Принципи розробки програм фінансового забезпечення інвестиційної
діяльності малих підприємств

 

Державна підтримка підприємництва в Україні проводиться по двох
напрямках: макроекономічному, реалізація якого базується на розробці та
впровадженні програм забезпечення державної підтримки підприємницької
діяльності незалежно від сфери та масштабів їх діяльності, форм
власності, галузевої підпорядкованості, та протекціоністському, в основі
якого лежить розробка та реалізація цільових програм підтримки тільки
малого підприємництва [1].

Макроекономічний напрямок ґрунтується на формуванні політики підтримки
підприємницької діяльності без виділення окремих об’єктів впливу. В
рамках реалізації цього напрямку, органи державної влади повинні уникати
будь-якої підтримки конкретних галузей чи груп підприємств, а заходи по
підтримці малого підприємництва повинні зводитись до створення
оптимальних умов ведення бізнесу взагалі, незважаючи на масштаби його
діяльності та чисельність зайнятих в ньому працівників.

Протекціоністський напрямок передбачає виділення малого підприємництва в
окрему групу, та створення для нього пільгових умов
фінансово-господарської діяльності. Обґрунтовується це рядом обставин,
головною серед яких є низька конкурентоспроможність суб’єктів малого
підприємництва порівняно з великими підприємствами внаслідок незначних
масштабів їх діяльності, та роллю малого підприємництва в структурі
економіки країни.

Специфічні особливості фінансово-господарської діяльності суб’єктів
малого підприємництва роблять неможливим ефективне фінансове
забезпечення їх інвестиційної діяльності без організаційно-правової та
фінансової-кредитної підтримки з боку держави.

Характеризуючи роль держави в підтримці малого підприємництва необхідно
виходити з того, що держава з одного боку повинна проводити активну
політику підтримки малого підприємництва в галузі регуляторної
діяльності, вдосконалення дозвільної системи, створення інфраструктури
підтримки малого підприємництва, фінансового забезпечення його
інвестиційної діяльності. З іншого, допомога держави повинна вписуватись
в структуру фінансово-господарської діяльності малих підприємств, і не
порушувати конкурентне середовище як малого підприємництва взагалі, так
і окремих галузей його діяльності. Держава повинна бути одним із
учасників в системі фінансового забезпечення інвестиційної діяльності
малих підприємств, хоч із особливими повноваженнями, а її підтримка
повинна спрямувати розвиток малого підприємництва в необхідне їх русло
та підтримати, а при необхідності створити конкурентне середовище в
секторі малого підприємництва.

Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності малих підприємств
реалізується через розробку та впровадження державних та регіональних
програм підтримки малого підприємництва.

Розробка економічно обґрунтованих та збалансованих регіональних програм
фінансової підтримки малого підприємництва повинна базуватись на
наступних принципах:

1) Нейтральності фінансової допомоги ? використання механізмів
підтримки, які не руйнують конкурентне середовище в секторі малого
підприємництва. Цей принцип може бути реалізованим шляхом застосування
непрямих методів фінансової підтримки.

Навіть в економічно розвинених країн, держава за рахунок бюджетних
коштів не може задовольнити потребу усіх суб’єктів малого підприємництва
в фінансових ресурсах. Надаючи пряму фінансову допомогу окремим малим
підприємствам, держава буде вмішуватись в конкурентне середовище і
створювати нерівні умови їх фінансово-господарської діяльності.

Володіючи ексклюзивною можливістю діяти без отримання комерційної
вигоди, та навіть працювати зі збитком, держава має можливість надавати
фінансову допомогу неперспективним, економічно неефективним
підприємствам. Таким чином, користь прямої фінансової допомоги суб’єктам
малого підприємництва з боку держави буде мінімальною, а в окремих
випадках приноситиме тільки шкоду.

2) Рівності можливостей ? забезпечення рівних умов доступу суб’єктів
малого підприємництва до джерел державної фінансової підтримки. Якщо
буде прийнято рішення про надання суб’єктам малого підприємництва
фінансової допомоги, держава повинна сконцентрувати виділені фінансові
ресурси в вузькому сегменті ринку, на вирішення конкретної проблеми, яка
буде визначено як головна. Однак доступ до фінансових ресурсів виділених
для вирішення цієї проблеми, повинні мати всі без винятку потенційні
учасники. Масштаби цього сегменту будуть залежати від обсягів наявних в
держави фінансових ресурсів. Наприклад, актуальним є питання розвитку
сучасної побутової інфраструктури біля транспортних транснаціональних
коридорів які проходять через територію України. З цією метою необхідно
стимулювати діяльність суб’єктів малого підприємництва, які будуть
приймати участь у вирішенні цієї проблеми, шляхом надання їм фінансової
допомоги. В умовах обмеженості фінансових ресурсів, може бути прийнято
рішення про державне фінансування тільки тих малих підприємств, які
будуть працювати на окремій, інвестиційно непривабливій ділянці. Якщо
для вирішення цього завдання не буде вистачати коштів, то із всього
набору елементів інфраструктури необхідно вибрати найбільш необхідні, і
надавати фінансову допомогу саме в цьому напрямку. При цьому всі
суб’єкти малого підприємництва, які бажають прийняти участь в реалізації
проекту повинні мати можливість отримати фінансову допомогу.

3) Повернення отриманої фінансової допомоги ? використання механізмів
фінансового забезпечення інвестиційної діяльності малих підприємств на
зворотній основі. Допомогою в такому разі буде: забезпечення можливості
доступу до фінансових ресурсів; подовження термінів повернення
фінансової допомоги; використання зручного для малих підприємств графіка
повернення позичених фінансових ресурсів та відсотків по них. Цей
принцип буде стимулювати підвищення ефективності фінансово-господарської
діяльності суб’єктів малого підприємництва, зменшення кількості
збиткових підприємств, та підтримання конкурентного середовища в секторі
малого підприємництва.

?????d???????ae

???d?d??????????ae? створення для цього додаткових державних структур, і
буде досягнута неупереджена процедура відбору неефективних підприємств
та мінімізовані ризики неповернення фінансової допомоги.

5) Винятковість використання прямого фінансування — механізм прямого
фінансування повинен бути, але використовуватись тільки для фінансування
інноваційних проектів, коли експертними комісіями буде доведено їх
унікальність, перспективність та вагомість у розвиток науково-технічного
прогресу.

6) Поєднання фінансування інвестиційних проектів за рахунок бюджетних
коштів, та коштів малих підприємств — його сутність полягає в тому, що
державна фінансова допомога не повинна повністю забезпечувати
фінансування проектів, в обов’язковому порядку частину коштів в
реалізацію проекту повинен внести підприємець. Таким чином зменшуються
ризики нераціонального використання фінансової допомоги, та підвищується
загальна ефективність реалізованих проектів. Цей принцип
використовується при наданні фінансової допомоги суб’єктам малого
підприємництва в економічно розвинених країнах.

Застосування цих принципів при розробці програм фінансового забезпечення
інвестиційної діяльності малого підприємництва, підвищить
результативність фінансової допомоги та буде сприяти залученню в сектор
малого підприємництва приватного капіталу.

Розробка програм фінансової підтримки малих підприємств повинна
складатись з мережі джерел фінансування з врахуванням особливостей їх
фінансово-господарської діяльності. Тобто створення системи фінансової
підтримки, при якій кожному малому підприємству в залежності від стадії
його життєвого циклу, галузі функціонування, напрямку використання
коштів, участі в інноваційній діяльності, в наявності буде оптимальне
джерело фінансування. З метою структуризації джерел фінансового
забезпечення інвестиційної діяльності малого підприємництва, необхідно
провести розмежування етапів розвитку та видів діяльності, які впливають
на фінансове забезпечення інвестиційної діяльності малих підприємств:

— фінансове забезпечення інвестиційної діяльності новостворених малих
підприємств;

— фінансове забезпечення поточної інвестиційної діяльності діючих малих
підприємств;

— фінансове забезпечення діяльності інноваційних підприємств;

При оцінці перспективності використання джерел фінансових ресурсів
забезпечення інвестиційної діяльності суб’єктів малого підприємництва,
необхідно враховувати їх наступні якісні характеристики:

— стабільність надходження коштів впродовж реалізації інвестиційних
проектів;

— термін використання без погіршення умов фінансово-господарської
діяльності суб’єктів господарювання та їх фінансового стану;

— вартість залучення та використання.

Розвиток малого підприємництва в Україні проходить в умовах
трансформативної економіки та обмежених фінансових ресурсів, тому
найбільш ефективними механізми фінансового забезпечення інвестиційної
діяльності малих підприємств будуть такі, які відповідають трьом
основним критеріям:

— при мінімальних витратах бюджетних коштів дають максимальний
мультиплікативний ефект розширення інвестиційної діяльності малих
підприємств, тобто сприяють залученню в сектор малого підприємництва
приватного капіталу;

— сприяють розвитку в секторі малого підприємництва конкурентного
середовища, тобто створюють умови рівних можливостей доступу до
фінансових ресурсів;

— є для суб’єктів малого підприємництва простими та доступними в
використанні.

 Фінансування інвестицій у створення нових малих підприємств пов’язано з
підвищеними можливостями втрати капіталу, тому необхідно застосовувати
інструменти, які мінімізують такі ризики. До них слід віднести лізинг, в
тому числі лізинг приміщень; використання гарантійних схем; поєднання
фінансування інвестиційних проектів за рахунок бюджетних коштів, та
коштів малих підприємств, яке забезпечить диверсифікацію ризиків; як
виняток — пряме фінансування на зворотній основі через фонди підтримки
підприємництва перспективних, наукоємких, інноваційних підприємств.

Фінансове забезпечення поточної інвестиційної діяльності малих
підприємств проводиться комерційними банками, кредитними спілками,
фондами підтримки підприємництва та фондами взаємного кредитування.
Оскільки ризики кредитування малих підприємств комерційними банками вищі
порівняно з іншими суб’єктами господарювання, що викликає підвищення
відсоткових ставок по кредитах, чи відмову в наданні кредиту, необхідно
використовувати гарантійні схеми, або компенсацію відсоткових ставок по
кредитах на зворотній основі.

Фінансування інноваційної діяльності повинно проводитись з використанням
венчурного фінансування, коштів Фонду підтримки підприємництва або
створенням спеціального інноваційного банку.

На основі запропонованих принципів, враховуючи стан розвитку малого
підприємництва в Херсонській області, розробку програмних заходів
фінансового забезпечення інвестиційної діяльності малих підприємств в
регіоні необхідно спрямувати на:

— формуванні умов для створення малих підприємств всіх видів та галузей
діяльності економічної діяльності;

— стимулюванні інвестиційної діяльності малих підприємств, які
займаються інноваційною діяльністю.

В умовах дефіциту бюджетних коштів, фінансові ресурси слід
сконцентрувати на цих напрямках.

Висновки. На основі проведеного дослідження можна зробити висновки:

1. Розробка державних та регіональних програм підтримки малого
підприємництва повинна базуватись на наступних принципах:

— сприяння формуванню конкурентного середовища в секторі малого
підприємництва регіону;

— рівність доступу суб’єктів малого підприємництва до фінансових
ресурсів, які виділяються з бюджетів;

— використання державної фінансової допомоги на зворотній основі;

— формування інфраструктури фінансової підтримки малого підприємництва;

— обмеження застосування прямих методів державної фінансової підтримки
малого підприємництва.

2. Державна підтримка фінансового забезпечення інвестиційної діяльності
малих підприємств повинні відповідати трьом критеріям:

— сприяти залученню в сектор малого підприємництва максимальної
кількості коштів приватних інвесторів;

— забезпечувати рівні умови доступу суб’єктів малого підприємництва до
фінансових ресурсів;

— бути простою та доступною в використанні.

3. У фінансовому забезпеченні інвестиційної діяльності малих
підприємств, необхідно зосередити увагу впровадженні механізмів, які
мінімізують ризики втрати інвестованого капіталу До них слід віднести
лізинг, в тому числі лізинг приміщень; використання гарантійних схем;
поєднання фінансування інвестиційних проектів за рахунок бюджетних
коштів, та коштів малих підприємств, яке забезпечить диверсифікацію
ризиків; як виняток — пряме фінансування на зворотній основі через фонди
підтримки підприємництва перспективних, наукоємких, інноваційних
підприємств.

 

 

 Література.

1. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навчальний посібник. Друге
видання перероблене і доповнене. – к.: Кондор, 2005. – 544 с.

2. Бланк И.А. Управление инвестициями предприятия. – К.: Ника – Центр,
Эльга, 2003. – 480 с.

 

Похожие записи