Тема. Розклад феодалізму і становлення індустріального суспільства в
країнах Західної Європи і США (ХVI-XVIII ст.)

План

1. Основні аспекти господарського розвитку країни Західної Європи в
період первісного нагромадження капіталу.

2. Основні аспекти становлення індустріального суспільства в країнах
Західної Європи.

3. Економічні причини  та наслідки колонізації європейцями Північної
Америки.

4. Особливості економічного розвитку країн Центральної, Південно-Східної
та Східної Європи.

В кінці другого періоду європейського феодалізму намітився його розклад,
який був пов’язаний з такими процесами:

— Розвиток товарного господарства; яке переростало в ринкове.

— Формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення;

— Розклад натурального господарства, ремісничих цехів, купецьких
гільдій;

— Перетворення феодальної земельної власності на об’єкт купівлі-продажу;

— Використання найманої робочої сили ;

— Переважання грошової ренти;

— Посилення майнової та соціальної диференціації;

— Розорення середніх і дрібних дворян;

— Зростання міського населення;

— Формування внутрішніх національних ринків;

— Становлення міжнародної торгівлі;

— Поглиблення міжнародного поділу праці;

— Створення загальноєвропейського товарного і грошового ринку;

— Виникнення монопольних торгових компаній.

Перші зачатки капіталістичного способу виробництва в містах
Середземномор’я з’явились уже в XIV-XV ст., а початком капіталістичної
ери вважається XVI ст.

XVI-XVIII ст. Вважається періодом переходу від феодалізму, заснованого
на економічному примусі до індустріального суспільства, який
супроводжувався вдосконаленням засобів виробництва, розвитком
промисловості і торгівлі. На цей період припадають ряд наукових
досягнень:

— Використання вітру і води для промислових цілей;

— Вдосконалення вітряного двигуна, який використовувався в мелені зерна;

— Нова конструкція водяного двигуна – верхнебійного колеса, яке
приводилися в рух силою падаючої води і мало значно більший коефіцієнт
корисної дії;

— Розвиток металургії, попит на продукцію якої зростав для потреб
кораблебудування і військової справи;

— Використання самопрялки в текстильній промисловості, яке дало
можливості проводити одночасно крутку і намотування пряжі;

—  Був винайдений спосіб друкування подвижним металевим шрифтом що
сприяло розвитку у книгодрукування;

— Стали будуватися коравелли тоннажністю від 900 до 2000 тонн, які
широко використовувалися в колоніальній експансії;

— Збільшення сільськогосподарської продукції досягалося за рахунок
розширення посівних площ, поліпшення породності і продуктивності худоби.

Промисловий розвиток сприяв руйнації феодальних форм виробництва і
обміну, росту продуктивності праці, збільшенню товарності, поступовому
формуванню буржуазних відносин.

Значну роль у занепаді феодального господарства відіграло мануфактурне
виробництво у XVI – XVIII ст.

Мануфактура – підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі
праці, вільнонайманої робочій силі це стадія промисловості, що історично
передувала великому машинному виробництву. Існували два типи мануфактур
– розсіяна (децентралізована) та централізована.

Росіяна , що розвивалася в XVI – першій половині XVII ст. Ґрунтувалась
на сільських промислових і дрібному ремеслі.

Централізована –характеризувалася територіальною єдністю виробництва і
утвердилося в ІІ половині XVII cт.

Передумови індустріалізації сільського господарства формувалися в трьох
основних напрямах:

— Створення буржуазних форм земельної власності;

— Перетворення феодальної ренти на капіталістичну;

— Зростання товарності.

Економічний розвиток диктував необхідність переходу від дрібного до
великого виробництва, але для цього потрібні були великі капітали.
Первісне нагромадження капіталу – це історичний процес відділення
виробника від засобів виробництва тобто насильне позбавлення селянина,
ремісника його приватної власності і утвердження великої капіталістичної
власності.

Методи первісного нагромадження капіталу:

— Примусове позбавлення робітників засобів виробництва;

— Позбавлення селян землі;

— Крадіжка общинних земель;

— Система державного боргу, в результаті якої збагатилися ті лихварі
купці, підприємці, котрі позичали гроші державі під великі проценти;

— Колоніальна система, нееквівалентний обмін між колоніями і
метрополією;

— Работоргівля, перетворення негрів-рабів в дармову робочу силу;

— Протекціоністська політика уряду щодо національної буржуазії;

— Піратство.

2. В економічному становленні індустріального суспільства важливу роль
відіграли великі географічні відкриття кінця XV – початку XVI ст.

Економічні їх передумови – криза левантійної торгівлі, яка виникла після
загарбання турками Константинополя у 1453 р. Континентальна торгівля теж
занепадає. Відчувалась нестача грошей у товарному обігу  для утримання
війська, чиновників двору.

Науковотехнічні передумови. В Європі з’явилися нові типи кораблів
(коравелли, баржі), зросла їх вантажність, поліпшились мореплавні
характеристики.

Було сконструйовано барометр, гідрометр, вдосконалено компас, видано
географічний атлас.

Політичні передумови. Абсолютистські монархії прагнули розширення своїх
володінь. До далеких подорожей спонукали мотиви навернення невідомих
народів до християнства. Перші експедиції споряджались за рахунок
держави і зробити це могли лише економічно сильні держави, якими були
абсомотиські монархії.

Початок ВГВ поклали подорож португальця Васко да Гами (1497-1498), який
відкрив морський шлях з Європи в Індію через Атлантичний океан.
Генуезець Христофор Колумб, підтриманий Іспанією, у 1492 р. рушив на
захід через Атлантичний океан і відкрив Америку. Він здійснив ще три
експедиції до Америки (1493-1496, 1498-1500, 1502-1504). Першу
навколосвітню подорож здійснила експедиція Магеллана в 1519-1524рр.

Наслідки ВГВ:

— Виникли економічні зв’язки між найвіддаленішими землями, народами
різної матеріальної культури;

— Торгові шляхи перемістилися з Середземномор’я в Атлантичний,
Індійський, а пізніше – Тихий океани;

— Зовнішня торгівля у XVI-XVIIІст. стала світовою;

— З американського континенту в Європу були завезені кукурудза,
картопля, тютюн, какао, ваніль, індики;

— Почалося формування світового ринку, в який поступово втягувалась
Америка, Східна Європа з підвладними Росії просторами Євразії та
африканський континент;

— Сталася “революція цін”, викликана припливом до Європи благородних
металів, почавшись з Іспанії. Ціни на товари в Іспанії і Португалії
зросли у 4 рази, а на хліб у 5 разів, у Франції – в 2,3, а в Англії  — в
2,5 рази. Одночасно почалося здешевлення дорогоцінних металів;

— Створилися світова колоніальна система. Спершу найбільшими державами
були Іспанія і Португалія, а згодом Англія, Франція, Нідерланди.
Пограбування колоніальних народів сприяло нагромаджених величезних
багатств у країнах Західної Європи.

Значну роль у процесі генези індустріального суспільства відігріли
буржуазні революції у Нідерландах (1566-1609), Англії (1640-1660),
Франції (1789-1794), Північній Америці (1773-1776).

Хід економічного розвитку Нідерландів гальмувала Іспанія, яка у XVI ст.
перетворила країну у свою колонію, що стало причиною революції, яка
носила національного-визвольний характер. Вона перемогла тільки у
північних провінціях які 26 липня 1581 р. проголосили свою повну
незалежність. Іспанія визнала незалежність Нідерландів лише у 1609 році.

В Англії внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність на
землю було проголошено свободу промислового й торгового підприємництва,
усунено основні перепони для господарського піднесення.

Внаслідок революції у Франції відбулися радикальні зміни. Було
ліквідовано середньовічні порядки – феодальні привілеї, селянські
повинності, їх борги феодалам. Підлягали знесенню: данина, ниниші,
феодальні суди, продаж урядових посад. Було скасовано цеховий устрій та
державну регламентацію промислового виробництва. Проголошувалася свобода
торгівлі, відмінено рабство у французьких колоніях. Власність
оголошувалася святою і недоторканою, оподаткуванню підлягали усі
громадяни. Було введено єдину систему мір і ваги (метр, кілограм), лівр
замінено на франк, що ділився на 100 сантимів.

3. Великі географічні відкриття поклали початок освоєнню американського
континенту, але колонізація почалася у 1609 р, коли голландці заснували
колонію на р. Гудзон. В 1613р – новий Амстердам, який англійці в 1664 р
переіменували в Нью-Йорк. Англія досягла найбільших успіхів. До 1760
року в Північній Америці було 13 англійських колоній (Нова Англія) з
населенням 2,5 млн. чол. Тут успішно розвивались різні промисли:
хутряний, а також рибальство, скотарство, примітивного типу мануфактури.
Англія гальмувала економічний розвиток колоній, які позбавлялися права
вільної торгівлі. Заборонялось створювати власні фабрики, обробляти
сировину (зерно, худобу, залізну руду, хутро). Ії дозволялось лише
вивозити. Колоніям дозволялось торгувати тільки з Англією. Такими діями
Англія демонструвала свою рішучість знищити свободи північноамериканців.
В англійському парламенті представників колоній не було. Все це привело
в 1775 р до війни за незалежність, яка закінчилась перемогою колоній і
створенням Сполучених Штатів Америки у 1776 році. Війна одночасно було
буржуазною революцією. Вона знищила феодальні маєтки, конфіскувала землі
прихильників Англії. Революція прискорила розвиток промисловості і
товарів. Проте у південних штатах зберігалося рабство, яке було
ліквідовано лише в середині XIX ст.

Таким чином, визначальними у господарстві країн Західної Європи і США
були буржуазна перебудова,  становлення індустріальних суспільств але на
кінець XVIII ст. нові стосунки перемогли лише частково.  В Іспанії,
Португалії, Іспанії посилилась феодальна реакція, економіка
характеризувалась занепадом.

4. Для країн Центральної, Східної, Південно-Східної Європи (Східна
Німечинна, Польща , Росія, Чехія, Угорщина, Моравія, Сілезія) протягом
XVI-XVIII ст. визначальним було утвердження панщинно-кріпосницької
системи господарства. Цей процес дістав назву “повторне закріпачення”.

Характерними були процеси захоплення феодалами общинних земель,
переважання відробіткової ренти. Ці країни перетворилися на
аграрно-сировинний придаток країн Західної Європи, не будучи готовими до
індустріальної перебудови. Міста не могли взяти на себе роль рушія
суспільного прогресу. Слов’янські народи, крім російського, не мали
своєї державності.

Класичним районом панщинно-кріпосницької системи були східнонімецькі
землі між Ельбою і Одером Дворяни мали поземельну, особисту,
судово-адміністративну владу над селянами. В XVI ст відробіткова рента
складала 1 день, наприкінці цього століття – 2 дні, а в середині XVII
ст. – 3 дні. Зменшилась кількість селянських господарств. 34% зерна
селяни віддавали поміщику.

В українських землях які знаходилися під владою Польщі, головною формою
організації виробництва був фільварок.

Австрійське аграрне законодавство поділило землі на рустикальні
(селянські), доменіальні (поміщицькі). Перші мали наділи на правах
володіння, користування і розпорядження землею (закупні землі) або на
правах тимчасового користування       (незакупні землі). Вони були
зобов’язані виконувати всі повинності. Домінікалісти були орендарями
землі і не виконували регулярних повинностей перед державою. Селяни
ділилися на загородників, халупників, поденщиків. Особиста залежність
селян була ліквідована в Чехії, Моравії, Сілезії в 1781 році,  а в
Угорщині – в 1785 році.

Австрійський уряд здійснив ряд реформ зросла кількість мануфактур, був
створений державний банк, обмежені права цехів, знищенні внутрішні
кордони і мита.

В кінці XVI – на початку XVII ст виникла Російська централізована
держава. До її складу ввійшли народи Поволжжя, Уралу, Сибіру,, а в 1654
році на правах автономії Українська козацька держава. В XVI-XVIII ст.
вотчина замінилась помістям (умовне службове держання без права
відчуження). Існувало два види власності- родова (отримання у спадок),
надбана. “Соборне уложення” 1649 р завершило утворення кріпосництва.
Відробіткова рента становила 6 днів. Селяни поділилися на державні
(чорносошні), двірцеві, дворянські, монастирські. На початок XVIII
поміщикам належало 73% кріпаків. Основне населення проживало в сільській
місцевості (в містах менше 4%). Ремесло набуло територіальної
спеціалізації, перетворилося на дрібне товарне виробництво. Виникла
мануфактура: державна, вотчинна, монастирська, орендна посесійна
(належали приватним особам на умові умовного спадкового держання,
використовувалася праця найманих приписних селян, а також спеціально
куплених для роботи на мануфактурах).

У XVII ст. почався процес формування всеросійського ринку.

Думки вчених – дослідників щодо економічного розвитку цих країни
розійшлися, одні вважали, що в країнах Центральної, Південно-Східної та
Східної Європи процес становлення капіталізму розпочався в XVI-XVIII ст.
однотипно розвиненим країнам Заходу, але мав свої особливості. Інші
обгрунтовують початок цього процесу кінцем XVIII-XIX ст, твердять, що
становлення індустріального суспільства відбувалось повільно із
збереженням феодальних пережитків. Прискорились ці процеси в
промисловості і в сільськогосподарському виробництві лише після
скасування кріпосного права в ІІ половині XIX ст.

Похожие записи