.

Біржова система (на прикладі США) (Курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
550 6770
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

“Біржова система”

(на прикладі США)ЗМІСТ

Вступ
………………………………………………………………
………………………………….3

Розділ 1 – Біржова система (на прикладі
США)…………………………………….4

1.1. Ринок цінних паперів. Фіктивний капітал
………………………….10

1.2. Фондова біржа
………………………………………………………………
….12

1.3. Операції фондової біржі
……………………………………………………14

Розділ 2 – Аналіз стану фондових бірж у Західній Європі ………..18

2.1 Великобританія
………………………………………………………………
….19

2.2 Швейцарія
………………………………………………………………
………….21

2.3 Голландія
………………………………………………………………
…………..22

2.4Франція
………………………………………………………………
………………22

2.5Німеччина
………………………………………………………………
…………..23

2.6 Бельгія
………………………………………………………………
……………….25

2.7 Італія
………………………………………………………………
………………….25

2.8Специфіка ринків фіктивного капіталу в

Західній Європі
………………………………………………………………
………..26

2.9 Специфіка органічної структури фінансового капіталу ……….26

2.10Співвідношення різноманітних внутрішніх і

зовнішніх джерел на накоплення капіталу
……………………………….27

2.11Специфіка національної кредитної системи
……………………….27

2.12Специфіка державно-монополістичного регулювання ………..28

2.13Місце фондової біржі на фондовому ринку
………………………..28

2.14Ступінь залучення в міжнародне відтворення капіталу ……….29

Розділ 3 – Останній штрих
………………………………………………………………
……30

3.1 Фондова біржа: плюси і мінуси
……………………………………………30

3.2Біржові кризи
………………………………………………………………
……….30

Список літератури
………………………………………………………………
………………..33

Вступ

Економіка ринкового типу, неможлива без розвинутої сфери фондового
ринку. Існування фондової монополії у фондовому ринку гальмувало
створення повноцінних фондових бірж, що спричинило значне відставання
України в цій галузі .

Актуальність даної теми полягає в тому, що в Україні формується власна
модель фондів , яка враховує ту ситуацію в якій опинилася держава на
момент визнання її незалежною.

Метою роботи є висвітлення розвитку і стану фондових бірж за останні
декілька років.

Завданням курсової роботи є :

З’ясування об’єктивної необхідності , сутності й ролі фондових бірж .

Висвітлення організації та шляхів розвитку біржового фондового ринку.

Вивчення особливостей фондовиків, шляхів підвищення їх фінансової
стійкості .

Фінансові інвестиції характеризуються певними особливостями, основними з
яких є:

використання у двох напрямах: перший — отримання додаткового
інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими
активами; другий — їх протиінфляційний захист;

надання суб’єкту підприємницької діяльності вибору широкого діапазону
інструментів інвестування за шкалою «дохідність — ризик» та «дохідність
— ліквідність»;

виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового ринку, пильніший та
змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.

Суб’єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінансове
інвестування у таких формах:

вкладення капіталу до статутних фондів спільних підприємств;

вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;

вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.

Розділ 1 – Біржова система США

Основною ланкою біржової системи США є Нью-Йоркська фондова біржа. Проте
чільні позиції цієї біржі не роблять американський фондовий ринок
моноцентриським по типу організації. Помітне місце на ньому займає друга
по розмірі біржа, теж розташована в Нью-Йорку, – Американська фондова
біржа, регіональні біржі й в останнє десятиліття – Чикагская біржа
опціонів. Роль окремих ланок біржової системи у фондових операціях
характеризують дані таблиці 1. Нью-Йоркська фондова біржа веде свою
історію з 1792 р. і по формі організації є корпорацією, що знаходиться у
власності її членів. Роботою Нью-Йоркської фондової біржі керує вибірна
рада директорів, що обирається її членами. Число членів біржі з 1988 р.
не змінювалося і складає 1469 чоловік. Щорічно декілька десятків місць
змінюють свої власників, але в цілому контингент членів Нью-Йоркської
фондової біржі характеризується високою стабільністю, що робить цю біржу
одним із найбільш елітних інститутів сучасної Америки.

Провідну роль на біржі грають дві категорії членів Нью-Йоркської
фондової біржі: брокери і так званні спеціалісти. Останні складають
меншість (у середині 1992 р. їх було 412 чоловік) членів Нью-Йоркської
фондової біржі, але вони довгий час були домінуючою групою біржовиків,
причому їхній вплив залишається винятково великим і понині. Сила
спеціалістів корениться в тому, що вони монополізували безпосереднє
укладання угод – брокери не мають права вести операції за свій рахунок і
тільки доставляють спеціалістам доручення клієнтів на купівлю-продаж
акцій. Конкуренції між спеціалістами немає, і кожний із них веде
операції по строго визначених випусках цінних паперів. Спеціаліст веде
операції за свій рахунок і не має права торгувати безпосередньо з
клієнтами біржі. Контрагентами в його угодах можуть виступати тільки
самі біржовики. Суть діяльності спеціалістів складається в тому, що він,
у дослівному перекладі американської біржової термінології, “робить
ринок, закриваючи розрив в цінах”.

Б і р ж а

Ринкова вартість паперів, що котируються, (на січень 1993 р.)
таб.№1

Звичайні акції Привілейовані акції Облігації Опціони

Усі біржі, млрд. долл. у тому числі:

3159.9

66.4

1053.6

175.1

Нью-Йоркська фондова біржа

90.47

92.69

92.16

4.2

Американська фондова біржа

9.21

6.31

6.79

21.3

Фондова біржа Середнього Заходу

0.06

0.07

*

1.1

Тихоокеанська фондова біржа

0.14

0,41 0,81

2,9

Бостонська фондова біржа 0,03 0,23 0,29 4,7

Фондова біржа Цинцинаті 0,06 0,08 0,00 2

Чикагська біржа опціонів 0,02 0,00 0,00 **

Філаделфійська фондова біржа * * * 65,7

Примітка: оскільки операції з облігаціями займають нині незначне місце в
біржовій торгівлі, статистику цих операціях Комісія по цінних паперам і
біржам (СЕК) не публікує. Переважна частина біржової торгівлі
облігаціями відбувається на Нью-Йоркській фондовій біржі.

*1 – відповідні папери не котируються

**2 – операції з опціонами не проводяться

Дані, приведені нижче в умовному прикладі, ілюструють цю діяльність (у
долл.).

У цьому прикладі розрив між цінами, що пропонуються інвесторами
(клієнтами біржі), що виступають у якості продавця і покупця, дуже
великий і складає 1 долл. Укладання угоди в таких умовах малоймовірно.
Задача спеціаліста полягає в тому, щоб виступити в якості покупця, що
пропонує найвищу ціну, і продавця, що запитує найнижчу. У такому випадку
розрив скорочується до 0.5 долл., тобто вдвічі. Можливість укладання
угоди в результаті цього істотно зростає.

Учасники фондових

операцій

Пропозиція Купити за курсом Продати за курсом Розрив між цінами
продавця і покупця

Клієнти 104,5 105,51 0,5

Фахівці 104,75 105,25

Сказане ілюструє принцип, по якому відбувається виконання головної
функції, покладеної на спеціалістів – забезпечувати ліквідність акцій.
Крім того, спеціалісти також зобов’язані забезпечувати стабілізацію
кон’юнктури і запобігати різким стрибкам цін.

Торгують спеціалісти надзвичайно активно. Незважаючи на відносну
нечисленність, на них в останні роки припадало біля 11% усіх операцій
Нью-Йоркській фондовій біржі, а на початку 90-х рр. частка спеціалістів
була ще вище – майже 13%.

У невиробничі відношення з акціонерами вступають брокери (серед членів
Нью-Йоркської фондової біржі їх 611 чоловік), що приймають доручення на
купівлю-продаж акцій. Стандартні доручення даються на число акцій,
кратне 100 (операції з меншим числом акцій рідкі: їхня частка в спільній
кількості операцій коливалася в 1991 р. у межах 0. 5-1%). За укладання
операцій брокер стягує з клієнта комісійні: до 1975 р. їхні розміри були
фіксовані і залежали від розміру операції.

Інші члени Нью-Йоркської фондової біржі грають другорядну роль. Вони
ведуть операції за свій рахунок і по своєму місцю в біржовому механізмі
близькі до спеціалістів, а інші виконують брокерські функції, але не для
інвесторів, а для брокерів, що передають їм частину доручень інвесторів
, що накопичилися в них.

Правом членства на Нью-Йоркській фондовій біржі володіють окремі особи,
але якщо член біржі є співвласником фірми, то уся фірма вважається
членом Нью-Йоркської фондової біржі. Серед фірм-членів НьюЙоркської
фондової біржі домінують декілька десятків інвестиційних банків, що
займають ключові позиції на американському фондовому ринку.

Для прийняття цінних паперів до котирування на Нью-Йоркській фондовій
біржі вони повинні відповідати таким вимогам: ринкова вартість
розміщених акцій повинна бути не менше 16 млн. долл. ; в обертанні
повинно знаходитися як мінімум 1 млн. звичайних акцій; власники “повних
лотів”, тобто власники 100 акцій і більш повинні складати як мінімум 2
тисячі чоловік; прибутки корпорації до виплати податків за останній
фінансовий рік повинні складати не менше 2.5 млн. долл. і за кожний із
двох попереднього років – не менше 2 млн. долл. Рада директорів біржі
також оцінює ступінь популярності корпорації в масштабах країни, місце
компанії в галузі, загальний стан і перспективи її розвитку. Важливою
умовою реєстрації цінних паперів корпорації на фондовій біржі є
зобов’язання періодично представляти інформацію про її діяльність
інвесторам.

Припинення котирування акцій компанії або виключення компанії з числа
тих, що котируються допускається в двох випадках: за рішенням ради
директорів біржі і за вимогою самої компанії. Рада директорів біржі може
піти на такий крок, якщо компанія не виконує умов, описаних вище,
зокрема, якщо вона не відповідає усім кількісним критеріям. Таке рішення
може бути прийнято і самою компанією, зареєстрованою на біржі. Для цього
необхідно, щоб по даному питанню було проведене голосування серед
акціонерів і власники 2/3 проголосували за це, щоб проти цього
заперечували не більш 10% акціонерів, і щоб на це дали згоду більшість
директорів компанії. Протягом останніх 10 років число корпорацій,
представлених на Нью-Йоркській фондовій біржі, майже не змінювалося. В
даний час воно дорівнює 1500. Дана група корпорацій – “цвіт”
американського бізнесу. На активи цих акціонерних товариств припадає
переважна частка усього обертаємого в США капіталу, і на початок 1993 р.
вона складала біля 81%.

Нью-Йоркська фондова біржа завжди яро виступала проти будь-якого
втручання в її діяльність із боку держави, відстоювала достатність
регулювання біржової діяльності самими членами біржі і намагалася
зберегти за собою статус “закритого клубу”.

Проте історично склалося два напрямки регулювання ринку цінних паперів –
із боку держави і з боку самих біржовиків. До кризи 1929-33 р. держава
практично не втручалася в діяльність біржі. Криза і депресія , що пішла
за ним , прискорили вироблення мір державного регламентування діяльності
фондового ринку. Дотепер закон про цінні папери 1933 р. і закон про
фондові біржі 1934 р. залишаються основними документами, на яких
будується державне регулювання операцій із цінними паперами.

Ключовою ідеєю, що була покладена в основу державного втручання в
діяльність біржі було досягнення максимального невтручання в процес
купівлі-продажу акцій і облігацій. Конкретне втілення ця ідея знайшла в
принципі “надання інформації”, на якому базуються післякризові
законодавчі акти. Їхні автори виходили з того, що якщо корпорації будуть
надавати акціонерам докладну і достовірну інформацію про діяльність
фірми, то це автоматично призведе до зникнення усіх пороків ринку цінних
паперів, оскільки істинну цінність акцій і облігацій можна буде легко
визначити і шахрайства з ними стануть неможливими.

Друга по значимості біржа США – Американська фондова біржа формально
самостійна, але в дійсності тісно пов’язана з Нью-Йоркською фондовою
біржею. Американська фондова біржа існувала як неофіційний ринок цінних
паперів із 50-х років 19 ст., її легалізація відбулася в 1908-1921 р.

Прийняті на цій біржі правила біржової торгівлі в основному аналогічні
діючим на Нью-Йоркській фондовій біржі. До 1975 р. на обох Нью-Йоркских
біржах діяли однакові ставки комісійних. Ця обставина істотно звужувала
потенційні можливості для конкуренції двох значних бірж, розташованих в
одному фінансовому центрі. Головна ж причина відсутності гострого
суперництва Нью-Йоркської фондової біржі й Американської фондової біржі
полягало в тому, що більшість членів Американської фондової біржі
складали ті ж самі фірми, що займали домінуюче становище на
Нью-Йоркській фондовій біржі.

На Американській фондовій біржі вимоги, запропоновані при реєстрації
цінних паперів, менш суворі в порівнянні зі стандартами Нью-Йоркської
фондової біржі. Практично Американська фондова біржа виступає в ролі
своєрідного іспитового полігона Нью-Йоркської фондової біржі. Цінні
папери перспективних зростаючих корпорацій, спочатку котируються на
Американській фондовій біржі, і якщо потім протягом достатньо тривалого
проміжку часу ці корпорації виправдують пов’язані з ними чекання, їхні
папери переміщаються на Нью-Йоркську фондову біржу. Подібний шлях у свій
час проробили цінні папери таких корпорацій, як General Motors, Radio
Corporation of America і ін. Американська фондова біржа займає також
чільне місце в торгівлі іноземними цінними паперами.

Позабіржовий ринок у США також займає значне місце на ринку цінних
паперів. В даний час основою позабіржового обігу є комунікаційна система
НАСДАК (NASDAQ), створена національною асоціацією фондових ділерів і
введена в дію у 1971 р. В даний час у рамках цієї системи котируються
акції набагато більшого числа американських і іноземних корпорацій, чим
на усіх американських біржах, разом узятих. Здібність позабіржового
ринку пропустити по своїх каналах мільярди акцій показує, що з
організаційної точки зору він розвинений дуже високо. Більш того,
технічні можливості системи НАСДАК дозволяють включити в її й усі акції,
що котируються в даний час на біржах. Ділерами по паперах, що
котирується в системі НАСДАК, виступають більш 360 фірм. Це основна
частина фірм, що виконують посередницькі функції на позабіржовому ринку.

Для того, щоб ввійти в систему НАСДАК, компанії повинні зареєструвати
свої цінні папери відповідно до Закону про цінні папери від 1933 р. або
Законом про інвестиційні компанії від 1940 р.; вони повинні мати як
мінімум 100 тисяч акцій, розміщених по передплаті, і об’єднувати як
мінімум 300 акціонерів. Крім того, передбачена додаткова умова, що
стосуються ціни кожної акції, об’єму активів і прибутку, наявності осіб,
що визначають ринок цих акцій і курирують угоди з ними. В даний час у
системі НАСДАК діють як брокери, так і ділери.

Ринок цінних паперів. Фіктивний капітал

Випущені акціонерними товариствами акції й облігації надходять в
обертання, створюючи ринок цінних паперів. Про масштаби цього ринку
говорить той факт, що сьогодні в капіталістичних країнах вартість усіх
акцій і облігацій, що знаходяться в обертанні, перевищує річний обсяг їх
валового національного продукту. Велика частина цінних паперів
реалізується через спеціально створений інститут – фондову біржу (цінні
папери іноді називають фондами).

Акціонерний капітал живе як би подвійним життям, маючи дві форми
існування. З одного боку, це дійсний капітал, що реально функціонує в
системі суспільного відтворення. З іншої капітал, поданий у формі цінних
паперів. Капітал, інвестований у цінні папери, існує як би в особливій
системі координат, і його динаміка безпосередньо визначається станом,
кон’юнктурою ринку цінних паперів, далеко не завжди адекватно відбиває
реальні економічні процеси.

Саме цей двійник реального капіталу, названий фіктивним капіталом, він
має особливий рух поза кругообігом дійсного капіталу, як специфічний
товар і обертається на фондовій біржі.

Категорія фіктивного капіталу відбиває подальший розвиток капіталізму, і
в міру монополізації виробництва її значення зростає. Джерело прибутків
по фіктивному капіталу цілком приховане. Створюється уявлення, що цінні
папери мають спроможність приносити прибуток самі по собі. Особливо це
виявляється в облігаціях державних позик, коли держава не раціонально
розтрачує отримані кошти. Ця форма фіктивного капіталу не тільки не має
вартості, але часто і не представляє ніякого реального капіталу: адже
проценти по облігаціях виплачуються в основному за рахунок податків.

В даний час, у зв’язку зі значним розвитком державного сектора в
економіці і збільшенням розмірів державного боргу, ринок цінних паперів
усе більше заповнюється цінними паперами, що випускаються урядами.
Особливо це помітно в тих країнах, де фондові біржі щиро контролюються
урядами й активно використовуються для рефінансування державного
бюджету, наприклад, Італія, у меншім ступені Німеччина (докладніше
структура і співвідношення питомої ваги акцій і облігацій на фондових
ринках окремих країн буде розглянута в наступних розділах). Зрощування
монополій і держави виявляється в їхніх спільних операціях із фіктивним
капіталом. Держава усе частіше виступає на ринку цінних паперів як
боржник, кредитор і гарант здійснюваних операцій. У епоху, коли
інфляція, насамперед у результаті дефіциту державного бюджету зростає,
набуває широкого розмаху, зв’язок фіктивного капіталу з державою
збільшує інфляційні процеси, і усе більший контроль держави над
операціями з фіктивним капіталом для покриття бюджетного дефіциту може
призвести до виникнення кризових ситуацій.

Фондова біржа

Як уже згадувалося, велика частина цінних паперів реалізується через
спеціально створений інститут – фондову біржу.

Згідно із Законом України „ Про цінні папери та фондову біржу ” фондова
біржа – це акціонерне товариство , що зосереджує попит і пропозицію на
цінні папери , сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою
діяльність згідно із законодавством України , статутом та правилами
фондової біржі .

На чолі біржі знаходиться Біржовий комітет, що допускає до продажу цінні
папери після їхньої перевірки і визначає правила торгівлі ними.
Безпосередньо усі операції на біржі роблять особливі посередники –
маклери або брокери, що спеціалізуються на визначених операціях, мають
інформацію про укладені угоди, курси акцій і т.п. За статутом фондових
бірж посередники звичайно не мають права робити власні операції, але на
ділі це правило рідко дотримується. У деяких країнах біржові посередники
є державними чиновниками (наприклад, у Франції), в інших –
представниками приватних фірм (наприклад, у США, Великобританії).

Розміри обігу цінних паперів, а також інтенсивність цього процессу в
даний час характеризується, наприклад, тим, що в США і Японії ринкова
ціна акцій, що котируються на фондових біржах цих країн, перевищує 5
трлн. долл. , тобто біля 80% акцій ( по вартості) за рік змінюють свої
власників. Необхідно мати на увазі, що біржа – це не весь ринок цінних
паперів, крім її здійснюється величезний позабіржовий обіг. Так, у США в
1991 р. через позабіржовий обіг пройшло більш 25% ( по вартості) цінних
паперів , що знаходяться в продажі.

Найбільшими фондовими біржами капіталістичних країн являются біржа в
Нью-Йорку (найбільша у світі; тут продається 85-90% усіх цінних паперів
США), Лондоні, Токіо, Парижі й ін. У кожній країні звичайно є своя
фондова біржа (у США їх 10). Число фондових бірж постійно збільшується,
але головні з них як і раніше розташовані в центрах, де зосереджений
фінансовий капітал.

Розміри ринку цінних паперів відбивають його роль у русі капіталів. Ця
роль настільки значна, що не буде перебільшенням сказати: без розуміння
механізмів обігу цінних паперів неможливо проникнути в сутність і
більшість процесів сучасного капіталістичного відтворення.

Ринок цінних паперів являє собою систему, що володіє достатньо складною,
розгалуженою структурою. Класифікація цього ринку може бути здійснена по
різноманітних ознаках. Насамперед варто виділити сегменти ринку
відповідно до конкретних видів цінних паперів, що знаходяться в обігу. У
цьому відношенні виділяються ринки облігацій, акцій, а також ряду нових
спеціальних видів цінних паперів, до яких відносяться конвертовані
акції, варранти, ф(ючерси й опціони. Декілька слів про ці нові типи
цінних паперів.

Фінансові ф(ючерси являють собою стандартні термінові контракти, що
укладаються між продавцем (емітентом) і покупцем, на здійснення
купівлі-продажу певного фінансового інструменту по заздалегідь
зафіксованих цінах у майбутньому. Оскільки угоди заключають на біржі, то
вона дає гарантію їх виконання.

Опціони представляють також термінові контракти на визначений товар або
фінансовий інструмент, що відрізняються від фьючерсов тим, що вони
передбачають право, а не обов’язок на проведення тієї або іншої
операції, яким користується покупець опціону. Операції з опціонами
проводяться на тих же біржах, що й угоди з терміновими ф’ючерсними
контрактами, хоча існують і спеціальні біржі для опціонів (наприклад,
уже згадувана Чикагська біржа опціонів).

Однією з різновидів опціонів є варранти, що дають їхнім власникам право
на придбання тих або інших фондових цінностей. Їх відрізняє від опціонів
більш тривалий термін і той факт, що опціон звичайно виписується на
існуючий актив, у той час як здійснення продавцем варранта зобов’язання
продати, наприклад, акції (найбільше поширений вид варрантов) призводить
до створення нового акціонерного капіталу.

Ринок цінних паперів підрозділяється також на первинний ринок, на якому
відбувається мобілізація капіталу за допомогою продажу нових цінних
паперів, і вторинний, на якому обертаються раніше випущені цінні папери.
Нарешті, сукупний ринок цінних паперів за формою організації обороту
складається з біржових і позабіржових операцій із цінними паперами.

Операції фондової біржі

Фондова біржа являє собою найбільш організовану частину ринку цінних
паперів. Для неї характерні уніфіковані правила проведення операцій із
цінними паперами. По своєму правовому статусу фондові біржі можуть бути
асоціаціями (США), акціонерними товариствами (Великобританія, Японія)
або урядовими органами, підпорядкованими міністерству фінансів
(Франція). Членами біржі можуть бути тільки спеціалізовані на операціях
із цінними паперами біржові (брокерские) фірми. Ключові позиції на
найкрупніших фондових біржах звичайно займає 10-15 провідні брокерів,
кожний із який має величезний власний капітал.

Для корпорації домогтися права котирування своїх акцій на фондовій біржі
дуже непросто. Прийняття акцій корпорації до котирування на
Нью-Йоркській фондовій біржі, наприклад, означає її вступ у “вище
товариство” американського бізнесу (умови прийняття акцій для
котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі будуть розглянуті докладно в
наступному розділі). Такого права домагаються лише корпорації з
першокласною репутацією, що мають велике число акціонерів і ринкової
вартості акцій, що вимірюється, принаймні, сотнями мільйонів доларів.
Почесні місця в числі таких елітних фірм займають суперкорпорації типу
IBM, сумарна вартість акцій якої перевищує 100 млрд. долл. , або AT&T із
її майже 2 млн. акціонерів.

Велика частина зроблених на фондовій біржі операцій має невиробничий
характер: по своєму змісту вони представляють лише переміщення вартості
(або титулу вартості) з одних рук в інші. Існує лише одна операція
фондової біржі, що можна розглядати як виробничу – це розміщення нових
цінних паперів. У тих випадках, коли держава розміщає позику, або коли
створюється нове акціонерне товариство, звичайно відбувається
інвестування капіталу, прямо або побічно створюються стимули для
розширення сфери виробництва. Подібні операції спричиняють за собою
також і посилення процесів концентрації і централізації капіталу.

За день на найкрупніших фондових біржах світу здійснюються операції з
десятками мільйонів акцій. Основними видами біржових операцій є
безпосередня купівля і продаж акцій, а також укладання термінових угод.
Як і будь-який інший ринок, біржа не тільки опосередковує обертання
капіталів, інвестованих у цінні папери, але є одночасно й ареною
спекулятивних шахрайств. Значна частина біржових операцій орієнтована на
одержання спекулятивного прибутку в зв’язку з використанням постійних
коливань ринкових цін (курси) цінних паперів. Біржова спекулятивна гра
може здійснюватися як у розрахунку на підвищення курсу акцій (гравців,
що притримуються такої стратегії, називають биками), так і в надії на
падіння курсу (їх називають ведмедями).

При здійсненні спекулятивних угод приймається в увагу не тільки
прибуток, але і ступінь ризику. Усі зроблені на фондовій біржі угоди
можна розділити на три групи:

угоди з повною гарантією;

нормально-спекулятивні угоди;

суперспекулятивні угоди, ризик по котрим неможливо врахувати.

До першої групи відносяться операції з цінними паперами держави; до
другого – з акціями й облігаціями промислових фірм, банків і т.п.; до
третього – із новими емісіями цінних паперів маловідомих компаній, що
вперше потрапили в біржовий оберт. Природно, що ризик може бути чреватий
різними наслідками.

Проте було б неправильно зводити до спекуляції усю діяльність біржі,
уподібнюючи її гігантському ігорному будинку. Це не так, тому що біржа
грає конструктивну роль у системі капіталістичного виробництва, надаючи
необхідний динамізм і гнучкість інвестиційному процесу.

На фондовій біржі широко поширені термінові угоди. Під цим видом
біржових операцій припускається укладання угоди, що дає право придбати
протягом обговореного строку певну кількість акцій за курсом, що
установився в момент укладання угоди, або що зобов’язує учинити цю
покупку. Зрозуміло, що покупець цінних паперів виграє в тому випадку,
якщо протягом терміна до покупки акцій відбувається зростання їхнього
курсу.

Крім уніфікованих послуг по операціях із цінними паперами, фондові біржі
грають сьогодні важливу інформаційну роль, забезпечуючи власників і
потенційних покупців акцій як оперативною інформацією (індекси
Доу-Джонса, СП/300 і СП/500), так і докладними аналітичними звітами, що
містять також і прогноз кон’юнктури ринку цінних паперів. Проте,
незважаючи на доступність інформації і широкий спектр наданих
консультаційних послуг, пророчити динаміку поточних ринкових цін (курси)
конкретних корпорацій надається надзвичайно важко: занадто велике число
чинників, у тому числі і позаекономічному порядку, що роблять на них
свій вплив.

Сутність усіх проведених на фондовій біржі операцій була підсумована Ф.
Энгельсом: “Біржа – це установа, у якій буржуа експлуатують не
робітників, а один одного”, тобто в ході біржових операцій прибавочна
вартість, створена в сфері матеріального виробництва, лише
перерозподіляється між власниками цінних паперів.

У наступних розділах я зупинюся на розгляді поточного стану,
функціонування й особливостей розвитку фондових бірж двох найкрупніших
світових фінансових центрів: США і Західної Європи.

Розділ 2 – Аналіз стану фондових бірж у Західній Європі

У Західній Європі існує в 17 країнах 58 різноманітних фондових бірж. У
провідних капіталістичних країнах фондовий ринок має велике, хоча далеко
не однакове значення. Це стосується, у першу чергу, Великобританії,
Швейцарії, Голландії і також Франції, Німеччини, Бельгії і яскравого
специфічного ринку Люксембургу. У таких країнах, як Австрія, Італія,
Іспанія і також у скандинавских країнах роль фондових ринків невелика. У
Греції, Ірландії, Португалії вони практично не мають значення.

У таблиці 2 показане співвідношення об’ємів західно-європейських
фондових бірж. У обох випадках об’єм і значення Лондонської фондової
біржі, як провідної західно-європейської біржі, були узяті як 100.

Очевидно, що найкрупніший західно-європейський ринок акцій – английский,
набагато менше американського, але одночасно набагато більше інших
західно-європейських – швейцарського, німецького і французького. Що
стосується значення ринку акцій і відтворення капіталу, то провідну, на
рівних із США, роль грають ринки акцій Великобританії і Швейцарії, але
тут варто враховувати велику частку іноземних акцій. Набагато меншу роль
грає голландський ринок акцій, ще меншу – французький, бельгійський,
німецький. З облігаційних ринків найкрупніший знаходиться в Німеччині,
другий по величині у Великобританії, причому відставання їх від США не
значуще. Найбільше значення ринок облігацій має в економіці
Великобританії, Бельгії і Німеччини.

Але відмінність полягає не тільки в об’ємі й у значенні фондових бірж.
Цілий ряд розходжень показує коротка характеристика провідних
західно-європейських фондових ринків.

Великобританія

Фондовий ринок Великобританії традиційно є, у силу значної капіталізації
англійських монополій (324 млрд. долл. у 1992-м.), важливою частиною
кредитно-фінансового механізму країни. Широка реприватизація державного
сектора дала значний поштовх зростання біржової капіталізації. У 1967 р.
усі біржі країни були об’єднані в регіональні біржі в Манчестері,
Бірмінгемі, Глазго і Белфасті. Яскраво вираженим лідером є Лондонська
фондова біржа. Вона є акціонерним товариством і не піддається прямому
державному контролю. Її керівництво здійснює рада біржі, що складає з 45
членів, включаючи одного представника Центрального Банку без права
голосу. Рада обирається зборами 4482 члени і “саморегулює” у
співробітництві з Центральним Банком діяльність фондової біржі.

Таб.№2

Фондова Обсяг Значення

біржа Акції Облігації Акції Облігації

Амстердам 25,4 20,9 52,2 42,7

Брюссель 7,8 31,8 21,8 90,9

Лондон 100,0 100,0 100,0 100,0

Мілан 15,4 71,3 12,9 69,9

Париж 34,5 63,9 25,2 52,5

Франкфурт\М 60,8 184,6 29,8 92,4

Цюріх 52,3 31,1 102,8 43,4

Нью-Йорк 769,8 256,6 131,3 42,9

Акції й облігації випускаються, головним чином, іменні. Цінні папери на
пред’явника дозволені, але в англійських емітентів слабко поширені.
Іноземні акції повинні зберігатися в спеціальних депо уповноважених
кредитних інститутів. Операції оформляються, в основному, на певний
термін. Облігації реалізуються касовими операціями. Встановлюється
поточний курс. Біржова торгівля охоплює дуже велику частку спільного
обороту фондових цінностей. Торгівля цінними паперами, що не
котируються, ведеться на біржі з дозволу ради біржі. З 1980 р. працює
при біржі так називана міні-біржа зі зниженими умовами допуску для
біржового обертання акцій середніх і дрібних фірм.

Дуже велика частка іноземних цінних паперів підтвердила величезне
значення Лондона як міжнародного фінансового центру й в області фондових
ринків, наприклад, як найкрупнішого центру еврооблігаційнних позик. У
останні роки Лондонська біржа є місцем значних змін у рамках проведеної
з 1983 по 1986 р. реформи, що, у свою чергу, зробила суттєвий вплив на
реформи інших західноєвропейських фондових ринків. Реформа спрямована,
головним чином, на підвищення її міжнародної конкурентноздатності і, тим
самим, на зміцнення позицій британського капіталу.

Так, у рамках цієї реформи, було знято традиційний, чисто англійський
розподіл маклерів на брокерів і джобберів. Їх функції виконуються тепер
одними брокерами. Пов’язане з цим спрощенням зниження комісійних
доповнилося зниженням оподатковування фондового обігу. Була широко
впроваджена обчислювальна техніка в роботу біржі. Британські маклерські
фірми ( біля 200) позбулися своєї монополії у фондових операціях. Було
дозволено спочатку 29.9%-на участь і потім і 100%-не поглинання цих фірм
промисловими і банківськими монополіями. Цим скористалися британські
монопольні банки, що активно вторглись у раніше закриту для них сферу
фондових операцій.

Швейцарія

Фондовий ринок Швейцарії характерний, насамперед, своїми народними
функціями. У Швейцарській економіці він грає, з одного боку, роль
джерела фінансування відтворення національного капіталу і, з іншого
боку, є важливою складовою частиною кредитно-фінансової системи, що, у
силу свого міжнародного значення, є винятково важливої “галуззю”
швейцарської економіки. У країні знаходиться 7 фондових бірж, серед яких
виділяються Цюрихская, Женевська і Базельська. Монопольне становище на
фондовому ринку грають значні банки, що визначають там хід подій. На
фондових біржах немає спеціальні маклерів. Усі операції здійснюють
представники банків. Тільки на позабіржовому ринку діють, поряд із
банками, біля 120 маклерських фірм, із яких більшість – іноземні.
Позабіржовий ринок значний. Поряд із касовим ринком існує розвинений
ринок строкових операцій. Встановлюється єдиний курс. Державне
регулювання малозамітне, але існує доволі суворе банківське
“саморегулювання”, наприклад, у плані послідовності емісій.

Значення Швейцарії як міжнародного фінансового центру чітко відбивається
на фондовому ринку, де біля половини акцій і майже 1/3 облігацій –
іноземні. Тут швейцарські монопольні банки, використовуючи
підпорядкований їм фондовий ринок, виступають як посередники між
іноземними позичальниками і кредиторами. Швейцарський фондовий ринок
являє собою щось ніби обертового диска для міжнародних капітальних
течій. Але завдяки наявності такого розвиненого, пристосованого до
потреб міжнародного фінансового капіталу фондового ринку, він став також
важливим елементом відтворення швейцарського капіталу. Так, значна
капіталізація швейцарських корпорацій – 59 млрд. долл. у 1992 р. –
свідчить про це. Це і відрізняє фондовий ринок Швейцарії від
Люксембургського фондового ринку. Останній є майже винятково
облігаційним і майже не впливає на економіку країни.

Голландія

Фондовий ринок Голландії відрізняється хоча і менше яскравою, чим
наприклад, у Швейцарії, міжнародною спрямованістю, але вона проте в
останні роки посилюється. Головною фондовою біржею країни є заснована ще
в 1602 р. Амстердамська біржа. Фондова біржа являє собою приватну
установу, що підпорядковується “Союзові для фондової торгівлі”, що
об’єднує банки і маклерські фірми. До біржової торгівлі допускаються усі
її 255 членів – як представники банків, так і маклери.

Здійснюються касові операції, є дуже розвинений ринок для строкових
операцій, що традиційно мають тут велике значення. Для акцій
голландських і іноземних ТНК встановлюється поточний курс, для усіх
інших – два рази в день єдиний курс. Позабіржового ринку немає. Торгівля
цінними паперами , що не котируються , відбувається на фондовій біржі до
або після регулярного біржового сеансу. У 1982 р. була створена
міні-біржа для акцій менше значних компаній.

Значення для відтворення як міжнародного, так і голландського капіталу
значуще. Іноземні акції складають приблизно 55% біржової капіталізації.
Але і капіталізація голландських корпорацій – 48 млрд. долл. у 1992 р. –
важливий чинник їх відтворення, хоча половину складають акції двох
корпорацій: Royal Dutch і Philips.

Франція

Фондовий ринок Франції є важливою складовою частиною інструментів
державно-монополістичного регулювання. Серед семи французьких фондових
бірж Парижская є яскраво вираженим лідером. Фондові біржі місцевого
значення знаходяться в Бордо, у Лилі, у Ліоні, у Марселі, у Нансі й у
Нанті. Державна регламентація фондової біржі має свій початок із часів
панування Наполеона і була введена по його наказу після спекулятивних
ексцесів, що потрясли французьку кредитно-фінансову систему. Сьогодні
фондова біржа підпорядковується міністерству економіки і фінансів, що
призначає маклерів ( біля 80 у Парижі), що володіють монополією на
фондові операції усередині і поза біржею. Державний нагляд, а також
допуск до біржової торгівлі здійснюється біржовою комісією.

Встановлюється єдиний курс. Комісійні середні. Існує як касовий, так і
терміновий ринок, але кожна акція допускається лише до одного виду
операцій. До 1986 р. усі акції у Франції були іменні, але зараз активно
відбувається перехід до безготівкових акцій, що у даний час складають
уже 35% від спільної кількості усіх акцій.

Капіталізація французьких корпорацій суттєва й у теперішній час складає
503 млрд. фр. Чинником її подальшого росту є програма приватизації
великої частки державного сектора. У рамках проведеної біржової реформи
була створена міні-біржа і проведено певне “дерегулювання” фондового
обігу. Були прийняті різноманітні міри для податкового заохочення
вкладень у цінні папери.

З метою міжнародної конкурентноздатності планується подальше зняття
різноманітних обмежень. Обговорюється навіть підрив монополії маклерів
на користь розширення діапазону діяльності фінансових інститутів і
залучення іноземних посередників. Але поки міжнародні функції
французького фондового ринку в силу його відносно суворої
державно-монополістичної регламентації і також низького рівня
лібералізації міжнародних капітальних потоків обмежені.

Німеччина

У Німеччині знаходяться 7 фондових бірж, розташованих у
Франкфурті-на-Майні, у Дюссельдорфі, у Бремені, у Гамбурзі, у Ганновері,
у Мюнхені, у Штутгарті й у Берліні, серед яких виділяються фондові біржі
Франкфурта і Дюссельдорфа, що реалізують 51% і 39% всього біржового
обігу. Фондові біржі є публічно-правовими установами і
підпорядковуються, відповідно до федеральної структури країни, землям.
Керуючий діяльністю біржі рада обирається її членами – маклерами, серед
яких переважають представники банків. Ринок переважно касовий. строкові
операції дозволені тільки у вигляді опціонів. Для більшості акцій
встановлюється єдиний курс, для акцій значних монополій визначається
поточний курс. Комісійні середні.

Відмінною рисою німецького фондового ринку є величезний вплив
монопольних банків, що робиться ними протягом усього їх розвитку. Ринок
акцій відносно незначний, капіталізація корпорацій складає біля 580
млрд. марок. Ринок облігацій більш розвитий, але там обертаються,
насамперед, державні і банківські облігації. Традиційно тісні зв’язки
між банківським і промисловим капіталом пояснює перевагу використання
средньо- і довгострокових банківські кредитів стосовно використання
цінних паперів. Німецькі банки ” віддають перевагу видавати кредити, чим
опосередковують вихід на фондову біржу”. Монопольні банки майже цілком
монополізують фондовий ринок. Вони займаються емісією і розміщенням
цінних паперів, активно беруть участь на вторинному ринку і самі
володіють значними пакетами цінних паперів. Вплив, заснований на
власному, безпосередньому володінні акціями ( біля 9% усіх акцій),
множиться акціями, що знаходяться в траст-отделах. Таким чином, частка
німецьких банків у розпорядженні капіталу дуже значна.

Фінансовий капітал Німеччини відрізняється високою організованістю і
відносною стійкістю структур. Біля 48% усіх акцій знаходиться в
постійному володінні й обертається лише формально. Вторинний ринок тому
не дуже активний, хоча обіг на біржі – лише частина фондового обігу,
тому що більшість операцій реалізуються безпосередньо між банками в
обхід біржі. Державне втручання слабке.

Федерація, землі і їхні органи активно використовують облігаційний ринок
у рефінансуванні державного боргу. У останні роки держава більш активно
намагається шляхом податкових знижок і реприватизації державного сектора
заохочувати як випуск і придбання акцій, так і їхнє біржове обертання.

Бельгія

Бельгійський фондовий ринок хоча і не дуже великий, але має суттєве
значення у фінансуванні відтворення національного капіталу. Брюссельська
фондова біржа є центральною. Біржі в Антверпені, Генті, Льєжі мають
провінційний характер. Біржа є самостійною установою, що знаходиться під
наглядом міністерства фінансів. Маклери мають монопольне право ведення
операцій із цінними паперами. Торгівля не котирующимися відбувається, у
міру необхідності, на біржі. Строкові операції одержали широке
поширення. Комісійні відносно низькі.

Біржова капіталізація значна, хоча приблизно 1/3 припадає на акції
концерна Petrofina. У 1992 р. вона склала 859 млрд. б. фр. У обігу
знаходиться чимало іноземних цінних паперів, але висування Брюсселя в
якості “західно-європейської столиці” мало відбилося на фондовому ринку.

Італія

Хоча Італія відноситься до числа економічно розвитих країн, фондовий
ринок країни вкрай нерозвинений. Він є сугубо національним, направленим,
головним чином, на забезпечення фінансування державного боргу. Головна
фондова біржа країни знаходиться в Мілані, поряд із яким існує ще 7 бірж
місцевого значення. Як відбиток відносно низкою концентрації в більшості
галузей, капіталізація італійських корпорацій невисока – 43 млрд. долл.
у 1993 р. Головним предметом біржової торгівлі є італійські державні
облігації. Цьому сприяє суворий державний контроль самої біржі і
відповідна податкова політика. Сама біржа є публічно-правовою установою
і підпорядковується міністерству фінансів. Іншими характерними рисами
італійського фондового ринку є: висока частка позабіржового ринку,
слабке законодавче підкріплення самого обертання, відсутність формальної
заборони на інсайдерну торгівлю. Акції випускаються іменні, облігації на
пред’явника. Строкові операції не дозволяються. Курс встановлюється
єдиний. Міжнародне значення зводиться фактично, через нерозвинутий ринок
і недостачу капіталу, до нуля.

Специфіка ринків фіктивного капіталу в Західної Європі

У різноманітті конкретних проявів спільних закономірностей розвитку
фіктивного капіталу і його обертання необхідно виявити основні чинники,
що характеризують специфіку ринків фіктивного капіталу окремих країн на
основі їхнього історичного розвитку. Серед цих, багато в чому
взаємозалежні чинники, слідує, насамперед, виділити такі.

Специфіка органічної структури фінансового капіталу

Аналіз структур монополістичної власності значних корпорацій
капіталістичного світу, проведений французьким економістом

М. Дефоссе, показав, що потреби західно-європейського фінансового
капіталу в біржовому обігу “паперової тіні” свого капіталу істотно
нижче, чим, наприклад, у США. Треба відзначити, що західно-європейський
капітал має більш стійку структуру. У цих країнах чимала частка
корпорацій знаходиться у володінні окремих осіб або сімей, що у дуже
обмеженому обсязі або взагалі не допускають свої акції до біржового
обігу. Незважаючи на визначені перегляд співвідношення державного
регулювання і часткового підприємництва, що відбивається також на
фондовому ринку, у західно-європейських країнах частка держави в
корпораціях на основі акцій вище. Членування акцій на менші акції менше.
Контрольні пакети, як правило, вище. Отже, біржова капіталізація менше
значна в більшості західно-європейських країн. Структура безпосереднього
володіння акціями відносно нерухома. Інституціоналізація володіння
просувається, головним чином, інституціональними інвесторами у
Великобританії і Голландії, а також банками в Німеччині. Усі ці
розходження як у пропозиції, так і в попиті на акції, обумовлені
організаційними особливостями фінансового капіталу, визначають вигляд
кожного фондового ринку.

Співвідношення різноманітних внутрішніх і зовнішніх джерел накопичення
капіталу

У процесі накопичення корпорації мають певні фінансові альтернативи:
самофінансування за рахунок перерозподілу прибутку або резервів,
банківські кредити, випуск облігаційних позик або емісія акцій. Так,
наприклад, у Великобританії емісія акцій одержала широке поширення при
мобілізації додаткових коштів, у Німеччині довгострокові кредити, у
Франції – вексельні кредити або в Італії контокорентні кредити. У
області фіктивного капіталу свідоцтвом тому є порівняння співвідношення
акцій і облігацій на різноманітних біржах, наведені вище в таблиці 2.

Специфіка національної кредитної системи

Обіг фіктивного капіталу – як початкове розміщення, так і вторинна
торгівля – організована в західно-європейських країнах по різному.
Операції з цінними паперами входять в одних країнах у діапазон
діяльності універсальних банків (наприклад, у Німеччині). У інших
країнах має місце монополія маклерів (Франція). У третіх країнах
(наприклад, Голландія) як банки, так і маклерські фірми діють на
фондовому ринку. Дане положення, тобто специфічне сполучення монополії і
конкуренції серед фінансових інститутів впливає на місце фондового ринку
як складової частини ринку позичкового капіталу.

Специфіка державно-монополістичного регулювання

Роль держави на фондовому ринку двояка. З одного боку, воно активно
скористалося фінансовими можливостями ринку з метою фінансування
бюджетних дефіцитів і стає, тим самим, важливим або навіть вирішальним
чинником (наприклад, в Італії) на фондовому ринку країни. З іншого боку,
воно намагається з метою державно-монополістичного регулювання
відтворення капіталу впливати адміністративними, податковими й іншими
методами як на самому фондову біржу, так і на поведінку діючих там
емітентів, посередників й інвесторів. Починаючи від правового статусу
біржі і закінчуючи податковим обкладенням дивідендів,
державно-монополістичне регулювання в стані охопити так чи інакше широке
коло проблем фондового обігу. Конкретний діапазон мір, застосовуваний у
рамках державно-монополістичного регулювання, різноманітний. Його оцінка
з боку фінансового капіталу в західно-європейських країнах коливається
між “лояльно” (наприклад, у Великобританії) і “строго” (наприклад, у
Франції) і впливає, звичайно, на відношення фінансового капіталу до
фондового ринку, і тим самим, на нього самого.

Місце фондової біржі на фондовому ринку

У більшості країн існує, поряд із біржами місцевого значення, одна
центральна фондова біржа. У деяких країнах (Німеччина, Швейцарія) є
декілька значних бірж. Фінансовий капітал прагне до різноступеневого
механізму, в умовах якого акції корпорацій різноманітних розмірів можуть
обертатися в біржових умовах. Позабіржовий ринок має місце в країнах, де
банки реалізують фондові операції як на біржі, так і поза її (наприклад,
Німеччина, Швейцарія) або де сам біржовий механізм недостатньо
налагоджений (приклад – Італія). Виняток складає торгівля крупними
пакетами акцій, що гарантують контроль або вплив у розпорядженні
корпораціями. В усіх західно-європейських країнах операції з “блоками
акцій” можуть здійснюватися за допомогою легального посередника поза
фондовою біржею.

Ступінь залучення в міжнародне відтворення капіталу

Включення західно-європейських країн у міжнародний поділ праці як у
рамках західно-європейської інтеграції, так і за її межами досягало
досить високого рівня. Вираженням цього в області фіктивного капіталу є
зростаюча міжнародна міграція фондових цінностей, тобто
інтернаціоналізація як випуску цінних паперів і їхній придбання, так і
посередництва і відповідних механізмів обігу. Це стосується, у першу
чергу, найбільше розвинених і лібералізованих фондових ринків регіону
(Великобританія, Швейцарія, Голландія), де міжнародні потоки фіктивного
капіталу і грошового капіталу стають усе більш вирішальним чинником.
Їхнє пристосування робить, у свою чергу, вплив на інші фондові ринки (у
Франції, Німеччини). Таким чином, міжнародний фондовий бізнес є
предметом гострої конкуренції між провідними фондовими біржами регіону,
що роблять суттєвий вплив на вигляд фондового обертання на біржах
Західної Європи.

Розділ 3 – Останній штрих

Фондова біржа: плюси і мінуси

Підводячи результат всьому вище сказанному, безумовно не в кого не
викликає сумніву те, що біржа грає значну конструктивну роль у системі
капіталістичного господарства. Саме фондова біржа надає необхідний
динамізм і гнучкість інвестиційному процесу.

Але при цьому не можна не бачити і зворотного боку медалі: спекуляція є
іманентною, незмінною рисою біржі. В даний час негативні наслідки цієї
спекуляції збільшуються усе більш широким поширенням біржових операцій
із цінними паперами, здійснюваним по комп’ютерних програмах. Зміст цих
операцій полягає в тому, що комп’ютер, виконуючи волю користувача,
автоматично заключает сделки на купівлю або продаж цінних паперів, як
тільки їхній курс виходить за межі зафіксованого діапазону. Надійна і
зручна в звичних умовах система комп’ютерних операцій стає вкрай
небезпечною в момент утрати біржею рівноваги в результаті спекулятивної
активності. Це переконливо показала біржова криза 1987 р., істотно
посилена, завдяки “внеску” комп’ютерних програм.

Але раз уже я заговорив про біржові кризи, то дозволю затриматися на цій
темі декілька довше.

Біржові кризи

Біржові кризи – своєрідна реакція ринку цінних паперів на надмірне
“розбухання” фіктивного капіталу. Одна із таких криз сталася в жовтні
1987 р., коли на фондових біржах капіталістичних країн різко впали курси
акцій. Так, у порівнянні з максимальним рівнем 25 серпня 1987 р. 19
жовтня 1987 р. вони впали на Нью-Йоркській біржі на 36%, Токійській –
більш ніж на 20%, Парижській і Лондонській – на 35-40%, а на біржах
Франкфурта-на-Майні, Сіднея і Гонконгу навіть на 45-50%. Таким чином,
ця криза була одним із найсильніших кризових явищ за всю історію
біржових криз. Вона розгорнувся по “класичних зразках”, тобто сталася на
піку економічного підйому і призвела до зменшення фіктивного капіталу,
приміром, американських корпорацій на 550 млрд. долл.

Падіння курсів акцій робить деякі компанії дуже уразливими для
поглинання більш сильними конкурентами. Компанії-“хижаки” мають вільний
капітал і хочуть по дешевше скупити акції. Тому налякані біржовою кризою
1987 р., побоюючись, що їхньої акції скуплять конкуренти, більшість
компаній США, чий курс акцій упав, почали здійснювати на фондовій біржі
масовий викуп власних акцій для зберігання своєї самостійності. У
їхньому числі виявилися навіть такі вже згадувані гіганти, як General
Motors, Ford, Coca-Cola, IBM і ін. Для більшості компаній різке зниження
курсу їхніх акцій означало банкрутство.

Але з погляду товариства в цілому, біржова криза – це лише повернення до
рівня, що відбиває реальне становище справ в економіці. Біржовий крах
звичайно дає поштовх до координації усієї економічної політики держави.
У результаті кризи відновляється тимчасова відносна відповідність
процесів, що відбуваються в реальній економіці й у сфері
капіталоутворення. Як би це не уявлялося дивним, але в цьому відношенні
біржові кризи, знищуючи “надлишок” фінансового капіталу, виконують
конструктивну функцію. Біржові кризи прискорюють розвиток акціонерної
форми власності, збільшують концентрацію в руках фінансового капіталу
усе більшої частини цінних паперів, загострюють конкурентну боротьбу між
власниками акцій ” за виживання”, ведуть до банкрутств підприємств і
банків.

Проте, не можна не бачити, що при всіх їх явних негативних наслідках
кризи є передумовою наступного оздоровлення економіки. Біржові кризи,
наприклад, призводять до заміни відсталих корпорацій передовими, більш
конкурентоспроможними, знижують ажіотажний попит на цінні папери,
видаляють із ринку цінних паперів надмірно схильних до ризику гравців,
змушують шукати і впроваджувати нові форми і методи організації
діяльності біржі. ( ЗОКРЕМА, біржова криза 1987 р. розділила західних
економістів на прихильників двох протилежних точок зору: в одних
створилося уявлення, що фондові біржі потребують у посиленні державного
регулювання, в інших залишилася впевненість у тому, що стабілізація
ринку акціонерного капіталу може наступити “природничим шляхом”, тобто
на основі стихійної дії внутрішньобіржового механізму. )

Для дрібних власників акцій біржові кризи, безперечно, являють собою
грізну небезпеку. Але відмова від фондової біржі на тій підставі, що
вона невіддільна від спекуляцій і криз, позбавив би економічний механізм
гнучкої й ефективної системи капіталостворення, надзвичайно утруднюючи
інвестиційний процес. Наявність ринку цінних паперів сприяє
капіталізації прибутків членів суспільства, істотно збільшуючи
інвестиційні ресурси народного господарства. При цьому, що дуже важливо,
відбувається реальна децентралізація інвестиційного процесу, що надає
йому гнучкість і динамізм, необхідні для перебудови структури
інвестицій.

Нарешті, ринок цінних паперів спроможний відволікати значну частину
грошових прибутків населення, зменшуючи тим самим попит на товари і
послуги. Ця обставина робить у розвинених капіталістичних країнах дуже
неоднозначний вплив на хід відтворення, може мати важливе позитивне
значення в умовах дефіцитної економіки.

ВИСНОВОК

В курсовій роботі було висвітлено основні питання стосовно
фондових бірж, а саме: поняття , види та призначення.

Фондові біржі належать до акціонерних товариств закритого типу. Значення
їх діяльності у різних країнах неоднакове. Так, у США і Великобританії
більша частина основного капіталу підприємств мобілізується на фондових
біржах, тоді як у Західній Європі та Японії їх питома вага значно менша
(наприклад, 50 зі 100 найбільших підприємств Німеччини — сімейні фірми,
акції яких не підлягають продажу).

Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» фондова
біржа — це акціонерне товариство, що зосереджує попит і пропозицію на
цінні папери, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою
діяльність згідно із законодавством України, статутом та правилами
фондової біржі.

До основних функцій фондової біржі належать:

створення постійно діючого ринку для збільшення частки якісних цінних
паперів;

визначення вартості цінних паперів;

розповсюдження інформації про цінні папери, їх ціни та умови обігу;

підтримка професіонального рівня учасників ринку цінних паперів і певний
контроль за їх діяльністю;

відпрацювання правил ведення торгів на фондовій біржі.

Таким чином, фондова біржа виступає як торгове, професійне, нормативне
та технологічне ядро ринку цінних паперів. Особливими ознаками фондової
біржі є такі:

біржа повинна мати мінімальний власний капітал;

членами фондової біржі можуть виступати лише інвестиційні інститути, які
мають ліцензію на діяльність, пов’язану з таким членством;

фондова біржа не може виступати як інвестиційний інститут, тому немає
права випускати цінні папери, крім власних акцій.

Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватись шляхом продажу її
акцій, надходження регулярних (щорічних) членських внесків, одержання
доходу від угод, що укладаються на фондовій біржі, та інших доходів від
її діяльності. Доходи фондової біржі повністю спрямовуються на покриття
витрат, пов’язаних з розширенням та вдосконаленням її діяльності.

В Україні розроблена та законодавче закріплена концепція розвитку і
функціонування фондового ринку, відповідно до якої дозвіл на відкриття
фондової біржі надається Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку (ДКЦПФР), яка й визначає правила торгівлі.

Список літератури:

Матюхин Г.Г. Світові фінансові центри \М.: Наука, 1990.

Драчев С.Н. Фондові ринки США: основні поняття, механізми,
термінологія. \ М.: Феміда, 1987.

Ханин Г.И. Сучасні фондові бірж, і капіталістичних країн \ К.:
Зодіак-ЕКО, 1990.

Тенс Б. Сучасний капіталізм: суспільне

відтворення ігрошове обертання \ М.: ПБ «ЮНІТІ», 1990.

Коротков В.В. Фондова біржа й акції \ Мінськ, Об’єднання «АСГ», 1989.

Штиллих О. Фондова біржа і біржові операції \ М.: Стар, 1993.

Машина М.В. Фондові біржі, або як зійти на вершину піраміди \ К.:
Дивосвіт, 1992.

PAGE 36

PAGE 37

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020