Рейтингове оцінювання фінансової стійкості комерційних банків

 

Рис. 1. Етапи побудови комплексної системи рейтингового оцінювання рівня
фінансової стійкості комерційних банків

Якісне виконання завдань кожного етапу, в процесі побудови системи
рейтингового оцінювання передбачає дотримання наступних принципів:

?        комплексності – передбачає використання системи показників, які
дають всебічну оцінку фінансового стану банків, в тому числі – у
динаміці;

?        обґрунтованості – насамперед стосується вибору функції вагових
коефіцієнтів;

?        коректності – рейтингова оцінка двох банків має бути незалежною
по відношенню до оцінок іншого (третього) банку;

?        узгодженості – передбачає однакову спрямованість показників, та
їх відповідність обраному способу зведення в інтегральну оцінку.

Забезпечення фінансової стійкості банку лежить у площині завдань
управління активами і пасивами [3]. Відтак рейтингова система оцінювання
має відповідати вимогам банківського сектору в частині виявлення
основних факторів та загроз. Враховуючи те, що з-поміж проблем, які
спричинили погіршення фінансового стану багатьох банків основними є –
слабкість ресурсного потенціалу та низька якість активів, побудова
системи рейтингового оцінювання має здійснюватися у трьох напрямах:

1)       рейтингове оцінювання ресурсної стійкості банків – передбачає
комплексне оцінювання стану ресурсної бази з наступних позицій:
достатності капіталу, залежності від зовнішніх джерел фінансування,
залежності банку від засновників, оцінювання ліквідності та
платоспроможності банку, динаміки складових ресурсної бази;

2)       оцінювання якості активів та ефективності діяльності банків:
оцінювання активів з позицій ризику та диверсифікованості КІП,
продуктивності використання активів, рентабельності діяльності банку;

3)       комплексне оцінювання рівня фінансової стійкості банків.

Процес її розробки та практичної реалізації здійснимо згідно
запропонованої схеми.

І Етап. Для проведення рейтингового оцінювання формується сукупність
банків залежно від мети та конкретних завдань дослідження. Важливою
характеристикою методики – є розрахунок рейтингів банків у часі. Це
вимагає порівнюваності досліджуваної сукупності банків за:

?        колом охоплюваних об’єктів дослідження;

?        критичним моментом реєстрації даних;

?        методом обчислення показників;

?        за одиницями величин.

Інформаційною базою для рейтингового оцінювання за даною методикою
слугують офіційні балансові дані банків, вільно доступні у друкованих чи
електронних ЗМІ (офіційне видання НБУ – журнал “Вісник НБУ”, офіційна
інтернет-сторінка НБУ та АУБ, Держкомстату чи інших офіційних
міжбанківських об’єднань).

Для апробації методики була сформована сукупність, яка забезпечувала
порівнюваність за колом охоплюваних об’єктів за максимальною кількістю
банків із загальної чисельності банків, що були охоплені офіційною
звітністю НБУ. Сукупність включала 150 комерційних банків, квартальні
дані яких були опубліковані у журналі “Вісник НБУ”. Для дослідження було
сформовано інформаційну базу, яка містить дані на 01.01.2008 р.,
01.01.2009 р., 01.01.2010 р. та 01.04.2010 р. Станом на 01.01.2008 р.
офіційна звітність не містила інформацію про 11 зі 150 банків, які
включені до сукупності. За результатами І кварталу 2010 р. відсутня
звітність 5 банків, що входять до досліджуваної сукупності у зв’язку з
тим, що до них запроваджено процедуру ліквідації. Вихідні дані для
розрахунку показників, які характеризують фінансові результати
діяльності банків за І квартал 2010 р., з метою забезпечення
порівнюваності обраховані у річному вимірі (за 4 попередні квартали)
[4-5].

Система показників включає дві групи показників, які використовуються в
якості інформаційного забезпечення для проведення рейтингового
оцінювання банків за всіма напрямами. В основу системи показників
покладено метод фінансових коефіцієнтів, який базується на методології
побудови відносних величин.

Для рейтингового оцінювання стійкості ресурсної стійкості банків
запропоновано 14 показників:

);

);

).

).

ІІ Етап. Головним завданням другого етапу є визначення придатності
сформованої системи показників для подальшого аналізу та побудови
інтегральних оцінок. Як зазначалося, негативним моментом при побудові
рейтингових оцінок являється наявність тісного зв’язку між вихідними
показниками – мультиколінеарності, яка в результаті призводить до
викривлення отриманих результатів. Тому для обґрунтування статистичної
моделі інтегральної оцінки, сукупності показників були перевірені на
наявність мультиколінеарності за допомогою парних коефіцієнтів кореляції
(табл. 1-2).

Таблиця 1.

Матриця парних коефіцієнтів кореляції показників стійкості ресурсної
бази банків (01.04.2010 р.)

  Кр1 Кр2 Кр3 Кр4 Кр5 Кр6 Кр7 Кр8 Кр9 Кд10 Кд11 Кл12 Кл13 Кл14

Кр1 1                          

Кр2 0,89 1                        

Кр3 0,00 -0,01 1                      

Кр4 -0,44 -0,34 0,24 1                    

Кр5 0,97 0,84 0,02 -0,43 1                  

Кр6 -1,00 -0,90 0,00 0,44 -0,97 1                

Кр7 -0,17 -0,13 0,14 -0,15 -0,20 0,17 1              

Кр8 0,07 -0,01 -0,01 0,32 0,11 -0,07 -0,56 1            

Кр9 0,79 0,92 -0,08 -0,28 0,66 -0,79 -0,08 -0,04 1          

Кд10 0,01 0,00 0,04 -0,12 -0,04 -0,01 -0,08 0,09 0,07 1        

Кд11 -0,13 -0,23 -0,03 -0,04 -0,07 0,13 -0,08 -0,21 -0,30 -0,02 1      

Кл12 0,46 0,44 0,00 -0,16 0,55 -0,46 -0,19 -0,07 0,22 -0,16 0,12 1    

Кл13 0,16 0,10 -0,05 -0,18 0,18 -0,16 0,12 -0,35 0,06 -0,03 0,18 0,29 1
 

Кл14 0,04 0,00 0,02 0,03 0,17 -0,04 -0,14 -0,05 -0,22 -0,17 0,19 0,87
0,22 1

 

Таблиця 2.

Матриця парних коефіцієнтів кореляції показників якості активів та
ефективності діяльності банків (01.04.2010 р.)

  Ка1 Ка2 Ка3 Ка4 Ка5 Ка6 Ка7 Ке8 Ке9 Ке10 Ке11 Ке12

Ка1 1                      

Ка2 0,83 1                    

Ка3 0,07 -0,02 1                  

Ка4 -0,05 0,03 -0,36 1                

Ка5 0,21 0,24 -0,21 0,12 1              

Ка6 -0,25 -0,28 0,21 -0,11 -0,93 1            

Ка7 -0,02 -0,04 -0,11 -0,01 -0,02 0,03 1          

Ке8 0,16 0,21 0,05 0,12 0,08 -0,09 -0,90 1        

Ке9 0,17 0,22 -0,47 0,07 0,10 -0,11 -0,42 0,54 1      

Ке10 -0,03 0,16 -0,34 0,15 -0,09 0,12 0,29 -0,13 0,19 1    

Ке11 -0,20 -0,30 0,01 -0,11 -0,09 0,10 0,73 -0,90 -0,65 -0,01 1  

Ке12 0,21 0,28 -0,33 0,44 0,10 -0,08 0,43 -0,15 0,14 0,52 -0,01 1

 

), тіснота зв’язку яких з іншими показниками системи була найвищою.
Об’єктивність таких дій підтвердив аналіз матриць парних коефіцієнтів
кореляції розрахованих для системи показників на інші досліджувані
моменти часу.

ІІІ Етап. При побудові інтегральних оцінок варто враховувати, що
досліджувані ознаки, як правило, мають різну кількісну або якісну
розмірність, а тому, здійснення інтегрального оцінювання об’єкта вимагає
їх стандартизації. Стандартизація ознак відбувається на основі
порівняння фактичних значень відповідного показника зі стандартом –
певною величиною, якою може бути нормативне значення, максимальне або
середнє по сукупності. Побудова інтегральних оцінок вимагає також
інформаційної односпрямованості показників [2]. Адже взаємозв’язок між
інтегральною оцінкою і показниками, може бути, як прямим – зростання
показника збільшує інтегральну оцінку (показники-стимулятори), так і
оберненим – зростання показника зменшує значення інтегральної оцінки
(показники-дестимулятори).

), який дає змогу оцінювати результати стандартизації показників
(порівняння з нормативними чи рекомендованими значеннями) у певному
інтервалі значень: оптимальний (високий) рівень (1 бал), нижче / вище
оптимального рівня, але не перетинаючи граничної межі – (2 бали), вище
або нижче критичного рівня – (3 бали):

,           (1)

 – максимальне (верхнє) граничне значення відповідного коефіцієнта.

Аналіз сучасних методологічних підходів та практичних методик
рейтингового оцінювання банків, що застосовуються провідними
аналітичними агенціями та НБУ дав можливість побудувати функції для
визначення кількості набраних балів за кожним коефіцієнтом (табл. 3-4).

 

Таблиця 3.

Функції для визначення кількості набраних балів з показниками ресурсної
стійкості банків

№ Показник (коефіцієнт)

Умовне позначення Нормативні та граничні значення Функція

Бал

 

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

Визначення кількості набраних балів банком за показниками ефективності
та якості активів проводиться на основі табл. 6.

 

Таблиця 4.

Функції для визначення кількості набраних балів за показниками якості
активів та ефективності діяльності банків

№ Показник (коефіцієнт)

Умовне позначення Нормативні та граничні значення Функція

Бал

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

. Як зазначалося, присвоєння балів за кожним показником відбувається у
зворотному порядку – вищому (з точки зору стійкості) значенню показника
відповідає менший бал (1 бал), і навпаки – значенню показника, яке
перевищує чи нижче критичної межі відповідає більший бал (3 бали).

.

 (табл. 5).

 

Таблиця 5.

Шкала для визначення рейтингової позиції банків за кількістю набраних
балів

Рейтинг ресурсної стійкості Рейтинг якості активів та ефективності
діяльності Комплексний рейтинг фінансової стійкості банків

Кількість балів Рейтинг Кількість балів Рейтинг Кількість балів Рейтинг

12 – 16,8 R 1 10 – 14,0 R 1 22 – 30,8 R 1

16,8 – 21,6 R 2 14,0 – 18,0 R 2 30,8 – 39,6 R 2

21,6 – 26,4 R 3 18,0 – 22,0 R 3 39,6 – 48,4 R 3

26,4 – 31,2 R 4 22,0 – 26,0 R 4 48,4 – 57,2 R 4

31,2 – 36 R 5 26,0 – 30,0 R 5 57,2 – 66 R 5

 

Характеристики рейтингових позицій (R1 – R5) є спільними для всіх
напрямів оцінювання: найвища рейтингова позиція (R1) відповідає банку,
який характеризується високим рівнем фінансової стійкості, майже за
всіма показниками отримав найвищу оцінку – 1 бал. І навпаки – критичний
рейтинг (R5) отримали банки які мають серйозні фінансові проблеми та
високий ризик банкрутства, потребують негайної сторонньої допомоги та
фінансового оздоровлення.

Зокрема, рейтингові позиції ресурсної стійкості банків мають наступні
характеристики.

Найвищий рейтинг (R1) є ознакою високого рівня стійкості ресурсної бази:
банки дотримуються нормативів достатності капіталу, структура
зобов’язань відповідає оптимальній, високі показники динаміки росту
ресурсів та ін., а, відповідно, ризики зниження рівня фінансової
стійкості мінімальні.

Рейтингову позицію (R2) займають банки з достатньо стійкою ресурсною
базою: показники достатності капіталу в межах нормативних (не нижче),
активно залучають та використовують зовнішні ресурси, мають достатньо
високі темпи приросту капіталу та зобов’язань; можливе тимчасове
погіршення внаслідок несприятливої ринкової кон’юнктури або нормативних
вимог, зокрема щодо ліквідності, але банки в змозі самостійно з ними
впоратися в найближчий час.

Банки, які за результатами дослідження були включені до групи з
рейтингом (R3) мають значення більшості коефіцієнтів, що значно
відхиляються від нормативних чи рекомендованих. Ресурсна стійкість таких
банків є нестійкою та визначається наступними характеристиками:
достатність капіталу на рівні нормативних значень, проте, можливе
зниження; висока частка статутного капіталу, що зумовлює значну
залежність від засновників; низька ефективність використання залучених
коштів; низькі темпи приросту капіталу та зобов’язань; можливі проблеми
з ліквідністю. В цілому, банки з рейтингом (R3) мають певний запас
стійкості ресурсної бази, проте вимагають посиленої уваги з боку
керівництва та регулюючих органів за дотриманням відповідних нормативів,
перегляду стратегії ведення ресурсної політики та вжиття невідкладних
заходів щодо підвищення рівня капіталізації.

Рейтингову групу (R4) формують банки, які або мають проблеми, або в
найближчому майбутньому, у разі збереження існуючих тенденцій, матимуть
проблеми з виконанням більшості нормативів. Зокрема, що стосується
забезпечення достатнього рівня ліквідності, платоспроможності та
адекватності капіталу. Необхідність вжиття негайних заходів по вирішенню
зазначених проблем зумовлена високою імовірністю переходу таких банків
до рейтингової групи (R5) та зростання ризиків банкрутства.

?

?

?

D F H 8

:

< ? F : ???????????????8 ???????????????8 ?d?d??????????8 j % % % % % j % % % % % % nya% ?d?d??????????8 o-o [email protected]`oa:aaaa©kd r r r ?d?d??????????8 ???????????8?апіталу; неефективного використання власних та залучених ресурсів; слабкої диверсифікованості портфеля депозитних ресурсів, що проявляється у залежності від інших банків чи значній частці ресурсів фізичних осіб, або ж навпаки – відсутності коштів населення у зобов’язаннях. Оздоровлення таких банків потребує негайної фінансової підтримки акціонерів, інвесторів та втручання НБУ у їх діяльність (введення тимчасової адміністрації, призначення кураторів та ін). Отримані результати рейтингового оцінювання є свідченням того, що рівень ресурсної стійкості банківського сектору України за останні два роки значно знизився. Помітні зміни відбулися насамперед серед банків 1 і 3 рейтингових груп, в які входить більше половини всіх банків (рис. 2). Рис. 2. Результати рейтингового оцінювання ресурсної стійкості банків   На 01.01.2008 р. вітчизняний банківський сектор включав 4 банки з найвищим рейтингом (R1), банки з критичним рівнем стійкості (R5) були відсутні, проте група ризику (R4) налічувала 22 банки (16 %). При чому рейтинг (R1) мали банки ІІІ (Себ Банк) та IV (Аркада, Партнер-Банк, Фенікс банк) груп за розміром активів, на які припадало лише 0,4 % всіх активів. В той час як найбільші банки І групи переважно мали рейтинг R3. За 2008 р. ситуація дещо погіршилася Хоча за досліджуваною сукупністю на 01.01.2009 р. жоден з банків не отримав рейтинг R5, негативні зміни відбулися в інших рейтингових групах: чисельність банків з рейтингом R1 скоротилася до 1 (ним залишився Партнер-банк, з березня 2010 р. – Конверсбанк), R2 з 17 до 7 банків, при тому, що чисельність групи R3 зросла з 96 до 104 банків. З 22 до 38 банків (до 25 %) зросла чисельність групи ризику (R4), що вже сигналізувало про наростаючі проблеми, які яскраво проявилися у 2010 р. Зазначені тенденції підтверджують той факт, що зростання ризиків та погіршення стану ресурсної бази банків розпочалося задовго до появи перших проявів світової фінансово-економічної кризи. Для банківської системи України 2009 р. був не тільки роком випробувань на стійкість, а й фільтром, який виявляв слабкі її елементи. На 01.01.2010 р. з’являються банки з рейтинговою позицією R5 (9 банків), поповнюється новими членами група R4 (враховуючи, що частина її відійшла до R5). Зростання чисельності групи R2 з 7 до 37 та збільшення кількості банків з рейтингом R1 є наслідком дестабілізації в банківській системі, яка призвела до обмеження активних операцій та вимог регулятора щодо мобілізації всіх зусиль банків на підтримання ліквідності і збереження платоспроможності. Ефективність запропонованої методики підтверджує те, що серед 10 банків, яким станом на 01.01.2010 р. був присвоєний рейтинг R5 за рівнем ресурсної стійкості, п’ять було ліквідовано в січні-березні 2010 р. Ними стали: банк Біг Енергія, Іпобанк, Транс Банк, Арма і Дністер, в інших – працює тимчасова адміністрація. Найвищий рівень стійкості (R1) на початок року мали лише чотири банки – Банк Південний, Каліон Банк Україна (з 08.02.2010 р. – Банк Кредит Агріколь) (ІІ група за розміром активів) та Фінбанк і Міжнародний інвестиційний банк (IV група). Незважаючи на прийняті заходи по стабілізації фінансового стану банків, основні ризики (скорочення ресурсної бази, зниження ліквідності) для банківського сектору залишаються на достатньо високому рівні, що підтверджують дані рейтингу на 01.04.2010 р. Цікавим є розподіл рейтингових оцінок серед першої двадцятки найбільших банків (ТОР-20) за розміром активів (табл. 6). Адже ці банки є основою банківського сектору, а їх фінансовий стан свідчить про рівень розвитку банківської справи у країні. Таблиця 6. Результати рейтингового оцінювання рівня ресурсної стійкості першої двадцятки (ТОР-20) банків Рейтинг Кількість банків 01.01.08 01.01.09 01.01.10 01.04.10 R 1 0 0 1 0 R 2 1 0 2 5 R 3 18 18 11 9 R 4 1 2 3 5 R 5 0 0 3 1 Всього 20 20 20 20   Дані таблиці засвідчують, що ще до початку кризи, стан найбільших банків не відповідав ідеальному – 18 з 20 мали рейтингову оцінку R3, один банк (Укрсоцбанк) мав рейтинг R2. Відмітимо, що Сведбанку, який отримав на 01.01.2008 р. рейтинг R4 хоча й вдалося дещо покращити свій фінансовий стан, проте системні проблеми не були вирішені – на 01.01.2010 р. і надалі він отримує рейтинг R5 і приєднується до ще двох банків – Надра Банку та Укргазбанку, які попри значну фінансову підтримку з боку держави, отримали рейтинг R5. Зростає чисельність групи ризику (R4), до якої на 01.01.2010 р. входять – Укрсиббанк, Фінанси та кредит, Родовід Банк до яких у І кварталі 2010 р. приєднуються банк Форум та ВТБ Банк. Лише оперативне втручання НБУ шляхом запровадження тимчасової адміністрації, а в подальшому – продаж, врятували від банкрутства один з десяти найбільших банків України – Промінвестбанк. До п’ятірки найміцніших у групі банків на 01.04.2010 р. входили – Приватбанк, Рйффайзен Банк Аваль, ПУМБ, Брокбізнесбанк та банк Південний, які отримали рейтинг R2. Хоча світова фінансово-економічна криза і привнесла багато проблем у діяльність вітчизняного банківського сектору, проте мала і позитивні наслідки – більшість банків все-таки переглянули власні стратегії управління ресурсним потенціалом та внесли відповідні корективи у напрямі їх узгодження з кредитно-інвестиційною діяльністю. До того ж проблеми, які постали перед переважною більшістю банків не були такими, які виникли раптово. Підтвердженням цьому є результати проведеного аналізу, який переконливо свідчить, що негативний тренд почав формуватися задовго до перших кризових проявів. Проте банки не зважали на об’єктивно існуючі тенденції і ще в ІІ-ІІІ кварталах 2008 р. вели активну політику кредитування населення. Тож основними чинниками, які призвели до зниження стійкості ресурсної бази банків, і як наслідок – зниження рівня фінансової стійкості банківського сектору України, насамперед були: значна концентрація капіталу у великих банках і, відповідно, низький рівень капіталізації переважної більшості малих та середніх банків; недостатня диверсифікованість портфеля депозитних ресурсів; структурна невідповідність ресурсної бази обраній кредитній політиці банків. Проаналізуємо результати рейтингового оцінювання якості активів банків та ефективності їх діяльності, що є іншою стороною комплексної характеристики їх фінансової стійкості (рис. 3). Рис. 3. Результати рейтингового оцінювання якості активів та ефективності діяльності банків   Як зазначалося, рейтингова оцінка передбачала оцінювання 5 показників стану і структури активів банків та 5 показників ефективності їх діяльності. Результати рейтингу переконливо доводять, що важливою проблемою для банків є узгодженість структури їх активів з наявною ресурсною базою. Так на 01.01.2008 р. розподіл банків по рейтингових групах майже повністю відповідав їх розподілу за рівнем ресурсної стійкості, проте були відсутні банки з рейтингом R1; 23 банки (17 %) отримали рейтинг R4, що свідчить про нагромадження ризиків та низьку ефективність їх діяльності. Помітні зміни вже відбулися за результатами 2009 р.: з’являються проблемні банки (R5), ними стають майже всі банки, що отримали R5 за рівнем стійкості ресурсної бази; зростає чисельність банків у групі ризику (R4); виокремлюється один банк-лідер, який отримує рейтинг R1 – ним стає Приватбанк, який і надалі продовжує утримувати свою рейтингову позицію. Зміни, які відбулися у рейтингу за І квартал 2010 р. інформують про те, що банки ще не вийшли на тренд стабілізації та розвитку. Триває подальше погіршення якості активів – зростає загальна чисельність банків з рейтингом R4 та R5, ліквідовуються банки у критичному стані, зменшується кількість фінансово стійких банків (R1 та R2). Покращення ситуації можна очікувати лише тоді, коли банки повністю відновлять кредитування економіки. Вже зараз можна спостерігати певні позитивні тенденції щодо зниження ризиків та незначного покращення фінансового стану, а, відповідно, і платіжної дисципліни клієнтів. Тож при збереженні існуючих тенденцій, за оптимістичними прогнозами, банківський сектор зможе відновити свої функції щодо кредитування у ІІ півріччі 2010 р. Очевидно, чим скоріше банки зможуть розформувати свої резерви (а це відбудеться лише в результаті покращення якості активів), тим швидше відновиться їх співпраця з реальним сектором. Адже відмова від кредитування занадто дорого коштує банкам – зростання витрат, зменшення доходів та рентабельності, а в результаті – зниження фінансової стійкості. ). Це забезпечило можливість оцінювання фінансового стану банків з урахуванням всіх комплексних характеристик категорії “фінансова стійкість”, зокрема: ); ); ); ); ). балів, – має стійкість близьку до 0. Визначення рівня фінансової стійкості банків у відсотках (Si) проводилося за формулою, у чисельнику якої відхилення суми набраних банком балів від максимально можливої кількості, у знаменнику – розмах значень (2):  – мінімально можлива кількість балів за рейтинговою методикою;  – максимально можлива кількість балів;  – фактична кількість балів, набраних j-м банком. Розподіл банків по групах за результатами проведення комплексного рейтингового оцінювання подано у табл. 7. Дані таблиці свідчать, що на всі досліджувані моменти часу жоден банк за комплексною оцінкою фінансової стійкості не потрапив до групи найнадійніших R1. Відсутність банків в цій рейтинговій групі за комплексною оцінкою, пояснюється тим, що не завжди банк який має достатньо стійку ресурсну базу ефективно її використовує. А це ще раз підтверджує комплексність характеристики фінансової стійкості банків. Помітною є тенденція до зниження чисельності банків з рівнем фінансової стійкості у інтервалі від 40 до 60 % (R3), та зростання чисельності банків з гранично низьким рівнем стійкості – від 20 до 40 % (R4), яка за останні 9 кварталів зросла майже утричі. Таблиця 7. ) 49,2 46,6 46,3 46,9 СКВ (?s) 8,6 7,7 13,4 10,9   Результати рейтингового оцінювання свідчать, що середній рівень стійкості комерційних банків України є досить низьким і становить менше 50 %. Банки з найвищим рівнем стійкості відповідають “ідеальному”, за досліджуваними показниками, лише на 70 – 75 %, водночас станом на 01.04.2010 р. з рейтингом R5 та з рівнем стійкості, що наближається до критично низької межі (<20 %) перебувало 34 банки, 2 банки – Сведбанк та Інпромбанк знаходяться на межі банкрутства (мають рівень стійкості 9 і 16 % відповідно). Оцінювання залежності між рейтинговими оцінками здійснено за допомогою графічного методу на основі значень рівнів стійкості банків у відсотках. Так рівень стійкості банків визначається залежно від їх місцезнаходження на площині “ресурсна стійкість, ліквідність – якість активів, ефективність діяльності”. Результати представлені на рис. 4. Рис. 4. Розподіл 150 комерційних банків за рівнем фінансової стійкості на 01.01.2010 р.   На графіку на вісі абсцис відмічено рівень стійкості банків за показниками стійкості ресурсної бази та ліквідності, на вісі ординат – за показниками якості активів та ефективності діяльності. Вісі перетинаються у середніх значеннях рівнів стійкості. Кількісно оцінена за допомогою кореляційно-регресійного аналізу залежність між досліджуваними ознаками засвідчує наявність хоча і прямої, проте дуже слабкої залежності про що свідчить рівняння регресії та коефіцієнт детермінації (див. рис. 4). Це ще раз підтверджує той факт, що банки недостатньо уваги приділяють збалансованому управлінню активами і пасивами, що в результаті знижує їх рівень фінансової стійкості. З метою полегшення аналізу та здіснення об’єктивних висновків, площа графіка була поділена на чотири сектори (I – IV), кожен з яких, відповідно, включає банки з різним рівнем фінансової стійкості: ?        сектор І: включає банки з найвищим рівнем стійкості та вище середнього рівня по сукупності за обома характеристиками. Станом на 01.01.2010 р. він налічував 49 банків з рівнем стійкості R2 (16 банків) та R3 (33 банки) (Приватбанк, Ощадбанк, Райффайзен Банк Аваль, Альфа-Банк, ПУМБ, Брокбізнесбанк та ін.); ?        сектор ІІ. В цей сектор входять банки, стійкість яких за показниками якості активів та ефективності діяльності є вищою, аніж якість їх ресурсної бази. На 01.01.2010 р. сюди входило 73, в тому числі 16 банків з рейтингом R2 та 57 з рейтингом R3; ?        сектор ІІІ. Сюди входять банки, які за обома характеристиками мають рівень стійкості нижче від середнього по сукупності. Сектор представлений банками з рейтинговою позицією R3 (5 банків), R4 (22 банки) та банками, які мають критично низький рівень стійкості та високий ризик банкрутства – R5 (8 банків, 5 з яких було ліквідовано у І кварталі 2010 р.); ?        сектор IV включає банки з достатньо стійкою ресурсною базою, проте рівень ефективності використання ресурсів та рентабельність банків знаходяться на рівні нижчому за середній по сукупності. Всі 24 банки, які входили до цього сектору на 01.01.2010 р. мали сукупний рейтинг R3. Висновки. Безперечно, запропонований диференційований підхід до рейтингового оцінювання рівня фінансової стійкості дав вагомі результати: ?        порівняння рейтингових позицій банку у площині “стійкість ресурсної бази – якість активів та ефективність діяльності” полегшує прийняття рішення щодо вибору банка-контрагента, залежно від мети майбутньої співпраці; ?        при реалізації функції нагляду, дані запропонованих рейтингів забезпечують різносторонню оцінку фінансового стану банків та полегшують виявлення проблемних зон у їх діяльності; ?        виявлення зв’язку між рівнями стійкості банків за різними аспектами оцінювання дає можливість визначити обрану банком стратегію, її відповідність ресурсному потенціалу банків та ефективність її реалізації. Подальші напрями наукових досліджень вбачаємо у доповненні запропонованої методики оцінювання фінансової стійкості комерційних банків методами багатовимірної класифікації на основі кластерного аналізу, кількісній оцінці зв’язку між факторами та результативним показником (комплексною оцінкою рівня стійкості), прогнозуванні показників стійкості.   Список використаних джерел   1. Барановський О.І. Стійкість банківської системи України / О. Барановський // Фінанси України. – 2007. – №9. – С. 75 – 87. 2. Єріна А.М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посібник / Єріна А.М. – К.: КНЕУ, 2002. – 170 с. 3. Живалов В.Н. Повышение устойчивости функционирования коммерческих банков / В.Н. Живалов. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 156 с. 4. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2009 року // Вісник Національного банку України. – 2009. – №2. – С. 19. 5. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2010 року // Вісник Національного банку України. – 2010. – №2. – С. 43.

Похожие записи