Заробітна плата — найвпливовіший засіб мотиваційного впливу

В умовах переходу до ринкових відносин і при економічній кризі, що різко
погіршили матеріальне становище сільських трудівників, на перший план
вийшли матеріальні мотиви до праці.

Система матеріального стимулювання праці, що склалася в аграрній сфері,
не дозволяє працівникові забезпечити задоволення своїх матеріальних
потреб навіть при досягненні високої індивідуальної продуктивності праці
на мінімально необхідному рівні [4].

Створення системи мотивації до праці в аграрному секторі економіки
належить до найскладніших проблем. Це пояснюється тим, що в даному
випадку потрібне врахування складної специфіки аграрних відносин,
об’єктивно зумовлених, як особливостями землеробської праці, так і
складністю сільського укладу життя [2].

Розгляду питання заробітної плати, як мотивації праці присвятили свої
роботи Горобець Н.М., Лисенко В.І., Правільєв О.В., Фицик Л.А. та інші.
Разом з тим, питання мотивації праці та заробітної плати, як
матеріального стимулювання праці потребує подальшого дослідження, що і є
метою статті.

Постановка задачі. Метою цієї статті є аналіз заробітної плати
(заборгованості), що виступає засобом матеріального стимулювання праці
на сільськогосподарських підприємствах  Сумської області.

Результати. Система мотивації трудової діяльності на підприємствах, що
займаються сільським господарством включає різні методи мотиваційного
заохочення, але найвпливовішим засобом мотиваційного впливу залишається
заробітна плата.

Отже, заробітна плата є важливою складовою виробничих відносин. Однак
вона являє собою не тільки трудовий доход, який забезпечує необхідне
відтворення робочої сили, і її роль не обмежується лише межами
виробництва. Залишаючись однією з ключових економічних категорій,
заробітна плата в умовах перехідної економіки дещо змінює своє понятійне
наповнення[1]. Втрата державного регулювання оплати праці призвела до
скорочення частки заробітної плати в доходах населення (табл. 1).

 

Таблиця 1.

Середня заробітна плата працівників Східного економічного регіону

за червень 2009 року

  Заробітна плата, грн. Співвідношення (у %) до середньої по Україні

Україна 1980 100

Сумська 1615 81,6

Полтавська 1774 89,6

Харківська 1859 93,9

Чернігівська 1589 80,1

 

За розміром середньомісячної  заробітної плати станом на червень 2009
року Сумська область займає 19 місце серед інших регіонів країни.

Як свідчать дані таблиці 1 Сумська область виділяється низьким рівнем
заробітної плати — 1615 грн., натомість високий рівень спостерігаємо у
Харківській області — 1859 грн. [6].

Рівень заробітної плати працівників області на 1 січня 2008 року
становив 81,3% від середнього рівня в країні, або був меншим на 253 грн.
( у січні 2007р. -82,2% та 185 грн. відповідно, у 2005р. — 82,2% та 143
грн.). Це свідчить про те, що співвідношення заробітної плати в області
до показника в середньому по Україні зберігається протягом останніх
років.

Серед чинників, що вплинули на зростання заробітної плати визначальними
є декілька: підвищення законодавчо встановленого мінімального розміру
заробітної плати. Впродовж І півріччя 2008 року мінімальний рівень
оплати праці у законодавчому порядку підвищився з 515 грн. у січні до
525 грн. у червні. Це дозволило наблизити розмір мінімальної заробітної
плати до прожиткового мінімуму для працездатної особи. У І півріччі 2008
року таке співвідношення досягло 81,1%, проти 74,8% у відповідному
періоді попереднього року; інфляційні процеси, прискорення яких
розпочались ще в 2007 році; підвищення продуктивності праці, зокрема на
промислових підприємствах, у січні-червні 2008р. у порівнянні з
відповідним періодом 2007року зазначений показник зріс на 10,4%; дефіцит
кваліфікованої робочої сили, що спонукає роботодавців до підвищення
рівня оплати праці. На кінець червня поточного року потреба в
кваліфікованих працівниках склала 54 тис. осіб, або кожне 4 вакантне
робоче місце заявлене в Державній службі зайнятості [3].

Позитивний вплив на зростання заробітної плати спричиняє зменшення
обсягів неповної зайнятості. Вимушена неповна зайнятість існує у двох
формах: надання неоплачуваних відпусток та робота у режимі неповного
робочого дня (тижня) з ініціативи адміністрації. Як і в минулі роки,
спостерігається зниження рівня вимушеної неповної зайнятості [2]

У 2008 році зберігалися темпи зростання рівнів номінальної та реальної
заробітної плати, які істотно випереджали темпи зростання ВВП (106,3%).
Не зважаючи на це рівень номінальної заробітної плати залишається
низьким. Це ставить вимоги щодо підняття оплати праці на якісно новий
рівень, що має означати перехід від практики дешевої робочої сили до
гідної праці, відновлення відтворювальної та стимулюючої функції
заробітної плати [1]. Динаміку номінальної та реальної заробітної плати
наведено у таблиці 2.

Таблиця 2.

Динаміка середньомісячної номінальної та реальної заробітної плати

Сумської області за 2000-2008рр.

Роки Серед

ньооб

лікова кількість штатних працівників, тис. осіб Коефіцієнт обороту
робочої сили Середньомісячна заробітна плата

у % до середньооблікової кількості штатних працівників номінальна
Реальна заробітна плата у % до поперед

нього року

по прийому по звільнен

ню гри

вень у % до прожиткового мінімуму для працездатних осіб у % до поперед

a a I

O

Oe

R

a Oe

?,8 21,4 27,9 307 84,1 118,5 118,0

2003 336,4 22,9 28,9 379 103,8 123,8 117,5

2004 318,7 24,0 28,9 473 122,3 124,7 118,1

2005 307,8 24,4 29,0 663 146,4 140,1 121,1

2006 301,5 26,7 30,9 857 169,7 129,1 117,9

2007 293,5 27,9 29,6 1098 193,3 128,2 109,5

2008 288,6 25,8 31,2 1472 220,0 134,1 108,6

 

За даними таблиці 2 спостерігаємо стрімке зростання номінальної
заробітної плати з 194 гривень у 2000 році до 1472 грн. у 2008 році
(22%)та збільшенням індексу реальної заробітної плати – 19,5% за
аналізуємий період.

Тоді, як середньооблікова кількість штатних працівників знизилась на
112,5 тис. осіб (2000р.- 401,1 тис. осіб, а 2008р. – 288,6 тис. осіб),
це пов’язано з тим, що значна частина штатних працівників (31,2% —
2008р.) звільнилась , а це на 1,5% більше ніж у 2000 році. У 2008 році
порівняно з 2007 роком кількість штатних працівників прийнятих на роботу
знизилась і склала 25,8%[5].

Оскільки джерелом коштів на оплату праці є доход підприємства, заробітна
плата, як елемент витрат на виробництво включається до собівартості
продукції, робіт (послуг). Отже, її номінальне зростання є альтернативою
збільшення прибутковості, як першочергового інтересу власника
підприємства.

Таким чином в економіці поки, що зберігається ситуація коли рівень
заробітної плати практично визначається належністю до певної сфери
економічної діяльності, а не формується під впливом загальновизнаних
світовою практикою чинників, якими є кількість, якість та результати
праці.

Хоча співвідношення середньомісячної та мінімальної заробітної плати до
прожиткового мінімуму за останні  роки свідчить про позитивні зміни, але
не забезпечує розширеного відтворення трудових ресурсів Сумської
області.

Якщо у 2000 році мінімальна заробітна плата складала у грошових доходах
населення 118 грн., а  прожитковий мінімум для працездатних осіб -287,63
грн., то вже у 2008 році цей показник значно підвищився — 605 грн. при
прожитковий мінімум  в 669 грн., що свідчить про підвищення заробітної
плати. Постійне зменшення реальної заробітної плати, призвело до появи
масових злиднів. Тому що навіть одержувачів середньої заробітної плати
можна причислити до категорії бідняків. Якщо у 1990-му році середня
заробітна плата забезпечувала близько 50 % раціональних норм споживання
продуктів та послуг, то тепер вона не відшкодовує затрат навіть на
фізіологічному рівні виживання. За роки економічних реформ суттєво
змінилася структура формування доходів населення, система їх
розподілу[2].

Упродовж грудня 2008 року загальна сума заборгованості із виплати
заробітної плати по області зменшилась на 8% або на 2,6 млн. грн. і на 1
січня 2009 року становила 31 млн. грн., в тому числі по м. Суми – 8,7
млн. грн. Відносно початку року борг по зарплаті зріс майже вдвічі,
тобто на 14,2 млн. грн. Три чверті (74%) від загальної суми
заборгованості припадає на промисловість, по 7% — на сільське
господарство та будівництво, десяту частину склав борг працівників,
зайнятих операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та
наданням послуг підприємцям [7].

Висновки. Рівень заробітної плати останнім часом забезпечує не більше 20
% відтворення робочої сили, вони не відшкодовують навіть прямих затрат
праці. У більшості сімей витрати на продовольство вилучають 80 %
сукупного доходу [2].

 Одним з основних важелів впливу на підвищення рівня оплати праці є
законодавче збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Важливим
фактором став процес легалізації доходів, який стимулюється розвитком
системи загальнообов’язкового пенсійного та соціального страхування та
ростом зацікавленості у ньому найманих працівників [4].

Важливим чинником щодо забезпечення соціальних гарантій працівників є
фактор своєчасності виплати заробітної плати. Аналіз динаміки
заборгованості з виплати заробітної плати працівникам за останні роки
свідчить про постійне її скорочення, проте існує тенденція коливання
показника упродовж року: збільшення у першому півріччі і скорочення на
кінець року [3].

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Горобець Н.М. Формування високоефективної мотивації праці в
сільськогосподарських підприємствах. // Вісник Дніпропетровського
ДАУ.-Вип.1.- Дніпропетровськ.-2004.-с.170-173.

Лисенко В.І. Мотиваційна сфера діяльності працівників аграрного сектора
економіки. // Науковий вісник НАУ. Вип.43.-К.- 2001.-с.228-231.

Правільєв О.В. Проблеми зайнятості населення та основні напрямки їх
вирішення. // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових
праць. — К. — Науково-дослідний економічний
інститут.-2004.-Вип.7.-с56-60.

Фицик Л.А. Проблеми мотивації сільськогосподарської праці в контексті
пріоритетів аграрної політики. // Збірник наук. праць Уманської
державної аграрної академії. Вип.52.-К.,-2001.- с.334-338.

Аналітико-статистичні збірники. Економічна активність населення Сумської
області 2008рр.- Суми: Головне управління статистики у Сумській області.

Статистичні збірники обласного управління статистики Сумської області за
відповідні роки. — Суми: Сумське обласне управління статистики

Статистичні щорічники України за 2002-2008рр.-К.: Державний комітет
статистики України.

Похожие записи