Реферат на тему:
Сучасний стан та проблеми інноваційної діяльності в українській
економіці
Інноваційна діяльність в умовах переходу економіки України на
інноваційний шлях розвитку набуває особливого значення. Охопивши різні
аспекти ринкових відносин інноваційний процес сприяє зростанню
промислового виробництва, дає змогу підвищувати продуктивність праці,
залучати до виробничої сфери нові резерви.
У кінці 1980-хроків питома вага підприємств, що займались розробкою та
впровадженням нової чи вдосконаленої продукції або виробничих процесів,
у промисловості колишнього СРСР складала 60-70 %, а на початку 1990-х
років цей показник знизився більш ніж утричі. У 1992-1995-х роках частка
інноваційно-активних підприємств була в межах 20-26%. У 1997 р. питома
вага підприємств, що здійснювали інновації, у загальній кількості
промислових підприємств України складала 17%, у 2000 р. – 18,0%, а у
2005 р. – лише 15,1%.
Для порівняння відмітимо, що серед країн Європейського Союзу мінімальні
показники інноваційної активності мають Португалія – 26% та Греція –
29%, тобто більше ніж в 1,5 раза вищі, ніж в Україні. А у порівнянні з
країнами-лідерами у цій галузі, такими як Нідерланди (62%), Австрія
(67%), Німеччина (69%), Данія (71%) та Ірландія (74%), розрив становить
3-4 рази.
Одним з найважливіших показників інноваційної активності є частка
підприємств, що займаються інноваційною діяльністю. У 2005 році
розробкою та впровадженням інновацій займалися 1496 підприємств.
Інноваційну ситуацію в державі визначають підприємства машинобудування
(449 підприємства) і харчової промисловості та перероблення
сільськогосподарських продуктів (432 підприємства).
Аналіз показників, які характеризують активність підприємств за окремими
напрямами інноваційної діяльності, показав, що основним напрямом в
Україні залишається придбання та впровадження машин, обладнання та
устаткування – 45% всіх інноваційно-активних підприємств. Однак це
пояснюється тим, що економічна ситуація в країні не сприяє довготривалим
інвестиціям у результати наукових досліджень, виникає необхідність саме
найшвидшої окупності вкладених коштів.
Наукові дослідження та розробки втратили для підприємств пріоритетний
характер. Так у 1998 р. науковими дослідженнями та розробками займались
31,4% інноваційно-активних підприємств, але протягом останніх років їх
питома вага зменшилася і у 2005 р. вже становила 24,0%. На жаль, слід
зазначити, що це дуже негативна тенденція, яка призводить до деградації
науково-технічного потенціалу, зниження якості та новизни продукції.
У останні роки чітко простежується тенденція зменшення частки витрат на
придбання нових технологій, з 6,3% у загальному обсязі в 2001 р. до 3,1%
в 2005 р.
.
gd~pI
Проведення ефективної інноваційної діяльності вимагає значних фінансових
вкладень. У більшості країн світу основними джерелами інноваційної
діяльності є бюджетні кошти, що лімітуються у законодавчому порядку.
Головним джерелом фінансування інновацій в Україні протягом останніх
років залишаються власні кошти підприємств, на частку яких приходиться
70,3% загального обсягу витрат на інновації. Слід відмітити, що в таких
галузях, як металургія та обробка металу, хімічне виробництво,
виробництво машин та устаткування інноваційна діяльність здійснювалася
практично у повному обсязі за рахунок власних коштів (91-96%).
Державна участь у фінансуванні інноваційної діяльності, включаючи
місцеві бюджети, склала у 2005 р. 3,1%, що майже в 1,5 раза більше, ніж
у 2002р. (2,0%). Із загального обсягу фінансування інновацій 18,0%
(551,1 млн. грн.) здійснювалось завдяки кредитам, ними скористалось 77
підприємств промисловості.
Четверте місце серед джерел фінансування інноваційної діяльності
займають кошти іноземних інвесторів. Питома вага їх складає 4,2%
загального обсягу витрат, або 130 млн. грн., понад 70% яких припадає на
здійснення інновацій у харчовій промисловості. Майже 112 млн. грн.
складають кошти на фінансування інноваційних робіт вітчизняними
інвесторами.
Такий стан фінансування відображається на результативності інноваційної
діяльності в українській промисловості, що, як видно з аналізу,
залишається на дуже низькому рівні.
Взагалі ринок передових технологій та науково-технічних досягнень,
пов’язаний з торгівлею об’єктами інтелектуальної власності має дуже
низький вплив на розвиток інноваційної діяльності в Україні, що, в свою
чергу, негативно відображається на конкурентоздатності продукції та
розвитку економіки в цілому.
В Україні з метою розвитку інноваційної діяльності необхідно:
• сформувати національні науково-технологічні програми, які повинні
включати пріоритети України довгострокового періоду;
• розглядати та будувати інноваційну політику у взаємозв’язку та
взаємозалежностівід економічної політики держави та її складових частин;
• доповнити та змінити систему структурно-кредитної політики відповідно
вимогам часу, тобтозабезпечити інституціональні інновації;
• запобігти індустріального розпаду та забезпечити максимальне
використання накопиченого економічного потенціалу суспільства, його
технологічного, особливо інтелектуального капіталу.
Література
Інвестування: Навч. посібник / Під заг. ред. докт. екон. нау, професора
В.М. Гриньової, – Х.: ВД «Інжек», 2003. – 320 с.
І.А. Жукович. Інноваційна діяльність в українській економіці//
Статистика України. – 2005. – № 1.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
