Соціально-економічні аспекти диференціації споживання продуктів
харчування

 

 

                Якість життя визнається міжнародним співтовариством
одним з головних показників, що характеризують рівень розвитку країни.
Пошук нових шляхів економічного розвитку приводить до усвідомлення того,
що тільки якість життя може найбільшою мірою виражати мету світового
співтовариства, тому що людство перебуває на порозі переходу в нову
цивілізацію – цивілізацію якості. Одним з головних причин появи й
широкого розповсюдження терміна “якість життя” у суспільствах з високим
рівнем споживання стала зміна механізму всього соціального розвитку. На
місце сугубо економічних критеріїв розвитку прийшли категорії якості
життя, а розвиток людського потенціалу стало метою й фактором
економічного зростання.

                Сучасний розвиток економіки України і відповідно
продовольчого ринку знаходиться під впливом невідповідності між темпами
зростання цін на продукти харчування і реальними доходами населення,
зростання чисельності безробітних, відсутності ефективних стимулів щодо
впровадження інновацій, відсутності чітких методик планування та
стратегічного прогнозування. Низькі реальні доходи спричиняють
недоступність продовольства  для значних верств  населення в необхідному
для нормальної життєдіяльності обсягу.

                Дослідженню різних сторін функціонування і розвитку
продовольчого ринку присвячені праці вітчизняних і зарубіжних
економістів, а саме: Л.І. Абалкіна, В.Г. Андрійчука, В.Р. Боєва, В.І.
Бойка, М.Я. Дем’яненка,  М.Й. Маліка, В.Я. Меселя-Веселяка, П.Т. Саблука
та ряд інших. В той же час у зв’язку із все частішим зверненням багатьох
авторів до проблеми якості життя, як головного завдання соціальної
ринкової економіки, постає нагальна потреба вивчення причин виникнення
диференціації споживання продуктів харчування населенням і механізмів
його регулювання.

                Диференціація споживання продуктів харчування є однією
із різновидів соціально-економічної диференціації населення. Вона
найбільш яскраво свідчить про існування проблем в соціальній сфері, є
фактором підвищення соціальної напруги в суспільстві, сигналізує про
зниження продовольчої безпеки країни. Вона має і чітко виражений
економічний аспект, пов’язаний із зниженням економічної доступності
продовольства для значної частини населення, і, як наслідок, із
скороченням обсягів платоспроможного попиту, що знижує зацікавленість
товаровиробників в розширенні їхньої діяльності.

                Погіршення важливих характеристик харчування населення
України, зростання продовольчої бідності, стали одним із негативних
наслідків реформування агропродовольчої сфери. В цих умовах стає
необхідним аналіз причин наявної ситуації у сфері споживання
продовольства, оцінки адекватності існуючої системи управління
споживанням продовольства вимогам і потребам всіх верств населення.

                Державною цільовою програмою розвитку українського села
на період до 2015 року (1) та Концепцією наукового забезпечення
установами УААН розвитку галузей агропромислового комплексу України в
2011-2015 роках (2) визначено збільшення споживання основних продуктів
харчування на душу населення. Особлива увага в цих документах
звертається на підвищення рівня споживання продуктів тваринництва. В
даний час Україна суттєво відстає від розвинутих країн по споживанню на
душу населення м’яса і м’ясопродутів, молока і молочних продуктів: в США
ці показники відповідно складають 115 і 310 кг на рік, у Франції
відповідно – 93 і 428 кг, в Німеччині – 86 і 366  кг.  В Україні річне
споживання на середнього жителя м’ясних продуктів   ледве досягає 50 кг 
і молочних продуктів 210-220 кг. Якщо врахувати, що це середня
характеристика споживання, то очевидно, що в низькозабезпечених
прошарках населення ситуація значно гірша (3).

                Нарощування товарної пропозиції тваринницької продукції
можливе лише на основі підтримки вітчизняних товаровиробників. Вкрай
важливо також погодження зростання товарної пропозиції з величиною
платоспроможного попиту всіх верств населення для реального підвищення
життєвого рівня шляхом оптимізації одного із важливих його параметрів –
споживання продовольства та забезпечення економічної доступності до тих
продуктів харчування, які необхідні для нормальної життєдіяльності
людського організму.

                Аналіз споживання продуктів харчування українців за
останні роки свідчить про розвиток різноспрямованих тенденцій в цій
сфері. Зокрема позитивним явищем слід відмітити зменшення
середньодушового споживання хлібних продуктів і картоплі, так званих
“товарів Джіффена” (4),  відповідно на 8 і 6 %, та збільшення на м’ясних
продуктів на 12 % і яєць  на 8 %. Разом з тим відмічається негативна
тенденція щорічного скорочення середньодушового споживання молочних
продуктів, в той час коли ці продукти є джерелом білкової складової
харчування, перш за все, малозабезпечених верств населення.

                На стабілізацію продовольчого ринку позитивно діє
економічна політика дотримання пропорцій між темпами зростання доходів
населення та індексами споживчих цін. Якщо в 2006 році середньорічні
наявні доходи населення зростали із 6864 до 7771  грн., тобто на 113,2
%, а індекси споживчих цін знизилися із 110,8 до 102,8 %, то річне
споживання м’яса і м’ясних продуктів на душу населення збільшилося з 39
до 42 кг, молока і молочних продуктів – з 225 до 235 кг, яєць – з 238 до
251 шт. Споживання хліба і хлібних продуктів за цей період зменшилося із
124 до 119 кг. Протягом 2005 – 2006 років частка населення із
середньодушовими доходами у місяць, нижчими прожиткового мінімуму,
скоротилася із 56 до 52 %.

?d?d??????????1/4?о, сир і яйця –37 %. Якщо додати до цього підвищення
тарифів на всі комунальні послуги, то все це разом вплинуло на дальше
розшарування населення по якості життя.

                Про наявність певних проблем на продовольчому ринку і
якості життя українців свідчить незадовільна “ощадна квота”, у зв’язку з
чим значні верстви населення не мають можливості заощаджувати кошти на
особливі потреби (під час хвороби, на ліки і ін.). Мало того, останніми
роками відмічається надзвичайно негативна ситуація в житті людей, що
проявляється в нетиповому для економіки  кризового періоду значного
перевищення витрат значної частини населення над доходами (табл. 1), яке
й порушує його спокійне функціонування. З точки зору макроекономічної
науки це явище називають “чистими від’ємними заощадженнями” або “життям
в борг” (5).

Таблиця 1. Динаміка співвідношення річних витрат з доходами населення
України в 2006-2008 рр.

  Наявний доход на 1 особу, грн. Витрати 1 особу, грн. Перевищення
витрат над доходами, %

2006 2007 2008 2006 2007 2008 2006 2007 2008

АР Крим 6567 8526 12161 8720 11804 15949 32,7 38,4 31,1

Вінницька 6980 8830 12154 7107 9736 13749 1,8 10,3 13,1

Волинська 6388 1888 10920 7502 9891 13660 17,4 25,4 12,4

Дніпропетровська 8632 11155 15827 9489 12467 17444 9,9 11,8 10,2

Донецька 8856 11350 16344 8437 11685 16434 -0,5 2,9 0,5

Житомирська 6754 8633 11985 6885 9318 12874 1,9 7,9 7,4

Закарпатська 5758 7152 9868 7092 8987 12112 23,2 25,6 22,7

Запорізька 8694 10958 15377 9302 12052 16474 7,0 10,0 7,1

Івано-Франківська 6463 8253 11483 6308 8796 12425 2,4 6,6 8,2

Київська 7954 9881 14218 8119 11466 16161 2,1 16,0 13,7

Кіровоградська 6672 8331 11752 7140 9494 12935 7,0 13,9 10,1

Луганська 7343 9350 13566 6597 9010 12625 -10 -0,4 -7,0

Львівська 7395 9335 12996 8003 10550 14229 1,8 13,0 9,5

Миколаївська 7318 9179 12726 7829 10756 14951 7,0 17,1 17,5

Одеська 7006 8694 11996 9924 13501 18265 41,6 55,3 53,4

Полтавська 8064 10191 10415 7929 10725 14573 0,2 5,2 39,9

Рівненська 6541 8160 12070 6950 8989 12564 6,2 10,2 4,1

Сумська 7459 9529 12138 6890 9004 12386 0,8 -0,6 2,0

Тернопільська 6283 7995 11481 5964 7941 11197 0,5 -0,1 -2,5

Харківська 7820 9965 13945 10059 13358 18657 28,6 34,0 33,8

Херсонська 6492 8215 13455 7277 9900 13461 12,1 20,5 0,1

Хмельницька 6943 8879 11218 7536 9778 13417 8,5 10,1 19,6

Черкаська 6796 8563 14210 7502 10382 14067 10,4 21,2 0,1

Чернівецька 6078 7780 11909 7050 9330 12611 16,0 19,9 5,9

Чернігівська 7201 9092 12902 7017 9191 12908 0,3 1,1 0

Україна 7771 9930 13972 9145 12384 17010 17,7 24,7 21,7

 

                Як видно зданих таблиці, витрати населення лише
Донецької, Луганської, Сумської, Тернопільської та Чернігівської
областей покривають свої загальні витрати доходами. В ряді областей
перевищення витрат над доходами  досягає понад 20 %, що суттєво впливає
на рівень їхнього харчового раціону.

                Важливою складовою здорового харчування є його хімічний
склад. В раціоні переважної частини населення тривалий період
спостерігається відставання від рекомендованих медициною норм споживання
білків, зокрема білків тваринного походження. Особливо це стосується
першої і другої квінтилних груп населення за рівнем середньодушових
загальних доходів,  в яких м’ясних і молочних продуктів споживається в
1,5 – 2 рази менше четвертої і п’ятої груп. Споживання тваринного білку
в добовому раціоні  цих групах населення досягає лише 30 – 35 грам при
рекомендованій нормі в 50 грам

ВИСНОВКИ

                Аналіз сфери споживання продуктів харчування дозволяє
прийти до висновку, що сформована система управління не сприяє подоланню
негативних тенденцій поширення продовольчої бідності і відтворення
нераціонального харчового раціону населення. Удосконалення
соціально-економічного механізму регулювання диференціації споживання
продовольства повинно бути провідною частиною програми виходу країни з
кризи.

                Система соціального захисту в Україні знаходиться на
стадії становлення, і тут важливо використовувати позитивний досвід,
нагромаджений  в країнах з різними моделями соціального захисту.
Зокрема, доцільно акцентувати увагу не тільки на надання грошової
допомоги бідним верствам населення, але і на проведення конкретної
допомоги по організації нормального рівня харчування (система
продовольчих талонів у США).

                Перспективним слід вважати формування державної політики
в галузі раціонального харчування, що включає пропаганду здорового
харчування з допомогою засобів масової інформації, розповсюдження
культури розумного споживання як важливого елементу здорового життя
нації. Важливою і визрілою проблемою є зміна державної політики у сфері
доходів і оподаткування з метою створення умов для проведення реформи
системи охорони здоров’я і житлово-комунального господарства. Очевидна
також необхідність переходу до регулювання соціальної сфери від
прожиткового мінімуму, що являє собою бюджет виживання в кризових
умовах, до мінімального споживчого бюджету, що забезпечує нормальну
життєдіяльність людини, збереження його здоров’я і задоволення важливих
соціально-культурних потреб.                           

Література:

1. Державна цільова програма розвитку українського села на період до
2015 року // Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р.
№ 1158. – 71 с.

2. Концепція наукового забезпечення установами УААН розвитку галузей
агропромислового комплексу України в 2011-2015 роках // Економіка АПК. –
2010. – № 2. – С. 3 – 14.

3. В.Я. Месель-Веселяк. Напрями забезпечення конкурентоспроможності
аграрного виробництва / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2009. –

№ 10. – С. 7 – 14.

4. Ефект доходу та ефект заміщення / Роберт С. Піндайк, Даніел Л.
Рубінфелд. Мікроекономіка. Перекл.з англ. А. Олійник, Р. Сільський.
«ОСНОВИ». – С. 103 – 106.

5. Функція споживання / Пол А. Семюелсон, Вільям Д. Нордгауз.
Макроекономіка / Пер. з англ. – К.: “Основи”, 1995. – С. 161 – 165.  

 

Похожие записи