Реферат на тему:

Раціоналізація та уніфікація режимно-облікових бланків як засіб
дерегуляції і детінізації економіки

Як відмічалося вище, робота щодо приведення режимно-обліковуваного
масиву бланків у відповідність з їх статусом тільки починається. До
захищених режимно-облікових бланків можна віднести поки що тільки
довіреності, бланки замовлень, квитанцій і т. ін. сфери побутових
послуг, деякі інші зазначені нами вище форми захищених бланків, що
будуть введенні невдовзі. Тому, починаючи класифікацію режимно-облікових
бланків, ми повинні їх, перш за все, поділити на захищені і незахищені
бланки.

Під захищеними режимно-обліковими бланками необхідно розуміти:
стандартизовані, уніфіковані чи з галузево-визначеними особливостями
бланки, виготовлені на захищених або напівзахищених видах паперу і
враховані за номерами Держзнаку України у відповідних базах даних єдиної
автоматизованої інформаційно-аналітичної та пошуково-ідентифікаційної
системи “Режимно-облікові бланки та їх користувачі”.

Незахищені режимно-облікові бланки – це бланки, які чинним
законодавством України віднесені до режимних, але, всупереч встановленим
правилам, виготовляються на власний розсуд користувача на незахищених
або захищених видах паперу, але не мають номерів Держзнаку України і не
включені в єдину інформаційно-аналітичну та ідентифікаційно-пошукову
систему “Режимно-облікові бланки та їх користувачі”.

Необхідно враховувати те, що таке групування чи класифікація бланків є
не тимчасовим з таких причин.

По-перше. Масив так званих бланків “суворого обліку”, визначений
нормативною базою України, лише на перший погляд є невеликим, бо автори
згаданих вище постанов Кабінету Міністрів України при визначенні
номенклатури таких бланків не могли зпертися на науково-класифікаційну
розробку, оскільки такої системної розробки з цих питань поки що немає.
Але різними відомчими, іншими чинними нормативними актами бланків такої
категорії визначено дуже багато. Тому пройде ще немало часу, поки весь
обсяг таких бланків буде переведено в категорію реально захищених
режимно-облікових бланків, тобто тих, що будуть мати дієвий механізм
захисту, який відповідає змісту поняття “бланки суворого обліку”, або,
як ми їх назвали, “режимно-облікові бланки”.

По-друге. Теорія і практика бухгалтерського обліку та механізм
вдосконалення системи документообігу передбачають проведення такої
роботи, як уніфікація та універсалізація тих чи інших бланків. Тому
створення пропонованої нами єдиної системи “Режимно-облікові бланки та
їх користувачі” з часом може надати науковцям і практикам з цієї сфери
діяльності такий інформаційно-аналітичний матеріал, який дасть
обґрунтовані підстави щодо уніфікації й об’єднання двох або більшої
кількості тих чи інших бланків у один. А може, навпаки, – ті чи інші
зловживання або якісь колізії усунути не вдасться, що потребує нового
більш досконалого за формою і змістом режимно-облікового бланку, що
супроводжує ту чи іншу фінансово-господарську операцію. В цьому і
полягає діалектичний розвиток як самої пропонованої системи, так і
документообігу в цілому. Тому навіть зараз, зробивши “заявку” на
здійснення певного рівня класифікації, ми зможемо закласти тільки базові
основи та визначити алгоритми такої класифікації, яка буде розвиватися з
розвитком системи документообігу та системи “Режимно-облікові бланки та
їх користувачі”.

Необхідно відмітити, що подальше групування тих чи інших бланків буде
здійснюватись при формуванні відповідних систем і підсистем баз даних у
пропонованій єдиній системі “Режимно-облікові бланки та їх користувачі”,
залежно від технічних і програмних можливостей самої системи. На наш
погляд, ці обидва аспекти є взаємопов’язаними і з накопиченням
необхідної інформації будуть об’єктивно висувати перед виконавчими
адміністраторами автоматизованої системи (далі – АІС) питання щодо
вдосконалення як самої комп’ютерної системи, так і уніфікації та
раціоналізації документообігу.

Перед тим, як перейти до основної класифікації категорії бланків, що
розглядається, необхідно пояснити мотиви найменування нами цих бланків
“режимно-обліковими”. Поняття бланки “суворого обліку”, “суворої
звітності”, хоч і вживаються у нормативній базі з цих питань як
синоніми, є не просто синонімами. З одного боку, поняття “суворий облік”
передбачає також і “сувору звітність”. З іншого – до бланків суворого
обліку відносяться також різні форми конкретних звітів. Тобто
співзвучність понять “звіти”, “сувора звітність” та близьке до них за
внутрішнім змістом поняття бланки “суворого обліку” змішує співзвучні,
але за своєю діалектичною природою різні терміни.

Крім того, при класифікації режимно-облікових документів ми об’єктивно
прийшли до визначення поняття “ідентифікаційні документи”, бланки яких
називають теж як “бланками суворого обліку”, так і “бланками суворої
звітності”. Але це також є самостійна категорія документів, яка об’єднує
в собі цілий комплекс завдань, відмінних від завдань перших двох
категорій документів. Цим завданням відповідає певна група
ідентифікаційних документів, які ми наводили вище при класифікації таких
документів. Таким чином, щоб визначити зміст цих трьох, ніби схожих за
змістом, понять, їх об’єктивний поділ виникла необхідність у визначенні
родового для них поняття.

Оскільки в їх основі знаходиться така родова ознака, як “режим”
виготовлення бланків, “режим” їх обліку, “режим” їх передачі й
отримання, “режим” їх збереження, руху, використання, списання,
звітності, “режим” їх пошуку та ідентифікації (як бланків, так і
учасників угоди або фінансово-господарської операції, чи документів, які
учасники пред’явили, чи їх прав, повноважень і т. ін.), то ми прийшли до
висновку, що найбільш вдалим є таке родове поняття, як “режимно-облікові
бланки”. Воно діалектично відображає всю інфраструктуру завдань, методів
і механізмів вирішення проблем, що пов’язуються з введенням такої
категорії бланків.

Отже, під поняттям “режимно-облікові бланки” в контексті їх класифікації
на види ми розуміємо визначені нормами права стандартизовані,
універсальні чи з галузево-напрямковими особливостями бланки, для яких
на правовому, технологічно-обліковому рівнях визначено суворий режим
виготовлення, обліку, передачі, отримання, збереження, руху,
використання, списання, звітності, пошуку та ідентифікації.

Під поняттям “режим” у контексті категорії “режимно-облікові бланки” ми
розуміємо нормативно визначені технологічні правила проведення всього
комплексу зазначених вище операцій, що пов’язуються зі створенням,
функціонуванням, використанням і подальшим розвитком єдиної
інформаційно-аналітичної та пошуково-ідентифікаційної системи
“Режимно-облікові бланки та їх користувачі”, а також технологічні
правила раціоналізації документообігу, що обслуговує
фінансово-господарський оборот капіталів в економіці країни.

Отже, режимно-облікові бланки поділяються на: “бланки суворого обліку”;
“бланки суворої звітності”; “інформаційно-ідентифікаційні бланки
документів”; “напівзахищені бланки”.

Бланки суворого обліку – це всі види стандартизованих режимно-облікових
бланків, що супроводжують фінансово-господарський оборот капіталів,
складання угод та інших дій, пов’язаних з суспільно-економічною
діяльністю, і передбачають процес їх заповнення безпосередньо під час
проведення тієї чи іншої прибутково-видаткової первинної чи синтезованої
фінансово-господарської операції, угоди, оплати послуг і т. ін.

У свою чергу вони поділяються на:

Захищені – зараз це “довіреності” Ф-ПМ-2, М-2Б, введенні наказом
Мінстату України від 21.06.96 р. № 192; з березня 1998 року вводяться
“квитанції-замовлення” форми ПО-В1, ПО-Д1, ПО-Д2, ПО-О1, ПО-Р1, ПО-П-2,
ПО-Ю1, введені наказом Мінстату України та Укрсоюзсервісу від 29.09.95
р. № 8; форми “нарядів на відпуск етилового спирту” (ф. № Н-1 (спирт) та
“відпуск етилового спирту на експорт” (ф. № Н-2 (спирт) – вводяться
наказом Мінстату і Мінфіну України від 3 січня 1997 року № 377/2 і
типові форми єдиної транспортної документації – дорожні листи та
товарно-транспортні накладні – вводяться наказом Мінстату і Мінтрансу
України від 29 грудня № 488/346.

Незахищені – прибутково-видаткові накладні; прибутково-видаткові касові
ордери; квитанції, що супроводжують прийом готівки за послуги пошти,
установ зв’язку та послуги інших підприємств і установ; квитанції чи
меморіальні ордери банків про прийняття готівки за надані послуги за
переведення коштів; ордери про зняття та вклад коштів на депозит;
депозитні свідоцтва про право власності на дематеріалізовані цінні
папери на рахунках “Депо”; всі види іменних матеріалізованих цінних
паперів; платіжні доручення підприємств щодо зняття коштів з
розрахункового, валютного, інших рахунків та перерахування їх
одержувачу; різні бланки звітів, вказаних при класифікації документів;
зведені документи – реєстри, меморіальні ордери, відомості, різні
реєстраційні картки та інші бланки документів, що оформлюються на основі
первинних документів; санаторно-курортні путівки; рецептурні бланки;
дозвільні патенти; ліцензії; сертифікати якості і багато інших
“універсально-уніфікованих документів” та “документів з
галузево-напрямковими особливостями”, основною ознакою яких є те, що
вони чинними нормативними актами віднесені до категорії
“режимно-облікових”, і що їх заповнення передбачається під час
проведення тієї чи іншої прибутково-видаткової “первинної” чи
“синтезованої” фінансово-господарської операції, або угоди, чи оплати
послуг і т. ін.

Робити подальший безсистемний перелік таких документів немає сенсу,
оскільки основна мета цієї роботи – знайти ключ та розробити алгоритми
щодо системно-комплексного визначення таких бланків, що ми і зробимо
після завершення цієї базової їх класифікації.

Бланки суворої звітності – це всі види стандартизованих
режимно-облікових бланків, що супроводжують фінансово-господарський
оборот капіталів, процес складання угод, виникнення прав і обов’язків,
інших дій, пов’язаних із суспільно-економічною діяльністю, зміст і обсяг
(номінал) операції, прав і обов’язків їх пред’явника і т. ін. занесено в
такі документи під час їх друку інталіо або іншим типографським
способом.

До цієї категорії бланків необхідно, перш за все, віднести “фондові
цінні папери на пред’явника ” (акції, облігації на пред’явника
(державних, місцевих позик, підприємств), казначейські зобов’язання
держави (довгі та середньотермінові), марки акцизного збору, поштові
марки, лотерейні білети (тиражних та миттєвих лотерей), листівки з
марками, візові етикетки, проїзні білети міського транспорту та ін.

Але на підставі яких, крім зазначених вище, ознак ми віднесли цю
категорію бланків до режимно-облікових бланків суворої звітності?

По-перше, тому, що вони вже під час їх емісії чи видання мають певну
вартість. Якщо матеріально відповідальні особи за “бланки суворого
обліку” відповідають суто у дисциплінарному порядку, то при нестачі
“бланків суворої звітності” настає матеріальна відповідальність на суму
вказаної в них номінальної вартості, а при наявності ознак їх
розкрадання – кримінальна відповідальність. Тому суто дисциплінарна
відповідальність за нестачу бланків звітів чи інших “бланків суворого
обліку” за рівнем підзвітності суттєво відрізняється від матеріально
відповідальної та кримінально-караної підзвітності за нестачу “бланків
суворої звітності”.

? ? O

2

4

F

H

=b>?AUeAoooooooooooccccccccccccccc

&

$a$

суворої звітності” являють собою певну номінальну вартість, то
відповідно є специфіка в їх обліку. Наприклад, виконуючи операції з
акціями, їх необхідно поділяти на три види вартості: номінальну,
емісійну, курсову.

Відповідно це диктує інший рівень їх обліку. Рух цих бланків
відображається на рахунку 004 “Бланки суворої звітності” на підставі
відповідних прибутково-видаткових документів, тобто їх рух супроводжують
режимно-облікові “бланки суворого обліку”.

Виникає питання: як бути з заповненими “бланками суворого обліку”
(векселями, чеками і т. ін.) у зв’язку з нашою класифікацією, адже після
їх заповнення вони стали “документами суворої звітності”? Стосовно
бухгалтерських проводок обліку таких бланків і виконаних на них
документів на конкретному підприємстві змінювати нічого ми не
пропонуємо. Щодо їх врахування в єдиній системі “Режимно-облікові бланки
та їх користувачі”, то вони повинні враховуватись за нашою
класифікацією, тобто в базі даних “бланки суворого обліку”, оскільки при
виготовленні і виданні таких бланків користувачам вони заносяться саме в
цю базу даних, тому що після їх реалізації сюди ж буде довнесено
реквізити їх одержувача (користувача) для подальшого можливого пошуку та
ідентифікації.

У контексті функціонування зазначеної системи і вдосконалення режиму
виготовлення, руху, пошуку та ідентифікації цієї категорії бланків,
тобто приведення їх у відповідність з повним статусом режимно-облікових
бланків, їх також необхідно поділити на категорії захищених і
незахищених на тих же принципах, що ми робили стосовно “бланків суворого
обліку”.

Якщо бути послідовними в нашій класифікації, то зараз до категорії
“захищених” не можна віднести ні один з бланків, що віднесені до
категорії “бланків суворої звітності”. Основна їх частина, особливо
сегмент бланків “цінні папери”, хоч і виготовляється на захищених видах
паперу і т. ін., але ні один з них поки що не входить в єдину
інформаційно-аналітичну та пошуково-ідентифікаційну систему Держзнаку
України “Режимно-облікові бланки”. Тобто в більшості вони виготовляються
і використовуються за розсудом підприємств-користувачів, а відповідно це
виключає можливість їх пошуку чи ідентифікації. До чого призводить
безконтрольність у цих питаннях, ми наочно показали на прикладі
перевірки Львівської області з цих питань, коли цінні папери, бланки
суворого обліку, суворої звітності та ідентифікаційні документи є
пародією на режимно-облікові бланки. На нашу думку, щоб виключити
випадки незаконних емісій цінних паперів, виготовлення інших
режимно-облікових бланків з метою скоєння злочинів та здійснення інших
тіньових фінансово-господарських операцій, вирішення питань
раціоналізації документообігу в державі, за ці питання повинно нести
відповідальність одне відомство – Держзнак України. Стосовно
виготовлення державних цінних паперів – це Національний банк України,
але вони повинні бути включені в єдину державну інформаційно-аналітичну
систему “Режимно-облікові бланки та їх користувачі”. Порушення порядку
виготовлення, руху, обліку і т. ін. цих бланків мають бути забезпечені
нормативно-правовим технологічним механізмом примусу виконання у вигляді
адміністративної та кримінальної відповідальності.

Щодо переведення цієї категорії режимно-облікових бланків у розряд
“захищених”, то в контексті всіх елементів захисту, які ми наводили при
класифікації бланків суворого обліку, стосовно бланків суворої звітності
робота поки ще не починалась.

Інформаційно-ідентифікаційні бланки документів – це стандартизовані
режимно-облікові бланки документів, які засвідчують особу, подію, право,
освіту, трудовий стаж, повноваження, вчений ступінь, вчене звання, акти
громадянського стану і т. ін. Усі вони, окрім громадянських паспортів і
військових посвідчень системи СБУ, МВС, інших воєнізованих органів,
повинні виготовлятись під контролем Держзнаку України і підлягають
включенню в єдину інформаційно-аналітичну та пошуково-ідентифікаційну
систему “Режимно-облікові бланки та їх користувачі”.

Виготовлення основної частини таких бланків певною мірою відрегульовано.
Як показує наведений нами вище приклад перевірки Львівської області з
цих питань, існують проблеми, без вирішення яких розробити ефективну
систему протидії тінізації суспільно-економічних і цивільно-правових
відносин неможливо.

Класифікація цієї категорії бланків на захищені і незахищені показує: до
категорії захищених можна віднести бланки громадянського паспорту, який
облікується і виготовляється в системі МВС, а також дипломи ВАКа про
вчений ступінь, вчене звання та деякі інші документи, що вироблені
Держзнаком Міністерства фінансів України.

Бланки паспортів хоч і не включені в єдину базу даних Держзнаку України,
але є строго нумерованими і враховуваними у відповідних базах даних МВС
України, що дозволяє, певною мірою, виконувати при необхідності
пошуково-ідентифікаційні заходи. Однак випадки підробки
паспортівіснують, що свідчить про необхідність вдосконалення механізму
контролю з питань виготовлення, обліку, руху, збереження, використання і
списання цієї категорії бланків.

Що стосується інших бланків (крім зазначених документів ВАКа, які
виготовлялись і враховані Держзнаком України), то вся
організаційно-технічна робота щодо їх переведення в категорію “захищених
режимно-облікових бланків” ще попереду. Перелік таких бланків ми дали
при здійсненні класифікації інформаційно-ідентифікаційних документів.

Напівзахищені бланки – це, як правило, нестандартизовані бланки
підприємств, організацій, установ, які виготовляються за їх замовленням
або на комп’ютерно-розмножувальній техніці в офісних умовах. Хоча
випадки їх використання при тих чи інших зловживаннях існують, але
здебільшого це є внутрішньою проблемою самих користувачів – власників
цих бланків.

Література:

Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений. – М.,
1977. – С. 102 – 103 .

Аскин Я.Ф. К вопрорсу о категориях детерминизма // Современный
детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44 – 45.

Базелюк А.В., Коваленко С.О. Тіньвоа економіка в Україні. Київ: Україна
НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.

Бандурка О.М. Бюджетні процеси тінізації економіки та заходи її
профілактики // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, – 2000. – С. 15.

Бантишев О.Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та
суміжні з нею злочини. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби з організованою злочинністю в регіоні
(Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній
академії України ім. Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 39.

Барановский А. Преступный айсберг // Финансы Украины. – 1995. – № 36. –
С. 8.

Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. –
М., 1973. – С. 68 – 76.

Блувштейн Ю., Яковлев А. Введение в курс криминологии. – Минск, 1983. –
311 с.

Борисов В.І. Вивчення проблем боротьби з економічною злочинністю вченими
НДІ ВПЗ АПрН України // Збірник матеріалів міжнародної
науково-практичної конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері
економічної діяльності (Національна юридична академія України ім.
Ярослава Мудрого). – Харків, 2000. – С. 21.

Бородюк В., Турчинов О., Приходьмо Т. Оцінка масштабів тіньової
економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників //
Економіка України. – 1996. – №11. – С.19 – 23.

Беккер Г. Crime and Punishment // Journ. Polit. Econ. 1966. Vol. 76, №2;
Економічний аналіз і людська поведінка // THESIS. 1993. – Т.1, – Вип.1.
– С. 38.

Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития науки. – М., 1982. – С.
68.

Ворович Б.А. Философская структура практики. – М., 1972. – С. 41.

Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання
// Економічний часопис. – 1996. – №11. – С. 23; Глуховский М.
Криминальная экономика // Деловые люди. – 1992. – №9. – С. 14 – 16;
Головин С. Теневая экономика: преступление без наказания? // Коммунист.
вооруж. сил. – 1990. – № 23. – С. 33 – 38; Кербер С.Н. О теневой
экономике // Пробл. Прогнозирования. – 1992. – №6. – С. 111 – 113; Клюня
В.Л., Пузиков В.В. Теневая экономика: генезис, структура и современные
особенности // Вести Белорус. ун-та. Сер.3: История. Философия.
Политология. Социол. Экономика. Право. – 1992. – №2. – С. 52 – 54;
Клюшников А.С. Проблемы борьбы с преступностью в сфере экономики. – М.:
Правл. Всесоюз. о-ва «Знание», 1990. – 29 с.; Козлов Ю. Теневая
экономика и преступность // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С. 120
– 127; Корягина Т.И. Теневая экономика: что это такое? // Коммунист
Грузии. – 1990. – №10. – С. 20 – 27; Лазовский В. О сущности, структуре
и субъектах «теневой экономики» // Эконом. науки. – 1990. – № 8. – С. 62
– 67; Ларьков А.В. Теневая экономика: история и сущность // Хоз-во и
право. – 1991. – № 2. – С. 119 – 126; Осипенко О.В. Экономическая
криминология: Пробл. старта // Вопр. экономики. – М., 1990. – № 3. – С.
130 – 133; Осипенко О.В., Козлов Ю. Г. Что отбрасывает тень // ЭКО:
Экономика и орг. пром. пр-ва. – 1989. – № 2. – С. 47 – 59; Проблемы
теневой экономики // Изв. АН СССР. Сер. экон. – М., 1990. – № 2. – С. 86
– 113; Рутгайзер В. Теневая экономика в СССР: Обзор лит. и исслед. //
Свобод. мысль. – 1991. – №17. – С. 119 – 125; Савельева Т. «Коза ностра»
по-советски // Моя Москва. – 1991. – №10. – С. 4 – 5; Теневая экономика
/ Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. – М.: Экономика, 1991. –
159 с.; Шохин А.Н. О структуре и масштабах теневой экономики // Финансы
СССР. – 1990. – № 7. – С. 23 – 28; Шохин А. Теневая экономика: Мифы и
реальность // Экономика и жизнь. – 1990. – № 33. – С. 9.

Гиргинов Г., Янков М. Наука и творчество / Пер. с болг. – М., 1979. – С.
127.

Голіна В.В. Місце організованої злочинності в структурі загальної
злочинності (на матеріалах Харківського регіону) // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 44.

Горщак А., Дидоренко Э., Иванов. Теневая экономика: опыт
криминологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД. – 1997. – 173 с.

Грошевий Ю.М. Процесуальні особливості розслідування і судового розгляду
справ про злочини, вчинені організованою групою // Збірник анотацій
матеріалів міжнародної науково-практичної конференції з проблем боротьби
з організованою злочинністю в регіоні (Центр вивчення організованої
злочинності при Національній юридичній академії України ім. Ярослава
Мудрого). – Харків, 2000. – С. 24

Даньшин І.М. Щодо питання про кримінологічне поняття економічної
злочинності // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної
конференції з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економічної
діяльності. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого, 2000. – С. 34

Похожие записи