Реферат на тему:
Скорочення наслідків великого притоку капіталу
Міжнародний рух капіталу є основою сучасної світової економіки.
Вкладання додаткового капіталу в країну є каталізатором розвитку її
економіки, який сприяє піднесенню виробництва, зростанню зайнятості,
включенню країни до системи світового господарства. Більшість країн
цілеспрямовано проводять політику, направлену на залучення іноземних
коштів (країни-рецепієнти). Але на практиці притоки капіталу здатні не
тільки визвати піднесення економіки, але й привести до таких негативних
наслідків як підвищення реального обмінного курсу національної валюти та
суттєве скорочення економічного зростання країни після завершення
періодів припливу капіталу.
Дослідження процесів великих рухів капіталу в країну та його наслідків є
дуже актуальним для сучасної економічної науки. Особливе значення має
дослідження цих процесів у країнах з транзитивною економікою (країни
постсоціалістичного блоку) та в країнах що починають формувати свій
ринок (Нові індустріальні країни, країни Північної Африки та ін.).
Вагомий внесок у вивченні процесів великого потоку капіталу в країну
зробили дослідники МВФ Роберто Кардареллі, Селім Елекдаг та М. Айхан
Коссе. [1]
Великі потоки капіталу мають епізодичну спрямованість, оскільки
відбуваються у більшості країн приблизно в однаковий вимір часу.
Останній такий епізод почався у 2003-2005 році (Уругвай, ПАР, Туреччина,
Туніс, Росія, Індія, країни Прибалтики та ін.) та у більшості випадків
продовжується і в наш час. [1]
У контексті дослідження лежить питання про те, які міри макроекономічної
політики слід застосовувати урядам цих країн для того, щоб не допустити
стрімкого підвищення реального обмінного курсу національної валюти та
падіння темпів приросту ВВП після завершення епізоду. Під час
дослідження були виявлені певні закономірності, як мають всі підстави
для того, щоб отримати практичне втілення збоку країн-реципієнтів.
Найбільшу загрозу для країн становить дефіцит рахунків поточних
операцій. На практиці під час великих потоків капіталу він призводить до
зростання сукупного попиту, що веде до інфляції та кризи на споживчому
ринку. Іншим наслідком дефіциту рахунків поточних операції є номінальне
підвищення обмінного курсу валюти. Оскільки країна є об’єктом великих
інвестицій, то попит на її валюту зростає, що веде до її занадто
великого подорожчання. Подорожчання валюти приводить до інфляції з
одного боку, та до зниження експортних операцій, з іншого (оскільки
більш сприятливою умовою для експортера є використання «дешевих» грошей
на світовому ринку).[2]
?
?
?
??????????? здатне суттєво обмежити падіння ВВП після закінчення цього
періоду та обмежити зростання номінального обмінного курсу валюти в час
періоду (великого притоку капіталу в країну). Слід зазначити що цей
висновок не є простим допущенням, оскільки він має загальносистемну
спрямованість і є характерним для всіх країн.
Велике значення також має політика центрального банку держави, яка
направлена на стримування реального обмінного курсу вітчизняної валюти.
На практиці вона майже не дає жодних результатів, забираючи при цьому
велику кількість ресурсів на її проведення і обмежуючи дії центрального
банку після періоду великого припливу капіталу. Слід також зазначити, що
свій вплив має положення країни та її золотовалютних резервів на
світовому ринку. Дослідження періодів великого потоку капіталів
проводилося переважно на групі країн, що формують свій ринок, країн які
з точки зору світової економіки є невеликими та не мають достатньої
кількості валютних резервів, щоб вплинути на позицію певної
конвертованої валюти, до якої прикріплені їх національні валюти. Навіть
якщо центральний банк країни проводить політику валютної інтервенції на
початку періоду припливу капіталу, то по його продовженню йому
обов’язково слід скорочувати її, особливо якщо потоки капіталу мають
стійку тенденцію до зростання.
Ще одним важливим висновком, характерним для більшості країн є
накладання державою обмежень на приплив капіталу в країну. Такі заходи
не здатні забезпечити обмеження зростання реального курсу валют –
здебільшого вони ведуть тільки до зростання напруження між країнами
(країною-донором та країною-реципієнтом).
Деякі із зазначених положень не можуть бути використані з максимальною
віддачею. Наприклад, скорочення дефіциту рахунків поточних операцій є
досить проблематичним питанням майже для всіх країн, особливо тих, що є
об’єктом дослідження. Більш дієвим методом для скорочення негативних
наслідків великих потоків капіталу є скорочення рівня державних витрат,
особливо якщо епізод має середньостроковий характер.
Крім інструментів макроекономічної політики держава може використати
інші засоби адміністративного та фінансового регулювання – фінансовий
нагляд, моніторинг та регулювання потоків капіталу; реформування ринку
та товарні закупівлі; регулювання/обмеження споживчого попиту.
Висновки щодо впливу великих потоків капіталу дозволяють використовувати
їх у макроекономічній політиці держави та уникати або, принаймні,
суттєво обмежувати вплив негативних наслідків великих потоків капіталів
в країну, отримуючи при цьому всі переваги для вітчизняної економіки.
Література:
International monetary fund. World economic outlook: chapter 3. Managing
large capital inflows. October 2007. Http: //www.imf.org
Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах
глобалізації. – К.:2002 р. – 320 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
