Аналіз фінансового стану підприємства та прогнозування ймовірності банкрутсва (курсова робота)

Курсова робота

Аналіз фінансового стану підприємства та прогнозування ймовірності
банкрутсва

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП………………………………………………………….
…………………………………………… 3

1. Зміст аналізу фінансового стану підприємства й особливості аналізу в
умовах переходу до
ринку………………………………………………………….
……………….5

2. Задачі аналізу фінансового стану підприємства, інформаційна база
аналізу. Основні
показники………………………………………………………
……………………………..9

3. Поняття банкрутства та методи його
прогнозування………………………………20

ВИСНОВКИ
………………………………………………………………
……………………………28

ПЕРЕЛІК
ДЖЕРЕЛ…………………………………………………………
………………………..30

ВСТУП

Відхід суспільства від системи планової економіки і вступ у ринкові
відносини докорінно змінили умови функціонування підприємств.
Підприємства, для того щоб вижити, повинні виявити ініціативу,
заповзятливість і ощадливість для того, щоб підвищити ефективність
виробництва. У противному випадку вони можуть виявитися на грані
банкрутства. У ринкових умовах заставою виживаності й основою
стабільного положення підприємства служить його фінансова стійкість.
Вона відбиває такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство,
вільно маневруючи коштами, здатне шляхом ефективного їх використання
забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а
також витрати по його розширенню і відновленню.

Визначення границь фінансової стійкості підприємств відноситься до числа
найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку,
оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності в
підприємств засобів для розвитку виробництва, їхньої неплатоспроможності
і, у кінцевому рахунку, до банкрутства, а «надлишкова» стійкість буде
перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати підприємства зайвими запасами і
резервами.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його
фінансового стану. Фінансовий стан являє собою сукупність показників, що
відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Ціль аналізу складається не тільки і не стільки в тім, щоб установити й
оцінити фінансовий стан підприємства, але також і в тім, щоб постійно
проводити роботу, спрямовану на його поліпшення. Аналіз фінансового
стану показує, по яких конкретних напрямках треба вести цю роботу.
Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які
найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в
конкретний період його діяльності.

Мета даної роботи полягає в тім, щоб дати зведену систему показників, що
характеризують внутрішній фінансовий стан підприємства, необхідних для
розробки програми по оздоровленню неплатоспроможного підприємства,
прийняття ділових виробничо-господарських і управлінських рішень по
поліпшенню чи стабілізації.

Разом з тим, фінансовий стан — це найважливіша характеристика
економічної діяльності підприємства в зовнішнім середовищі. Воно
визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому
співробіт-ництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні
інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим
відносинам. Тому система показників, що приводяться в роботі, має на
меті показати його стан для зовнішніх споживачів, тому що при розвитку
ринкових відносин кількість користувачів фінансової інформації значно
зростає.

Теоретичною і методологічною основою дослідження служили праці
вітчизняних і закордонних учених із проблем аналізу, обліку й аудита,
ключові положення (стандарти) бухгалтерського обліку, базові державні
нормативно-правові акти.

1. Зміст аналізу фінансового стану підприємства й особливості аналізу
в умовах переходу до ринку

У сучасних умовах кожне підприємство повинне чітко орієнтуватися в
складному лабіринті ринкових відносин, правильно оцінювати виробничий і
економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан,
як свого підприємства, так і підприємства-партнерів.

Фінансовий стан – це здатність (можливість) підприємства фінансувати
свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими
ресурсами, що необхідні для нормального функціонування підприємства,
доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими
взаєминами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою
стійкістю. Основні фактори, що визначають фінансовий стан, – це,
по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби
власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість
оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, у якому виявляється
фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність
вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів,
техніки відповідно до господарських угод, повертати банківські кредити,
проводити оплату роботи персоналу, вносити платежі в бюджет.

Економістам постійно приходиться вирішувати складні задачі аналізу
фінансової стійкості підприємства: наявність необхідної кількості
засобів для погашення боргових зобов’язань; швидкість перетворення
засобів, вкладених в активи, у реальні гроші; ефективність використання
капіталу й ін.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства
підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна
бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку
повинні складати власні засоби, а яку притягнуті. Необхідно знати і такі
поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність,
платоспроможність, запас фінансової міцності, ступінь ризику, а також
методику їхнього аналізу.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої,
комерційної і фінансової діяльності. Чим вище показники виробництва і
реалізації продукції (робіт і послуг), нижче їхня собівартість, тим вище
рентабельність і великий прибуток, і тем краще є фінансовий стан
підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану виробництва і
реалізації відбувається збільшення собівартості продукції (робіт,
послуг), зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, – погіршення
фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Існує і
зворотний зв’язок.

Стійкий фінансовий стан, правильне регулювання фінансів у процесі
господарської діяльності, у свою чергу, позитивно впливають на виконання
виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними
ресурсами. На практиці нерідко бувають випадки, коли й у підприємств, що
добре працюють, виникають фінансові ускладнення, викликані
нераціональним розміщенням і використанням фінансових ресурсів. Саме
тому фінансова діяльність, як складова господарської діяльності,
спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрати грошових
ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціонального
співвідно-шення власного і позикового капіталу й ефективного його
використання.

В об’єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі
бухгалтерської (фінансової) звітності, що у Міжнародних стандартах
бухгалтерського обліку об’єднані в три основні групи

особи, що безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;

особи, що не працюють на підприємстві, але мають пряму фінансову
зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);

особи, що мають непряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі
(податкові служби; фондові біржі, що займаються купівлею-продажем цінних
паперів; органи, що контролюють ціни, експорт і імпорт; профспілка; і
ін.)

У залежності від інформаційного забезпечення і розподілу на різні групи
користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану,
останній, поділяється на внутрішньогосподарський і зовнішній.

Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства,
а також їх функціональних і лінійних підрозділів.

Результати цього аналізу використовуються для планування, контролю і
прогнозування фінансового стану підприємства. Його ціль – установлювати
планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові засоби
таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства,
одержання максимального прибутку і запобігти банкрутству.

Успішна діяльність підприємства в умовах ринку значною мірою залежить
від того, наскільки точно і безпомилково воно буде обирати собі ділових
партнерів. Керівники підприємства, що відповідають його служби дають
оцінку майбутньому партнеру шляхом збирання інформації про його
господарську діяльність, фінансовий стан, перспективи подальшого
розвитку. Випадковий вибір партнера може призвести до значних витрат і
навіть до банкрутства. Саме тому необхідно детально аналізувати
фінансовий стан майбутніх компаньйонів. Необхідність проведення
внутрішньогоспо-дарського аналізу викликана також і появою ринку цінних
паперів і акціонерних товариств, що жадає від підприємства постійної
оцінки ефективності вкладених коштів в акції, облігації, а також у виді
частки в інших підприємствах. Зрештою, підприємствам, що прагнуть до
такого економічного статусу, як фінансово незалежне самостійне
підприємство, варто забезпечити конкурентноздатність продукції, а також
самої діяльності. Щоб забезпечити успіх на ринку, мати високий рівень
прибутку, потрібно приділяти належну увагу не тільки зниженню
собівартості продукції, але і таким сферам, як реалізація і збут
продукції, поліпшення фінансового стану, результатів діяльності. Таким
чином, щоб прийняти правильне управлінське рішення, сформувати імідж,
якого вимагає ринок, необхідно виробити нові підходи до керування й
організації процесу виробництва, а саме – вміти аналізувати дійсний
фінансовий стан і прогнозувати його на майбутнє. Зовнішній аналіз
здійснюють банки, що контролюють органи, інвестори, постачальники
матеріальних і фінансових ресурсів.

Надаючи кредити, працівники банків повинні глибоко проаналізувати
платоспроможність клієнта не тільки на дату видачі позики, а і
спрогнозувати фінансову стійкість на перспективу. Це дає можливість
банку ефективно керувати кредитними ресурсами.

Інвестори, що вкладають кошти і майно в акціонерне підприємство, повинні
бути упевнені в збереженні й ефективному використанні своєї власності.
Як зовнішній, так і внутрішньогосподарський аналіз фінансового стану
прийнято класифікувати по різних ознаках (див. рис. 1).

Рис. 1. Класифікація видів аналізу фінансового стану підприємства

2. Задачі аналізу фінансового стану підприємства, інформаційна база
аналізу. Основні показники

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення й
усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів
зміцнення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому першочерговими задачами аналізу є:

1) загальна оцінка фінансового стану і факторів, що його визначають;

2) вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності
їхнього розміщення й ефективність використання;

3) визначення причинно-наслідкових зв’язків між різними показниками
виробничої, комерційної і фінансової діяльності і на основі цього оцінка
виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів і їхнього
використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

4) дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

5) визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;

6) прогнозування можливих фінансових результатів, економічної
рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і
наявності власного і притягнутого капіталу, розробка моделей фінансового
стану при різних варіантах використання ресурсів;

7) розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне
вико-ристання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану
підприємства.

Це коло задач визначається керівниками підприємств і зважується за
допомогою внутрішнього аналізу. Внутрішній аналіз фінансового стану
підприємства проводиться по таких напрямках:

1) вивчення змін обсягу, структури і динаміки майна (капіталу)
підприємства, зокрема – мобільних (оборотних) активів, відносних
показників керування активами;

2) аналіз змін структури власних і притягнутих засобів і на основі цього
оцінка рівня раціональності формування джерел фінансування діяльності
підприємства і його ринкової стійкості;

3) оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел;

4) аналіз показників керування боргами;

5) оцінка платоспроможності підприємства;

6) оцінка грошового потоку;

7) виявлення причин утворення дебіторської і кредиторської
заборгованості;

8) вивчення й оцінка кредитних взаємин підприємства з банками.

Слід зазначити, що задачі аналізу фінансового стану підприємства
змінюються в залежності від зацікавленості різних груп користувачів
аналітичним матеріалом.

Так, наприклад, податкові органи за даними звітності намагаються
одержати зведення про результати діяльності підприємства, вплив окремих
факторів на відхилення від прогнозованих, передбачених результатів, про
структуру балансового прибутку і його розподіл.

Акціонерів, що уклали свої засоби у власний капітал підприємства,
цікавить стабільність його фінансового стану і прогнози стабільності на
майбутнє. Крім того, їх цікавить рентабельність підприємницької
діяльності і політика керівництва щодо виплати дивідендів.

Ці ж питання цікавлять і власників облігацій, цього підприємства.

Оскільки банки зацікавлені в повноті і своєчасності погашення отриманих
підприємством позик, їх цікавить питання кредитоспроможності
підприємства.

Для вивчення тенденцій розвитку окремих галузей народного господарства і
розробки рекомендацій з регулювання економіки країни статистичні органи
вивчають і дають оцінку змінам ряду аналітичних показників фінансової
діяльності підприємств за кілька років.

Таким чином, зовнішні користувачі аналітичного матеріалу вивчають і
дають оцінку таким показникам фінансової діяльності підприємства:

прибуток і його розподіл;

рівень рентабельності;

майновий стан;

зміна динаміки фінансового стану за кілька років;

фінансова стійкість;

платоспроможність;

взаємини підприємств із фінансово-банківською системою, постачальниками
і споживачами продукції;

перспективи розвитку в майбутньому.

Для оцінки фінансового стану підприємства використовується система
показників (рис. 2), що характеризує зміни:

структури капіталу за його розміщенням і джерелами утворення;

ефективності використання капіталу;

платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

фінансової стійкості;

рівня прибутковості (рентабельність) підприємства.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються внутрішні і
зовнішні джерела інформації.

До внутрішніх джерел інформації відносять звітний бухгалтерський баланс
підприємства (форма № 1), звіт про фінансові результати діяльності
(форма № 2), звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3), пояснювальна
записка до річного звіту, дані бухгалтерського обліку.

Зовнішні дані – це матеріали печатки, фінансові довідники, висновки
аудиторських фірм і т.п.

Інтенсивність використання

капіталу Ефективність використання

капіталу Показники структури капіталу

За джерелами За розміщенням

Оборотність капіталу Рентабельність капіталу Залучений капітал Власний
капітал Поточні активи Довгостроковий капітал

Тривалість одного обороту Коефіцієнт оборотності Прибутковість
власного капіталу Прибутковість оборотного капіталу Прибутковість
загального капіталу Короткострокові фінансові зобов’язання
Довгострокові фінансові зобов’язання Джерела власних коштів Готівка
Короткострокові фінансові вкладення Дебіторська заборгованість Запаси
Нематеріальні активи Довгострокові фінансові вкладення Основні засоби

Перемінний капітал Постійний перманентний капітал Кошти, які
використовуються за межами підприємства

Рис. 2 Система показників оцінки фінансового стану підприємства

Загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться за допомогою
«читання балансу».

Під «читанням» балансу розуміють попереднє загальне ознайомлення з
підсумками роботи підприємства і його фінансовим станом.

У закордонній практиці фірм і на деяких вітчизняних підприємствах при
початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового
стану активно використовуються показники горизонтального (динамічного),
вертикального (структурного) і трендового аналізів.

У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні зміни розміру валюти
балансу і різних його статей за звітний період, а також темпи росту, що
важливі для характеристики фінансового стану підприємства.

Для цього підсумок балансу на кінець періоду, що аналізують, порівнюють
з підсумком балансу на початок цього періоду. Це дає можливість
визначити масштабність підприємства, загальний напрямок руху балансу. У
звичайних виробничих умовах збільшення валюти балансу оцінюється
позитивно, але необхідно визначити, за рахунок чого він виріс. Якщо це
відбулося за рахунок власного капіталу чи за рахунок власного капіталу
разом зі збільшенням позикових засобів, то це позитивно. Однак
керівництву підприємства варто задуматися, якщо зростання валюти балансу
обумовлено зростанням лише боргових зобов’язань.

Зменшення валюти балансу «сигналізує» про звуження (згортання)
діяльності підприємства. Причини такого згортання необхідно вивчити.

«Читання» бухгалтерського балансу передбачає також визначення характеру
змін окремих статей і розділів балансу. Позитивно оцінюється збільшення
в активі балансу залишків коштів, поточних фінансових інвестицій, як
правило, основних засобів, нематеріальних активів і виробничих запасів;
у пасиві балансу – підсумку першого розділу й особливо сум прибутку,
доходів майбутніх періодів. Негативної оцінки заслуговує різке зростання
дебіторської заборгованості в активі і кредиторській заборгованості в
пасиві балансу.

Потрібно сказати, що в умовах ринкової економіки переглядається оцінка
характеру змін деяких статей балансу. Наприклад, якщо раніш у всіх
випадках позитивно оцінювалися збільшення залишків коштів на
розрахунковому і валютному рахунках, те тепер підприємства повинні
намагатися більш раціонально використовувати вільні кошти (надавати
позику іншим підприємствам, купувати короткострокові цінні папери).
Підприємства, що орієнтуються на ринкову економіку, як правило,
здійснюють короткострокові фінансові вкладення, капітальні вкладення,
купують патенти, ліцензії й іншу інтелектуальну власність, що
відображається в статті «Нематеріальні активи».

Метою вертикального (структурного) аналізу є визначення:

питомої ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець
звітного періоду;

зміна питомої ваги змін у % до розміру статей балансу на початок періоду
(темп приросту статті балансу);

змін у % до змін валюти балансу (темп приросту структурних змін –
показник динаміки структурних змін);

ціна одного відсотка зростання валюти балансу і кожної статті –
відношення розміру абсолютної зміни у відсотках абсолютної зміни на
початок періоду.

Зіставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновок про
те, по яких джерелах в основному був приплив нових засобів.

Для коректування фінансової стратегії підприємства, визначення
перспектив фінансового стану особливе значення має трендовий аналіз
окремих статей балансу.

При трендовому аналізі використовуються спеціальні економіко-математичні
методи (середній приріст, визначення функцій, що дають опис поводження
даної статті балансу, та інше).

Ознаками «гарного» балансу щодо підвищення (росту) ефективності можна
вважати такі показники:

коефіцієнт поточної ліквідності > 2,0;

забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом;

ріст власного капіталу;

немає різких змін в окремих статтях балансу;

дебіторська заборгованість нарівні (у рівновазі) з розмірами
кредиторської заборгованості;

у балансі відсутні «хворі» статті (збитки, прострочена заборгованість
банкам і бюджету);

на підприємстві запаси і витрати не перевищують розмір мінімальних
джерел їхнього формування (власний оборотний капітал, довгострокові і
короткострокові кредити і позики).

Найбільш повну і глибоку інформацію про загальний фінансовий стан
підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі
балансу підприємства спеціального порівняльного аналітичного балансу.

Особливої уваги заслуговує досвід і російських аналітиків. Різні автори
пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної
сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а
також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і
технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її
організацію у виді двухмодульної структури:

експрес-аналіз фінансового стану,

деталізований аналіз фінансового стану.[32]

Експрес-аналіз фінансового стану

Його метою є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки
розвитку суб’єкта, що хазяює. У процесі аналізу розраховуються різні
показники і доповнюються методами, заснованими на досвіді і кваліфікації
фахівця.

Експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап,
попередній огляд фінансової звітності, економічне читання й аналіз
звітності.

Ціль першого етапу – прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової
звітності і переконатися в її готовності до читання. Тут проводиться
візуальна і найпростіша рахункова перевірка звітності по формальних
ознаках і власне кажучи: визначається наявність усіх необхідних форм і
додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і ясність
усіх звітних форм; перевіряються валюта балансу і всі проміжні підсумки.

Ціль другого етапу – ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу.
Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді,
визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни
в майновому і фінансовому положенні суб’єкта, що хазяює.

Третій етап – основної в експрес-аналізі; його ціль – узагальнена оцінка
результатів господарської діяльності і фінансового стану об’єкта. Такий
аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах
різних користувачів (табл. 1).

Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність чи
необхідність більш заглибленого і детального аналізу фінансових
результатів і фінансового положення.

Деталізований аналіз фінансового стану

Його ціль – більш докладна характеристика майнового і фінансового
положення суб’єкта, що хазяює, результатів його діяльності в звітному
періоді, що минає, а також можливостей розвитку суб’єкта на перспективу.
Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу.
При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

Таблиця 1

Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу. [32]

Напрямок аналізу Показники

1. Оцінка економічного потенціалу суб’єкта господарювання

1.1 Оцінка майнового стану Величина основних засобів і їхня частка в
загальній сумі активів

Коефіцієнт зносу основних засобів

Загальна сума коштів підприємства

1.2 Оцінка фінансового стану

Величина власних засобів і їхня частка в загальній сумі джерел.

Коефіцієнт покриття (загальний).

Частка власних оборотних коштів у їх сумі.

Частка довгострокових позикових засобів у загальній сумі джерел

Коефіцієнт покриття запасів.

1.3. Наявність «хворих» статей у звітності. Збитки.

Позички і позики, не погашені в термін.

Прострочена кредиторська заборгованість

Векселі видані прострочені.

2. Оцінка результатів фінансово-господарської діяльності.

2.1. Оцінка прибутковості. Прибуток.

Рентабельність загальна.

Рентабельність основної діяльності.

2.2. Оцінка динамічності. Порівняльні темпи росту виторгу, прибутку

Оборотність активів

Тривалість операційного і фінансового циклу.

Коефіцієнт дебіторської заборгованості

2.3 Оцінка ефективності використання потенціалу Рентабельність
авансованого капіталу.

Рентабельність власного капіталу.

Можлива наступна програма заглибленого аналізу фінансово-господарської
діяльності підприємства:

1. Попередній огляд економічного і фінансового стану суб’єкта
господарювання.

Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської
діяльності.

Виявлення “хворих” статей звітності.

2. Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб’єкта господарювання.

Оцінка майнового положення.

Побудова аналітичного нетто.

Вертикальний аналіз балансу.

Горизонтальний аналіз балансу.

Аналіз якісних зрушень у майновому положенні.

Оцінка фінансового положення.

Оцінка ліквідності.

Оцінка фінансової стійкості.

3. Оцінка й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності
суб’єкта господарювання.

Оцінка основної діяльності.

Аналіз рентабельності.

Оцінка положення на ринку цінних паперів.

Методика аналізу фінансового стану, пропонована І.Т. Балабановим
заснована на наступному. Рух будь-яких трудових і матеріальних ресурсів
супроводжується утворенням і витратою коштів, тому фінансовий стан
підприємства, відбиває всі сторони його виробничо-торгової діяльності.
Характеристика фінансового стану проводиться за наступною схемою:

аналіз прибутковості (рентабельності);

аналіз фінансової стійкості;

аналіз кредитоспроможності;

аналіз використання капіталу;

аналіз рівня самофінансування;

аналіз валютної самооплатності.

Аналіз прибутковості господарюючого суб’єкта характеризується
абсо-лютними і відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості
– це сума прибутку, чи доходів. Відносний показник – рівень
рентабельності. Рентабельність являє собою прибутковість, чи
прибутковість виробничо-торгового процесу. Її величина виміряється
рівнем рентабельності. Рівень рентабельності підприємств зв’язаних з
виробництвом продукції, визначається процентним відношенням прибутку від
реалізації продукції до собівартості продукції. У процесі аналізу
вивчають динаміку зміни обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності і
фактори, їх визначальні. Фінансово стійким вважається таке
підприємство, що за рахунок власних коштів покриває засоби, вкладені в
активи (основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), не
допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості і
розплачується в термін за своїми обов’язками. Головним у фінансовій
діяльності є правильна організація і використання оборотних коштів. Тому
в процесі аналізу фінансового стану питанням раціонального використання
оборотних коштів приділяється основна увага. Характеристика фінансової
стійкості містить у собі аналіз:

склад і розміщення активів суб’єкта, що хазяює;

динаміки і структури джерел фінансових ресурсів;

наявності власних оборотних коштів;

кредиторської заборгованості;

наявності і структури оборотних коштів;

дебіторської заборгованості;

платоспроможності.

О. С. Стоянова особливу увагу приділяє специфічним методам аналізу: це
розрахунки ефекту фінансового важеля й операційного важеля, а також
розрахунку фінансових коефіцієнтів. Найважливішими коефіцієнтами
звітності, що використовуються у фінансовому керуванні, є:

коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності, термінової
ліквідності і чистий оборотний капітал);

коефіцієнти ділової активності чи ефективності використання ресурсів
(оборотність активів, оборотність дебіторської заборгованості,
оборотність матеріально – виробничих запасів і тривалість операційного
циклу);

коефіцієнти рентабельності (рентабельність всіх активів підприємства,
рентабельність реалізації, рентабельність власного капіталу);

коефіцієнти структури капіталу (коефіцієнт власності, коефіцієнт
фінансової залежності, коефіцієнт захищеності кредиторів);

коефіцієнти ринкової активності (прибуток на одну акцію, балансова
вартість однієї акції, співвідношення ринкової ціни акції і її
балансової вартості, прибутковість акції і частка виплачених
дивідендів).

Важливим інструментом фінансового менеджменту є не тільки аналіз рівня і
динаміки основних коефіцієнтів у порівнянні з визначеною базою, але і
визначення оптимальних пропорцій між ними з метою розробки найбільш
конкурентноздатної фінансової стратегії.[8]

3. Поняття банкрутства та методи його прогнозування

Банкрутство (фінансовий крах, руйнування) — це підтверджена
документально нездатність суб’єкта господарювання платити по своїх
боргових зобов’язаннях і фінансувати поточну основну діяльність через
відсутність засобів. Основною ознакою банкрутства є нездатність
підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох
місяців із дня настання термінів платежів. Після закінчення цього
терміну кредитори одержують право на звертання в арбітражний суд про
визнання підприємства-боржника банкрутом. Банкрутство визначене самою
сутністю ринкових відносин, що сполучені з невизначеністю досягнення
кінцевих результатів і ризиком утрат.

Для діагностики імовірності банкрутства використовується кілька
підходів, заснованих на застосуванні:

а) аналізу великої системи критеріїв і ознак;

б) обмеженого кола показників;

в) інтегральних показників, розрахованих за допомогою: скорінгових
моделей; багатомірного рейтингового аналізу; мультиплікативного
дискримінантного аналізу й інших.

Ознаки банкрутства при багатокритеріальному підході відповідно до
рекомендацій Комітету з узагальнення практики аудірування
(Великобританія) звичайно поділяють на дві групи. [3]

До першої групи відносяться показники, що свідчать про можливі фінансові
утруднення й імовірність банкрутства в недалекому майбутньому:

повторювані істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в
хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажів і хронічної
збитковості;

наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської
заборгованості;

низькі значення коефіцієнтів ліквідності і тенденція їх до зниження;

збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній
сумі коштів;

дефіцит власного оборотного капіталу;

систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;

наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції;

використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;

несприятливі зміни в портфелі замовлень;

падіння ринкової вартості акцій підприємства;

зниження виробничого потенціалу і т.д.

В другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають
підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але
сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при
неприйнятті дійових заходів. До них відносяться:

надмірна залежність підприємства від якого-небудь одного конкретного
проекту, типу устаткування, виду активу, ринку сировини чи ринку збуту;

утрата ключових контрагентів;

недооцінка відновлення техніки і технології;

утрата досвідчених співробітників апарата керування;

змушені простої, неритмічна робота;

неефективні довгострокові угоди;

недостатність капітальних вкладень і т.д.

До достоїнств цієї системи індикаторів можливого банкрутства можна
віднести системний і комплексний підходи, а до недоліків — більш високий
ступінь складності ухвалення рішення в умовах багатокритеріальної
задачі, інформативний характер розрахованих показників, суб’єктивність
прогнозного рішення.

Відповідно до чинного законодавства про банкрутство підприємств для
діагностики їх неспроможності застосовується обмежене коло показників:

коефіцієнт поточної ліквідності,

коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом,

коефіцієнт відновлення (утрати) платоспроможності.

Згідно з даними правилами підприємство визнається неплатоспроможним при
наявності однієї з наступних умов:

коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду нижче
нормативного значення для відповідної галузі;

коефіцієнт відновлення (утрати) платоспроможності 1,23 і більш свідчить про малу його імовірність.

На аналізованому підприємстві величина Z-рахунка по моделі Альтмана
складає:

на початок року

ZH = 0,717 х 0,27 + 0,847 х 0,09+3,107 х 0,328 + 0,42 х 1,2 ++0,995 х
1,5 = 3,27;

на кінець звітного періоду ZK = 0,717 х 0,28 + 0,847 х ОД 1 + 3,107 х
0,352 + 0,42 х 1,08 + +0,995 х 1,76 = 3,59.

Отже, можна зробити висновок, що на даному підприємстві імовірність
банкрутства мала.

Дискримінантна модель, розроблена Лисом для Великобританії, одержала
наступне вираження:

Z = 0,063х1 +0,092х2 +0,057х3 + 0,001х4,

де х1 — оборотний капітал/сума активів;

х2 — прибуток від реалізації/сума активів;

х3 — нерозподілений прибуток/ сума активів;

х4 — власний капітал/позиковий капітал.

Тут граничне значення дорівнює 0,037.

По моделі Лиса величина Z-рахунка для аналізованого підприємства
дорівнює:

ZH = 0,063 х 0,613 + 0,092 х 0,328 + 0,057 х 0,09 + 0,001 х 1,2 = 0,075;

ZK = 0,063 х 0,669 + 0,092 х 0,352 + 0,057 х 1 +0,001 х 1,08 = 0,087.

Таффлер розробив наступну модель:

Z = 0,53х1 + 0,13×2 + 0,18х3 + 0,16х4,

де х1 — прибуток від реалізації/короткострокові зобов’язання;

х2 — оборотні активи/сума зобов’язань;

х3 — короткострокові зобов’язання/сума активів;

х4 — виторг/сума активів.

Якщо величина Z-рахунка більше 0,3, це говорить про те, що у фірми
непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2, то банкрутство більш
ніж ймовірне. По даній моделі аналізоване підприємство виглядає в такий
спосіб:

Zп = 0,53 х 0,923 + 0,13 х 1,78 + 0,18 х 0,343 + 0,16 х 1,5 = 1,02233;

ZK = 0,53 х 0,909 + 0,13 х 1,73 + 0,18 х 0,387 + 0,16 х 1,76 = 1,05793.

Однак слід зазначити, що використання таких моделей вимагає великих
обережностей. Тестування інших підприємств за даними моделям показало,
що вони не повною мірою підходять для оцінки ризику банкрутства наших
суб’єктів господарювання через різну методику відображення інфляційних
факторів і різної структури капіталу, а також через розходження в
законодавчій і інформаційній базі.

По моделі Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень
четвертого показника (власний капітал/позиковий капітал), одержують дуже
високу оцінку, що не відповідає дійсності. У зв’язку з недосконалістю
діючої методики переоцінки основних фондів, коли старим зношеним фондам
придається таке ж значення, як і новим, необґрунтовано збільшується
частка власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку
склалося нереальне співвідношення власного і позикового капіталу. Тому
моделі, у яких є присутнім даний показник, можуть спотворити реальну
картину.

Існує необхідність розробки власних дискримінантних функцій для кожної
галузі, які б враховували специфіку нашої дійсності. Більш того, ці
функції повинні тестуватися щороку на нових вибірках з метою уточнення
їх дискримінантної сили.

Для обґрунтування основних індикаторів ризику банкрутства і створення
дискримінантної моделі для його оцінки зібрана інформація з 200
сільськогосподарських підприємств за 1995-1998 р. і на підставі її
розраховані 26 фінансових коефіцієнтів по кожнім суб’єкті господарювання
за кожний рік.

ВИСНОВКИ

прибуток і його розподіл;

рівень рентабельності;

майновий стан;

зміна динаміки фінансового стану за кілька років;

фінансова стійкість;

платоспроможність;

взаємини підприємств із фінансово-банківською системою, постачальниками
і споживачами продукції;

перспективи розвитку в майбутньому.

структури капіталу за його розміщенням і джерелами утворення;

ефективності використання капіталу;

платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

фінансової стійкості;

рівня прибутковості (рентабельність) підприємства.

Для аналізу фінансового стану підприємства використовуються внутрішні і
зовнішні джерела інформації.

Банкрутство (фінансовий крах, руйнування) — це підтверджена
документальне нездатність суб’єкта господарювання платити по своїх
боргових зобов’язаннях і фінансувати поточну основну діяльність через
відсутність засобів. Основною ознакою банкрутства є нездатність
підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох
місяців із дня настання термінів платежів. Після закінчення цього
терміну кредитори одержують право на звертання в арбітражний суд про
визнання підприємства-боржника банкрутом.

З позицій фінансової діяльності банкрутство характеризує реалізацію
катастрофічних ризиків підприємства в процесі його фінансової
діяльності, унаслідок якої воно незручно задовольнити у встановлений
термін пред’явлені з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання
перед бюджетом.

Хоча банкрутство підприємства є юридичним фактом (тільки арбітражний суд
може визнати факт банкрутства підприємства), у його основі лежать
переважно фінансові причини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Абрютина М.С. Экспресс-анализ деятельности предприятия при помощи шкалы
финансово-экономической устойчивости (на основе отклонений от точки
равновесия) // Финансовый менеджмент. – 2004. -№ 3.

Анализ хозяйственной деятельности / Под ред. Г.В. Савицкая. – М.: ИСЗ,
1998.-320с.

Аналіз фінансового стану підприємства / Під ред. В.В. Ковальова. – М.:
Центр економіки і маркетинга, 1997. – 192с.

Астринский Д. Наноян В. Экономический анализ финансового состояния
предприятия//Экономист. – 2000. – №12. – с.55 – 59.

Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. -М.:
Финансы и статистика, 1999. – 256 с.

Бендиков М.А. Совершенствование диагностики финансового состояния
промышленного предприятия // Менеджмент в России и зарубежом. – 2003. –
№5. -с. 81-83.

Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства
// Фінанси України. 2004. – № 6 – с. 53 – 60.

Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану
підприємства//Економіст. – 2003. – №11. – с. 40-43.

Дворецкая А.Е. Организация управления финансами на предприятии. //
Менеджмент в России и зарубежом. – 2004. – №4. – с. 97-103.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про джерела збільшення власних
обігових коштів підприємств і організацій» від 14.05.98року

Довідник директора підприємства / Під ред. М.Г. Лапусти. – М.:
«Інфра-М», 1998.- 162с.

Економіка підприємств України. Навчальний посібник / Під ред. В.В.
Бойко. – Дніпропетровськ: Пороги, 1997. – 95с.

Економіка підприємства / Під ред. В.П. Грузинова. – М.: Фінанси і
статистика, 1996. – 256с.

Економіка підприємства. Посібник для вузів / Під ред. В.Я. Горфинкеля.
-М.: Банки і биржі, ЮНИТИ, 1996. – 139с.

Закон України «Про власність» від 2жовтня 1992року

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему
оподаткування» 77/97-ВР от 18.02.97г.

Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991року

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від
22.05.97

Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1992року

Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991року

Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и
статистика, 1999. – 768 стр.

Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций.
Анализ отчетности. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и
статистика, 2000. – 512 стр.

Крамаренко Г.А. Финансовый анализ. Учебное пособие. – Днепропетровск:
ДАУБП.2000.- 152с,

Кручок С.І. Оцінка фінансового стану підприємств // Фінанси України.
2004.-№8-с. 41 -47.

Методика фінансового аналізу / Під ред. А.Д. Шеремет. – М.: «Інфра-М»,
1999.-208с.

Основи фінансового аналізу / Під ред. Н.А. Русак. – Минськ.: ТОВ
«Меркаванне», 1995. – 196с.

Основи фінансового аналізу / Під ред. Н.П. Кондракова. – М.: Главбух,
1998.- 112с.

Павловська О.В. Удосконалення методів аналізу фінансового стану
підприємств // Фінанси України. -2003. – №11. -с.55-61.

Стратегія і управління фінансами / Під ред. Й.А. Бланк. – К.: МП «ИТЕМ»
-«АДЕФ-Україна», 1996. – 534с.

Техника фінансового аналізу / Під ред. Єрик Хелферт . – М.: Аудит,
ЮНИТИ, 1996.-250с.

Управління фінансовою діяльностю підприємства / Під ред. Б. Коласс. –
М.: Фінанси. ЮНИТИ, 1997. – 300с.

Финансовое положение предприятия (оценка, анализ, планирование). Под
ред. А.В. Чуписа. – Суммы: Издательство “Университетская книга”, 1999. –
332с.

Фінанси підприємств: Навчальний посібник / Під ред. Е.И. Бородіна. – М.:
Банки і біржі, 1998. – 208с.

Фінанси: Навчальний посібник / Під ред. А.М. Ковальова. – М.: Фінанси та
статистика, 1997. – 336с.

Фінанси: Навчальний посібник / Під ред. Л.В. Гикиш. – К: МАУП, 1998.
-92с.

Фінансове управління компаніей / Під ред. Е.В. Кузнецової. – М.: Фінанси
і статистика, 1996. – 140с.

Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Негашев Е.В. Методика финансового
анализа.-М.:ИНФРА – М, 2000. – 208с.

Шкромида В.В. Рейтингова оцінка фінансового стану підприємства //
Проблеми науки. – 2003. – №1. – с.46-54.

PAGE

PAGE 33

Види аналіза фінансового стану підприємства

За змістом процеса управління

За періо-дичністю проведення анализа

За змістом и повноті питань що вивчають

За об’єктами

За суб’єктами

За методами вивчення об’єктів

Періоди-чний

Разовий

Ретроспектив-ний аналіз діяльності за минулий період

Перспективний (прогнозний), спрямований на очікувану оценку фінансового
стану

Оперативний, поточний, що виконується в процесі регулювання фінансової
діяльності

Комплексний

Локальний аналіз окремих підрозділів

Аналіз фінансово-го стану і фінансо-их резуль-атіов дія-льності

Аналіз, що про-водять

Систем-ний

Порівнювальний

Вибір-ковий

Аналіз платоспроможності і кредитоспроможності

Економічні слу-жби під-приємств

Фінансові, статистичні органи

Банки, асоціації, біржі

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter