Реферат на тему:

Теоретичні та практичні засади формалізації економіко-кримінологічного
моніторингу

Перед тим, як підійти до формалізації напрацьованих вище теоретичних
доробок із питань економіко-кримінологічного моніторингу і перетворення
їх в інструмент практичного пізнання тіньових відносин, слід розглянути
ще деякі методологічні підходи до класифікації методів ЕК моніторингу,
оскільки саме їх класифікаційні засади мають лягти в основу
формалізованої систематизації методів пізнання тіньових відносин. З
приводу теорії класифікації методів пізнання і перетворення дійсності
В.С. Зеленецький відзначає, що система знань, чи теорія про методи
пізнання, “означає не тільки те, що необхідно пізнавати, а і як цю
пізнавальну діяльність здійснювати, а в такому випадку вона відображає
сутність методу” [28, 191]. У цьому контексті А.М. Коршунов підкреслив,
що “слід рішуче підкреслити єдність і нероздільність теорії і методу:
теорія одночасно є метод, і навпаки – метод є суть теорії. Це стосується
будь-якої науки ” [38, 133].

У зв’язку з чим наведено ці теоретичні зауваження. Вище ми говорили про
різні рівні методології. Якщо метод – суть методології, а методологія є
сутність методу, то метод вищого рівня є не тільки методологією чи
певною системою знань про однорівневі методи пізнання, а й
структурно-предметними системами знань про методи пізнання нижчого
рівня. Виконуючи орієнтуючу, контролюючу, регулятивну (методологічні)
функції, методи вищого рівня є базою або підґрунтям для правильної
систематизації пізнавально-перетворювальних методів нижчого або, якщо
можна так сказати, конкретно- предметного рівня. З якою метою ми
відзначаємо цей аспект? Перш за все, для того, щоб показати, як процес
поглиблення економіко-кримінологічного моніторингу різних рівнів джерел
тіньової економіки вимагає застосовувати притаманні предмету пізнання
підпорядковані ЕК моніторингу методи нижчого рівня. Але сам ЕК
моніторинг базується також як на діалектично-матеріалістичній, так і на
загально- чи конкретно-науковій методології, а відповідно, відносно них
є одним із методів пізнання. Виходячи з цієї схеми систематизації
методологічних знань, ЕК моніторинг щодо конкретно-наукових методів, що
використовуються у процесі вивчення одно- і нижче-рівневих сфер
пізнання, є методологією про методи “пізнання”, “локалізації” джерел
тіньової економіки та детінізації фінансово-господарських відносин.
Водночас методи “пізнання” і “локалізації” тих чи інших джерел тіньової
економіки чи її детінізації мають певні системи правил принципів і норм,
що є методологією або відповідною системою знань про підпорядковані цій
цілі конкретно-наукові економіко-кримінологічні методи. Визначаючи
“горизонтальну” або “вертикальну” [28, 180] структуру ЕК моніторингу і
систему його поглибленого застосування при визначенні джерел ТЕ у галузі
або в тому чи іншому напрямі фінансово-господарської діяльності, ЕК
моніторинг потребує відповідної класифікації (від латинського klassis –
група) або групування певних одно- чи різнорівневих методів,
підпорядкованих наступним цілям: “пізнання” різних аспектів ТЕ;
“локалізація” різноманітних джерел тіньових відносин, а також створення
інфраструктури детінізації економіки. Причому класифікація не може бути
довільною. Вона відштовхується від методів і методології вищого рівня й
базується на особливостях предмета дослідження і відповідних цим
особливостям правил, принципів та норм, які утворюють зміст методів, що
застосовуються. Виходячи з того, що ці правила при застосуванні
конкретно-наукових методів пізнання є занадто різноманітними, а їх
теоретичний аналіз до певної міри виходить за межі нашого дослідження,
обмежимося посиланнями на те, що кожна конкретна наука, зокрема і при
математичній, економічній, управлінській чи кримінологічній оцінці
обсягів або інших параметрів тіньової економіки, хоч і в контексті
предмета і завдань теорії детінізації економіки, інтерпретує свій клас
методів, правил і принципів, необхідних для пізнання досліджуваного нами
явища.

Скажімо, застосовуючи математичні, економічні, кримінологічні й інші
методи обрахування чи оцінки тіньової економіки, ці науки використовують
свій клас методів, принципів, правил чи законів пізнання, але при цьому
повинні бути враховані методологія, методи і методики, притаманні
“нашому” предмету пізнання. До яких помилок призводить недотримання
правил і принципів, притаманних предмету пізнання, нами було викладено
при розгляді прикладу обрахування обсягів тіньової економіки із
застосуванням деякими вченими методу “сталих взаємозв’язків” [79,
64–67]. Для недопущення таких помилок процес “пізнання” (у даному
випадку “обрахування” обсягів ТЕ) тих чи інших аспектів тіньових
відносин має бути комплексним.

При цьому базовими методами, як у інших випадках, так і у нашому, є
діалектично-матеріалістичний метод та загальнонаукові методи, а також
конкретно-наукові методи тих наук, що застосовуються для дослідження
різноманітних аспектів пізнання і протидії феномену “Тіньова економіка”.
Щодо загальнотеоретичних засад класифікації методів боротьби зі
злочинністю, тобто до певної міри однорідних явищ боротьби з ТЕ, то вони
досить повно розроблені у відповідній літературі [28, 194–208]. Тому
зараз, з теоретичного обґрунтування ЕК моніторингу, доцільніше перейти
до розробки його прикладних можливостей, тобто формалізації, закладеної
в ньому, системи знань як інструменту пізнання і побудови
організаційно-правової інфраструктури попередження процесів зростання
тіньової економіки.

Для наочності, більш глибокого сприйняття і усвідомленого застосування
цього інструменту, формалізацію матриці ЕК моніторингу пов’яжемо з таким
потужним джерелом тінізації і корупціонізації суспільно-економічних
відносин, як зовнішньоекономічна діяльність (далі – ЗЕД). Зробити це на
прикладі ЗЕД доцільно ще й тому, що ця сфера підприємницької діяльності
нами буде опрацьована за допомогою такого складового елемента ЕК
моніторингу, як інститут економіко-кримінологічної експертизи. Тому,
визначаючи систему алгоритмів ЕК моніторингу, ми маємо можливість, не
вдаючись до викладення повного змісту положень його
класифікатора-матриці, показати, як за допомогою застосування кожного
наступного елемента моніторингу як методу пізнання, розширити і
поглибити свої знання про тіньові процеси чи джерела тіньової економіки,
що із сконцентровані у тому чи іншому напрямі фінансово-господарської
діяльності або галузі економіки.

Формалізована матриця ЕК моніторингу, яку ми наведемо нижче, є базовою
системою алгоритмів, які, з одного боку, вказують на методи визначення
загального стану криміногенних тіньових процесів, а з іншого – є
комплексною методологією поглиблення процесу пізнання шляхом
застосування й таких елементів ЕК моніторингу, як інститут
економіко-кримінологічної експертизи, інститут протидії зростанню
латентності злочинів, інститут економічної безпеки підприємництва,
інститут детінізації капіталообороту “режимно-облікові бланки”. Усі
наведені доповнюючі елементи ЕК моніторингу, з одного боку, є цілісними
системами знань, які у межах свого предмета і завдань пізнання можуть
застосовуватись самостійно у будь-якій галузі економіки чи напрямі
фінансово-господарської діяльності, з іншого – при їх застосуванні у
межах ЕК моніторингу вони стають його методами, що дають можливість
комплексно відпрацювати галузь чи напрям фінансово-господарської
діяльності на предмет наявності чи відсутності у них
потенційно-криміногенних джерел тіньової економіки, оцінити їх обсяги,
встановити комплекс причин і умов їх відтворення, зробити прогноз про
тенденції та динаміку відтворення тіньового капіталообороту і т. ін.

Перед формалізацією алгоритмів застосування ЕК моніторингу на практиці
пізнання і детінізації фінансово-господарських відносин (назвемо для
зручності ці алгоритми “класифікатор-матриця ЕК моніторингу тіньових
відносин”) необхідно зазначити наступне: прикладні аспекти зазначеної
методології ніби вимагають наповнити кожний методичний алгоритм
класифікатора-матриці відповідним змістом отриманих знань у результаті
проведення ЕК моніторингу.

Разом з тим, ми ще раз наголошуємо, що завданням цієї частини
дослідження є розробка теоретико-методологічних засад ЕК моніторингу, а
також структурна формалізація системи інтеграції управлінських,
фінансово-правових, економічних, технологічних і кримінологічних знань,
яка б дозволила в Особливій частині теорії детінізації економіки
комплексно вивчати тіньові процеси у всіх галузях чи напрямах
фінансово-господарської діяльності. Саме така практична, або прикладна
мета, і є змістом предмета “Особливої частини” теорії детінізації
економіки. Саме заради досягнення цієї мети, на даному етапі дослідження
ми маємо спрямовувати свої наукові пошуки на розробку
теоретико-методологічних засад Загальної частини теорії детінізації
економіки. І лише для визначення структурних орієнтирів кінцевої мети
формалізації теоретико-методологічних аспектів пізнання тіньових
процесів і детінізації різноманітних фінансово-економічних відносин ми
поєднуємо за своєю суттю методологічну частину розробки окремих
складових ЕК моніторингу та інших елементів теорії детінізації економіки
з окремими прикладами. З одного боку, це допомагає нам орієнтуватися у
технологічних особливостях об’єкта пізнання, а відповідно більш якісно і
скрупульозно формувати основні категорії, синтезованих у даній теорії,
різноманітних управлінських, фінансово-правових, технічних і
кримінологічних знань. А з іншого – це покращує сприйняття досить
складного теоретичного матеріалу, оскільки орієнтує зацікавленого читача
на прикладні можливості запропонованої методології. Але ще раз маємо
наголосити, що базові або підпорядковані їм положення алгоритмів, які
сформульовані у класифікаторі матриці ЕК моніторингу, є лише орієнтовною
позначкою, необхідною для системного здобуття майбутнього змісту цих
положень. Тобто сам зміст буде розроблятись в Особливій частині теорії
детінізації економіки на підставі застосування запропонованих
теоретико-методологічних інструментів. Однак цей блок питань виходить за
межі Загальної частини теорії детінізації економіки.

Вище ми навели три визначення поняття ЕК моніторингу – етимологічне,
гносеологічне і функціонально-рольове. Усі ці поняття є важливими,
оскільки відображають природу, цілі, завдання і шляхи застосування ЕКМ.
Етимологічний аспект поняття ЕКМ, крім пояснення і обґрунтування
семантичного взаємообумовлення природи термінів і явищ, що цими
термінами позначені, відображає методологічні аспекти та принцип, якими
керується автор при розробці понятійного апарату в процесі формування
спеціальної теорії детінізації економіки. Це єважливим, коли через
об’єктивні обставини доводиться вводити значну кількість нових понять,
покликаних стати підґрунтям формування нових синтезованих,
конкретно-наукових гносеологічних знань у вигляді цілої системи вчень
про інтерпретацію організаційно-управлінських, фінансово-правових,
економічних, інформаційних, обліково-технологічних, правотворчих,
правозастосовчих, правоохоронних, профілактично-попереджувальних методів
пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”. У процесі
інтерпретації зазначених та інших конкретнонаукових методів пізнання
тіньових процесів ми торкаємося різноаспектних нерозроблених питань, які
потребують глибоких досліджень, визначення нових понять і термінів, які
повинні точно віддзеркалювати специфіку змісту явищ, ознаки їх
об’єктного, суб’єктного і причинного комплексу, специфічних методів
пізнавальних процесів, їх зміст, процедуру перетворювальних,
функціонально-рольових методів щодо створення економічних передумов і
ефективної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.

Підходячи до формалізації ЕКМ, доцільно сконцентрувати увагу на
гносеології його функціонально-рольових завдань. При цьому його
гносеологічна функція повинна бути закладена саме у структурі ЕКМ, у
його формалізованій матриці. Саме остання і повинна стати засобом
здійснення пізнавального процесу. Схематично ЕКМ можна позначити у межах
елементів предмета такої інтегративно-синтезуючої складової теорії
детінізації економіки, як економічної кримінології – об’єктно-технічного
складу; суб’єктного та причинного комплексу, а також системи знань про
методи локалізації тіньових проявів і побудови організаційно-правової
інфраструктури детінізації економіки.

Під об’єктно-технологічним комплексом тіньових відносин ми розуміємо:

– об’єкт посягання – правовідносини у тій чи іншій галузі народного
господарства чи напрямі фінансово-господарської діяльності як об’єкт
посягання з боку тіньовиків-делінквентів;

– предмет посягання – фінансові, матеріальні і нематеріальні активи,
виведені з легального капіталообороту в нелегальний або псевдолегальний;

– технологічна складова предмета посягання – фінансово-господарські,
інформаційні, організаційно-правові та облікові технології, які:
використовуються при вуалюванні тіньового капіталообороту і облікового
документообороту, що обслуговує капіталооборот; відображають ознаки
об’єктивної сторони діянь, що посягають на об’єкт і предмет злочину чи
криміногенного, але не криміналізованого тіньового діяння.

Під суб’єктним комплексом тіньових відносин ми розуміємо – учасників
тіньових цивільно-оборотних відносин юридичних осіб, а також суб’єктів
тіньових відносин фізичних осіб, які поділяються на
тіньовиків-делінквентів, що працюють у підприємницьких структурах,
установах банківської і парабанківської системи, або в “спеціальних
підприємницьких” структурах, створених для “відмивання” доходів
незаконного походження (фіктивні фірми, конвертаційні центри і т. ін.),
а також спеціальних суб’єктів держапарату, що виконують
контрольно-регулятивні функції.

До суб’єктного комплексу ми також відносимо ознаки суб’єктивної сторони
тіньових діянь.

Під причинним комплексом тіньових відносин ми розуміємо макро- і
мікрорівневі “причини та умови” та сам процес детермінації щодо
формування і відтворення чинників, які зумовлюють тінізацію
цивільно-оборотних відносин, тобто формують об’єктно-технологічний склад
предмета пізнання, а також мотиваційні процеси, що формують основний і
спеціальний склад тіньових відносин, тобто впливають на формування
психології тіньовика-делінквента.

Виходячи з учення про рівні методології, економіко-кримінологічний
моніторинг здійснюється залежно від цілей і завдань, які ставить перед
собою науковець-дослідник чи фахівець-практик. Відповідно, у межах,
наведених вище, об’єктного, суб’єктного і причинного комплексів, методів
локалізації, принципів і засад створення інфраструктури детінізації
економіки можна будувати відповідні макрорівневі і мікрорівневі схеми ЕК
моніторингу. Рівень ЕКМ, тобто інтерпретація методів пізнання
об’єктного, суб’єктного і причинного комплексів, буде залежати від рівня
і профілю джерел тіньового капіталообороту як об’єкта пізнання
(“галузь”, “підприємство”, “окрема фінансова операція” у плані
об’єктно-технологічного, суб’єктного і причинного комплексу містить
різний обсяг інформації і різний криміногенний потенціал, які піддаються
моніторингу в цілях локалізації джерел ТЕ та побудови інфраструктури
детінізації того чи іншого сегмента тіньових відносин). При цьому слід
пам’ятати, що достовірність буває абсолютна і відносна. Наближення до
першої вимагає застосування комплексних методів пізнання явищ дійсності,
принаймні “одиничне” чи “окреме” потрібно вивчати через ЕК моніторинг
взаємозв’язків і взаємообумовлень між “загальним”, “особливим” і
“одиничним”, “частиною” і “цілим”, “внутрішніми” і “зовнішніми
чинниками”.

Зважаючи на загальнотеоретичний характер даної роботи, доцільно
розглянути комплексний класифікатор-матрицю ЕКМ, який, з одного боку,
більш повно відобразив гносеологічні і функціонально-рольові можливості
ЕК моніторингу, а з іншого – став базовим методологічним інструментом
макрорівневих і локальних мікрорівневих схем економіко-кримінологічного
моніторингу відносин у сфері фінансово-господарського обороту речей,
прав, дій.

Класифікатор-матриця економіко-кримінологічного моніторингу тіньових
відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності (вказується галузь
народного господарства чи напрям фінансово-господарської діяльності, або
їх конкретне підприємство як об’єкт пізнання)

1. Предмет пізнання: наявність джерел тіньової економіки (вказується той
чи інший аспект правовідносин, у сфері ЗЕД та їх криміногенний потенціал
визначених згідно із завданнями ЕК моніторингу об’єктом і предметом
пізнання)

1.1. Суб’єкти притаманні об’єкту та предмету пізнання:

Суб’єкти ЗЕД_____________________________________________ (визначаються
учасники тих чи інших правовідносин, що піддаються ЕК моніторингу)

— фізичні особи – громадяни України, особи без громадянства, іноземці;

— юридичні особи – резиденти, нерезиденти, зареєстровані на митній
території України як суб’єкти ЗЕД, у т.ч. резиденти, що мають майно в
іноземних суб’єктів господарської діяльності чи ведуть господарську
діяльність;

— об’єднання фізичних і юридичних осіб;

— структурні підрозділи юридичних осіб, розташовані на території і за
межами України;

— спільні підприємства;

— інші суб’єкти фінансово-господарської діяльності, зареєстровані як
учасники ЗЕД;

— спеціальні суб’єкти, що здійснюють конкретно-регулятивні функції.

Примітка. Суб’єкти, предметно-технологічний пізнання визначаються за
допомогою аналізу основних і допоміжних нормативно-правових актів, що
регулюють організаційно-управлінське, облікове й
інформаційно-технологічне коло правовідносин у об’єкті пізнання у сфері
ЗЕД перелік основних документів наведено (вказується галузь або інший
напрямок фінансово-господарської у гл. 4.1 цієї роботи при проведенні
економіко-кримінологічної діяльності, наприклад ринок цінних паперів,
сільське господарство, банківська діяльність і т. ін. експертизи
механізму валютного контролю складається перелік правових актів,
здійснюється їх економіко-кримінологічна
________________________________________________________________________
______________ експертиза за методикою, визначеною у главі 4.1)

2. Об’єктно-технологічний комплекс об’єкта економіко-кримінологічного
моніторингу (далі – ЕКМ) включає:

2.1. Аналіз дотримання засадничих принципів, порушення яких є першою
ознакою наявності тіньових операцій в об’єкті ЕКМ: для ЗЕД –
еквівалентність (при експорті, імпорті, бартері) неприпустимість
демпінгу (при цих же операціях).

2.1.1. Визначення видів діяльності як предмета ЕКМ: для сфери ЗЕД –
експортні та імпортні операції товарів, робіт, послуг; науково-технічна,
наукова, навчальна та виробнича діяльність.

2.2. Аналіз структури капіталооборотних операцій.

2.2.1. Фінансові потоки (у національній валюті) через:

а) розрахункові рахунки;

б) поточні рахунки;

в) субрахунки;

г) бюджетні рахунки;

ґ) депозитні рахунки;

д) розрахункові рахунки громадян;

е) рахунки на вклади громадян;

є) рахунки у національній валюті представництв та постійних
представництв нерезидентів.

2.2.2. Фінансові потоки в іноземній валюті через банківські рахунки:

а) розрахункові;

б) суброзрахункові;

в) позабалансові;

г) позичкові;

ґ) депозитні;

д) кодовані (анонімні) – введені згідно з Указом Президента України від
1.07.1995 р. № 679/95;

е) клірингові;

є) лоро-рахунки;

ж) ностро-рахунки.

2.2.3. Рух матеріальних цінностей:

а) сировина;

півфабрикати;

в) готова продукція;

г) комплектуючі;

ґ) давальницька сировина;

д) продукція з давальницької сировини.

2.3. Визначення основних видів облікових фінансових операцій та
організаційно-управлінських функцій, що супроводжують типові види
діяльності, піддані ЕКМ: для ЗЕД – розрахункові, кредитні, інвестиційні,
експортно-імпортні операції, придбання продаж валюти, операції з цінними
паперами, надання ліцензій, квот і т. ін.

2.4. ЕКМ структури тіньового капіталообороту.

2.4.1. У розрізі облікових операцій:

а) документообіг, що обслуговує грошовий обіг;

б) документообіг, що забезпечує рух матеріальних цінностей у процесі
виробничого циклу;

в) документообіг, що обслуговує рух готової продукції (виробничий
підрозділ, склад-надходження, відпуск);

г) документообіг, що обслуговує перевезення;

ґ) документообіг, що обслуговує надання послуг, виконання робіт;

д) документообіг нематеріальних активів;

е) документообіг, що здійснюється на бланках суворого обліку, на бланках
суворої звітності.

Примітка. Цільове вивчення зазначених сегментів документообороту є
основою при доказуванні фіктивності операцій, що вуалюють тіньовий
капіталооборот при скоєнні розкрадань, ухилень від оподаткування та при
відмиванні доходів незаконного походження (далі – ДНП).

2.5. ЕКМ структури тіньового капіталообороту у розрізі фінансових
операцій.

2.5.1. Згідно з чинними формами розрахунків:

а) платіжне доручення;

б) платіжні вимоги-доручення (акцептні, безакцептні);

в) акредитив (документарний, забезпечений);

г) вексель (простий, переказний, енерговекселі);

ґ) чекових книжок;

д) пластикові картки;

е) через банківські і міжбанківські електронні мережі;

є) кіберплатежі через мережу “Інтернет”;

ж) операції з цінностями, платіжними документами, що облікуються на
позабалансових рахунках;

з) валютні операції (обмін, конвертація, купівля-продаж на валютній
біржі);

и) розрахунки готівкою.2.5.2. ЕКМ структури тіньового капіталообороту у
сфері кредитних та інвестиційних відносин:

а) експортні кредитні та інвестиційні операції (шахрайство, розкрадання,
псевдоекспорт);

б) імпортні кредитні та інвестиційні операції (псевдоінвестиції в цілях
набуття пільг із питань оподаткування);

в) реекспортні кредитні операції;

г) пролонгація кредитів;

ґ) міжбанківський кредит;

д) кредитні портфелі за балансом фінансово-господарської діяльності
кредитно-фінансових установ (тіньові кредитні портфелі);

е) гарантійні операції;

є) вексельні операції у сфері кредитних відносин (аваль, акцепт,
дісконт, доміціляція, інкасація векселів як інструменти тіньового
капіталообороту);

ж) фіктивні векселі (дружні, зустрічні, дуті, бронзові).

2.5.3. ЕКМ структури тіньового капіталообороту на рахунку цінних паперів
у розрізі:

а) видів цінних паперів (далі – ЦП (акції, облігації, казначейські
зобов’язання, ощадні сертифікати, боргові цінні папери, приватизаційні
цінні папери);

б) видів операцій (переуступка прав вимог-факторингові операції,
переуступка боргу та ін.);

в) видів професійної діяльності на ринку цінних паперів (емісія і збут
власних цінних паперів; посередницька діяльність щодо надання послуг
емітентам, організації емісії і обігу; діяльність з управління ЦП;
ділерська діяльність; діяльність щодо організації торгівлі; ведення
реєстру власників ЦП; брокерська, депозитарна, розрахунково-клірингова
діяльність із ЦП).

2.5.4. ЕКМ структури тіньового капіталообороту у сфері приватизації у
розрізі:

а) сертифікатної приватизації;

б) корпоратизації підприємств;

в) грошової приватизації.

2.5.5. ЕКМ структури тіньового капіталообороту через технології ухилення
від оподаткування у розрізі:

а) ПДВ; податку на прибуток підприємств; нарахувань на заробітну плату
(соцстрах, пенсійний фонд); прибуткового податку з громадян; інших
податків, зборів і обов’язкових платежів;

б) здійснення операцій із давальницькою сировиною;

в) митних зборів (псевдотранзит, заниження ввізної ціни).

2.5.6. ЕКМ структури тіньового капіталообороту у процесі господарської
діяльності за кордоном (під приводом фінансування водного і повітряного
транспорту, що працює за кордоном, участі в конкурсах на отримання
замовлень, набуття активів за кордоном і т .ін).

2.5.7. ЕКМ структури тіньового капіталообороту при здійсненні
організаційно-управлінських і регулятивних функцій у розрізі:

а) надання ліцензій;

б) надання квот;

в) кредитів комерційним структурам під гарантії Уряду;

г) держзамовлень, податкових пільг і т.ін.

3. Визначення основних тіньових технологій, наведених у контексті у п/п.
2–2. 5.7. конкретних операцій тіньового капіталообороту: Для ЗЕД –
наприклад, розрахунки в експортно-імпорт(визначаються шляхом моделювання
основних схем протиправних тіньових діянь, притаманних операціях
(неповернення валютної виручки, непоставки, кожній з родових операцій –
розрахунки, ліцензування, квотування, постачання, виробничі процеси,
фіктивні поставки або фіктивні непоставки проплаченого імпорту,
електронні розрахунки, фінансування конкурсів, тендерів, робіт і т. ін.
за кордоном) анонімні валютні рахунки, кредитні та інвестиційні
відносини, оподаткування, фіктивні угоди, “лоро” і “ностро” рахунки і т.
ін. (див. главу 4.1 цієї роботи).

3.1. Класифікація основних і суміжних видів злочинів чи
некриміналізованих криміногенних діянь, притаманних кожній наведеній
вище операції чи виду діяльності:

_______________________________________________________

(здійснюються шляхом аналізу технологій у розрізі операцій, виробничих
процесів і документообігу)

4. Класифікація основних і суміжних способів злочинів чи криміногенних і
не криміналізованих діянь, притаманних видам злочинів чи наведеним у п.
2-2.5.7. операціям: 

________________________________________________________

(здійснюються шляхом аналізу фінансово-господарських технологій у
розрізі операцій, виробничих 

________________________________________________________

процесів і документообігу на предмет можливих фіктивних комбінацій щодо
скоєння і вуалювання 

_______________________________________________________

протиправних діянь)

5. ЕКМ структури суб’єктного складу тіньових відносин у розрізі
криміногенно вразливих посад підприємницьких структур та установ
банківської і парабанківської системи:

(визначається шляхом аналізу криміногенної вразливості посад,

виробничих фінансово-господарських, облікових чи інформаційних
технологій у 

____________________________________________________

розрізі конкретних видів підприємницької діяльності і притаманних їй
фінансово-господарських операцій)

5.1. Суб’єктний склад спеціальних “підприємницьких” структур, створених
для вуалювання розкрадань, ухилень від оподаткування, “намивання” та
“відмивання” капіталів незаконного походження.

Примітка. ця категорія суб’єктного складу визначається шляхом аналізу
посад, передбачених у структурі фіктивних фірм і спеціальних
конвертаційних центрів.

Типова структура посад конвертаційних центрів (далі – КЦ):

Керівник КЦ – організатор протиправних діянь (зареєстрований, як
правило, під чужим прізвищем і фіктивними біографічними даними).

1. Посадові особи-реєстратори фіктивних фірм. Крім підготовки
реєстраційних документів на фіктивні фірми, ці особи здійснюють їх
реєстрацію:

а) держадміністраціях;

б) ДПА;

в) дозвільній системі ОВС (печатки, штампи);

г) відкриття рахунків у банках.

2. Посадові особи з підбору і обслуговування клієнтів (займаються
прийомом замовлень на конвертаційні операції, підготовкою пакетів
документів прикриття (контракти, рахунки-фактури, накладні, податкові
накладні, транспортні документи, акти виконаних робіт, наданих послуг і
т .ін.).

3. Посадові особи, що управляють фіктивними фірмами (бухгалтери
операціоністи, фахівці комп’ютерних систем) вони забезпечують
перерахування коштів, здійснюють управління платежами, готують виписки
на рух безготівкових коштів на рахунок фіктивних фірм, через посильних
передають ці виписки в підрозділи роботи з клієнтами, де замість
документів на безготівку видаються готівкові кошти, отримані як від
клієнтів готівкою, так і з банків-резидентів чи нерезидентів, залежно
від схеми конвертації.

Наведені посади можуть складатись із функціонально-рольових посад:

Організатора – добір кадрів, розподіл ролей, прибутку, розробка схем
трансакцій, забезпечення приміщеннями, технічними засобами, охорони,
зв’язку, встановлення курсу валют, обсягів купівлі-продажу коштів,
комісійних ставок, взаємодія з вітчизняними та зарубіжними банками,
підрозділами реєстрації, фіктивних фірм та роботи з клієнтами.

Діловода – оформлення пакетів фіктивних документів (договори,
рахунки-фактури, транспортні та податкові накладні, підборка цих
документів, виконання фіктивних “підписів” керівників фіктивних фірм,
збереження їх печаток, штампів).

Посильного (довірена особа організатора) – організація зняття готівки з
рахунків фіктивних фірм у банку-резиденті, обмін готівки на ВКВ,
доставка грошей з банку касирам, обмін-доставка фіктивних конвертаційних
документів між підрозділами роботи з клієнтами і управління фіктивними
фірмами.

Касира – прийом грошей від посильного та виписки банку про зарахування
безготівки на рахунки фіктивних фірм, видача готівки клієнтам, звіту для
організатора.

Диспетчера – робота з клієнтами з надання реквізитів фіктивних фірм,
домовленність із клієнтами про комісійні за конвертацію, термін
виконання замовлень, способи зв’язку, дату та способи передачі грошей.
Ведення облік клієнтів та їх реквізитів.

6. Спеціальний суб’єктний склад держапарату, що задіяний до
контрольно-регулятивних функцій: у сфері ЗЕД: 

— Верховна Рада України; 

— Кабінет міністрів; 

— Національний банк; 

— Міністерство зовнішньоекономічних відносин і торгівлі; Держмитком:
внутрішнє і прикордонне розмитнення; митні збори; робота суб’єктів ЗЕД
із давальницькою сировиною;

— місцеві органи управління (держадміністрації); 

— територіальні органи МЗС і Т; 

— Державна податкова служба та інші правоохоронні органи України

6.1. Класифікація злочинів, притаманних цим посадам:

(хабарництво, корупція за реєстрацією ЗЕД, надання ліцензій, 

(здійснюється шляхом аналізу організаційно-регулятивних функцій

квот, лобіювання, протежування пільгових законів, рішень і постанов і т.
ін)

посадових осіб, що належать до спеціальних суб’єктів)

6.2. Суб’єкти скоєння протиправних діянь _________________

(визначаються шляхом аналізу

_____________________________________________________________

криміногенної вразливості посад у контексті їх
організаційно-регулятивних функцій, надання ліцензій, квот і т. ін.)

7. Причинно-детермінаційний комплекс, що зумовлює тінізацію відносин у
сфері: 

(вказується назва об’єкта ЕК моніторингу, скажімо сфера ЗЕД, банківський
чи інший напрям фінансово-господарської діяльності або якась галузь
народного господарства)

7.1. Макрорівневі чинники або причини та умови, що визначаються у
розрізі:

а) фінансово-господарських детермінант і економічних та криміногенних
наслідків, що вони зумовлюють:

наприклад, принципи “податки на податки”, “податки на (визначаються і
аналізуються основні фінансово-економічні інститути витрати”, що
закладені в системі оподаткування України, штучно регулювання ринкових
економічних відносин, яким є система оподаткування, монетарна збільшують
собівартість продукції, вимивають оборотні кошти і кредитна політика
держави та стан основних фінансово-економічних агрегатів, підприємств,
що продукують борги, всіх учасників виробничого що пригнічують процеси
економічного відтворення і стають причинами тінізації обороту,
пригнічують процеси економічного відтворення капіталооборотних операцій
або відтоку коштів за кордон) (детальніше п. 4.2.2–4.2.4).

Стан неплатоспроможності всіх учасників економічного циклу доповнює
монетарна політика, яка демонетизувала економіку (кредиторська і
дебіторська заборгованість у 1999 році, порівняно з 1998 роком, зросла у
1,5 раза і перевищила в 1,8 раза ВВП країни, прострочена кредиторська
заборгованість на 1.01.2000 р. склала 105 млрд., що становить 85 % від
ВВП. Ситуацію погіршує кредитна політика – понад 89 %, а в окремі роки
97 % кредитів оберталися у короткострокових формах, половина яких
боржниками не поверталась. Заборгованість 1992 року, порівняно з 1991
роком, зросла в 1993 на 15 разів, 1994 у 4 рази, 1995 на 262 %,
1996–1997 рр. на 134 %, у 1998–1999 рр. на 121 % (див. Бюлетень НБУ,–№
2/2000,–с. 8 і 46). Усе це є основними причинами криміногенної тінізації
капіталообороту. Перед виробником постає дилема – працювати в тіні або
зупинити роботу підприємств;

б) загально-правових детермінант і правових колізій, що зумовлюють
тінізацію відносин аналіз таких чинників (здійснюється шляхом аналізу
[79, 326-329], стосовно сфери ЗЕД [79, 87 – 89] недоліків правотворчої
діяльності, визначаються колізії законодавчих актів, що руйнують як
правове регулювання, так і правозастосовчу практику, в результаті
породжують лобізм, корупцію, протекціонізм, підкуп, шантаж та інші
криміногенні тіньові процеси як у самій правотворчій і
правозастосовницькій практиці, так і у сфері економічних відносин)

в) організаційно-управлінських детермінант, що зумовлюють тінізацію
відносин:

наприклад, зміна суспільно необхідних пільг окремим категоріям
(визначаються організаційно-управлінські прорахунки у сфері:
адміністративних реформ;

громадян на субсидії призвела до створення відповідного апарату,

управління економікою; боротьби з латентною злочинністю; визначення
засад і механізмів непродуктивних витрат, розкрадання субсидій,
хабарництва, черг детінізації економіки) ветеранів, корупціонізації
апарату, деградації відносин. Кожне скорочення штату – закінчується
появою органів із більшою чисельністю апарату (детальніше [79, 73–78]);

г) морально-психологічні чинники формування тіньовика-делінквента: 

(формуються під впливом фінансово-економічних, загально-правових і
організаційно-управлінських детермінант. Визначаються за допомогою
аналізу причинно-детермінаційного комплексу, вказаного у п.7.1,
підпункти “а–г”).

Література:

Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М.,
1977. – С. 102 – 103 .

Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный
детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45.

Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна
НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.

Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її
профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, – 2000. – С. 15.

Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та
суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні
(Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній
академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39.

Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. –
С. 8.

Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. –
М., 1973. – С. 68 – 76.

Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. –
311 с.

Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими
НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної
науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері
економічної діяльності (Національна юридична академія України ім.
Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21.

Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової
економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників //
Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23.

Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2;
Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1.
– С. 38.

Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С.
68.

Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41.

Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання
// Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М.
Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16;
Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист.
вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой
экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня
В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные
особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия.
Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54;
Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.:
Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая
экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120
– 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист
Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре
и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62
– 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и
право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая
криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С.
130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО:
Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы
теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86
– 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. //
Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра»
по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика
/ Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. –
159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы
СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и
реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9.

Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С.
127.

Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної
злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44.

Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт
криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с.

Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду
справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24

Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної
злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, 2000. – С. 34

Похожие записи