Самозабезпечення як індикатор продовольчої безпеки
Досягнення продовольчої безпеки передбачає два напрямки дій: реалізацію
стратегічної мети та виявлення і попередження деструктивних факторів.
Показники, які характеризують стан економіки, або певної її сфери
прийнято називати індикаторами. Індикатори економічної безпеки
характеризуються трьома характерними властивостями: кількісним
відображенням економічної безпеки; високою чутливістю, мінливістю та
значною здатністю попереджувати суспільство, державу і суб’єктів ринку
про можливу загрозу у зв’язку із зміною макроекономічної ситуації,
прийнятих урядом заходів у сфері економічної політики; досить тісно
взаємодіють між собою.
Найбільш важлива властивість індикаторів для побудови системи
економічної безпеки – це взаємодія, яка існує завжди, але тільки при
певних умовах наростання небезпеки становиться очевидною. Нагромадження
значень числових параметрів такої взаємодії необхідно для визначення
соціально-економічних наслідків прийнятих макроекономічних рішень,
оцінки важливості тих чи інших загроз економічної безпеки.
Важливою умовою продовольчої безпеки країни як важливої складової
економічної безпеки є самозабезпечення, під яким розуміється
задоволення потреб населення основними продуктами харчування за рахунок
власного виробництва. Однак в умовах фінансової кризи відбувається
зниження платоспроможного попиту населення на продовольство. В такій
ситуації рівень самозабезпечення продовольством визначається не повнотою
задоволення зниженого платоспроможного попиту населення на
продовольство, а лише рівнем задоволення в ньому нормативної потреби
споживання основних продуктів харчування. В перспективі, якщо в країні
будується соціально орієнтована економіка, прогресивний її розвиток під
впливом регулюючої ролі держави забезпечується зближенням
платоспроможного попиту населення на продукти харчування до
раціональної, рекомендованої медициною норми.
Для характеристики потенціальних можливостей країни у забезпеченні
власних потреб продовольством важливе значення мають показники обсягів
виробництва і споживання основних продуктів на душу населення, ступінь
самозабезпечення основними видами продуктів, що відображає порогові
значення продовольчої безпеки і відповідає характеристиці індикаторів
продовольчої безпеки. Рівень самозабезпечення країни продовольством
визначається як процентне відношення валового виробництва певного
продукту до його споживання. При визначенні рівня самозабезпечення
країни основними видами продовольства ми використали наступну формулу:
С = 1 – (НП – П) / НП,
де С – рівень самозабезпечення в долях одиниці,
НП – норматив споживання продуктів,
П – фактичний обсяг виробництва на душу населення.
При цьому по всіх видах продуктів (за винятком зерна) за норматив
використані фізіологічні норми споживання продуктів харчування, а по
зерну – 1 т зерна на одного жителя країни, тому що зерно
використовується не тільки для виробництва продуктів харчування, а й на
годівлю тваринам та для поставки на експорт (табл.).
X
Z
h
h
$ h
h
” h
h
Z
?d?d??????????6?орма, що відповідає 80 % рекомендованої норми.
Таблиця.
Динаміка самозабезпечення основними продуктами населення України
(кг на одну особу населення за рік)
Продукти Показники Роки Раці-ональна норма % виконання Критичний
показник – індикатор % вико-нання індикатора
1990 2000 2009
М’ясо і
м’ясопродукти Виробництво 85,4 68,0 41,6 88 47,3 70 59,4
Споживання 68 33 50,0 75 66,6 60 83,3
% самозабезпечення 125,6 207,3 83,2 117,0
Молоко
і молочні продукти Виробництво 480 261 252 433 59,6 346 72,8
Споживання 373 199 212 370 57,3 296 71,6
% самозабезпечення 128,7 131,2 118,9 117,0
Яйця, шт. Виробництво 314 181 345 331 104 264 130,7
Споживання 272 166 272 283 96,1 226 120,0
% самозабезпечення 115 109 126,8 117,0
Риба і ри-бопродукти Виробництво 7,9 7,2 5,2 23,4 22,6 18 28,8
Споживання 17,5 8,4 15 20 75,0 16 93,8
% самозабезп-чення 45,1 85,7 34,7 117,0
Хлібні продукти Виробництво 827 674 820 123 667 105 117
Споживання 141 125 112 105 106 90 124,4
% самозабезпечення 586 539 732 117
Цукор Виробництво 63 47 28 44 73,7 35 80,0
Споживання 50 37 38 38 100 30,4 125,0
% самоза-безпечення 126,0 127,0 73,7 117,0
Олія Виробництв 14,6 20,5 60,7 18,7 324 15,0 404,6
Споживання 11,6 9,4 15,4 16 96,2 12,8 120,3
% самозабезпечення 125,8 218,0 394,1 117,0
Картопля Виробництво 322 403 427 122 127 98 124,5
Споживання 131 135 133 122 109 97,6 125,0
% самозабезпечення 245 298 321 100 117
Овочі та
баштанні Виробництво 322 403 181 185 98 126 143,6
Споживання 102 102 137 158 87 126 108,7
% самозабезпечення 315,7 395,1 132,1 117,0
Плоди, ягоди та виноград Виробництво 56 30 35 98 35,6 79 44,3
Споживання 47 29 26 84 31,0 67 38,8
% самозабезпечення 119,1 103,4 134,6 117,0
Для підвищення рівня самозабезпечення основними видами продуктів
харчування населення з метою забезпечення продовольчої безпеки країни,
відповідно до цільової програми розвитку села [2], необхідно розвивати
агропромисловий комплекс шляхом формування нових економічних відносин,
створення механізму державного регулювання процесів, що відбуваються на
шляху від виробництва сільськогосподарської продукції-сировини до
кінцевої реалізації готових продуктів. Необхідно сприяти скороченню
імпорту продовольчих товарів і скорочуванню переливання коштів із
виробничої сфери до посередників. При цьому із ринку витісняють ті
продукти харчування, які користуються попитом населення та для
виробництва яких на вітчизняних підприємствах не вимагається значних
витрат.
Висновок. Для усунення недоліків у розвитку АПК необхідні сувттєві
вкладання коштів у вигляді інвестицій на розвиток сільськогосподарського
виробництва, зокрема на відновлення племінних і насіннєвих господарств,
впровадження сучасних агротехнічних технологій, створення досконалої
ринкової інфраструктури. Найбільш перспективними і економічно
ефективними в сучасній ситуації уявляється здійснення проектів, що
передбачають створення вертикального і горизонтального інтегрованого
ланцюга від виробництва сільськогосподарської сировини до її глибокої
переробки, насамперед в наступних пріоритетних галузях:
– виробництво і переробка молока;
– виробництво і переробка м’яса;
– виробництво і переробка овочевої та плодоягідної продукції.
Література
1. FAO 199. Rome Declaration of World Food Summit it Plan of Action.
Режим
доступу: htpp: / www.fao.org / wfs / final.
2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної
цільової програми розвитку села до 2015 року” № 1158 від 18 вересня 2007
року.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
