Реферат на тему
Боргова безпека держави
Поняття боргової безпеки держави та система індикаторів її оцінки
Аналіз зовнішньої заборгованості суверенних боржників з позицій
фінансової безпеки держави потребує ґрунтовного вивчення як можливих
механізмів скорочення заборгованості, так і оцінки платоспроможності
держави. Для цього у світі розробляються методологічні підходи та
використовуються різні методики розрахунку економічно безпечного рівня
зовнішнього боргу, розраховуються порогові значення основних
індикаторів, що характеризують, з одного боку, рівень платоспроможності
держави і впливають на її кредитний рейтинг на зовнішньому ринку, а з
іншого – відображають стан боргової безпеки країни, як одного із
найвпливовіших факторів фінансової стабільності. При цьому
платоспроможність держави та її кредитний рейтинг виступають свого роду
індикаторами довіри кредиторів до держави, визначаючи рівень суверенного
ризику як для кредитора, так і для боржника.
Боргову безпеку держави, як елемент національних інтересів, доцільно
розглядати з позицій комплексного підходу, як підсистему у складній,
багаторівневій системі фінансово-економічної безпеки держави. Враховуючи
альтернативні погляди на цю проблему, під борговою безпекою держави слід
розуміти певний критичний рівень державної заборгованості, який дозволяє
зберегти стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх
загроз, забезпечити певний рівень відносної незалежності держави,
зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на
погашення основної суми і відсотків (відповідно до зафіксованого у
кредитному контракті графіку платежів), підтримуючи належний рівень
платоспроможності та кредитного рейтингу. Тобто, виконання умов боргової
безпеки спрямовується на задоволення економічних потреб держави у
фінансових ресурсах із врахуванням того, що перевищення цього критичного
рівня може призвести до незворотних процесів щодо можливостей повернення
боргів, їхнього обслуговування, до так званої боргової кризи або кризи
ліквідності, чи одновекторної фінансової, економічної і навіть
політичної залежності від кредиторів.
Оцінюючи рівень боргового тягаря в державі, доцільно, з точки зору
методології, чітко розмежовувати два поняття:
платоспроможність у широкому розумінні (або загальна платоспроможність);
платоспроможність у вузькому розумінні (або стан ліквідності).
Перший термін, згідно загальноприйнятої у світі концепції, означає
здатність країни-боржника залучати іноземні позичкові ресурси і
обслуговувати свій зовнішній борг, не порушуючи при цьому нормальний хід
відтворювального процесу, і передбачає підтримку певних стабільних
темпів економічного зростання. Для характеристики загальної
платоспроможності країн в міжнародній практиці використовуються ті
показники, які порівнюють обсяг зовнішнього боргу з основними
параметрами відтворювального процесу (динаміка ВВП, норма нагромаджень,
капіталовіддача та інші). Трактування платоспроможності у вузькому
розумінні, як стану ліквідності, передбачає наявність у країни в даний
момент чи період часу певної суми міжнародних платіжних засобів,
достатньої для погашення поточних боргових зобов’язань. Оцінка
ліквідності, таким чином, базується на порівнянні розмірів поточних
(прогнозованих) платежів за зовнішнім боргом з наявними (прогнозованими)
обсягами ліквідних ресурсів (експортна виручка, золотовалютні резерви,
резервна позиція в МВФ, та інші). Отже, зміст двох категорій – загальної
платоспроможності і ліквідності – досить відмінний. Відповідно, боргова
криза як криза загальної платоспроможності відрізняється від кризи
ліквідності, оскільки остання може бути як симптомом першої, так і
виникнути самостійно.
Якісною характеристикою боргової безпеки держави є визначення боргового
тягаря і рівня платоспроможності. Для оцінки цих параметрів світова
практика використовує близько двох десятків показників-індикаторів і ще
більшу кількість їх граничних (порогових) значень. Така кількість
індикаторів та їх граничних значень зумовлена різноманітністю методик,
що застосовуються для їх розрахунку, а також специфікою розрахунку та
застосуванням певних макроекономічних показників кожною окремою
державою, родом заборгованості (державна, приватна, гарантована
державою) і джерелами її погашення.
Для аналізу боргової безпеки держави Світовий банк пропонує
використовувати Мінімальну стандартну модель (табл. 1) і, відповідно до
неї, визначати основні боргові індикатори.
Таблиця 1
Мінімальна стандартна модель Світового банку
для оцінки боргової безпеки держави
Назва Формула Економічний зміст
Відношення валового зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг
EDT / XGS (%) Демонструє відносну довгострокову спроможність держави
акумулювати валютні надходження без додаткового пресингу на сальдо
платіжного балансу
Відношення валового зовнішнього боргу до ВНП EDT / GNP (%) Показує
загальний рівень боргової складової економіки
Відношення загальних платежів щодо обслуговування боргу до експорту
товарів і послуг TDS / XGS (%) Коефіцієнт обслуговування боргу, який
показує, яка частина валютних надходжень спрямовується у сферу погашення
боргу
Відношення відсоткових платежів до ВНП INT / GNP (%) Визначає можливість
обслуговування зовнішнього боргу
Відношення відсоткових платежів до експорту товарів і послуг
INT / XGS (%) Визначає частину валютних надходжень, які використовуються
на обслуговування боргу
Відношення міжнародних резервів до валового зовнішнього боргу
RES / EDT (%) Показує чи може країна використовувати свої резерви (і яку
їх частину) для погашення зовнішнього боргу)
Відношення міжнародних резервів до імпорту товарів і послуг
RES / MGS (%) Відображає запас фінансової міцності держави
Відношення короткострокового боргу до валового зовнішнього боргу
Short-term / EDT (%) Показує, яку частку становить короткотерміновий
борг у загальній сумі зовнішнього боргу;
Відношення боргу міжнародним організаціям до валового зовнішнього боргу
Multilateral / EDT (%) Відображає питому частку заборгованості
міжнародним фінансовим організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу,
або, свого роду, залежність держави від фінансування цими організаціями
Наведенні показники характеризують валютно-фінансовий стан
країни-боржника, а також рівень її загальної платоспроможності та
тимчасової ліквідності. З аналітичною метою ці показники прийнято
обмежувати пороговими або граничними значеннями оптимального рівня
зовнішньої заборгованості, оскільки до конкретних меж ситуація із
впливом боргу на економіку і стан фінансово-кредитної сфери країни в
цілому може перебувати під контролем держави, а перевищення меж веде до
створення і поглиблення кризових явищ в країні.
Оцінити безпечність держави за рівнем зовнішньої заборгованості можна
шляхом експертних оцінок, порівнюючи боргові індикатори конкретної
держави із їх граничними значеннями, що використовуються у світовій
практиці. Однак, прогнозна точність зазначених індикаторів та методика
їх розрахунку часто не спрацьовує і має виключення. Наприклад, Австралія
у 30-х роках і Бразилія в 70-х роках ХХ ст. успішно вирішували проблеми
обслуговування зовнішнього боргу, не дивлячись на те, що коефіцієнт
обслуговування боргу у них помітно перевищував 20%, і, навпаки,
Індонезія в кінці 60-х роках ХХ ст. і Заїр в 1975 році змирилися з
банкрутством, хоча їх коефіцієнт обслуговування боргу не перевищував
відповідно 10% і 12%. Тому порогові значення боргових індикаторів не
потрібно сприймати як догму. По-перше, такі показники можуть відображати
певний стабільний рівень розвитку економіки держави і реальні
перспективи її економічного зростання у майбутньому; натомість, в умовах
кризового економічного становища держави, від’ємному сальдо її торгового
балансу і достатньо неоднозначних перспективах економічного зростання,
наведені індикатори і їх порогові значення не можуть бути вичерпними і
потребують постійного доповнення і коректування. По-друге, подані
співвідношення не дають вичерпної інформації про важливі показники
зовнішнього боргу. Вони не можуть, наприклад, адекватно аргументувати
спроможність обслуговувати борг тих країн, в яких бюджетні обмеження
уряду є ключовими у погашенні заборгованості. Уряди можуть стикнутися з
труднощами бюджету щодо обслуговування зовнішнього державного боргу
(наприклад, пікові навантаження платежів щодо обслуговування зовнішнього
державного боргу на Державний бюджет України у 2000р.), які
необов’язково відображаються у зведеному балансі зовнішніх платежів.
Незважаючи на зазначені недоліки, подані індикатори все ж таки
використовуються для побудови (на певному часовому інтервалі) базової
моделі гранично допустимого рівня зовнішньої заборгованості, що не
загрожує безпеці держави у фінансово-кредитній сфері.
Удосконалюючи систему індикаторів, що характеризують борговий тягар
держави, Світовий банк розробив нову методологію, яка використовується з
1994 року для оцінки загальної платоспроможності країн-дебіторів та їх
класифікації за рівнем заборгованості. Згідно нової методології, рівень
заборгованості держави визначають за такими двома індикаторами
дебіторської заборгованості:
співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування
заборгованості до ВНП;
співвідношення поточної (теперішньої) вартості обслуговування боргу до
експорту.
Ці співвідношення оцінюють рівень заборгованості країн за двома
важливими аспектами їх потенційної здатності обслуговування боргу:
експорт (через те, що він забезпечує іноземну валюту для обслуговування
боргу);
ВНП (через те, що це узагальнюючий вимірник створення доходу в
економіці).
Згідно з методикою Світового банку, якщо хоча б один із цих двох
індикаторів перевищує критичний рівень – 80% (поточної вартості
погашення заборгованості до ВНП) або 220% (поточної вартості погашення
заборгованості до експорту), то країна відноситься до категорії країн з
надмірною заборгованістю. У випадку, коли критичного рівня не досягнуто,
але співвідношення складає 3/5 критичного показника (тобто 48% поточної
вартості погашення заборгованості до ВНП і 132% поточної вартості
погашення заборгованості до експорту), країна відноситься до категорій
країн з помірною заборгованістю. Якщо ж обидва співвідношення менші за
3/5 критичного значення, рівень заборгованості країни вважається
низьким.
Окрім цього Світовий банк також класифікує країни залежно від рівня ВНП
на душу населення. Країна вважається з низьким рівнем доходу, якщо ВНП
на душу населення не перевищує 765 дол. США і з середнім рівнем доходу,
якщо ВНП на душу населення становить більше 765 дол. США, але менше
9 386 дол. США.Комбінація зазначених вище критеріїв дає змогу
класифікувати країни за певними категоріями (див. Таблиця 2).
Таблиця 2
Класифікація країн за рівнем зовнішньої заборгованості
та рівним доходу
Рівень заборгованості
Рівень
доходу PV/XGS>220%
PV/GNP>80% 132%
Література Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с. Экономическая безопасность: Производство – финансы – банки. / Под ред. В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 616с. Мунтіян В.І. Економічна безпека України: монографія. – К.: КВІЦ, 1999. – 461с. Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. – К.: Лібра, 2003. – 280с. Глобалізація і безпека розвитку: монографія / За ред. О.Г. Білоруса. – К.: КНЕУ, 2001. – 733с. Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 550с. Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии. – М., 1998. – 440с. Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: Комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. – К.: Реферат, 2004. – 288с. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: НІСД, 2003. – 368с. Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. Т.1. – М.: Экономика, 2001. – Т.1 – 598с.; Т.2 – 674с. Нова методологія використовує поточну (теперішню), а не номінальну величину запланованого погашення заборгованості. Тобто платежі на погашення заборгованості оцінюються не по вартості боргу на момент підписання кредитного договору (як було до 1993 року), а на основі концепції чистої поточної вартості на певну дату по поточній відсотковій ставці (так звана чиста дисконтна вартість). Global Development Finance 1997. Volume 1. Analysis and summary tables. The World Bank. Washington, D.C., 1997. Порогові значення використовуються від 1995 року. (Global Development Finance 1997. Volume 1. Analysis and summary tables. The World Bank. Washington, D.C., 1997.) Розраховано і систематизовано автором на основі даних Міністерства фінансів, Національного банку, Державного комітету статистики. PAGE PAGE PAGE 16
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
