РЕФЕРАТ
на тему:
Бюджет та бюджетна система
ПЛАН
1. ПОНЯТТЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
2. СТРУКТУРНА ПОБУДОВА БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
3. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
ЛІТЕРАТУРА
Вступ
Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного
життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті
будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні
проблеми життя суспільства і людини.
Розподільчі відносини у суспільстві охоплюють всі сторони
відтворювального процесу. Основне місце у регулюванні цих відносин
відводиться бюджету. Саме через бюджет держава може стимулювати або
обмежувати розвиток державності окремих підприємств, організацій,
установ, забезпечити збільшення чи зменшення матеріального або
культурного рівня розвитку, впливати на внутрішнє життя державного
організму. З метою реалізації цих заходів в умовах товарно-грошових
відносин держава повинна мати у своєму розпорядженні відповідні фонди
грошових коштів. Формування цих фондів здійснюється в процесі розподілу
і перерозподілу ВВП і НД.
Бюджет в соціально-економічному розвитку України відіграє особливу роль
при допомозі:
· Системи оподаткування та мобілізації коштів в бюджет;
· Системи фінансування і використання бюджетних коштів;
· Системи бюджетного регулювання.
Виділяються значні кошти на розвиток всіх галузей матеріальної і
нематеріальної сфери економіки, на операційні видатки, на розвиток
науково-технічного прогресу. Значну частину коштів держава вкладає в
соціально-культурну сферу, на невиробничі капіталовкладення, на оплату
праці працівників бюджетних установ, на харчування і медикаменти в
установи охорони здоров’я, на стипендії, пенсії, допомоги. За рахунок
коштів бюджету повністю утримуються органи влади, оборони, міжнародні
економічні відносини.
1. Сутність та роль бюджету в соціально-економічних процесах
Бюджет – складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет
являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в
процесі формування, розподілу та використання централізованого грошового
фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Іншими
словами, державний бюджет – це грошові відносини, що виникають у держави
з фізичними та юридичними особоми у зв(язку з розподілом та
перерозподілом національного доходу, призначеного для фінансування
народного господарства, соціально-культурних заходів та установ,
управління державою, укріплення обороноздатності країни.
Будучи частиною бюджетних відносин, державний бюджет як категорія
характеризується тими ж рисами, які притаманні фінансам вцілому, але в
той же час має свої особливості, які відрізняють його від інших сфер та
ланок фінансових відносин. До числа таких особливостей слід віднести те,
що:
а) бюджет являє собою економічну форму перерозподільчих відносин,
пов(язаних з відокремленням частини національного доходу в руках держави
та її використанням для суспільних потреб;
б) за допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національного доходу
(національного багатства) між найважливішими сферами суспільного
виробництва (промисловістю, сільським господарством, транспортом,
будівництвом і т.д.), в межех галузей народного господарства, між
сферами суспільної діяльності (виробничою і невиробничою сферами
економіки), між регіонами країни та територіями;
в) область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі
державних фінансів, що визначило ключовим положенням бюджету у
порівнянні з іншими ланками фінансової системи.
Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та
національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов
створеної вартості-нацонального доходу, розподілюваного і
розподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного
розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення
загальнодержавних потреб.
Розподільчі відносини у суспільстві охоплюють всі сторони
відтворювального процесу. Основне місце у регулюванні цих відносин
відводиться бюджету. Саме через бюджет держава може стимулювати або
обмежувати розвиток державності окремих підприємств, організацій,
установ, забезпечити збільшення чи зменшення матеріального або
культурного рівня розвитку, впливати на внутрішнє життя державного
організму. З метою реалізації цих заходів в умовах товарно-грошових
відносин держава повинна мати у своєму розпорядженні відповідні фонди
грошових коштів. Формування цих фондів здійснюється в процесі розподілу
і перерозподілу ВВП і НД.
Цей розподіл здійснюється при допомозі фінансових відносин, а бюджетні
відносини (БВ) є складовою частиною фінансових відносин і вони
характеризуються наступними особливостями:
1. Ці відносини є розподільчими;
2. Носієм бюджетних відносин є гроші, тобто ці відносини мають вартісне
вираження;
3. Кінцевою метою бюджетних відносин є формування і використання
централізованого фонду грошових коштів держави (ЦФГКД).
Необхідність формування ЦФГКД в умовах товарно-грошових відносин
зумовлено необхідністю виконання державою функцій, виражених у
Конституції. З метою формування ЦФГКД у відповідності з об’єктивними
економічними законами держава через законодавчі акти організує грошові
відрахування, пов’язані з цим процесом. Механізм формування цього фонду
в ринкових умовах повинен забезпечуватися з урахуванням:
– необхідності певного обсягу грошових коштів для виконання функцій
державою;
– стимулювання юридичних та фізичних осіб в процесі виробництва та
надання послуг.
Таким чином формування ЦФГКД є об’єктивно необхідним процесом.
Враховуючи принцип єдності усіх ланок бюджету. Бюджет можна розглядати:
а) як економічну категорію;
б) як ЦФГКД;
в) як централізовану ланку фінансової системи;
г) як основний фінансовий план країни.
д) як основний юридично-економічний закон країни.
Розглядаючи бюджет як економічну категорію слід зазначити, що державний
бюджет виступає складовою частиною відносин, пов’язаних з розподілом та
перерозподілом ВВП і НД з метою формування і використання ЦФГКД.
Регулювання бюджетних відносин здійснюється державою у відповідності з
економічними законами. В умовах ринкової економіки бюджетні відносини
можуть реалізовуватись шляхом різних напрямків розподільчих процесів, а
саме:
1. Між окремими сферами матеріального виробництва;
2. Між виробничою та невиробничою сферами;
3. Між окремими адміністративно-територіальними утвореннями;
4. Між окремими ланками бюджетної системи;
5. Між окремими категоріями населення;
6. Між Україною та іншими державами;
7. Між Україною та міжнародними організаціями.
У складі бюджетних відносин можна виділити наступні групи:
I. Грошові відносини, які виникають між підприємствами, організаціями
державної форми власності та державою. Ці відносини характеризуються
двома потоками:
– з спрямування грошових коштів від підприємств в бюджет шляхом сплати
податків та інших платежів;
– з асигнуваннями з бюджету на управління та розвиток виробництва
(централізовані капіталовкладення, дотації плановозбитковим галузям і
т.д.)
Ці відносини носять умовний характер, оскільки платник податків і
утримувач бюджетних асигнувань є держава та суб’єкти господарювання
державної форми власності.
ІІ. Грошові відносини держави з підприємствами та організаціями
колективної форми власності (та змішаної). Ці відносини відрізняються
від попередніх, підприємства вступають у відносини з державою як правило
в односторонньому порядку. Ці відносини заключаються у сплаті податків
та інших обов’язкових платежів. З бюджету асигнування виділяються цим
підприємствам в особливих випадках.
ІІІ. Грошові відносини, які виникають між державою і суб’єктами
приватної форми власності. Ці відносини характеризуються одностороннім
процесом, тобто сплата податків і платежів в бюджет, асигнування
відсутні.
IV. Грошові відносини держави з партіями та іншими організаціями.
V. Грошові відносини, які виникають між державою та населенням носять
двохсторонній рух грошових коштів.
VI. Між Україною та іншими державами і міжнародними об’єднаннями з
приводу одержання та погашення державних кредитів.
Таким чином, сукупність перерахованих грошових відносин характеризує
зміст бюджету як економічної категорії. Бюджет як економічну категорію
слід розуміти як частину економічних відносин, які виникають з приводу
розподілу і перерозподілу ВВП і НД з метою утворення і використання
ЦФГКД.
Розглядаючи місце бюджету в системі грошових фондів, слід відзначити, що
бюджетні відносини матеріалізуються у ЦФГКД. Цей фонд характеризують
наступними ознаками:
· ним розпоряджається виключно держава;
· держава забезпечує нормативно-правове регулювання процесу формування і
використання фонду;
· держава забезпечує строго-цільове використання коштів фонду;
· держава забезпечує мобільність і масштаби формування фонду.
Висновок: бюджет є основою ЦФГКД. Серед ланок фінансової системи бюджет
займає центральне місце, саме за допомогою бюджету здійснюється розподіл
та перерозподіл ВВП і НД у всій його повноті. Тобто між галузями
матеріального виробництва, між виробничою і невиробничою сферами, між
окремими ланками фінансової та бюджетної системи, між окремими
категоріями населення.
Бюджет як основний фінансовий план забезпечує мобілізацію усіх грошових
коштів, здійснює їх розподіл по основним ланкам.
Державний бюджет України є одним з основних юридично – економічних
законів. Він визначає основну спрямованість фінансової політики держави,
її зміст та структуру: основи фінансової діяльності держави, порядок
формування бюджету держави та використання асигнування бюджету. Всі
економічні та юридичні закони в тій чи іншій мірі пов’язані з бюджетом.
Необхідність бюджету обумовлена:
– наявністю товарно-грошових відносин;
– наявністю держави;
– дією об’єктивних економічних законів розвитку суспільства.
1. Поняття бюджетної системи
У державних утвореннях будь-якого типу обов’язковим елементом є бюджетна
система. За формою бюджетні системи мало чим різняться одна від одної.
Як правило, бюджетні системи є двох типів. В унітарних державах —
дворівнева система, яка включає державний та місцеві бюджети. У державах
із федеративним устроєм бюджетні системи включають три й навіть чотири
рівні — федеральний бюджет, бюджети членів федерації та місцеві бюджети,
а також бюджети земель.
Будова бюджетної системи країни випливає з її державного устрою та
здійснюється у відповідності до Бюджетного кодексу України, який набув
чинності 21 червня 2001 року.
Бюджетна система – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів,
побудована з урахуванням економічних відносин, державного й
адміністративно-територіального устроїв та врегульована нормами права.
Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих
бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної республіки
Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети
місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети
територіальних громад сіл, селищ міст та їх об’єднань.
Кожна ланка бюджетної системи є самостійною. Затвердження кожного
бюджету здійснюється відповідною Радою народних депутатів, виконання
здійснюють виконавчі органи відповідного рівня. Самостійність бюджетів
забезпечується наявністю закріплених джерел доходів та правом визначати
напрями їх використання.
Але реальну самостійність місцеві бюджети отримують лише тоді, коли
закріплених за ними доходів буде достатньо для фінансування заходів,
пов’язаних з місцевим самоврядуванням.
Бюджети вищих ланок об’єднують з нижчими з метою проведення аналізу та
визначення основ регулювання економічного та соціального розвитку
України.
Такі бюджети отримали назву зведених бюджетів: державний бюджет
об’єднується з бюджетами областей, бюджетом Криму та бюджетами міст
Києва і Севастополя.
Зведений бюджет області включає обласний бюджет, бюджети міст обласного
підпорядкування, бюджети районів; бюджет Києва, Севастополя та всіх
міст, що мають районний розподіл, об’єднує міський бюджет та районі
бюджети.
Бюджет АРК поєднує республіканський бюджет та бюджети районів та міст
республіканського підпорядкування Криму.
Бюджет району включає показники районного бюджету, бюджетів міст
районного підпорядкування, селищних та сільських бюджетів даного району.
Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються
для аналізу та прогнозування економічного та соціального розвитку
держави.
Законодавство України встановлює не лише структуру, але і устрій
бюджетної системи, тобто взаємозв’язки між окремими ланками бюджетної
системи, що визначають повноваження Рад народних депутатів всіх рівнів в
бюджетній сфері.
Бюджетну систему держави визначають як сукупність бюджетів усіх рівнів,
які врегульовані правовими нормами, і формуються на єдиних принципах під
впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу
країни. Отже, згідно з Бюджетним кодексом бюджетна система України – це
сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з
урахуванням економічних відносин, державного і
адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Правову основу бюджетної системи в Україні становлять:
Конституція України;
Бюджетний кодекс;
Закон про Державний бюджет України на відповідний рік;
інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;
нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та центральних
органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного
кодексу;
Рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до
Бюджетного кодексу.
Економічну основу бюджетної системи держави становить її економічний і
науково-технічний потенціал.
Складовими бюджетної системи є її структура, принципи побудови та
організація функціонування. Структура бюджетної системи визначається
бюджетним устроєм.
Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи,
її структура, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.
Основами бюджетного устрою є:
виділення видів бюджетів;
установлення принципів побудови бюджетної системи;
розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;
організація взаємовідносин між бюджетами.
2. Структурна побудова бюджетної системи
Виділення видів бюджетів ґрунтується на політичному устрої та
адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Установлено два
основні види бюджетів — центральні та місцеві. У країнах з федеральним
устроєм існують два різновиди центральних бюджетів: загальнодержавний та
центральні для членів федерації. Склад місцевих бюджетів відображає
територіальний поділ країни: в Україні — області, райони, поселення.
Відповідно місцеві бюджети поділяють на дві групи: централізовані
(регіональні) — обласні, районні, міські та бюджети базового рівня —
сіл, селищ, міст, районів у містах.
Бюджетна система України складається з державного бюджету України,
республіканського бюджету Автономної республіки Крим та місцевих
бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної
системи України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для
аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і
соціального розвитку України.
Склад та структурна побудова бюджетної системи України відображена на
схемі 1. Жирним шрифтом виділені централізовані види бюджетів, курсивом
— децентралізовані).
Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет та
бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної
Республіки Крим.
До місцевих бюджетів належать обласні, районні в містах, селищні та
сільські бюджети. Бюджет області об’єднує обласний бюджет, бюджети
районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного
підпорядкування, селищні та сільські бюджети.
Останні створюються за рішенням районних, міських Рад. народних
депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні та міські
Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет
міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети
районів, що входять до його складу.
Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету.
З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі
господарського та культурного будівництва, на оборону, утримання
центральних органів державної влади й державного управління. Через
державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів
між Автономною Республікою Крим, областями й містами республіканського
підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні,
районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування
господарського й культурного будівництва, що здійснюється органами
місцевого самоврядування.
Схема 1. Структурна побудова бюджетної системи України
3. Принципи побудови бюджетної системи України
Новий Бюджетний кодекс вводить загальноприйняту бюджетну термінологію,
даючи точне визначення важливим бюджетним поняттям та характеру різних
бюджетних повноважень. Кодекс запроваджує систему єдиних процедур для
ухвалення рішень всіх учасників бюджетного процесу та визначає основні
принципи бюджетного устрою.
Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного
устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи
кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип
поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу
враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому
взаємозв’язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на
основі двох альтернативних принципів;
єдності всіх бюджетів;
автономності кожного бюджету.
Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять
єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і
затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується
єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне
— керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.
Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу
бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою.
Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням
доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить
міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається,
затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і
самостійно.
Законодавство України регламентує наступні принципи функціонування
бюджетної системи:
принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків
кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою
базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації,
погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою,
соціально-економічною, політикою;
принцип збалансованості – це повноваження на здійснення витрат бюджету,
які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний
бюджетний період;
принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є
самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе
відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади
Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування
коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні
зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави.
Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних
джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади
визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а
також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати
відповідні бюджети;
принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та
витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів
органів державної влади та місцевих органів;
принцип обгрунтованості – формування бюджету на реалістичних
макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі
розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до
затверджених методик та правил;
принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники
бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при
залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний
результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
принцип субсидіарності – розподіл видатків між бюджетами різних рівнів,
повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання
суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
принцип цільового використання бюджетних коштів – кошти використовуються
тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України
будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу
суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві
бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання
приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник
бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність
на кожній стадії бюджетного процесу.
З вищенаведеного видно, що Бюджетний кодекс України передбачає поєднання
принципів єдності й самостійності. На думку деяких вітчизняних фахівців
у галузі фінансів це є неприпустимим. Аргументується це тим, що принцип
єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на
жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто
декларативно, оскільки реальної законодавчої бази для неї немає.
ЛІТЕРАТУРА
Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. пос. – К.: вища школа,
1997.
В. Скаршевский. Бизнес №39 (402), 25.09.2000, с. 12 – 14.
Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія – К., 1999.
Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України – К., 2000.
PAGE
PAGE 4
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
