Реферат на тему:

Система страхування транспортних ризиків в умовах сучасного рівня
розвитку українського страхового ринку

Як і будь-який інший сегмент економічної системи, транспортна галузь
відчуває на себе дію різних за своєю природою та характером впливу
негативних факторів (ризиків). На сьогоднішній день, більшість
економістів погоджуються з тим, що сучасне суспільство слід розглядати
як «суспільство ризику», тобто всі учасники економічних процесів
знаходяться під впливом різних ризиків. Відповідно, основне завдання
суб’єктів економічного процесу полягає в розробці та запровадженні
заходів спрямованих на зменшення або навіть ліквідацію негативного
впливу ризиків на їхню діяльність. Одним з найбільш популярних
інструментів управління ризиками транспортних підприємств є страхування.
Проте, використання страхування найчастіше обмежується вибором одного зі
стандартних страхових продуктів та пошуку найнижчої ціни. При такому
підході більшість важливих питань остається поза увагою транспортного
підприємства. Наприклад, не враховується те, чи відповідає стандартний
страховий продукт потребам конкретного транспортного підприємства; чи є
страхова компанія-партнер надійною та платоспроможною; чи є та модель
співробітництва між страховою компанією та транспортним підприємством,
яка використовується, найоптимальнішою, тощо. Для того, щоб відповісти
на всі ці питання, а відповідно, підійти до вирішення питання
страхування ризиків транспортного підприємства з позицій системного,
науково обґрунтованого підходу необхідно сформувати стратегію
страхування ризиків. В цій статті ми визначимо особливості страхування
транспортних ризиків.

Серед останніх дисертаційних досліджень проведених в Україні і які б
стосувались страхування транспортних ризиків або формування стратегії
страхування, можна назвати наступні:

1. Морозова І.Л. «Механізм організації перестрахування авіаційних
ризиків у страхових компаніях». У роботі докладно досліджено механізм
перестрахування, запропоновані моделі вдосконалення цього механізму та
визначені особливості страхування авіаційних ризиків. Проте, особливий
акцент робитьсь на перестрахуванні, а не страхуванні, розглядається лише
один вид транспорту – авіаційний, а стратегія страхування – взагалі не
розглядається.

2. Онищенко Н.В. «Ринок автотранспортного страхування і методи
регулювання його в Україні»». У роботі розглядаються теоретичних засади
розвитку і становлення транспортного страхування, а також розроблюються
методи регулювання транспортним сектором страхового ринку України в
умовах глобалізації страхових відносин. Але висновки автора стосуються
лише автотранспортного страхування, а інші види транспорту залишаються
поза увагою. Окрім того, стратегія страхування взагалі не розглядається.

Більшість інших дисертаційних досліджень у сфері страхування
зосереджують свою увагу на теорії та практиці здійснення окремих видів
страхування. Таким чином, проблема формування стратегії страхування
транспортних ризиків потребує додаткових досліджень.

У сучасній науковій економічній літературі вже не піддається сумніву той
факт, що всі підприємства та організації, знаходяться під дією цілого
комплексу ризиків, під якими розуміються деякі не передбачувані події,
які несуть в собі загрозу для організації та людей. Тобто, сучасне
суспільство розглядається як суспільство ризику. Відповідно, одне з
основних завдань організації полягає в пошуку засобів боротьби з
ризиками або краще — управління ризиками. У зв’язку з цим, виник новий
напрямок в економіці – ризик-менеджмент, під яким розуміють планування,
реалізацію та контроль заходів, спрямованих на зменшення ризиків.
Завдяки запровадженню заходів спрямованих на обмеження ризиків можна
досягти:

а) підвищення стабільності та надійності роботи підприємства;

б) більш глибокого розуміння суті діяльності підприємства і ризиків, які
йому загрожують;

в) зменшення витрат не реалізацію інвестиційних проектів;

г) отримати додаткові конкурентні переваги, пов’язані з тим, що клієнти
та партнери підприємства будуть впевнені у його надійності. Відповідно,
з клієнтами та постачальниками можна буде побудувати довгострокові
відносини, банки зможуть кредитувати підприємства за зниженими
відсотковими ставками, державні контролюючі органи будуть впевнені у
безпеці продукції підприємства, тощо.

Основними заходами, які використовуються для зменшення ризиків є:

а) адміністративні заходи, спрямовані на попередження негативних
наслідків ризиків (попереджувальні заходи);

б) диверсифікація ризиків;

в) створення внутрішнього резервного фонду;

г) страхування.

Практичний досвід українських підприємств показує, що найкращий ефект
досягається у випадку використання всіх чотирьох заходів. Проте, якщо
провести їх порівняльний аналіз, то виявиться, що найефективнішим є
страхування. По-перше, адміністративні заходи та диверсифікація ризиків
є, по суті, попереджувальними заходами, тому вони не дозволяють боротися
з наслідками певної негативної події, та вони не дають гарантії, що
така подія не настане.

По-друге, створення власного резервного фонду є альтернативою
страхування, за якого створюється зовнішній резервний фонд. Якщо
порівняти витрати при страхуванні та при створенні власного резервного
фонду, то стає зрозумілим, що страхування є більш ефективним (рис.1).
При страхуванні, до витрат транспортного підприємства відносяться:
страхова премія (платіж) та франшиза. При створенні власного резервного
фонду транспортне підприємство несе наступні витрати: покриття розміру
збитку; у випадку залучення кредитних коштів – плата за користування
кредитом; якщо використовуються власні кошти, то втрачений прибуток
(адже інакше ці кошти моли бути вкладеними в оборот); за наявності
винних осіб – витрати на стягнення з них належної компенсації.

Рис.1. Порівняльний аналіз страхування та створення власного резервного
фонду.

Таким чином, найбільш ефективним засобом зниження ризиків транспортного
підприємства є страхування. Перейдемо до розгляду транспортних ризиків
та специфіки їх страхування. Під транспортними ризиками розуміються
ризики, які пов’язані з реалізацією транспортної послуги. А тому,
транспортне страхування можна визначити як сукупність видів страхування
від ризиків, які виникають на різних видах транспорту. Об’єктами
страхування при цьому можуть бути, як самі транспортні засоби, так і
вантаж, і відповідальність експлуатантів транспортних засобів, і життя
та здоров’я осіб, які експлуатують транспортні засоби. Показники
розвитку окремих видів транспортного страхування наведені у табл.1.

Важливість організації страхового захисту транспортних перевезень
пов’язана із специфікою притаманною самому транспортному процесу та
ризикам транспортного підприємства.

По-перше, транспортному підприємству притаманний катастрофічний характер
збитків, коли можливий фінансовий крах підприємства через одночасну
загибель транспортного засобу, вантажу, пасажирів та екіпажу.

По-друге, для транспортного підприємства характерною є слабка
передбачуваність конкретних ризиків (загроз), які можуть виникнути на
шляху транспортного засобу, пов’язана із великою різноманітністю таких
загроз. Відповідно, розроблюються окремі кваліфікаційні вимоги до
перевізників, систем безпеки, транспортних засобів, тари, тощо.

Таблиця 1.

Показники розвитку окремих видів транспортного страхування.

gd±LR

?909,5 578 060,2

Рівень валових страхових виплат, % Страхування залізничного транспорту
0,1 0,3

Страхування наземного транспорту 46,7 44,3

Страхування водного транспорту 25,7 27,4

Добровільне страхування цивільної відповідальності власників наземного
транспорту 22,2 23,9

Страхування відповідальності власників водного транспорту 5,3 1,7

Обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті
1,9 1,7

Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників
транспортних засобів 19,8 27,6

В-третіх, при реалізації транспортної послуги, власник, як правило не
контролює свій майновий інтерес у транспортному засобі, яке здійснює
перевезення або у збереженні вантажу, та передає відповідальність за
збереження своєї власності перевізнику. Останній у розумних межах
приймає на себе відповідальність за вантаж, пасажирів та транспортний
засіб.

В-четвертих, транспортне підприємство характеризується наявністю
проміжків часу протягом яких відсутня інформація щодо місця його
перебування. У ХVII ст. після виходу судна з порту завантаження про
нього не було відомостей до моменту його повернення або інформація
передавалась через кораблі, що йшли у зворотному напрямку. Із розвитком
засобів комунікації ця проблема зменшилась але все ще існує.

Перераховані особливості ризиків транспортного підприємства вимагають
розробки стратегії страхування майнових та особистих інтересів всіх його
учасників відповідно до їх інтересів та відповідальності.

Стратегія страхування має включати:

а) страхування майнових інтересів власників транспортних засобів від
ризиків, притаманних транспортному підприємству (страхування каско);

б) страхування майнових інтересів власників вантажів, які перевозяться
(страхування вантажів та багажу);

в) страхування життя та здоров’я пасажирів транспортного засобу на
період здійснення перевезення;

г) страхування відповідальності перевізника (експлуатанта) за шкоду яка
може бути нанесена життю, здоров’ю та майну третіх осіб при виконанні
перевезення;

д) страхування життя та здоров’я особового складу транспортного засобу.

При розробці стратегії страхування транспортних ризиків виділяються
ризики, які не можуть бути застрахованими або через законодавчі
обмеження або через інші об’єктивні причини (наприклад, навмисні діє
експлуатанта транспортного засобу, природні властивості вантажу, тощо).
Окрім того, виділяються ризики, які зазвичай не страхуються, але за
наявності певних обставин або бажання страхувальника, можуть бути
застрахованими (наприклад, військові ризики). Після чого ризики, які
можуть і мають бути застраховані, класифікуються за окремими видами
страхування та тарифікуються, а потім використовуються як окремі
складові у конкретних договорах страхування.

Окрім того що існують специфічні характеристики притаманні транспортним
ризикам в цілому, є також особливі риси, притаманні страхуванню окремих
видів транспорту, які виділяють цей вид страхування поміж інших та які
накладають певні обмеження на діяльність транспортного підприємства.
Наприклад, до особливих рис авіаційного страхування відносяться:

а) Великі за розмірами страхові суми. Дві найбільші українські
авіакомпанії – «Аеросвіт» та «Міжнародні авіалінії України» застрахували
свою відповідальність перед третіми особами при експлуатації повітряних
суден на 750 млн. доларів кожна. Відповідно і страхові суми по каско
повітряних суден складають від кількох мільйонів до кількох десятків
мільйонів, в залежності від типу, строку експлуатації повітряного судна
та ряду інших параметрів.

б) Наявність катастрофічних збитків. Для отримання дозволу на виконання
польоту авіакомпанія повинна укласти три основні договори страхування:
страхування каско повітряного судна, відповідальності перед третіми
особами та страхування членів екіпажу. Відповідно, при настанні
катастрофи страждають: корпус повітряного судна, пасажири, вантаж,
пошта, члени екіпажу. Це призводить до того, що, найчастіше, в наслідок
авіаційної пригоди, страхова компанії здійснює страхову виплати за всіма
трьома видами страхування. Така виплата може перевищити надходження
страхових платежів за кілька попередніх років, тобто має місце
катастрофічний збиток.

в) Залежність від перестрахування. Вище зазначалось, що страхова сума по
авіаційному страхуванню може складати кілька сот мільйонів доларів,
відповідно, щоб прийняти на власне утримання такий ризик страхова
компанія повинна мати власний капітал в розмірі кілька мільярдів
доларів. Таких компаній в Україні немає, відповідно більшу частину
ризику (90%-99%) українські страховики передають у перестрахування
нерезидентам.

г) Обов’язковий характер авіаційного страхування. Авіакомпанія не
отримає дозвіл на виконання польоту без наявності передбачених
законодавством договорів страхування.

Для формування ефективної стратегії страхування, окрім розуміння
специфічних характеристик, притаманних транспортним ризикам необхідно
також розуміти специфіку роботи страхової компанії з такими ризиками.
Зокрема, необхідно визначити ключові бізнес-процеси страхової компанії
та ідентифікувати їх вплив на стратегію страхування транспортних
ризиків. Основними бізнес-процесами страхової компанії є: продажі або
залучення нових страхувальників (організація агентської мережі, власних
офісів, представництв, управління збутом); перестрахування; врегулювання
збитків; андеррайтинг; розміщення страхових резервів, управління
фінансовою діяльністю; підтримуючи функції. Вплив кожного з
бізнес-процесів на формування стратегії страхування транспортних ризиків
буде розглянуто у третьому розділі дослідження.

Таким чином, транспортні ризики характеризуються певними особливостями,
які пов’язані з однієї сторони, із специфікою, притаманною транспортному
процесу, а з іншої – технологічними особливостями страхування
транспортних ризиків. Стратегія страхування має включати в себе
укладання договорів страхування наступних ризиків: страхування майнових
інтересів власників транспортних засобів від ризиків, притаманних
транспортному підприємству (страхування каско); страхування майнових
інтересів власників вантажів, які перевозяться (страхування вантажів та
багажу); страхування життя та здоров’я пасажирів транспортного засобу на
період здійснення перевезення; страхування відповідальності перевізника
(експлуатанта) за шкоду яка може бути нанесена життю, здоров’ю та майну
третіх осіб при виконанні перевезення; страхування життя та здоров’я
особового складу транспортного засобу.

Список літератури:

Воблый К.Г. Основы экономики страхования. – М.: Изд. Центр «Анкил»,
1995.

Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-ге видання, виправлене.
– Львів: «Новий Світ-2000», 2005. С. 23.

Залєтов О.М. Страхування UA. Навчальний посібник / За редакцією д.е.н.
О.О. Слюсаренко – К.:Міжнародна агенція “BeeZone”, 2003. – C.14

Страховое дело./ Учебник. Под ред. проф. Рейтмана Л.И. – М.: Банковский
и биржевой научно-консультационный центр, 1992г.

Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова
Н.М., Успаленко В.І, Временко Л.В. та ін.; За загальною редакцією проф.
Внукової Н.М. – Харків: Бурун Книга, 2004.

1. Покриття розміру збитку

2. У випадку залучення кредитних коштів – плата за користування
кредитом; якщо використовуються власні кошти, то втрачений прибуток.

3. За наявності винних осіб – витрати на стягнення з них належної
компенсації.

+ моральне та емоційне виснаження

1. Страхова премія

2. Франшиза

Витрати у випадку:

Створення власного резервного фонду

Використання страхування

Похожие записи