Бюджетне планування та прогнозування, напрямки їх удосконалення. (На матеріалах фінансового управління Коломийської міської ради) (курсова робота)

Курсова робота

на тему:

Бюджетне планування та прогнозування, напрямки їх удосконалення. (На
матеріалах фінансового управління Коломийської міської ради)

План

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні основи бюджетного планування та прогнозування

1.1. Зміст, принципи, завдання бюджетного планування

1.2. Програмно-цільове планування бюджету

1.3. Бюджетне прогнозування, його основні методи

Розділ 2. Аналіз бюджетного планування та прогнозування на основі даних
Фінансового управління Коломийської міської ради

2.1. Моніторинг рівня заробітньої плати, та аналіз галузуй народного
господарства за рахунок проведених перевірок підприємств, організацій,
та установ усіх форм власності

2.2. Механізм бюджетних процесів у сфері планування доходів бюджету
міста за 2004-2005 роки

Розділ 3. Переваги, недоліки та напрями удосконален бюджетного
планування та прогнозування

3.1. Переваги бюджетного планування

3.2. Недоліки, слабкі сторони, бюджетного планування

3.3. Місце бюджетного регулювання в бюджетному процесі, та заходи щодо
удосконалення районного бюджету

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Сьогодні Україна перебуває в досить складних економічних умовах.
Розпочаті, але незавершені реформи призвели до кардинальних змін в
економічній, політичній соціальній сферах. В такій ситуації актуальним
було і залишається питання бюджетного планування. Зокрема це стосується
бюджетного процесу в Україні.

Отже, метою даної курсової роботи є визначення стану бюджетного
планування в Коломийському районі.

Тема проблеми та розвитку бюджетного планування в Коломийському районі
є досить актуальною в сучасних умовах. Адже у процесі бюджетного
планування забезпечуються необхідні фінансові пропорції згідно з планом
економічного та соціального розвитку; визначаються обсяг доходів бюджету
та резерви їхнього росту, обсяг видатків; створюється належна фінансова
база соціального захисту населення; розподіляються доходи і видатки між
окремими ланками бюджентої системи, утворюються державні матеріальні та
бюджетні резерви.

При написанні роботи поставлені слідуючі основні задачі:

1) характеристика економічного змісту і ролі бюджету в
соціально-економічнуму розвитку району;

2) визначити зміст, принципи, завдання бюджетного планування

3) розглянути программно – цільове планування бюджету

4) проаналізувати бюджетне прогнозування, його основні методи

5) визначити місце бюджетного регулювання у бюджетному процесі;

6) проаналізувати шляхи удосконалення бюджетного планування та
прогнозування;

систематизувати результати проведеної роботи у висновках курсової
роботи.

Теоретично-методологічна база даної роботи наступна: Конституція
України, Закон “Про бюджетну систему України”, Закон “Про Державний
бюджет України”, Закон “Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і
регіональне самоврядування”, навчальні посібники В.І.Кравченка,
“Державні фінанси України”, О.Д.Василика, “Бюджетна система України ”
С.І.Юрія, Й.М.Бескида.

Інформаційно-аналітична база:вищеперераховані літеретурні і
нормативно-законодавчі джерела, публікації в журналах “Фінанси і
статистика”, Коломийський “Вісник ”, аналітичні дані про виконання
Коломийського районного бюджету.

Науково-пізнавальне і практичне значення проведеного у курсовій роботі
дослідження: проведене дослідження дає зрозуміти, що бюджетне планування
не здійснюється належним чином. У курсовій роботі подаються пропозиції
щодо удосконалення бюджетного планування в Коломийському районі. Зокрема
про заходи щодо забезпечення затвердження і виконання державного
бюджету України.

Бюджетне планування — це суб’єктивна діяльність людей, а тому воно лише
тоді дає позитивні результати, коли базується на пізнанні об’єктивних
законів розвитку суспільства, тенденцій руху бюджетних ресурсів,
вивченні наявного фінансового стану, результатів заходів, що вживалися
раніше, цілей, які поставлені на сьогодні.

Основними функціями бюджетного планування є:

—- відображення основних напрямів бюджетної політики, що здійснюється
органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

— вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного
рівня економічного й соціального розвитку на основі ефективного
використання наявних у суспільстві ресурсів;

— здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів для
досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення
суспільного добробуту;

— встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на
їхній основі визначення їх оптимальної структури.

Об’єктом бюджетного планування завжди є бюджетна діяльність держави,
державних установ і організацій; предметною галуззю бюджетного
планування є бюджетні ресурси, їхній рух при здійсненні відтворювальних
процесів в економіці. Сферою застосування бюджетного планування є
розподіл і перерозподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях
відтворю-вального процесу.

Організація бюджетного планування може бути ефективною лише
тоді, коли в неї закладатимуться науково обґрунтовані товарні принципи.
До них належать принципи:

— комплексного підходу до основних параметрів економічного й соціального
розвитку в тісному взаємозв’язку з наявними бюджетними можливостями;

— оптимального використання бюджетних ресурсів із метою першочергового
забезпечення бюджетними ресурсами пріоритетних напрямів розвитку
економіки й соціальної сфери;

— раціонального визначення джерел одержання бюджетних ресурсів та
їхнього перерозподілу через ланки бюджетної системи;

— єдності у використанні бюджетних показників, здійсненні бюджетних
розрахунків, застосуванні єдиної методології прогнозування тенденцій і
напрямів розвитку;

— наукового обґрунтування планів, що передбачає реальність прогнози їх
розрахунків, їхню економічну обґрунтованість, використання прогресивної
методології, норм і нормативів, а також зибір кращих методів
забезпечення прогнозних завдань необхідними бюджетними ресурсами з
урахуванням кінцевих результатів.

Важливе значення має наукова методологія бюджетного планування. Вона
включає сукупність загальних принципів і методія планування, систему
бюджетних планів. Метод бюджетного планування — органічна частка
методології, один із способів розроблення бюджетних планів.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

Зміст, принципи, завдання бюджетного планування

Бюджетне планування — це науково обгрунтований процес
визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в
економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й
соціального розвитку.

Головним питанням у розробленні нової методології бюджетного
планування є визначення його методів. В економічній літературі виділяють
чотири основних методи бюджетного планування: коефіцієнтів, нормативний,
балансовий та предметно-цільовий. Метод коефіцієнтів (аналітичний метод)
базується на вивченні економічної кон’юнктури у минулому та сучасному
періодах і застосуванні відповідних коефіцієнтів (наприклад, індексів
інфляції) щодо фактичних результатів виконання бюджетів. По суті, це
планування “від досягнутого”, що, власне, має місце нині в бюджетному
процесі. Перенесення в майбутнє минулих тенденцій, досягнутих
результатів не стимулює виявлення резервів і не сприяє економії
бюджетних коштів.

Досконалішим методом бюджетного планування є нормативний метод. Він
передбачає використання в плануванні системи взаємопов’язаних норм і
нормативів. Розрізняють нормативи двох типів: нормативи першого типу
регламентують взаємовідносини між державою та суб’єктами господарювання
з приводу розподілу отриманих результатів діяльності (наприклад, ставки
податків), нормативи другого типу характеризують вимоги, що висуваються
суспільством до ефективності використання ресурсів. Вони фіксують
мінімально припустиму величину економічної ефективності використання
різних ресурсів, тобто суспільно виправданий розмір їх витрат для
досягнення найбільшого економічного ефекту. У цьому контексті
нормативний метод найкраще застосовувати в плануванні бюджетних витрат,
оскільки він спроможний відносно об’єктивно оцінити потреби бюджетних
галузей у ресурсах і створити умови для їх ефективного та ощадливого
використання.

Недоліком нормативного методу планування вважають відсутність
узгодженості бюджетних зобов’язань, що зумовлені нормативами, з
реальними можливостями бюджетної системи щодо фінансування відповідних
витрат.

В економічній літературі проблема використання нормативів у бюджетному
плануванні розглядається передусім в аспекті формування міжбюджетних
відносин. Останніми роками пропонується застосовувати в бюджетному
плануванні нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості на одного
жителя як критерію оцінки бюджетних потреб регіонів. Це положення
знайшло відображення і у чинному законодавстві. Відповідно до Закону
України “Про місцеве самоврядування в Україні” мінімальні розміри
місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної
забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального,
природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи із
законодавчо визначеного рівня мінімальних соціальних потреб.

Багато авторів вважають, що постановка питання про розроблення таких
нормативів, як і узагальненого нормативу бюджетної забезпеченості на
одного жителя, є некоректною. Такий підхід означає повернення до
використання індивідуальних нормативів, оскільки при розрахунку
нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості доведеться враховувати
реальний

стан об’єктів соціальної інфраструктури і відмінності в якості послуг,
які вони надають, потреби у фінансуванні об’єктів, тому що в різних
регіонах однакові об’єкти можуть потребувати різних поточних і
капітальних витрат, рівень задоволення потреб жителів конкретних
населених пунктів у суспільних благах і послугах. Критичний підхід до
формування міжбюджетних відносин на основі нормативів бюджетної
забезпеченості полягає в тому, що децентралізація державних функцій має
означати нгсамперед законодавчо закріплене право місцевих органів влади
на певні доходи, виходячи з яких, на основі покладених на них функцій,
вони самостійно визначатимуть обсяги та напрями використання бюджетних
коштів.

Однак саме нормативи мають свідчити про бажаний рівень споживання
суспільних благ. При формуванні цих нормативів слід виходити як із
науково обґрунтованих показників, так і з побажань і запитів
громадськості, висловлених шляхом прямої чи представницької демократії.

Іншим важливим питанням бюджетного планування на основі нормативів є
визначення періоду тривалості дії нормативу. Одні фахівці вказують на
те, що нормативи мають бути стабільними, інші — систематично
оновлюватися відповідно до змін економічної кон’юнктури, соціальних умов
тощо. Стабільність нормативів гарантувала б передбачуваність бюджетної
політики органів влади на перспективу, самостійність місцевих бюджетів,
незалежність їх видаткової та дохідної частин від суб’єктивних рішень
влади вищого рівня.

З іншого боку, закон постійно зростаючих потреб населення, розвиток
економіки, науково-технічний прогрес потребують постійного перегляду
нормативів. Таким чином, нормативи мають бути лише умовно стабільними. З
огляду на зміни умов соціально-економічного розвитку рівень нормативів
має переглядатися. Водночас у межах трьох—п’яти років стабільність
нормативу означає, що ні вищестоящі органи влади, ні бюджетні установи
не можуть на свій розсуд змінювати його.

Нормативний метод планування має застосовуватися на всіх рівнях
державного управління — від центрального до рівня територіальних громад.
Має існувати єдиний методологічний підхід до формування норм і
нормативів незалежно від рівнів управління та горизонтів планування.
Лише на цій основі

можливо встановити оптимальне співвідношення між обсягами бюджетів усіх
рівнів, недопущення бюджетної дискримінації.

Усі методи бюджетного планування взаємопов’язані. Планування на основі
нормативів має обов’язково доповнюватися балансовим методом планування,
оскільки тільки він дає змогу узгодити потреби з ресурсами. Конкретне
його призначення полягає в тому, щоб уникнути можливих диспропорцій між
доходами і витратами на всіх рівнях бюджетного планування, а також
вибрати оптимальний варіант задоволення суспільних потреб.

1.2. Програмно-цільове планування бюджету

Бюджетна програма — це систематизований перелік заходів, спрямованих на
досягнення загальної (спільної) мети, завдання, виконання яких пропонує
та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на
нього функцій. Система планування бюджету на основі програм — це система
прийняття рішень щодо розроблення, аналізу, упровадження програм та
розподілу ресурсів. Вона включає такі три основні етапи:

— стратегічне планування — визначення та прогнозування довго- і
середньострокових цілей, для досягнення яких необхідно спрямувати
діяльність уряду, та розроблення стратегії заходів для реалізації таких
цілей. Обов’язковим на даному етапі є відбір переліку відповідних
напрямів і завдань, виходячи з фінансових можливостей. Визначається це в
основному у вигляді програмних і прогнозних документів уряду;

— формування програм — розроблення, аналіз і відбір програм, які
необхідно реалізувати головним розпорядникам для досягнення цілей,
визначених на етапі стратегічного планування в програмних і прогнозних
документах. На цьому етапі головні розпорядники розробляють програми,
які вони повинні реалізувати відповідно до програмних і прогнозних
документів уряду, визначають чіткі цілі, конкретні завдання та строки
щодо їх реалізації;

— складання бюджету — визначення та аналіз ресурсів, необхідних для
реалізації програми і відповідно досягнення поставлених цілей, та оцінка
очікуваних результатів. На цьому етапі головний розпорядник на підставі
плану своєї діяльності на коротко- та середньостроковий періоди чіткіше
розподіляє наявні ресурси, необхідні для виконання певної програми,
здійснює їх вартісну оцінку і приводить у відповідність до можливостей
бюджету. Потім подається бюджетний запит для включення відповідної
програми до бюджету.

Розроблення і виконання програм повинні ґрунтуватися на таких основних
принципах:

— кожна програма має базуватися на кошторисі витрат;

— кошториси витрат мають будуватися на врахуванні статей витрат
(заробітна плата, матеріали, устаткування і т. ін.);

— програми мають підкріплюватися даними про показники продуктивності,
питомих витрат та інші показники ефективності;

— програми мають оцінюватися з точки зору витрат і вигоди до початку їх
здійснення;

— така оцінка має охоплювати аналіз політичних, соціальних, правових і
адміністративних питань;

— мета програми має вказуватися з точки зору результатів і
передбачуваних вигод;

— у комплексних програмах треба вказувати також обов’язки конкретних
організацій;

— з метою аналізу можна здійснювати укрупнення програм, що виходять за
межі окремих організацій, не порушуючи при цьому структуру обов’язків
конкретних організацій;

— для підготовки детальних кошторисів керівникам необхідно дати загальні
орієнтири щодо цілей, які мають бути досягнуті у поточному році; вказати
конкретно заплановані суми, що вважаються обгрунтованими для програм;
дозволити установам складати запасні варіанти програм, якщо кошториси
перевищують цільові показники; передбачити в окремих випадках проведення
досліджень до прийняття остаточних рішень;

— доходи і видатки слід координувати постійно, з тим щоб можна було
виявити зміну доходів і їхній вплив на видатки;

— контроль за видатками може здійснюватися в розрізі як програм, так і
цілей.

Отже, програмно-цільовий підхід у бюджетному процесі загалом включає
такі основні елементи:

1) визначення загальної мети програми (на середньостроковий
період),завдань програми на короткостроковий період;напрямів діяльності,
які забезпечують реалізацію програми;

2) середньострокове бюджетне планування — при визначенні видатків на
бюджетну програму на плановий рік кожний головний розпорядник повинен
оцінювати необхідні і можливі бюджетні ресурси для її продовження у
наступних за плановим роках, очікуваний результат і вплив від
упровадження бюджетної програми у плановому році на обсяг відповідних
видатків у наступні періоди;

3) виділення головними розпорядниками пріоритетних
бюджетних програм відповідно до основної мети діяльності такого
головного розпорядника;

4) визначення відповідального за виконання бюджетної програми у системі
головного розпорядника (відповідального виконавця);

5) розроблення критеріїв оцінки й аналізу результативності бюджетної
програми щодо обсягів витрат, кінцевого продукту і якості (результативні
показники);

6) регулярні звіти головних розпорядників за досягнуті результати у
процесі упровадження відповідних бюджетних програм.

Для розуміння інноваційності бюджету за програмами і користі
застосування саме цього методу складання бюджету слід розглянути різницю
між традиційним та програмно-цільовим методом. Передусім традиційний
бюджет виконує контрольні функції, бюджет за програмами, крім
контрольних, виконує також управлінські функції. Він упорядковує
організацію діяльності головного розпорядника щодо формування і
виконання своїх бюджетних програм шляхом чіткого розмежування
відповідальності між виконавцями за реалізацію кожної бюджетної
програми, а також підвищує відповідальність головного розпорядника в
цілому за дотримання відповідності всіх своїх бюджетних програм
встановленій меті його діяльності, їх фінансове забезпечення, поліпшує
управління бюджетними програмами.

Бюджет за програмами можна розглядати як засіб вираження фінансової та
програмної політики держави і органів місцевого самоврядування. Він є
знаряддям реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України,
Державної програми економічного й соціального розвитку на
середньостроковий період, де окреслені пріоритети розвитку економіки і
черговість реалізації окремих завдань фінансової політики.

Бюджет за програмами спрямований на досягнення конкретних цілей, він дає
чітке розуміння державним органам та громадськості, на що витрачаються
бюджетні кошти, забезпечує прозорість бюджету.

У бюджеті традиційного типу можна встановити витрати на окремі галузі,
наприклад, охорону здоров’я, освіту, науку, культуру і т. ін. У бюджеті
за програмами окремі завдання об’єднують у собі видатки з різних статей
бюджетної класифікації, рахуються загальні кошти, потрібні для виконання
даного завдання.

У традиційному типі бюджету витрати часто планувалися “на виріст”, “від
досягнутого”, внаслідок чого спостерігалося нераціональне витрачання
бюджетних коштів; у бюджеті за програмами обчислюється загальна вартість
виконання даного завдання і можна показати наслідки змін у напрямі
реалізації певного завдання.

Новий підхід дає також можливість обчислити показники ефективності
реалізації окремих завдань, сприяє ефективності розподілу й використання
бюджетних коштів, встановленню пріоритетів і визначенню доцільності
окремих видатків бюджету.

За нових підходів до формування бюджету відрізняється також і звітність.
У бюджеті за програмами складаються піврічні і річні звіти у
синтетичному й аналітичному вигляді. Останнє є порівнянням кількості
витрачених коштів з установленим раніше обсягом виконання окремих
завдань. У традиційному бюджеті звітність полягає у порівнянні
здійснених фактично витрат із затвердженими за окремими розділами,
статтями бюджетної класифікації. Така інформація небагато говорить про
те, що було зроблено за витрачені кошти. Завдяки звітності у бюджеті за
програмами можна порівнювати виконання подібних завдань за окремі роки.

Програмування бюджету пов’язане з необхідністю визначити
результативність програм. Будь-яка спроба кількісно оцінити
результативність програми спрямована на те, аби створити основу для
оцінки ефективності діяльності щодо виконання даної програми.

Донедавна поняття ефективності використовувалося для визначення
співвідношення між витраченими ресурсами і одержаними результатами. Воно
визначало взаємозв’язок між виробництвом товарів, послуг, а також іншими
результатами діяльності, і ресурсами, використаними для їх виробництва
на запланованому рівні. Це дещо звужений підхід до поняття ефективності,
яке відрізняється від поняття ефективності асигнувань, що грунтується на
розмірах витрат. Така ефективність вважається досягнутою, якщо вартість
будь-якого одержаного продукту зведена до мінімуму шляхом використання
такого поєднання чинників виробництва, коли жодне із них не можна
замінити іншим без збільшення витрат. У найшир-шому розумінні, коли
звертається увага на витрати і суспільну корисність, ця ефективність
вважається досягнутою у тому разі, якщо забезпечено задоволення
споживача.

Що стосується співвідношення ефективності і результативності, то поняття
ефективності має вужче тлумачення. Результативність охоплює не лише
ефективність, а й якість товарів і послуг, а також організацію праці.

Оцінка ефективності у широкому розумінні включає три методи: аналіз
співвідношень, регресійний аналіз і аналіз пакета даних.

Аналіз співвідношень дає змогу здійснювати порівняння з даними,
досягнутими в попередні роки щодо певних цілей, порівняння з діяльністю
аналогічної організації чи зіставлення альтернативних підходів для
досягнення тих самих результатів. Обмеженість цього методу полягає в
тому, що він не може відобразити чинники, що впливають на управління
організацією порівняно з іншими подібними організаціями або зі
структурою управління цією ж організацією в різні періоди.

Регресивний аналіз має ширше застосування. Він пов’язує результат із
комплексом чинників виробництва і пояснює зміни в одному комплексі з
урахуванням змін одного чи кількох елементів в іншому. Як і при аналізі
співвідношень, основний недолік полягає в тому, що досягнуті результати
не дають належного пояснення причинних зв’язків. Крім того, ефективність
за допомогою цього методу оцінюється з точки зору відхилень від
середньої величини, а не найкращої результативності.

Третій підхід — аналіз пакета даних вивчає співвідношення між ресурсами
і результатами в організації з точки зору максимальної ефективності,
досягнутої передовими організаціями. Недоліком цього методу є те, що при
виборі “передових” організацій не може бути повної об’єктивності і, що
найважливіше, по суті передбачається постійне зростання ефективності за
рахунок збільшення масштабів виробництва. У державному секторі ця модель
не може широко використовуватися, оскільки в такому разі існував би
значний попит на виділення великих коштів, тому що кожний такий приріст,
безумовно, приводив би до підвищення ефективності порівняно зі
звичайними масштабами виробництва.

Із трьох вищеназваних методів лише аналіз співвідношень має властивості,
що роблять його найдоступнішим для застосування на практиці.

Формування й виконання бюджетних програм потребує кількісної їх
результативності. Показники результативності мають відповідати
встановленій меті і завданням програми. Ці завдання мають бути
конкретними, розукрупненими і так чи інакше піддаватися кількісній
оцінці. У такому контексті ці показники мають слугувати містком між
завданнями, виділеними ресурсами і продукцією організації. Ці показники
мають бути спрямовані на те, щоб орієнтувати керівництво на забезпечення
більшої продуктивності і краще виконання завдань. Суспільство воліє
знати, як ефективно використовувалися бюджетні кошти. При цьому
необхідно визначити критерії для проведення порівнянь. Без цього
показника виконання програм відображатиме лише те, що зроблено, не даючи
ніяких критеріїв оцінки раціональності й доцільності зусиль. Тому можна
використовувати такі критерії: стандарти, норми, нормативи; часові ряди
даних; альтернативні підходи, тобто порівняння за подібними установами у
межах одного міністерства чи відомства з іншими країнами.

Результативні показники можна згрупувати за типами: 1) показники витрат;
2) показники продукту; 3) показники ефективності; 4) показники якості.

Прикладом результативних показників за бюджетними програмами, які
належать до загальних функцій державного управління, можуть бути (див.
Таб. 1).

Таблиця 1.

Показники витрат Показники продукту Показники ефективності Показники
якості

Кількість

підвідомчих

установ Кількість підготовлених та прийнятих законодавчо-нормативних
актів Кількість наданих послуг(виконаних листів, доручень, виданих
сертифікатів, ліцензій дозволів тощо на 1 працівника) Відсоток вчасно
виконаних доручень до їх загальної кількості

Кількість штатни> одиниць Кількість перевірок (аудитів) Кількість
підготовлених та прийнятих законодавчих і нормативних актів на 1
працівника Зміна обсягу державного боргу

Кількість отриманих листів, доручень Кількість проведених семінарів і
конференцій Витрати на утримання 1 штатної одиниці установи Зміна обсягу
податкової заборгованості

Кількість офіційних візитів (поїздок, перевірок, маршрутів) за кордон
працівників органів державної влади Кількість розробок у сфері

фундаментальних досліджень Витрати на

відрядження за кордон у розрахунку на 1 особу Відсоток застосованих у
прикладних дослідженнях розробок у сфері фундаментальних досліджень до
їх загальної кількості

Кількість осіб (членів делегацій України), які здійснюють візити
(поїздки, перевірки) за кордон Обсяг наданих послуг (кількість наданих
віз, сертифікатів, ліцензій, дозволів тощо) Період (кількість
календарних років), за який сума витрат із оренди приміщень досягне
вартості придбаного у власність України нерухомого майна Кількість
позовів на неправомірні дії органів державної влади

Термін

перебування за кордоном (середній показник) Кількість

виконаних листів, доручень, наданих роз’яснень; кількість укладених
угод, протоколів, документів, що були підписані; обсяги коштів за
вчинення консульських дій за кордоном

Виконання(дотримання вимог, умов) міжнародних договорів, обсяги допомоги
та пільгових довгострокових кредитів від міжнародних організацій.
Збереження або поновлення права голосу України в керівних органах
міжнародних організацій

Бюджетне прогнозування, його основні методи

Макроекономічна політика держави впливає на економічний розвиток через
науково обґрунтовані методи регулювання, невід’ємною частиною яких є
макромоделі прогнозування і правове поле для державного регулювання
економіки та її ринкового саморегулювання. Прогнозування як елемент
мак-роекономічної політики — важлива передумова для формування бюджету
держави.

Прогнозування має стати невід’ємною частиною процесу бюджетного
планування, що дасть змогу проаналізувати тенденції формування ресурсів
бюджету та їхнє використання, виявити чинники, які необхідно враховувати
у розрахунках бюджетних показників, визначити їх взаємозв’язки, а також
можливі способи впливу на ці показники.

Призначення бюджетного прогнозування полягає в оцінці різних і
найвірогідніших варіантів формування ресурсів бюджету і напрямів
використання цих ресурсів. Аналіз таких варіантів створює основу для
вибору цілей, які є орієнтиром при розробленні бюджету.

Головна функція прогнозу — наукове передбачення. Як наукове передбачення
прогнозування дає змогу, по-перше, одержати картину майбутнього стану
будь-якого явища і, по-друге, обґрунтувати шляхи переходу від
сьогоднішнього стану явища до майбутнього. Наукове прогнозування
аналізує сукупність тенденцій соціально-економічного розвитку
суспільства та оцінює стан економіки, що склався.

Прогнозування бюджетних ресурсів може ґрунтуватися лише на
узагальнювальних високоагрегованих макропоказниках економічного і
соціального розвитку. Отже, визначальним щодо цього є характер
економічного взаємозв’язку і кількісних залежностей між процесами
формування й використання бюджетних ресурсів та обсягом валового
внутрішнього продукту. Кількісне погоджування процесу формування
ресурсів бюджету з напрямами їх використання відносно до валового
внутрішнього продукту є важливою умовою узгодження бюджетного і
матеріального аспектів планування.

Воднораз таке погоджування має здійснюватися як із валовим внутрішнім
продуктом у цілому, так і з його складовими залежно від виду джерел
бюджетних ресурсів, тобто від їх

економічного змісту і призначення. Звичайно, у прогнозуванні бюджетних
показників мають враховуватися також показники, які характеризують
динаміку і пропорції розвитку економіки.

За умов нестабільності економічного розвитку в Україні важливе значення
для прогнозування бюджетних показників матиме врахування показників
інфляції, обмінного курсу національної валюти, державного боргу та їхні
зміни у прогнозованому періоді. Точність прогнозних розрахунків
бюджетних показників залежить здебільшого від таких факторів: значень
бюджетних показників у базисному періоді, величини і динаміки заданих
параметрів розвитку економіки у прогнозованому періоді, структури і
внутрішньої характеристики моделі для розрахунку показника.

За допомогою бюджетного прогнозування можна розв’язувати такі основні
завдання:

— визначати обсяг бюджетних ресурсів та їхнє використання як у цілому,
так і за окремими їх видами;

— вивчати взаємозв’язки показників бюджету з основними макропоказниками,
насамперед із ВВП, із показниками балансу фінансових ресурсів і витрат
держави, балансу грошових доходів і витрат населення, платіжного
балансу;

— визначати вплив на величину показників бюджету факторів, що
характеризують динаміку розвитку економіки;

— перевіряти можливості бюджетного забезпечення показників
соціально-економічного розвитку держави.

Бюджетне прогнозування має набути стратегічного характеру, включати
варіанти обгрунтування заходів щодо вдосконалення бюджетного механізму і
засобів бюджетного регулювання за умови динамічного підтримання
фінансової збалансованості в економіці.

Ефективне вирішення завдань, пов’язаних із формуванням доходів і витрат
бюджету, ґрунтується на основі економіко-ма-тематичних методів і
моделей. Використання математичного апарату і сучасної комп’ютерної
техніки дає змогу здійснити багатоваріантні розрахунки щодо
обгрунтування доходів бюджету, вибору стратегії розподілу і
перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою формування
необхідного обсягу доходів бюджету, підвищення стимулюючої функції
бюджетних важелів у механізмі реалізації критеріїв ефективності.

Довгострокова бюджетна політика, спрямована на досягнення й підтримання
збалансованості бюджету, подолання інфляційних тенденцій і стійкого
дефіциту, має розроблятися на основі варіантних прогнозів. До таких
прогнозів, разом із традиційними макроекономічними показниками, мають
входити також показники, що характеризують рівень бюджетної рівноваги в
різних галузях, регіонах та у державі в цілому.

Для реалізації основного методологічного принципу бюджетного
прогнозування, що полягає в досягненні й динамічному підтриманні
збалансованості руху бюджетних потоків у процесі економічного розвитку,
доцільно використовувати економіко-математичні моделі, які мають
уможливити таке:

— взаємопов’язаний розрахунок основних показників доходів і витрат
бюджету з розрахунками показників балансу фінансових ресурсів і витрат
держави, балансу грошових доходів і витрат населення, платіжного
балансу, валютного плану;

— оцінку бюджету за критерієм його збалансованості з урахуванням його
впливу на ефективність виробництва і темпи економічного зростання.

Принцип досягнення, встановлення і підтримання бюджетної збалансованості
має дотримуватися при розв’язанні всього кола завдань бюджетного
прогнозування, серед яких основними є:

— визначення інструментарію бюджетного регулювання і кількісне
визначення економічних регуляторів;

— побудова шкали пріоритетів при визначенні бюджетної політики.

Перше завдання пов’язане зі зміною методології бюджетного планування і
наданням йому стратегічного характеру. Обов’язковою передумовою
становлення стратегічного бюджетного прогнозування є необхідність
визнання його важливості для забезпечення економічного зростання.

Однак розвиток стратегічного бюджетного прогнозування не можна зводити
лише до необхідності складання бюджету на перспективу, існує загроза
пасивного спрямування бюджету за прогнозованими пропорціями економічного
зростання. Необхідно здійснювати порівняльний аналіз динаміки цін,
динаміки курсу національної грошової одиниці, умов кредитування з
урахуванням активної стимулюючої ролі бюджетних регуля-

торів та їхнього впливу на економічний і соціальний розвиток.

В економіці немає поки що іншого способу попередньої оцінки наслідків
різних варіантів формування бюджету, крім експертних обговорень. Однак
досвід дедалі більше доводить їх слабкість як засобу апробації різних
нововведень. Вихід вбачається у створенні модельних стендів, на основі
яких можна експертно перевіряти різні варіанти формування бюджету і
бюджетного регулювання.

Використання модельних стендів дає можливість якісно змінити рівень
бюджетного прогнозування. Суттєвим моментом конструювання моделей
бюджетного прогнозування є включення набору параметрів регулювання.
Параметри регулювання об’єднують різні бюджетні норми і нормативи,
ставки й інші характеристики, що кількісно визначають бюджетну політику.
Зміна значень параметрів регулювання на модельному стенді відповідає
введенню тих чи інших бюджетних регуляторів і дає змогу оцінити наслідки
різних способів впливу бюджету на економічні процеси. На цій основі може
бути забезпечена можливість здійснення багатоваріантних розрахунків на
перспективу відповідної системи показників.

Одним із основних завдань бюджетного прогнозування є визначення обсягу
доходів бюджету та їх структури, а також розподілу бюджетних доходів з
урахуванням пріоритетів і цілей розвитку економіки. Завдання вибору
критеріїв пріоритетності тісно пов’язане з використанням показників
збалансованості. Для дослідження різних ситуацій зміни рівня бюджетної
збалансованості в економічній системі також необхідне створення
спеціальних модельних стендів.

Таким чином, сформульовано низку завдань бюджетного прогнозування, при
розв’язанні яких доцільно використовувати економіко-математичні моделі.
Однак врахування названих завдань — необхідна, але недостатня умова
реального застосування моделей у практиці бюджетного прогнозування.
Достатня ж умова полягає в поєднанні технології модельних розрахунків із
чинною технологією бюджетного прогнозування. Виходячи із умов поєднання
технологій, рекомендовані для практичного використання в бюджетному
прогнозуванні моделі мають:

1) стати невід’ємним елементом процесу прогнозування і реально
використовуватися у вирішенні конкретних завдань,

пов’язаних із формуванням відповідних показників бюджету. Корисність
моделі досягається насамперед включенням до неї переважно прогнозованих
економічних показників, економічно інтерпретованих взаємозв’язків і
параметрів. Тільки на цій основі модель може вписатися у процес
прогнозування і не буде чужорідним тілом у традиційній технології;

2) мати адресність. Це означає, що рекомендації стосовно впровадження
мають бути орієнтовані не лише на конкретний орган прогнозування, а й на
конкретні управління і відділи;

3) бути по можливості простими. Простота моделі (звичайно, не на шкоду
необхідному ступеню адекватності реальному об’єкту) створює певні
передумови для швидкого її освоєння користувачами. Принцип простоти
забезпечується шляхом:

— залучення до процесу розрахунків звичайних для користувачів показників
із використанням однозначних термінів;

— застосування для ідентифікації моделі такої інформації, яка дала б
змогу оминути всілякі неузгодженості між органами бюджетного
прогнозування і статистики (різні класифікації, методики розрахунків
тощо), оскільки такі неузгодженості створюють додаткові труднощі в
інтерпретації результатів;

4) забезпечувати свободу вибору стратегічних прогнозних рішень
працівниками, що несуть повну персональну відповідальність за їхні
наслідки. Це пов’язано із включенням до моделі правлячих параметрів, які
використовуються як важелі впливу на прогнозований процес. Значення
правлячих параметрів вибираються безпосередньо відповідними працівниками
з урахуванням законодавчо встановлених напрямів бюджетної політики та
їхніх апріорних уявлень про бюджетну стратегію, політику цін тощо.

Найширшого використання серед методів бюджетного прогнозування набули
регресійні багатофакторні моделі для розрахунку на перспективу окремих
показників бюджету, а також бюджетних нормативів. Нині дедалі більше
використовуються методи економетричного моделювання.

Переваги економетричного підходу полягають у тому, що:

— економічні моделі не допускають суперечності в системі прогнозованих
показників. Як правило, об’єкт прогнозу може бути описаний набором
характеристик, які пов’язані балансовими, функціональними чи
стохастичними співвідношеннями;

— економічний підхід дає можливість одночасного відображення в моделі
багатьох факторів з урахуванням їх взаємовпливу, а також допускає певну
свободу в перегляді факторів і взаємозв’язків у процесі роботи з
моделлю;

— на основі економічних моделей можуть бути одержані варіанти прогнозу
для широкого діапазону вихідних умов і припущень.

Поширені недоліки економетричного моделювання пов’язані чи з вузьким
трактуванням економічного моделювання як засобу короткострокового
пасивного прогнозування, чи, навпаки, з вільним застосуванням
економетричних моделей для довгострокових прогнозів.

Водночас реалізація довгострокового прогнозування в рамках економічного
підходу можлива лише на основі врахування знань експертів і відповідної
технології використання моделей. Модель у даному разі, з одного боку, є
інструментом перевірки гіпотез експертів, а з другого — безперервно
підлягає зміні та уточненню у процесі одержання експертами нових знань,
наприклад, шляхом введення експертних оцінок параметрів, для числової
оцінки яких немає вихідних даних.

Для організації експериментальної роботи в діалоговому режимі
найперспективнішими є імітаційні моделі, реалізовані у формі імітаційних
систем, які являють собою людино-ком-п’ютерну систему прийняття рішень з
автоматизованим формуванням варіантів. Підхід “експерт — модель —
комп’ютер” має свої переваги перед “суто” економетричним. Ці переваги
полягають у тому, що експерту забезпечується можливість у діалозі з
комп’ютером вибирати кількісні значення бюджетних нормативів і норм,
задавати вихідні дані для характеристики об’єкта дослідження і за
результатами розрахунків сформувати аналітичні таблиці.

Важливим методом прогнозування доходів і видатків бюджету є застосування
економіко-статистичних моделей. Термін “економіко-статистична модель”
(ЕСМ) застосовується у контексті в тому значенні, що модель
ідентифікується на основі обробки даних статистичної звітності. ЕСМ
можна визначити як одну із форм економіко-математичної моделі, що описує
взаємозв’язки характеристик економічних систем.

Побудова ЕСМ зводиться, по-перше, до переходу від по-

нятійного опису економічного об’єкта до формалізованого кількісного його
опису, одержаного в результаті обробки реальних даних статистичної
звітності переважно методами математичної статистики; по-друге, до
наступного декодування цього опису — економічної інтерпретації
результатів.

Для підвищення точності прогнозів бюджету, насамперед короткострокових,
застосовуються адаптивні методи, тобто методи врахування інформаційної
цінності різних членів часової послідовності при побудові ЕСМ із
постійною структурою (адаптивні методи в широкому розумінні).

До адаптивних методів у вузькому розумінні належать методи побудови
самокоригуючих ЕСМ із змінною структурою, методи стохастичної
апроксимації, в тому числі методи рекурентного коригування параметрів,
метод дрейфу коефіцієнтів та інші. Методи, адаптивні у вузькому
розумінні, можуть використовуватися для прогнозування структурних змін,
а також при побудові прогнозних моделей в умовах невизначеності й
неповноти інформації з метою наближеного уявлення невиз-начених величин
через детерміновані й випадкові.

Однією з найвідоміших моделей прогнозування доходів і витрат бюджету,
побудованих в Україні, є розроблена багатофункціональна модельована
система “Бюджет України” в Інституті кібернетики НАЛ України. Ця система
(далі — “Бюджет”) призначена для розв’язання широкого кола завдань
фінансового і бюджетного прогнозування та макроекономіч-ного аналізу в
умовах перехідної економіки з метою прийняття рішень щодо розроблення
економічної політики держави.

В основу системи “Бюджет” покладено системний підхід, який передбачає
розроблення низки математичних моделей, що відображають суттєві
кількісні аспекти явищ, які вивчаються і доповнюються якісним змістовним
аналізом та економічною інтерпретацією результатів моделювання.
Багатоварі-антність розвитку подій зумовлена дією непередбачуваних
чинників і враховується шляхом сценарного прогнозування.

Розроблення експертами певних сценаріїв впливу таких чинників передує
здійсненню прогнозів для кожного із сценаріїв. Це дає змогу врахувати як
найбільшу кількість аспектів модельованого процесу, оцінити вплив
чинників і, якщо вони хоча б частково керовані, розробити рекомендації
щодо впливу на них.

Система дає змогу:

— прогнозувати виконання найважливіших агрегованих статей державного
бюджету та його складових за різних альтернатив макроекономічної
політики;

— досліджувати взаємовплив структури державного бюджету і головних
нормативів оподаткування, з одного боку, та динаміки макроекономічних
показників — з другого;

— оцінювати вплив видів оподаткування, обсягу та структури витрат
державного бюджету на обсяги платоспроможного попиту різних груп
споживачів і обсяги реалізації різних видів продукції, експорту та
імпорту;

— прогнозувати з галузевою деталізацією динаміку цін, прибутки й витрати
виробників і споживачів;

— прогнозувати обсяги і галузеву структуру неплатежів за визначеною
динамікою цін;

— прогнозувати зміни монетарних макропоказників за умов визначеної
бюджетної політики.

Система “Бюджет” дає змогу отримувати сценарні прогнози за різними
припущеннями щодо дії зовнішніх чинників і перебігу макроекономічних
процесів.

Недоліками зазначеної системи є не досить висока точність прогнозу, що
зумовлює необхідність використання імітаційних методів дослідження
складних систем.

Розділ 2. АНАЛІЗ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НА
ОСНОВІ ДАНИХ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ КОЛОМИЙСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

2.1. Моніторинг рівня заробітньої плати та аналіз галузуй народного
господарства, за рахунок проведених перевірок підприємств, організацій,
та установ усіх форм власності

Проаналізуємо почергово стан справ у кожній галузі народного
господарства Коломийського району. Для початку розглянемо промисловість.

За 2004 рік промисловими підприємствами вироблено товарної продукції у
порівняних цінах на суму 113542,1 тисяч гривень. За останні 5 років
обсяги промислового виробництва в районі зросли в 3,2 рази.

Провідною галуззю у виробництві товарної продукції є деревообробна
галузь – 43,5 відсотка (49390,8 тисяч гривень). Частка продукції
харчової промисловості складає 37,7 відсотка (42805,4 тисяч гривень),
виробництво будівельних матеріалів – 15,6 відсотка (17712,6 тисяч
гривень), інші галузі – 3,2 відсотка (3633,4 тисяч гривень). У 2005р
запланований розвиток, в першу чергу, таких галузей як: харчова,
текстильна, галузь машинобудування та продукування будівельних
матеріалів.

Відновлюється робота на підприємствах, які не працювали по декілька
років. А саме, проведено капітальний ремонт декількох цехів
машинобудівного заводу “Сільмаш ” і запущено в роботу. Частковий ремонт
ткацької і швейної фабрик та оновлення їх устаткування за рахунок чого
збільшилась продуктивність праці. Завдяки проведеним захадам за 2004 рік
вироблено товарної продукції на суму 1367,5 тисяч гривень і надано нових
робочих місць двісті сорока працюючим.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.04.2001р.
№ 152-р “Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції дальшого
реформування оплати праці в Україні, схваленої Указом Президента України
в області розроблено та затверджено розпорядженням облдержадміністрації
від 20.06.2001р. № 440 ряд конкретних заходів, спрямованих на зростання
рівня заробітної плати та підвищення ефективності роботи підприємств.
Хід виконання зазначених заходів контролюється та щоквартально
узагальнюється управлінням праці, інформація направляється в Мінпраці.

Здійснюється щомісячний моніторинг рівня заробітної плати, проводяться
перевірки підприємств, організацій та установ усіх форм власності, де
середня заробітна плата окремої категорії працівників за статистичними
даними не перевищує розмір мінімальної заробітної плати. З метою
контролю за запровадженням мінімальної заробітної плати за 11 місяців
п.р. спеціалістами управлінь праці райдержадміністрацій та
міськвиконкомів здійснено перевірку 939 таких підприємств. Аналіз
перевірених підприємств показав, що на ряді з них виконуються вимоги
чинного законодавства. Однак, на цих підприємствах заробітна плата могла
б бути вищою при умові повної зайнятості, так як основною причиною
низького розміру середньомісячної заробітної плати є встановлення режиму
неповного робочого часу. Як наслідок, серед 226,8 тис. працівників, які
у вересні відпрацювали 50 % і більше табельного фонду робочого часу,
16,1% працівникам нараховано заробітну плату нижче мінімального розміру
(332 гри.), а 35,1% — менше прожиткового мінімуму, встановленого на
2005 рік (453 грн.). За умови повної зайнятості рівень заробітної плати
в цілому по економіці району міг бути вищим на 8,1 %, в тому числі в
промисловості – на 8,5%, будівництві – на 10,0%, сільському господарстві
– на 26,0%.

В результаті вжитих заходів протягом 2005 року досягнуто зростання
середньомісячної заробітної плати на 39,2%. в порівнянні з відповідним
періодом 2004 року (Генеральною угодою на 2004-2005 роки передбачено
зростання па 25,0% щорічно). Середньомісячна заробітна плата одного
штатного працівника, нарахована за жовтень 2005 року становить 775,44
грн. на місяць, проти 548,24 грн. на жовтень 2004р., що складає 171,2 %.
прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 2005 рік
(453 грн.). Забезпечено випереджаюче зростання номінальної заробітної
плати відповідно до росту споживчих цін, що складає 122,8 відс. (по
Україні – 119,7 відс.).

Разом з тим, зберігається невиправне велика міжгалузева
диференціація в оплаті праці. Низькою залишається заробітна плата у
працівників сільського господарства Коломийської області (539,11 грн.),
, що складає лише 56,6 відс. середнього рівня за видами економічної
діяльності. Проте порівняно до відповідного періоду минулого року вона
зросла на 57,9 відсотка. Здійснено перевірку 24 сільськогосподарських
підприємств всіх форм власності. Як показує аналіз, основними причинами
низького рівня заробітної плати в сільському господарстві є: сезонність
виробництва та режим неповної зайнятості; важкий фінансовий стан
підприємств галузі, що веде до ненарахування додаткової заробітної плати
(премій, доплат, надбавок) та інших компенсаційних виплат (матеріальних
допомог). Значний відсоток (до 50%.) видачі в рахунок заробітної плати
продукції та надання послуг, що не входить до фонду оплати праці і
суттєво занижує середньомісячну заробітну плату працівників даної
галузі.

Практично всі галузі промислового виробництва району потребують
вкладення інвестицій. За 2004 рік в розвиток промисловості району
внесено інвестицій на 18445 тисяч гривень, що на 42,7 відсотка більше
ніж за 2003 рік. В 2005 році на розвиток деревообробного господарства
спрямовано 1768 тисяч гривень.

Інноваційні програми в промисловості обмежуються нестабільністтю
фінансового стану промислових підприємств. Сирзавод, що знаходиться в
с.Шепарівці, налагодив лінію в 2004 році нового морозива, а в 2005 році
розпочав виробництво ще двох видів молочнокислої продукції. ТОВ „Беркут”
налагоджує роботу лінії по розливу оксамитового пива.

За 2005 рік виробництво валової продукції в порівняних цінах по всіх
категоріях господарств зросло на 9,6 відсотка більше рівня 2004 року і
склало 21,3 мільйона гривень. В тому числі на сільськогосподарських
підприємствах виробництво валової продукції склало 12,3 мільйона
гривень, в господарствах населення 184,7 мільйона гривень.

В галузі тваринництва реалізація худоби і птиці на забій в живій вазі
становить – 4600 тонн, в тому числі в сільськогосподарських
підприємствах – 183 тонни. Виробництво молока в районі по всіх
категоріях господарств досягло 62830 тонн.

За 2005 рік з державного бюджету на підтримку сільгосптоваровиробника
одержано 2346,5 тисяч гривень, в тому числі :

– відшкодування за посів ярих зернових – 156,3 тисяч гривень (грішми);

– часткове відшкодування вартості мінеральних добрив вітчизняного
виробництва – 78,4 тисяч гривень (грішми);

відшкодування заборгованості по заробітній платі збанкрутілих
підприємств –63,8 тисяч гривень (грішми);

надання допомоги господарствам, які знаходяться в складних кліматичних
умовах –538,4 тисяч гривень (грішми);

відшкодовано за посів озимих зернових урожаю 2005 року – 243,1 тисяч
гривень (грішми);

Всього відшкодовано готівкою 1143,8 тисяч гривень.

Протягом 2005 року в 15 радах району проводились роботи по виготовленню
державних актів в замін сертифікатів та їх видачі. Всього з 11945
виготовлено 9440 (79 відсотків) державних актів взамін земельних
сертифікатів, з них видано громадянам 8967 державних актів. 3909 осіб,
які за власні кошти виготовили державні акти, вели індивідуальне товарне
сільськогосподарське виробництво на площі 4125 гектарів. З них за
звітний період отримали земельні ділянки 1294 на площу 504 гектари.

За 2004 рік в районі продано 36 земельних ділянок
несільськогосподарсь-кого призначення площею 10,7663 гектари на суму
488638 тисяч гривень.

За 2004 рік підприємствами всіх форм власності перевезено вантажів 9,3
тисяч тонн, що складає 109,4 відсотка до відповідного періоду минулого
року. Вантажооборот становить 501,5 тисяч тонн/км, що складає до
відповідного періоду минулого року 86,8 відсотки (таблиця 2.4).

Підприємствами транспорту та приватними перевізниками, які виконують
пасажирські перевезення за 2004 рік перевезено 677,6 тисяч пасажирів, що
складає 108,2 відсотка до 2003 року. Пасажирообіг складає 43333,2 тисяч
пасажиро / км.

Коломийському району послуги електрозв’язку надає ЦЕЗ № 4
Івано-Франківської філії “Укртелеком”, послуги поштового зв’язку
–Івано-Франківська філія “Укрпошта”. Коломийським ЦЕЗ № 4 за 2004 рік
надано послуг на суму 2632,9 тисяч гривень, що складає 97,7 відсотка до
2003 року, в тому числі обсяг послуг населенню в загальному обсязі за
2004 рік складає 81,2 відсотка. Відповідно до минулого року обсяг послуг
зменшився на 31,3 тисяч гривень і складає 2137,7 тисяч гривень (обсяг
знижено за рахунок зменшення кількості встановлених телефонів). За 2004
рік надано послуг поштового зв’язку на суму 1259,3 тисяч гривень, або
зріс на 20,6 відсотка до відповідного періоду минулого року. Послуги
надають одна виробнича дільниця, 3 пункти поштового зв’язку та 20
відділень поштового зв’язку.(Див.таб. 2.1.)

Таблиця 2.1

Розвиток транспорту і зв’язку у Коломийському районі

Показники Одиниця виміру 2003 рік 2004 рік

Довжина автомобільних шляхів місцевого значення, всього: км 289,8 289,8

В тому числі:

– з твердим покриттям км 289,8 289,8

– територіального значення км 98,7 98,7

– районного значення км 124,5 124,5

– сільські автомобільні шляхи км 66,6 66,6

Перевезено вантажів автотранспортом загального користування тис. тонн
6,4 10,3

Перевезено пасажирів автобусами загального користування тис. пас. 658,8
667

Ємність телефонних станцій, всього: номерів 8908 8938

в тому числі:

– в міській місцевості номерів 4334 4364

– в сільській місцевості -//- 4574 4574

Кількість телефонних апаратів на 100 чол. -//- 14,9 15,2

В районі діє 357 об’єктів роздрібної торгівлі, 87 підприємств
ресторанного господарства, 19 ринків. В районі зосереджено 23 відсотки
всіх об’єктів роздрібної торгівлі та 15 відсотків ресторанного
господарства області. Загальний обсяг роздрібного товарообігу
підприємств-юридичних осіб за 2004 рік досяг 33 мільйонів гривень.

За 2004 рік оборот роздрібної торгівлі зріс на 8,1 відсотка в
порівнянні з минулим роком, обсяг обороту роздрібної торгівлі на одну
особу склав 333,3 гривні.

У сфері послуг в районі 28 підприємств і їх відокремлених структурних
підрозділів. В середньому одним жителем району за 2004 рік було спожито
послуг біля 70 гривень проти 43 гривень до відповідного періоду
минулого року.

За 2004 рік у Службі зайнятості зареєстровано 2754 незайнятих громадян
району. Працевлаштовано 864 особи. З них 40 отримали одноразову виплату
для організації підприємницької діяльності, 20 осіб було направлено на
новостворені робочі місця з наданням дотацій роботодавцям для
відшкодування витрат на заробітну плату, 97 молодих людей за рахунок
коштів фонду пройшли професійне навчання і здобули робітничі професії,
349 осіб в період перебування на обліку були залучені до оплачуваних
громадських робіт.

Важливий внесок у соціально-економічний розвиток району вносить
підприємництво, яке є одним із реальних показників реформування
економіки району. Станом на 1 січня 2005 року в районі зареєстровано
219 суб’єктів малого і середнього бізнесу – юридичних осіб та 2483
суб’єктів господарювання – фізичних осіб.

Протягом 2004 року значна увага приділялась вирішенню проблем
підприємництва. Завершено впровадження дозвільної системи за принципом
“Дозвільний офіс”, де розглянуто більше 166 заяв і надано дозволи на
проведення робіт. Створено районний центр підтримки підприємництва.

До бюджету Коломийського району за 2004 рік надійшло доходів 33347,9
тисяч гривень, в тому числі: власних надходжень – 7216,5 тисяч гривень,
що складає 98,8 відсотка до уточненого плану, з них до загального фонду
надійшло 4835,3 тисяч гривень, що складає 100,9 відсотка плану на рік,
спеціального фонду – 2381,2 тисяч гривень, що складає 94,8 відсотка до
плану на рік.

За 2004 рік проведено видатків всього в сумі 32895,5 тисяч гривень, або
97,8 відсотка до уточненого плану на рік, в тому числі по загальному
фонду в сумі 30675,8 тисяч гривень, при уточненому плані на рік 31404,8
тисяч гривень, або виконання становить 97,7 відсотка до річної суми,
спеціальному фонду 2219,7 тисяч гривень, або 100 відсотка до плану на
рік.

2.2. Механізм бюджетних процесів у сфері планування доходів бюджету
міста за 2004-2005 роки

Механізм бюджетних процесів у сфері планування доходів районного бюджету
регламентується Конституцією України, Бюджетним кодексом України,
Основними напрямками бюджетної політики на 2005 рік, які визначені
постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 686 та
іншими нормативно-правовими актами, що не суперечать базовому
бюджетно-му законодавству.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 15.12.2004 р. №
31-03120-105-8/22960, який затверджений Законом України „Про Державний
бюджет України на 2005 рік” доведені показники по доходах бюджету
Коломийського району, які враховуються при визначенні трансфертів,
вирахувані Міністерством фінансів України в сумі 26617,3 тисячі гривень,
в тому числі власні доходи – 5381,3 тисячі гривень, що на 1694,9 тисячі
гривень. більше, ніж в 2004 році, або на 46 відсотків, дотація
вирівнювання з Державного бюджету в сумі 21236 тисяч гривень, або на
4951,3 тисячі гривень більше ніж передбачено в 2004 році дотації
вирівнювання.

Доходи вирахувані формульним методом у відповідності до постанови
Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 № 1782 „Про затвердження
Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотації вирівнювання
та коштів, що передаються до відповідного місцевого бюджету) між
районним бюджетом або міським бюджетом міста Севастополя, міста
республіканського Автономної Республіки Крим чи обласного значення,
якому адміністративно підпорядковані інші міста, села, селища, та
бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань”
виходячи із фактичних надходжень за три попередні роки (2001, 2002,
2003), загальної суми надходжень по кожному виду платежу в цілому по
державі, показників населення по Україні та Коломийському районі за три
попередні роки, ставки вилучення податку з доходів фізичних осіб за
відповідні роки базового періоду, ставки вилучення податку з доходів
фізичних осіб за звітний період 2004 року, нормативів зарахувань
відповідно до ст. 64-69 Бюджетного кодексу України до місцевих бюджетів
та індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної
одиниці.

Індекс відносної спроможності сплати податку є коефіцієнтом, що визначає
рівень спроможності сплати податку адміністративно-територіальної
одиниці порівняно з аналогічним середнім показником по Україні у
розрахунку на одного мешканця.

Для визначення індексу відносної спроможності сплати податку відповідних
бюджетів використовується казна місцевого самоврядування, розрахована
відповідно до Бюджетного кодексу, а також доходи, передбачені цим
кодексом.

При визначенні індексу відносної спроможності сплати податку казна
місцевого самоврядування збільшується на суму втрат у доходах, що
виникли внаслідок надання пільг платникам податків. Індекси відносної
спроможності сплати податку відповідних бюджетів не можуть змінюватися і
переглядатися частіше, ніж раз на три роки.

Видатки також пораховані формульним методом у відповідності до постанови
Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1782 „Про
затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотації
вирівнювання та коштів, що передаються до відповідного місцевого
бюджету) між районним бюджетом або міським бюджетом міста Севастополя,
міста республіканського Автономної Республіки Крим чи обласного
значення, якому адміністративно підпорядковані інші міста, села, селища,
та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань”.

Сума видатків, що враховуються при визначенні трансфертів складає
26617,3 тисячі гривень, або на 6646,2 тисячі гривень більше доведених
Міністерством фінансів України бюджету 2004 року (33,3 відсотка), в тому
числі на утримання органів місцевого самоврядування – 1165,5 тисячі
гривень, або більше 2004 року на 262,9 тисячі гривень, або 29,1
відсотка, установи освіти – 16673,5 тисячі гривень, або на 4263,7 тисячі
гривень та 34,3 відсотка відповідно більше, установи охорони здоров’я –
6464,5 тисячі гривень, що відповідно більше на 1507,7 тисячі гривень
(29,2 відсотка), установи культури – 1178,8 тисячі гривень, або
відповідно більше на 430,5 тисячі гривень та 57,5 відсотка, установи
соціального захисту (без субвенцій) – 499,8 тисячі гривень, або
відповідно більше на 76,5 тисячі гривень та 18,1 відсотка, фізичну
культуру і спорт – 171,1 тисячі гривень, або більше на 38,5 тисячі
гривень та 29 відсотків, нерозподілений резерв коштів – 263,5 тисячі
гривень.

В розподілі коштів формульним методом забезпечується включення коштів на
додаткові видатки, пов’язані із статусом гірських населених пунктів,
зокрема по установах охорони здоров’я в розрахунках Міністерства
фінансів вирахувані кошти в сумі 42,3 тисячі гривень, органи місцевого
самоврядування – 55,4 тисячі гривень, установах культури 16,6 тисячі
гривень, по установах освіти – включено коефіцієнт приведення учнів, які
навчаються в гірських населених пунктах (1624 учні) – 1,355.

Видатки районного бюджету поділяють на видатки за функціональною
структурою та видатки за головними розпорядниками коштів.

До видатків за функціональною структурою належать видатки на державне
управління, охорону здоров’я, освіту, культуру, транспорт, соціальний
захист тощо. Видатки за головними розпорядниками коштів включають
видатки районної ради, районної державної адміністрації та її відділів:
освіти, культури, фінансового управління тощо (таблиця 2.9).

При розрахунках коштів на освіту в частині видатків на дитячі дошкільні
установи не враховуються взагалі видатки на додаткові витрати, пов’язані
з статусом гірських населених пунктів.

Розглянемо специфіку планування видатків за функціональною структурою .

На утримання органів місцевого самоврядування видатки розраховані,
виходячи із чисельності населення по району 64 тисяч і фінансового
нормативу бюджетної забезпеченості видатків і складають 1165,5 тисячі
гривень.

Для розрахунку обсягу видатків на утримання органів самоврядування
застосовувався коефіцієнт впливу показника кількості населення в розмірі
0,5, коефіцієнт впливу кількості населених пунктів, що входять в і-ту
сільську раду в розмірі 0,1 та коефіцієнт впливу нормативної кількості
працівників виконавчого органу відповідної сільської ради 0,4 відповідно
до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.1997 р. № 1349.

По установах фізичної культури і спорту видатки розраховані, виходячи з
чисельності населення по району 59 тисяч та нормативу бюджетної
забезпеченості видатків і складають 171,7 тисячі гривень.

По установах соціального захисту населення враховані видатки на
„Соціальні програми у галузі сім’ї, жінок та молоді” в сумі 38,7 тисячі
гривень, які розраховані, виходячи з чисельності населення 59 тисяч, а
також видатки на утримання територіальних центрів по обслуговуванню
одиноких непрацездат-них громадян та відділень соціальної допомоги на
дому в сумі 461,1 тисячі гривень, вирахувані, виходячи із чисельності
контингенту одиноких непраце-здатних громадян, інвалідів, які потребують
допомоги – 1230 чоловік, в тому числі одиноких непрацездатних громадян,
інвалідів – 1209, контингенту, які знаходяться у стаціонарних
відділеннях постійного проживання – 21.

Сума субвенцій на програми соціального захисту району складає всього
11136,9 тисячі гривень, в тому числі на оплату пільг та субсидій на
житлово-комунальні послуги – 4839,7 , тисячі гривень на допомоги сім’ям
з дітьми в сумі 6297,2 тисячі гривень.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”
у розрахунках районного бюджету на 2005 рік враховано резервний фонд в
сумі 217,1 тисячі гривень.

Керуючись ст. 24 Бюджетного кодексу України встановлено, що
нерозподілений резерв видатків для бюджетів міст районного значення,
селища, сіл розподіляється в розмірі 1 (одного) відсотка від загальної
суми видатків, що враховуються при визначенні трансфертів.

Розрахунок обсягів видатків місцевих бюджетів, що враховуються при
визначенні дотації вирівнювання або коштів, що передаються до районного
бюджету, здійснювались із застосуванням удосконалених формул, на основі
затверджених постановою Кабінету Міністрів України 31 грудня 2004 року
№ 1782 “Про затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних
трансфертів (дотації вирівнювання та коштів, що передаються до
відповідного місцевого бюджету) між районним бюджетом або міським
бюджетом м. Севастополя, міст республіканського, Автономної Республіки
Крим чи обласного значення, якому адміністративно підпорядковані інші
міста, села, селища, та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст
та їх об’єднань” та розпорядження райдержадміністрації від 11 січня 2005
року № 9 „Про порядок розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів між
районним бюджетом та бюджетами міст районного значення, сіл та селищ”.

Розділ 3. ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО
ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ

3.1. Переваги бюджетного планування

Середньостроковий підхід до бюджетного планування має наступні
загальновизнані переваги:

попередні оцінки (хоча вони й не мають природи юридичних зобов’язань) є
проголошенням намірів уряду щодо майбутнього витрачання коштів;

цей підхід обмежує ступінь свободи дій уряду при прийнятті рішень у
галузі фіскальної політики;

збільшує можливість розподілу ресурсів, згідно єдиних чітко визначених
принципів, даючи змогу уряду робити чіткі зобов’язання щодо майбутніх
видатків;

стимулює підвищену увагу щодо функціонування розпорядників бюджетних
коштів, яке базується на результатах їх діяльності;

чітко визначені середньострокові прогнози, засновані на комплексі
заходів економічної політики можуть проілюструвати наслідки цієї
політики та надати інформацію щодо цілого ряду заходів, необхідних для
досягнення середньострокових цілей фіскальної політики;

найбільш передовий досвід розвинутих країн свідчить, що бюджетне
планування на багаторічній основі формалізується у бюджетному процесі, а
вимога щодо його здійснення досить часто прямо передбачається у
законодавстві про бюджетну систему.

3.2.Недоліки, слабкі сторони, бюджетного планування.

Водночас, бюджетне планування на багаторічній основі має певні недоліки,
які можуть бути поділені на такі категорії:

Може існувати тенденція до переоцінки майбутнього зростання економіки.
Вона може мати наслідком надмірні прогнози щодо ресурсів та тиск на
видатки;

Органи місцевого самоврядування можуть розглядати прогнозовані для них
видатки як фактично надані суми. Це створює обмеження щодо кінцевого
перегляду видатків, якщо економічні припущення, на основі яких було
зроблено асигнування, виявляться неправильними;

Бюджетне планування на багаторічній основі, виражене у реальних
термінах (аніж у номінальних), передбачає автоматичне уточнення
прогнозованих видатків у разі підвищення цін. Це створює тиск на
фінанси.

Існує занепокоєння, що економічна непередбачуваність може зробити
основні напрямки майбутньої фіскальної політики ненадійними.

Слід підкреслити, що деякі із наведених вище недоліків засновуються на
тому факті, що найперші системи багаторічного бюджетного планування
запроваджувалися протягом 1960-х та 1970-х років.

3.3. Місце бюджетного регулювання в бюджетному процесі, та заходи щодо
удосконалення районного бюджету

Бюджетне регулювання — це система передачі частки коштів вищих
бюджетів для збалансування нижчих бюджетів. Воно відбиває економічні
відносини, пов’язані з територіальним розподілом та перерозподілом
національного доходу для забезпечення необхідними коштами потреб
соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення
відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Сьогодні у практиці бюджетного планування використовуються три
основні форми регулювання:

система процентних відрахувань нижчим бюджетам;

дотації;

субвенція.

Іншою формою бюджетного регулювання є дотація, що є наданням
прямої грошової допомоги нижчим бюджетам за рахунок коштів вищих
бюджетів. Дотація надається, як правило, у разі, коли виділених
відрахувань недостатньо для повного збалансування нижчих бюджетів.
Негативна ознака дотації проявляється у тому, що зменшується
зацікавленість органів, які отримують дотацію у мобілізації доходів

Третя форма бюджетного регулювання субвенцію. Під субвенцією
розуміють надання допомоги нижчим бюджетам, на заздалегідь передбачені
цілі. Субвенція надається на компенсацію недоотриманих доходів у зв’язку
з нерівномірністю їхнього розподілу між регіонами за умов діючої
економічної системи, а також на фінансування заходів, пов’язаних із
вирівнюванням соціального розвитку територій.

Вихідними складовими фінансового процесу є фінансове планування й
прогнозування. Саме за його допомогою залучаються інші структурні
елементи фінансового механізму. У процесі фінансового планування й
прогнозування визначають обсяги фінансових ресурсів, які
створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що
зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші
фінансові інститути, а також тих, що будуть у розпорядженні
підприємницьких структур і населення. Проте для здійснення запланованих
показників треба насамперед вдосконалювати методику й методологію
фінансового планування та прогнозування. Фінансове планування повинно
базуватися на достовірній інформації, передусім на правильно визначених
макроекономічних показниках, таких як обсяги валового внутрішнього
продукту, фонду оплати праці, прибутку тощо.

На сьогодні є підстави стверджувати, що методологія визначення
зазначених показників не має достатнього наукового обґрунтування.
Водночас фактичного виконання прогнозних показників потребують наявні
фінансові норми, стимули, санкції, що мають хороше юридичне й наукове
підґрунтя. З огляду на це першочергове значення має науково обґрунтована
система мобілізації коштів у розпорядженні держави задля фінансового
забезпечення її економічного й соціального розвитку та здійсненні
регулятивної функції. Причому регулювання темпів і пропорцій розвитку
економіки за наявних умов набуває особливої актуальності. Задіяна в
Україні система мобілізації доходів у розпорядження держави виявилась
неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові
навантаження на суб’єктів господарювання, призвела до невиправданого
вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в
кредитних ресурсах. Значні деформації та нестабільність виявлено в
розмірах ставок оподаткування, у методології визначенні бази та періодів
оподаткування. Особливо негативно вплинули на результати господарської
діяльності нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість
податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового
внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для
господарювання. Усе це призвело до створення значного неофіційного
сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових
надходжень. На сьогодні очевидним є те, що створення ефективної системи
доходів справа дуже складна.

Для удосконалення бюджетного планування слід забезпечити більш
ефективне використання інституту місцевих податків і зборів. Місцеві
податки і збори в Україні запроваджені Декретом Кабінету Міністерства
України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року. Декрет
встановив 17 місцевих податків і зборів. Верховна Рада України Законом
про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України від 17 червня 1993
року додатково запровадила ще один місцевий податок. А Законом України
про внесення змін і доповнень до Закону України “Про систему
оподаткування” від 2 лютого 1994 року встановлено 16 місцевих податків і
зборів. Крім того, Законом України від 17 вересня 1999 року дозволено
запроваджувати місцевий збір за право використання суб’єктами
підприємницької діяльності приміщень, пов’язаних із Їх .діяльністю, у
центральній частині населеного пункту і будинках, що є .пам’ятниками
історії та культури.

В Україні слід розробити і прийняти новий Закон про місцеві податки і
збори. Треба розширити їх перелік і повноваження органів місцевого
самоврядування щодо запровадження місцевих податків.

Разом з тим, немає .сумніву, що досягти при цьому позитивних результатів
дозволить лише вдосконалена податкова система, забезпечення стабільного
і оптимального оподаткування. Лише з вирішенням цих питань можна буде
розраховувати на підвищення ролі бюджетної системи України у створенні
фінансового середовища, що в свою чергу сприятиме прискоренню розвитку
ринкових відносин, забезпеченню макроекопомічної рівноваги.

Зараз у Верховній Раді розглядається проект Бюджетного кодексу України.
В ньому передбачається вирішення окремих проблем. Зокрема, приведено у
відповідність із статтею 143 порядок формування обласних і районних
бюджетів. В проекті кодексу зазначено, що доходи обласного та районного
бюджетів формуються за рахунок:

– трансфертів з державного бюджету;

– коштів, що передаються з бюджетів самоврядування інших рівнів для
виконання спільних соціально-економічних і культурних програм по
об’єктах, що спільно використовуються, а також коштів, що передаються
для утримання ради;

– коштів для реалізації об’єктів власності;

– благодійних внесків та пожертвувань.

Таким чином, обласні і районні бюджети позбавляються власних джерел
доходів, тобто закріплених за ними платників податків і зборів, повністю
залежатимуть від державного бюджету та бюджетів самоврядування нижчого
рівня, від їх доходної бази.

Слід розробити правовий механізм та основні принципи міжбюджетних
відносин. В першу чергу, мова йде про законодавче врегулювання політики
вирівнювання фінансово-економічних можливостей “бідних” і “багатих”
територій. Таке вирівнювання має місце у всіх країнах, але здійснюється
воно, як правило, на основі певних принципів і процедур. В Україні це
питання розв’язується на основі суб’єктивних двосторонніх домовленостей
центру і територій.

Нагальна проблема, яку слід розв’язати в цьому контексті – встановлення
законодавчого порядку і використання дотацій, субсидій і субвенцій
наданих, із державного бюджету місцевим бюджетам України. Мають бути
також визначені критерії, на основі яких та чи інша територія може
порушувати клопотання про надання їй дотацій, субсидій і субвенцій із
Державного бюджету України. Основою розробки таких критеріїв має стати
баланс фінансових ресурсів території, наступні податкові надходження на
душу населення відповідної адміністративо-теритоіальгюї одиниці.

Крім того, доцільно у складі Державного бюджету України утворити фонд
субсидій і субвенцій. Формування такого фонду може здійснюватися на
основі спеціальних обов’язкових відрахувань з місцевих бюджетів.

ВИСНОВКИ

В умовах складних економічних перетворень змін зазнали всі сфери
життєдіяльності суспільства, всі галузі та види діяльності . Сьогодні
держава не може в повній мірі забезпечити виконання своїх функцій.
Однією з них є проблема бюджетного планування.

В результаті проведеного дослідження слід відзначити, що бюджет у
системі планів посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюджет,
будучи центральною ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі
розподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план
повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати
їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі згідно з
соціально-економічною політикою держави.

Слід відзначити, що у зв”язку з нестачею власних доходів у переважній
більшості бюджетів при складанні та затвердженні цих бюджетів великого
значення у їх збалансуванні надають бюджетному регулюванню. Адже, саме
воно відбиває економічні відносини пов”язані з територіальним розподілом
та перерозподілом національного доходу для забезпечення необхідними
коштами розвитку та соціального захисту населення відповідних
адміністративно-територіальних одиниць.

Сьогодні в процесі державного регулювання важливо правильно і
оптимально обрати форми, визначити джерела та обсяги коштів, які
спрямовуватимуться для збалансування бюджету.

Говорячи про виконання державного бюджету України за видатками, важливо
зазначити, що прозорого виконання немає.

А все тому, що на сьогодні його можна забезпечити лише за умови
застосування схеми фінансування видатків через Головне управління
державного казначейства та територіальні органи державного казначейства.
Тому що якщо ми прагнемо побудувати дійсно прозору систему виконання
державного бюджету, всі розпорядники державних коштів повинні перебувати
в рівних умовах. Бо через хронічний дефіцит бюджетних коштів кожна
копійка державного бюджету повинна витрачатися виважено, законно та
розумно.

З метою покращення бюджетного контролю, доцільно було б, на мою думку,
для подальшого зміцнення і вдосконалення його роботи, посилити роль
держави в цілому, розв”язати ряд законодавчих і організаційних проблем.

Зокрема, рішення Конституційного суду України, яким було обмежено
повноваження Рахункової палати, завдає шкоди розвитку у цілому системі
державного контролю.

У цьому зв”язку логічним і вкрай необхідним було б внесення змін до
відповідної статті Конституції України (ст.98) і відновлення функцій
контролю за формуванням дохідної частини державного бюджету, без чого не
може бути забезпечений дійовий ефективний контроль за бюджетним процесом
у цілому. Це буде відповідати також міжнародним правовим нормам
діяльності вищих органів аудиту і фінансового контролю.

Доцільно також визнати чинним статус Рахункової палати як органу
Верховної Ради, що здійснює парламентський вищий державний контроль.

Крім того, необхідно вдосконалити структуру Рахункової палати,
передбачивши стаорення її територіальних підрозділів для здійснення
контролю за витрачанням коштів державного бюджету на рівні місцевих
органів влади, а також наділити правами застосування адміністративних
заходів впливу до порушників.

Таблиця 6. Видатки державного бюджету України за 2003—2004 роки

(млн. грн.)

Видатки

2003 рік

2004 рік

Видатки за 2004 Рік порівняно з 2003 роком,%

Річний план

Виконано

Рівень виконання до річного плану,%

Питома вага у

ввп, %

Річний план з урахуванням змін

Виконано (загальний і спеціальний фонд разом)

Рівень виконання до річного плану,%

Питома вага у

ввп,%

Річний план видатків загального фонду

Виконання загального фонду

Рівень виконання загального фонду до річного плану,%

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Державне управління

1063,7

992,7

93,33

0,78

2470,5

2571,5

104.08

1,47

2 026.9

1983,7

97,86

259,03

Судова влада

132.0

98,2

74,37

0,08

195,2

199.0

101.98

0,11

195,2

191,8

98.26

202,76

Міжнародна діяльність

549,5

253,5

46,14

0,20

721,1

639,7

88,71

0.37

701,1

607,8

86.69

252,29

Фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу

511.2

288,3

56,40

0.23

638,5

701,8

109.91

0,40

515,4

494.3

95.91

243,38

Національна оборона

1700.3

1549,5

91,13

1,22

2406.1

2290,7

95.20

1,31

1 496,7

1495.8

99.94

147,83

Правоохоронна діяльність і гарантування безпеки держави

1638,4

1500,0

91.55

1,18

2525,4

2534,5

100.36

1.45

1 795,3

1794,9

99,98

168,97

Освіта

1480,9

1248,9

84,34

0.98

2910,2

2697,0

92,68

1,54

1 508,4

1467,3

97,27

215,95

Охорона здоров’я

580,6

359,0

61,84

0,28

779,7

710,3

91.10

0,41

599,3

562,9

93,92

197,82

Соціальний захист і соціальне забезпечення

2210,5

1980,7

89,61

1,56

3771,4

3669,9

97,31

2,10

3 771,4

3646,8

96,69

185.28

Житлово-комунальне господарство

23.9

10,9

45,58

0.009

2,3

2,4

108.33

0.001

2.3

2,3

100,00

22,51

Культура і мистецтво

164,0

58.7

35,81

0,05

150,6

132.8

88.23

0.08

143.3

125,5

87,58

226,22

Засоби масової інформації

151.0

113.0

74,86

0,09

157,0

154,7

98.54

0,09

131,9

128.3

97,30

136.89

Фізична культура і спорт

81,7

71,7

87,74

0,06

113,6

110,3

97,06

0,06

112,2

107,6

95,93

153,84

Промисловість і енергетика

2105,7

1755.0

83,35

1,38

2279,1

2269,6

99.58

1,30

1 977,0

1970.7

99.68

129,32

Паливно-енергетичний комплекс

Ї596.0

1536.0

96,24

1,21

1913.0

1912,9

100.00

1.09

1913.0

1912,9

700.00

124,54

Будівництво

1132,5

836.8

73,89

0,66

439,0

370,5

84.41

0,212

439,0

362,3

82.52

44,28

Сільське, лісове господарство. рибальство і мисливство

375,7

320,4

85,27

0,25

635,0

528,9

83.29

0.30

478,5

390,7

81.65

165,08

Транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатика

275,0

289,9

105,42

0,23

730,8

640,7

87,66

0.37

526,4

613.8

116.61

221,00

Інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю

146.0

82,5

56,53

0,06

471,7

414,1

87,78

0,24

454,3

397,0

87,38

501.69

Заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та
соціальним захистом населення

1746,8

1445,5

82,75

1,14

1812.9

1810.6

99,87

1.03

1 812,7

1809,6

99.83

125,26

2

3

4

5

в

7

8

9

10

11

12

13

Охорона навколишнього природного середовища

85.4

54,0

63,26

0,04

119,0

119,2

100,19

0,07

97.4

95,3

97,84

220,62

Попередження і ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного
лиха

91.8

75,5

82,29

0.06

121,8

111.4

91.44

0.06

108,3

106,7

98,53

147,52

Поповнення державних запасів та резервів

416,8

397,8

95,46

0.31

28.7

414.8

1447,71

0,24

16,0

15,3

95.85

104,27

Обслуговування державного-боргу

3545,1

3087,3

87.09

2,43

5861,4

4568.8

77,95

2,61

5 861,4

4568,8

77,95

147.99

Обслуговування внутрішнього державного боргу

7536,0

1250.7

81.43

0,98

1854.0

1661,4

89,6»

0,95

7854,0

1661,4

89,67

732,83

Обслуговування зовнішнього державного боргу

2009,1

1836,6-

91.41

1.44

4007,4

2907,5

72,55

1,66

4007,4

2907.5

72.55

758.37

Цільові фонди

794,5

845.9

106,47

0,67

2093,1

2114,5

101,02

1,21

5,6

249.98

Інші видатки

1706,1

1264.4

74,11

0,99

638,1

493,9

77.40

0,28

638,1

490,7

76,90

39.06

у т.ч. Резервний фонд Кабінету Міністрів

300,0

292.0

97.33

0,23

240,0

237,3

98,89

0,14

240,0

236,5

98,56

87,29

РАЗОМ ВИДАТКІВ

22709,0

19005,1

83,69

14,95

32072,2

30322,7

94,55

17,33

25408,6

23481,4

92,42

159,55

Міжбюджетні трансферти

2426.3

2942.3

121,27

2,31

4099,4

4415,5

107,71

2.52

4099,4

4415.5

107,71

150.07

у т.ч. дотації місцевим бюджетам

2045,1

2029,2

99.22

7,60

3993,2

4123.3

103.26

2,3о

39913,2

4723,3

703.26

203,20

УСЬОГО ВИДАТКІВ

25135,3

21947.5

87,32

17,26

36171,6

34738.2

96,04

19,85

29508,0

27896.9

94,54

158,28

Дефіцит

1240,0

1965,3

158,49

1,55

0,0

-917,5

-0,52

Внутрішнє фінансування

610,0

2047.0

335,57

1,61

1501,7

0,86

Зовнішнє фінансування

630,0

–81,7

-12,97

-0,06

—584.2

-0.33

Видатки спеціального фонду

Всього в т. ч. Всього в т. ч. В т. ч.
Разом

Код Найменування загальні Поточні Оплата Капітальні (2000)
спеціальні видатки Поточні (1000) Оплата Оплата комунальних
Капітальні (2000) бюджет розвитку

видатки (1000) Оплата Оплата (2000) видатки (1000) Оплата
Оплата комунальних (2000) розвитку

праці комунальних видатки (1000) Оплата Оплата (2000) розвитку

праці комунальних (2000) розвитку

послуг та послуг та

(1110) енергоносіїв (1110) енергоносіїв

(1160) (1160)

100302 Комбiнати комунальних пiдприємств, 2156.00 2116.00 0.00 277.00
40.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 2156.00

районнi виробничi об’єднання та iншi

пiдприємства, установи та

організації житлово-комунального

100303 Ремонтно-будiвельнi органiзацiї 1600.00 1600.00 0.00 1570.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 1600.00

житлово-комунального господарства

110000 Культура i мистецтво 5900.20 5736.70 3648.70 198.00 163.50
920.30 849.90 647.30 17.00 70.40 0.00 6820.50

110201 Бiблiотеки 802.00 753.50 500.00 37.50 48.50 2.60 2.60 1.40 0.00
0.00 0.00 804.60

110204 Палаци i будинки культури, клуби та 964.00 879.00 550.00 100.50
85.00 557.80 489.80 294.50 16.50 68.00 0.00 1521.80

iншi заклади клубного типу

110205 Школи естетичного виховання дiтей 3306.10 3276.10 2333.70 57.00
30.00 357.90 355.50 350.00 0.50 2.40 0.00 3664.00

110300 Кiнематографiя 80.00 80.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 80.00

110502 Iншi культурно-освiтнi заклади та 748.10 748.10 265.00 3.00
0.00 2.00 2.00 1.40 0.00 0.00 0.00 750.10

заходи

120000 Засоби масової iнформацiї 330.00 330.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 330.00

120100 Телебачення i радiомовлення 45.00 45.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 45.00

120201 Перiодичнi видання (газети та 270.00 270.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 270.00

журнали)

120300 Книговидання 15.00 15.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 15.00

130000 Фiзична культура i спорт 1911.00 1899.00 1046.00 66.80 12.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 1911.00

130102 Проведення навчально- 200.00 200.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 200.00

тренувальних зборiв i змагань

130106 Проведення заходiв з нетрадицiйних 25.00 25.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 25.00

видiв спорту i масових заходiв з

фiзичної культури

130107 Утримання та навчально- 1586.00 1574.00 1046.00 66.80 12.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 1586.00

тренувальна робота дитячо-

юнацьких спортивних шкiл

130110 Фiнансова пiдтримка спортивних 100.00 100.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 100.00

споруд

150000 Будiвництво 51287.00 0.00 0.00 0.00 51287.00 41200.00 0.00 0.00
0.00 41200.00 40800.00 92487.00

150101 Капiтальнi вкладення 51287.00 0.00 0.00 0.00 51287.00 41200.00
0.00 0.00 0.00 41200.00 40800.00 92487.00

160000 Сiльське господарство, лiсове господарство, рибальство i
340.00 340.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 340.00

мисливство

160101 Землеустрiй 340.00 340.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 340.00

Сторінка 3 з 5

Видатки загального фонду Видатки спеціального фонду

Всього в т. ч. Всього в т. ч. В т. ч.
Разом

Код Найменування загальні Поточні Оплата Капітальні (2000)
спеціальні видатки Поточні (1000) Оплата Оплата комунальних
Капітальні (2000) бюджет розвитку

видатки (1000) Оплата Оплата (2000) видатки (1000) Оплата
Оплата комунальних (2000) розвитку

праці комунальних видатки (1000) Оплата Оплата (2000) розвитку

праці комунальних (2000) розвитку

послуг та послуг та

(1110) енергоносіїв (1110) енергоносіїв

(1160) (1160)

170000 Транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунiкацiї та
8938.80 8938.80 0.00 0.00 0.00 5250.00 3750.00 0.00 2100.00 1500.00 0.00
14188.80

iнформатика

170102 Мiсцевий автомобiльний транспорт 1090.00 1090.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 1090.00

170302 Компенсацiйнi виплати за пiльговий 302.40 302.40 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 302.40

проїзд окремих категорiй громадян на

залізничному транспорті

170602 Міський електротранспорт 7206.40 7206.40 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 7206.40

170603 Інші заходи у сфері підтримки 340.00 340.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 340.00

електротранспорту

170703 Видатки на фінансування робіт, 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 5250.00
3750.00 0.00 2100.00 1500.00 0.00 5250.00

пов’язаних з будiвництвом,

реконструкцiєю, ремонтом i

утримання автомобiльних дорiг

180000 Iншi послуги, пов’язанi з економiчною дiяльнiстю 100.00 100.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 100.00

180404 Підтримка малого і середнього 100.00 100.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 100.00

підприємництва

240000 Цільові фонди 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 3379.00 2514.90 83.70
2.00 864.10 0.00 3379.00

240604 Інша діяльність у сфері охорони 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 65.00
30.00 0.00 0.00 35.00 0.00 65.00

навколишнього природного

середовища

240900 Цільові фонди, утворені Верховною 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00
3314.00 2484.90 83.70 2.00 829.10 0.00 3314.00

Радою Автономної Республіки Крим,

органами місцевого самоврядування

і місцевими органами виконавчої

влади

250000 Видатки, не віднесені до основних груп 28425.00 28345.00
1143.60 59.00 80.00 14426.00 1956.00 0.00 0.00 12470.00 9200.00 42851.00

250102 Резервний фонд 707.40 707.40 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 707.40

250326 Субвенція з державного бюджету 12389.10 12389.10 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 12389.10

місцевим бюджетам на виплату

допомог сім’ям з дітьми,

малозабезпеченим сім’ям і інвалідам

з дитинства та дітям-інвалідам

Сторінка 4 з 5

Додаток

до рішення 40 сесії міської ради

IV скликання

Видатки міського бюджету на 2006 рік за від 29.12. 2005 р. № _____

функціональною структурою бюджету (тис. грн.)

Видатки загального фонду Видатки спеціального фонду

Всього в т. ч. Всього в т. ч. В т. ч.
Разом

Код Найменування загальні Поточні Оплата Капітальні (2000)
спеціальні видатки Поточні (1000) Оплата Оплата комунальних
Капітальні (2000) бюджет розвитку

видатки (1000) Оплата Оплата (2000) видатки (1000) Оплата
Оплата комунальних (2000) розвитку

праці комунальних видатки (1000) Оплата Оплата (2000) розвитку

праці комунальних (2000) розвитку

послуг та послуг та

(1110) енергоносіїв (1110) енергоносіїв

(1160) (1160)

010000 Державне управління 5811.90 5395.60 3131.70 169.20 416.30 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 5811.90

010116 Органи мiсцевого самоврядування 5811.90 5395.60 3131.70 169.20
416.30 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 5811.90

070000 Освiта 73928.20 73701.20 45224.20 5717.30 227.00 1869.40 1867.40
79.30 16.80 2.00 0.00 75797.60

070101 Дошкiльнi заклади освiти 25159.30 25099.30 15047.7 2487.70 60.00
1720.00 1720.00 0.00 0.00 0.00 0.00 26879.30

0

070201 Загальноосвiтнi школи (в т.ч. школа- 41634.70 41534.70 26545.0
2852.00 100.00 51.40 51.40 12.00 16.00 0.00 0.00 41686.10

дитячий садок, iнтернат при школi), 0

спецiалiзованi школи, лiцеї, гiмназiї,

колегiуми

070202 Вечiрнi (змiннi) школи 360.00 360.00 230.50 25.60 0.00 48.50
46.50 31.50 0.30 2.00 0.00 408.50

070301 Загальноосвiтнi школи-iнтернати, 2084.70 2037.70 811.00 186.00
47.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 2084.70

загальноосвiтнi санаторнi школи-

iнтернати

070303 Дитячi будинки (в тому числi 166.60 166.60 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 166.60

сiмейного типу, прийомнi сiм’ї)

070401 Позашкiльнi заклади освiти, заходи iз 2008.00 2008.00 1257.00
118.00 0.00 49.50 49.50 35.80 0.50 0.00 0.00 2057.50

позашкiльної роботи з дiтьми

070402 Заходи з оздоровлення та 400.00 400.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 400.00

відпочинку дітей (крім заходів з

реалізації регіональних програм

відпочинку та оздоровлення дітей)

070802 Методична робота, iншi заходи у 457.00 457.00 225.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 457.00

сфери народної освіти

070804 Централiзованi бухгалтерiї обласних, 1258.00 1243.00 851.00
43.00 15.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 1258.00

міських, районних відділів освіти

070806 Iншi заклади освiти 382.40 377.40 257.00 5.00 5.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 382.40

070808 Допомога дітям-сиротам та дітям, 17.50 17.50 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 17.50

позбавленим батьківського

піклування, яким виповнюється 18

років

Сторінка 1 з 5

Видатки загального фонду Видатки спеціального фонду

Всього в т. ч. Всього в т. ч. В т. ч.
Разом

Код Найменування загальні Поточні Оплата Капітальні (2000)
спеціальні видатки Поточні (1000) Оплата Оплата комунальних
Капітальні (2000) бюджет розвитку

видатки (1000) Оплата Оплата (2000) видатки (1000) Оплата
Оплата комунальних (2000) розвитку

праці комунальних видатки (1000) Оплата Оплата (2000) розвитку

праці комунальних (2000) розвитку

послуг та послуг та

(1110) енергоносіїв (1110) енергоносіїв

(1160) (1160)

080000 Охорона здоров’я 47209.70 45928.00 28540.00 2000.00 1281.70
2630.80 2355.30 956.10 194.20 275.50 0.00 49840.50

080101 Лікарні 11151.50 10908.50 6939.50 584.00 243.00 42.10 42.10 1.30
19.00 0.00 0.00 11193.60

080203 Пологовi будинки 9657.30 9657.30 6168.80 850.00 0.00 646.70
616.70 255.40 68.20 30.00 0.00 10304.00

080209 Станцiї швидкої та невiдкладної 6959.50 6724.50 4136.90 92.00
235.00 5.20 5.20 0.40 4.60 0.00 0.00 6964.70

медичної допомоги

080300 Полiклiнiки i амбулаторiї (крiм 16472.30 15850.10 9903.20
410.00 622.20 118.60 104.60 16.00 42.40 14.00 0.00 16590.90

спецiалiзованих полiклiнiк та

загальних i спецiалiзованих

стоматологiчних полiклiнiк)

080500 Загальнi i спецiалiзованi 1950.00 1768.50 1172.60 60.00 181.50
1818.20 1586.70 683.00 60.00 231.50 0.00 3768.20

стоматологiчнi полiклiнiки

081002 Iншi заходи по охоронi здоров’я 939.60 939.60 161.00 4.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 939.60

081004 Централiзованi бухгалтерiї 79.50 79.50 58.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 79.50

090000 Соціальний захист та соціальне забезпечення 2467.70 2451.70
1413.80 21.80 16.00 10.00 10.00 0.00 0.00 0.00 0.00 2477.70

090412 Iншi видатки на соціальний захист 166.00 166.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 166.00

населення

091101 Утримання центрiв соцiальних служб 192.30 179.30 110.50 5.20
13.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 192.30

для молодi

091102 Програми i заходи центрiв 141.40 141.40 0.00 0.30 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 141.40

соцiальних служб для молодi

091103 Соціальні програми i заходи 50.00 50.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 50.00

державних органiв у справах молодi

091204 Територiальнi центри i вiддiлення 1850.50 1847.50 1303.30 16.30
3.00 10.00 10.00 0.00 0.00 0.00 0.00 1860.50

соцiальної допомоги на дому

091209 Фінансова підтримка громадських 67.50 67.50 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 67.50

організацій

100000 Житлово-комунальне господарство 10722.40 8757.40 0.00 1847.00
1965.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 10722.40

100103 Дотацiя житлово-комунальному 335.00 335.00 0.00 0.00 0.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 335.00

господарству

100202 Водопровiдно – каналiзацiйне 350.00 0.00 0.00 0.00 350.00 0.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 350.00

господарство

100203 Благоустрiй мiст, сіл, селищ 6086.40 4586.40 0.00 0.00 1500.00
0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 0.00 6086.40

100207 Берегоукрiплювальнi роботи 195.00 120.00 0.00 0.00 75.00 0.00
0.00 0.00

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter