Реферат на тему:

Особливості розвитку бізнес-консалтингу в Україні

В умовах інтеграції України в світове економічне суспільство питання,
пов’язані з обслуговуванням бізнесу, набули великого значення для
керівників підприємств. Необхідність у консалтингових послугах була
продиктована недостатнім досвідом вітчизняних управлінців у галузі
іноземного інвестування, зливання українських та іноземних капіталів,
зміни внутрішньої структури та її перетворення відповідно до світових
стандартів. Проблеми українських підприємств не менш складні, ніж у
закордонних колег, але наявність розвиненого ринку консалтингових послуг
забезпечує їм швидкість та ефективність вирішення основних питань
підприємницької діяльності. Дослідження, проведені на Україні, показали,
що не існує сильних національних консалтингових фірм. Вітчизняний
консалтинг знаходиться на інфантильній стадії розвитку.

В Україні було здійснено три спроби дослідження ринку консалтингових
послуг. Ці дослідження не тільки сприяли підвищенню рівня інформованості
учасників ринку про спектр консалтингових послуг, що надаються, але і
допомагають сформувати повноцінну, конкурентоспроможну галузь
професійних консультаційних послуг.

Вперше дослідження були проведені Асоціацією ”Укрконсалтинг” у 1995 р. і
фінансувалися Фондом ”Євразія” за сприяння Агентства з міжнародного
розвитку США (USAІ). У результаті даного дослідження була видана брошура
”Консалтинг в Україні” [1], де висвітлені деякі теоретичні питання
управлінського консультування [2, 3, 4] і зроблена характеристика діючих
на українському ринку іноземних фірм, а також критерії їх добору. Однак
не була зазначена жодна українська консалтингова фірма.

Друга спроба [6] була зроблена Агентством з розвитку підприємництва США
(ADE USAІ) у травні 1999 р. Дане дослідження проводилося серед 200
менеджмент-консалтингових фірм України. Серед них:

– 45 % розташовані в Києві, 20 % – у великих містах і 35 % – у невеликих
містах України;

– близько 5 % – менш 1 року, більше ніж 40 % працюють від 1 року до 3,
21 % – від 3 до 5 років, 23 % – більше 5 років і 10 % – більше 8 років;

– 75 % київських консалтингових компаній працюють з великими
організаціями-клієнтами, 97 % консалтингових компаній у середніх і
невеликих містах – з малими організаціями-клієнтами.

Необхідно розглянути наведені рекомендації з поліпшення якості наданих
консалтингових послуг. У деяких регіональних відділках з розвитку
підприємництва були проведені маркетингові дослідження ринку
консалтингових послуг, а саме думки й оцінки потенційних замовників.

Третя спроба [7] була проведена ”Українською маркетинговою групою” (УМГ)
з ініціативи ”Української асоціації менеджментів-консультантів” (УАМК),
з вересня по грудень 1999 р. Ця ініціатива була активно підтримана
департаментом управлінського консалтингу фірми
”PrіceWaterhouse-Coopers”, що є одним із засновників і активних членів
УАМК. Огляд проводився у формі безпосередніх персональних інтерв’ю з
представниками вищого керівництва 200 ведучих міжнародних і національних
промислових компаній, що оперують в Україні (рис.1).

Рис. 1. Результати опитування УАМК

Результати дослідження дозволили зробити висновок, що ”український ринок
менеджмент-консалтингу далекий від того, щоб називатися зрілим”,
необхідно ще багато зробити для розвитку ринку консалтингових послуг і,
як наслідок, розвитку економіки України.

Розвиток ринку консалтингових послуг можна розглянути за такими
періодами, які відображають певні тенденції в розвитку консалтингу на
Україні (рис. 2).

1990–1991 р. – прямування до відтворення. Початок незалежної діяльності
фахівців консультаційної сфери характеризується спрямуванням уваги на
відстаючі підприємства, в першу чергу збиткові та низькорентабельні, які
були б поштовхом для їх просування на вітчизняному ринку.

Перша половина 1990-х була періодом демонстрації професіоналізму
”західних” менеджмент-консалтингових (МК) компаній. Було відкрито
представництва: PriceWaterhouse Соopers, Deloitte & Touche, Coopers &
Lybrand, Ernst & Young, KPMG, Baker & McKenzie, Barents Group, LLC,
Arthur Andersen, Roland Berger & Partners, Dr. Wisselchuber & Partners
та інші. Ці компанії вийшли на ринок України для супроводження своїх
давніх клієнтів, або як реалізатори проектів технічної допомоги
фінансованими міжнародними донорськими організаціями. Лише деякі з
невеликих західних фірм ризикнули вийти на ринок України з метою
розширення географії бізнесу та в пошуках нового клієнта. 80 % іноземних
консалтингових компаній тримаються на ринку України саме завдяки
реалізації проектів міжнародної допомоги. Значні консалтингові компанії
надають переважно послуги з менеджмент-тренінгу та аудиту.

Перші незалежні спроби вітчизняних консультантів виявляються вагомими. З
боку замовників з’являється не лише довіра, але й впевненість у
корисності консультування, що проявилось через фіксовану оплату послуг
ще до початку роботи, незалежно від кінцевого результату.

1992 р. – асоціаційна цілісність. Наступним етапом розвитку
консалтингової діяльності було створення Асоціації консалтингових фірм
”Укрконсалтинг”, головною метою якої було об’єднати
консультантів-посередників для забезпечення процесу масової
приватизації.

1994 р. – іноземна експансія. Відбувається ”захоплення” ринку західними
консалтинговими компаніями та російськими консультантами. Завдяки цьому
українські консультанти отримують можливість не лише накопичувати
досвід, але й працювати за закордонними проектами і програмами.

Одночасно з національними консалтинговими фірмами в Україні працює
велика кількість іноземних консультантів. Найбільші з них – фірми
„великої п’ятірки”: PriceWaterhouse Соopers, Ernst & Young, Arthur
Andersen, Deloitte & Touche, Coopers & Lybrand. Починаючи з 1992 року ці
фірми „займали собі місце” на Україні, чекаючи на золотий вік
українського консалтингу. Загальне керівництво українськими підрозділами
„великої шістки” здійснюється з їхніх центральних штаб-квартир.

У регіонах консалтингові компанії працюють, в основному, за двома
схемами:

– виділення співробітників зі штату київського офісу;

– залучення для конкретних робіт українських консультантів.

Фірми „великої п’ятірки” в основному спрямовують свою діяльність на
консультаційний супровід своїх клієнтів, які інвестують у країну значні
кошти. Таким чином, втілюючи гуманну ідею допомогти розвитку української
економіки, вони вдало займаються розподілом міжнародних тендерів, проти
чого виступила асоціація „Укрконсалтинг”, висунувши вимоги обов’язкового
залучення національної фірми при праці в Україні іноземних
консалтингових компаній.

Воддночас органи державного управління прагнуть залучати для
консультування саме закордонних фахівців, але західні консалтингові
фірми віддають належне місцевим фахівцям. Так, у фірмах ”великої
п’ятірки” українські консультанти працюють під керівництвом
представників материнських фірм. Таке співробітництво взаємовигідне,
збагачує обидві сторони і сприяє входженню України до співтовариства
економічно цивілізованих держав.

1995–1997 р. – спеціалізація та інформатизація. Підвищення попиту на
послуги консультантів у даний період вимагає, щоб вітчизняні фірми
прямували до спеціалізації за видами діяльності. Набувають значення
юридичні послуги із заснування нових фірм і вирішення правових питань,
послуги з встановлення і ведення бухгалтерського обліку, розвитку
зовнішньоекономічної діяльності, акціонування підприємств, реорганізації
технологічного процесу, оцінки нерухомості і аудиту.

У зв’язку з розширенням ринку консалтингових послуг з’являються нові
компанії: Speкtor, Sachs & Company, Укрбізнесконсалтинг, ProConsult,
”Укрон”, Project Consulting Group, Національне управління ресурсами,
”Рубін-Інвест-Консалтинг” тощо. З’являються малі консалтингові
об’єднання ”ОКО” – Об’єднані консультанти – 9 організацій-фундаторів,
”КМК-група” – 4 юридичні особи.

За даними асоціації ”Укрконсалтинг” [1] до 1995 р. до 40 %
консультаційних фірм надавали послуги:

– з маркетингу (маркетинг, управління маркетингом і збутом);

– консультаційні послуги з питань оцінки ризиків, розміщення, купівлі,
оцінки цінних паперів;

– консультації з питань оподаткування, зовнішньоекономічної діяльності.

dh`„a$gd…1

??Т???????????????D/L1z3<7O7>8¶8R<¬?bCZF G?GZHeH?STHVAEW2X?XthXlY°YoY`Z¬ZiZp[(\oooooooooooooooooooooooooooo Найбільш перспективними послугами були визнані послуги з постприватизаційного супроводження, залучення інвестицій, послуги з інформаційних технологій, роботи з цінними паперами, послуги з розробки бізнес-планів. У 1995 р. послугами, які найбільше використовували, були: оцінка майна, робота з цінними паперами, а також послуги з інформаційних технологій. Для оновлення своїх послуг 90 % фірм використовували особисті дослідження і розробки, кожна друга вивчала дослідження різноманітних інститутів і університетів. Обсяг діяльності призвів до створення та розвитку у 1996 році інформаційно-консалтингової сітки. Наприкінці 1997 року більше 300 компаній уже виконували з різним ступенем достовірності такі види оціночних робіт: 1) вартості пакетів акцій приватизованих підприємств; 2) закладної вартості майна при кредитуванні та вексельному обігу; 3) вартості майна при страхуванні; 4) нерухомості як внеску до уставних фондів комбанків; 5) внесків до уставних фондів СП; 6) вартості інвестиційних проектів; 7) орендної плати за використання державного майна; 8) нерухомості з метою оподаткування; 9) майна підприємств-банкрутів; 10) різноманітних ризиків (інвестиційних, звичайних, політичних); 11) нематеріальних активів: патенти, авторські права, різні види інтелектуальної власності; 12) початкової вартості інвестиційних зобов’язань при продажу об’єктів приватизації на конкурсі. 1998–1999 р. – розширення спеціалізації. Зареєстровано УАМК – Українську асоціацію менеджмент-консультантів за підтримки ФДМУ і Світового Банку. Головними статутними завданнями асоціації консультантів є забезпечення якості консалтингових послуг. Процес розширення спеціалізації консалтингових фірм призводить до того, що в нестабільній економіці України спостерігається взаємодія консалтингових послуг і інших видів професійних послуг, які не завжди можна віднести до консалтингових. За даними дослідження, 42 % консультаційних фірм в Україні займаються тільки консультаційною діяльністю. У 30 % фірм частка консультаційної діяльності в структурі доходів становить 80 % і більше. Кількість організацій, які мають відділи консультування, становить 23 % від загальної кількості всіх українських суб’єктів підприємництва [5]. 2000 р. – конкурентоспроможність. 2000 р. характеризується підвищенням конкурентної боротьби між вітчизняними та іноземними компаніями. З’являються значні переваги в особливостях консультування українських консультантів над закордонними. Так, розуміння проблем вітчизняного консалтингу на підприємствах ”з середини” і використання шляхів їх вирішення відповідно до менталітету, національних особливостей, знання українського ринку починають домінувати над професійною освітою і досвідом західних фірм. Іноземні консультанти в своїй діяльності звикли розпочинати процес роботи на підприємстві, діяльність у правильному напрямі, а потім віддавати його під опіку керівникам підприємств. Вони не усвідомлювали, що перетворення в українській економіці є новими для вітчизняних фірм. Українські консалтингові компанії не схильні віддавати контроль у ”чужі руки”, тому їх діяльність супроводжується тренінгами і безпосереднім управлінням ведення процесу. Українські консультанти використовують систему особистісних відносин для доступу в організацію. Вони розглядають консультування як спосіб життя і можуть розповсюджувати відносини з клієнтами в інші сфери професійних та особистих взаємовідносин. Західні консультанти більш жорстко прив’язані до формальних установок і норм поведінки. Вони розглядають консультування лише як професію, якою необхідно займатись у робочий час. Відносини консультант-клієнт обмежуються, як правило, строком дії контракту, що не притаманно українським бізнес-відносинам. Таким чином, українські консалтингові фірми набувають більшої ваги, поступово витісняючи іноземні компанії, та через виділення еліти об’єдналися в Українську асоціацію менеджмент-консультантів. 2001 р. – селективність. Іноземні консультаційні фірми, які щойно починають свою діяльність в Україні, зазвичай мають тут одного-двох представників, основним завданням яких є визначення рівня привабливості українського ринку для своєї фірми й визначення стратегії. Це близько 150 консультаційних фірм з усіх країн Європейської співдружності переважно з питань управлінського і фінансового консультування в конкретних галузях, що фінансуються за програмою TACIS. Вітчизняні консультаційні фірми можна поділити на такі, що виникли і розвивалися на базі проведеного державою процесу зміни форм власності, і такі, що надають консультаційні послуги, спеціалізовані за видами (маркетинг, податкове планування тощо), а також за напрямами і галузями (післяприватизаційна підтримка, приватизація земельних ділянок, консультування підприємств агропромислового комплексу). Наприклад, UCPPS (Київ, Дніпропетровськ), WUMC (Львів), INCONS (Київ), EUROCONSULT (Одеса), PCG (Київ), SS&C (Київ), EBS (Київ), M. I. P. (Київ), KCG (Київ), KMC (Київ), INCONSULT (Черкаси), GRAFFITI (Миколаїв), KhMC (Харків), RIC (Вінниця), DCC (Донецьк), ANT-Consult (Кіровоград), UBC (Київ) та інші. Українські консалтингові фірми складають цілком гідну конкуренцію західним, особливо в таких видах діяльності, як реструктуризація підприємств та організація бізнес-процесів, управління якістю, інжиніринг, інформаційні технології, маркетинг, аудит, кадровий консалтинг і навчання. Консультанти, які працюють індивідуально і незалежно, спеціалізуються у вузьких технічних галузях. До їх сильної сторони можна віднести чітко індивідуалізований і гнучкий підхід і конкурентоспроможну ціну послуг. Часто незалежні консультанти збираються у ”команду” для виконання складних завдань у галузях, що виходять за межі їхньої індивідуальної компетенції. 2002 р. – дублювання. Боротьба за ринок між вітчизняними консалтинговими компаніями спрямовує їх на отримання більшого прибутку та боротьбу за сфери впливу на українському ринку. Така внутрішня боротьба дозволяє іноземним компанія не лише поступово осісти на Українському ринку, але й примусити працювати за західними стандартами. 2003 р. – адаптація. Сьогоднішні консалтингові послуги можна охарактеризувати як ”західно-українські”, так як вони балансують між західними стандартами і своєрідними підходами до вітчизняних підприємців, з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта, які з успіхом надають наші МКК. Спостерігається попит на вітчизняні консалтингові компанії як з боку вітчизняних, так і західних компаній. Перші очікують від консультантів або пошуку ринку збуту, або залучення інвестицій. Останні потребують допомоги щодо виходу на український ринок. На рис. 2 можна простежити розвиток консалтингової діяльності на українському ринку в період з 1990 по 2003 р. За короткий проміжок часу вітчизняні МКК змогли проявити себе як конкурентоспроможні. За останні три роки вони не лише не відстають від іноземних конкурентів, але й намагаються бути попереду, оптимізуючи і розширюючи свою діяльність. Рис. 2. Розвиток консалтингу на українському ринку, 1990–2003 р. На даний час вітчизняні МКК уже не проводять ”агресивної політики” боротьби за ринок, а більшою мірою намагаються викорінити непрофесійно-демпінгові компанії, які знижують професійну репутацію. Але для того щоб стати дійсно конкурентоспроможними, в першу чергу необхідно розширити сфери спеціалізації надання консалтингових послуг і розробити гнучку систему розрахунку із тими підприємствами, які потребують консалтингових послуг, але, на жаль, не можуть собі цього дозволити. Література: 1. Консалтинг в Украине: Ассоциация ”Укрконсалтинг”. – К., 1996. – 62 с. 2. Управленческое консультирование / Под ред. М. Кубра: В 2 т. – М.: Интерэксперт, 1992. – Т. 2. – 350 с. 3. Вергасов О.П. Консалтинг – союзник предпринимателя // Внешняя торговля. – № 10. – 1992. – С. 24–26. 4. Пригожин А.И. Нововведение: стимулы и препятствия. – М.: Политиздат, 1989. 5. Галицькі контракти. – 1999. – № 23. 6. Интернет сервер: www.dai.kiev.ua 7. Интернет-сервер УАМК: www.uamc.com.ua

Похожие записи