Сутність селянського господарства

Україна – велика аграрна держава. Її сільське господарство – одна
з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу
роль у житті суспільства. Тому відродження українського села і
селянства є одним з найважливіших завдань нашої молодої
незалежної держави. Важливим елементом цього відродження є
створення селянських (фермерських) господарств, які є важливою
частиною ринкового шляху розвитку українського сільського
господарства.

Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва
громадян України, які виявили бажання виробляти товарну
сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і
реалізацією. Це форма організації сільськогосподарського виробництва
громадян. Разом із колективними і державними
сільськогосподарськими підприємствами воно, в умовах ринкових
відносин має забезпечувати споживачів продовольством, продуктами
харчування та сільськогосподарською сировиною. Селянське
(фермерське) господарство це, як правило, сімейно-трудове
об’єднання мешканців села, життя і побут яких пов’язаний з
рільництвом, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної
маси продуктів харчування, продовольства і сировини та на
одержання доходів, а отже й на забезпечення існування цього
господарства та добробуту його членів.

Членами сільського (фермерського) господарства можуть бути
подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16 річного віку, та інші
родичі, які об’єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами
селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в
тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (
контрактом, угодою).

Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією
особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його
засновник або особа, яка є його правонаступником.

При створені одним із членів сім’ї селянського (фермерського)
господарства інші члени сім’ї та родичі самостійно приймають
рішення про участь в його діяльності. Інтереси селянського
(фермерського) господарства перед підприємствами, установами та
організаціями, окремими громадянами представляє голова
господарства. Голова селянського (фермерського) господарства може
доручати виконувати свої обов’язки і використовувати право голови
одному з членів господарства. Голова і члени селянського
(фермерського) не можуть постійно працювати в інших
підприємствах, установах та організаціях. Селянське (фермерське)
господарство має своє найменування, печатку і штамп.

Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського
комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з
державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і
організаціями, господарськими товариствами.

Рівноправність селянського (фермерського) господарства з іншими
аграрними товаровиробниками дістає вияв, зокрема в тому, що воно
має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів,
корпорацій, акціонерних товариств, інших об’єднань, кооперативів,
спільних підприємств із виробництва, переробки та реалізації
сільськогосподарської продукції, які обслуговують агропромисловий
комплекс, а також несільськогосподарських підприємств та
організацій, в тому числі за участю іноземних партнерів, брати
участь у створенні комерційних банків або бути їх членом.

Виробничо-економічні відносини селянського (фермерського)
господарства з державними, колективними, орендними та іншими
підприємствами та організаціями господарськими товариствами,
окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові
операції проводяться як на безготівковій основі, так і готівкою.

Право на створення селянсько (фермерського) господарства має
кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18 річного віку,
виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його
здатність займатися сільським господарством та пройшов конкурсний
відбір.

Громадяни, які ведуть селянське (фермерське) господарство мають
право зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші
будови і споруди на відведеній їм у власність, у користування
земельній ділянці за погодженням з сільською, селищною, міською
Радою народних депутатів. Зведення на орендній земельній ділянці,
приміщень виробничого і не виробничого призначення, у тому числі
житла, орендарі також погоджують з орендодавцем.

Громадянин, який веде селянське (фермерське) господарство на
земельній ділянці, наданій йому в постійне користування, може у
разі втрати працездатності, або досягнення пенсійного віку, за
рішенням Ради народних депутатів яка надала цю земельну ділянку,
надати її в тимчасове користування одному із членів сім’ї,
який веде спільно з ним селянське (фермерське) господарство. В
разі відсутності таких осіб громадянин може передати у тимчасове
користування земельну ділянку іншим членам сім’ї, які не ведуть
спільно з ним селянське (фермерське) господарство, але мають
необхідну кваліфікацію, досвід роботи в сільському господарстві і
бажають вести селянське (фермерське) господарство, а також іншим
особам, які беруть участь у веденні цього селянського
(фермерського) господарства. У разі тимчасової втрати
працездатності або наявності інших поважних причин, громадянин
може надати земельну ділянку в тимчасове користування на
підставі договору, особам зазначеним вище, а у разі призову на
строкову військову службу, вступу до навчального закладу – на
термін до п’яти років. При успадкуванні земельної ділянки
неповнолітнім допускається надання її в оренду під контролем
місцевої Ради народних депутатів на період до досягнення
спадкоємцем повноліття.

У разі продажу майна селянського (фермерського) господарства і
передачі земельної ділянки, що перебуває у користуванні, в тому
числі на умовах оренди, іншому громадянину, підприємству або
організації за рішенням Ради народних депутатів селянське
(фермерське) господарство має право на одержання від них повної
компенсації всіх затрат на вирощення і збирання врожаю, а також
затрат на поліпшення якості землі за час користування земельною
ділянкою відповідно до підвищення кадастрової оцінки.

Селянське (фермерське) господарство має право використовувати для
потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок,
глина, гравій,торф тощо), лісові угіддя, водні об’єкти та прісні
підземні води, які є на земельній ділянці, а також інші
корисні властивості землі відповідно до законодавства України.

Селянське (фермерське) господарство зобов’язане:

1).забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та
відповідно до умов її надання;

2).ефективно використовувати землю відповідно до проекту
внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість,
застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати
погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї
господарської діяльності;

3).здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, а саме:

а).раціональну організацію території;

б).збереження і підвищення родючості грунтів, а також поліпшення
інших корисних властивостей землі;

в).захист земель від водної і вітрової ерозії, зсуву,
підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висихання,
забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними
речовинами і від інших процесів руйнації;

г).захист від заростання сільськогосподарських угідь кущами і
рідким лісом, інших процесів погіршення культурно-технічного стану
земель;

д).рекультивацію нарушених земель, міроприємства по підвищенню їх
родючості і покращення інших корисних властивостей землі;

е).зняття, використання і збереження родючого шару грунту при
проведенні робіт, пов’язаних з нарушенням землі;

є).тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь,
якщо іншими способами неможливо відновити родючість грунтів;

5). Не порушувати права власників інших земельних ділянок,
землекористувачів, у тому числі орендарів;

6).зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі
зрошувальних і осушувальних систем;

7).дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особливо
охороняються;

8).дотримувати правил добросусідства:

дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід,
проїзд до загального користування, а також для спорудження або
ремонту межових знаків і споруд;

не чинити перешкод у проведенні робіт для державних потреб, а
також для спорудження необхідних комунікацій до суміжних ділянок;

вживати заходів до недопущення можливості стану дощових і
стічних вод, проникнення отрутохімікатів і мінеральних добрив на
суміжну земельну ділянку.

Як і кожний підприємець, селянське (фермерське) господарство
займається господарською діяльністю самостійно. Головне в ній
виробництво та реалізація товарної сільськогосподарської продукції
з метою одержання прибутків і розширення виробництва.

Селянське (фермерське) господарство діє в умовах самоокупності.
Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів.
Селянське (фермерське) господарство самостійно визначає напрямок
своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво
сільськогосподарської продукції, її переробку в установленому
порядку та реалізацію, за власним розсудом підбирає партнерів з
економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, в тому числі
іноземних, воно може разом із сільськогосподарським виробництвом
займатися будь-яким іншим видом діяльності, не забороненим
законодавством України.

При цьому воно мусить додержуватись вимог Земельного Кодексу
України, згідно з яким власники земельних ділянок і
землекористувачі зобов’язані забезпечувати ефективне використання
землі відповідно до її цільового призначення і проекту
внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість,
застосовувати природоохоронні техногенні виробництва, не допускати
погіршення екологічної ситуації, здійснювати комплекс заходів щодо
охорони земельних ділянок.

Селянське (фермерське) господарство має право вступити в договірні
відносини з будь-якими підприємтсвами, установами і
організаціями, з окремими громадянами, самостійно вибирати
партнерів, в тому числі іноземних, для укладення договорів.
Скарги, що виникають під час договорів, вирішуються судом, або
арбітражним судом.

Селянське (фермерське) господарство закуповує необхідні йому
матеріально-технічні ресурси, виробництво і споживання яких
контролюється і розподіляється державою і які виділені цільовим
призначенням для селянських (фермерських) господарств за рахунок
ресурсів, передбачених для сільського господарства, в системі
державних постачальницьких організацій, на умовах установлених для
сільськогосподарських підприємств, а також у будь-яких
підприємств і організацій на біржах, у населення тощо.

Селянські (фермерські) господарства можуть брати технічні засоби в
довготермінову оренду і на прокат.

Ремонт і технічне обслуговування належних селянському
(фермерському) господарству тракторів, іншої сільськогосподарської
техніки та устаткування, вантажних автомобілей, агрономічне,
зоотехнічне і ветеринарне обслуговування здійснюється
агросервісними та іншими для колективних і державних
сільськогосподарських підприємств, а також колективними і
державними сільськогосподарськими підприємствами, іншими
організаціями та громадянами за цінами згідно з домовленістю.

Селянське (фермерське) господарство має право самостійно
розпоряджатися виробленою ним продукцією, може на добровільних
засадах укладати з підприємствами, установами і організаціями,
які здійснюють заготівлю і переробку сільськогосподарської
продукції, договори на продаж своєї продукції, а також
реалізувати її на власний розсуд будь-яким іншим споживачам і
на ринку.

Продукція що продається державними підприємствами і організаціями
відповідно до укладених договорів, оплачується за фінансовими,
регульованими (стартовими), договірними (вільними) цінами і на
умовах, передбачених для колективних і державних
сільськогосподарських підприємств. Ціни на решту продукції
селянське (фермерське) господарство встановлює самостійно. Селянське
(фермерське) господарство зобов’язане дотримувати діючих нормативів
щодо якості продукції, санітарних, екологічних на інших вимог.

Поставки вироблюваної селянським (фермерським) господарством
продукції на експорт, а також розрахунки з іноземними партнерами
здійснюється відповідно до законодавства України.

У разі виробничої потреби селянське (фермерське) господарство має
право залучити до роботи в ньому інших громадян за трудовим
договором (контрактом, угодою). Трудові відносини в селянському
(фермерському) господарстві визначаються і регулюються членами
господарства, а осіб залучених до роботи за трудовим договором
(контрактом, угодою), – законодавством України про працю.

Трудові спори в селянському (фермерському) господарстві вирішуються
судом. З особами, залученими до роботи в селянському
(фермерському) господарстві, укладається трудовий договір
(контракт,угода) у письмовій формі, в якому визначається термін
договору, умови праці і побуту (тривалість робочого дня, вихідні
дні, щорічна оплачувана відпустка, форма оплати праці та її
розміри, харчування тощо).

Трудовий договір (контракт,угода) підлягає реєстрації у місцевій
Раді народних депутатів, що передала земельну ділянку у
власність або надала в користування, якщо селянське (фермерське)
господарство є основним місцем роботи цих осіб.

Видача трудових книжок членам селянського (фермерського)
господарства і громадянам, які працюють в ньому за трудовим
договором ( контрактом, угодою), та їх ведення проводиться
господарством на загальних підставах, а записи про трудовий стаж
підтверджуються місцевим органом державної виконавчої влади.
Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які
працюють в селянському (фермерському) господарстві за трудовим
договором (контрактом, угодою), не повинні бути меншими від
установленого державою розміру мінімальної заробітної плати і
передбаченої чинним законодавством тривалості щорічної відпустки.

Оплата праці зазначених працівників не залежить від кінцевих
результатів діяльності селянського (фермерського) господарства. Ці
особи мають право за згодою членів селянського (фермерського)
господарства брати участь в розподілі доходів господарства на
умовах, передбачених окремою угодою.

Голова селянського (фермерського) господарства несе відповідальність
за створення безпечних умов праці для членів свого господарства
і громадян, які уклали трудовий договір (контракт, угоду),
дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та
санітарії, пожежної безпеки.

Селянське (фермерське) господарство веде бухгалтерський облік
результатів своєї роботи за господарський рік і подає
відповідним органом статистичну звітність. За подання
недостовірної звітності голова селянського (фермерського)
господарства несе відповідальність в установленому порядку.

С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И

Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” //Відомості
Верховної Ради – 1993р. № 32//.

Постанова КМУ “Про розвиток селянських (фермерських) господарств”.
//Аграрне законодавство України. Випуск – 1 К.Юрінком 1996р. с.176//.

Аграрне право України. //К.Юрінком. 1996р. с.286-299.//.

Похожие записи