Реферат на тему:
Біржові операції з цінними паперами. Місце фондової біржі на ринку
цінних паперів
Фінансовий ринок – це ринок, де відбувається розподіл та перерозподіл
усіх фінансових активів країни під впливом попиту і пропозиції на них з
боку різноманітних суб’єктів економіки. Однією із складових фінансового
ринку є ринок цінних паперів, який у розвинених країнах виступає
джерелом фінансування економіки та барометром економічного і політичного
життя. Широкий вибір інструментів ринку цінних паперів, умов їх випуску,
погашення та виплати доходу, різні схеми торгівлі та взаємозв’язків між
суб’єктами ринку цінних паперів забезпечують максимальну мобілізацію
фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і швидкий перерозподіл та
ефективне використання. Це визначає значну роль і провідне місце цієї
ланки фінансового ринку у фінансовій системі та її вплив на
соціально-економічний розвиток.
Ринок цінних паперів можна структурувати за такими двома ознаками:
стадіями та місцем торгівлі. За стадіями торгівлі виділяється первинний
та вторинний ринок. Первинний ринок – це випуск цінних паперів в обіг,
який здійснюється на основі оголошення про емісію. Торгівля ведеться між
емітентами, з одного боку, та інвесторами і фінансовими посередниками –
з іншого. Вторинний ринок характеризується операціями перепродажу цінних
паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і
фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками.
За місцем торгівлі ринок цінних паперів поділяється на біржовий та
позабіржовий. Біржовий включає угоди, що вкладаються на фондовій біржі,
й охоплює, насамперед, вторинний ринок, хоча в окремих випадках і
первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову
біржу.
В останні десятиріччя значна частина операцій із цінними паперами,
здійснюваних раніше на біржі, відбувається безпосередньо між банками,
між банками і корпораціями, на позабіржовому ринку. Позабіржовий
відображає угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею. Він
стосується, насамперед, первинного ринку, однак позабіржові операції
можуть здійснюватись і на вторинному ринку.
Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів,
виступаючи центром торгівлі ними. Іншими словами, фондова біржа – це
ринок, який регулярно функціонує і на якому здійснюється торгівля
цінними паперами. При цьому саме оформлення і передача цінних паперів
провадяться за її межами.
Класична біржа (в тому числі фондова) – це аукціон, де торгівля ведеться
в операційному залі «з голосу», тобто через усні інструкції. Прикладом
такої біржі є Нью-Йоркська фондова біржа. Завдяки розвитку
обчислювальної техніки на деяких біржах на зміну операціям в
операційному залі прийшли електронні системи купівлі-продажу цінних
паперів з використанням терміналів, установлених у фірмах – членах біржі
і пов’язаних із центральною комп’ютерною системою біржі (наприклад,
система CATS на Торонтській фондовій біржі, CAC на біржах Франції).
Проте і на автоматизованих біржах частина операцій, як і колись,
здійснюється в операційному залі «з голосу». Так, на Паризькій біржі
торгівля облігаціями, опціонами відбувається «з голосу».
Фондова біржа виконує три основні функції:
– посередницьку;
– індикативну;
– регулятивну.
Суть посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює
достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам,
інвесторам та фінансовим посередникам. Торгові угоди на біржі вкладають
брокери. Вони діють від імені своїх клієнтів-інвесторів, емітентів чи
фінансових посередників, купуючи чи продаючи цінні папери. При цьому
права власності на куплені цінні папери чи отримані від реалізації гроші
належать клієнтам. Дохід брокера формується за рахунок комісійних від
укладених угод. Крім того, в торгівлі на біржі беруть участь дилери.
Вони купують через брокерів цінні папери з метою їх наступного
перепродажу. Їх дохід формується за рахунок різниці в цінах купівлі й
продажу цінних паперів.
Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості та
привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування
цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну
оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку. Це створює передумови для
надійного і достовірного механізму торгівлі, хоча не виключає
можливостей цілеспрямованих махінацій з метою спекуляції цінними
паперами. Водночас це важливий чинник стимулювання ефективної діяльності
емітентів. Будь-які промахи відразу ведуть до зниження вартості
емітованих ними цінних паперів, а отже, і попиту на них, що веде до
зменшення притоку фінансових ресурсів. Тому для емітента так важливо
забезпечувати стабільний фінансовий стан та високі фінансові результати.
Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі
цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють
свої цінні папери на біржові торги, правила укладання і виконання угод,
механізм контролю за діяльністю суб’єктів біржової торгівлі. Біржі
здійснюють контроль за фінансовим станом емітентів. Вони мають право на
отримання та перевірку інформації про їх діяльність. Отже, біржі можуть
знімати з котировки окремих емітентів, які або не виконують вимог
біржової торгівлі, або мають незадовільні фінансові показники. Мета
контрольної діяльності біржі – забезпечення достовірності котирування
цінних паперів та надійності біржової торгівлі.
Завдяки біржі інвестори одержують можливість легко перетворювати цінні
папери у гроші, оскільки цінні папери, що обертаються на біржі, можна у
будь-який час продати або віддати у банк під заставу для одержання
позички. Це дає можливість вкладати у цінні папери не тільки заощадження
довгострокового характеру, а й тимчасово вільні кошти.
Ліквідність цих паперів, які мають обіг на біржі, створює умови широкого
їх використання для забезпечення банківських позичок, дає можливість
інвесторам купувати цінні папери нових випусків, продавши наявні папери
на біржі.
Таким чином, біржа забезпечує прискорення централізації капіталу і
розширює межі використання тимчасово вільних коштів для фінансування
господарства. Крім того, біржа підвищує мобільність акціонерного
капіталу, створює умови для прискорення його кругообороту. У результаті
постійного обігу капіталів і змін у складі інвесторів біржа забезпечує
перерозподіл капіталу між різними галузями і сферами економіки.
За правовим статусом розрізняють біржі, організовані як акціонерні
товариства, і біржі, засновані державою як публічно-правові інститути. У
сучасних умовах діяльність бірж незалежно від їх правового статусу
спрямовується і контролюється державою відповідно до прийнятих законів.
Так, у США, де біржі є акціонерними товариствами, створено орган
державного нагляду за біржами у вигляді Комісії з цінних паперів і бірж.
Аналогічна державна установа функціонує й у Франції – Комісія з біржових
операцій, де біржа є публічно-правовим інститутом.
Доступ до операцій із цінними паперами на фондовій біржі мають тільки її
члени (біржові фірми). Біржа пред’являє жорстокі вимоги для бажаючих
торгувати на ній. Складна процедура прийняття в члени біржі покликана
встановити професійну, фінансову і моральну придатність претендента до
біржової роботи за дорученням клієнтів і самостійно. Кількість членів
біржі обмежена і може змінюватися за рішенням біржового комітету (на
акціонерних біржах) або урядового органу, якщо біржа є
публічно-правовою.
Фондові біржі відіграють надзвичайно важливу роль як в економічній та
фінансовій системі окремих країн, так і на рівні міжнародної економіки
та міжнародних фінансів. Через них проходять колосальні фінансові
ресурси, доступ до яких досить непростий. Тільки найбільш потужні,
надійні й стабільні емітенти, які мають високі фінансові результати,
можуть їх отримати. Стабільність у світі багато в чому залежить від
урівноваженості попиту та пропозиції на фондових біржах, що є основою
регулювання біржової діяльності. На відміну від банків, які самостійно
визначають напрями вкладення своїх ресурсів, фондова біржа не може
адміністративно регулювати грошові потоки. Однак хоча інвестори
самостійно визначають, куди вкладати гроші, керуються вони при цьому,
насамперед, біржовим котируванням цінних паперів.
Сприяючи раціональному руху, розподілу та перерозподілу фінансових
ресурсів між окремими емітентами різних галузей, регіонів і країн,
фондові біржі, як і комерційні банки, є рушійною силою економічного
розвитку. Разом з тим, якщо банки розглядаються як мозковий центр і
кровоносна система економіки, то фондові біржі виконують, насамперед,
роль нервової системи. Вони дають змогу вчасно відслідковувати процеси,
які характеризують стан економіки та фінансової системи, і приймати
відповідні рішення. Тому провідні фондові біржі (Нью-Йорк, Токіо,
Лондон, Париж, Франкфурт, Копенгаген) стали світовими фінансовими
центрами, ситуація на яких значною мірою визначає фінансову політику
всіх країн світу.
Вивчення та аналіз світового досвіду функціонування механізмів і
складових фондового ринку відіграють важливу роль у становленні та
розвитку українського фондового ринку і мають сприяти його перетворенню
в джерело фінансування вітчизняної економіки та засіб відображення
економічної та політичної дійсності в країні.
Фондові біржі є у багатьох країнах світу. Найбільші з них за розмірами
обігу цінних паперів і за кількістю членів – Нью-Йоркська і Токійська.
Найстаріша фондова біржа в Амстердамі, що функціонує і нині, була
організована у 1608 році. У Росії торгівля цінними паперами провадилася
на товарних біржах, і тільки на найстарішій (1703 р.) Петербурзькій
біржі у 1900 році був створений спеціальний фондовий відділ для торгівлі
цінними паперами, відділений юридично від товарної торгівлі. Історично
російська фондова торгівля була пов’язана передусім з державними цінними
паперами. На Петербурзькій біржі торгівля ними розпочалася після випуску
перших внутрішніх державних позик 1809 р. і 1811 р., а торгівля акціями
та облігаціями акціонерних товариств – у 30-х роках XIX ст.
!,!J!a&?,2¤4d6”9I=®AoGjM///////eeeeeeeeeeeeeeeeeeee
*
8
:
>
h
j
t
v
x
?
‚
¶
?
?
1/4
3/4
?
O
O
ae
ae
Rae
i
u
ue
th
`bfh~?„†”–¦??®°?1/43/4EOUai?o,
.
0
2
8
:
Література Конституція України. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91. Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 10.09.97. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96. Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів» від 1995 року. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року. Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ. Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ. Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.: Урожай, 1998. Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400 - ВР. Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від 26.06.97 р. № 402 - ВР. Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463. Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
