Реферат на тему:

Збалансованість та ефективне функціонування ринку праці

1.Умови збалансованості робочих місць і робочої сили

Аналіз формування і розвитку ринку праці здійснюється за такими
напрямками:

визначення збалансованості між попитом і пропозицією робочої сили – умов
рівноваги на рику праці;

виявлення тенденцій зайнятості на ринку праці;

аналіз прихованого безробіття, ефективність роботи служби зайнятості;

розрахунки показників ефективності функціонування ринку праці.

Нерівновага між попитом і пропозицією зумовлюється дисбалансом між
чисельністю робочої сили, яка формує пропозицію на ринку праці, і
кількістю робочих місць, які визначають попит. Для аналізу
використовуються такі показники:

попит на робочу силу та її пропозиція у галузево-регіональному розрізі
та за підприємствами різних форм власності;

професійно-кваліфікаційна підготовка робочої сили;

коефіцієнт навантаження на одне робоче місце і зворотній йому рівень
вакантності.

Пропозицію на ринку праці формують такі категорії економічно активного
населення:

безробітні, чисельність яких поповнюється випускниками навчальних
закладів та раніше зайнятих в домашньому господарстві;

ті, хто мають роботу, але незадоволені нею і шукають іншу;

зайняті, які ризикують залишитись без роботи і тому шукають нову.

Попит на робочу силу змінюється під впливом:

випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно з
динамікою ВВП, що зменшує попит на робочу силу, і навпаки;

збільшення капіталомісткості виробництва, що зменшує попит на робочу
силу, і навпаки.

Якщо в економіці має місце природне безробіття, то потребує окремого
аналізу професійна підготовка робочої сили, яка здійснюється за
напрямками:

первинне навчання (Uпн);

перепідготовка (Uпn);

підвищення кваліфікації (Uпк).

(11.1)

де Uпр.п – чисельність безробітних, охоплених професійною підготовкою.

Окремо визначається структура професійної підготовки незайнятого
населення:

(11.2)

Аналізується динаміка професійної підготовки:

(11.3)

де Тпр.п – темпи зміни професійної підготовки.

2.Методика аналізу тенденцій динаміки зайнятості.

Аналіз тенденцій зайнятості охоплює визначення: ( динаміки чисельності
зайнятих:

(11.4)

де ТРЕ – темпи росту зайнятості;

Еt, Еt-1 – чисельність зайнятих в періоді t і (t-1).

структури зайнятості – основна діяльність, додаткова робота, неповна
зайнятість;

рівня зайнятості (РЕ):

(11.5)

динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на рівні галузі
або регіону.

При аналізі динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на
рівні галузі або регіону застосовуються два показники:

оборот робочих місць;

оборот робочої сили.

Галузевий оборот робочих місць, по суті, збігається з динамікою
зайнятості. Це пояснюється тим, що в межах певної галузі процеси
розширення і скорочення виробництва відбуваються одночасно, що зумовлює
постійні коливання зайнятості.

Для характеристики обороту робочих місць розраховуються:

темп створення нових робочих місць (Tст);

темп ліквідації робочих місць (Tл).

Галузевий оборот робочої сили розраховується за двома показниками:

темп працевлаштування (Тпр);

темп звільнення працюючих (Тзв).

З метою додаткового порівняння динаміки робочих місць і робочої сили
застосовуються ще два показники:

коефіцієнт надлишковості (kнад.)

частка “холостого” обороту робочої сили в її обороті (ЧХL)

? ? V

X

TH

 

`

TH

 

????????????^?????^? 

??

&

????????????????^?ого функціонування ринку праці.

До основних показників ефективності функціонування ринку праці
належать:

ефективність роботи служби зайнятості;

продуктивність праці.

Ефективність роботи служби зайнятості визначається часткою
працевлаштованих безробітних і характеризується коефіцієнтом
працевлаштування:

(11.6)

Чим ближче до одиниці зазначений коефіцієнт, тим ефективніше робота
служба зайнятості.

Ринок праці має відкриту та приховану частини. Економічно активне
населення, яке шукає роботу, створює пропозицію на відкритому ринку
праці, а попит створюється вакантними робочими місцями в економіці.

Прихований ринок праці означає формальну зайнятість. До прихованих
безробітних відносяться працівники, які перебувають в умовах неповної
зайнятості: у відпустках з ініціативи адміністрації або працюють в
режимі неповного робочого часу. В процесі аналізу визначається їх частка
у загальній чисельності працюючих.

Визначається також динаміка прихованого безробіття.

Продуктивність праці розраховується на рівні:

національної економіки;

галузі;

підприємства.

На рівні національної економіки продуктивність праці (LP) визначається
як співвідношення між вартістю ВВП і чисельністю зайнятих:

(11.7)

Показниками ефективного використання робочої сили є такі:

темпи росту продуктивності праці;

частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці (в
процентах);

вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

На рівень і динаміку продуктивності праці впливають різні фактори. Які
можна об’єднати в дві групи:

екстенсивні;

інтенсивний.

До екстенсивних факторів належать тривалість робочого часу та ступінь
його використання. Інтенсивні фактори визначаються розвитком
науково-технічного прогресу, який впливає на віддачу роботи в одиницю
часу. Ці фактори включають використання високопродуктивних технологій,
нових видів сировини і матеріалів, сучасних ефективних систем управління
і організації праці, які сприяють підвищенню кваліфікації працюючих.

Список літератури

Анализ економики. Страна, рынок, фирма. Под. ред. проф. В.Е.Рыбалкина.
Учебник. — М: Международные отношения,1999- 304 с.

М.И.Баканов, А.Д.Шремет.Теория економического анализа. -М., 1996.

В.З.Баликоев Общая економическая теория.Учебное пособие.-Новосибирск.
Лада,1999. — 678 с.

О.М.Бандурка, К.Я. Петрова, В.И.Удодова.Державне регулювання економіки.
Харьков, 2000.

Гальперін В.М.,Гребенников П.И , Леусский А.И.,Тарасевич Л.С.
Макроекономіка.Учебник .Под ред. Л.С.Тарасевича С. — Петербург,
1997-718с.

Економіка України: потенціал, реформи, перспективи. Ред. В.Ф.Беседін,
І.К.Бондарь, В.І.Пила, Н.А.Соколенко т.4,Київ, 1996.-429с.

В.И.Ляшенко.Фондовые индексы и рейтенги. Д.Сталер,1998 — 317с.

С.М.Меньшииков. Новая економіка. Основи економических знаний Учебное
пособие. — М: Международные отношения, 1999. — 400с.

Мікроекономіка і макроекономіка.Підручник у двож частинах. За
ред.С.Будаговської.Київ.Основи,1998.-517с.

Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М., Макроекономіка; Підручник.
— к.: Либідь, 1999, — 288с.

Статистика. Підручник. С.С.Герасименко, А.В.Головач, А.М.Єріна та ін. За
ред. С.С.Герасименка. Київ, 2000 — 467с.

Єкономіка и организация риночного хозяйства. Под. ред. Б.К.Злобина. —
М; Єкономика, 20000 — 450с.

Похожие записи