Оцінка ефективності діяльності інноваційного кластеру

 

Залежно від потенційних переваг створення кластеру, на яких концентрують
увагу дослідники, можна виділити наступні підходи:

— підхід, що як мотив входження в кластер, в першу чергу, розглядає
синергетичний ефект, коли загальна вартість підприємств, що входять в
кластер, зрештою стає більше суми вартостей вхідних в неї організацій.
При чому, вартість підприємства (організації) – тільки один з
показників, використовуваних для оцінки синергетичного ефекту;

— підхід, що пов’язує ефективність діяльності з оптимізацією
міжкорпоративних і внутрішньокорпоративних зв’язків, з підбором
«найбільш цінних» (з погляду створення перспективних конкурентних
переваг) ланцюжків взаємодії з постачальниками, дилерами і покупцями;

— підхід, пов’язаний з теорією трансакційних витрат, концентрує увагу на
можливості різних форм економії на основі довгострокових контрактів.
Акцент робиться на перспективній взаємодії партнерів, реалізації
спільних довгострокових програм.

На нашу думку, всі зазначені підходи мають бути враховані при розробці
методики оцінки ефективності кластеру, оскільки вчені визначають різні
детермінанти формування конкурентних переваг у кластері, відповідно,
ефект від створення кластеру може проявитися в кількох напрямках, тому
запропоновані підходи не є взаємовиключними.

У якості показників ефективності кластеру автори пропонують різні
змінні, які можуть бути об’єднанні у групи залежно від об’єкту оцінки:

—          показники, які вимірюють загальні результати діяльності
кластеру (зростання кількості фірм, кількість зайнятих, обсяг
виробництва, обсяг експорту тощо);

—          показники, які характеризують вплив кластеру на розвиток
території або галузі; на економіку (збільшення кількості робочих місць і
зростання середньої заробітної плати, збільшення об’єму податкових
надходжень до бюджетів різних рівнів [4] тощо);

—          показники, які оцінюють діяльність кожного з підприємств, що
взаємодіють в рамках кластера (обсяг реалізації продукції, дохід,
рентабельність підприємств);

—          показники ефективності використання окремих видів ресурсів
(фондовіддача, продуктивність праці, матеріаловіддача тощо);

—          показники, які оцінюють вплив кластерної структури на
розвиток господарських зв’язків (кількість проектів про спільні
розробки, з спільним використанням обладнання та спільною рекламою) [3].

Вважаємо, що при оцінці економічної ефективності кластеру акцент варто
зробити не на абсолютних доходах і витратах підприємств, що є учасниками
кластеру, а на додаткових доходах і витратах, обумовлених кооперацією.

Автори пропонують формули, які дозволяють звести оцінку ефективності
кластеру до одного показника який може бути як кількісним (сума валової
доданої вартості; сума прибутку), так і якісним (відношення валової
доданої вартості і прибутку до обсягу ресурсів і витрат). Так, Мері
Дж.Вейтс розглядає додану вартість як показник  ефективності окремого
кластера [7]. А Г.Броншпак та В.Московкін [2] вводять поняття
“потужності кластеру”, значення якої вказує на зростання, спадання або
стабільність кластеру.

На нашу думку, не варто зводити загальну оцінку ефективності
функціонування кластеру до одного показника, оскільки ефект від
кластеризації може проявитися в різних сферах (від економічної до
екологічної) (табл.1.).

 

Таблиця 1. Сфери прояву ефекту від кластеризації

Сфера Характер впливу

Функціональна ефективність Відповідність створеної структури цільовому
призначенню

Інституційна ефективність Відповідність створеної структури правовим
нормам, правилам та звичаям суспільства

Податкові відрахування Зміна обсягу податкових надходжень через
зростання обсягів реалізації продукції, збільшення кількості працюючих
тощо; зменшення за рахунок реалізації використання бартерних схем,
системи толлінгових контактів тощо

Соціальна ефективність Ступінь задоволеності трудових колективів умовами
праці

Екологічна ефективність Вплив на оточуюче середовище, дотримання
екологічного законодавства, розробка екологічних програм

Джерело: [1].

 

Але, зазначимо, що використання узагальнюючого показника ефективності
кластеру значно спрощує процедури моніторингу динаміки розвитку та 
визначення рейтингу кластерів.

Характерною особливістю кластера є достатньо широкий спектр діяльності
суб’єктів господарювання, які складають його структуру, що породжує
труднощі при обліку і оцінці результатів функціонування як кластера в
цілому, так і його окремих учасників. Тому існують методики оцінки
кластера, які передбачають використання цілого спектру показників. Так,
Shorebank Enterprise Group в рамках проекту Фонду Форда по дослідженню
успішних кластерів США і Італії як критерії використовувала три групи
індикаторів (макроекономічні, мікроекономічні, ті, що визначають вплив
кластеру на суспільство) [6] .

На основі огляду теоретичної літератури та результатів міжнародних
досліджень функціонування кластерів робимо висновок, що оцінка
економічної ефективності інноваційного кластеру вимагає комплексного
підходу, оскільки:

1)             різні суб’єкти оцінки мають різні цілі, відповідно, і
об’єкт оцінювання, що вимагає різних показників та критеріїв;

2)             результати, отримані в процесі функціонування кластеру,
залежать від початкових умов його створення, що має бути враховано при
оцінюванні;

3)             враховуючи те, що ефект від кластеризації може проявитися
в різних сферах та достатньо широкий спектр діяльності суб’єктів
господарювання, що складають кластерну структуру, методика оцінки має
передбачати встановлення зв’язку між показниками.

З врахуванням вищезазначеного запропонуємо наступний алгоритм поетапної
оцінки економічної ефективності кластеру (рис.1.).

 

 

Рис.1. Етапи оцінки економічної ефективності кластеру

 

Процес оцінки ефективності повинен розглядатися з урахуванням інтересів
основних суб’єктів макро-, мезо- і мікрорівня. При цьому головним
критерієм ефективності функціонування кластеру виступатиме відповідність
результатів даної структури цілям зацікавлених суб’єктів. Виділимо рівні
оцінки ефективності інноваційного кластеру (табл.2) залежно від
суб’єктів оцінювання.

 

Таблиця 2. Рівні оцінки ефективності інноваційного кластеру

Суб’єкт оцінки

  Можлива мета оцінки

  Можливі показники для проведення оцінки

Центральні/регіональні органи влади 1)    визначення впливу діяльності
кластеру на економіку в цілому або на окрему галузь/регіон;

2)    визначення можливих заходів в рамках кластерної політики; —    
обсяг інвестицій залучених інвестицій ( в т.ч. іноземних);

—     кількість нових робочих місць;

—     зростання обсягу податкових надходжень;

—     кількість новостворених компаній.

Центр кластеру 1)    визначення впливу діяльності кластеру на економіку
в цілому або на окрему галузь/регіон для прорахунку можливої державної
допомоги і підстав для її отримання;

2)    визначення ефективності спільної діяльності в цілому та за
окремими напрямками для розробки стратегії подальшого розвитку; —    
зміна частки продукції кластера на світовому ринку;

—     кількість нових ринків, на які поставляється продукція кластера;

—     кількість нових продуктів і послуг;

—     зміна в кількості економічних агентів кластера;

—     рівень зовнішніх інвестицій в кластер;

—     зміна частки кластера в регіональному валовому продукті.

Підприємства-учасники кластеру 1)    визначення ефективності роботи у
кластері для прийняття рішення про подальше членство та розробки
стратегії підприємства; —     прибуток (приріст, збиток);

—     виручка від реалізації продукції;

—     рентабельність.

 

Джерело: [власна розробка].

 

В табл.2. групи показників для проведення оцінки економічної
ефективності кластеру на різних рівнях наведені як приклад. Суб’єктів
оцінювання може цікавити розширене коло питань, наприклад, керівники
підприємств прагнуть дізнатися не лише про ефективність роботи у
кластері, але й вплив діяльності кластеру на галузь.

????O

E

E

Наголосимо, що загальна ефективність не є найважливішою характеристикою,
яка враховується при визначенні доцільності продовження участі у
кластері. Якщо кожен з учасників не буде переконаний у власній приватній
вигоді і в справедливості розподілу загального ефекту, створення
кластеру не відбудеться, а якщо й відбудеться, то його функціонування не
буде довготривалим через незадоволення інтересів учасників. Зрозуміло,
що ніхто з учасників кластеру не стане діяти на користь збереження і
підтримки економічних відносин на шкоду власним потребам і доходам. При
оцінці ефективності функціонування кластеру слід розглядати векторні
значення показників, що відображають інтереси учасників до їх об’єднання
і після.

До показників, відображають інтереси учасників кластеру, на наш погляд,
слід віднести:

—          поліпшення основних показників виробничо-господарської
діяльності (об’єм реалізації, зростання замовлень, дохід, зниження
собівартості виробництва, прибуток,  рентабельність)

—          показники ефективності використання окремих видів ресурсів –
фондовіддача, матеріаловіддача, трудомісткість виробництва продукції
тощо;

—          зростання інноваційної активності:

—          частота зміни асортименту та появи принципово нових видів
продукції, товарів і послуг з досконалішими споживчими властивостями і
якістю;

—          кількість інноваційних ідей персоналу підприємства протягом
останнього року;

—          частка реалізованих інноваційних ідей в загальній кількості
висунутих новацій;

—          проміжок часу між моментом вироблення нової ідеї до початку
здійснення проекту.

—          доступність отримання додаткових позикових коштів;

—          зниження ризиків операцій.

Варто врахувати, що основною метою створення інноваційних кластерів є
зростання інноваційної активності підприємств та організацій. Якщо ж ця
мета не досягнута, то кластерний проект можна розглядати як невдалий,
навіть при отриманні інших позитивних ефектів.

Як підхід до оцінки ефективності на стадії становлення кластера
пропонуємо комплексну методику багатофакторної оцінки, що включає
показники: своєчасність реалізації проектів і заходів в процесі
створення кластеру (X1); отримання запланованих результатів по проектам
(Х2); досягнення цілей кластеру (Х3). Своєчасність реалізації проектів і
заходів в процесі створення кластеру оцінюється показником:

 

,                                    (1.5)

 

де – реальна і запланована тривалість i-го заходу  або проекту;

m – кількість проектів та заходів по плану кластеризації.

Якщо строки дотримуються, то X1=1. Якщо період реалізації заходів
перевищує заплановані строки, то Х1<1. Чим менше Х1, тим менш ефективним є управління кластерним проектом. Рівень результатів по проектам (Х2) оцінюється за формулою:                                             (1.6) де – реальні і заплановані результати по i-му проекту; m – кількість проектів. Досягнення цілей кластеру (Х3) оцінюється як середньозважений показник:                                                       (1.7) де – реальний і плановий розмір досягнення j-ої цілі створення кластеру; wj – вага j-ої цілі; l – число цілей кластерного плану. За даним показником можлива інтегральна оцінка досягнення поставлених цілей. Якщо всі цілі досягнуті, то Х3 = 1. Використання зазначеного підходу дозволяє: -          прослідкувати динаміку змін; -          наочно відобразити результати на трьохосьовому графіку та вектор змін; -          задати діапазон допустимих значень цільових параметрів. Ефективність кластеру залежить від ефективності взаємозв'язків між ними в процесі інноваційної діяльності, тому для оцінки ефективності кластеру як складного економічного формування, на нашу думку, варто скористатися критеріями, запропонованими С.Ягуткіним [5] для аналізу сучасних організаційно-виробничих формувань, заснованих на спільному використанні ресурсів та капіталів (табл.1.3).   Таблиця 1.3. Критерії ефективності взаємодії в рамках кластеру Показник Формула для розрахунку Значення взаємної економічної доцільності , де  – прибуток від участі в кластері і розвитку довготривалих зв'язків;  – прибуток від участі в альтернативних проектах. вказує, що при розвитку інтеграційних зв'язків кожен з учасників даного процесу отримає прибуток на одиницю вкладених засобів більше, ніж при всіх інших варіантах власного розвитку, а також більше, ніж кожен з господарюючих суб'єктів аналогічного профілю, що не бере участь в кластері. Якщо значення пропонованого коефіцієнта менше одиниці, то, як правило, руйнуються навіть напрацьовані зв'язки структурного паритету , де  – загальна окупність витрат по кінцевому продукту;  – окупність витрат учасника. прибуток, що отримується на завершаючому етапі виробничого процесу – реалізації кінцевого продукту, має розділятися на паритетній основі між всіма учасниками процесу прямоточності , де  – необхідна кількість учасників кооперації;  – фактична кількість учасників і посередників. указує на наявність зайвих проміжних ланок, посередників, що веде до втрати прибутку   ритмічності , де  – фактичний об'єм виконання робіт за досліджуваний період;  – плановий об'єм робіт. характеризує рівномірність постачання та надання послуг, виконання робіт охвату життєвого циклу продукції   , де  – кількість окремих операцій на етапах розробки, виробництва, а також при збуті продукції до створення  структури;  – кількість окремих операцій на етапах розробки, виробництва, а також при збуті продукції після створення  структури. вказує на результативність кооперації   Зазначені критерії мають статичний характер. Проте вони можуть відобразити ефективність існування кластеру на різних етапах його діяльності. Оцінка ефективності кластеру є комплексною, кількарівневою та передбачає використання багатьох показників. Разом з тим, при аналізі роботи конкретного кластеру може бути використана неповна процедура оцінки, метою якої, є, наприклад, визначення економічної ефективності використання певного виду ресурсу у кластері або реалізованого проекту в рамках кластеру. Висновки. У статті були запропоновані критерії та рівні оцінювання економічної ефективності кластеру та алгоритм поетапної оцінки, який дозволяє структурувати процес моніторингу та вчасного формування комплексу заходів з проведення необхідних змін. Для нормальної роботи кластеру рекомендується створити постійну систему моніторингу ефективності кластеру. Розробці рекомендацій щодо система управління оцінною діяльністю в кластері будуть присвячені подальші дослідження. Список використаних джерел 1.     Броншпак Г.К. Кластерная организация производственной деятельности молочных комплексов   / Г.К.Броншпак, В.М.Московкин  // Актуальні проблеми економіки. — 2006, N4. — С. 75-82. 2.     Бирюков А.В. Формирование инновационных кластеров в высокотехнологичных отраслях промышленности (на примере ОПК России): автореф. дис. на соискание уч.ст. д.е.н.: спец. 08.00.05 / Бирюков Андрей Владимирович; НОУ ВПО «Высшая школа приватизации и предпринимательства – ин-тут» - Москва, 2009г. – 36с. 3.     Пасхальный Д.С. Развитие хозяйственных связей в условиях формирования кластерных структур  : автореф. дис. на соискание уч.степени к.э.н.: спец. 08.00.01/ Денис Сергеевич  Пасхальный; Саратовский гос. соц.-эконом. ун-т. – Саратов, 2008. – 18с. 4.     Самойлов М.А. Оценка эффективности функционирования региональных промышленных кластеров (методические основы) / М.А.Самойлов // Экономика и управление: Сб. научных трудов. Ч.П / под ред. д-ра экон. наук, проф. А.Е. Карлика. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2009. – 0,5 п.л. 5.     Ягуткин С.М. Современные критерии эффективности кооперации сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий: на примере Белгородской обл. / С.М.Ягуткин // Аграр.доктрины двадцатого столетия: уроки на будущее.-М.,1998. –с.223-226.

Похожие записи