Реферат на тему:

Обґрунтування концепції ресурсно-приватної мотивації до праці у
суспільному виробництві

Потреби працівників підприємств, організацій, закладів, установ є
основними і дієвими важелями, за допомогою яких з боку держави,
суспільства, колективів здійснюється тією чи іншою мірою управління
поведінкою людини як виробника, споживача, сім’янина, члена трудового
колективу тощо.

Через сприяння у задоволенні потреб, регулюючи і забезпечуючи їх,
обмежуючи одні і стимулюючи розвиток інших держава, суспільство керують
споживчою поведінкою людей. Вони ставлять їх у межі суспільних вимог,
норм. Разом з тим власні потреби формуються безпосередньо кожною особою.
Особи через діяльність також здійснюють вплив на суспільні потреби.
Таким чином, потреби кожної людини еластичні до суспільних, суспільні до
особистих, в обсягах, часі тощо. На нашу думку, потреби суспільства
доцільно поділити на потреби:

– виробничі (у виробничих ресурсах, технологіях);

– підприємств (економічні, соціальні, технічні);

– колективів (в умовах праці, заробітній платі, автоматизації виробничих
процесів);

– керівників підприємств (у кваліфікованій робочій силі, контрагентах);

– окремих працівників підприємств (рості кваліфікації, оплаті праці);

– приватні (сімейні, особисті – членів сімей – це домашні потреби
людей).

Для динамічного задоволення приватних потреб кожна людина займається, як
правило, активною економічною діяльністю різних видів.

В.В. Вітлінським визначається поняття економічної людини як агента
економічної діяльності. Причому в моделі економічної людини учений усе ж
визначає моменти, що стосуються задоволення потреб [17, c. 12–13]. На
нашу думку, поняття економічної людини невдале, оскільки нерівнозначне
економічній діяльності людини. Людина – це біосоціальна категорія, але
автором пропонується трактувати її як економічну.

Кожна особа бере участь у виробництві не тому, що вона економічна
людина, а тому що в результаті участі у суспільному виробництві отримує
безпосередньо натуральні об’єкти для приватних потреб або гроші чи інші
засоби, за які придбаває необхідні об’єкти потреб та ін. Таким чином,
від виробництва у тій чи іншій формі людина прагне отримати ресурси для
задоволення приватних потреб. Це прагнення визначає мотивацію до праці.

Метою написання статті є розробка концепції ресурсно-приватної мотивації
до праці. Водночас потреби розглядаються як вторинні у
життєзабезпечуваних ресурсах.

Із численних потреб у життєвих ресурсах, що сім’я чи окрема людина має і
прагне задовольнити, в найбільших обсягах вона забезпечує себе ними за
рахунок ресурсів виробничого походження. Підтвердженням цього є висока
питома вага витрат населення на придбання товарів такого походження.
Зазначимо, що у грошових витратах і заощадженнях населення найбільшу
питому вагу займають споживчі витрати на задоволення потреб у
продовольчих товарах. За нашими розрахунками, виконаними за відповідними
даними Держкомстату, вони знаходяться на рівні 60 відсотків.

Динаміку і структуру показників грошових витрат населення на задоволення
домашніх потреб, за даними Держкомстату, подано у
табл. 1 [8, c. 467; 9. с. 436]. З наведених даних наочно видно суттєву
відмінність в обсягах і структурі витрат населення у міських і сільських
поселеннях. Домогосподарства у сільських поселеннях більше ніж на 10
відсотків витрачають грошей на споживчі витрати, але більше надають
грошову допомогу родичам, близьким, друзям, витрачають коштів на
підсобне господарство, будівництво житла тощо.

Особи або сім’ї отримують у своє (приватне) розпорядження об’єкти
(матеріальні) потреб за власні чи позичені грошові кошти, в обмін за
продукти власної праці, в обмін на інші приватні засоби, тобто за
рахунок власного, попередньо накопиченого багатства чи поточних доходів
або безпосередньо в обмін на працю та споживаються в основному в побуті
(домашніх господарствах). Споживаються вони також безпосередньо на
виробництві, у навчальних закладах, під час відпочинку та в інших
умовах.

Гроші, інші засоби, що людина використовує для обміну на необхідні їй
об’єкти потреб, що знаходяться у розпорядженні інших власників,
пропонується умовно називати обмінними засобами. Працю до обмінних
засобів не відносимо, оскільки вона створює ці засоби. Тобто останні є
її продуктом.

Таблиця 1

Динаміка структури грошових витрат домогосподарств (у середньому за
місяць у розрахунку на одне домогосподарство)

2000 2001 2002

всі домо-госпо-дар-

ства у тому числі, які проживають всі домогос-подар-ства у тому числі,
які проживають всі домогоспо-дарства у тому числі, які проживають

у міських поселен-

нях у сільській місцевості

у міських поселен-нях у сільській місцевості

у міських поселен-нях у сільській місцево-сті

Всього грошових витрат, грн. 417,7 457,6 329,6 492,6 540,3

386,3 551,6 602,2 440,3

Споживчі витрати 91,9 94,6 83,5 91,2 94,3 81,4 90,4 93,8 80,2

Продовольчі товари (включаючи харчування поза домом, алкогольні напої та
тютюнові вироби) 62,7 64,5 57,2 59,8 61,9 53,1 57,6 60,0 50,4

Непродовольчі товари та послуги 29,2 30,1 26,3 31,4 32,4 28,3 32,8 33,8
29,8

Грошова допомога родичам, друзям та іншим особам 1,8 1,5 2,6 2,1 1,8 3,1
2,5 1,9 3,8

Інші витрати (на особисте підсобне господарство, ку-півлю акцій,
сер-тифікатів, вклади до банків, аліменти, будівництво житла тощо) 6,3
3,9 13,9 6,7 3,9 15,5 7,1 4,3 16,0

2003 2004 Всі домогосподарства

всі домо-госпо-дар-

ства у тому числі, які проживають всі домогос-подарст-ва у тому числі,
які проживають

(2004-2000) 2000 2004 у %

у міських поселен-

нях у сільській місцевості

у міських поселен-нях у сільській місцевості

2000 2003

Всього грошових витрат, грн. 621,9 697,3 461,0 788,8 859,9

634,5 88,8 188,8 126,8

Споживчі витрати 91,6 94,7 81,7 91,2 94,0 83,1 -0,76 99,2 99,6

Продовольчі товари (включаючи харчування поза домом, алкогольні напої та
тютюнові вироби) 58,2 60,2 51,6 58,1 59,6 53,5 -7,3 92,7 99,8

Непродовольчі товари та послуги 33,4 34,5 30,1 33,1 34,4 29,6 13,4 113,4
99,1

Грошова допомога родичам, друзям та іншим особам 2,4 2,0 3,6 2,4 2,0 3,4
33,3 133,3 100

Інші витрати (на особисте підсобне господарство, ку-півлю акцій,
сер-тифікатів, вклади до банків, аліменти, будівництво житла тощо) 6,0
3,3 14,7 6,4 4,0 13,5 1,6 101,6 106,7

Для реального задоволення конкретних потреб людині необхідно ряд умов,
зокрема – чітке визначення об’єкта потреб, його кількості (маси),
якості, форми отримання (наприклад, продукти харчування – упаковані,
свіжі, заморожені), наявність у неї засобів для обміну на об’єкт
потреби, вчасна для обміну наявність останнього на ринку чи
безпосередньо у виробника, іншого власника.

Особливо важливою є відповідність носія потреб (властивостей об’єкта)
пропонованого на ринку об’єкта вимогам до нього суб’єкта потреб тощо.
Тому сфера виробництва повинна своєчасно забезпечити ринок такими
товарами, що відповідають змінному попиту кожної людини чи сім’ї. Цей
факт, до речі, визначає необхідність здійснення підприємствами
узгодженої маркетингової та інноваційної діяльності зі створення і
випуску продуктів-новацій, оскільки первинні потреби змінні.

Схематично процес задоволення потреб людини, який він, на нашу думку, є,
показано на рис. 1.

Накопичення обмінних засобів для придбання об’єктів потреб

Джерело накопичення обмінних засобів

Рис. 1. Схема забезпечення об’єктами потреб їх суб’єктів

Цей процес включає:

– усвідомлення і визначення людиною поточних і перспективних життєвих
завдань, зокрема з відновлення сил, покриття побутових втрат (заміна
зношеної техніки, придбання домотехніки);

– запровадження новацій, які перетворюють життєвий процес тощо;

– установлення (інстинктивне чи усвідомлене) кожною людиною первинних
потреб, визначення (інтуїтивне) факторів, що на них впливають, і
корегування первинних потреб;

– вибір конкретних об’єктів приватних потреб (що можуть бути на ринку,
необхідно замовити для виготовлення тощо);

– визначення джерел отримання обмінних засобів (власні кошти, залучені
кошти, натуральний товарообмін);

– накопичення обмінних засобів і створення їх надлишку як умови
постійного отримання необхідних об’єктів.

Задоволення потреб залежно від їх виду слід розглядати не тільки як
споживання продуктів харчування, використання пожитків, а відповідно і
як перетворення життєвого процесу (відпочинку, виконання побутових робіт
тощо). Причому цей процес слід розглядати як дуже динамічний і складний.
Для науковців його слід розглядати щодо:

– задоволення матеріальних умов для достойного життя сім’ї;

– еквівалентної результатам творчої праці суспільної її оцінки;

– задоволення потреб у засобах та умовах для проведення
науково-дослідної роботи;

– визнання результатів досліджень як суспільно необхідних і впровадження
їх у практику;

– оприлюднення результатів досліджень, у тому числі через видання
монографій;

– відсутності криміногенного оточуючого середовища тощо.

Динаміку чисельності наукових кадрів, за даними Держкомстату, наведено
у табл. 2 і табл. 3 [8, c. 360; 9, с. 351–352].

Таблиця 2

Динаміка чисельності докторів наук

1995 1999 2000 2001 2002 2002, у %

до 1995 2003 2004 2004, у % до

1995

Доктори наук, усього 9 759 10 223 10 339 10 603 11 008 112,8 11 259
11 573 118,6

у тому числі

у віці, років

31 – 40 270 224 232 221 225 83,3 235 227 84,1

41 –50 1 826 1 736 1 698 1 650 1654 90,6 1 613 1 653 90,5

Виїхало за

межі України 59 32 26 23 27 45,7 13 13 22,0

З наведених даних видно, що чисельність науковців у творчому віці мала
тенденцію до зниження. Це свідчить за притуплення матеріальних стимулів
і умов для творчої праці науковців. Не випадково у 90-х роках
спостерігався їх чисельний виїзд за межі України, який продовжувався і
на початку 2000-х років.

Таблиця 3

Динаміка чисельності кандидатів наук

1995 1999 2000 2001 2002 2002, у %

до 1995 2003 2004 2004, у % до

1995

Кандидати

наук, усього 57 610 59 547 58 741 60 647 62 673 108,8 64 372 65 839
114,3

у тому числі

hw

hw

» hw

hw

+ hw

dhgdw

2

dh`„Agdw

2

dh`„Agdw

dhgdw

f4ytw

gdw

gdw

f4ytw

gdw

FfA

gdw

gdw

gdw

gdw

gd…0a

dh`„Agdw

gdw

??l?r??????&?

?l?E?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

?l?r??????&?

??l?r??????&?

¦’¦?E?E¶E?E?Ue?Uebssdssxsszss|ss2oiUeI1/2?¤1/2UeI1/2?¤c¤1/2Ue?Ue?Ue?Ue|j
[H1/2% hw

hw

» hw

hw

hw

AE

gd…0a

`„Agd…0a

dh`„Agdw

gd…0a

`„Agd…0a

dh`„Agdw

gdw

16 777 16 661 95,6

Виїхало за

межі України … 104 125 139 128

79 74 —

Виїзд за межі України здійснили також артисти, фахівці у галузі
комп’ютерних технологій та інших творчих категорій.

Внаслідок багатьох причин, у тому числі обмеженості
матеріально-енергетичних і фінансових ресурсів, складною проблемою для
держави є створення в країні виробничо-матеріальної бази задоволення
усіх запитів людини. А її запити, як правило, мінливі, зростаючі. Їх
задоволення як рушій виробництва вимагає від нього постійно змінювати чи
оновлювати номенклатуру і асортимент продукції, що випускається, види і
структуру послуг, що надаються при її реалізації споживачу,
вдосконалювати засоби виробництва, а в загалу – сприяє
соціально-економічному прогресу.

Зазначимо, що не тільки розрізнені запити окремих людей у сукупності
впливають на обсяги і структуру виробництва. Такий своєрідний вплив
здійснюють окремі групи людей, споріднених родом занять (рибалки,
спортсмени), способом життя (інваліди). Так, потреби, викликані
громадсько-політичною або науковою схильністю, викликають розвиток

виробництв відповідної інформаційної продукції. Але такий розвиток
обумовлений зміною первинних потреб конкретної групи людей.

Потреби людей, до речі, – не тільки впливові фактори, що, як правило,
прогресивно змінюють виробництво. Багато з них породжуються в ньому й
можуть тут гаснути у зв’язку зі зміною номенклатури і асортименту
продукції, тобто з виробництвом нових об’єктів потреб, що змінюють зміст
первинних, процес їх задоволення.

У процесі задоволення потреб і накопичення обмінних засобів населення
розширює поле творчої діяльності, застосування своєї професійної праці у
виробництві (сферах послуг і торгівлі), невиробничих сферах. Бажання
людини задовольнити свої потреби, особливо при обмежених ресурсах
обмінних засобів змушує її до активності в пошуку і надбанні необхідних
засобів, зокрема на підприємстві, де вона працює, або у підприємницькій
діяльності, в інших сферах господарювання.

Разом з тим відповідно до розвитку продуктивних сил, НТП постійно
змінюється спосіб життя населення, його рід занять, освітній, культурний
рівень, умови праці, побуту, відпочинку. А при цьому процесі змінюються
і потреби, які у кожної людини є динамічними.

Тому динамічними є виробництво та структура послуг, що задовольняють
відповідні потреби населення. Перспективними, на нашу думку,
виробництвами, що автоматизують побут, є нові технології будівництва
житла, засоби його оснащення, зокрема керовані сенсорно, голосом.

До того ж, що слід окремо зазначити, потреби людини у своєму віковому
перетворенні та розвитку випереджують здатність виробництв до випуску
засобів їх задоволення. Тому намаганнями виробників досягти цього
задоволення визначаються їх орієнтири і стимули для вдосконалення
виробництва, здійснення новацій з підвищення якості та покращання
асортименту продукції, що випускається, відповідно оновлення засобів її
виготовлення. Таке положення, до речі, дає підстави також стверджувати,
що не інтереси споживачів, а їх потреби є рушійною силою розвитку
матеріального виробництва, а також сфери послуг. Інтереси, на нашу
думку, – категорія психологічна, яка відбиває потреби. Як відомо,
марксистська економічна теорія на перше місце ставить інтереси,
розглядає їх як рушійну силу. Це пов’язано з вихованням комуністичних
поглядів. Така ж думка, що економічні інтереси – рушійна сила
соціально-економічного розвитку, підтримується в сучасних
політекономічних виданнях [18, с. 85].

Одночасно потреби населення є не тільки рушійною силою, фактором
динамічності виробництва, але й чинником зміни ділової активності кожної
людини, в тому числі, й тих хто працює у сфері виробництва.

Таким чином, задоволення потреб (треба розуміти незадоволених) є
чинником поступу в особистому житті людей, виробничих підприємств. Якщо
більш узагальнено розглянути чинники незадоволення, то вони є рушіями
поступу взагалі.

У [10, с. 64] обґрунтовується положення, що розвиток суперечностей є
джерелом прогресу (потрібно мати на увазі – і потреб):

– посилаючись на Гегеля, який вважав, що суперечності є принципом
будь-якого розвитку, саморуху;

– посилаючись на Шумпетера, який вважав, що на саморозвиток економічної
системи впливають зовнішні фактори, зовнішній вплив, дія екзогенних
змін, діалектична взаємодія внутрішніх факторів і суперечностей. Причому
у підприємницькій діяльності вирішальну роль відіграють фактори і
суперечності безпосереднього виробництва.

На нашу думку, щодо рушійної сили задоволення потреб людини, то тут
доцільно визначити, як впливові, не суперечності, а такі
невідповідності:

1) між первинними потребами і споживчими властивостями (носіями) наявних
на ринку об’єктів потреб їх задоволення (тому необхідне створення нових
об’єктів з відповідними властивостями (новацій-продуктів) – це у сфері
виробництва);

2) між вторинними потребами і наявними у людини об’єктами їх задоволення
(тому людині необхідно придбавати нові об’єкти – невідповідність
залежить від людини);

3) між цінами наявних на ринку об’єктів потреб і обсягами обмінних
ресурсів людини для їх надбання (людині необхідно надбати більше
обмінних ресурсів – невідповідність що залежить від людини);

4) інші невідповідності, залежать і незалежать від людини.

Для досягнення залежних від людини названих відповідностей вона повинна
діяти різними способами для того, щоб отримати більше обмінних засобів і
придбати ті об’єкти потреб і у таких обсягах, що забезпечують бажану
(очікувану) відповідність.

Таким чином, людина прагне надбати більше чи якісних обмінних засобів,
чи об’єктів споживання. Узагальнено це можна визначити як надбання нею
потрібних ресурсів для забезпечення своєї життєдіяльності.

Зокрема, вона змушена працювати по найму на підприємствах у різних
сферах суспільного виробництва, щоб отримати від наймача або
безпосередньо об’єкти її потреб, або достатню суму коштів, або інших
обмінних засобів, необхідних для надбання на ринку, чи іншим способом,
необхідних об’єктів і тим самим досягнути реального забезпечення ними
бажаного рівня задоволень (у часі та просторі). Це ж стосується власної
підприємницької діяльності.

Виходячи з викладеного, а також з інших факторів (зокрема, соціальних,
психологічних) слід вважати, що мотивація до праці – поняття комплексне,
оскільки охоплює не тільки економічну мотивацію, а й, наприклад,
психологічну, емоційну, бо людина працює у колективі, потребує людських
стосунків, у тому числі з керівниками, сприятливого мікроклімату, інших
достоїнств аж до реалізації своєї особистості.

Проаналізовані положення необхідні для розвитку розроблюваної нами
концепції ресурсно-приватної мотивації до праці людей. Мотивація
трудової діяльності людини визначається необхідністю отримання ресурсів
для задоволення конкретних приватних потреб чи обмінних засобів, у тому
числі грошових коштів, цінних паперів. Ця мотивація тим глибша, чим
більше новацій отримує людина у процесі трудової діяльності для
створення матеріальних умов щасливого життя – свого і своєї сім’ї.

Отже, суть концепції ресурсно-приватної мотивації до праці у суспільному
виробництві полягає в управлінні виробничими інтересами працівника до
продуктивної діяльності шляхом регулювання його свідомості як суб’єкта
конкретного виробництва, стимулюванням задоволення вторинних приватних
потреб у життєзабезпечуваних ресурсах і обмінних засобах.

Література:

1. Закономерности развития непроизводственной сферы и повышение
жизненного уровня / Козак В.Е., Новиков В.Н., Верховодова Л.Т. и др.;
Отв. ред. В.Е. Козак; АН УССР. Ин-т економики. – Киев: Наук. думка,
1989. – 256 с.

2. Марцин В.С. Потребности, спрос, качество. – Львов: Изд-во при
Львовском государственном университете издательского объединения „Вища
школа”, 1982. – 207 с.

3. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ. ст.
Е.М. Пеньковой. – М.: Прогресс, 1990. – 736 с.

4. Маркс. К., Енгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т. 12. – С. 718.

5. Маркс К., Енгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т. 2. – С. 134.

6. Збарський М. Інтереси – рушійна сила соціального прогресу //
Економіка України. – 1999. – № 7. – С. 58–66.

7. Воронцов Б.Н. Розумные потребности личности: сущность, критерии, пути
формирования. – Воронеж: Изд-во Воронежского унивеситета, 1990.

8. Статистичний щорічник України за 2002 рік. – Київ: Консультант, 2003.
– 662 с.

9. Статистичний щорічник України за 2004 рік. – Київ: Консультант, 2005.
– 588 с.

10. Экономика и планирование потребностей и потребления // Межвузовский
сборник. – М.: МИНХ им. Г.В. Плеханова, 1984. – 162 с.

11. Шишов А.Л. Макроекономика. – М.: Ассоциация авторов и издателей
„ТАНДЕМ”. Издательство „ЭКМОС”, 1997. – 320 с.

12. Иванчук Н.В. Потребности социалистической личности. – М.: Мысль,
1986. – 192 с.

13. Юнь О.М. Интенсификация экономики: Теория и практика планирования. –
М.: Экономика, 1986. – 375 с.

14. Ру Домінік, Сульє Даніель. Управління: Пер. з франц. – К.: Основи,
1995. – 442 с.

15. Пєлих О. Мотиваційний механізм ефективного управління // Економіст.
– 1999. – № 11. – листопад. – С. 59–60.

16. Основи економічної теорії. / За ред. проф. Мочерного С.В. –
Тернопіль, МП „Тарнакс”, 1993. – 686 с.

17. Вітлінський В.В. Економіка людини та нова парадигма оцінки базових
економічних показників і міри ризику // Фінанси України. – 1999. – № 8.
– С 12–17.

18. Основи економічної теорії : політекономічний аспект : Підручник /
Климко Г.Н., Нестернко В.П., Каніщенко О.О. та ін.; За ред. Г.Н. Климка,
В.П. Нестеренка. – 2-е вид. перероб. і доп. – К.: Вища шк. – Знання,
1997. – 743 с.

19. Экономика семьи: Сб. ст. 1 / Отв. ред. Ю.Н. Нетйосин. – Рига:
Зинатне, 1998. – 166 с.

20. Рябоконь В.П. Адаптація системи мотивації праці до умов ринку //
Фінанси України. – 2001. – № 5. – С. 10–16.

21. Карлін М.І. Теоретичні аспекти стимулювання праці в умовах
фінансової нестабільності // Фінанси України. – 2000. – № 2. – С. 3–9.

22. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами:
Міністерство праці та соціальної політики України / Відп. редактор
О.П. Толстенко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 1022 с.

23. Инструментарий экономической науки и практики / А.М. Румянцев,
Е.Г. Яковенко, С.И. Янаев. – М.: Знание, 1985. – 304 с.

Похожие записи