.

Бюджетний менеджмент: проблеми та перспективи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
575 4464
Скачать документ

Реферат на тему:

Бюджетний менеджмент: проблеми та перспективи

Для процвітання та розвитку України важливою умовою є стабілізація
бюджетної системи в країні. Тому головним завданням у державі є
удосконалення основних механізмів бюджетного менеджменту. Ефективність
управління бюджетом у ринкових відносинах має вирішальну роль для
держави. Саме тому необхідно вивчати і удосконалювати функції органів
законодавчої і виконавчої влади та фінансових органів стосовно бюджету
та методів, що використовують ці органи у процесі управління бюджетними
ресурсами і відносинами, які виникають під час руху бюджетних потоків.

Як свідчить тисячолітня історія існування ринку, останній завжди
ігнорував відрахування коштів з прибутку підприємств на вирішення
соціальних проблем і тільки за допомогою ефективного бюджетного
менеджменту забезпечуються стабільні соціальні гарантії.

На сьогодні розвиток фінансових відносин в Україні потребує
удосконалення бюджетного менеджменту з метою підвищення ефективності
державних послуг за рахунок раціонального використання бюджетних коштів.
Тому нашим завданням є ретельне вивчення суті проблем бюджетного
менеджменту за допомогою різних джерел наукової літератури та визначення
основних напрямів удосконалення управління бюджетними ресурсами нашої
країни.

Дослідженням з проблем бюджетного менеджменту присвячені останні
публікації Вегери С.А., Ісмаїлова А.Б., Левицької С.О., Сафонової Л.Д.,
Самошкіної О.А., Чугунова І.Я., Юрія С. та інших економістів [2, 7, 9,
11-13].

Існують різні думки щодо на визначення бюджетного менеджменту. Одні
автори визначають бюджетний менеджмент як управління коштами державного
та місцевого бюджетів з метою цільового та ефективного їх використання,
або іншими словами, це управління публічними коштами прозорими методами
[5, 9]. Інший науковець вважає, що бюджетний менеджмент – це сукупність
взаємопов’язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів,
спрямованих на керування бюджетними ресурсами і відносинами, що
виникають у процесі руху бюджетних потоків [11, с.13]. На нашу думку,
бюджетний менеджмент являє собою комплекс принципів, методів, функцій,
прийомів і засобів з метою ефективного та цільового використання
бюджетних ресурсів.

Отже, основним завданням бюджетного менеджменту є уміння успішно
працювати як із дохідною, так і видатковою частиною бюджетів.

Недосконала методологія формування дохідної частини бюджету в попередні
роки давала різницю від реальних обсягів, як правило, у бік зменшення.
Для прикладу візьмемо минулий 2004 бюджетний рік, де видатки Зведеного
бюджету України перевищували доходи за період січень–листопад на 6,2
млрд грн. Тому за цей період Державний бюджет України був зведений з
дефіцитом 7,8 млрд грн. Подібна тенденція повторювалася з року в рік, що
спостерігалося і в бюджетному плануванні на 2005 рік, де передбачено
видатки Державного бюджету України у сумі 114 млрд грн., які також
перевищують дохідну його частину на 7 млрд грн. [1, 4, 10].

Як показали дослідження, недотримання вимог бюджетного менеджменту
виявилося основними причинами порушень використання бюджетів різних
рівнів, зокрема:

– недотримання органами місцевого самоврядування та виконавчої влади
норм чинного законодавства;

– відсутність належної вимогливості до підпорядкованих установ і
організацій щодо бюджетної дисципліни;

– послаблення контролю за використанням бюджетних коштів;

– надання безповоротної фінансової допомоги суб’єктам підприємництва;

– прийняття дефіцитних місцевих бюджетів;

– недотримання порядку розподілу доходів між бюджетами різних рівнів;

– використання не грошової форми розрахунків у бюджетній сфері (з 2002
року заборонено);

– фінансування з місцевих бюджетів установ, які утримувалися за рахунок
коштів державного бюджету [3, с. 28–30].

Крім того, Вегера С.А. [2, с. 183] стверджує, що неефективний бюджетний
менеджмент спочатку призводить до виникнення надмірної диференціації
суспільства, а потім до соціального конфлікту або навіть до соціальної
катастрофи.

Тому з метою застереження подібного, особливо у міжбюджетних відносинах,
бюджетний менеджмент повинен забезпечувати наступне:

– виконання окремих соціальних та економічних функцій;

– виконання повноважень, закріплених за кожним рівнем бюджетної системи;

– закріплення джерел доходів усіх рівнів;

– підтримку регіонів [7, с. 28].

На думку деяких авторів, ефективному бюджетному менеджменту заважають
такі фактори: ручне управління місцевими бюджетами, завищення показників
доходів, непередбачення субвенцій, непідпорядкованість ДПІ місцевим
радам, відповідальність за помилки, допущені Мінфіном. Наприклад, на
території Харківської області в 2003 році зібрано податків на душу
населення – 1100 грн., а видатків з місцевих бюджетів області лише 560
грн. на душу [5, 8].

Бюджетний менеджмент повинен включати в себе такі складові:

– бюджетне планування;

– організацію виконання бюджету;

– облік виконання бюджету та звітність;

– контроль за виконанням бюджету [11, с. 17].

Бюджетному плануванню держави передує підготовча робота, що включає в
себе розробку основних прогнозних макропоказників соціального і
економічного розвитку України на плановий рік; розробку і затвердження
Постанови Верховної Ради України „Про основні напрямки бюджетної
політики на наступний бюджетний рік”; аналіз виконання бюджету за
минулий рік і очікуване виконання бюджету в поточному році та підготовку
інструктивних листів про особливості складання розрахунків до проектів
бюджетів на наступний бюджетний рік [11, с. 36].

На жаль, головна функція бюджетного менеджменту – стратегічне планування
– у сучасних умовах не реалізується в Україні. Спроби розробити деякі
стратегічні документи були, але невдалі, наприклад, бюджетна концепція
(її розробка так і не була завершеною). У напрямі реалізації функції
стратегічного планування першим кроком можна вважати розробку бюджетної
резолюції на кожен рік (перша бюджетна резолюція була прийнята 7 липня
1995 року).

З прийняттям Бюджетного кодексу з’явилася можливість здійснювати
бюджетний менеджмент на рівні місцевого самоврядування шляхом управління
частиною фінансових ресурсів. На думку Жукінського А. [6, с. 42], тепер
виник стимул до нарощування все більшого обсягу фінансових ресурсів,
оскільки немає загрози втрати з початком нового бюджетного року
державних дотацій. Крім того, можна застосовувати перспективне бюджетне
планування, тобто планування бюджетних видатків на довгострокову
перспективу.

На практиці в бюджетному менеджменті функцію планування виконують у два
етапи: по-перше, доведення граничних обсягів бюджетних видатків на
наступні роки для кожного розпорядника бюджетних коштів. По-друге,
складання середньострокового прогнозу видатків бюджету в цілому [12, с.
40–41].

В останні роки спостерігається в бюджетному менеджменті надмірна
централізація функції планування, оскільки в основу методики бюджетного
планування покладено формульний порядок розрахунку доходів і нормативний
у плануванні видатків місцевих бюджетів.

Ряд авторів пропонують покращувати функцію бюджетного планування
поступовим переходом до програмно-цільового методу. Наприклад, Чугунок
І.Я. та Самошкіна О.А. стверджують, що програмно-цільовий метод у
бюджетному процесі України встановлює зв’язок між виділенням бюджетних
коштів і результатами їх використання, тобто зіставлення витрат і
результатів [12, 13].

Виконання бюджету включає в себе організацію виконання дохідної частини
бюджету, бюджетне фінансування та регулювання міжбюджетних потоків.
Формування бюджетних засобів в Україні проходить по багатоканальній
системі зверху вниз, тому має високу концентрацію ресурсів у державному
бюджеті з наступним їх перерозподілом. Цей механізм має недоліки.
Найбільше проблем виникає при розподілі функцій між різними ланками
бюджетів та виконанні власних і делегованих повноважень органами влади.
Передані повноваження повинні фінансуватися за рахунок коштів державного
бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету загальнодержавних
податків. Кошти на виконання власних повноважень органи місцевої влади
можуть нагромаджувати із призначених для них власних джерел доходів.

Існують проблеми формування бюджетних ресурсів органів місцевого
самоврядування. Значна частина селищ, сіл, а в деяких випадках і міст
мають бюджетну недостатність. Тобто обсяги податкових, бюджетних
надходжень, що стягуються на їх території, не забезпечують фінансові
потреби місцевих закладів охорони здоров’я, освіти, культури тощо.
Існуюча система місцевих податків і зборів не спроможна забезпечити
фінансову самостійність місцевої влади, оскільки місцеві податки і збори
через їх незначний податковий потенціал не можуть забезпечити достатню
кількість фінансових ресурсів. Усього ж місцеві податки та збори у
сукупних доходах місцевих бюджетів становлять в Україні лише 3 %, у той
час коли за рахунок місцевих податків у Швеції формується 60 %
комунальних доходів, у Данії – 50 %, у Швейцарії – 46 %, у Норвегії – 43
%, у Франції – 36 %, хоча в Угорщині – 4 %, а в Греції – 2 %, [14].
Низький рівень бюджетних надходжень населених пунктів не дозволяє деяку
частину коштів спрямовувати на формування бюджету розвитку, що
створюється в межах доходів і видатків відповідного місцевого бюджету з
метою стимулювання розвитку адміністративно-територіальних утворень.
Саме тому бюджетний менеджмент повинен забезпечити стабільність і
прозорість бюджетного процесу, закріплення окремих доходів на чітко
визначеній основі за бюджетами усіх рівнів влади, створення умов
динамічного економічного розвитку населених пунктів.

Незабезпеченість бюджетної сфери виникає через відсутність науково
обґрунтованих нормативів. Тому держава при визначенні загальних обсягів
видатків місцевих бюджетів виходить з наявності фінансових ресурсів, а
не нормативів. Отже, цю проблему необхідно у подальшому вивчати та
шукати шляхи її вирішення.

Для порівняння витрат із результатами необхідно розвивати такі функції
бюджетного менеджменту, як облік і звітність. На сьогодні ці функції
виконують органи Державного казначейства України. Крім того, Державне
казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників
коштів державного бюджету тільки за наявності паспортів бюджетних
програм [1, с. 17].

Функції бюджетного менеджменту обліку та звітності дозволяють виконувати
не тільки зіставлення витрат з результатами, а й здійснювати контроль за
діяльністю бюджетних установ. Дослідження показали, що потреба в цьому
нагальна, адже існували основні види порушень, характерні для бюджетних
установ, зокрема:

– перевищення кошторисних призначень;

– порушення законодавства з питань оплати праці, штатної дисципліни;

– нецільове використання бюджетних коштів;

– заниження вартості основних засобів, товарно-матеріальних цінностей;

– завищення вартості ремонтно-будівельних робіт;

– порушення при проведенні негрошових розрахунків тощо [3].

Облік виконання бюджету має велике значення для успішного виконання
затвердженого бюджету. Від прийняття своєчасних і правильних рішень з
питань планування і виконання бюджету залежить ефективність бюджетного
менеджменту. Такі рішення можуть бути прийняті лише на основі ретельно
проведеного аналізу відповідної інформації. Облік забезпечує систему
управління необхідною інформацією. Правильність прийняття рішень
залежить також і від кваліфікації працівників бюджетної сфери, а також
від методології бюджетної роботи. Але вирішальним у бюджетному
управлінні фактором є саме достовірна та своєчасна інформація. Тому
важливим напрямом покращання бюджетного менеджменту є удосконалення
систем організації обліку виконання бюджету та звітності, підбір і
підготовка висококваліфікованих кадрів.

Функцію контролю у виконанні бюджетів виконують органи Державного
казначейства, Головкру, ДПА України тощо. Основною потребою сумісного
контролю органів Головкру та Держказначейства є перетин коштів
державного й місцевого бюджетів у момент дотацій вирівнювання місцевим
бюджетам, що надходять із державного бюджету до місцевих через
казначейство. Контроль використання коштів, наприклад, державними
цільовими фондами, зокрема: Пенсійним фондом України, Фондом соціального
страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фондом
загальнообов’язкового державного соціального страхування України на
випадок безробіття, Фондом соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України, здійснюється шляхом
аналізу поданих Державному казначейству України звітів про виконання
кошторисів цих фондів.

Як свідчить досвід зарубіжних країн з розвиненими ринковими відносинами,
відкритість і гласність бюджетного процесу позитивно впливає на
бюджетний менеджмент у цілому і на контролюючі органи зокрема. У таких
умовах діяльність контролюючих органів стає відкритою, а результати
можуть бути перевірені. Контроль громадянами України як у прямій, так і
в опосередкованій формі, на жаль, не здійснюється.

Покращити функцію контролю, на думку Гуцалюка Л.П. [3, с. 32–33], можна,
у першу чергу, за рахунок налагодження оперативного інформування про
залишки коштів на рахунках органів казначейства, фінансових органів
інших розпорядників бюджетних коштів для цільового призначення. Крім
того, слід інформувати громадськість про результати проведених ревізій
щодо використання бюджетних коштів через засоби масової інформації.

На нашу думку, для організації ефективного контролю за цільовим
використанням бюджетних коштів доцільно перевірки виконання бюджету
здійснювати незалежними аудиторами, а також чинним законодавством
необхідно передбачити бюджетну відповідальність, зокрема шляхом
зменшення бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів
на суму коштів, витрачених не за цільовим призначенням.

Таким чином, ефективне виконання всіх функцій бюджетного менеджменту
дозволить на перспективу покращити всі елементи бюджетної системи.
По-перше, це значно підвищить політичну відповідальність головних
розпорядників коштів. По-друге, покращить визначеність сутності
програмно-цільового методу формування бюджету. По-третє, дозволить
розмежувати функції розпорядника коштів та касира. По-четверте, зміцнить
концептуальну базу формування спеціальних фондів.

Література:

1. Закон України від 25 березня 2005 року № 2505 „Про внесення змін до
Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших
законодавчих актів України” // Вісник податкової служби України. – 2005.
– № 13–14. – С. 9–84.

2. Вегера С.А. Засади формування соціальної складової державної
бюджетної політики. – // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 8. –
С. 174–192.

3. Гуцалюк Л.П. Організація перевірок використання бюджетів усіх рівнів.
– // Фінанси України. – 2003. – № 7. – С. 27–33.

4. Економіка України за січень–грудень 2004 року // Ур. кур. – 2005. – №
15. – 27 січня. – С. 5–6.

5. Жовтяк Є. Інженерія бюджетного процесу // Дзеркало тижня. – 2004. – №
6. – 14–20 лютого.

6. Жукінський А. Місцевий бюджет: уроки відповідності // Віче. – 2003. –
№ 6. – С. 42–45.

7. Ісмаілов А.Б. Міжбюджетні відносини та напрями їх удосконалення //
Фінанси України. – 2004. – № 6. – С. 27.

8. Кузькін Є. Бюджет розвитку потребує наповнення // Урядовий кур’єр. –
2003. – № 215. – 14 листопада.

9. Левицька С.О. Інформаційне забезпечення ефективного використання
бюджетних коштів // Фінанси України. – 2004. – № 12. – С. 7.

10. Майснер А. На бюджет потрібно дивитися очима фінансиста // Ур. кур.
– 2004. – № 58. – С. 5. – 27 березня.

11. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навчально-методичний посібник
для самостійного вивчення дисципліни. – К. КНЕУ, 2001. – 186 с.

12. Чугунов І.Я., Самошкіна О.А. Теоретико-методологічні засади
удосконалення програмно-цільового методу планування видатків бюджету //
Фінанси України. – 2004. – № 9. – С. 37.

13. Юрій С. Як утримувати бюджетну спрагу // Віче. – 2003. – № 6. – С.
46–49.

14. http: // HYPERLINK “http://www.di.com.ua” www.di.com.ua
/mon98_3e/problem.htm

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020