Удосконалення механізму вибору антикризової стратегії підприємствами
машинобудівної галузі

 

Проблема вибору такої антикризової стратегії, реалізація якої б могла
відбутися при наявних можливостях підприємства і в жорстко обмежений
часовий термін – це найважливіша і найактуальніша проблема будь-якого
підприємства, в тому числі і машинобудівного.

В процесі вибору антикризової стратегії потрібно враховувати, що дана
стратегія повинна бути не тільки «рятувальним колом», але й способом
забезпечення досягнення головної мети, цілей, а також в цілому загальної
стратегії підприємства.

Вирішення протиріч, неузгодженостей між цілями підприємства, наявними
ресурсами та впливом зовнішнього та внутрішнього середовища – це основне
завдання антикризової стратегії [4].

Саме тому, антикризову стратегію необхідно вважати способом досягнення
підприємством власних цілей, з урахуванням впливів чинників зовнішнього
та внутрішнього середовища, які є джерелом виникнення кризових явищ та
кризової ситуації, внаслідок яких підприємство потрапляє в кризовий
стан.

Зазвичай завдання вибору антикризової стратегії повинно покладатися на
керівництво підприємством, яке, у свою чергу, також повинно відповідати
за кінцеві результати її реалізації.

Основною метою антикризової стратегії повинно стати вирішення
суперечностей і неузгодженості між цілями підприємства, наявними
можливостями (зазвичай обмеженими) та впливом (зазвичай негативним)
внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства [2].

Враховуючи особливості діяльності машинобудівних підприємств і
результати діагностичного оцінювання рівня їх кризового стану
керівництву та спеціалістам рекомендовано метод вибору стратегічних
альтернатив виходу з кризи, тобто можливість багатоваріантності вибору
антикризової стратегії.

На даному етапі здійснення вибору однієї з представлених антикризових
стратегій, деталізуються шляхи її формування з урахуванням тих проблем
(небезпек) і слабких сторін, що були виявлені в процесі діагностуванні
кризового стану враховуючи відповідні напрямками дослідження, які
повинні здійснюватися, з урахуванням специфіки і глибини кризового
стану, кожним підприємством в індивідуальному порядку.

Критеріями обґрунтування вибору антикризової стратегії для кожного
окремого машинобудівного підприємства повинні бути узагальнюючі
показники по основних напрямах оцінювання рівня кризового стану
підприємства, а саме: величина прибутку і рентабельності, ефективність
використання основних фондів підприємства, показники ділової активності
підприємства, показники фінансової стійкості підприємства, 
платоспроможність і ліквідність майна підприємства, показник ймовірності
банкрутства підприємства, ефективність використання персоналу
підприємства.

Перелік запропонованих варіантів антикризових стратегій методом вибору
стратегічних альтернатив та їх зміст представлений на рисунку 1.

На підставі аналізування існуючих видів антикризових стратегій, нами
пропонується багатоваріантність вибору антикризових стратегій, яка у
свою чергу, допоможе визначитися підприємству,   обираючи ту, чи іншу
стратегію.

Стратегія виживання – це антикризова стратегія, яка застосовується у
випадках повного розладу економічної діяльності підприємства, у стані,
близькому до банкрутства. Метою стратегії є стабілізація кризової
ситуації, тобто перехід до стратегії стабілізації і, надалі, до
стратегії зростання. Вона вимагає, з одного боку, швидких, рішучих,
цілком скоординованих дій, з іншого – обачності і реалістичності в
прийнятті рішень.

 Рис. 1. Перелік антикризових стратегій та їх зміст*

Примітка*: розроблено авторами за матеріалами авторських досліджень

 

Саме тому в умовах функціонування стратегії виживання відбувається
розроблення і реалізація наступних антикризових програм, які повинні
включати:

— перебудову системи управління;

— фінансову перебудову;

— перебудову маркетингу.

Стратегія стабілізації – антикризова стратегія, спрямована на досягнення
поступового вирівнювання обсягу продажів і прибутків з наступним їхнім
підвищенням, тобто з переходом на наступний етап росту. Залежно від
швидкості загострення кризового стану підприємство може використовувати
один із трьох найбільш ймовірних підходів при даній стратегії:

1.  економія з чітким наміром швидкого пожвавлення;

2.  зрушення в тривалому спаді з меншими сподіваннями на швидке
пожвавлення;

’ ” u

ue

” ue

2стабілізація, коли необхідні довготермінові програми для досягнення
збалансованого стану підприємства на ринку.

Стратегія зростання – антикризова стратегія, що передбачає реалізацію
рішучих дій, залучення додаткових засобів і ресурсів, направлених на
суттєве покращення фінансової, виробничої і господарської діяльності
підприємства за мінімальний проміжок часу, покращення (завоювання нової)
ринкової позиції підприємства.

На практиці кожне підприємство може одночасно реалізовувати декілька
стратегій, обираючи комбіновану стратегію. Однак щодо вибору
антикризової стратегії машинобудівними підприємствами, то вибір
комбінованого варіанту може призвести до негативного результату, так як
кожен окремий вид антикризової стратегії передбачає реалізацію
конкретних, властивих йому, антикризових заходів, котрі вимагають не
перетину, а чіткої поетапності їх реалізації.

В умовах кризового стану керівники та спеціалісти машинобудівних
підприємств повинні бути зосереджені не стільки на проблемах усунення
наслідків кризи, скільки на виборі такої антикризової стратегії, яка
буде визначатися пріоритетами, пов’язаними із наслідками кризи, вмінням
їх передбачати та спрогнозувати з метою подальшого їх усунення.

В цілому, можна констатувати, що процес вибору антикризової стратегії є
аналітичним  процесом, який вимагає творчого підходу, відповідних затрат
часу, опрацювання великої кількості інформації, її аналізування та
порівняння.

Висновки. На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що
антикризова стратегія машинобудівного підприємства повинна бути не
резервною стратегією, а різновидом універсальних стратегій, бо саме тоді
вона буде наперед спланованою і взаємопов’язаною із стратегіями усіх
інших сфер діяльності підприємства не тільки в умовах кризи, але й в
стабільних умовах функціонування підприємства, виступаючи гарантом
передбачення та недопущення різного роду кризових ситуацій.

Запропонований вибір антикризової стратегії методом стратегічних
альтернатив не повинен обмежувати дії підприємства в процесі вибору тієї
чи іншої стратегії, а допомогти керівництву зупинити свій вибір на
найкращому варіанті.

Запропоновані види антикризових стратегій мають свої специфічні
характерні особливості і повинні застосовуватися кожним підприємством
індивідуально, враховуючи реальний стан підприємства, його можливості,
силу впливу і обмеження зовнішніх та внутрішніх ситуаційних чинників на
діяльність підприємства.

Саме ці обставини обумовлюють необхідність вдосконалення розроблення
механізму вибору антикризової стратегії машинобудівного підприємства,
зокрема шляхом врахування стратегічних несподіванок, його галузевої
специфіки, що і є перспективою подальших наукових розробок в цьому
напрямку.

 

список використаних джерел:

 1. Багол А. Г. Структура современных механизмов формирования стратегии
предприятия / А. Г. Багол, Н. Л. Кусик // Економіка. Менеджмент.
 Підприємництво: збірник наукових праць. – 2009. – № 21. – С. 35.

2. Грушенко В. И. Кризисное состояние предприятия: поиск причин и
способов его преодоления / В. И. Грушенко, Л. В. Фомиченко // Менеджмент
в России и за рубежем. – 2000. – № 1. – С. 31–38.

3. Дмитренко А. І. Стратегії антикризової діяльності промислових
підприємств / А. І. Дмитренко // Вісник Криворізького економічного
інституту КНЕУ. – 2009. – № 4 (20). – С. 49-53.

4. Коноков Д. Как выйти из кризиса крупным предприятиям / Д. Коноков, К.
Рожков // Проблемы теории и практики управления. – 2000. – № 4. – С. 88.

5. Погорелов Ю. С. Модель вибору стратегії розвитку як складник
загальної моделі розвитку підприємства / Ю. С. Погорелов // Економіка.
Менеджмент.  Підприємництво: збірник наукових праць. – 2010. – № 22
(II). – С. 84 – 90.

6. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент : навч. посіб. / О. М.
Скібіцький. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 568 с.

7. Сомов Д. Розвиток методологічного інструментарію забезпечення процесу
формування стратегії організації / Д. Сомов // Аналітично-інформаційний
журнал «Схід». – 2010. – № 1 (101). – С. 16 – 19.

8. Сторчак Н. О. Місце антикризового управління в економічній стратегії
фірми / Н. О. Сторчак // Вісник Криворізького економічного інституту
КНЕУ. – 2009. – № 3 (19). – С. 59 – 63.

Похожие записи