов’язану із складанням,
розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх
виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають
бюджетну систему України”. Також можна стверджувати, що бюджетний процес
– це постійний процес визначення пріоритетів завдань та функцій держави,
розроблення відповідних цільових програм, контроль за дотриманням
бюджетного законодавства, визначення управлінських стратегій або
бюджетного менеджменту. У свою чергу, бюджетний менеджмент являє собою
інструмент для розв’язання соціальних проблем [2, с. 6].

Про актуальність теми свідчить те, що над проблематикою бюджетного
процесу працювали і плідно працюють багато економістів і науковців. В
Україні дослідженням окремих питань бюджетного процесу та бюджетного
менеджменту присвячені праці вчених-економістів, зокрема В. Федосова,
В. Опаріна, Л. Сафонової, І. Януля, С. Левицької та інших.

Водночас, незважаючи на численні наукові розробки, проблема управління
бюджетним процесом не дістала системного розв’язання, а тому й надалі
залишається актуальною і є предметом нашого дослідження. Необхідно,
вивчаючи різні літературні джерела, визначити, які існують перспективні
напрями та тенденції в удосконаленні бюджетного процесу. Отже, метою
нашої статті є визначення основних напрямів удосконалення бюджетного
процесу як складової бюджетного менеджменту.

Бюджетний процес весь час потребує постійного удосконалення на вимоги
економічного, соціального, демографічного, екологічного, інших напрямів
розвитку цілей і завдань держави. За допомогою бюджетного процесу
держава втілює на практиці свою бюджетну політику. При чому виконання
бюджетної політики не завжди вдається досягти за один бюджетний
рік [3, с. 8; 4, с. 29].

На думку окремих авторів, не завжди законодавча влада розуміла значення
бюджету і зокрема бюджетного процесу. Адже це не просто доходи і
видатки, а в першу чергу це середньострокове бюджетне планування
покращання добробуту громадян України [5, с. 86].

Невчасні або не виважені законодавчі норми стосовно бюджетного процесу
призводять до розбалансування бюджету. Крім того, несвоєчасне прийняття
Верховною Радою України закону про державний бюджет може призвести до
того, що з 1 січня наступного року буде змушений діяти бюджет
попереднього року, а це втрата можливості, перш за все, виконувати
цільові бюджетні програми, так як уряд не може використовувати кошти
повністю, а лише не більше 1/12 від річного обсягу затрат на той чи
інший напрям. Прикладом подібного становища є ситуація, яка склалася в
нас, коли на період підготовки постійного бюджетного розпису на 2006 рік
країна живе за тимчасовим бюджетним розписом, який передбачає розпис
бюджетних фінансів на перший квартал 2005 року [6, с. 2; 7, с. 2].

Незважаючи на те, що реформування бюджетного процесу розпочалося після
прийняття Бюджетного кодексу України ще в 2001 році, але, на жаль, ще й
до цього прийняті законодавчі нормативи не дозволяють запровадити єдині
„правила гри” для всіх учасників бюджетного процесу. Тому постійно
виникає потреба удосконалювати бюджетне законодавство [2, с. 6].

На думку І.Є. Януля, головними проблемами сучасного бюджетного процесу є
[4, с. 25]:

– недостатньо об’єктивне бюджетне планування, яке не завжди відповідає
реальним надходженням до бюджету;

– невиконання цільових бюджетних програм через непродумане їх
складання;

– недостатня прозорість використання бюджетних коштів;

– недостатній або недійовий бюджетний контроль на кожній стадії
бюджетного процесу та інші недоречності.

На думку В. Федосова, В. Опаріна та Л. Сафонової [8, с. 24], однією з
основних причин низької ефективності функціонування бюджетного процесу є
недостатня відповідальність учасників бюджетного процесу за цільове
використання бюджетних коштів. Адже налагодженість бюджетного процесу
значною мірою впливає на стан бюджету, а отже, на соціальні блага
громадян суспільства.

У новому бюджетному році передбачено випереджаюче зростання видатків
розвитку порівняно з видатками споживання. Видатки державного бюджету на
2006 рік перевищують його доходи на 12,9 млрд гривень. Граничний розмір
дефіциту державного бюджету буде фінансуватися: за борговими операціями
– 1,5 млрд грн; за рахунок надходжень від приватизації державного майна
– 2,1 млрд грн. І фінансування за активними операціями – 9,3 млрд
грн [9, с. 48, 92; 10, с. 2].

У 2006 році зросте мінімальна зарплата та пенсія – відповідно до 400 та
366 грн, зрівняються розміри пенсій військовослужбовцям, які пішли на
пенсію у різний час, утричі збільшиться пенсія інвалідам-ліквідаторам
чорнобильської аварії першої групи. Значно збільшаться асигнування для
оновлення дорожнього комплексу, зокрема на будівництво метрополітенів,
мостів та доріг, а також на розвиток відповідної інфраструктури.

У розвиток охорони здоров’я планується сконцентрувати зусилля на таких
державних програмах, як боротьба зі СНІДом, раком, туберкульозом і
серцево-судинними захворюваннями.

Щодо освітньої галузі, то передбачається збільшити бюджетне фінансування
на ремонт сільських шкіл, на харчування учнів 1–4 класів та повне
забезпечення початкової школи підручниками.

Крім того, планується збільшити бюджетні видатки на підтримку місцевих
бюджетів у розміри 8,5 млрд грн, у тому числі через прямі трансферти –
4,7 млрд грн [1, с. 4].

Для того, щоб успішно виконати запланований на 2006 рік бюджет,
необхідно чітко організувати систему управління бюджетним процесом,
визначити завдання, обов’язки, відповідальність органів управління
бюджетом. Бюджетний процес відображає систему управління бюджетом, що
включає органи управління бюджетом, його структуру та методологію
бюджетної діяльності.

Окремі автори виділяють три групи органів управління бюджетом. До першої
відносять органи законодавчої та виконавчої влади, зокрема Верховну Раду
та Кабінет Міністрів України. До другої групи – органи оперативного
управління бюджетом і бюджетного контролю, зокрема, Міністерство
фінансів та спеціалізовані органи – Державна контрольно-ревізійна
служба, Державне казначейство тощо [8, с. 25].

Провідну роль у системі органів оперативного управління забезпечення
бюджетного процесу відіграє Міністерство фінансів.

Основними завданнями Міністерства фінансів України із забезпечення
бюджетного процесу є такі: складання і забезпечення виконання державного
бюджету, забезпечення державних фінансових гарантій щодо соціального
захисту населення, удосконалення методів бюджетного планування,
складання поквартальних розписів доходів і видатків, здійснення контролю
за виконанням державного бюджету, складання звіту про виконання
державного бюджету тощо.

Міністерство фінансів України для реалізації поставлених перед ним
завдань на всій території держави має розгалужену організаційну
структуру, зокрема фінансові органи на регіональному рівні і в містах
державного й обласного підпорядкування та їх районах. У містах районного
підпорядкування, селах і селищах фінансові органи не створюються, а
функції забезпечення бюджетного процесу покладаються на районні
фінансові органи або на відповідні місцеві ради. Всі згадані
територіальні фінансові органи мають систему подвійного
підпорядкування [8, с. 114–120].

Важливим органом оперативного управління забезпечення бюджетного процесу
є Державне казначейство України, яке: здійснює касове виконання
державного бюджету і місцевих бюджетів за принципом єдиного
казначейського рахунка; веде облік асигнувань, кошторисних призначень і
зобов’язань розпорядників бюджетних коштів; здійснює взаємні розрахунки
між державним і місцевими бюджетами; організовує збирання, зведення та
аналіз фінансової звітності про стан виконання державного, місцевих і
зведеного бюджетів; організовує роботу територіальних органів Державного
казначейства тощо.

До територіальних органів Державного казначейства України відносяться
управління Державного казначейства в Автономній республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі та відділення Державного
казначейства у районах, містах і районах у містах [8, с. 138–140].

До третьої групи органів управління бюджетом відносять галузеві
міністерства і відомства, які виконують функції головних розпорядників
бюджетних коштів [8, с. 26].

Наприклад, головний розпорядник бюджетних коштів у сільськогосподарської
галузі – Міністерство агрополітики в 2006 році планує спрямувати 1,1–1,2
млрд грн на розвиток зернового виробництва, зокрема шляхом надання
дотацій – 100 грн за 1 га посівів озимини і 50 грн – за 1 га ярих
посівів [11, с. 2].

Як стверджують науковці, система управління бюджетним процесом
складається з бюджетного планування, виконання бюджету та складання і
затвердження звіту про його виконання [8, с. 26–149].

Бюджетне планування є основним елементом у системі управління бюджетним
процесом. Його рівень значною мірою залежить від багатьох чинників.
По-перше, від чіткості формулювання цілей і завдань як складових
будь-якого менеджменту, у тому числі бюджетного менеджменту. По-друге,
від достовірності інформації, яка використовується для розрахунків
проекту бюджету. По-третє, від методології планування показників
бюджету, зокрема прямого розрахунку – нормативний, аналітичний та
програмно-цільовий методи.

Крім того, бюджетне планування дозволяє: забезпечити збалансованість
фінансових ресурсів держави; визначити реальні джерела доходів бюджету
та пріоритети у видатковій політиці бюджету; здійснювати ефективне
управління державним боргом; реалізувати на практиці єдину бюджетну
політику на всіх рівнях державної влади тощо.

Світова практика показує, що над удосконаленням бюджетного планування
працюють уже довгий час. У 50-60 роках ХХ століття в США, Канаді,
Франції застосовувалися такі методи бюджетного планування, як
бюджетування „з нуля”, програмне бюджетування та інші. На основі цих
методів визрів сучасний метод – бюджетування, орієнтоване на результат.
Останній забезпечує розподіл бюджетних ресурсів відповідно до цілей або
функцій держави з урахуванням пріоритетів суспільного значення
очікуваних кінцевих результатів.

В Україні здійснення стратегічного планування, тобто розробка
стратегічних завдань держави на довгострокову чи середньострокову
перспективу, а це відповідно 3–5 або 10–15 років, бажає бути значно
кращим.

Певною мірою покращанню стратегічного планування сприятимуть:

– широке запровадження програмно-цільового методу планування бюджету;

– розробка ефективної системи показників попередньої оцінки програми,
оцінки ефективності виконання програм;

– постійне проведення моніторингу впровадження програми;

– необхідність доповнення бюджетної функціональної класифікації
програмною цільовою класифікацією;

– оптимізація системи бюджетних установ, а при потребі навіть їх
реорганізація;

– належна організація внутрішнього і зовнішнього фінансового контролю за
дотриманням чинного бюджетного законодавства [4, с. 26–27].

Після затвердження Бюджетного кодексу в Україні поступово
запроваджується планування бюджетів усіх рівнів. Одним із основних
методів планування бюджетних коштів є програмно-цільовий метод. При
використанні цього методу зосереджується увага на тому, як найкраще
використати обмежені ресурси для досягнення бажаного результату. Крім
того, він забезпечує прозорість бюджетного процесу, а отже, сприяє
виконанню завдань учасниками бюджетного процесу [12, с. 33].

На основі ретельного аналізу наявних бюджетних ресурсів, на думку
окремих авторів, програмно-цільовий метод планування бюджетного процесу
забезпечує фінансування програм головних розпорядників бюджетних коштів
у плановому та наступних роках. Крім того, починаючи з 2004 року,
головні розпорядники бюджетних коштів визначають суму коштів, необхідних
для виконання бюджетної програми, законодавче обґрунтування її
реалізації, напрями діяльності та відповідальних виконавців. При чому
цей процес починається на етапі складання ще проекту державного
бюджету [13, с. 37–38; 2, с. 6].

Перевагою програмно-цільового методу планування бюджетного процесу є
можливість встановлювати чіткі пріоритети у використанні бюджетних
ресурсів і, головне, платникам податків контролювати ефективність
надання державних послуг. Таким чином, це сприятиме оптимізації
бюджетного процесу.

Одна з головних переваг програмно-цільового методу планування – помітне
підвищення відповідальності всіх без винятку муніципальних службовців за
складання та виконання бюджету, оскільки він передбачає обов’язкове
здійснення моніторингу, оцінки бюджету, стратегічного менеджменту. Крім
того, він передбачає під час громадських слухань залучати громадськість
до формування бюджету.

З метою оцінки економічної ефективності використання бюджетних коштів
при застосуванні програмно-цільового методу планування бюджетного
процесу держава здійснює моніторинг результативності бюджетних програм,
тобто контролює реалізацію бюджетних програм на практиці.

Деякі автори розглядають програмно-цільовий метод планування бюджетного
процесу не тільки як стратегічний план, а ще більше як управління
бюджетом [12, с. 36].

Поки що програмно-цільовий метод планування бюджетного процесу на
місцевому рівні перебуває на рівні експерименту і тому нормативні
документи з його впровадження ще відсутні.

До експерименту з впровадження програмно-цільового методу планування
бюджетного процесу уже залучено тридцять міст, зокрема Київ,
Дніпропетровськ, Харків тощо. Так, у Харкові готуються два паралельні
проекти: традиційний і програмний, із застосуванням програмно-цільового
методу одразу в трьох галузях – культурі, освіті та охороні здоров’я.
Крім того, на рівні державного бюджету запроваджено тільки окремі
елементи програмно-цільового методу планування бюджетного процесу. Тому
протягом 2006 року плануються такі заходи: провести експеримент щодо
впровадження цього методу на базі п’яти міністерств – фінансів, освіти і
науки, охорони здоров’я, економіки та аграрної політики [2, с. 6].

Переконані, що запровадження програмно-цільового методу планування
бюджетного процесу дозволить перетворити бюджет „проїдання” на бюджет
розвитку, збалансувати бюджети у середньостроковій перспективі і головне
– якісно підвищить рівень бюджетного менеджменту.

Крім того, для ефективного використання програмно-цільового методу
планування бюджетного процесу вкрай необхідно приступити до створення
єдиної методологічної і законодавчої бази, зокрема: удосконалити чинне
бюджетне законодавство; запровадити державні мінімальні стандарти
надання соціальних послуг; підвищити рівень підготовки спеціалістів
бюджетної сфери шляхом проведення навчань, тренінгів, семінарів для
того, щоб змінити стереотипне мислення; розробити систему показників
оцінки виконання бюджетних програм; розробити список типових бюджетних
програм за галузями; розпочати практику розробки стратегічних планів та
розробити програмну класифікацію бюджетних видатків. Запровадження цих
заходів у бюджетний процес дозволить покращити управління фінансовими
ресурсами.

Ефективності проведення бюджетного процесу, на нашу думку, можна досягти
за рахунок:

– утримання стійкого балансу бюджету;

– застосування програмного методу формування видатків бюджету,
програмно-цільового підходу до складання і виконання бюджетів,
публічності звітів про витрачання бюджету, створення єдиного органу
управління доходами та видатками бюджету;

– казначейського виконання бюджету;

– внутрішнього контролю за цільовим витрачанням коштів і створення
єдиної інформаційної бази.

На стадії планування та розробки бюджетних програм нам у перспективі
слід застосовувати, як у більшості країн світу, складання проекту
бюджету не тільки на наступний рік, а хоча б на середньострокову
перспективу. Наприклад, вивчаючи досвід проведення бюджетного процесу в
США, можна було б виділити деякі позитивні моменти і запровадити в
бюджетний процес України: у США проект бюджету висвітлює бюджетне
планування на п’ять років, а бюджетні таблиці складаються з семи років –
минулий рік, поточний рік і п’ять наступних років; при складанні проекту
бюджету відбувається обмін інформацією, пропозиціями, оцінками і
нарисами політичних рішень між Президентом США, працівниками виконавчої
служби Президента США, міністрами, головами виконавчих відомств тощо;
готується і випускається довідник, де зазначені основні дані про бюджет
США, розповсюджується він як у США, так і за кордоном [14, с. 182–184].

Нагально назріває потреба створити єдиний центр управління державними
фінансами, що дозволить ефективно формувати бюджет, ліквідувати потребу
у здійсненні внутрішніх позик і тим економити державні кошти, які
тратяться на обслуговування позичених коштів, а головне – ефективно
управляти його виконанням.

Переконані, досягти ефективного бюджетного процесу без належної
виконавської дисципліни практично дуже важко. Тому внутрішній контроль
використання бюджетних коштів повинні здійснювати самі розпорядники
бюджетних коштів, а зовнішній – Рахункова палата, Головне
контрольно-ревізійне управління, а також Державне казначейство України.
При чому, вкрай важливо надавати їм достатні повноваження зі здійснення
фінансового контролю за використанням бюджетних коштів.

На нашу думку, підвищення ефективності функціонування бюджетного процесу
можна досягти через прозорість формування та, особливо, використання
бюджетних коштів. Це можна забезпечити за рахунок гласності всіх
процедур бюджетного процесу, а також публікації бюджетів, звітів тощо у
засобах масової інформації або через мережу Інтернет. Чому б і нам не
запровадити зрозумілу для громадян звітність не тільки використання
бюджетних коштів, але й за рахунок яких надходжень вони формувалися,
тобто куди і як витрачаються їх податки.

Для удосконалення бюджетного процесу місцевих органів самоврядування
важливо створювати дорадчі громадські комісії або робочі групи які, як
правило, широко обговорюють питання економічного розвитку, стратегічне
планування, в тому чи іншому регіоні і тим удосконалювати управління
бюджетним процесом.

Підсумовуючи наведене, можна зробити висновок, що існуючий рівень
управління бюджетним процесом в Україні не задовольняє повною мірою
поточні потреби бюджетного менеджменту. Необхідно запровадити на
законодавчому рівні прозорий механізм звітності використання бюджетних
коштів, що забезпечить усім нам цивілізоване комфортне життя.

Література:

1. Уряд підготував бюджет розвитку, а не споживання // Урядовий кур’єр.
– 2005. – № 220. – 18 листопада. – С. 4.

2. Управління бюджетом: через відкритість до ефективності /
Нагребецька І. // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 234. – 8 грудня. – С. 6.

3. Бюджетна політика України / Жиберт Т.В. // Фінанси України. – 2005. –
№ 8. – С. 7 – 8.

4. Януль І.Є. Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконалення
// Фінанси України. – 2005. – № 9. – С. 25 – 29.

5. Сова О.Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її
розв’язання // Фінанси України. – 2004. – № 5. – С. 83 – 86.

6. Триває підготовка постійного бюджетного розпису // Урядовий кур’єр. –
2006. – № 7. – 14 січня. – С. 2.

7. Біттнер О. Верховна Рада відхилила проект бюджету – 2006. // Урядовий
кур’єр. – 2005. – № 241. – 17 грудня. – С. 2.

8. Бюджетний менеджмент: Підручник / Федосов В., Опарін В., Сафонова Л.
та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864с.

9. Про Державний бюджет України на 2006 рік: Закон України від 20 грудня
2005 р. № 3235 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 52. – ст. 3251.

10. Верховна Рада приступає до розгляду Бюджету – 2006 // Урядовий
кур’єр. – 2005. – № 179. – 22 вересня. – С. 1, 2.

11. Держбюджет буде щедрішим до АПК // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 246.
– 24 грудня. – С. 2.

12. Левицька С.О. Впровадження програмно-цільового методу формування
бюджетів. // Фінанси України. – 2004. – № 6. – С. 33–36.

13. Чугунок І.Я., Самошкіна О.А. Теоретико-методологічні засади
удосконалення програмно-цільового методу планування видатків бюджету. //
Фінанси України. – 2004. – № 9. – С. 37–38.

14. Кодацкий В. Бюджетный процесс в развитых странах (опыт США). //
Підприємство, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 182–184.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020