Реферат на тему:

Моніторинг оподаткування доданої вартості

За роки незалежності Україна пройшла складний шлях реформування
економіки народного господарства. Проте макроекономічні показники ще не
досягли рівня 1989–1990 років. Так, ВВП України на 1 січня 2004 року
становив майже 44 % обсягу 1990-го року, хоча чисельність населення
скоротилася лише на 5,8 %. Дохід на душу населення впав у 1,8 раза [1].
Хоча промисловими підприємствами за 2003 р. вироблено продукції і надано
послуг на суму 220,6 млрд. грн., що на 15,8 % більше, ніж за 2002 р.
Оборот підприємств оптової торгівлі за 2003 рік становив 350,7 млрд.
грн. Фізичний обсяг оптового товарообігу порівняно з 2002 р. збільшився
на 13,1 % [2–6].

До сповільнення темпів виходу України з економічної кризи, крім
прорахунків стратегічної трансформації народного господарства, слід
віднести і прорахунки податкової системи.

Однією з причин є невикористання певною мірою методів економічного
аналізу податкових надходжень. На думку В. Білоуса, В. Ніколаєва і А.
Чугаєва, замість моніторингу й аналізу економічного середовища податкові
органи здійснюють фактично лише моніторинг платників податків та аналіз
надходження платежів. Дослідження причинно-наслідкового зв’язку між
партнерами економічної системи країни, галузей, регіонів – платниками
податків – фактично відсутній. Отже, відсутня необхідна основа для
аналізу зворотного впливу стану системи оподаткування на стан і динаміку
економічного середовища [3–7].

Удосконалення податкової системи України в сучасних умовах розвитку
країни є однією з актуальніших проблем, від цього залежить наповнення
державного бюджету, подальший розвиток підприємництва, інвестування
важливих галузей народного господарства та соціальний захист населення.
Недоліки податкової системи впливають на регуляцію економічних процесів
у ринкових умовах та на їх тінізацію. Проте модернізація податкової
системи неможлива без виявлення причин і детермінантів її
недосконалості.

Одним з вагоміших у системі оподаткування є податок на додану вартість.
Поширене його використання пов’язане з рядом переваг, як вважає О.
Чередниченко, що стимулюють як державу, так і платника. По-перше,
оподаткування витрат більшою мірою вигідні і державі, і платнику, ніж
оподаткування доходів. По-друге, оскільки безпосереднім об’єктом податку
виступають витрати, то різко посилюється зацікавленість у зростанні
доходів. По-третє, від ПДВ значно складніше ухилятися і, отже, з ним
пов’язано менше порушень [4, с. 28].

Щодо останнього висновку автора, то з ним не можна погодитися, тому що,
як свідчить практика оподаткування, найбільша кількість випадків і втрат
бюджету саме через ПДВ.

Щодо важливості ПДВ, то наведемо висловлювання П. Мельника: „Податок на
додану вартість – головний непрямий податок в Україні і основне джерело
наповнення дохідної частини бюджету. Цей податок було введено у 1992
році Декретом Кабінету Міністрів (його ставка становила 28 %). ПДВ разом
із акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажу. Частка
ПДВ складала 39,3 % від загального обсягу податкових надходжень” [5, с.
179].

Визначимо питому вагу ПДВ у загальному обсязі податкових надходжень за
2003 рік (таблиця 1).

Таблиця 1

Надходження окремих податків до бюджетів за 2003 рік

з/п

Назва платежу Мобілізовано органами ДПС Надійшло до зведеного бюджету
Питома вага до податкових надходжень, %

Всього тис. грн. Держбюджет,

у т. ч

1. Всього доходів 47 527 369 46 053 982 26 569 198

2. Податкові надходження, всього

41 953 865

40 490 489

21 895 216

3. Податок з доходів громадян

13 547 775

13 521 316

0

33,3

4. Податок на прибуток підприємств

13 197 281

13 197 281

13 046 929

32,5

5. Податок на додану вартість

31 57 231

3 157 231

3 157 231

7,8

6. Акцизний збір із вироблених в Україні товарів

4 659 132

4 659 132

4 554 043

11,5

7. Акцизний збір із ввезених на територію України товарів

43 505

43 505

43 505

0,1

* Таблиця розрахована за даними ДПА України [6, с. 4].

Дані таблиці 1 свідчать про малу питому вагу ПДВ: лише 7,8 % в
загальному обсязі податкових надходжень за 2003 рік. Тобто питома вага
ПДВ впала в 2003 році порівняно з 1992 роком у 5 разів. Це пояснюється
тим, що в структурі податкового боргу за податковими зобов’язаннями
станом на 01.01.2004 р. найбільшу питому вагу займає податок на додану
вартість – 6539,0 млн грн., або 46,5 %, питома вага податку на прибуток
становить – 4087,2 млн грн., або 29,1 % (7/37). До цього слід додати
витрати бюджету через отримання пільг щодо сплати податків (таблиця 2).

Таблиця 2

Втрати бюджетних надходжень з отриманих платниками пільг за 2003 рік

з/п Назва податку Не сплачено через отримання пільг, тис. грн. Питома
вага до загальної суми пільг, %

1. Всього 47 446 077 100,0

2. Податок на прибуток підприємств 2 537 046 5,3

3. Податок на додану вартість 41 414 094 87,3

4. Акцизний збір з вітчизняних товарів 2 593 357 5,5

* Таблицю складено на основі даних ДПА України [7, с. 35].

Як бачимо, 87,3 % – це втрати бюджетних надходжень за рахунок отриманих
пільг платниками податку на додану вартість. Такої ж думки С. Юрій і І.
Таранов, які вважають, що через негативний вплив на загальні підсумки
виконання доходів зведеного бюджету надання податкових пільг за окремими
видами податків, з боргами, обов’язковими платежами держава не дораховує
значних сум коштів [8, с. 55].

Для аналізу динаміки ПДВ у структурі податкових надходжень розрахуємо
дані за роки незалежності України у % до сум зведеного бюджету (таблиця
3).

Таблиця 3

Структура податкових надходжень за характером податкового стягнення у %
до обсягу доходів зведеного бюджету

з/п Назва податку 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003

1 ПДВ.

Темп змін 39,3 24,8

0,63 21,9

0,88 20,7

0,94 29,3

1,41 25,4

0,86 25,1

0,98 19,2

0,76 18,8

0,97 21,7

1,15 16,8

0,77

2 Податок на прибуток підприємств

Темп змін 22,7 27,3

0,83 23,5

0,86 18,2

0,77 20,6

1,13 19,8

0,96 19,7

0,99 15,7

0,79 15,0

0,95 15,1

1,06 17,6

1,17

3 Акцизний збір.

Темп змін 4,9

3,2

0,65 2,0

0,62 2,1

1,05 4,3

2,04 4,4

1,02 5,4

1,22 4,6

0,85 4,8

1,04 6,6

1,37 7,0

1,06

4 Прибутковий податок з громадян.

Темп змін 12,2 6,5

0,53 7,7

1,18 8,6

1,11 11,7

1,36 12,5

1,06 13,7

1,1 13,0

0,94 15,9

1,22 17,4

1,1 18,0

1,03

* Таблиця розрахована за даними держкомстату України [2, с. 57].

Побудуємо порівняльні графіки темпів змін ПДВ (а), податку на прибуток
підприємств (b), акцизного збору (с), прибуткового податку з громадян
(d) (рис. 1–4).

Рис. 1. Графік темпів зміни справляння прибуткового податку з громадян

Рис. 2. Графік темпів зміни справляння акцизного збору

Рис. 3. Графік темпів зміни справляння податку на прибуток підприємств

Рис.4. Графік темпів зміни справляння ПДВ

Аналіз податків показує майже однакове коливання темпів змін податкових
надходжень більше середньої. Але найбільша питома вага ПДВ у зведеному
бюджеті України припадає на 1997–1999 роки, а потім значне зниження цієї
частки у 2000–2002 роках. Відповідь на причину цього явища знаходимо в
роботі П. Мельника. Він пояснює, що в 2000 році відбулося зростання ВВП
на 6 % та зменшення частин податку на додану вартість у структурі
доходів зведеного бюджету на 19,2 % (темп падіння до попереднього року
становив 5,9 %). При цьому ставка ПДВ залишалася на рівні 20 %. Пояснити
таку ситуацію можна тим, що збільшення обсягів ВВП відбулося, в
основному, за рахунок зростання обсягів продукції у
паливно-енергетичному та металургійному комплексах, яка має у кінцевій
продукції низьку частку доданої вартості та більшість якої
експортується. Тому справляння ПДВ не мало істотного впливу на
рентабельність продукції цих галузей. Крім того, ці галузі мають суттєві
пільги щодо сплати ПДВ [5, с. 180]. Для підтвердження цієї тези
проаналізуємо частку податкових надходжень у ВВП (таблиця 4).

Таблиця 4

Частка податкових надходжень у ВВП

1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003

Податки та обов’язко-ві платежі до зведеного бюджету, у % до ВВП 35,3
36,6 36,7 37,5 32,0 27,4 22,8 21,3 19,3 18,1 18,2 18,4 18,1

* Таблиця розрахована за даними держкомстату України [(2, с. 58].

Дані таблиці 4 свідчать, що частка податкових надходжень у ВВП з року на
рік зменшується. Проте вона встановилася в 2000 році на рівні близько
18 % і залишається на цьому рівні декілька років підряд. До цього слід
додати, що обсяг податкових відрахувань зростає, тому що зростає з року
в рік ВВП і доходи Зведеного бюджету України (таблиця 5).

Таблиця 5

Окремі макроекономічні показники економічного розвитку України

з/п Назва показника 2000 2001 2002 2003

у % до попереднього року

1 ВВП 105,9 109,2 105,2 109,3

2 Доходи зведеного бюджету, % до ВВП 28,9 26,9 27,4 28,5

3 Видатки зведеного бюджету, % до ВВП 28,3 27,2 26,7 28,7

4 Сальдо зведеного бюджету, % до ВВП 0,6 – 0,3 0,7 – 0,2

* За даними Послання Президента України до Верховної Ради України [9, с.
28].

Аналіз основних макроекономічних показників економічного розвитку
України підтверджує зростання ВВП.

o

u

?

$If`„gdQyO

„`„a$gdQyO

„A`„AgdQyO

o

$

????O ??

Ffae

gdI\h

$

$

gdQyO

o

??

o

??

o

пи зростання ВВП країн Центральної Європи та Балтії, які раніше
лідирували, за відповідний період становили 3,3 %, тоді як в Україні –
7,4 %. Варто зазначити, що досягнуті темпи економічного зростання
суттєво перевищують темпи збільшення суспільного продукту в колишній
УРСР, які у 1976–1980 рр. становили 3,4 %, у 1981 – 1985 рр. – 3,3 %, у
1986 – 1990 рр. – 1,7 %. Таким чином, виникла розбіжність між темпами
зростання ВВП в Україні і практичною їх стабілізацією щодо питомої ваги
податкових надходжень до державного бюджету. Пояснення такого становища
подано у Посланні Президента України до Верховної Ради України „Про
внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році”. Там зазначається,
що особливо гострою залишається проблема реформування податкової
системи. У 2002–2003 рр. прийнято ряд законів, які закладають підвалини
реформування податкової системи, зокрема, щодо зниження податкового
навантаження на фізичних осіб та податку з прибутку підприємства. Однак
ці механізми не зможуть вирішити всі проблемні питання податкового
законодавства, його вплив на реалізацію структурних завдань і завдань
інноваційного розвитку. Утвердження ще на старті трансформаційного
процесу діючої податкової системи, механічне копіювання нею системи
оподаткування країн з розвиненою ринковою економікою повинно
розглядатися як одна з відчутніших помилок політики реформ, здійснюваних
у роки незалежності нашої держави. Суперечності податкової системи
перетворилися на найсуттєвіше гальмо розвитку економіки і становлять
найбільшу загрозу виведенню її на територію сталого зростання.
Підтвердженням цього є постійне зростання заборгованості підприємств і
організацій перед бюджетом. Недоїмка по податках та обов’язкових
платежах зросла з 8,7 млрд грн. у 2001 р. до 15,3 млрд грн. на 1 січня
2004 р. Водночас має місце значна заборгованість бюджету з
відшкодуванням суб’єктам господарювання платежів з ПДВ. Станом на 1
січня 2004 року бюджетна заборгованість з відшкодуванням податку на
додану вартість складала 7,6 млрд грн., у т. ч. з простроченим терміном
– 3,9 млрд грн. [9, с. 34].

Слід зазначити, що нині ситуація з адмініструванням податку на додану
вартість не покращилась. Як зауважив Президент України Віктор Ющенко, що
„лише по певних оборотах з ПДВ з держбюджету було викрадено більше двох
млр. грн.”[10, с. 2].

На нашу думку, існуючі негаразди із справлянням ПДВ пов’язані з тим, що
значний вплив у цьому процесі мали фактори недоліків у самій технології
нарахування і збирання податку на додану вартість. До них слід віднести
використання суб’єктами підприємництва процесу відшкодування ПДВ для
незаконного отримання коштів з бюджету. До цього необхідно додати
практику ведення у фірмах чотирьох обліків: бухгалтерського, загально
податкового, обліку з ПДВ і тіньового. Самі по собі процеси формування,
нарахування і збирання ПДВ непрозорі. Існує різне трактування їх
податківцями і платниками податків. У результаті цього виникають
численні порушення податкового законодавства, застосування фінансових,
адміністративних і санкцій Кримінального кодексу України. З року в рік
зростає чисельність розгляду в судах різних інстанцій розборок і справ з
питань оподаткування.

Хоча і є об’єктивні причини зниження доходів бюджету від ПДВ за останні
роки. Це пов’язано з винесенням із бюджету частини його надходжень,
зокрема у 1999 році – доходів за статтями 42, 43, 45 Закону України „Про
Державний бюджет України на 1999 рік”, у 2000 році – доходів за статтею
60 Закону України „Про Державний бюджет України на 2000 рік”; а
починаючи з 1998 року – ПДВ, що використовується для виплат та дотацій
сільгоспвиробникам за молоко, м’ясо, а також для підтримки тваринництва.

Дійсно, частина положень вищенаведеного закону не діє. Причина полягає в
тому, що чинним податковим законодавством надані пільги оподаткування на
певні види і суб’єкти підприємницької діяльності, вільні економічні зони
тощо. До цього слід додати і суперечливість нормативно-правової бази, що
створює можливості для ухилення від сплати податків. Так, згідно зі ст.
4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” валовим
доходом вважається загальна сума доходу платника податків від усіх видів
діяльності, отриманого протягом звітного періоду. Визначення доходу дає
і Положення (стандарт) № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”,
затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999
року № 87. Там доходи визначаються як збільшення економічних вигод у
вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що спричиняє
збільшення власного капіталу, а витрати – це зменшення економічних вигод
у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводять до
зменшення власного капіталу підприємств. Критерії і методи визначення
доходу і порядок обліку витрат визначає „Положення (стандарт) П(С) БО №
15”, „Положення (стандарт) П(С) БО № 16”. Як бачимо, визначення доходу у
двох нормативних документах різне. Це дозволяє і по-різному його
нараховувати.

Зупинимося детальніше на проблемах бюджетного відшкодування ПДВ.
Недосконалість чинного механізму відшкодування дебетового сальдо ПДВ
відмічають багато авторів. Наприклад, Дяківський Д. вважає, що механізм
ПДВ, який передбачає у разі перевищення податкового кредиту над
податковими зобов’язаннями відшкодування платнику суми перевищення
(дебетового сальдо з ПДВ), із бюджету, прийнятий у більшості розвинених
країн, які застосовують цей податок. Запровадження такого механізму в
Україні вважалося прогресивним кроком, оскільки сприяло наближенню
вітчизняного законодавства з питань ПДВ до європейських норм. Однак
практика довела, що застосування згаданого механізму в Україні
характеризувалося не лише позитивними рисами [11, с. 58].

З практики видно, що в більшості випадків відшкодування з бюджету ПДВ
підприємницьким структурам виплачується із запізненням. Це пояснюється
великим обсягом зустрічних перевірок для підтвердження достовірності
заявлених до відшкодування сум. При зовнішньоекономічних операціях право
на отримання компенсацій з бюджету мають лише ті експортери, які вже
сплатили ПДВ і можуть це підтвердити документально. При бартерних
операціях у такому випадку відшкодування ПДВ з бюджету відсутнє. До того
ж ліквідовано вексельну форму взаєморозрахунків при експортно-імпортних
операціях. Ситуація ускладнюється ще й тим, що схеми взаємозаліку на
суму понад 300 тис. грн. слід узгоджувати із Держказначейством і ДПА, а
не з їх територіальними органами. В окремих регіонах обсяги
відшкодування перевищують обсяги надходжень ПДВ. Це має місце завдяки
широкому застосуванню нульової ставки, яка надає права на отримання
відшкодування ПДВ, сплаченого постачальниками і не передбачає включення
ПДВ до ціни при продажу товарів.

Як відомо, Державний бюджет України зазнавав суттєвих втрат внаслідок
дії нульової ставки ПДВ при продажу вугілля, транспортування й продажу
електроенергії, імпортованого газу.

Такий порядок відшкодування з бюджету ПДВ диференціює привабливість
підприємців працювати залежно від стадій виробництва продукції від
сировини до готового виробу. Щодо цього доречно навести міркування Р.
Арзуманова. Він вважає, що підприємцям вигідніше працювати на кінцевих
циклах виробництва товару, бо при цьому відносні розміри прибутку
максимізуються, а ПДВ – мінімізується. Проте для наповнення бюджету
вигідніші початкові стадії виробництва. Тому нинішня система
рівномірного оподаткування ПДВ стимулює розвиток вторинних і третинних
галузей, що є позитивним чинником. На кожному переході відсоток ставки
ПДВ збільшує ціну виробу на 0,23 %. Тоді на шести переходах при зміні
ПДВ від 0 до 20 % зростання ціни становитиме 27,3 % [12, с. 95].

Існуючі проблеми оподаткування доданої вартості враховані в Програмі
діяльності Кабінету Міністрів України „На зустріч людям”. Там у розділі
„Податкова політика”, зокрема, поставлені завдання скасувати фіскальні
платежі, адміністрування яких є невиправдано витратним, а також
адаптувати законодавство з обкладанням податком на додану вартість до
принципів і критеріїв Шостої Директиви Європейського Союзу [13, с. 11].

Література:

1. Офіційний сайт Держкомстату України //www/ukrsat gov. ua. richna.
html/

2. Соціально-економічне становище України за 2003 рік. Державний комітет
статистики // Економіст. – 2004. – №1. – С. 6–11.

3. Білоус В.Т., Ніколаєв В.П., Чугаєв А.О. Аналіз податкових надходжень:
проблеми методології. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. – 232 с.

4. Чередниченко О.М. Ефективність використання ПДВ в Україні // Фінанси
України, 2004. – № 7. – С. 27–35.

5. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. –
Ірпінь: Академія ДПС України. – 255 с.

6. Діяльність податкової служби України: Статистичний збірник за 2003
рік. – К.: 2004. – ДПА України. – № 1. – С. 348–349.

7. Діяльність податкової служби України: Статистичний збірник за 2003
рік. – К.: ДПА України, 2004. – 200 с.

8. Юрій С.І., Таранов І.М. Оцінка ефективності надання пільг з
оподаткування // Фінанси України, 2002. – № 12. – С. 55–62.

9. Послання Президента України до Верховної Ради України. Про внутрішнє
і зовнішнє становище України у 2003 році // Економіст. – 2004. – № 3. –
С. 21–58.

10. Ющенко В. Неповага до людей – це такий же злочин, як і хабарництво
// Урядовий кур’єр. – 2005. – № 58–59. – С. 2.

11. Дяківський Д.А. Проблема бюджетного відшкодування ПДВ // Фінанси
України. – 2002. – № 3. – С. 58–64.

12. Арзуманов Р.В. Вплив ПДВ на відтворювальні процеси // Фінанси
України. – 2003. – № 5. – С. 94–98.

13. Тимошенко Ю. Назустріч людям: Програма діяльності Кабінету Міністрів
України // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 26. – С. 6–10.

Похожие записи