Реферат на тему:

Соціалістична економічна система та її еволюція

План

Історичний процес формування економічної системи соціалізму.

Державна власність на засоби виробництва – економічна основа соціалізму.

Механізм господарювання командно-адміністративної моделі соціалізму.

Економічна характеристика функціонування командно-адміністративної
системи.

Загальна криза і розпад світової системи державного соціалізму.

Соціалізм – це не тільки ідея, а й практичний рух, пов’язаний з
бажанням трудящих кардинально змінити суспільство. На всіх етапах
еволюції соціалістична ідея ґрунтувалась на наукових знаннях,
реалістичних передбаченнях і т.д. У спеціальній літературі виокремлюють
такі основні етапи формування соціалістичного вчення. По-перше, це
утопічний соціалізм. Його найбільш яскравими представниками були Т.Шор,
Т.Кампанелла, А.К.Сен-Сімон, Ш.Фур’є, Р.Оуен та інші. Вони обґрунтували
ідею централізованої планової системи у масштабах країни, пояснювали
необхідність ліквідації приватної власності та всієї капіталістичної
системи. Другий етап – перетворення соціалізму з утопії в науку
(К.Маркс, Ф.Енгельс). Основою їх вчення є теза про те, що «розвиток
суспільства визначається економічними законами; буржуазні виробничі
відносини ґрунтуються на експлуатації найманої праці. Капіталістичне
виробництво у своєму розвитку дедалі більше набуває суспільного
характеру, який вступає в суперечку з приватною власністю.

Третій етап історії соціалізму пов’язаний з кризою традиційних уявлень
про нього і виробленням його нового бачення.

Модель, реалізована на практиці, відрізняється визначальною роллю
держави в економіці, яка діє як головний організатор усіх господарських
процесів. Ця модель дістала назву державного соціалізму. У СРСР
остаточно економічна модель державного соціалізму сформувалась у роки
індустріалізації і колективізації в обстановці масового беззаконня і
терору.

У чому ж особливості командної економіки? По-перше, єдиним власником
усіх ресурсів є держава. Тому ключовою ланкою планомірної організації
одержавленої економіки є народногосподарське планування, яке має
директивний характер: планові завдання є обов’язковими для всіх
виробничих рівнів. Перегляд планів дозволяється, проте лише за умови,
якщо він враховує необхідність задоволення нових потреб. Об’єктами
народногосподарського планування є такі економічні пропорції:

а) народногосподарська (між виробництвом і споживачем, між промисловістю
і сільським господарством і т.д.);

б) міжгалузеві;

в) внутрішньогалузеві;

г) міжрайонні;

д) внутрішньорайонні.

T

V

R

T

кавлені у раціональному використанні ресурсів. При цьому потреби
споживачів не враховуються. Багато такої дорогої продукції неможливо
було реалізувати і вона зберігалась на складах, не приносячи прибутку. З
іншого боку, деякі потреби людей залишалися незадоволеними. Це сприяло
виникненню «чорного» ринку.

В умовах такого господарювання, коли відсутній реальний власник
виробничих ресурсів, процвітали крадіжки, завищення обсягу випуску
продукції народ, який проголошувався господарем всього майна держави, не
мав реальних важелів впливу на ситуацію. Весь механізм планової
економіки функціонував на таких причинах:

– центризм в управління процесами виробництва і розподілу матеріальних
благ.

Держава розподіляла ресурси між виробниками, встановлювала ціни на
продукцію і розмір доходів громадян. Для всіх обов’язковим результатом
було не задоволення потреб, а виконання плану. Домінуючим при розробці і
визначенні планових завдань були інтереси вищих ланок управління.
Інтереси простих громадян, для яких повинна функціонувати держава,
практично не враховувались;

– зрівнялівка у доходах. Кожен працівник отримує певний дохід. Він
забезпечує невисокий рівень споживання і вигідний, звичайно, тим, хто не
хоче працювати. Робітник не має стимулу для покращення результатів своєї
праці, підвищення рівня освіти, майстерності. Усе одно винагорода
(заробітна плата) не зростатиме. Вияв підприємницької ініціативи
розглядається як порушення закону і карається державою. Підприємництво
розвивається нелегально;

– принцип ієрархії (підпорядкування). Деякими позитивними моментами
економіки державного соціалізму є можливість за рахунок нерозподілених
доходів забезпечити всі певний рівень освіти і медичного обслуговування,
ліквідувати явне безробіття. Держава може швидше, ніж ринкові механізми,
перерозподіляти ресурси на користь пріоритетних галузей. Проте
нераціональне їх використання не забезпечує очікуваного ефекту від таких
дій.

Економічну модель державного соціалізму неправомірно ототожнювати з
Марксовою моделлю соціалізму, в якій головними виступають два моменти:
по-перше, подолання соціального відчуження трудівників від власності й
влади; по-друге, використання всіх досягнень цивілізації для піднесення
людини, всебічного і гармонійного розвитку особистості всіх членів
суспільства. Реалізована на практиці система не змогла вирішити ці
завдання. Некоректними є випади проти марксизму, що оголошують все
вчення про соціалізм цілковитою утопією. Зрештою, багато з передбачень
Маркса та Енгельса підтверджуються історичної практикою сучасної
цивілізації. Разом з тим, цілий ряд положень, висловлених ще у середині
ХІХ ст. засновниками марксизму, сьогодні слід визнати романтичними
ілюзіями, і, навіть, помилками. Так, не підтвердились надії на світову
соціальну революцію. Немає підстав говорити про відмирання при
соціалізмі державності, товарного виробництва і ринку, інституту шлюбу і
сімейного виховання людей, комуна не стала виробничо-споживчою ланкою
суспільства. Економічна модель державного соціалізму не може забезпечити
ефективну зайнятість, насичення ринку потрібними споживачу товарами,
якісне медичне обслуговування, масову зацікавленість у впровадженні
досягнень НТР, високу якість рівня життя народу.

Похожие записи