.

Аналіз фінансового стану біржі (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
865 11045
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Аналіз фінансового стану біржі

ПЛАН

Вступ.

РОЗДІЛ І. Сутність біржової діяльності:

Організація та функціонування товарно-біржового ринку;

Економічний зміст діяльності товарної біржі;

Економічна правова база створення товарної біржі та формування її
матеріальної бази;

Основні види бірж.

РОЗДІЛ ІІ. Фінансовий аналіз:

Аналіз фінансового стану. Загальні положення;

Звіт про фінансові результати;

Звіт про власний капітал;

Звіт про рух грошових коштів.

ДОДАТКИ.

ЛІТЕРАТУРА.

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки спричинює докорінні зміни в економічних
відносинах у народному господарстві. Перш за все змінюються функції
держави, її організаційну роль значною мірою беруть на себе вільні
ринкові інститути. Виникає необхідність у формуванні повноцінних
гуртових ринків продовольства, сировини для підприємств, цінних паперів
і конвертованого грошового капіталу.

Такими ринковими інститутами є торговельні доми, ярмарки, аукціони та
біржові структури. Саме останні за попередні роки досягни великих
результатів у купівлі-продажу великих партій товарів, грошових капіталів
та цінних паперів.

За класичним визначенням біржа розглядається як ринок, на якому через
біржових посередників здійснюється гуртова торгівля товарами, валютою та
цінними паперами у вигляді торговельних угод або купівлі-продажу. За
останні роки перелічені види бірж за специфікою торгів і розрахунків
між: учасниками почали зливатись, об’єднуватись, працювати за схожими
правилами термінового продажу і майбутніх купівель контрактів. Біржовий
розвиток за роки незалежності в Україні розпочався у 1990-х роках. У ці
роки розвитку біржового ринку сприяло достатнє законодавчо-нормативне
забезпечення та всебічна підтримка цього процесу державою.

В наступні роки біржова активність дещо послабилась, через зменшення
обсягів виробництва аграрної, промислової та видобувної галузей. Поряд
із цим зниження платоспроможності підприємств, розвиток бартерної
торгівлі, натуроплати, введення регіональних замовлень без фінансового
забезпечення та ринкових засобів закупки, особливо на
сільськогосподарську продукцію, призвели до скорочення і зупинки
діяльності кількох товарних та фондових бірж: в Україні.

Сьогодні в Україні основи біржової діяльності вже закладено. В міру
нормалізації загальної економічної ситуації та нагромадження досвіду
біржі мають усі шанси стати реальними індикаторами ринкових цін, тобто
успішно виконати завдання, яке на них покладається.

Нині біржа визначається як форма організації ринку, яка забезпечує
вільну торгівлю товарами – товарна біржа, або цінними паперами – фондова
біржа. Всі види бірж:, в тому числі валютна і біржа праці, займають
провідне місце у формуванні ринково-біржових цін (курсів) на товари та
ресурси на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Переваги біржової торгівлі є загальновідомими. Оскільки біржі притаманна
регулярність біржових операцій, вона є постійним місцем проведення
торгів, які підпорядковують заздалегідь встановленим правилам
рівноправність учасників, публічне проведення торгів, здійснюючи
розрахунок через рахункову палату.

Сьогодні біржовий ринок, одержавши належне економічне середовище,
розпочав вирішувати проблеми формування ринкових цін на основі попиту і
пропозиції. Поступово відбувається процес самореалізації тіньового ринку
сільськогосподарської, промислової і видобувної продукції через
прозорість товарних потоків. Це дозволяє збільшувати надходження до
державного бюджету коштів на рахунок оптимального оподаткування. Крім
того, через біржовий, насамперед аграрний, ринок задовольняються
державні потреби у продовольстві. Водночас біржі є центром експорту
окремих видів аграрної та продукції і переробки, сприяють усуненню
невигідних демпінгових цін.

Біржова торгівля – один із видів підприємницької діяльності, товарна
біржа – одна з конкретних організаційних форм підприємництва.

Як суб’єкт господарювання біржа (підприємство) здійснює свою діяльність
на засадах самоврядування та господарської самостійності, є юридичною
особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний
розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своєю
назвою.

Діяльність товарної біржі визначається, значною мірою, дотриманням
певних вимог, а саме:

товарні біржі можуть існувати в різноманітних формах. Вони створюються
державними органами, акціонерними та пайовими товариствами. Це
добровільні господарські об’єднання підприємств, організацій,
брокерських фірм та громадян;

засновники і члени товарної біржі зобов’язані забезпечити відповідні
умови для публічних торгів (фіксовані і відомі всім бажаючим час і місце
біржових зборів, оголосити всі заявки на біржових зборах) та
зареєструвати всі угоди, що укладаються на біржі;

біржа не може займатися безпосередньою торговельно-посередницькою
діяльністю. Мета біржі полягає не в одержанні максимального прибутку, а
у сприянні розвитку торгівлі і регіонального ринку в цілому,
визначенні об’єктивного рівня ринкових цін на товари (котирування),
страхуванні угод. При цьому всі учасники біржового процесу повинні
перебувати в рівних умовах.

Аналіз як функція внутрішньовиробничого управління має власну
метрологічну основу: принципи, функції, організаційну структуру, методи
та інструменти, інформаційну базу.

Аналітична діяльність спрямована на вивчення, облік попиту, та вимог
ринку для обґрунтованого загального наказу на випуск конкурентноздатних
продуктів у раніше встановлених обсягах, що відповідають певній
техніко-економічній характеристиці, реалізації, яка може забезпечити
отримання найвищого прибутку.

“Кінцева мета аналітичної діяльності – розробка аналітичних програм, що
є вихідним пунктом, передумовою планування виробництва, оскільки вони
дають змогу визначити оптимальну структуру (номенклатуру, асортимент та
ефективність і виробництва). На основі аналітичної діяльності укладають
міжнародні комерційні угоди, проводять комерційні операції.

На реалізацію принципів аналізу зорієнтовані його функції, саме:

– найповніший облік вимог ринкового попиту і запитів споживачів, їх
вимог до якості, техніко-економічних параметрів, новизни, дизайну та
іншого на основі комплексного дослідження ринків, розробки технічної
політики і проведення науково-дослідних робіт;

– визначення оптимального асортименту випускної продукції та структури
виробництва на основі економічного розрахунку: витрат виробництва
(собівартості) продукції, ефективності капітальних вкладень, можливості
забезпечення виробництва матеріалами, фінансовими та трудовими
ресурсами, рівня прибутку;

– прийняття обґрунтованих рішень, ефективність яких визначаються за
кінцевим результатом діяльності підприємства;

– розробка збутової політики на основі визначення максимально вигідних
каналів збуту, системи руху товарів, організації технічного
обслуговування, системи стимулювання збуту та формування потреб
споживачів.

Реалізація цих чинників передбачає встановлення зворотного зв’язку з
ринком для коригування розрахунків у рамках , аналітичних програм, на
основі яких приймають рішення на г відповідних рівнях управління.

Виняткове значення у сучасних умовах, особливо при виході на міжнародні
ринки, мають біржі, що суворо контролюють якість продукції, реалізацію
заходів, організацію збуту, здійснюють післяреалізаційне технічне
обслуговування, надання технічних та інших послуг, проведення рекламних
кампаній. Усі ці заходи належать до організації і техніки комерційних
операцій, що мають за мету доведення аналітичної діяльності до логічного
завершення — вдержання кінцевого результату. Це свідчить і про те,
наскільки продумані складена програма аналізу та план-бюджет на поточний
рік і наскільки успішно вони реалізовані. Головний критерій оцінювання –
досягнення визначеної мети: отримання максимального та стабільного
прибутку, міцне закріплення на ринку або проникнення на нові ринки.

Важлива особливість аналізу як системи внутрішньовиробничого управління
полягає в тому, що вона заснована на прийнятті рішень на базі
багатоваріантних економічних розрахунків і зорієнтована на створення
організаційних, економічних та юридичних умов для високоефективного
функціонування та розвитку фірми загалом.

Аналіз в умовах сучасної науково-технічної революції став не тільки
необхідним, об’єктивно закономірним, а й можливим. Науково-технічний
прогрес, породжуючи нові потреби, одночасно створює відповідну базу і
математичний апарат аналізу та прогнозу для здійснення багатоваріантних
розрахунків і вибору за їх результатами оптимального варіанта вирішення.

Аналітична робота біржі спрямована на те, щоб обґрунтовано, спираючись
на попит ринку визначати конкретну поточну і, головним чином,
довготермінову (стратегічну) мету, напрямки та реальні джерела ресурсів
господарської діяльності, а також асортимент і якість продукції, її
пріоритети, оптимальну структуру виробництва та очікуваний прибуток.

Оцінюючи господарську діяльність біржі, економічний аналіз, на відміну
від інших економічних дисциплін, має на меті виявити умови, за яких вона
здійснювалась, та їх вплив на результати цієї діяльності. Через це його
об’єктами є всі сторони діяльності, а також інші процеси, пов’язані з
нею, і стан засобів підприємства. Конкретні об’єкти і зміст економічного
аналізу залежить від досліджуваних питань, глибини вивчення резервів
(характеру порівнянь, періодичності та термінів проведення).

Залежно від аспектів дослідження виділяють фінансово-економічний і
техніко-економічний аналізи. Фінансово-економічний аналіз спрямований на
розкриття суті фінансових показників (реалізації, прибутку,
рентабельності) у їх зв’язку з виробничими.

При проведенні аналізу виникає необхідність встановити, за допомогою
яких показників можна дати всебічну характеристику того чи іншого
об’єкта аналізу і виявити фактори, що зумовили позитивні або негативні
відхилення.

При фінансово-економічному аналізі переважно застосовують дедуктивний
метод: спочатку вивчають узагальнені показники господарської діяльності
в масштабах усього господарського об’єднання, підприємства чи іншого
об’єкта, потім ці показники деталізують, розчленовують.

Деталізація, розчленування узагальнених показників – це аналіз (“аналіз”
з грецької означає “розкладання, розчленування на частини”), а подальше
узагальнення матеріалів дослідження, на основі якого дають вільну оцінку
виконанню плану, ефективності господарювання і виробляють зведений
рахунок резервів, називають синтезом.

Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні і структур його
актів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел. Основні
завдання аналізу фінансового стану визначення якості фінансового стану,
вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період,
підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і
платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують на основі
дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансових показників і
розподіляють на такі аналітичні блоки:

– структурний аналіз активів і пасивів;

– аналіз фінансової стійкості;

– аналіз платоспроможності здатності (ліквідності);

– аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу
є річна і квартальна бухгалтерська звітність: форма 7 “Бухгалтерський
баланс”, форма 8 “Звіт про фінансові результати”, форма 9 “Звіт про
власний капітал”, форма 10 “Звіт про рух грошових коштів”, форма 11
“Примітки до річної фінансової звітності”, а також дані бухгалтерського
обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за
синтетичними рахунками.

Основними методами аналізу фінансового стану є горизонтальний,
вертикальний, трендовий, коефіцієнтний і чинник У ході горизонтального
аналізу визначають абсолюти відносні зміни величин різних статей балансу
за певний період. Мета вертикального аналізу – обчислення питомої ваги
окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури, активів і
пасивів на певну дату. Трендовий аналіз – полягає зіставленні величин
балансових статей за кілька років (або інших суміжних звітних періодів)
для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників.
Коефіцієнтний аналіз – зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних
показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин
балансових статей, або інших абсолютних показників одержаних на основі
звітності і даних бухгалтерського обліку При аналізі фінансових
коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також
вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних
періодів. Як базові величини використовують:

– теоретично обґрунтовані й одержані в результаті експертних опитувань
величини відносних показників, що характеризують оптимальні і критичні
значення з точки зору стійкості фінансового стану підприємства;

– посередні за тимчасовим рядом значення показників даного
підприємства, що належать до минулих сприятливих стосовно фінансового
стану періодів;

– значення показників, розраховані за даними звітності найуспішнішого
конкурента;

– середньогалузеві значення показників.

Крім фінансових коефіцієнтів, в аналізі фінансового стану велику роль
відіграють абсолютні показники, розраховані на основі звітності. До них
належать: чисті активи (реальний власний капітал), власні оборотні
активи, показники забезпеченості запасів власними обіговими коштами.
Дані показники є критеріальними, бо з їх допомогою формулюють критерії,
що дають змогу визначити якість фінансового стану.

Для визначення причин зміни абсолютних і відносних фінансових
показників, а також рівня впливу різних причин на величину зміни
показника застосовують чинниковий аналіз, прийоми детально висвітлені у
спеціальній літературі.

РОЗДІЛ І.СУТНІСТЬ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
Т-Б РИНКУ.

Товарно-біржовий ринок є складною соціально-економічною категорією, суть
якої розкривається найбільш повно, якщо розглядати ринок у різних
аспектах його діяльності. Іншими словами, товарно-біржовий ринок – це
сфера товарного обміну, де реалізуються відносини щодо купівлі-продажу
товарів та зображається лінія господарської діяльності, яка пов’язана з
реалізацією товарів.

До основних показників функціонування товарно-біржового ринку залежать:

> місткість товарного ринку (максимально можливий обсяг реалізації
товарів з врахуванням рівня платоспроможного попиту, товарної пропозиції
та роздрібних цін);

> динаміка розвитку окремих галузей товарного ринку;

> ступінь диверсифікації товарно-біржового ринку (ступінь охоплення
різними видами товарів (за асортиментом і ціною) географічного,
етнічного, платоспроможного населення країни);

> якість товарів (сукупність властивостей для задоволення потреб);

> конкурентоспроможність товарів на ринку (здатність продукції
відповідати вимогам даного ринку, в основі якого лежить задоволення
потреби завдяки якісним, економічним та комерційним чинникам впливу на
попит продукції).

Класифікація товарно-біржового ринку, як правило, здійснюється за
географічною та товарно-галузевою ознаками (рис. 2.1; 2.2.).
Географічний товарно-біржовий ринок – це поділ ринків окремих регіонів,
материків, частин світу з метою виявлення товарного попиту на кожному з
них.

Структура ринку – це сукупність умов, які визначають особливості його
функціонування.

При формуванні структури важливе значення має рівень і характер
монополізації товарного ринку, її основними варіантами є о монополія
(один продавець і необмежена кількість покупців), ? монопсонія (один
покупець і необмежена кількість продавців), ? олігополія (декілька
продавців і необмежена кількість покупців), о олігопсонія (декілька
покупців і необмежена кількість продавців), а також о поліполія та ?
поліпсонія, що найбільш наближені до необмеженої конкуренції.

Економічний зміст діяльності ТБ

Як свідчить досвід створення і функціонування бірж на Заході, всі вони
започатковувались і будували свою роботу, по-перше, за наявності
реального товару, по-друге, за умов існування в державі нормальних
економічних відносин, заможних покупців і потужних виробників. Перехід
від торгівлі наявним товаром до торгівлі терміновими контрактами
передбачає наявність не тільки закордонних покупців, а й цілком
дієздатних виробників та посередників.

Біржа як особливий інститут ринкової інфраструктури функціонує о на
ринку капіталу, о на товарному ринку і ? ринку робочої сили. На кожному
з них діє свій вид біржі.

Біржа — це така форма організації ринку, за якою здійснюються вільна
торгівля цінними паперами (фондова біржа), товарами (товарна біржа),
наймання робітників (біржа праці) і формуються ринкові (біржові) ціни
(курси) на продукцію на основі фактичного співвідношення попиту і
пропозиції.

Біржа (від латинського “вища”) означає регулярно функціонуючий ринок,
або торговельний заклад, в якому укладаються різноманітні угоди, в тому
числі здійснюються купівля-продаж цінних паперів, валюти, товарів
масового споживання та засобів виробництва.

Біржа — це своєрідний аукціон, де є достатня кількість відповідних
предметів купівлі-продажу, де працюють чесні і добросовісні продавці та
купівельноспроможні покупці, які готові здійснювати переговори та
укладати угоди.

Термін “біржа” тлумачився по-різному:

“…великий торговий центр, який розміщувався у показному місці”;
“…проміжок часу торгів, зборів, зібрання купців”; “…зібрання
купецької гільдії та будинки, де прохидили зібрання”. Основна причина
появи біржі — значне зростання обсягів операцій на ярмарках. Ярмарок
виявився непристосованим до цього і почав затримувати торговий процес.
Виникла потреба в іншому способі організації торгівлі, який забезпечував
би різке прискорення укладення торговельних угод. Попит і пропозиція в
такому випадку швидко знаходять один одного, покупці і продавці
оперативно входять у контакт і швидко міняються ролями, укладаючи
зустрічні угоди.

Мета і основне завдання біржі полягають, як правило, не в одержанні
великого прибутку самою біржею, а у створенні таких умов для торгівлі,
які дають змогу одержати великі прибутки учасникам біржової торгівлі,
які переважно є членами біржі, за рахунок скорочення надлишків при
закупівлі і продажу товарів, прискорення обігу капіталу, страхування від
несприятливих змін цін і т. ін. З цією метою біржа виконує цілий ряд
функцій, що забезпечують проведення торгівлі особливим, специфічним
“біржовим” способом.

У загальному вигляді основні функціональні особливості товарної біржі як
специфічної форми гуртового підприємства, що організує торгівлю,
зводяться головним чином до таких:

1. Кожна товарна біржа в умовах ринкової економіки мас чітко визначений
предмет торгівлі, тобто коло товарів, що мають дозвіл на торгівлю (так
званих біржових товарів), перелік яких передбачається правилами біржової
торгівлі, прийнятими даною біржею.

На зарубіжних товарних біржах торгівля ведеться, як правило, обмеженим
колом товарів, масовою, якісно однорідною продукцією, окремі види
(сорти) якої взаємозамінні для споживачів. Це сприяє концентрації
біржової торгівлі, стандартизації контрактів і створює передумови для
високоефективної організації торговельних операцій. До розряду класичних
біржових товарів належать: сільськогосподарська продукція (зерно, м’ясо,
худоба та ін.) і продукція її переробки (цукор, рослинні масла тощо),
нафта і нафтопродукти, кольорові і дорогоцінні метали, ліс. Історично
біржа виникла, “закріпилась ” на ринку і продовжує відігравати на ньому
важливу роль основним чином саме тому, що вона оволоділа ринком
порівняно невеликої кількості товарів (переважно сировинних).

2. Важлива особливість товарної біржі – проведення торгів на постійній
основі, регулярно, завжди в одному місці і в наперед визначений час. При
цьому біржі розміщуються, як правило, в місцях виробництва або
споживання продукції (у великих промислових або торгових центрах).

3. Безпосередньо на біржі, в її торговому залі під час торгів
(проведення біржових сесій, зборів) товар, як правило, відсутній. У
цьому її схожість з комерційними посередницькими центрами і відмінність
від товарного ринку. Тобто торг на біржі відбувається без пред’явлення
товарів як таких: інколи за зразками і пробами на основі біржових
стандартів, які вже склались. Тільки при проведенні на біржі операцій
з негайною поставкою (операцій “спот” або “кеш”) вимагається, щоб товар
був на одному зі складів біржі або на складі продавця. При здійсненні
форвардних операцій товар може перебувати в дорозі. Ф’ючерсні
(термінові) угоди взагалі не вимагають наявності товару (він, як
правило, ще не виготовлений на момент угоди).

4. Важливою функціональною особливістю товарних бірж і умовою виконання
укладених угод з метою купівлі-продажу реального товару (а не контракту)
є функціонування при біржах розвинутої виробничої інфраструктури, в
першу чергу складської мережі, що забезпечує надання клієнтам послуг
щодо зберігання, упаковки товарів, виконання транспортно-експедиційних
операцій.

5. Сама біржа як торговельне підприємство (її персонал), на відміну від
інших форм гуртової торгівлі (дилерів, гуртових торговельних фірм,
торгових будинків тощо), нічого не купує і не продає, тобто ніяких угод
з купівлі-продажу не укладає. На біржі, на відміну від гуртової ярмарки,
торгують, як правило, не виробники чи інші власники товарів та їх
кінцеві споживачі, а їх уповноважені посередники – брокери, які є
членами біржі, тобто укладання угод є правом і функцією членів біржі.

6. Найбільш характерною особливістю бірж, що відрізняє їх вії більшості
інститутів посередництва на товарному ринку, є властиві тільки їм
специфічні форми організації торговельних процесів і операцій які
ґрунтуються на високому ступені стандартизації не тільки предмета
(товарів, контрактів), а й правил ведення торгів, змісту й умов
здійсненні біржових угод, процедури проходження замовлень, порядку
розрахунків за угодами тощо. Кожна біржа функціонує згідно з прийнятими
на ній правилами біржової торгівлі, розробленими та затвердженими самок
біржею.

Особливе значення для досягнення високого рівня організації біржова
торгівлі має стандартизація біржових контрактів. На вітчизняних ринках
на даний момент угоди практично оформляються контрактом, єдиної
уніфікованої форми, в яку за згодою сторін вносяться різні умови угоди:
кількість і ціна товару, конкретні строки його поставки, умови доставки
(чиїм транспортом), форма розрахунку за товар та ін. З розвитком і
здійсненням біржової торгівлі, особливо з появою ф’ючерсних бірж, у
біржових строкових контрактах стандартизується все, крім ціни і строку
(позиції) поставки товару: його обсяг (біржова одиниці та базисний
сорт), умови доставки і франкування, форма розрахунків. Це сприяє
полегшенню організації біржової торгівлі, максимальному скороченню часу
на здійснення угод, збільшенню обороту бірж і прискорює обіг капіталів.

7. Однією з особливостей і важливою перевагою товарних бірж: в умовах
цивілізованого ринку є те, що угоди на біржах, можуть укладатися . метою
як продажу або купівлі реального товару, так і страхування вії можливої
зміни ціни на товари (ф’ючерсні, строкові угоди), тобто
купівлі-продажу не товару, а біржових контрактів на товар (паперові або
фіктивні угоди).

Відмінна особливість сучасних зарубіжних бірж — високий рівень
стандартизації товарів і їх якості. Це забезпечує високу оперативності
торгівлі, швидкість укладення біржових угод, проведення пов’язаних :
ними операцій.

Завдання біржі – не постачання сировини, капіталу, валюти, а
організація, впорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і
валюти Біржа забезпечує попит на сировину, який прямо не зв’язаний з її
використанням. Поза біржею попит на сировину пред’являють споживачі
сировини – виробники фабрикатів. В цілому попит залежить від реального
споживання.

Біржа має справу з попитом на ті чи інші товари, який безпосередньо не
пов’язаний з необхідністю у їх використанні. На біржі завжди має місце
пропозиція товарів, яка безпосередньо не зв’язана з їх виробництвом.
Купівля заради продажу, а продаж заради купівлі вирівнює попиті
пропозицію. На біржовому ринку завжди є попит і пропозиція, питанні
тільки в тому, за якою ціною пропонується і вимагається товар. Біржовий
товар завжди можна купити і продати – він ліквідний. Біржова торгівля
забезпечує можливість того, що при існуючих в даний момент цінах не буде
ні дефіциту, ні затоварювання.

Основні риси товарної біржі:

купівля-продаж здійснюється не товарами, а контрактами на доставку;

угоди на продаж укладаються на стандартні товари великих партіях;

регулярність товарів дозволяє зосереджувати велику кількість покупців і
визначати базові ціни;

повна свобода проведення актів купівлі-продажу стосовно обсягів та цін;

всі операції здійснюються за біржовими правилами.

Сучасна товарна біржа – це ринок контрактів на поставку товару. Важливим
чинником стабілізації цін є гласність укладання угод, публічне
встановлення цін на початку і в кінці біржового дня, обмеження денного
коливання цін у встановлених біржовими правилами межах.

Біржа виступає ринковим механізмом, який приводить в дію систему
стандартів, незалежно від того, вироблені вони самою біржею чи державою;
гарантує якість товару і тому встановлює товарні стандарти на різні
вироби, сорти, реєструє марки фірм, допущені до біржової торгівлі.

Біржа забезпечує оптимальний розподіл первинних сировинних ресурсів і
товарів. У цьому проявляється її товаропровідна функція. Біржа стає
середовищем, в якому виробник і покупець мають можливість зустрітися і
одержати інформацію про попит, пропозицію, ціни.

Зараз створюються не тільки біржі, але й біржоподібні організації, які є
перехідними типами між ярмарком, крупним торговим домом і біржею.
Поступово з їх числа будуть виділятися лідери, які включатимуться у
мережу гігантів, або повертатимуться в середньо-гуртову торгівлю
(торгові доми, центри, комісійно-посередницькі підприємства).

Основні принципи біржової торгівлі:

прив’язаність до певного місця і часу, тобто біржова торгівля
проводиться тільки в спеціально відведеному для цього процесу місці і
тільки у встановлений для роботи час;

підпорядкованість встановленим правилам біржової торгівлі. Кожна біржа
розробляє свої правила торгівлі на даній біржі, і всі учасники біржової
торгівлі зобов’язані їх дотримуватись. Недотримування правил карається
штрафом чи виключенням із членів біржі;

публічність, тобто біржова торгівля ведеться у присутності всіх членів
біржі або з їх відома;

гласність, тобто результати біржової торгівлі є відкритими для широкого
загалу, відомості про них поширюються через засоби масової інформації;

регулювання з боку держави і суспільства; держава через свої законодавчі
та нормативні акти встановлює правила, згідно з якими біржі проводять
свою діяльність.

Економічні засади діяльності товарної біржі передбачаються її
організаційно-правовою формою (товариство з обмеженою відповідальністю
або акціонерне товариство) і особливостями виконуваних функцій.

Для здійснення своєї діяльності біржа використовує на правах власності
конкретне майно, створені біржею фонди (основні і обігові), які
відображаються на її балансі. Біржі належить також майно, придбане на
засадах, не заборонених законодавством.

Майно товарної біржі формується за рахунок:

* пайових, вступних і періодичних членських внесків;

* надходжень від біржових операцій і надання послуг підрозділами біржі;

* штрафів за порушення статуту товарної біржі і правил біржової
торгівлі;

* інших грошових надходжень, що не суперечать чинному законодавству.

До власних засобів біржі належить: статутний фонд, резервний (страховий)
та інші фонди, створені за рахунок прибутку згідно з установчими
документами біржі, інші засоби, одержані з вказаних вище джерел.

Статутний фонд створюється за рахунок вступних внесків (паїв)
засновників і членів бірж, поповнюється за рахунок частини чистого
прибутку та інших джерел. Резервний (страховий) фонд повинен становити
не менше 25% статутного фонду і формується за рахунок щорічних
відрахувань 5% суми чистого прибутку від передбаченого в статуті розміру
фонду.

* Балансовий прибуток біржі утворюється як різниця між виручкою за
надані послуги і поточними витратами (надлишками), що складаються з
матеріальних і прирівняних до них витрат і затрат на оплату праці.

* Виручка (прибутки) формується з надходжень від біржової діяльності,
оплати за послуги, надані біржею та її підрозділами. Організація
функціонування товарної біржі як специфічного торгово-посередницького
підприємства ґрунтується на організаційних та функціональних засадах.

Отже, товарна біржа є господарським товариством, найчастіше товариством
з обмеженою відповідальністю або акціонерним товариством. Ці форми
вважаються оптимальними і найбільш доцільними для даного типу
підприємств, зумовлюють особливості створення, організаційної ;
структури і економічного механізму товарної біржі, статус і права її
членів на участь в управлінні біржею.

Економічно-правова база створення її матеріальної бази

Важливим правом товарної біржі для здійснення її специфічних функцій на
ринку є право самостійно встановлювати свої правила біржової торгівлі і
біржового арбітражу, обов’язкові для всіх учасників торгів.
Законодавство обумовлює лише загальні критерії, яким повинні відповідати
біржові угоди, і визначає порядок їх виконання та правила біржової
торгівлі, а також визначає заборону на окремі дії її учасників.

Кожна товарна біржа має право розробляти з урахування державних
стандартів власні біржові стандарти на товари (вимоги до якості окремих
товарів), а також: свої типові контракти. Тому, наприклад, виробнику,
перш ніж: виходити на конкретну біржу, необхідно уважно ознайомитися з
вимогами до якості товарів, які можуть встановлюватись даною біржею, а
також із змістом біржових контрактів, якими оформляються здійснювані на
ній угоди.

У світовій практиці залежно від виду біржового товару розрізняють
товарні (товарно-сировинні), фондові, валютні біржі. В Україні товарну
біржу розглядають як організацію з правами юридичної особи, яка формує
гуртовий ринок внаслідок організації і регулювання біржової торгівлі, що
здійснюється у формі біржових торгів, які проводяться у визначеному
місці і у визначений час за встановленими нею правилами.

Створення акціонерних товариств, ріст випуску підприємствами акцій,
використання державою цінних паперів довготермінового інвестування і
фінансування державних програм приводять до появи й інтенсивного
розширення ринку цінних паперів. У ході розвитку і формування ринку
цінних паперів виникає необхідність у створенні спеціальних органів,
головними функціями яких будуть організація торгів, контроль регулювання
обороту цінних паперів і руху майна тощо. Такими органа ми є фондові
біржі, існування яких зумовлене світовою практикою функціонування
фінансових ринків.

Фондові біржі мають громіздку, затратну і неефективну ієрархічн1
вертикальну систему галузевого перерозподілу фінансових ресурсів Тому
фінансова біржа представляє собою постійно діючий ринок цінних паперів.
Вона створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів їх
використання при довготерміновому інвестуванні виробництва, державних
програм.

Для організації і обслуговування ринку іноземної валюти створюючі
спеціальні валютні біржі, які в силу своєї специфіки і значення на
сучасному етапі найбільш жорстко контролюються державою (в особі НБУ) на
відміну від інших видів бірж. Світовий досвід показує, що торгівля
валютою об’єднується з торгівлею цінними паперами і проводиться на
фондових біржах.

За принципом організації (ролі держави у створенні біржі) за кордоном
розрізняють три види бірж:

• публічно-правові (державні біржі);

• приватно-правові (приватні біржі);

• змішані (акціонерно-пайові).

Біржі, які мають публічно-правовий характер, контролюються державою і
створюються на основі Закону про біржі. Членом такої біржі може стати
будь-який підприємець даного регіону, занесений у торговий реєстрі який
має визначений розмір обороту. Такі біржі поширені у Європі (Франція,
Бельгія, Голландія).

Біржі, які мають приватно-правовий характер, характерні для Англії і
США. На ці біржі відкритий доступ лише вузькому колу осіб, як входять у
біржову корпорацію. Кількість членів таких бірж обмежена Біржі такого
виду, як правило, є пайовими товариствами, їх статутний капітал ділиться
на визначену кількість паїв (сертифікатів). Кожен член біржі повинен
володіти хоча б одним паєм (сертифікатом), який дає йому право укладати
угоди в приміщенні біржі.

Змішані біржі також характерні для континентальної Європи Найбільш
поширені вони серед фондових бірж. Для таких бірж властивим є те, що в
руках держави знаходиться частина акцій біржі, що дає їй право
направляти в органи управління представників виконавчої влади таким
чином контролювати діяльність біржі.

За легітимністю участі відвідувачів у торгах, біржі можуть буті
закритими, відкритими і змішаними.

У торгах на закритих біржах беруть участь її члени, які виконують роль
біржових посередників, тому доступ безпосередніх покупців і продавців у
біржовий зал закритий. Сучасні біржі за кордоном в основному є
закритими, оскільки біржова торгівля пов’язана з високим ризиком і
вимагає високої професійності. У торгах на відкритих біржах, крім
постійних членів і біржових посередників, можуть брати участь і
відвідувачі. При цьому відкриті біржі бувають двох типів:

> чисто ( “ідеально “) відкрита біржа, на якій контрагенти не
зобов’язані користуватися послугами посередників, їх може і не бути,
оскільки на таких біржах забезпечується вільний доступ у біржове коло
продавців і покупців, тобто вона характеризується прямими зв’язками
виробників і споживачів (продавців і покупців);

> відкрита біржа змішаного типу, на якій безпосередньо з продавцями і
покупцями угоди можуть укладати дві групи посередників:

а) брокери, які працюють від імені і за рахунок клієнта;

б) дилери, які здійснюють операції на біржі від свого імені і за свій
рахунок.

Рівень відкритості біржі безпосередньо пов’язаний з її торговельною
стратегією. Дуже часто відкритість біржі використовується в рекламних
цілях або для пожвавлення торгів. До того ж відкритість бірж можна
пояснити нерозвиненістю біржового механізму, який дозволяє брати участь
у торгах непрофесійним учасникам біржового ринку.

За рівнем спеціалізації, біржі поділяються на універсальні (загального
типу) і спеціалізовані. Такий поділ бірж переважно використовується для
класифікації товарних бірж.

На універсальних біржах ведуться торги за широким колом різноманітних
товарів.

Спеціалізовані біржі мають товарну спеціалізацію або спеціалізацію за
групами товарів. Серед них виділяють біржі широкого профілю і
вузькоспеціалізовані.

Як показує світова практика, перевагами спеціалізованих бірж є: зниження
витрат торгівлі, о послаблення впливу монопольних виробників, виявлення
ціни, на яку можуть орієнтуватися продавці і покупці (виробники і
споживачі), кваліфікована обробка біржового стандарту, а в подальшому
ф’ючерсного контракту на продукт спеціалізованої біржі.

За характером товару та видом угод, які укладає біржа, світова практика
розрізняє наступні види бірж:

* реального товару;* ф’ючерсні;* опціонні; змішані.

Біржа реального товару є характерною для початкового етапу біржової
торгівлі, їй притаманні регулярність відновлення торгу, прив’язаність
торгівлі до визначеного місця і підпорядкованість встановленим правилам.
На біржах реального товару укладання угод здійснюється за відсутності
товару як такого на основі його описової характеристики.

На даний час за кордоном біржі реального товару збереглись лише в деяких
країнах і мають незначний оборот. Вони є, як правило, однією з форм
гуртової торгівлі товарами місцевого значення, ринки яких відрізняються
низькою концентрацією виробництва, збуту і споживання або створюються в
країнах, що розвиваються, з метою захистити національні інтереси при
експорті найважливіших для цих держав товарів. Вважають, що в економічно
розвинутих країнах бірж реального товару майже не залишилось. Сьогодні
ці біржі займаються в основному розробкою типових контрактів, а також
збором інформації про ринки реальних товарів.

За рахунок розширення біржової торгівлі створюються біржі нового типу –
ф’ючерсні. Основними ознаками ф’ючерсної торгівлі є:

* фіктивний характер угод;

* зв’язок з ринком реального товару через страхування (хеджування), а
не через поставку товару;

* завчасно строго визначена і уніфікована споживча вартість товарів;

* повна уніфікація поставки товарів.

Опціонні біржі використовуються для підсилення страхування учасників
біржової торгівлі, оскільки вони дають можливість для покупців опціонів
обмежити можливості отримання збитків при укладанні біржових операцій.

Опціонні біржі, на відміну від ф’ючерсних, виникли у 80-х роках XX
сторіччя і успішно функціонують на багатьох міжнародних біржах.

Залежно від місця і ролі бірж: у світовій торгівлі, виконуваних функцій
і орієнтації на ринок їх прийнято поділяти на міжнародні і національні.

Міжнародні біржі є видом постійно діючого гуртового ринку, який охоплює
декілька держав, на якому здійснюються угоди купівлі-продажу на
визначені біржові товари.

Міжнародні біржі обслуговують конкретні світові товарні і фондові ринки.
У роботі таких бірж можуть брати участь представники ділових кіл різних
країн. Характерними особливостями міжнародних бірж є забезпечення
вільного перерахунку прибутку, одержаного з біржових операцій, а також
укладання спекулятивних (арбітражних) угод, які дають можливість
одержання прибутку за рахунок різниці котирувальних цін на біржах різних
країн. Міжнародні біржі поділяються на товарні, фондові і ї валютні.

До міжнародних фондових бірж належать Нью-Йоркська, Лондонська,
Токійська фондові біржі.

Національні біржі діють у межах однієї окремо взятої держави, враховуючи
особливості розвитку виробництва, обігу і споживання товарів, характерні
для даної країни.

Залежно від сфери діяльності біржі в нашій країні можна умовно .поділити
на центральні (столичні), міжрегіональні і регіональні (локальні).

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає зміст і форму балансу та загальні
вимоги до розкриття його статей.

2. Норми цього Положення (стандарту) застосовують до балансів
підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі – підприємства)
усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

3. Особливості складання консолідованого балансу визначає окреме
положення (стандарт).

4. Терміни, які використовують при цьому Положенні (стандарті), мають
наступне значення,

Активи – контрольовані підприємством у результаті минулих подій ресурси,
використання яких, як очікують, приведе до надходження економічних вигод
у майбутньому.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після
вирахування його зобов’язань.

Довготермінові зобов’язання – всі зобов’язання, що не є поточними
зобов’язаннями.

Пов’язані сторони – підприємства, відносини між якими обумовлюють
можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий
вплив на прийняття фінансових та оперативних рішень іншою стороною.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих
подій і погашення якої, як очікують, призведе до зменшення ресурсів
підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.

Еквіваленти грошових коштів – короткотермінові високоліквідні фінансові
інвестиції, що вільно конвертуються

у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни
вартості.

Фінансові інвестиції – активи, які утримує підприємство з метою
збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості
капіталу або інших вигод для інвестора.

Поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом
операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом
дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними.

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у
використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи
споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з
дати балансу.

Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення
діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них
продукції або товарів і послуг.

5. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну
дату.

6. У балансі відображають активи, зобов’язання і власний капітал
підприємства.

7. Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім
випадків, передбачених відповідними положенням (стандартами).

8. Підсумок активів балансу мусить дорівнювати сумі зобов’язань і
власного капіталу.

9. Форма балансу є додатком до цього Положення (стандарту). Для малих
підприємств може передбачатися скорочена форма балансу.

Визнання статей балансу

10. Актив відображають у балансі за умови, що оцінка його може бути
достовірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних
вигод, пов’язаних з його використанням.

11. Витрати на придбання та створення активу, що,

відповідно до пункту 10 цього Положення (стандарту), не можуть бути
відображені в балансі, включають до складу витрат звітного періоду в
звіті про фінансові результати.

12. Зобов’язання відображають у балансі, якщо його оцінка може бути
достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у
майбутньому в результаті його погашення.

13. Власний капітал відображають у балансі одночасно з відображенням
активів або зобов’язань, що призводять до його зміни.

Зміст статей балансу

14. У статті “Нематеріальні активи” відображається вартість об’єктів,
віднесених до складу нематеріальних активів згідно з відповідними
положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та
залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у
встановленому порядку сума зношення. Залишкову вартість визначають як
різницю між первісною вартістю і сумою зношення.

15. У статті “Незавершене будівництво” показують вартість незавершеного
будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для
власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування
такого будівництва.

16. У статті “Основні засоби” наводять вартість власних та отриманих на
умовах фінансового лізингу об’єктів й орендованих цілісних майнових
комплексів, віднесених до складу основних засобів згідно з відповідними
положеннями (стандартами). У цій статті також наводять вартість інших
необоротних матеріальних активів.

У даній статті наводять окремо первісну (переоцінену) вартість, суму
зношення основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу
включають залишкову вартість, яку визначають як різницю між первісною
(переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зношення на дату
балансу.

17. У статті “Довгострокові фінансові інвестиції відображають фінансові
інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, що не
можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент. У цій статті
виділяють фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями
(стандартами) обліковують методом участі в капіталі.

18. У статті “Довгострокова дебіторська заборгованість” показують
заборгованість фізичних та юридичних осіб, що не виникає в ході
нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців
з дати балансу.

19. У статті “Відстрочені податкові активи” відображають суму податку
на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах через
тимчасову різницю між обліковою та податковою базами оцінювання.

20. У статті “Інші необоротні активи” наводять суми необоротних
активів, що не можуть бути внесені до наведених статей розділу
“Необоротні активи”.

21. У статті “Виробничі запаси” показують вартість запасів сировини,
основних і допоміжних матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів і
комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних та інших
матеріалів, призначених для споживання у ході нормального операційного
циклу.

22. У статті “Тварини на вирощуванні та відгодівлі” відображають
вартість: дорослих тварин на відгодівлі й у нагулі, птиці, звірів,
дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації, та
молодняку тварин.

23. У статті “Незавершене виробництво” показують втрати на незавершене
виробництво і незавершені роботи (послуги),

24. У статті “Готова продукція” показують запаси виробів на складі,
обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання,
укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають
технічним умовам та стандартам. Продукція, що не відповідає наведеним
вимогам (крім браку), та роботи, не прийняті замовником, показують у
складі незавершеного виробництва.

25. У статті “Товари” показують вартість товарів, придбаних
підприємствами для подальшого продажу.

26. У статті “Векселі одержані” показують заборгованість покупців,
замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари),
виконані роботи та надані послуги, забезпечену векселями.

27. У статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги”
відображають заборгованість покупців або замовників за надані їм
продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, забезпеченої
векселем). У підсумок балансу включають чисту реалізаційну вартість, яку
визначають шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву
сумнівних боргів.

28. У статті “Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом”
показують дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а
також переплату за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

29. У статті “Дебіторська заборгованість за виданими авансами”
показують суму авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних
платежів.

30. У статті “Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів”
показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що
підлягають надходженню.

31. У статті “Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків”
показують заборгованість пов’язаних сторін та дебіторську заборгованість
із внутрішньовідомчих розрахунків.

32. У статті “Інша дебіторська заборгованість” показують заборгованість
дебіторів, яка не може бути внесена до інших статей дебіторської
заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

33. У статті “Поточні фінансові інвестиції” відображають фінансові
інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно
реалізовані у будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами
грошових коштів).

34. У статті “Грошові кошти та їх еквіваленти” відображають кошти в
касі, на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані
для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті
окремо наводять кошти у національній та іноземній валютах. Кошти, що не
можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати
балансу, або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід
виключати зі складу оборотних активів і відображати як необоротні
активи.

35. У статті “Інші оборотні активи” відображають суми оборотних
активів, що не можуть бути внесені до наведених вище статей розділу
“Оборотні активи”.

36. У складі витрат майбутніх періодів відображають витрати, що мали
місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать
до наступних звітних періодів.

37. У статті “Статутний капітал” наводять зафіксовану в установчих
документах загальну вартість активів, що є внеском власників (учасників)
до капіталу підприємства.

38. У статті “Пайовий капітал” наводять суму пайових внесків членів
спілок та інших підприємств, передбачену установчими документами.

39. У статті “Додатковий вкладений капітал” акціонерні товариства
відображають суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує
їхню номінальну вартість.

40. У статті “Інший додатковий капітал” відображають суму дооцінки
необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих
підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види
додаткового капіталу.

41. У статті “Резервний капітал” наводять суму резервів, створених
відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок
нерозподіленого прибутку підприємства.

42. У статті “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” відображають
або суму прибутку, реінвестовану в підприємство, або суму непокритого
збитку. Суму непокритого збитку наводять у дужках та вираховують при
визначенні підсумку власного капіталу.

43. У статті “Неоплачений капітал” відображають суму заборгованості
власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Цю суму
наводять у дужках і вираховують при визначенні підсумку власного
капіталу.

44. У статті “Вилучений капітал” господарські товариства відображають
фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених
товариством у його учасників. Суму вилученого капіталу наводять у
дужках, і вона підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного
капіталу.

45. У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображають
нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на
оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання тощо), величина яких
на дату складання балансу може бути визначена лише шляхом попереднього
(прогнозного) оцінювання, а також залишки коштів цільового фінансування
і цільових надходжень, отримані з бюджету та інших джерел.

46. У статті “Довгострокові кредити банків” показують суму
заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, що не
є поточним зобов’язанням.

47. У статті “Інші довгострокові фінансові зобов’язання” наводять суму
довготермінової заборгованості підприємства щодо зобов’язання із
залучення позикових коштів (крім кредитів банків); на які нараховуються
відсотки.

48. У статті “Відстрочені податкові зобов’язання” показують суму
податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах через
тимчасову різницю між обліковою і податковою базами оцінювання.

49. У статті “Інші довгострокові зобов’язання” показують суму
довготермінових зобов’язань, що не можуть бути внесені до інших статей
розділу “Довгострокові зобов’язання”.

50. У статті “Короткострокові кредити банків” відображають суму поточних
зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

51. У статті “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”
показують суму довготермінових зобов’язань, що підлягає погашенню
протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

52. У статті “Векселі видані” показують суму заборгованості, на яку
підприємство видало векселі для забезпечення поставок (робіт, послуг)
постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

53. У статті “Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги”
показують суму заборгованості постачальникам і підрядчикам за
матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім
заборгованості, забезпеченої векселями).

54. У статті “Поточні зобов’язання за одержаними авансами” відображають
суму авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок
продукції, виконання робіт (послуг).

55. У статті “Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом” показують
заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету,
включаючи податки з працівників підприємства.

56. У статті “Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів” показують
заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним
законодавством.

57. У статті “Поточні зобов’язання зі страхування” відображають суму
заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду, на соціальне
страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування
його працівників.

58. У статті “Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками”
відображають заборгованість підприємства його учасникам (засновникам),
пов’язану з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням
статутного капіталу.

59. У статті “Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків”
відображають заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та
кредиторську заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків.

60. У статті “Інші поточні зобов’язання” відображають суми зобов’язань,
Ідо не можуть бути внесені до інших статей, наведених у розділі “Поточні
зобов’язання”.

61. До складу доходів майбутніх періодів включають доходи, отримані
протягом поточного або попередніх звітних періодів, що належать до
наступних звітних періодів.

Оцінювання та розкриття статей балансу

62. Оцінювання та подальше розкриття окремих статей балансу в примітках
до звітності здійснюються згідно з відповідними положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає зміст і форму Звіту про фінансові
результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

2. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові
результати підприємств, організації та інших юридичних осіб (далі –
підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

3. Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати
визначає окреме Положення (стандарт).

4. Терміни, що використовуються в цьому Положенні (стандарті), мають
наступне значення.

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або
збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капітану (за
винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу
власниками).

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після
вирахування його зобов’язань.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або
зменшення зобов’язань, що призводять до зростання власного капіталу
(крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого
були здійснені ці витрати.

Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також
операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, згідно з яким
балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на
суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі
об’єкта інвестування.

Надзвичайна подія – подія або операція, яка чітко відрізняється під
звичайної діяльності підприємства, і яку не очікують, що вона
повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші
види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією
продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення
підприємства. Вони також забезпечують основну частку його доходу.

Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Асоційоване підприємство – підприємство, в якому інвестору належить
блокувальний (більше 25 відсотків) пакет акцій (голосів) і яке не є
дочірнім або спільним підприємством інвестора.

5. Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам
повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати,
прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

6. Формат Звіту про фінансові результати є додатком до цього Положення
(стандарту).

Для малих підприємств може передбачатися спрощена форма звіту про
фінансові результати.

Визнання доходів і витрат

7. За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у
Звіті про фінансові результати відображають у момент надходження активу
або погашення зобов’язань, що призводять до збільшення власного капіталу
підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

8. За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати
відображають у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу
або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу
підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або
розподілу власниками).

9. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних
періодів, то витрати відображають у Звіті про фінансові результати на
основі систематичного та раціонального їх

розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних
періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

10. Витрати слід негайно відображати у Звіті про фінансові результати,
якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому
стану, за якого їх визнають активами підприємства.

11. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків,
передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Визначення прибутку (збитку) за звітний період

12. Доходи і витрати, що відповідають критеріям, викладеним вище,
наводять у Звіті про (фінансові результати з метою визначення чистого
прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли відповідні
положення (стандарти) передбачають винятки з цього правила).

13. У статті “Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг)” відображають загальний дохід (виручку) від реалізації
продукції, товарів або послуг, тобто без вирахування наданих знижок,
повернення проданих товарів і податків з продажу (податку на додану
вартість, акцизного збору тощо).

14. У статті “Податок на додану вартість” відображають суму податку на
додану вартість, включену до складу доходу (виручки) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг).

15. У статті “Акцизний збір” підприємства-платники акцизного збору
відображають суму, враховану в складі доходу (виручки) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг).

16. Підприємства, що сплачують інші збори або податки з обороту,
показують їх суму у вільному рядку Звіту про фінансові результати.

17. У статті “Інші вирахування з доходу” відображають надані знижки,
повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу
(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

18. Чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт
послуг) визначають шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок
тощо.

19. У статті “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт,
послуг)” показують виробничу собівартість реанімованої продукції (робіт,
послуг) або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої
продукції (товарів, робіт, послуг) визначають згідно з Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

20. Валовий прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю
реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

21. У статті “Інші операційні доходи відображають суми інших доходів
від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної
оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування
раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім
фінансових інвестицій) тощо.

22. У статті “Адміністративні витрати” відображають загальногосподарські
витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

23. У статті “Витрати на збут” відображають витрати підприємства,
пов’язані з реалізацією продукції (товарів) – витрати на утримання
підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку
продукції споживачам тощо.

24. У статті “Інші операційні витрати” відображають собівартість
реалізованих виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати
під знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані
екологічні санкції, відрахування для забезпечення подальших операційних
витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної
діяльності підприємства (крім витрат, що входять до собівартості
продукції, товарів, робіт, послуг).

25. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначають як
алгебраїчну суму валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу,
адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

26. У статті “Доход від участі в капіталі” відображають дохід. отриманий
від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік
яких ведуть методом участі в капіталі.

27. У статті “Інші фінансові доходи” показують дивіденди, відсотки та
інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які
обліковують методом участі в капіталі).

28. У статті “Інші доходи” показують дохід під реалізації фінансових
інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доход від
неопераційних курсових різниць та інші доходи, що виникають у процесі
звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю
підприємства.

29. У статті “Фінансові витрати” показують витрати на проценти та інші
витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.

30. У статті “Втрати від участі в капіталі” відображають збиток,
спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні
підприємства, облік яких проводять методом участі в капіталі.

31. У статті “Інші витрати” відображають собівартість реалізації
фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати
від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових
інвестицій і необоротних активів; інші витрати, що виникають у процесі
звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані з
операційною діяльністю підприємства.

32. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування
визначають як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від основної
діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших
витрат (збитків).

33. У статті “Податки на прибуток” показують суму податків на прибуток
від звичайної діяльності, визначену згідно з Положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток”.

34. Прибуток від звичайної діяльності визначають як різницю між
прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з
прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної
діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

35. У статтях “Надзвичайні доходи” і “Надзвичайні витрати” відображають
відповідно: невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного
лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання
виникненню втрат від стихійного лиха і техногенних аварій, визначених за
вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від
надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; прибутки або збитки від
інших подій та операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій,
наведеному в цьому Положенні (стандарті). Збитки від надзвичайних подій
відображають за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на
прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків. Зміст і
вартісну оцінку доходів або витрат від кожної надзвичайної події слід
окремо розкривати у примітках до фінансових звітів.

36. У статті “Податки з надзвичайного прибутку” відображають суму
податків, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

37. Чистий прибуток (збиток) розраховують як алгебраїчну суму прибутку
(збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку,
надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Елементи операційних витрат

38. У розділі II Звіту про фінансові результати наводяться відповідні
елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші
операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї
діяльності протягом звітного періоду.

Розрахунок показників прибутковості акцій

39. Розділ III Звіту про фінансові результати заповнюють акціонерні
товариства, прості акції або потенційні прості акції яких відкрито
продають і купують на фондових біржах, враховуючи товариства, що
перебувають у процесі випуску таких акцій.

40. У статті “Середньорічна кількість простих акцій” наводять
середньозважену кількість простих акцій, що перебували в обігу протягом
звітного періоду.

41. У статті “Скоригована середньорічна кількість простих акцій”
показують середньорічну кількість простих акцій в обігу, скориговану на
кількість простих акцій, що можуть бути випущені в обіг згідно з
укладеними угодами (опціон, ф’ючерсний контракт тощо).

42. У статті “Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію”
наводять показник, що розраховується способом ділення суми чистого
прибутку або збитку, який належить власникам простих акцій, на
середньорічну кількість простих акцій.

43. У статті “Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту
акцію” відображають показник, що розраховується способом ділення
скоригованої суми чистого прибутку, який належить власникам простих
акцій, на скориговану середньорічну кількість простих акцій.

44. Розрахунок середньорічної кількості акцій, чистого прибутку, що
належить власникам простих акцій, та їх коригування здійснюють згідно з
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 24 “Прибуток на акцію”.

45. У статті “Дивіденди на одну просту акцію” відображають показник, що
розраховується способом ділення суми оголошених дивідендів на кількість
простих акцій, за якими сплачують дивіденди.

ЗВІТ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає зміст і форму Звіту про власний
капітал і загальні вимоги до розкриття його статей.

2. Норми цього Положення (стандарту) стосуються підприємств,
організацій та інших юридичних осіб (далі підприємства) усіх форм
власності (крім банків і бюджетних установ).

3. Особливості складання консолідованого Звіту про власний капітал
визначає окреме положення (стандарт).

4. Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про
зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

5. Звіт про власний капітал складають за формою, наведеною у додатку до
цього Положення (стандарту).

6. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства
мусять додавати до річного звіту Звіт про власний капітал за попередній
рік.

Зміст статей звіту про власний капітал

7. У статтях “Залишок на початок року” та “Залишок на кінець року”
показують суми власного капіталу, наведені у балансі підприємства
відповідно на початок і кінець звітного періоду.

8. У статтях “Зміна облікової політики”, “Виправлення помилок” та “Інші
зміни” відображають суми коригувань, передбачених Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 6 “Виправлення помилок і зміни у
фінансових звітах”.

9. У статті “Скоригований залишок” показують залишок власного капіталу
на початок звітного року після внесення відповідних коригувань.

10. У статтях розділу “Переоцінка активів” наводять дані, що
відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті
переоцінювання основних засобів та інших активів у порядку,
передбаченому відповідними положеннями (стандартами).

11. У статті “Чистий прибуток (збиток) за звітний період” показують
суму чистого прибутку (збитку) зі Звіту про фінансові результати.

12. У статтях розділу “Розподіл прибутку” наводять дані, що відображають
розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або
спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо.

13. У статтях розділу “Внески учасників” наводять дані про збільшення
статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в
результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості
учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.

14. У статтях розділу “Вилучення капіталу” наводять дані про зменшення
власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи
анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення
номінальної вартості акцій або з інших причин.

15. У статтях розділу “Інші зміни в капіталі” наводять дані про всі інші
зміни у власному капіталі підприємства, що не були внесені до
вищезазначених статей, зокрема списання невідшкодованих збитків,
безкоштовно отримані активи та ін.

16. У статті “Разом змін у капіталі” наводять підсумок змін у складі
власного капіталу за звітний період, що визначають як суму скоригованого
залишку власного капіталу на початок року та всіх змін протягом звітного
року внаслідок переоцінювання активів, використання чистого прибутку,
вилучення капіталу та ін.

17. Дані у графах 3-11 наводять зі знаком “+” або “-“, що означає
збільшення або зменшення залишку відповідного елементу власного
капіталу.

Розкриття інформації у примітках до фінансових звітів

18. Усі підприємства розкривають у примітках до фінансових звітів
призначення та умови використання кожного елементу власного капіталу
(крім статутного капіталу).

19. Акціонерні товариства наводять у примітках до фінансових звітів
інформацію про:

19. 1. Загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які
передбачають здійснити передплату.

19. 2. Загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які здійснена
передплата порівняно передбаченими величинами.

19. 3. Загальну суму коштів, одержаних у ході передплати на акції, у
такому розрізі:

19. 3. 1. Всі грошові кошти, внесені як плата за акції, із зазначенням
кількості акцій.

19. 3. 2. Вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, із
зазначенням кількості акцій.

19. 3. 3. Загальна сума іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із
зазначенням кількості акцій і курсу, за яким валюту зараховано в обліку.

19.4. Акції у складі статутного капіталу за окремими типами і
категоріями:

19. 4. 1. Кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини
статутного капіталу.

19. 4. 2. Номінальна вартість акції.

19.4. 3. Зміни протягом звітного періоду в кількості акцій, що
перебувають в обігу.

19. 4. 4. Права, привілеї та обмеження, пов’язані з акціями, у тому
числі обмеження щодо розподілу дивідендів і повернення капіталу.

19.4.5. Акції, що належать самому товариству, його дочірнім й
асоційованим підприємствам.

19. 4. 6. Перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють.

19. 4. 7. Кількість акцій, що перебувають у власності членів виконавчого
органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5%.

19.4. 8. Акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими
контрактами, із зазначенням їх термінів і сум.

19.5. Накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими
акціями.

19. 6. Суму, включену (або не включену) до складу зобов’язань, коли
дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

20. Всі інші підприємства наводять у примітках до фінансових звітів
інформацію про:

20. 1. Розподіл часток статутного капіталу між власниками. 20. 2. Права,
привілеї або обмеження щодо цих часток. 20. 3. Зміни в складі часток
власників у статутному капіталі.

ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ

Загальні положення

1. Це Положення (стандарт) визначає зміст і форму Звіту про рух
грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей.

2. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових
коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі –
підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

3. Особливості складання консолідованого Звіту про рух грошових коштів
визначає окреме Положення (стандарт).

4. Терміни, що використовуються в цьому Положенні (стандарті), мають
наступне значення.

Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до
запитання.

Група – материнське підприємство та його дочірні підприємства.

Еквіваленти грошових коштів – короткотермінові високоліквідні фінансові
інвестиції, що вільно конвертуються у певні, суми грошових коштів і
характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Негрошові операції – операції, що не потребують використання грошових
коштів та їх еквівалентів.

Інвестиційна діяльність – придбання і реалізація тих необоротних
активів, а також тих фінансових інвестицій, що не є складовою частиною
еквівалентів грошових коштів.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші
види діяльності, що не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів та їх
еквівалентів.

Фінансова діяльність – діяльність, що призводить до змін розміру і
складу власного та позикового капіталу підприємства.

5. Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам
фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про
зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах
(далі – грошові кошти) за звітний період.

6. У Звіті про рух грошових коштів наводять дані про рух грошових
коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної
та фінансової діяльності.

7. Якщо рух грошових коштів у результаті однієї операції включає суми,
що належать до різних видів діяльності, то ці суми слід наводити окремо
у складі відповідних видів діяльності.

8. Внутрішні зміни у складі грошових коштів до Звіту про рух грошових
коштів не вносять.

9. Підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що
виникають у результаті операційної, інвестиційної та фінансової
діяльності.

10. Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди,
бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не
вносять до Звіту про рух грошових коштів.

11. Звіт про рух грошових коштів складають за формою, наведеною в
додатку до цього Положення (стандарту).

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності

12. Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначають
шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до
оподаткування на суми:

• змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості,

пов’язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

• наведені у негрошових статтях;

• наведені у статтях, пов’язаних з рухом грошових коштів у

результаті інвестиційної та фінансової діяльності. 13.У статті “Прибуток
(збиток) від звичайної діяльності до оподаткування” відображають
прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування за звітний
період, наведений у Звіті про фінансові результати.

14. У статті “Амортизація необоротних активів” відображають
амортизаційні відрахування з матеріальних і нематеріальних необоротних
активів, нараховані протягом звітного періоду.

15. У статті “Збільшення (зменшення) забезпечень” відображають зміну (у
графі “Надходження” – збільшення, у графі “Видаток” – зменшення) у
складі забезпечень подальших витрат і платежів, не пов’язаних з
інвестиційною та фінансовою діяльністю.

16. У статті “Збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць” у
графі “Надходження” відображають збитки, у графі “Видаток” – прибутки
від курсових різниць унаслідок перерахунку статей балансу в іноземній
валюті, не пов’язаних з операційною діяльністю.

17. У статті “Збиток (прибуток) від неопераційної діяльності” у графі
“Надходження” відображають збиток, у графі “Видаток” – прибуток від
володіння (дивіденди, відсотки тощо) і реалізації фінансових інвестицій,
а також від продажу основних засобів, нематеріальних активів, інших
довготермінових активів, інших прибутків і збитків від інвестиційної та
фінансової діяльності.

18. У статті “Витрати на сплату відсотків” відображають витрати на
сплату відсотків за користування кредитами і позиками, нараховані
протягом звітного періоду.

19. У статті “Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в
чистих оборотних активах” відображають різницю між сумами грошових
надходжень і видатків, відображених відповідно до п. 13-18 цього
Положення (стандарту).

20. У статті “Зменшення (збільшення) оборотних активів” у графі
“Надходження” відображають зменшення, у графі “Видаток” – збільшення
статей у балансі оборотних активів (крім статей “Грошові кошти та їх
еквіваленти”, “Поточні фінансові інвестиції” й інших статей
неопераційних оборотних активів), що відбулися протягом звітного
періоду.

21. У статті “Зменшення (збільшення) витрат майбутніх періодів” у графі
“Надходження” відображають зменшення, у графі “Видаток” – збільшення у
складі витрат майбутніх періодів, що відбулися протягом звітного
періоду.

22. У статті “Збільшення (зменшення) поточних зобов’язань” у графі
“Надходження” відображають зменшення, у графі “Видаток” – збільшення у
статтях розділу балансу “Поточні зобов’язання” (крім статей
“Короткострокові кредити банків”, “Поточна заборгованість по
довгострокових зобов’язаннях”, “Поточні зобов’язання по розрахунках з
учасниками”, зобов’язань по відсотках та інших зобов’язань, не
пов’язаних з операційною діяльністю).

23. У статті “Збільшення (зменшення) доходів майбутніх періодів” у
графі “Надходження” відображають збільшення, у графі “Видаток” –
зменшення у складі доходів майбутніх періодів протягом звітного періоду.

24. У статті “Грошові кошти від операційної діяльності” відображають
різницю між сумами надходжень і видатків, відображених відповідно до п.
19-23 цього Положення (стандарту).

25. У статті “Сплачені відсотки” відображають суми грошових коштів,
використаних на сплату відсотків за коригування кредитами і позиками.

26. У статті “Сплачені податки з прибутку” показують використання
грошових коштів для сплати податків з прибутку за умовами, що їх
конкретно не ототожнюють з фінансовою або інвестиційною діяльністю.

27. У статті “Чистий рух коштів до надзвичайних подій” показують
надходження або видаток коштів, відображених у статті “Грошові кошти від
операційної діяльності”, з урахуванням видатку коштів, відображених
відповідно до п. 25 – 26 цього Положення (стандарту).

28. У статті “Рух коштів від надзвичайних подій” відображають
надходження або видаток коштів, пов’язані з надзвичайними подіями в
процесі операційної діяльності.

29. У статті “Чистий рух коштів від операційної діяльності” відображають
результат руху коштів від операційної діяльності з урахуванням руху
коштів від надзвичайних подій.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності

30. Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності
визначають на основі аналізу змін у статтях розділу балансу “Необоротні
активи” та статті “Поточні фінансові інвестиції”.

31. У статті “Реалізація фінансових інвестицій” відображають суми
грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов’язань інших
підприємств, а також часток у капіталі інших

підприємств (інші, ніж надходження за такими інструментами, які визнають
як еквіваленти грошових коштів, або за такими, які утримують для
дилерських або торговельних цілей).

32. У статті “Реалізація необоротних активів” відображають надходження
грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а
також інших довготермінових необоротних активів (крім фінансових
інвестицій).

33. У статті “Реалізація майнових комплексів” показують надходження
грошових коштів від продажу дочірніх підприємств та інших господарських
одиниць (за вирахуванням грошових коштів, реалізованих у складі
майнового комплексу).

34. У статті “Отримані відсотки” відображають надходження грошових
коштів у вигляді відсотків за аванси грошовими коштами та позик, наданих
іншим сторонам (інші, ніж аванси і позики, здійснені фінансовою
установою).

35. У статті “Отримані дивіденди” відображають суми грошових надходжень
у вигляді дивідендів як результат придбання акцій або боргових
зобов’язань інших підприємств, а також часток участі у спільних
підприємствах (крім виплат за такими інструментами, які визнають як
еквіваленти грошових коштів, або за такими, які утримають для дилерських
або торговельних цілей).

36. У статті “Інші надходження” показуються надходження грошових коштів
від повернення авансів (крім авансів, пов’язаних з операційною
діяльністю) і позик, наданих іншим сторонам (інші надходження, ніж
аванси та позики фінансової установи), надходження грошових коштів від
ф’ючерсних контрактів, форвардних контрактів, опціонів тощо (за винятком
тих контрактів, які укладають для основної діяльності підприємства, або
коли надходження класифікують як фінансову діяльність), та інші
надходження, не передбачені у вищезазначених статтях.

37. У статті “Придбання фінансових інвестицій” відображають виплати
грошових коштів для придбання акцій або боргових зобов’язань інших
підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах (інші, ніж
виплати за такими інструментами, як визначають як еквіваленти грошових
коштів, або за такими, які утримують для дилерських або торговельних
цілей).

38. У статті “Придбання необоротних активів” показують виплати грошових
коштів для придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших
необоротних активів (крім фінансових інвестицій).

39. У статті “Придбання майнових комплексів” відображають грошові кошти,
сплачені за придбані дочірні підприємства та інші господарські одиниці
(за вирахуванням грошових коштів, придбаних у складі майнового
комплексу).

40. У статті “Інші платежі” показують аванси (крім пов’язаних з
операційною діяльністю) і позики грошовими коштами, надані іншим
сторонам (крім авансів і позик фінансових установ), виплати грошових
коштів за ф’ючерсними контрактами, форвардними контрактами, опціонами
тощо (за винятком випадків, коли такі контракти укладають для
операційної діяльності підприємства або виплати класифікують як
фінансову діяльність); інші платежі, не передбачені у вищезазначених
статтях.

41. У статті “Чистий рух коштів до надзвичайних подій” показують
різницю між сумою грошових надходжень і видатків, відображених
відповідно до п. 31 – 40 цього Положення (стандарту).

42. У статті “Рух коштів від надзвичайних подій” відображають
надходження або видаток коштів, пов’язані з надзвичайними подіями в
процесі інвестиційної діяльності.

43. У статті “Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності”
відображають результат руху коштів від інвестиційної діяльності з
урахуванням руху коштів від надзвичайних подій.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності

44. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначають на
основі змін у статтях балансу за розділом “Власний капітал” і статтях,
пов’язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: “Забезпечення
наступних витрат і платежів”, “Довгострокові зобов’язання” і “Поточні

зобов’язання” (“Короткострокові кредити банків” і “Поточна
заборгованість по довгострокових зобов’язаннях”, “Поточні зобов’язання
по розрахунках з учасниками” тощо).

45. У статті “Надходження власного капіталу” відображаються надходження
грошових коштів від розміщення акцій та інших операцій, що ведуть до
збільшення власного капіталу.

46. У статті “Отримані позики” відображають надходження грошових коштів
у результаті утворення боргових зобов’язань (позик, векселів, облігацій,
а також інших видів короткотермінових і довготермінових зобов’язань, не
пов’язаних з операційною діяльністю).

47. У статті “Інші надходження” показують інші надходження грошових
коштів, пов’язані з фінансовою діяльністю.

48. У статті “Погашення позик” відображають виплати грошових коштів для
погашення отриманих позик.

49. У статті “Сплачені дивіденди” показують суми дивідендів, сплачені
грошовими коштами.

50. У статті “Інші платежі” показують використання грошових коштів для
викуплення раніше випущених акцій підприємства, виплати грошових коштів
орендодавцю для погашення заборгованості за фінансовою орендою і за
іншими платежами, пов’язаними з фінансовою діяльністю.

51. У статті «Чистий рух коштів до надзвичайних подій» показують
різницю між сумою грошових надходжень і видатків, відображених
відповідно до п. 45 – 50 цього Положення (стандарту).

52. У статті “Рух коштів від надзвичайних подій” відображають
надходження або видаток коштів, пов’язані з надзвичайними подіями в
процесі фінансової діяльності.

53. У статті “Чистий рух коштів від фінансової діяльності” відображають
результат руху коштів від фінансової діяльності з урахуванням руху
коштів від надзвичайних подій.

Зміна величини грошових коштів за звітний період

54. У статті “Чистий рух коштів за звітний період” показують різницю між
сумою грошових надходжень і видатків, відображених у статтях: “Чистий
рух коштів від операційної діяльності”, “Чистий рух коштів від
інвестиційної діяльності” та “Чистий рух коштів від фінансової
діяльності”.

55. У статті “Залишок коштів на початок року” показують залишок
грошових коштів на початок року, наведений у балансі.

56. У статті “Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів” показують
суму збільшення або зменшення залишку грошових коштів в іноземній валюті
внаслідок коливань валютного курсу протягом звітного періоду.

57. У статті “Залишок коштів на кінець року” наводять різницю між сумою
грошових надходжень і видатків, відображених у статтях: “Залишок коштів
на початок року”, “Чистий рух коштів за звітний період” та “Вплив зміни
валютних курсів на залишок коштів”. Розрахований таким чином показник
мусить дорівнювати наведеному в балансі залишку грошових коштів і
грошових еквівалентів на кінець звітного періоду.

Розкриття інформації про рух грошових коштів

58. У примітках до фінансової звітності наводять (розкривають)
інформацію про:

а) склад грошових коштів;

б) склад статей “Інші надходження”, “Інші платежі” та інших статей, що
об’єднують кілька видів грошових потоків;

в) негрошові операції інвестиційної і фінансової діяльності;

г) наявність значного сальдо грошових коштів, що є в наявності у
підприємства і недоступні для використання групою, до якої належить
підприємство.

59. У випадку придбання або продажу майнових комплексів протягом
звітного періоду наводять (розкривають) інформацію про:

а) загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;

б) частину загальної вартості майнового комплексу, сплаченої або
отриманої у формі грошових коштів;

в) суму грошових коштів у складі активів придбаних чи реалізованих
майнових комплексів;

г) суму активів (крім грошових коштів) і зобов’язань придбаного або
реалізованого майнового комплексу відповідно до окремих статей.

ДОДАТОК

Підприємство Коломийська біржа

Територія: м. Коломия

Орган державного управління_________

Галузь: фарфоро-фаянсова

Вид економічної діяльності: промисловість

Одиниця вимірювання: тис. грн._____

Звіт про рух грошових коштів (Форма 4)

за 2000р.

Додаток 4

Код За звітний період За попередній період

Надход

ження Вида

ток Надход-ження Вида

ток

1 2 3 4 5 6

1. Рух коштів у результаті операційної діяльності

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування 010 402 –

«Коригування на: амортизацію необоротних активів 020 147 X

X

збільшення (зменшення) забезпечень 030 – –

збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць 040

1

збиток (прибуток) від неопераційної діяльності 050 – –

витрати на сплату відсотків 060 29 X

X

Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних
активах 070 577 –

Зменшення (збільшення); оборотних активів 080 – 868

витрат майбутніх періодів 090 1

Збільшення (зменшення); поточних зобов’язань 100 357 –

доходів майбутніх періодів 110 – –

Грошові кошти від операційної діяльності 120 67

Сплачені: відсотки 130 X 29 X

податки на прибуток 140 X 57 X

Чистий рух коштів до надзвичайних подій 150

19

Рух коштів від надзвичайних подій 160 – –

Чистий рух коштів від операційної діяльності 170 – 19

І. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності

Реалізація: фінансових інвестицій 180

X

X

необоротних активів 190

X

X

майнових комплексів 200

Отримано: відсотки 210

X

X

дивіденди 220

X

X

Інші надходження 230

X

X

Придбання: фінансових інвестицій 240 X

X

необоротних активів 250 X

X

майнових комплексів 260 X

X

Інші платежі 270 X

X

Чистий рух коштів до надзвичайних подій 280

Рух коштів від надзвичайних подій 290

Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності 300

II. Рух коштів у результаті фінансової діяльності

Надходження власного капіталу 310

X

X

Отримані позики 320

X

X

Інші надходження 330

X

X

Погашення позик 340 X 17 X

Сплачені дивіденди 350 X

X

Інші платежі 360 X

X

Чистий рух коштів до надзвичайних подій 370 – 17

Рух коштів від надзвичайних подій 380

Чистий рух коштів від фінансової

діяльності 390 – 17

Чистий рух коштів за звітний період 400 – 36

Залишок коштів на початок року 410 37 X

X

Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів 420 1

Залишок коштів на кінець року 430 2 X

X

Коломийська торговельна біржа

Територія: ________________________________

Орган державного управління_________________

Галузь___________________________________

Вид економічної діяльності___________________

Одиниця вимірювання: тис. грн.____________________

Баланс (Форма 1)

на 31 грудня 2000 р.

Додаток 1

Актив Код

рядка На

початок

звітного

періоду На

кінець звітного періоду Пасив Код рядка На початок звітного періоду На
кінець звітного періоду

1 2 3 4 1 2 3 4

І. Необоротні активи

І. Власний капітал

Нематеріальні активи:

Статутний капітал 300 63 63

залишкова вартість 010

Пайовий капітал 310

первісна вартість 011

Додатковий вкладений 320

зношення 012

Інший додатковий капітал 330 5492 5518

незавершене 020 1526 1529 Резервний капітал 340 41 41

Основні засоби:

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 -529 -532

залишкова вартість 030 2990 2889 Неоплачений капітал 360 ( ) ( )

первісна вартість 031 9006 9053 Вилучений капітал 370 ( ) ( )

зношення 032 6016 6!64 Усього за розділом І 380 50«7 5090

Довготермінові фінансові інвестиції:

11. Забезпечення наступних витрат і платежів

які обліковують за методом участі в капіталі інших підприємств 040

Забезпечення виплат персоналу 400

Інші фінансові інвестиції 045

Інші забезпечення 410

Довготермінова дебіторська заборгованість 050

Цільове фінансування 420

Відстрочені податкові активи 060

Усього за розділом II 430

Інші необоротні активи 070 4516 4418 III. Довготермінові зобов’язання

Усього за розділом 1 080

Довготермінові кредити банків 440

ІІ. Оборотні активи

Інші довготермінові фінансові зобов’язання 450

Запаси:

Відстрочені податкові зобов’язання 460

виробничі запаси 100 731 1237 Інші довготермінові зобов’язання 470

тварини на вирощуванні та відгодівлі 110

Усього за розділом НІ 480

незавершене 120 119 130 IV. Поточні

готова продукція 130 292 723 Короткострокові кредити банків 500 54 37

товари 140 207 240 Поточна заборгованість за довгостроковими
зобов’язаннями 510

Векселі одержані 150

Векселі видані 520 1 –

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 1155 1080

чиста реалізаційна вартість 160 1671 1483 Поточні зобов’язання за
розрахунками:

первісна вартість 161 1671 1483 з одержаних авансів 540 321 497

резерв СУМНІВНИХ боргів 162

з бюджетом 550 718 1070

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з позабюджетних платежів 560 191 204

з бюджетом 170

зі страхування 570 347 504

за виданими авансами 180

з оплати праці 580 44 79

з нарахованих доходів 190

з учасниками 590

Із внутрішніх розрахунків 200

із внутрішніх розрахунків 600

Інша поточна дебіторська заборгованість 210 8 45 Інші поточні
зобов’язання 610 7 34

Поточні фінансові інвестиції 220

Усього за розділом IV 620 2838 3505

Грошові кошти та їх еквіваленти:

V. Доходи майбутніх періодів 630

у національній валюті 230 – 2

в Іноземній валюті 240

Інші оборотні активи 250

313

Усього за розділом 11 260 3384 4173

111. Витрати майбутніх 270 5 4

Баланс 280 7905 8595 Баланс 640 7905 8595

Керівник

Головний бухгалтер

Підприємство Коломийська товарна біржа

Територія______________________________________

Орган державного управління_____________________

Галузь_________________________________________

Вид економічної діяльності_______________________

Одиниця вимірювання: тис. грн.________________________

Звіт про фінансові результати (Форма 2)

за 2000 р.

Форма 8

І. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Додаток 2

Стаття Код рядка За звітний період За попередній період

1 2 3 4

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010
10787 7958

Податок на додану вартість 015 1828 1307

Акцизний збір 020

025

Інші вирахування з доходу 030 24 17

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
035 8935 6634

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040

Валовий:

прибуток 050 1667 1631

збиток 055

інші операційні доходи 060 2697 1479

Адміністративні витрати 070 691 482

Втрати на звіт 080 510 327

Інші операційні витрати 090 2732 1816

Фінансові результати від операційної діяльності:

прибуток 100 431 485

збиток 105

Дохід від участі в капіталі 110

Інші фінансові доходи 120

інші доходи 130 8 3

Фінансові витрати 140 29 22

Втрати від участі в капіталі 150

Інші витрати 160 8 3

Фінансові витрати від звичайної діяльності

до оподаткування:

прибуток 170 402 463

збиток 175 – –

Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 405 215

фінансові результат від звичайної діяльності.

прибуток 190 _ 248

збиток 195 3 –

Надзвичайні:

доходи 200

витрати 205

Податки з надзвичайного прибутку 2!0

Чистий:

прибуток 220

Збиток 225

ІІ. Елементи операційних витрат

Найменування показника Код рядка За звітний період За попередній період

Матеріальні витрати 230 5290 4021

Витрати на оплату праці 240 1944 1418

Відрахування на соціальні заходи 250 729 532

Амортизація 260 147 113

Інші операційні витрати 270 920 778

Разом 280 9030 6862

ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій

Назва статті Код рядка За звітний період За попередній

Середньорічна кількість простих акцій 300 –

Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію 320 _

Скоригований чистий прибуток, що приладам на одну просту акцію 330 – –

Дивіденди на одну просту акцію 340 – –

Керівник

Головний бухгалтер

Коломийська товарна біржа

Територія:________________________________

Орган державного управління_________________

Галузь_____________________________________

Вид економічної діяльності___________________

Одиниця вимірювання: тис. грн.______________

Звіт про власний капітал (Форма 3)

за 2000 р.

Додаток 3

Стаття Код Статутний капітал Пайовий капітал Додатковий капітал Інший
додатковий капітал Резервний капітал Нерозподілений прибуток Неоплачений
капітал Вилучений капітал Разом

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Залишок на початок року 010 63 –

5492 41 -529 – – 5067

Коригування:

Зміна облікової політики 020

Виправлення помилок 030

26

26

Інші зміни 040

Скорегований залишок на початок року 050 63

5518 41 -529

5093

Переоцінювання активів:

Дооцінювання основних засобів 060

Уцінка основних засобів 070

Дооцінювання 080

Уцінка незавершеного будівництва 090

Дооцінювання

нематеріальних активів 100

Уцінка нематеріальних активів 110

120

Чистин прибуток (збиток) за звітний період 130

-3

-3

Розподіл прибутку:

Виплати власникам (дивіденди) 140

Спрямування прибутку до статутного капіталу 150

Відрахування до резервного капіталу 160

170

Внески учасників:

Внески до капіталу 180

Погашення заборгованості з капіталу 190

200

Вилучення капіталу:

Викуп акцій (часток) 210

Перепродаж викуплених акцій (часток) 220

Анулювання викуплених акцій (часток) 230

Вилучення частки в капіталі 240

Зменшення номінальної вартості акцій 250

Інші зміни в капіталі:

Списання невідшкодованих

Збитків 260

Безкоштовно отримані активи 270

280

Разом зміни в капіталі 290

-3

-3

Залишок на кінець року 300 63

– 5518 41 -532

5090

Керівник

Головний бухгалтер

ВИСНОВОК

Мета і основне завдання біржі полягає, як правило, не в одержанні
великого прибутку самою біржею, а у створенні таких умов для торгівлі,
які дають змогу одержати великі прибутки учасникам біржової торгівлі, за
рахунок скорочення надлишків при закупівлі і продажі товарів,
прискоренні обігу капіталу, страхування від несприятливих змін цін і т.
ін. З цією метою біржа виконує цілий ряд функцій, що забезпечують
проведення торгівлі особливим, специфічним «біржовим» способом.

Біржа має справу з попитом на ті чи інші товари, на біржі завжди має
місце пропозиція товарів, яка безпосередньо не зв’язана з їх
виробництвом. Біржова торгівля забезпечує можливість того, що за
існуючих в даний момент цін не буде ні дефіциту, ні затоварювання.

Оскільки біржа створюється не для одержання прибутку, а для полегшення
проведення торгів та прискорення товарообороту, аналіз її фінансового
стану спрямованої на визначення забезпечення засновників дивідендами,
оплата праці працівників та матеріально-технічного забезпечення торгів,
обладнання біржового залу, робочих місць учасників торгів, комп’ютерне
забезпечення всіх процесів на біржі та сплату внесків в різні фонди та
ефективність її розміщення і діяльність.

ЛІТЕРАТУРА

Р.П.. Дудяк, С.Я. Бугіль “Організація біржової діяльності: основи теорії
і практикум”, Київ 2003.

П.Я. Попович “Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання”

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020