.

Заробітна плата як фактор стимулювання розвитку національного виробництва (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2253
Скачать документ

Реферат на тему:

Заробітна плата як фактор стимулювання розвитку національного
виробництва

Заробітна плата як соціально-економічна категорія,  з одного боку, є
основним джерелом грошових доходів працівників,  тому її величина
значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З
іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників
підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на
темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

В законі України «Про оплату праці» зазначається, що заробітна плата –
це  винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за
трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує
працівникові за виконану ним роботу [1].

Заробітна плата – це точка перетину інтересів багатьох: підприємства,
працівника, податкової, фондів тощо. Кожна з цих сторін оцінює значення
заробітної плати, як найважливіше. Тому, певною мірою, ефективність
праці визначається  саме діючою системою заробітної плати. Під час
визначення заробітної плати як ціни робочої сили необхідно враховувати
єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя
працівника та його сім`ї. Розмір заробітної плати залежить від
складності та умов  виконання роботи, професійно-ділових якостей
працівника, результатів його праці та господарської діяльності
підприємства, установи, організації і максимальним розміром не
обмежується. Рівень заробітної плати визначається, з одного боку,
розвитком суспільного виробництва, а з іншого – ефективністю праці
окремих працівників. Через систему заробітної плати суспільство здійснює
мотивацію праці, контроль за мірою споживання матеріальних і духовних
благ працівниками [3]. Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом
активізації людського актора і використання трудового потенціалу. При
цьому, використання існуючого кваліфікаційного і творчого потенціалу
працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості  і вибору
методів ув’язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної
роботи, результатами праці  й умовами, в яких вона здійснюється. На
сьогоднішній день у нашій країні існує велика кількість невирішених
питань і протиріч у сфері оплати праці.  Аналіз сучасної політики  і
практики організації заробітної плати в Україні продемонструвала усьому
світу проведену політику обмеження грошових доходів, орієнтації
заробітної плати на прожитковий мінімум. В наступні роки курс на
забезпечення заробітною платою функцій прожиткового мінімуму в механізм
державного регулювання зберігається, що, безсумнівно, є однією з
основних причин триваючої економічної кризи.

 Як свідчить зарубіжний досвід, кардинальні зрушення у технічному
оснащенні виробництва, структурі праці та функціях працівників,
упровадження нових форм організації праці привели до того, що головною
метою економічної стратегії і системи матеріального стимулювання
сучасних компаній  і фірм, стало досягнення не кількісних показників
випуску продукції,  а якісних параметрів виробництва, таких як
поліпшення використання устаткування, робочого часу, складу робочої
сили, якості продукції, спрямованих на підвищення змістовності праці,
поліпшенням умов. Це означає перехід від екстенсивних методів
господарювання  до інтенсивних. Таким чином, підвищення ефективності
виробництва, збільшення прибутку досягаються нині не шляхом збільшення
обсягів виробництва із залученням додаткових ресурсів, а на основі
ефективнішого використання всіх наявних ресурсів і всебічного зниження
витрат виробництва [3].

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій
економіці має виконувати такі функції: 1) відтворювальну – як джерела
відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці; 2)
стимулюючу – встановлення залежності рівня заробітної плати від
кількості, якості і результатів праці; 3) регулюючу – як засіб розподілу
і перерозподілу кадрів по регіонам країни, галузях економіки з
урахуванням ринкової кон’юнктури; 4) соціальну – забезпечення соціальної
справедливості, однакової винагороди за однакову працю; 5) облікову – 
як грошовий вираз за виконану роботу відповідно до встановлених норм
праці за тарифними ставками, відрядними розцінками та посадовими
окладами.  

Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заробітна плата не
може виконувати цих функцій. Її рівень забезпечує не більш як 20%
відтворення робочої сили, яке не відшкодовує навіть прямих затрат праці
і не викликає зацікавленості в переорієнтації робочої сили на
пріоритетні сфери діяльності. Тому нині заробітна плата  виконує інші
функції [3] , а саме: 1) збереження зайнятості, запобігання безробіттю
ціною заниження заробітної плати; 2) забезпечення соціальних гарантій;
3) збереження попереднього статусу, пов’язаного  із попереднім робочим
місцем; 4) стримування інфляції (шляхом заборгованості  із заробітної
плати); 5) поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості; 6)
посилення мобільності робочої сили.

a

AE

?????????a?відповідним періодом минулого року зросла на 27,4 відсотка і
становила 1126 грн. на місяць. Номінальна заробітна плата у лютому 2007
року порівняно з лютим 2006 року зросла на 26,2 відсотка і становила
1142,0 грн., що на 117,5 відсотка перевищує розмір прожиткового мінімуму
для працездатної особи по Україні (525 грн.). Найвищі розміри
номінальної заробітної плати у лютому 2007 року спостерігались у
працівників, які займаються такими видами економічної  діяльності:
фінансова діяльність (2396грн.), діяльність авіаційного  транспорту
(2269 грн.), що, відповідно, в 2,10 – 1,99 рази перевищує  середній
рівень заробітної плати за видами економічної діяльності по Україні.
Індекс реальної заробітної плати у лютому 2007 року по відношенню до
січня 2007 року склав 102,0 відсотка, а по відношенню до лютого 2006
року – 111,9  відсотка. За даними Держкомстату України серед 8,7 млн.
працівників, зайнятих у різних видах економічної діяльності в Україні,
які відпрацювали 100 відсотків робочого часу, встановленого на грудень
2006 року (останні статистичні дані), 5,7 відсотка працівникам
нарахована заробітна плата не перевищувала законодавче встановленого
розміру мінімальної заробітної плати – 400 грн. на місяць [2], [4], [5].
Відповідно до вище наведених даних можна зробити висновки, що в країні
присутній низький рівень заробітної плати, диференціація по галузях
економіки та надмірна орієнтація на рівень прожиткового мінімуму, що має
особливо негативне значення для розвитку національної економіки.

Високий рівень присвоєння державою економічних результатів праці – при
одночасному зниженні вартості робочої сили підриває мотивацію до
високоефективної діяльності і не дозволяє в принципі створити таку
соціальну-економічну ситуацію в суспільстві, яка б сприяла створенню
високоефективної економіки. Аналізуючи сучасну державну політику і
практику організації заробітної плати в Україні, ступень ефективності її
впливу на соціально-економічний розвиток країни, варто виходити,
насамперед, з того, якою мірою механізми регулювання заробітної плати
враховують і відбивають, з одного боку, її суспільні функції, мету і
задачі регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві, з
іншого боку – впливають на ті фактори, що формують умови, що визначають,
у кінцевому рахунку, і   політику оплати праці і механізми регулювання. 
Реформа оплати праці є комплексом взаємопов’язаних заходів еволюційного
характеру, які здійснюються як на макроекономічному (державному), так і
на мікроекономічному (підприємство) рівнях, мета яких в сучасній
економіці України – забезпечити ефективне матеріальне стимулювання
розвитку національного виробництва [3]. У процесі реформування оплати
праці необхідно подолати ті кризові явища, що нагромадилися в цій сфері.
Реформа оплати праці в Україні повинна бути спрямована на формування
якісно нової цивілізованої   системи   доходів   і   заробітної  
плати   як потужного стимулу розвитку національного виробництва.

   Стратегічна мета сучасної реформи оплати праці в економіці України
полягає у забезпеченні ефективного матеріального    стимулювання 
розвитку  виробництва,  її тактичні  завдання  пов’язані  із ліквідацією
заборгованості з виплати заробітної плати, недопущенням подальших
затримок виплат,   підвищенням   загальної   величини   оплати праці
відповідно до кінцевих результатів виробництва, зменшенням диференціації
в заробітках, зростанням реальних доходів працівників та ін. Отже,
сучасний стан оплати праці в Україні потребує її подальшого
вдосконалення. Також,  жаданий перехід до ринкових відносин економіки
України, у якій раніше панувала централізована система планування  і
керування, потребує переробки і системи бухгалтерського обліку,  і
звітності, і контролю, і аналізу, а також придбання фахових навичок і
уміння робітників приймати правильні  й ефективні управлінські рішення.

На мою думку, для реалізації зазначених цілей мають бути здійснені такі
кроки:   – в ринковому секторі бізнес має заохочуватися до підвищення
оплати праці   на підприємствах   та   створення   нових  
високооплачуваних робочих місць; – необхідно   перейти   від  фіксації 
мінімальної  заробітної  плати  до впровадження соціального стандарту
відтворення працівника. Час диктує необхідність такої системи оплати, що
формувала б могутні стимули розвитку праці і виробництва. Працівник
зацікавлений навіть у невеликому підвищення зарплати. Роботодавець же не
квапиться підвищувати її , а навпаки – намагається  заощаджувати.

Література:

Закон України «Про оплату праці» №3448-IV від 21.02.06 із змінами та
доповненнями.

Статистичний бюлетень «Заробітна плата та її виплати за 2006 р.».

Калініна А.В. Економіка праці: Навчальний посібник для студентів вищих
навчальних закладів, МАУП – Київ, 2004-268 с.

www.mlsp.gov.ua.

www.ukrstat.gov.ua.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020