Оцінювання стратегічної стійкості підприємств видавничо-поліграфічної
галузі в умовах нестабільного ринкового середовища
Стратегічна стійкість відображає здатність підприємства зберігати свою
цілісність, функціонувати в заданому режимі при різних внутрішніх і
зовнішніх впливах, а також розвиватися.
Під стратегічною стійкістю підприємства ми розуміємо здатність
підприємства досягати місії та поставних стратегічних цілей при
постійному дестабілізуючому впливу факторів зовнішнього та внутрішнього
середовища, зберігаючи свою цілісність та гармонічний розвиток.
Для оцінювання стратегічної стійкості підприємства ВПГ важливе значення
становить правильність складання методики її проведення. Під методикою
розуміється сукупність способів, правил і найбільш доцільного виконання
певної роботи [8, с.36].
Оцінювання стратегічної стійкості підприємства ВПГ передбачає аналіз
різних сторін економічної діяльності підприємства, її підсистем. Крім
того, аналіз повинен носити динамічний характер. Все це необхідно в силу
природи даної категорії.
Метою запропонованої нами методики оцінювання стратегічної стійкості
підприємства ВПГ є розрахунок і прогноз рівня стратегічної стійкості
підприємства всіх підсистем діяльності підприємства, виявлення і
оцінювання резервів розвитку підприємства, визначення стратегій
подальшого розвитку підприємства з урахуванням впливу факторів
нестабільного ринкового середовища.
В запропонованій методиці оцінювання стратегічної стійкості підприємства
ВПГ (рис.1.) першим етапом доцільно виділити визначення об’єкту,
суб’єктів, задачі оцінювання, складових економічної стійкості, критерію
та розробка індикаторів та показників оцінювання.
Поставлена в роботі мета оцінювання стратегічної стійкості обумовлює
вирішення наступних задач: виявлення факторів, що позитивно і негативно
впливають на суб’єкт оцінювання; виявлення здатності стабільно
функціонувати на ринку друкованої продукції; визначення резервів для
покращення стратегічної стійкості підприємства; розробка
організаційно-економічних напрямів забезпечення стратегічної стійкості.
На базі дослідження існуючих підходів і методів оцінювання стратегічної
стійкості, ми пропонуємо використовувати 2 групи показників:
узагальнюючий показник – для оцінки стратегічної стійкості підприємства;
розширена система показників часткові – для поглибленого аналізу
підсистем стратегічної стійкості та виявлення резервів стратегічної
стійкості.
Другим етапом оцінювання стратегічної стійкості підприємств ВПГ є етап
планування і збору інформації, який передбачає визначення виконавців,
джерел інформації та збір інформації про результати підприємства за
декілька років. Факти збираються для вирішення конкретної проблеми, тому
їх кількість повинна бути оптимальною. При оцінюванні стратегічної
стійкості важливо проаналізувати діяльність підприємства протягом
декількох років, розглянути показники в динаміці, що дозволить більш
повно і точно проілюструвати економічні процеси і зробити більш
обґрунтовані висновки.
Рис.1. Методика оцінювання стратегічної стійкості підприємств ВПГ
(розроблено автором)
Третій етап – оцінювання рівнів підсистем стратегічної стійкості
підприємств ВПГ.
На основі статистичних усереднень, господарської практики та експертних
висновків для показників оцінки компонент стійкості підприємств ВПГ
використано так звані «порогові» або оптимальні значення, за допомогою
яких підприємство можна віднести до того чи іншого рівня стійкості.
Нами пропонується розглядати п’ять рівнів підсистем стратегічної
стійкості підприємств ВПГ: динамічний, стабільний, прийнятний, нестійкий
та кризовий.
Для динамічного рівня стратегічної стійкості підприємства є характерним:
1) функціонування підприємства характеризується станом збалансованої
рівноваги за всіма показниками оцінки стратегічної стійкості, що
виражається у максимально ефективному використанні всіх наявних
ресурсів, отриманні значних доходів від реалізації продукції, що
забезпечують як покриття виробничих та інших витрат, так і можливість
розширення чи модернізації виробництва, зміну асортиментної виробничої
структури, впровадження інноваційних стратегій розвитку, і, як наслідок,
зміцнення позицій підприємства на ринку друкованої продукції; 2)
підприємство проводить стабільну кадрову політику, що забезпечується
високим рівнем оплати праці; 3) підприємство у своїй діяльності
дотримується всіх правил, норм і нормативів щодо охорони навколишнього
середовища, що прийняті у поліграфічній діяльності; на підприємстві
ефективно функціонує система забезпечення промислової безпеки праці.
Досягнення стабільного рівня стратегічної стійкості характеризує
підприємство, що: 1) успішно працює, що відображається в основному
високими значеннями показників оцінки складових стратегічної стійкості,
проте з’являються тимчасові труднощі (виробничого, збутового характеру
тощо), подолання яких вимагає залучення додаткових ресурсів (фінансових,
матеріальних, трудових), що, у свою чергу, обмежує можливості
підприємства з модернізації виробництва, виготовлення нової продукції
тощо; 2) проводить стабільну кадрову політику, що забезпечується
належним рівнем оплати праці; 3) у своїй діяльності частково
дотримується правил, норм і нормативів щодо охорони навколишнього
середовища, що прийняті у поліграфічній діяльності; на підприємстві
функціонує система забезпечення промислової безпеки праці.
Прийнятний рівень стратегічної стійкості свідчить: 1) підприємство
функціонує стабільно, що виражається середньостатистичними галузевими
показниками оцінки складових стратегічної стійкості; виникають труднощі,
пов’язані з розширенням виробництва та з утриманням завойованих раніше
сегментів ринку збуту продукції, що обумовлено як екзогенними, так і
ендогенними чинниками впливу на функціонування підприємства в цілому; 2)
система матеріального заохочення працівників підприємства забезпечує
стабільну діяльність підприємства в короткостроковій перспективі; 3)
підприємство у своїй діяльності частково дотримується правил, норм і
нормативів щодо охорони навколишнього середовища, що прийняті у
поліграфічній діяльності; на підприємстві відсутня повноцінна система
забезпечення промислової безпеки праці, проте проводяться регулярні
заходи щодо забезпечення промислової безпеки праці та попередження
випадків травматизму.
a м показників оцінки стратегічної стійкості; регулярно з’являються
труднощі виробничого характеру, подолання яких спричинює мобілізацію
значних фінансових ресурсів підприємства; наявні проблеми у сфері збуту
продукції підприємства; 2) кадрова політика на підприємстві нестабільна,
що призводить до низької продуктивності праці, плинності кваліфікованих
кадрів підприємства; 3) підприємство у своїй діяльності, як правило, не
дотримується правил, норм і нормативів щодо охорони навколишнього
середовища, що прийняті у поліграфічній діяльності; на підприємстві
проводяться нерегулярні заходи щодо забезпечення промислової безпеки
праці та попередження випадків травматизму.
Кризовий рівень стратегічної стійкості свідчить про те, що: 1)
діяльність підприємства характеризується низьким рівнем всіх показників
оцінки стратегічної складової стійкості; підприємство працює нестабільно
з тимчасовими зупинками виробничого процесу, що в результаті виражається
загальним станом, який близький до стану банкрутства; 2) кадрова
політика на підприємстві нестабільна, що призводить до низької
продуктивності праці, високої плинності кваліфікованих кадрів
підприємства; 3) підприємство у своїй діяльності не дотримується правил,
норм і нормативів щодо охорони навколишнього середовища, що прийняті у
поліграфічній діяльності; на підприємстві практично не проводяться
заходи щодо забезпечення промислової безпеки праці та попередження
випадків травматизму.
Відповідно до кожного рівня підсистем стратегічної стійкості підприємств
ВПГ пропонується визначати порогові значення показників оцінювання, що
їх характеризують, за певним алгоритмом:
1) Формування сукупності даних вхідної інформації (показників оцінювання
виробничої, фінансової, інвестиційно-інноваційної, маркетингової,
управлінської, соціальної та екологічної стійкості). При цьому
просторовий аспект відображає тенденції зміни показників на
підприємствах-репрезентантах, а часовий аспект – тенденції зміни
показників в динаміці.
,4,5,6,7).
3) Класифікація показників на стимулятори і дестимулятори. У клас
“стимуляторів” включаються показники, ріст значень яких свідчить про
поліпшення стану відповідної підсистеми стратегічної стійкості.
Показники-дестимулятори мають обернену властивість.
4) Визначення інтервальних діапазонів, що відповідають рівням:
а) для стимуляторів:
, (1)
, (2)
, (3)
, (4)
, (5).
б) для дестимуляторів:
, (6)
, (7)
, (8)
, (9)
, (10)
Порівняння реальних значень показників, що характеризують підсистеми
стратегічної стійкості підприємств ВПГ, з їх пороговими значеннями дає
змогу зробити висновки про сильні та слабкі місця підприємства, а, отже,
про рівень підсистем стратегічної стійкості підприємства.
Четвертий етап – оцінювання стратегічної стійкості підприємств на основі
теорії нечітких множин і нечіткої логіки. І визначення загального рівня
стратегічної стійкості підприємства ВПГ.
П’ятим етапом оцінювання є нейромережеве прогнозування рівня
стратегічної стійкості і виявлення тенденцій зміни рівня стратегічної
стійкості (підвищення, збереження, зниження) .
Останній – шостий етап – надання рекомендацій щодо забезпечення
стратегічної стійкості підприємства ВПГ: систематизація проблем
підприємства, визначення стратегій розвитку підприємства, запропонування
організаційно-економічних напрямів забезпечення стратегічної стійкості
підприємств видавничо-поліграфічної галузі з урахуванням впливу факторів
нестабільного ринкового середовища.
Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:
1. Оцінювання стратегічної стійкості підприємств в умовах нестабільного
ринкового середовища є важливою складовою у визначенні проблем, що
перешкоджають забезпеченню стійких позицій на ринку друкованої
продукції.
2. Забезпечення стратегічної стійкості підприємства в умовах
нестабільного ринкового середовища передбачає розробку такої методики
оцінювання, яка враховує вплив факторів нестабільного ринкового
середовища та дозволяє визначити рівень стратегічної стійкості
підприємства, проблемні сфери виробничо-господарської діяльності
підприємств видавничо-поліграфічної галузі, які потребують прийняття
стратегічних рішень. Переваги запропонованої методики оцінювання
стратегічної стійкості обумовлені ще тим, що вона дозволяє проводити
таку оцінку комплексно, враховуючи важливі аспекти діяльності
підприємства: виробничу, фінансову, інвестиційно-інноваційну,
маркетингову, управлінську, соціальну та екологічну підсистеми, що
дозволяє виявити і оцінити можливості розвитку підприємства. Отриманий з
використанням методики результат дозволяє намітити конкретні шляхи
підвищення стратегічної стійкості господарюючого суб’єкта.
В подальших дослідженнях передбачається удосконалення
організаційно-економічних напрямів забезпечення стратегічної стійкості
підприємства, які направлені на підвищення економічної ефективності
підприємства та конкурентоспроможності підприємств в довгостроковій
перспективі.
Список використаної літератури:
1. Анохин, С.Н. Методика моделирования экономической устойчивости
промышленных предприятий в современных условиях/ С.Н.Анохин. – Саратов:
Сарат. гос. техн. ун-т, 2000. – 40с.
2. Брянцева, И.В. Рейтинговая оценка экономической устойчивости
строительного предприятия / И.В.Брянцева // Экономика строительства. –
2002. – №11.- С.20-27.
3. Зайцев, О.Н. Оценка экономической устойчивости промышленных
предприятий (на примере промышленности строительных материалов):
автореф. дис…. канд. экон. наук: 08.00.05// Зайцев Олег Николаевич;
Тихоокеанский государственный университет. –Хабаровск, 2007. – 23с.
4. Золотов, А.А. Оценка устойчивости функционирования и развития
предприятий нефтегазовой промышленности: автореф. дис…. канд. экон.
наук: 08.00.05// Золотов А.А.– Пермь, 2003. – 25с.
5. Іванов, В.Л. Управління економічною стійкістю промислових
підприємств (на прикладі підприємств машинобудівного комплексу)/
В.Л.Іванов; Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля. — Луганськ, 2005. — 266 с.
6. Пергамент М.Д.Управление экономической устойчивостью
полиграфических предприятий: автореф. дис…. канд. экон. наук: 08.00.05
// Пергамент Михаил Дмитреевич. – М., 2005.- 26с.
7. Поліщук, О. А. Теоретико-методологічні основи оцінки
економічної стійкості сільськогосподарських підприємств/ О.А. Поліщук //
Економіка: проблеми теорії та практики. — Д., 2007. — Вип.225, т.2. —
С.367–374.
8. Савицкая, Г.В. Анализ хозяйственной деятельности
предприятия/Г.В.Савицкая.– Минск: ООО «Новое знание», 2000. – 688с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
