Реферат на тему:
Можливість «великого стрибка» для економіки України
Проблеми економічного розвитку і спроби самоідентифікації українського
суспільства в статусі незалежної держави актуалізували проблему
необхідності „великого стрибка” для України. Під „великим стрибком” в
цьому випадку розуміється індивідуальний варіант швидкого переходу
національної економічної системи зі стану економічного спаду з усіма
його характеристиками до якісно нового стану, що характеризується
наявністю перспектив росту і розвитку. Зрозуміло, що подібна зміна
вектора вимагає радикальної перебудови національної економічної системи.
Сучасна теорія економічного розвитку констатує циклічність економічних
процесів, в значній мірі обумовлену рівнем технічного розвитку
суспільства, що характеризується як „технологічний уклад”. Визначення
технологічних укладів викладено в роботах Й.Шумпетера, С.Ю.Глаз’єва. В
них під технологічним укладом розуміється сукупність технологій і
виробництв одного рівня. Відповідно до концепції технологічних укладів,
перехід до постіндустріальної стадії розвитку суспільства визначає
заміну галузевого розподілу національної економіки розподілом
технологічним.
В Україні на сучасному етапі домінує відтворення 3-го технологічного
укладу. Це панування залізничного транспорту, чорної металургії,
електроенергетики, неорганічної хімії, споживання вугілля,
універсального машинобудування. У розвиненому світі домінування 3-го
укладу приходилося на післявоєнні роки.
При цьому в Україні частково є присутнім і 4-й уклад, який вичерпав себе
в розвинених економіках всередині 1970-х років – розвиток органічної
хімії і полімерних матеріалів, кольорової металургії, нафтопереробки,
автомобілебудування, точного машинобудування і приладобудування,
розвиток традиційного ВПК, електронної промисловості, поширення
автоперевезень, широке споживання нафти.
Що стосується 5-го технологічного укладу, то на його частку приходиться
тільки близько 3-5% у загальній структурі національної економіки. Цей
уклад сьогодні визначає власне постіндустріальний тип виробництва (тобто
розвиток складної обчислювальної техніки, сучасних видів озброєнь,
програмного забезпечення, авіаційної промисловості, телекомунікацій і
створення нових матеріалів).
Згідно даним Інституту економічного прогнозування Академії наук України,
майже 60% обсягу промислової продукції приходиться на 3-й технологічний
уклад, 38% – на 4-й уклад.
Виходячи з цієї ситуації, українськими фахівцями були запропоновані
наступні варіанти розвитку економічної системи країни:
Перший шлях – поступово доганяти розвинений світ, використовуючи ще не
реалізовані можливості 3-го і 4-го укладів і інтенсивно розвиваючи нові
5-й і 6-й уклади.
Другий шлях – замість того, щоб доганяти розвинені країни в технологіях
5-го укладу, зосередити увагу на становленні ключових напрямків 6-го
технологічного укладу і вибрати такі напрямки 6-го технологічного
укладу, де країна може вийти в лідери. Іншими словами, використовувати
стратегію „інноваційного прориву”.
На думку автора, перший варіант є довгостроковим, а другий – неможливим,
тому що, за визначенням, становлення більш високого технологічного
укладу можливо тільки на основі попередніх укладів. Отже, Україні, для
того, щоб наздогнати розвинені країни світу, необхідно освоїти попередні
технологічні уклади швидше, у більш короткий термін.
Однак, для обґрунтування можливості „великого стрибка” для України
необхідно звернутися до аналізу природи економічного росту взагалі, і
його характеристикам, які залежать від рівня технологічного розвитку
держави. Друга умова визначається тим фактом, що основні фактори
економічного росту для різних економічних укладів можуть істотно
відрізнятися.
Економісти здавна шукали відповіді на питання про джерела економічного
росту. Одні знаходили їх у природних ресурсах, інші – у витратах живої й
упредметненої праці, треті – у науці і технології, четверті – у
соціальній мотивації людини. Безумовно, у всіх цих підходах можна знайти
об’єктивні причини, що дозволяють так чи інакше вивчити джерела
економічного росту. Однак сучасний суспільний розвиток вніс свої
корективи до цих підходів, виходячи із сучасних економічних,
демографічних, екологічних і соціальних вимог. Відповідно, пошук
однозначної відповіді на поставлене питання є помилковим. Тому в
сучасній економічній науці склався раціональний підхід до пошуку джерел
економічного росту. Можна його назвати факторним підходом, тобто сам
пошук не обмежується тільки ресурсами, але і включає ті фактори, що
дозволяють вирішити проблеми браку ресурсів. У сучасній літературі
виділяються наступні фактори економічного росту суспільства:
науково-технічний прогрес, засоби виробництва чи виробничі ресурси,
рівень капіталовкладень, розвиток трудових ресурсів, рівень природних
ресурсів, рівень освіти.
Перелік цих факторів, а також огляд стану технічного розвитку України
свідчить про те, що ключовим фактором успіху в цьому випадку є
науково-технічний прогрес, який дозволить змістити акценти в структурі
технологічних укладів національної економічної системи.
Для детального аналізу способу реструктуризації технологічних укладів
доцільно використовувати еволюційний підхід до розвитку відкритих
систем, що передбачає їх розгляд з погляду двох типів механізмів, які
визначають процес розвитку: адаптаційних і катастрофічних.
У зв’язку з цим, історичний процес розвитку відкритих систем являє собою
чергування „спокійних” етапів зміни їх кількісних властивостей і
„революційних” етапів якісного ускладнення їх структури.
„Спокійні” етапи в розвитку відкритих систем називаються адаптаційними.
При зміні зовнішніх умов адаптаційні механізми дозволяють системі
пристосуватися до нових обмежень, що накладаються середовищем.
Адаптаційні механізми характеризуються тим, що дозволяють з визначеним
ступенем точності передбачати результати дії механізму, тобто розвиток
подій, а значить і прогнозувати ці події.
„Революційні” етапи розвитку названі катастрофічними. Катастрофічні
механізми відповідають граничним станам системи, перехід через які веде
до різкої якісної зміни процесів, що протікають у них, до принципової
зміни їх організації. Катастрофічний етап розвитку системи – це зміна
самої структури вихідної системи, її переродження, виникнення нової
якості. (Подібні процеси вивчає теорія катастроф).
Коли адаптаційний потенціал системи в еволюційному циклі майже
вичерпаний, вона попадає в стан катастрофи, що визначає необхідність
реструктуризації. В цьому випадку, у рамках еволюційного підходу
пропонується стратегія скидання інформації – принцип поведінки системи
в зоні катастроф, що характеризується скиданням інформації про її
минулий адаптаційний потенціал. Для держави це означає реструктуризацію
промисловості, перенавчання трудових ресурсів, реформу системи освіти і
відмовлення від старих методів державного управління. Ця стратегія є
об’єктивним механізмом, що діє природно чи штучно.
Якщо застосувати стратегію скидання інформації до економіки України, яка
не може зробити економічний стрибок при існуючих технологічних укладах,
і врахувати базові фактори економічного росту, то послідовність дій по
реструктуризації буде мати наступний вигляд:
1. „Інвентаризація” державних підприємств 3-го технологічного укладу і
їх реалізація внутрішнім чи іноземним інвесторам (Скидання застарілих
активів металургійної, хімічної промисловості і машинобудування).
2. Придбання в розвинених країнах „під ключ” технологій 4-го
технологічного укладу, включаючи становлення системи менеджменту на цих
підприємствах і впровадження виробничих стандартів. Необхідно, щоб
технології, що здобуваються, були погоджені з галузевими пріоритетами
економічного розвитку країни і забезпечували розвиток внутрішнього
споживчого ринку. Цей етап дасть можливість швидко освоїти виробництва
4-го укладу, не втрачаючи зусилля на розробку відповідних технологій.
3. Формування умов для розвитку 5-го і 6-го технологічних укладів за
допомогою системи освіти. Реформа системи освіти, спрямована на
оволодіння знаннями і навичками, необхідними для функціонування в рамках
5-го і 6-го укладів. Цей етап потребує істотних державних інвестицій у
процес залучення кваліфікованих фахівців у сферу освіти, а також
інвестицій у реформування методів і технологій навчання з метою
радикального підвищення їх ефективності.
В якості необхідні умови реалізації „великого стрибка” в економіці
країни можна також відзначити: узгодження зусиль більшості членів
суспільства в напрямку досягнення поставлених цілей його розвитку і
соціальну відповідальність політичної еліти.
Таким чином, сучасний етап технологічного розвитку України визначає
необхідність реструктуризації національної економічної системи і не
виключає можливості реалізації „великого стрибка” для країни у випадку
коректного розпорядження наявним ресурсами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
