Реферат на тему:
Удосконалення інструментів оцінки рівня накладних витрат виробничих
підприємств
Сучасна система управління витратами користується широким
інструментарієм засобів адміністрування абсолютного значення накладних
витрат, їх деталізації, визначення очікуваних тенденцій, контролю та
оптимізації, але оцінка нормального (або максимально можливого) рівня
таких витрат в окремих умовах складає, на думку автора, актуальну
методичну проблему.
Основними сучасними принципами керування накладними витратами є
забезпечення ефективності використання активів підприємства, контроль за
динамікою накладних витрат порівняно з минулими періодами з урахуванням
застосованих менеджерських заходів і подій в рамках
виробничо-господарської діяльності, та, за можливістю, порівняння з
аналогічними підприємствами з урахуванням специфічних особливостей. Але
оперативна оцінка максимально можливого рівня накладних витрат
підприємств на підставі відомостей про поточний стан
виробничо-господарської діяльності представлятиме, на думку автора,
теоретичний і практичний інтерес.
В якості вихідних даних для поставленої задачі встановлено наступні
умови:
визначення максимально можливого рівня накладних витрат не повинно
орієнтуватися на структуру калькуляції в зв’язку з тим, що
співвідношення статей витрат підприємств різних галузей відрізнятимуться
з об’єктивних причин;
підхід має забезпечувати можливість оперативної оцінки рівня накладних
витрат підприємств виходячи з техніко-економічних показників
виробничо-господарської діяльності;
оскільки аналіз накладних витрат в рамках собівартості окремих видів
продукції є певним відображенням обраного методу розподілу накладних
витрат, визначення доцільного рівня таких витрат має проводитися в
рамках усього підприємства як одиниці промислових об’єктів галузі.
значення коефіцієнт Бівера формулою 1:
де: ЧП – чистий прибуток за даними рядка 220 форми 2;
А – амортизаційні відрахування за даними рядка 260 форми №2;
ЗД ,ЗП – відповідно довгострокові (рядок 480 форми №1) та
поточні (рядок 620 форми №1) зобов’язання підприємства, що відображає
спроможність покриття зобов’язань підприємства за допомогою грошового
потоку з коефіцієнтом, не нижчим за 0,17.
Саме цей показник аналізу фінансового стану підприємства обраний в
зв’язку з його призначенням для встановлення неявних ознак
неплатоспроможності підприємства, тобто на етапі, коли інші показники
(наприклад, показники рентабельності або ефективності використання
активів підприємства) ще не спроможні відобразити негативні ознаки
менеджерської політики.
Виходячи з формули (1) визначимо розмір грошового потоку, при якому
фактичне значення коефіцієнту Бівера перевищуватиме критичний рівень:
З урахуванням чинного податкового законодавства прибуток до
оподаткування має відповідати умові:
де П – прибуток до оподаткування.
Представимо прибуток до оподаткування П у вигляді:
де Дв – валовий доход виробничо-господарської діяльності;
Вп – сукупність умовно-постійних витрат, що виникають в процесі
виробничо-господарської діяльності;
Вг – сукупність умовно-змінних витрат, що виникають в
процесі виробничо-господарської діяльності.
Враховуючи, що умовно-змінні та умовно-постійні витрати можуть включати
амортизацію основних фондів та необоротних активів, а також з огляду на
необхідність відокремлення накладних витрат, представимо формулу (4) в
наступному вигляді:
де Впп-а – прямі умовно-постійні витрати без урахування амортизації;
Вз-а – умовно-змінні витрати без урахування амортизації;
А – загальні амортизаційні відрахування;
Н-а – накладні витрати без урахування амортизації.
Після впорядкування складових отримано вираз:
Відповідно формула (3) прийматиме вигляд:
Формула (8) відображає обмеження розміру накладних витрат, яке
забезпечує виконання умов виробничо-господарської діяльності,
встановлених коефіцієнтом Бівера – підприємство може собі дозволити
накладні витрати не вище розрахункового значення без ризику появи ознак
можливої неплатоспроможності якщо результат розрахунку за формулою (7)
належатиме інтервалу від 0 до 1.
З огляду на специфічні особливості виробничо-господарської діяльності
окремих підприємств бачиться доцільним в рамках аналізу рівня накладних
витрат врахувати обсяги обов’язкових капіталовкладень за період, що
аналізується:
де Кп – поточні капіталовкладення.
Практичне використання формули (8) потребує врахування низки умов.
По-перше, формула (8) обмежує розмір накладних витрат з метою
запобігання ознак можливої неплатоспроможності виходячи з припущення, що
основна частина накладних витрат встановлюється шляхом адміністративного
рішення, відповідно запропонований підхід ставить за мету впорядкування
процесу адміністративного встановлення накладних витрат.
По-друге, перевищення розрахункового значення накладних витрат над
фактичним свідчить не про потребу в їх збільшенні, а про ефективність
виробничо-господарської діяльності. Також можна говорити про можливість
розширення виробництва або здійснення капіталовкладень, але для
однозначного висновку щодо управління грошовими потоками необхідно
залучити результати аналізу відповідних показників.
По-третє, в рамках системи управління витратами оптимізаційні заходи
спрямовуються на усі види витрат, як на умовно-змінні, так і на
умовно-постійні. І хоча в сучасній літературі [5] обґрунтовуються
рекомендації щодо першочерговості аналізу і оптимізації умовно-постійних
витрат, оптимізація умовно-змінної складової операційних витрат також
сприятиме виконанню умов формули (8).
Таким чином, обмежувальним чинником рівня накладних витрат відповідно
формули (8) пропонується вважати відповідність фінансових показників
підприємств задовільному значенню коефіцієнта Бівера у вигляді,
представленому в формулі (1). На підставі висновків про доцільність
залучення довгострокових і поточних зобов’язань та фінансування
капіталовкладень, а також з огляду на те, що встановлення накладних
витрат відбувається значною мірою на підставі адміністративного рішення
і, відповідно, може коригуватися без суттєвої оптимізації технології та
організації виробництва, порядок визначення заходів щодо запобігання
можливої неплатоспроможності підприємства складатиметься з наступних
послідовних етапів:
визначення доцільності досягнутого рівня довгострокових та поточних
зобов’язань підприємств;
оцінка фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел
фінансування;
оцінка необхідності запланованих обсягів капіталовкладень;
дослідження можливості виконання умов формули (1) шляхом коригування
накладних витрат;
дослідження можливості оптимізації умовно-змінних і прямих
умовно-постійних операційних витрат.
За умов отримання незадовільних результатів по двох перших позиціях
виникає потреба в оптимізації структури або умов обслуговування
зобов’язань, в іншому випадку виконання умови максимального рівня
накладних витрат згідно формули (8) можливе лише шляхом оптимізації
капіталовкладень та операційних витрат.
Запропонований підхід щодо оперативної оцінки рівню накладних витрат
сприятиме, на думку автора, запобіганню можливої неплатоспроможності
підприємства шляхом впорядкування адміністративних рішень стосовно
накладних витрат.
Одночасно моніторинг динаміки показника може виступати сигнальним
інструментом при прийнятті рішень щодо капіталовкладень, кадрових
заходів, оптимізації системи оплати праці тощо.
Список літератури
Методичні рекомендації по виявленню ознак неплатоспроможності
підприємств і ознак дій по приховуванню банкрутства, фіктивного
банкрутства або доведення до банкрутства, затверджені Наказом
Міністерства економіки України від 17.01.2001 р.
Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. – X.: Фактор, 2002 – 144 с.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 „Баланс”, затверджений
наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 р. №87 //
Национальные стандарти бухгалтерского учета.- 2000 – С. 12-33.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 „Звіт про фінансові
результати”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від
31.03. 1999 р. №87 // Национальные стандарти бухгалтерского учета.-
2000.- С. 34-50.
Хасан-бек Р.М. Анализ производственно-хозяйственной деятельности
предприятий. -К.: Международный институт менеджмента, 1996.-215 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
