Підвищення ліквідності кредитно-банківської системи України шляхом
використання кредитної звітності

 

 

Становлення і розвиток кредитних бюро України та питання, що стосуються
процесу кредитування та місця в ньому кредитної звітності, досліджували
такі науковці і практики, як В. Бріжко, С. Кампо, О. Карпов, В. Корнєєв,
І. Лазепко, Є. Невмержицький, Л. Примостка, C. Пруський, Г. Терещенко.
Вагомий внесок у дослідження кредитної звітності внесли такі зарубіжні
вчені, як Д. Беррон, М.Міллер, Ж. Марія Ролдан, М. Статен, А. Тергесен, 
та ін.  У цих роботах розглянуті різні аспекти проблематики використання
кредитних звітів для оцінки кредитоспроможності позичальників і розвитку
бюро кредитних історій як установ, що забезпечують кредиторів
інформацією, яка складає кредитну історію для управління кредитними
ризиками.

Дослідження показали, що кредитне бюро є дієвим механізмом зниження
кредитних ризиків на всіх етапах кредитного процесу, а особливо у період
фінансової кризи, коли задача стабілізації банківської системи стоїть
особливо гостро.

Постановка завдання

—          Дослідити вплив фінансової кризи на економіку держави;

—          Визначити проблеми розвитку кредитної звітності в Україні;

—          Встановити можливості використання державних інформаційних
реєстрів через налагодження співпраці з кредитними бюро для управління
кредитними ризиками.

—          Визначити роль кредитного бюро у управлінні кредитними
ризиками в банківських установах;

Результати

До осені 2008 року в Україні спостерігалось динамічне зростання ринку
кредитування. Однак, на підставі ряду причин об’єктивного і
суб’єктивного характеру, насамперед неузгоджених дій НБУ, Уряду та інших
гілок влади  мала місце девальвація гривні і суттєво проявились
наслідки  світової фінансової кризи з усіма негативними
характеристиками, що притаманні такому стану, а саме:

Зростання безробіття;

Зменшення купівельної спроможності громадян і бізнесу;

Зменшення обсягів виробництва, при чому деякі галузі опинились в дуже
скрутному стані, такі як будівництво, металургія, фінансовий сектор
економіки;

Майже повне припинення кредитування банками і іншими фінансовими
установами.

При цьому в Україні і досі не спостерігається активного використання
послуг кредитної звітності не зважаючи на наявність п’яти зареєстрованих
кредитних бюро, три з яких активно надають послуги, а саме: «Перше
всеукраїнське бюро кредитних історій» (ПВБКІ), «Українське бюро
кредитних історій» (УБІК) і «Міжнародне бюро кредитних історій» (МБКІ).
Таким чином, ще не сформовано інформаційної системи, яка дозволяла б
отримувати комплексну    інформацію про виконання позичальниками своїх
попередніх фінансових зобов’язань і налагодити ефективне управління
кредитними ризиками.  Це обумовлено, насамперед недостатнім досвідом
 кредиторів щодо співпраці з кредитними бюро по обміну інформацією про
своїх позичальників, що дає підстави для збільшення шахрайств з боку
несумлінних клієнтів і ставить перешкоди до збільшення обсягів
кредитування гарних позичальників.

Особливого значення послуги кредитного бюро набувають у період
фінансової кризи. Проявом кризи в Україні є також зменшення ліквідності
банківської системи, що у великій мірі обумовлено послабленням
можливості Українських фінансових установ залучати кредитні ресурси на
міжнародних фінансових ринках з причини світової фінансової кризи, а
також на внутрішньому ринку, що обумовлено зменшенням довіри до
банківської системи. 

Відновлення обсягів кредитування українськими банками відбувається
досить повільно з об’єктивних причини нестачі ресурсів, а також у
зв’язку з відсутністю у більшості банків сучасних автоматизованих систем
управління кредитними ризиками з використанням кредитної звітності.
Проблеми ліквідності банків значно посилюються за рахунок неплатежів
позичальників по раніше виданим іпотечним, авто, та іншим споживчим
кредитам. Оцінка ризиків в умовах фінансової нестабільності при видачі
кредиту набуває особливого значення. Перекласти всі проблеми ліквідності
на плечі хороших клієнтів, які також потерпають від кризи, шляхом
збільшення процентних ставок, різних видів комісійних, зменшення терміну
кредитування і збільшенням першого внеску також не вихід зі складного
становища, тому що такими діями банки послаблюють клієнтів, які платять
і провокують збільшення своїх проблем у довгостроковій перспективі. Тож
замість застосування однакових умов кредитування для всіх клієнтів
набагато ефективніше диференціювати позичальників за рівнем їх
кредитоспроможності за допомогою послуг кредитного бюро, які важливо
використовувати як при прийнятті рішення на видачу кредиту, так і вісь
час дії кредитного договору. Оцінка кредитоспроможності позичальника за
допомогою кредитних звітів бюро є найефективнішим засобом попередження
виникнення поганих боргів у майбутньому при видачі кредиту, а також
найкращим   інструментом моніторингу фінансового стану позичальника до
повного погашення боргу. Зазвичай, на інших ринках в інших країнах де
почало роботу кредитне бюро до розуміння необхідності обміну як
негативною так і позитивною інформацією в цілях зменшення кредитних
ризиків  кредитори приходять якнайменш за декілька років. Особливістю
розвитку індустрії кредитної звітності в Україні є початок роботи
кредитних бюро, два з яких за своєю функціональністю і структурі
відповідають найкращій світовій практиці і учасники бюро одразу
погодились на обмін і негативною і позитивною кредитною інформацією, як
по фізичним так і по юридичним особам.  Мова йде про ПВБКІ і МАКІ.

 Об’єднання зусиль всіх кредитних бюро шляхом запровадження обміну між
ними кредитною інформацією на комерційних засадах, що цілком відповідає
Українському законодавству, дасть значний поштовх розвитку кредитної
звітності, підвищить якість кредитних звітів і суттєво збільшить
зацікавленість кредиторів використовувати інформацію кредитних бюро у
своїй діяльності з одного боку, а з іншого це збільшить платіжну
дисципліну позичальників.

В Концепції створення бюро кредитних історій зазначається, що бюро має
одержувати звіти з публічних реєстрів, що існують в країні [1]. Тож
необхідність цих даних для розвитку кредитних бюро є загально визнаною і
усвідомлювалась на етапі започаткування індустрії кредитної звітності.
 На етапі початку роботи кредитних бюро дуже важливим було вивчення
можливості використання даних з державних реєстрів а саме: «Єдиний
державний реєстр юридичних і фізичних осіб — суб’єктів підприємницької
діяльності», який містить ідентифікаційні дані про юридичних і фізичних
осіб;  «Реєстр прав власності на нерухоме майно», дані якого є дуже
важливими для перевірки майнового стану позичальника; «Державний реєстр
іпотек» і «Державний реєстр заборон на відчуження об’єктів нерухомого
майна» мають суттєву інформацію не тільки для оформлення угод
купівлі-продажу і застави нерухомості, а й для визначення кредитних
ризиків; «Державний реєстр виконавчих виробництв» також містить важливу
інформацію для встановлення дійсного поточного фінансового стану
позичальника. Але, нажаль до теперішнього часу кредитні бюро
використовують лише дані «реєстру втрачених паспортів МВС» і «Державного
реєстру ідентифікаційних кодів громадян».

Дані всіх перелічених реєстрів можуть бути використані  з метою оцінки
кредитних ризиків шляхом перевірки майнового стану позичальника,
підтвердження правдивості інформації, яку надає позичальник при поданні
заявки на кредит та інших дій при прийнятті рішення на видачу кредиту.
Для того, що щоб кредитне бюро одержало доступ до цієї інформації,
Кабінет Міністрів повинен видати відповідний нормативний акт, що регулює
ці питання. 

?????d???????v?Кредитування великих компаній потребує уважного і
детального аналізу фінансових документів потенційних позичальників,
інформація про платіжну історію складає дуже гарне підґрунтя для
прогнозу, щодо ймовірності виникнення неплатежу для менших позик. Цей
факт робить кредитне бюро особливо корисним при кредитуванні приватних
осіб, малих і середніх підприємств  і дозволяє кредитній звітності бути
одним з найважливіших інструментів щодо зменшення кредитних ризиків і
забезпечує розширення доступу до кредитування.

Обмін кредитною інформацією має бути збалансованим з захистом приватної
інформації. В багатьох країнах світу існують закони, що обмежують обмін
інформацією для захисту прав особи на приватне життя. Звичайні механізми
включають визначені випадки і цілі при яких можна звернутися за
кредитним звітом, надання на це відповідного дозволу. Важливо
підкреслити, що це стосується лише приватних осіб. Зазвичай, обмін
інформацією щодо компаній не обмежується такими законами.

Задачею законодавчого регулювання кредитної звітності є забезпечення
обміну кредитною інформацією і разом з тим захист прав приватних осіб і
підприємств відповідно до тієї інформації що збирається в кредитному
бюро.

Головними проблемами при впровадженні широкого вжитку і використання
кредитної звітності в Україні є відсутність досвіду застосування послуг
кредитного бюро, а також досить високий рівень недовіри, як у кредиторів
так і у суб’єктів кредитної історії, щодо неправомірного використання
конфіденційної інформації. Також в Україні є проблема, коли комерційні
банки за допомогою різних схем намагаються прикрасити реальну ситуацію з
рівнем простроченої заборгованості, про що необхідно звітувати
Національному банку і, відповідно,  створювати обов’язкові резерви.
Передавати інформацію в бюро про платежі позичальників по кредитам
необхідно не менше одного разу на місяць і це має відбуватися в
автоматичному режимі. Банки не хочуть передавати інформацію в бюро тому,
що остерігаються зменшення можливостей до маніпулювання рівнем
простроченої заборгованості. Хоча ні Національний Банк України, ні жодна
інша державна або приватна установа не мають доступу до всієї бази даних
кредитного бюро окрім встановлених згідно Закону [2] правил і порядку
роботи бюро, які ні кому не дозволяють продивитися кредитний портфель
будь якого учасника бюро. 

Для прискорення подолання цих проблем треба проводити навчання серед
кредиторів і позичальників, використовувати успішний зарубіжний досвід,
формувати позитивне відношення до необхідності створення кредитної
історії через засоби масової інформації, семінари та конференції
присвячені діяльності кредитних бюро, а також створювати умови для
поширення використання послуг бюро через державні регулюючі установи –
Національний Банк України, Міністерство Юстиції, Державну комісію з
регулювання ринків фінансових послуг України.

Зростання проблемної заборгованості потребує від кредиторів збору
інформації щодо існуючих і потенційних позичальників не тільки для
зменшення ризиків по новим кредитам, а в першу чергу, для моніторингу і
контролю портфеля кредитів, які видані раніше.

Як зазначає у своїй статті Юрій Кугаткін, одна з головних проблем
взаємостосунків кредиторів, і передусім банків із позичальниками,
полягає у відсутності у кредитора повної достовірної інформації про
свого позичальника з певною історичною ретроспективою. Кожен банк
утримує спеціальні і дорогі служби, завдання яких зібрати і перевірити
інформацію про позичальника, про його фінансовий стан, про наявність у
нього інших зобов’язань, про те, як він розраховується з іншими
кредиторами і таке інше [3].

Ми погоджуємось з думкою Є.І. Невмержицького, що при будь яких кредитних
відносинах, їх основою є рівень довіри кредитора до позичальника, який
визначається кредитоспроможністю клієнта, яка встановлюється на підставі
кредитної історії. Коли у кредитора нема ніякої інформації про кредитну
історію позичальника, рівень довіри може дорівнювати нулю і в цьому
випадку кредитор або не надає кредит або бере забезпечення, вартість
якого перевищує суму кредиту [4].

Ми також погоджуємось з Терещенко Г.М., що подальша діяльність бюро
кредитних історій в Україні має розв’язати такі основні питання:
зменшити банківські ризики при наданні кредитів; підвищити фінансову
дисципліну учасників кредитного ринку; позичальники зможуть отримувати
здешевлені кредити, якщо кредитні бюро стануть дієвим механізмом
кредитного ринку [5].

Висновки:

Таким чином, на підставі дослідження ми можемо сказати, що наявність
механізму обміну кредитною інформацією, який забезпечується кредитним
бюро є суттєвою передумовою розвитку і відповідного функціонування
кредитного ринку. Інформація що надається кредитним бюро виконує два
основні завдання: а) вдосконалення управління кредитними ризиками
фінансовими установами та суб’єктами підприємницької діяльності, що
надають товари та послуги в кредит і зменшення рівня неплатежів; б)
зменшення асиметрії інформації і надає змогу банкам та іншим кредиторам
збільшувати обсяги кредитування і надавати позики новим категоріям
клієнтів, щодо суб’єктів підприємницької діяльності – дає змогу
збільшити товарообіг завдяки комерційному кредиту. 

Для стабілізації кредитно-банківської системи і її подальшого успішного
розвитку необхідно продовжувати видачу нових кредитів, але при цьому
управління  кредитними ризиками має відбуватись шляхом активізації
обміну кредитною інформацією через бюро кредитних історій.

Для успішного розвитку  ринку роздрібного кредитування, спрощення
доступу до кредитних ресурсів як приватним споживачам так і підприємцям,
зменшення процентних ставок на кредити необхідно надати доступ кредитним
бюро до державних інформаційних реєстрів, дані яких не містять державної
таємниці і можуть бути використані для оцінки кредитних ризиків,
будувати комплексну систему управління кредитними ризиками в банківських
установах та широко впроваджувати обмін кредитною інформацією через
кредитні бюро.

Використання кредитної звітності банками для оцінки кредитних ризиків
буде сприяти зменшенню шахрайств з кредитними ресурсами з боку клієнтів,
підвищенню їх платіжної дисципліни, зниженню рівня поганих боргів у
портфелях комерційних банків, підвищенню доходності банків за рахунок
спрощення доступу до кредитів клієнтам з високою кредитоспроможністю, що
у комплексі буде сприяти підвищенню ліквідності банківської системи в
цілому. 

 

Література

1. Сайт Першого Всеукраїнського Бюро Кредитних Історій [Електронний
ресурс]. –  Режим доступу:  http://www.pvbki.com/

2. Про організацію формування та обігу кредитних історій: Закон України
від 23 червня 2005 № 32 – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2704-15

3. Кугаткін Ю. Бюро кредитних історій. Забезпечення конституційних прав
і свобод фізичних осіб при організації формування та обігу кредитних
історій [Електронний ресурс]    – Режим доступу:
http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2968

4. Невмержицький Є.І. Кредитне бюро як інструмент визначення довіри при
кредитуванні в інфраструктурі фінансової системи держави/ Інвестиції:
практика та досвід, науково-практичний журнал, №11 червень 2010. — С. 42
— 45.

5. Терещенко Г.М. Становлення й розвиток бюро кредитних історій в
Україні /Фінанси України, Науково-теоретичний та інформаційно-практичний
журнал Міністерства фінансів України, 10 (179) жовтень 2010. — С. 65 —
72.

Похожие записи