Тема: Суб’єкти інвестиційної діяльності

Вид заняття: лекція

Мета заняття: навчити студентів яку роль виконує держава, як суб’єкт
інвестиційної діяльності, яку участь у інвестиційної діяльності беруть
господарські товариства та фінансово-кредитні установи. Яка структура
реальних інвестицій.

Виховна мета: виховати у студентів самостійне мислення.

Міжпредметні зв’язки: «Державне регулювання», «Економіка підприємств».

Література: Пересада А.А. «Інвестиційний процес в Україні», «Лібра». —
К., 1998р.

План

1. Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності і її інститути.

2. Господарські товариства і корпорації.

3. Фінансово-кредитні установи.

4. Реальні інвестиції і їх структура.

1. Держава в ринковій економіці може виступати як в ролі інвестора,
так і в ролі учасника інвестиційної діяльності. Держава здійснює прямий
і непрямий вплив на інвестиційний процес.

Прямий вплив держави:

держава, як інвестор приймає на себе функції фінансування тих галузей
виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер, і може
виготовлятись тільки не державних правах (машинобудівництво,
металургія).

Непрямий вплив держави: здійснюється через інвестиційні інститути по
напрямку:

1. державного кредитування;

2. роздержавлення і приватизація;

3. податкове регулювання;

4. амортизаційна політика;

5. лізинг;

6. антимонопольні заходи;

7. стандартизація.

І. Національний банк України

1) грошово-кредитне регулювання: здійснюється за допомогою НБУ: за
допомогою формування

а) кредитної експансії (так звані «дешеві гроші», обл. став.);

б) кредитна рестрикція (мета: зацікавлення інвестора в вкладенні
довгострокових капіталовкладень, одержання довгострокових кредитів;
збільшення облік. ставки).

2) купівля-продаж державних цінних паперів.

ІІ. Фонд державного майна: здійснюється політика реструктуризації і
приватизації.

Функції:

1) розробка проектів державних програм приватизації і контроль за їх
здійсненням.

2) заміна в процесі приватизації форм власності;

3) здійснення продажу майна загальної державної власності (продаж
ліквідованих підприємств);

4) розробка нормативних актів по питаннях управління державним майном,
здійснення його реалізації, здійснення аудитної перевірки ефективності
використання майна.

ІІІ. Державний інноваційний фонд: мета: для фінансування
матеріально-технічної підтримки заходів по забезпеченню розвитку і
використання досягнень науки і техніки. Кошти фонду використовуються для
фінансування галузевих та міжгалузевих науково-дослідних робіт за
рахунок відрахування підприємствами 11% від фактичного обсягу реалізації
продукції.

2. Основні типи виробничо-господарських товариств

1) акціонеорні товариства

2) товариства з обмеженою відповідальністю

3) товариства з додатковою відповідальністю

4) повне товариство

5) командитне товариство

6) холдінгові компанії

7) фінансово-промислові групи

8) лізингові компанії

1) Акціонерне товариство (АТ) — це товариство, яке має статутний фонд,
поділений на окрему кількість акцій, рівну номінальній вартості, і несе
відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери
несуть відповідальність з зобов’язаннями в межах акцій, що їм належать.
Статистичний фонд акціонерного товариства повинен бути не менший суми,
що дорівнює 1250 мінімальних зарплат.

2) Товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) — це товариство з
статутним фондом сумою не менше 625 мінімальних зарплат, розділеним на
частки, розмір яких визначається засновницькими документами. Учасники
несуть відповідальність в межах своїх внесків. Частка статутного фонду
учасника з часом може бути передана іншим учасникам, що є перевагою
такого товариства. Ця частка виплачується також учасникові при виході з
товариства, або його спадкоємцям.

3) Товариство з додатковою відповідальністю (ТзДВ) — має статутний
фонд, поділений на частки, що належить учасникам, які відповідають за
боргами товариства відповідно до своїх внесків у статутний фонд, а при
нестачі цих сум — додатково майном, що належить їм в однаковому для всіх
учасників кратному розмірі до їх внесків. Граничний розмір
відповідальності передбачається в засновницьких документах. В іншому
його діяльність аналогічна ТзОВ.

4) Повне товариство (ПТ) — це товариство, де всі учасники займають
спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність
за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Члени не можуть вступати
в інші товариства, крім АТ, від відповідає за боргами товариства
незалежно від того, виникли вони до чи після його вступу в товариство.

5) Командитне товариство — включає поряд з одним або кількома членами,
що несуть повну відповідальність, також одного або декількох вкладників,
відповідальність яких обмежується сумою внеску у майні товариства. Перші
несуть солідарну відповідальність за боргами товариства і здійснюють
управління ним, другі вносять не більше 50%. В разі ліквідації внески
вкладникам повертаються в першу чергу.

6) Холдінгова компанія — володіє контрольним пакетом акцій інших
компаній (дочірніх підприємств). Це вид підприємницької діяльності, суть
якої полягає в придбанні юридичними особами контрольних пакетів акцій
різних компаній та здійснення контролю над такими юридичними особами, як
пов’язані особи.

7) Фінансово-промислова група — це промислово-банківський і
торгівельний концерн — велике угрупування підприємств, банків, юридичних
осіб. Нема головної фірми, що спеціалізується на управлінні. Вони
(групи) здійснюють спільні інвестиції і вкладають в найбільш
перспективні галузі промисловості.

8) Лізингові компанії. Лізинг до фінансово-кредитних установ. Тобто ЛК
купує у виробника товари і надає в оренду. Виробник виграє, бо одержує
всі гроші зразу, орендар сплачує вартість товару на протязі тривалого
часу і ЛК одержує % за операції.

3. До фінансово-кредитних установ належить:

1) комерційні банки;

2) небанківська система:

а) інвестиційний фонд;

б) інвестиційна компанія;

в) страхова компанія (захист від ризиків);

г) Пенсійний фонд;

д) лізингові компанії.

Інвестиційний фонд — здійснює випуск акцій з метою залучення грошових
коштів інших інвесторів та їх розміщення в цінних паперах. Це є юридична
особа, затверджена в формі акціонерного товариства (закритого і
відкритого), виключною діяльністю якого є спільне інвестування.
Особливістю ІФ: може залучати грошові кошти населення (компаніям це не
дозволяється), що дозволяє збільшити активи.

Інвестиційні компанії — це торгівець цінними паперами, який, крім інших
видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного
інвестування шляхом емісії цінних паперів і їх розміщення.

Функції інвестиційної компанії:

— організація випуску цінних паперів;

— вкладання коштів в цінні папери;

— купівля-продаж цінних паперів.

Інвестиційні компанії створюють власні фінансові ресурси тільки за
рахунок коштів засновників та емісії цінних паперів, що продаються
юридичним особам.

Для ІФ і ІК законом встановлюються обмеження (для ліквідації
монополізму):

1) ІФ (ІК) не можуть придбати більше як 5% цінних паперів одного
емітента;

2) статутний капітал ІФ повинен складати більше, як 2000 мінімальних
заплат, а ІК — не менше 50 000 мінімальних зарплат на момент реєстрації;

3) ІФ не має права випускати облігації, векселі, тримати в цінних
паперах більше 70% активів.

Пенсійні фонди — створюються приватними і державними корпораціями,
фірмами, для виплати пенсій.

Учасники інвестиційної діяльності — це спеціалізовані фірми, що
представляють певні види послуг і здійснюють певного типу роботу.

1) Найбільш зручною для інвестора є фірма-девелопер — це юридична
особа, яка приймає на себе функції по повній реалізації капіталу
інвестора: здійснює пошук найбільш вигідних місць вкладання коштів
інвестора. А також розробляє проект, здійснює його фінансування і
реалізацію. В цих умовах фірма одержує 5-10% від загальної суми
інвестицій.

2) Фірми-ріелтери — фірми-посередники по торгівлі нерухомістю. Працюють
на комісійних засадах: 3-10% від суми контракту. В контрактах
передбачаються строки реалізації об’єкту.

3) Важливе значення в інвестиційному процесі відіграють
інжиніринго-консалтингові фірми. Вони на договірних засадах розробляють
різного роду документацію для інвестора: інформаційну, науково-технічну,
проектно-кошторисну, опрацьовують проекти бізнес-планів.

4. Реальні інвестиції — повністю спрямовуються на збільшення реального
капіталу: основного і оборотного, тобто на основні доходи, та на приріст
матеріально-виробничих запасів.

Термін «реальні інвестиції» заснований в міжнародній практиці в системі
національних рахунків в ООН. В ринковій економіці реальні інвестиції
поділяються на:

— валові реальні інвестиції;

— чисті реальні інвестиції.

Валові реальні інвестиції — це загальний обсяг інвестованих коштів в
певний період, у нові будови, реконструкцію, придбання засобів
виробництва та на приріст товарних виробничих запасів.

Чисті реальні інвестиції — це валові інвестиції зменшені на суму
амортизаційних відрахувань в певному періоді.

ВІ = ЧП + АВ

ЧІ = ВІ — АВ

Валові інвестиції — це капітальні вкладення. Капітальні вкладення, як
економічна категорія — представляють собою сукупність вартісних та
матеріально-речових факторів перетворених у системі капітального
будівництва в основні фонди.

Реальні інвестиції є надійним розміщенням капіталу. Причини:

— ціна на об’єкт реальної інвестиції росте більшими темпами, ніж
знецінюється національна валюта;

— реальні інвестиції приносять більші прибутки, ніж вкладення в
фінансові активи (цінні папери);

— реальні інвестиції відображають імідж компанії.

Валові інвестиції

фонд накопичення

в національних доходах

фонд відтворення фонд оновлення

валові інвестиції

Похожие записи