Реферат на тему:

Особливості страхування ризиків діяльності авіаційних

Основний висновок, який можна зробити за результатами дослідження
наукових робіт, періодичних та популярних видань з проблем страхування
транспортних ризиків, та, зокрема, страхування авіаційних ризиків – це
суттєвий дефіцит наукових досліджень та розробок у цій галузі. Більшість
літератури з проблем страхового бізнесу, яка видається в Україні – це
підручники або учбові посібники, які розглядають загальні основи
страхової справи та теорію здійснення окремих видів страхування. Питання
управління ризиками підприємств та організацій України через розробку
комплексних страхових програм або не розглядаються взагалі, або даються
загальні рекомендації, що не враховують специфіку комплексного підходу
до страхування транспортних ризиків та авіаційних ризиків зокрема.

Транспортні ризики – це ризики пов’язані з перевезенням вантажів,
пасажирів або пошти автомобільним, морським, повітряним, залізничним та
іншими видами транспорту. Ризикам транспортного підприємства та самому
транспортному процесу притаманні наступні специфічні характеристики.

По-перше, транспортному підприємству притаманний катастрофічний характер
збитків, коли можливий фінансовий крах підприємства через одночасну
загибель транспортного засобу, вантажу, пасажирів та екіпажу.

По-друге, для транспортного підприємства характерною є слабка
передбачуваність конкретних ризиків (загроз), які можуть виникнути на
шляху транспортного засобу, пов’язана із великою різноманітністю таких
загроз. Відповідно розроблюються окремі кваліфікаційні вимоги до
перевізників, систем безпеки, транспортних засобів, тари, тощо.

По-третє, при реалізації транспортної послуги, власник, як правило не
контролює свій майновий інтерес у транспортному засобі, яке здійснює
перевезення або у збереженні вантажу, та передає відповідальність за
збереження своєї власності перевізнику. Останній у розумних межах
приймає на себе відповідальність за вантаж, пасажирів та транспортний
засіб.

По-четверте, транспортне підприємство характеризується наявністю
проміжків часу протягом яких відсутня інформація щодо місця його
перебування. У ХVII ст. після виходу судна з порту завантаження про
нього не було відомостей до моменту його повернення або інформація
передавалась через кораблі, що йшли у зворотному напрямку. Із розвитком
засобів комунікації ця проблема зменшилась але все ще існує.

Окрім того, що існують специфічні характеристики притаманні
транспортним ризикам в цілому, є також особливі риси, притаманні
страхуванню окремих видів транспорту, які виділяють цей вид страхування
поміж інших та які накладають певні обмеження на діяльність
транспортного підприємства. Наприклад, до особливих рис авіаційного
страхування відносяться:

а) Великі за розмірами страхові суми. Дві найбільші українські
авіакомпанії – «Аеросвіт» та «Міжнародні авіалінії України» застрахували
свою відповідальність перед третіми особами при експлуатації повітряних
суден на 750 млн. доларів кожна. Відповідно і страхові суми по каско
повітряних суден складають від кількох мільйонів до кількох десятків
мільйонів, в залежності від типу, строку експлуатації повітряного судна
та ряду інших параметрів.

б) Наявність катастрофічних збитків. Для отримання дозволу на виконання
польоту авіакомпанія повинна укласти три основні договори страхування:
страхування каско повітряного судна, відповідальності перед третіми
особами та страхування членів екіпажу. Відповідно, при настанні
катастрофи страждають: корпус повітряного судна, пасажири, вантаж,
пошта, члени екіпажу. Це призводить до того, що, найчастіше, в наслідок
авіаційної пригоди, страхова компанії здійснює страхову виплати за всіма
трьома видами страхування. Така виплата може перевищити надходження
страхових платежів за кілька попередніх років, тобто має місце
катастрофічний збиток.

в) Залежність від перестрахування. Вище зазначалось, що страхова сума по
авіаційному страхуванню може складати кілька сот мільйонів доларів,
відповідно, щоб прийняти на власне утримання такий ризик страхова
компанія повинна мати власний капітал в розмірі кілька мільярдів
доларів. Таких компаній в Україні немає, відповідно більшу частину
ризику (90%-99%) українські страховики передають у перестрахування
нерезидентам.

г) Обов’язковий характер авіаційного страхування. Авіакомпанія не
отримає дозвіл на виконання польоту без наявності передбачених
законодавством договорів страхування.

Основними видами авіаційного страхування є (рис.1): страхування
відповідальності експлуатанта повітряного транспорту перед третіми
особами, пасажирами, за вантаж та пошту; страхування корпусу (Каско)
повітряного судна; страхування членів екіпажу повітряного судна. До
авіаційного страхування можна також віднести страхування
відповідальності аеропортів перед третіми особами, а також страхування
відповідальності виробників продукції авіаційного призначення.

Рис.1. Класифікація видів авіаційного страхування в Україні

При страхуванні відповідальності експлуатанта повітряного транспорту
перед третіми особами, пасажирами, за вантаж та пошту об’єктом
страхування є майнові інтереси страхувальника (авіакомпанії), які
виникають внаслідок зобов’язання відшкодувати у порядку, встановленому
законодавством, третім особам, пасажирам (спадкоємцям) вантажовласникам
збитки, заподіяні внаслідок страхового випадку. Третіми особами
вважаються фізичні та юридичні особи (їх майно), які не пов’язані із
страхувальником договірними зобов’язаннями (в тому числі договором
перевезення) та які не є працівниками страхувальника або не діють за
його дорученням.

Для страхування корпусу (Каско) повітряного судна об’єктом страхування є
майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству та
пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним
судном.

При страхуванні членів екіпажу повітряного судна об’єктом страхування є
майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов’язані з життям і
здоров’ям членів екіпажу повітряного судна.

Правове забезпечення авіаційного страхування дуже різноманітне. Воно
містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналась наша
держава; нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації,
членом яких є Україна (ІКАО, ІАТА); норми внутрішніх законодавчих актів,
що регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування.
Зауважимо, що обов’язковою з погляду міжнародних вимог є лише
відповідальність повітряного перевізника перед третіми особами,
пасажирами, власниками багажу, вантажу та пошти.

Розглянемо основні конвенції, що регулюють питання відповідальності
повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу
та вантажу і зрештою встановлюють вимоги до лімітів покриття в
авіаційному страхуванні:

а) Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних
повітряних перевезень, підписана у Варшаві 12 жовтня 1929 року;

б) Протокол щодо зміни Варшавської конвенції для уніфікації деяких
правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаний у
Гаазі 28 вересня 1955 року;

в) Конвенція про збитки, заподіяні іноземними повітряними суднами третім
особам на поверхні, підписана у Римі 7 жовтня 1952 року;

г) Протокол щодо зміни Конвенції про збитки, заподіяні іноземними
повітряними суднами третім особам на поверхні, підписаний в Монреалі 23
вересня 1978 року;

gd5Vc

д) Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних
перевезень, підписана в Монреалі 28 травня 1999 року;

є) Конвенція, додаткова до Варшавської конвенції для уніфікації деяких
правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, що здійснюються
особою, яка не є перевізником за договором, підписана у Гвадалахарі 18
вересня 1961 року;

ж) Резолюція Європейської Конференції цивільної авіації (ЕСАС/25-1) щодо
мінімального рівня страхового покриття відповідальності авіаперевізників
перед пасажирами та третіми особами від 13 грудня 2000 року.

Існують також норми внутрішнього законодавства, які регулюють питання
авіаційного страхування в Україні. Зокрема, обов’язковість страхування
повітряних суден та членів екіпажу в Україні встановлено лише внутрішнім
законодавством. Основні законодавці акти України, які регулюють питання
авіаційного страхування:

а) Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 року;

б) Закон України «про страхування» від 4 жовтня 2001 року;

в) Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення
обов’язкового авіаційного страхування» від 12 жовтня 2002 року № 1535.

Кожна держава світу може встановлювати межі (ліміти) відповідальності
авіаційного перевізника під час виконання польотів на її території.
Авіаційний перевізник зобов’язаний виконувати вимоги країн щодо
мінімального страхового захисту, а страховик — забезпечити таке
покриття. Як бачимо, ці страхові суми досить значні. Нерідко
авіаперевізників, особливо з країн СНД, перевіряють інспектори цивільної
авіації в аеропортах, зокрема у Німеччині та Швейцарії. При отриманні
дозволу на політ авіаційна влада вимагає надання відповідного полісу
страхування з достатнім (згідно з вимогами відповідної країни) страховим
покриттям.

Обов’язковість авіаційного страхування визначена міжнародними
Конвенціями Цивільної авіації, до яких приєдналась Україна, Повітряним
Кодексом (ст. 103), Законом України «Про страхування» (ст. 7, п. 7) та
«Про порядок і умови проведення обов’язкового авіаційного страхування»
від 12 жовтня 2002 року № 1535.

Закон «Про страхування» передбачає як обов’язковий вид: «авіаційне
страхування цивільної авіації». Під повітряним транспортом розуміють:

1) повітряні судна цивільної авіації, що входять до Єдиного державного
реєстру цивільної авіації України;

2) повітряні судна та літальні апарати, що не входять до реєстру ЦА;

3) повітряні судна та літальні апарати, що входять до Єдиного державного
реєстру військово-транспортної авіації.

З усіх вище перелічених об’єктів обов’язковому страхуванню підлягає
тільки повітряний транспорт згідно п. 1. Повітряний кодекс ЦА
регламентує діяльність тільки повітряного транспорту, зазначеного в п.
1, тобто повітряного транспорту, що входить до Єдиного реєстру цивільної
авіації.

Окрім вимог національного законодавства, норм міжнародних угод та
конвенцій необхідно також розглянути практику страхування авіаційних
ризиків. Авіаційні ризики характеризуються великими страховими сумами, а
тому авіаційне страхування потребує значного перестрахування і є, за
своєю суттю, міжнародним. Тому і умови страхування теж мають бути
уніфікованими та схваленими міжнародним страховим ринком. Такі умови
страхування були розроблені об’єднанням страховиків Lloyd’s і є
загальноприйнятими.

Страхування відповідальності авіакомпанії перед третіми особами
здійснюється на умовах полісів AVN1C або Zurich Re із застосуванням
спеціальних додаткових умов (застережень), які розширюють або звужують
стандартне страхове покриття. Наприклад, існує застереження AVN52E, яке
дозволяє включити у стандартне страхове покриття військові та пов’язані
з ними ризики.

При страхуванні Каско повітряного судна використовуються ті самі поліси,
що і при страхуванні відповідальності авіакомпанії перед третіми
особами. Проте, тут можливе страхування або від всіх ризиків або
виключно від повної загибелі повітряного судна. Зрозуміло, що вартість
страхування виключно від повної загибелі є нижчою, проте і виплату у
випадку часткового пошкодження повітряного судна (наприклад, пошкодження
двигуна) страхова компанія здійснювати не буде. Специфічними
особливостями страхування Каско повітряного судна є також можливість
застрахувати повітряне судно від ризиків при простоях на землі, а також
розрахунок страхової премії, яка відсотку від вартості (ринкової,
балансовою, тощо) повітряного судна. При страхуванні каско повітряного
судна військові та пов’язані з ними ризики також можуть бути
застраховані із застосуванням застереження LSW555B.

Страхування членів екіпажу повітряного судна від нещасних випадків
здійснюється на умовах полісу NMA2712. При цьому, можливе страхування на
наступних умовах:

Страховий захист діє тільки під час виконання польоту;

Страховий захист діє під час виконання членами екіпажу своїх посадових
обов’язків;

Страховий захист діє 24 години на добу.

Таким чином, основними видами авіаційного страхування є: страхування
відповідальності експлуатанта повітряного транспорту перед третіми
особами, пасажирами, за вантаж та пошту; страхування корпусу (Каско)
повітряного судна; страхування членів екіпажу повітряного судна. До
авіаційного страхування можна також віднести страхування
відповідальності аеропортів перед третіми особами, а також страхування
відповідальності виробників продукції авіаційного призначення. Правове
забезпечення авіаційного страхування містить норми міжнародних угод та
конвенцій, до яких приєдналась Україна; нормативні акти міжнародних
організацій цивільної авіації, членом яких є Україна (ІКАО, ІАТА); норми
внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної
авіації, так і страхування. Обов’язковість авіаційного страхування
визначена міжнародними Конвенціями Цивільної авіації, до яких
приєдналась Україна, Повітряним Кодексом (ст. 103), Законом України «Про
страхування» (ст. 7, п. 7) та «Про порядок і умови проведення
обов’язкового авіаційного страхування» від 12 жовтня 2002 року № 1535.

Список літератури:

Архипов А.П. Андеррайтинг в страховании. Теоретический курс и практикум:
учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности 080105
«Финансы и кредит» / А.П. Архипов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007.

Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль:
Економічна думка, Карт-бланш. – 2002.

Обов’язкове страхування – К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2005.

Страховое дело./ Учебник. Под ред. проф. Рейтмана Л.И. – М.: Банковский
и биржевой научно-консультационный центр, 1992г.

Тэпман Л.Н. Риски в экономике: Учеб. Пособие для вузов / Под ред. Проф.
В.А.Швандара. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.

Обов’язкове страхування

Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну
пасажирам, багажу, пошті, вантажу

Страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із
забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт

Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду,
заподіяну третім особам

Страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного
персоналу

Страхування повітряних суден

Страхування авіаційних ризиків в Україні

Добровільні види страхування

Страхування від нещасних випадків

Страхування повітряного транспорту

Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи
відповідальність перевізника)

Похожие записи