Тіньова економіка: особливості та шляхи легалізації

 

Десятки років вчені вивчають тіньову економіку, намагаються знайти
способи її регулювання, але нікому ще не вдалося знайти способу її
повного викорінення. Тіньова економіка властива більшою чи меншою мірою
всім часам і всім країнам. В Україні на даний момент залишається гострою
проблема корумпованості, наркобізнесу, нелегального виробництва і збуту
продукції, фіктивних грошових операцій. Неефективна податкова політика
веде до зменшення надходжень до державного бюджету через розростання
тіньового сектора. Нестабільне законодавство відлякує підприємців від
легалізації їх діяльності і примушує йти в тінь. Дослідження у даному
напрямку ускладнюється ще й тим, що достовірної і повної інформації про
рівень тінізації економіки отримати практично неможливо. Оцінки обсягів
тіньових процесів в Україні надзвичайно різні, але навіть за
найоптимістичніших розрахунків вони вражають [1].

Як констатують експерти, пороговим, тобто критичним, рівнем тінізації
економіки є 40% офіційного ВВП. В Україні цей рівень залишається
високий. За оцінками МВФ у 2005 році обсяг тіньової економіки в
національному ВВП України становить біля 52%. Нині, за вітчизняними та
іноземними підрахунками, обсяг тіньової економіки складає в нашій
державі від 40 до 60 відсотків ВВП. Рівень тінізації в країнах СНД ще
більший: в Грузії (63%) та Азербайджані (60%). В Росії цей показник
сягає близько 50% . Для порівняння, у високорозвинених країнах, зокрема
в Японії, Німеччині, Великобританії, рівень тіньової економіки не
більший за 10-15% .

Домінуючими сегментами сучасної тіньової економіки та основними
механізмами одержання тіньових доходів стали: нелегальний експорт
капіталів, одержання тіньових доходів шляхом прихованого вилучення з
обігу різниці між офіційними і реальними цінами на товари і послуги,
корупція, нелегальні валютні та зовнішньоекономічні операції, випуск і
реалізація необлікованої продукції та надання необлікованих послуг,
кримінальний промисел (вимагання, наркобізнес, розкрадання і грабежі),
фінансове шахрайство, незаконна приватизація державної власності,
розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах [2].

Варто зазначити, які галузі економіки домінують при визначенні масштабів
тіньової економіки і специфічність причин розвитку таких процесів у
конкретній галузі:

1) нафтогазодобувна галузь. Високий рівень тінізації тут пояснюється
наявністю корупційних схем при розподілі спеціальних дозволів на
користування нафтогазоносними надрами. Обсяг нелегальних операцій тут у
2007 році порівняно з 2006 зріс на 10% і склав 31%;

2) сільське господарство. Причинами нелегальних операцій тут стають
правопорушення при використанні земель сільськогосподарського
призначення, незаконне відчуження земель і передання їх в оренду,
заниження обсягів урожаю сільськогосподарських культур за рахунок
прихованих площ посівів та завищених даних про втрату врожаю під час
збирання, обмеження зовнішніх ринків збуту, корумпований розподіл квот
тощо;

3) малий і середній бізнес. За оцінками експертів понад 50% підприємств
даного сектора в Україні функціонують у тіньовому чи необліковуваному
сегментах ринку. Тінізація економіки призводить до приховування
підприємствами реальних обсягів доходів, ухилення від сплати податків,
створення фіктивних підприємств.

За оцінками спеціалістів Ради Європи на пострадянському просторі існують
4 основні сфери кримінальної активності, які дають можливість отримувати
нелегальні прибутки: контрабанда, ухилення від сплати податків,
нелегальне маніпулювання процесом приватизації, корупція .

Як вже зазначалось раніше, зв’язок між легальною і нелегальною
економікою забезпечує механізм функціонування останньої. Одним з
найсуттєвіших явищ передавального механізму між тіньовою і офіційною
економікою (державним управлінням) є корупція, під якою розуміють
діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, яка
спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для
отримання матеріальних благ, послуг. пільг чи інших переваг.

Корупція в тій чи іншій мірі існує в будь-якій економічній і політичній
системі. В умовах демократичних чи авторитарних суспільствах корупція,
як і тіньова діяльність. є другорядним явищем, яке істотно не впливає на
загальний рівень державного управління. Проте за тотальної тінізації
економічних процесів корупція може перетворитися на структуроутворюючий
елемент державного управління. Найтиповішим проявом корупції є підкуп
чиновників і державних діячів усіх рівнів, хабарництво. За
американськими оцінками, на підкуп впливових чиновників великі злочинні
угруповання витрачають від 30 до 50% своїх прибутків. Потенційних
хабарників серед чиновників державного апарату, тобто осіб, які за
сприятливих умов готові отримати хабар – 70%. 87% опитаних українських
підприємців підтвердили, що безпосередньо стикаються з корупцією у
держустановах і змушені сплачувати хабарі. 77% впевнені, що працівники
контролюючих органів штучно створюють ситуації, які провокують на
порушення законодавства. Інакше кажучи, корупція – це не лише форма
злочинного збагачення бюрократичного державного апарату, а є
приватизацією державної влади тіньовими структурами [3].

Однією з причин виникнення тіньового сектору економіки є низька зарплата
і високі податки на фонд оплати праці. На 1 долар погодинної зарплати
середньостатистичний український працівник виробляє приблизно в 3 рази
більший ВВП, ніж аналогічний американський. Це говорить про експлуатацію
найманої праці. За мізерну зарплату наш працівник змушений придбавати
товари і послуги за світовими цінами [2]. Низька зарплата – результат
чинної податкової системи. Головною складовою податкових доходів
виступає праця, а точніше – фонд оплати праці. У результаті всіх
нарахувань та утримань близько 77% (у 2006 р.) податкових доходів прямо
чи опосередковано пов’язано з фондом оплати праці.

Якщо зробити спробу комплексно поглянути на проблему тінізації економіки
в Україні, то можна виділити низку об’єктивних факторів, які пояснюють
її значні обсяги:

— високі податки і нерівномірне податкове навантаження;

— недостатня прозорість податкового законодавства та постійне внесення
до нього змін;

— повільні та непрозорі приватизаційні процеси;

— втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб’єктів
господарювання;

— корупція органів державної влади та місцевого самоврядування [4].

При цьому можна виділити конкретні негативні наслідки впливу тіньової
економіки на розвиток усіх сторін суспільного життя, а саме непрозорий і
несправедливий розподіл національного доходу, криміналізація
суспільства, правовий нігілізм та недовіра до органів державної влади,
дискримінація суб’єктів господарської діяльності. скорочення податкових
надходжень до бюджетів усіх рівнів, нелегальний експорт капіталів та
зменшення обсягів інвестицій в економіку, залежність від іноземних
позичок, втрата промислового та інтелектуального потенціалу нації.

Ключовим чинником детінізації має стати формування мотиваційного
нормативно-правового середовища, яке забезпечує високоефективну і
прибуткову роботу легальної економіки. При цьому сталість економічного
розвитку має забезпечуватися виключно засобами ринкового регулювання. Це
сприятиме досягненню політичної і соціально-економічної стабільності в
країні за умови підвищення престижу України серед інших країн та
міжнародних організацій (FATF, СОТ та ін.) [5].

Треба враховувати, що гармонізація перерозподільного процесу викличе
певну нестабільність системи. Тому потрібна політична воля для
здійснення цього процесу, що передбачає відновлення довіри до влади з
боку підприємців та населення. Для обмеження тіньової економіки від
влади слід вимагати створення всім суб’єктам рівних конкурентних правил
на внутрішньому ринку, впорядкування пільг та преференцій або інших
важелів, які створюють бар’єри вступу на ринок; забезпечення реальної
вартості робочої сили та недопущення її знецінення; застосування
механізмів відновлення реальної оцінки вартості майна та системи його
повноцінного відтворення.

Детінізація української економіки пов’язана з комплексним її
реформуванням, спрямованим на усунення чинників, які негативно впливають
на економіку:

? порушення інтересів між суб’єктами економічних відносин, що скорочує
базу розширеного відтворення одних суб’єктів на користь іншим;

? скорочення офіційних джерел ресурсно-фінансового забезпечення
підприємств;

? зростання витратності, зокрема й тієї, що виникла внаслідок штучного
завищення витрат на ресурси, вузли та напівфабрикати (у деяких товарних
групах українські ціни перевищили світові);

? прояви монопольної поведінки.

Формування державної політики, визначення напрямків та заходів щодо
детінізації економіки зумовлені положеннями Закону України «Про основи
національної безпеки України», в якому накреслено: подолання тінізації
економіки шляхом реформування податкової системи, оздоровлення
фінансово-кредитної системи, припинення відпливу капіталу за кордон,
зменшення позабанківського обігу грошової маси .

Політика держави повинна бути спрямована на недопущення переходу
економічної злочинності в нову якість – криміналізацію всієї економічної
системи держави. На жаль, реальністю українського економічного життя
стає кримінальне поводження дедалі зростаючої кількості суб’єктів
господарювання.

Висновки. Поширення в Україні такого соціально-економічного явища, як
тіньова економіка, а також обсяги продукції та фінансових ресурсів, які
обертаються в цій сфері, являють собою суттєву перешкоду забезпеченню
сталого розвитку економіки. Значною проблемою є те, що переважна
більшість операцій, які можна віднести до тіньових, можна здійснювати в
легальному нормативно-правовому полі, а доведення факту здійснення
тіньової діяльності потребує значних зусиль органів державної влади.
Внаслідок того, що обсяги тіньової економіки не можуть бути повноцінно
враховані офіційною статистикою, розроблення спеціальних методів обліку
і оцінок цього явища стає неможливим.

В кожній сфері прояву тіньової економіки потрібно шукати різні шляхи
детінізації, адже специфічність кожної галузі не дає все звести під
стандартне трактування. Так, сферу підприємництва необхідно легалізувати
за рахунок удосконалення системи оподаткування, у добувній промисловості
слід здійснювати прозоріші розподіли спеціальних дозволів і ліцензій на
здійснення діяльності, у виплаті заробітної плати працівникам –
ліквідувати диспропорції в оплаті праці та ввести диференціацію
оподаткування. Тобто необхідно створити умови для легалізації тіньового
сектора та усунення державних корумпованих структур на всіх рівнях
влади.

Список використаних джерел:

1. Предборський В.А. Тіньова економіка як загроза національній безпеці
// Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – №9(52). – С.14–18.

2. Предборський В.А. Тінізаційний аспект процесів початкового
нагромадження капіталу в Україні // Формування ринкових відносин в
Україні. – 2007. – №6(73). – С.26–30.

3. Озерський І.В. Тіньовий сегмент економіки // Економіка. Фінанси.
Право. – 2005. – №1. – С.28–31.

4. Варналій З. С. Шляхи детінізації економіки України та її особливості
// Банківська справа. – 2007. – №2. – С.56–57.

5. Дяченко Я.Я. Детінізація економіки у системі макроекономічного
регулювання // Фінанси України. – 2006. – №2. – С.68–77.

6. Коваленко С.О. Основи легалізації тіньової економіки в Україні. Київ,
“Знання”. – 1999.

7. Коваленко С.О., Базилюк А.В. Тіньова економіка в Україні. Київ: НДЕІ
Мінекономіки України. – 1998.

Похожие записи